Ухвала

від 27.09.2024 по справі 345/5079/24

КАЛУСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 345/5079/24

Провадження № 4-с/345/4/2024

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.09.2024 року м. Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Юрчака Л.Б.,

з участю секретаря судового засідання Пилипів Н.П.,

розглянувши цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 , його представника ОСОБА_2 , суб`єкт оскарження: відділ примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на дії/бездіяльність органу примусового виконання, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 в особі представника, адвоката Бойко З.Р., звернувся до Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області із скаргою на дії/бездіяльність органу примусового виконання.

В обґрунтування скарги представник зазначає, що оскільки Відділ примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції у відповіді на адвокатський запит листом № 8175 від 15.07.2024 року знову ж таки підтвердив надану раніше інформацію про те, що виконавче провадження № 47749044 було завершене 22.06.2016 року та документи знищені у 2020 році і не навів жодного доказу про наявність виконавчого провадження по стягненню з нього виконавчого збору, 25 липня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції із заявою про зняття арешту щодо його нерухомого майна, який накладений постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Івано-Франківській області Сапіжаком І.І. за № 47749044 від 15.06.2015 року, що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав № 388182356 від 24.07.2024 року згідно якої, на все його нерухоме майно накладено арешт вищезазначеною постановою. Однак, Відділ примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції листом № 9542 від 23.08.2024 року (отриманий ОСОБА_1 30.08.2024 року) відмовив останньому у задоволенні вищевказаної заяви про зняття арешту. Свою відмову Відділ примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції мотивував тим, що згідно даних автоматизованої системи виконавчих проваджень пошук ВП (Спецрозділ) на виконанні у Відділі примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебувало виконавче провадження № 47749044 про стягнення солідарно із ОСОБА_3 (ін. НОМЕР_1 ), ОСОБА_4 (паспорт серії НОМЕР_2 ), ОСОБА_1 (ін. НОМЕР_3 ), ТзОВ «Юнімекс-К» (ЄДРПОУ 35170199) на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» 525 119,76 доларів США, що за курсом відповідно до службового розпорядження НБУ № 205/78 від 28.02.2012 року складає 4 190 455,68 грн. заборгованості по оплаті за кредитним договором від 10.12.2007 року. Вказане виконавче провадження було відкрите 05.06.2015 року та завершено 22.06.2016 року на підставі п.2 ч.1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» (чинного на момент прийняття відповідної дії) та передане до архіву. Згідно п.1 та п.2 розділу ХІ Наказу Міністерства юстиції № 1829/5 від 07.06.2017 року «Про затвердження Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями», вищевказане виконавче провадження знищено у зв`язку із закінченням строків його зберігання у 2020 році. Також Відділ примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції мотивує свою відмову тим, що є несплачений виконавчий збір в сумі 419 367,46 грн. Враховуючи викладене вище, ОСОБА_1 вважає неправомірними такі дії Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо не зняття арешту щодо його нерухомого майна, накладеного постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Івано-Франківській області Сапіжаком І.І. за № 47749044 від 15.06.2015 року.

Від представника Західного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції Шаманського П.С. надійшло пояснення на скаргу про визнання неправомірними дій та зобов`язання вчинити дії, в яких зазначив, що заперечує проти заявлених скаржником вимог, просить вказану скаргу залишити без задоволення посилаючись на те, що державний виконавець ВПВР УДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області Сапіжак І.І., який виніс 22.06.2016 року постанову про повернення зазначеного вище виконавчого листа стягувачу, не знявши при цьому, накладений в межах цього виконавчого провадження, арешт з майна, діяв в межах своїх повноважень, відповідно до вимог вищевказаного закону, який не передбачав зняття арешту з майна боржника при поверненні виконавчого листа стягувачу. Також зазначив, що саме з наступного після дня отримання боржником відповіді №5864 слід відраховувати строк для подання скарги на рішення державного виконавця. Таким чином, такий строк розпочався 21.05.2024 року, а закінчився 30.05.2024 року, включно, а тому докумети, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Від представника скаржника адвоката Бойко З.Р. надійшли додаткові пояснення у справі, в яких зазначила, що доводи Відділу є безпідставними та необґрунтованими, документи додані до відзиву на скаргу є такими, що не спростовують твердження скаржника та факт порушення його прав та інтересів. Зазначила, що тільки у відповіді №9542 від 23.08.2024р. Відділ відмовив у знятті арешту з всього майна скаржника, зазначивши, що відсутні правові підстави (юридичні та фактичні обставини) для вчинення виконавчих дій. Даний лист отриманий скаржником простою поштовою кореспонденцією 30.08.2024р., після чого, в межах строків встановлених законодавством, через свого представника - адвоката Бойко З.Р., 03.09.2024р. звернувся з відповідною скаргою до суду. Таким чином, скарга подана у строк передбачений чинним законодавством України, а твердження Відділу про пропущений строк звернення до суду не відповідає дійсності.

Скаржник та представник скаржника у судове засідання не з`явилися, однак представник скаржника подала до суду клопотання, в якому просить розгляд справи здійснювати без участі скаржника та його представника за наявними матеріалами справи, вимоги викладені в скарзі підтримують в повній мірі та просить їх задоволити.

Представник Західного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції Шаманський П.С. у судове засідання не з`явився, однак також подав до суду заяву про розгляд справи без участі, згідно якої проти скарги заперечує в повному обсязі з підстав наведених у поясненнях від 10.09.2024 року, та просить відмовити у її задоволенні, також просить розглянути справу без його участі у порядку письмового провадження.

Суд дослідивши матеріали скарги, з`ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, вважає, що скаргу слід залишити без розгляду з наступних підстав.

Як встановлено в судовому засіданні, згідно інформації наявної у окремому спецрозділі (Єдиному державному реєстрі виконавчих проваджень) Автоматизованої системи виконавчого провадження, що є архівною складовою частиною АСВП, та містить відомості про виконавчі провадження, зареєстровані до запровадження АСВВ, на виконанні у ВПВР УДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області (правонаступником якого є Відділ) знаходилося виконавче провадження №47749044 з примусового виконання виконавчого листа №345/5126/13-ц, виданого Калуським міськрайонним судом 23.04.2015 року про стягнення солідарно із ОСОБА_3 , і.н. НОМЕР_1 , ОСОБА_4 , паспорт серії НОМЕР_2 , ОСОБА_1 , і.н. НОМЕР_3 , ТзОВ "Юнім екс-К" ЄДРПОУ 35170199 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" 525119 (п`ятсот двадцять п`ять тисяч сто дев`ятнадцять) 76 доларів США що за курсом відповідно до службового розпорядження НБУ №205/78 від 28.02.2012 р. складає 4190455 (чотири мільйони сто дев`яносто тисяч чотириста п`ятдесят п`ять ) 68 грн. заборгованості по оплаті за кредитним договором від 10.12.2007 р. Стягнути солідарно із ОСОБА_3 , і.н. НОМЕР_1 , ОСОБА_4 , паспорт серії НОМЕР_2 , ОСОБА_1 , і.н. НОМЕР_3 , ТзОВ "ЮнімексК" ЄДРПОУ 35170199 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" 3219,00 грн. судового збору, яке відкрите 05.06.2015 року згідно відповідної постанови державного виконавця.

15.06.2015 року винесено постанову державного виконавця про стягнення виконавчого збору в розмірі 419367.46 грн. Того ж дня державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

18.06.2015 року звернуто стягнення на кошти боржника шляхом винесення відповідної постанови.

В результаті вжитих державним виконавцем заходів при примусовому виконанні виконавчого провадження щодо стягнення боргу з ОСОБА_1 встановлено, що у боржника відсутнє майно (згідно відповідей з реєстраційних органів), на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV (чинний на момент прийняття відповідної виконавчої дії) заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними, у зв`язку з чим, 22.06.2016 року державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» №606-XIV в редакції від 12.06.2016 року (чинний на момент прийняття відповідної виконавчої дії).

Згідно п. 1 та п. 2 розділу ХІ Наказу Міністерства юстиції № 1829/5 від 07.06.2017 року «Про затвердження Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями», вищевказане виконавче провадження знищено у зв`язку із закінченням строків його зберігання у 2020 році.

На час відкриття виконавчого провадження № 47749044 з виконання виконавчого листа за №345/5126/13-ц та повернення державним виконавцем цього виконавчого документа стягувачу, діяв Закон України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року. Підставою для повернення державним виконавцем цього виконавчого листа стягувачу стали положення п. 2 ч. 1 ст. 47 вищевказаного Закону України, якими передбачено, що виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо: у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними. Відповідно до ч. 5 даної статті, повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону (річний строк для виконавчих листів). Даною статтею не передбачено, зняття арешту державним виконавцем при поверненні виконавчого листа стягувачу.

Відповідно до ст. 447 ЦПК Українисторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цьогоКодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно достатті 1 Закону України «Про виконавче провадження»виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цьогоЗакону, а також рішеннями, які відповідно до цьогоЗаконупідлягають примусовому виконанню.

Відповідно до п. 1 ч. 1ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження»підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів, що видаються судами у передбачених законом випадках, на підставі судових рішень.

Разом з тим, за частиною першоюстатті 18 Закону України «Про виконавче провадження»передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 13 січня 2021 року у справі № 2-751/2007 вказано, що право на обрання порядку звернення до суду належить заінтересованій особі. В свою чергу, суд має захистити інтереси особи, незалежно від обраного нею способу, як в порядку позовного провадження, так і в порядку контролю за виконанням судового рішення.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають із відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Статтею 449ЦПК України визначено, що скаргу може бути подано до суду: а) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи; б) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

У ч. 5 ст.74Закону України«Про виконавчепровадження» зазначено, що рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів. Рішення виконавця про відкладення проведення виконавчих дій може бути оскаржене протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.

Зі змісту скарги не вбачається, коли скаржниці стало відомо про наявність накладеного постановою про арешт майна боржника від 15.06.2015 у ВП № 47749044.

Однак, як вбачається із скарги, пояснення, додаткових поясненнях у справі та долучених доказів 23 квітня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції з заявою про надання повної інформації про наявність чи відсутність щодо нього відкритих виконавчих проваджень.

Листом № 5228 від 01.05.2024 року Відділ примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції надав боржнику запитувану ним інформацію.

Враховуючи інформацію, викладену в листі № 5228 від 01.05.2024 року, боржник ОСОБА_1 звернувся до Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції із заявою про зняття арешту від 10.05.2024 року, оскільки, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на все його нерухоме майно накладено арешт постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Івано-Франківській області Сапіжака І.І. № 47749044 від 15.06.2015 року.

Листом № 5864 від 17.05.2024 року Відділ примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції повідомив, що арешт з майна не знімається, при цьому надавши відповідне обґрунтування з посиланням на норми законодавства, а також зазначив про наявність несплаченого виконавчого збору (прим. відповідно до постанови від 15.06.2015).

В подальшому, боржник ОСОБА_1 звернувся повторно до Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в ІваноФранківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції із заявою від 03.06.2024 року зміст якої відповідав заяві від 23.04.2024 року в частині надання інформації щодо наявності/відсутності відкритих виконавчих проваджень щодо нього, датування відкриття/закриття виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, а також щодо знищення матеріалів виконавчого провадження.

Відповіддю від 12.07.2024 року № 8162 боржнику ОСОБА_1 знову повідомлено запитувану ним вдруге інформацію, а також з посиланням на законодавство вдруге надано відповідь про неможливість зняття арешту, застосувавши при цьому розмежування понять та порівняльний підходи щодо надання роз`яснень про причини такого рішення.

В подальшому, до Відділу звернулася також представник боржника адвокат Бойко З.Р. щодо надання інформації про наявність/відсутність відкритих виконавчих проваджень щодо боржника ОСОБА_1 , датування відкриття/закриття виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, а також щодо знищення матеріалів виконавчого провадження. Такий запит за змістом повністю відповідав заяві боржника від 23.04.2024 року та частково заяві від 03.06.2024 року. 15.07.2024 року Відділом надано відповідь на вказаний адвокатський запит.

24.07.2024 року боржником скеровано до Відділу чергову заяву про зняття арешту, яку обґрунтовано боржником (прим. - на його думку) «фактичним завершенням виконавчого провадження», втратою актуальності арештом, як засобу забезпечення виконання рішення та невиправданим втручанням в право боржника на мирне володіння майном. 23.08.2024 року боржнику надано відповідь на дану заяву, якою відмовлено у знятті арешту.

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язані з перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 листопада 2020 року у справі № 466/948/19 (провадження № 61-16974св19) вказано, що строки на подання скарги є процесуальними, можуть бути поновлені за наявності поважних для цього причин за заявою заявника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається у скарзі у вигляді клопотання. При вирішенні питання про поновлення строку на подання скарги на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби суд має виходити з того, що у відповідному законодавстві не міститься перелік таких поважних причин, їх з`ясовують у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи. Якщо скаргу подано з пропуском строку, встановленого законом, та відсутнє клопотання про його поновлення, така скарга суддею одноособово залишається без розгляду при її прийнятті та повертається заявникові. При цьому заявникові може бути роз`яснено право на повторне звернення до суду на загальних підставах. З`ясування обставин дотримання заявником процесуального строку на звернення до суду зі скаргою на дії чи бездіяльність державного виконавця, наявності клопотання про його поновлення зазначеного строку та поважних причин для його поновлення має першочергове значення, оскільки правовим наслідком недотримання встановленого законом строку звернення із скаргою на дії чи бездіяльність державного виконавця, відсутності клопотання про поновлення зазначеного строку та поважності причин для його поновлення, є залишення скарги без розгляду та повернення її заявникові.

Відповідно дост. 126 ЦПК Україниправо на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1ст. 127 ЦПК Українисуд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Відповідно до пункту 5Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» від 26 грудня 2003 року № 14, судам необхідно враховувати, що в тому разі, коли законом встановлено спеціальний порядок обчислення строків звернення заявника зі скаргою до суду, їх перебіг має визначатися за цими нормами, а не за загальними правилами. Скарга (заява), пропущений строк на подання якої не поновлено залишається без розгляду.

Частиною п`ятоюстатті 74 Закону України «Про виконавче провадження»передбачено, що рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.

З матеріалів справи вбачається, що листом №5864від 17.05.2024року Відділпримусового виконаннярішень управліннязабезпечення примусовоговиконання рішеньв Івано-Франківськійта Тернопільськійобластях Західногоміжрегіонального управлінняМіністерства юстиціїповідомив боржника,що арештз майнане знімається.Вказаний листскеровано боржнику ОСОБА_1 на зазначенуним узаяві від10.05.2024р.адресу рекомендованимпоштовим відправленнямАТ «Укрпошта»№ «7601875327339».Згідно інформації,що міститьсяна офіційномувеб-порталіАТ «Укрпошта»щодо трекінгупоштового відправлення«7601875327339»,дане відправленнявручено «особисто»20.05.2024року.Таким чином,саме цьогодня,боржник отримавшивідповідь №5864від 17.05.2024,яка надсилаласьпоштовим відправленням«7601875327339»,дізнався проприйняте державнимвиконавцем рішеннящодо відмовийому узадоволенні заявипро зняттяарешту змайна, що підтверджується наявними у матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Тобто останнім днем подачі скарги на дії приватного виконавця було 30 травня 2024 року.

Скаргу на дії приватного виконавця направлено до суду 04.09.2024 року, про що свідчить штамп на скарзі та реєстраційна кратка вхідного документу.

У скарзі представник скаржника просив зняти арешт з вилученням відповідного запису з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, щодо нерухомого майна ОСОБА_1 , накладеного постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в ІваноФранківській області Сапіжаком І.І. за № 47749044 від 15.06.2015 року.

Проте у скарзі представник скаржника не заявляла клопотання про поновлення строку та не навела причин пропуску строку на оскарження дій приватного виконавця, натомість зазначала, що тільки у відповіді № 9542 від 23.08.2024р. Відділ відмовив у знятті арешту з всього майна скаржника, зазначивши, що відсутні правові підстави (юридичні та фактичні обставини) для вчинення виконавчих дій. Даний лист отриманий скаржником простою поштовою кореспонденцією 30.08.2024р., після чого, в межах строків встановлених законодавством, через свого представника - адвоката Бойко З.Р., 03.09.2024р. звернувся з відповідною скаргою до суду.

Доводи заявника, що строк на подачу скарги мав рахуватись з дня отримання відповіді №9542від 23.08.2024р., суд визнав такими, що суперечать вищенаведеним положенням законодавства та з цих підстав відхилив.

Статтею 89 ЦПК Українипередбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, представник скаржника пропустила десятиденний строк для звернення зі скаргою на дії приватного виконавця з дня, коли дізнався про порушення своїх прав щодо арешту майна, тобто з дня отримання повідомлення, поважних причин пропуску строку не навела та не просила його поновити, що є підставою для залишення скарги без розгляду на підставіст. 126 ЦПК України.

При цьому, Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Керуючись:Законом України «Про виконавче провадження», ст.ст. 126, 263, 447-453 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Залишити скаргу ОСОБА_1 , його представника ОСОБА_2 , суб`єкт оскарження: відділ примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на дії/бездіяльність органу примусового виконання - без розгляду.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подачі у 15-ти денний строк з дня її проголошення апеляційної скарги.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів від дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другійстатті 358 ЦПК України.

Суддя: