Постанова

від 21.11.2024 по справі 345/5079/24

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 345/5079/24

Провадження № 22-ц/4808/1467/24

Головуючий у 1 інстанції Юрчак Л. Б.

Суддя-доповідач Барков В. М.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2024 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Баркова В. М.,

суддів: Луганської В. М.,

Мальцевої Є. Є.,

секретар Петрів Д. Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 27 вересня 2024 року в складі судді Юрчака Л. Б., постановлену у м. Калуші Івано-Франківської області, за скаргою ОСОБА_1 на дії відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2024 року представник ОСОБА_1 адвокат Бойко З. Р. звернулася до суду зі скаргою на дії відділу примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо не зняття арешту нерухомого майна ОСОБА_1 , накладеного постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного управління юстиції в Івано-Франківській області Сапіжаком І. І. за №47749044 від 15 червня 2015 року та просила зобов`язати зняти арешт з вилученням відповідного запису з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо нерухомого майна ОСОБА_1 накладеного вищезазначеною постановою.

Ухвалою Калуського міськрайонного суду від 27 вересня 2024 року скаргу представника ОСОБА_1 залишено без розгляду.

У апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, а також на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, просить ухвалу суду скасувати та постановити нове судове рішення про задоволення скарги в повному обсязі.

Скаржник не погоджується із висновком суду про те, що ним пропущено строк подачі скарги на дії/бездіяльність відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, оскільки в ході переписки з останнім, яка розпочалась з 23 квітня і закінчилась 30 серпня 2024 року, чіткої інформації про наявність чи відсутність щодо нього відкритих виконавчих проваджень він не отримав. При цьому ОСОБА_1 звертає увагу на те, що інформація в листах-відповідях на його звернення суперечила одна одній.

Поза увагою суду першої інстанції, на думку ОСОБА_1 , залишилось й те, що лише отримавши лист-відповідь від відділу примусового виконання рішень № 8175 від 15 липня 2024 року, йому стало зрозуміло, що виконавче провадження № 47749044 щодо нього було завершено 22 червня 2016 року, документи знищено у 2020 році, а доказів про наявність виконавчого провадження щодо стягнення виконавчого збору наведено не було. Дана інформація стала підставою для подачі ним 25 липня 2024 року заяви про зняття арешту щодо його нерухомого майна, накладеного постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГУЮ в Івано-Франківській області Сапіжаком І. І. за №47749044 від 15 червня 2015 року.

ОСОБА_1 зауважує, що після одержання ним поштовою кореспонденцією 30 серпня 2024 року листа № 9542 від 23 серпня 2024 року відділу примусового виконання про відмову у задоволенні заяви про зняття арешту з належного йому майна, він звернувся з відповідною скаргою до суду 03 вересня 2024 року через свого представника. А тому вважає, що подача даної скарги до суду відбулася в межах строків, встановлених законодавством.

Також скаржник вказує, що залишаючи його скаргу без розгляду у зв`язку із пропуском строків звернення до суду, суд першої інстанції допустив порушення ст. 451 ЦПК України, якою передбачено постановлення конкретних судових рішень за результатами розгляду скарги на дії/бездіяльність державного виконавця або ухвалу про задоволення скарги, або ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

У відзиві на апеляційну скаргу представник Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції доводи апеляційної скарги заперечує, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін. Додатково вказує, що датою, коли скаржник дізнався про порушення його прав є 20 травня 2024 року. Саме тоді, боржник ОСОБА_1 отримав лист № 5864 від 17 травня 2024 року, у якому йому було надано інформацію про прийняте державним виконавцем рішення щодо відмови йому у задоволенні заяви про зняття арешту з майна. А тому строк для подання скарги на рішення державного виконавця почався 21 травня 2024 року, а закінчився 30 травня 2024 року. Представник Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції вважає необґрунтованими твердження скаржника про те, що зміст листа-відповіді №5864 від 17 травня 2024 року був йому незрозумілим, оскільки у зазначеному листі чітко зазначено про закінчення виконавчого провадження та повернення виконавчого документа до суду як про підстави для зняття арешту з майна, а також про те, що в рамках виконавчого провадження №47749044 виконавчий документ повернуто стягувачу, а не до суду.

Згідно із статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній та додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Представник Західногоміжрегіонального управлінняМіністерства юстиціїв судовезасідання апеляційногосуду нез`явився,про часі місцерозгляду справибув повідомлений за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, тому суд відповідно до положень ст. 372 ЦПК України розглянув справу без його участі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_1 адвоката Бойко З. Р., яка просила скаргу задовольнити, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення з наступних підстав.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Залишаючи безрозгляду скаргу ОСОБА_1 на дії/бездіяльністьоргану примусовоговиконання,суд першоїінстанції прийшовдо висновку,що представникскаржника пропустиладесятиденний строкдля зверненнязі скаргоюна діївиконавця здня,коли останнійдізнався пропорушення своїхправ щодоарешту майна,тобто з20травня 2024року (датаотримання листавід Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції № 5864 від 17.05.2024 року), поважних причин пропуску строку не навела та не просила його поновити, що є підставою для залишення скарги без розгляду на підставі ст. 126 ЦПК України.

З цими висновками суду першої інстанції погоджується і апеляційний суд з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що на виконанні у ВПВР УДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області (правонаступником якого є відділ примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції) знаходилося виконавче провадження № 47749044 з примусового виконання виконавчого листа № 345/5126/13-ц, виданого Калуським міськрайонним судом 23 квітня 2015 року про стягнення солідарно із ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ТзОВ «Юнім екс-К» на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» 525119,76 доларів США, що за курсом відповідно до службового розпорядження НБУ № 205/78 від 28 лютого 2012 року складає 4190455,68 грн. заборгованості по оплаті за кредитним договором від 10 грудня 2007 року, а також 3219 грн. судового збору, яке відкрите 05 червня 2015 року згідно відповідної постанови державного виконавця.

Також встановлено, що 15 червня 2015 року винесено постанову державного виконавця про стягнення виконавчого збору в розмірі 419367,46 грн. та винесено постанову про арешт майна боржника ОСОБА_1 та оголошення заборони на його відчуження.

18 червня 2015 року звернуто стягнення на кошти боржника шляхом винесення відповідної постанови.

22 червня 2016 року державним виконавцем повернуто виконавчий документ стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV в редакції від 12 червня 2016 року (чинний на момент прийняття відповідної виконавчої дії).

Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Строки для звернення зі скаргою встановлені у ст. 449 ЦПК України. Зокрема, скаргу може бути подано до суду: а) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи; б) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

Відповідно до частини п`ятої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів. Рішення виконавця про відкладення проведення виконавчих дій може бути оскаржене протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини першої статті 123 ЦПК України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Згідно з частинами першою, другою 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частин першої, четвертої статті 124 ЦПК України строк, обчислюваний роками, закінчується у відповідні місяць і число останнього року строку. Перебіг строку, закінчення якого пов`язане з подією, яка повинна неминуче настати, закінчується наступного дня після настання події.

Виходячи з системного аналізу вказаних процесуальних норм разом із положеннями пункту «а» частини першої статті 449 ЦПК України, статті 74 Закону України «Про виконавче провадження», перебіг десятиденного строку для оскарження рішення, дій чи бездіяльності виконавця починається з наступного дня після настання події, з якої пов`язано його початок, тобто після фактичної обізнаності особи про порушення її прав і свобод (див. постанови Верховного Суду від 03 лютого 2021 року у справі № 2-1441/10, від 07 липня 2021 року у справі № 127/2-200/2004, від 19 квітня 2023 року у справі № 759/20392/18).

У постанові Верховного Суду від 06 листопада 2024 року у справі № 2-1042/12 зроблено висновок, що передумовою для розгляду скарги на дії чи бездіяльність державного, приватного виконавця по суті є встановлення факту подання цієї скарги у строк, передбачений частиною першою статті 449 ЦПК України, або наявності відповідного клопотання та обставин для поновлення такого строку, якщо його було пропущено з поважних причин. Адже під час оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця, на виконанні яких перебуває виконавчий документ, слід дотримуватися відповідних положень ЦПК України, вміщених у розділі VII «Судовий контроль за виконанням судових рішень». Відсутність в оскаржуваному судовому рішенні достеменного встановлення істотних обставин щодо початку та закінчення перебігу процесуального строку для звернення із скаргою до суду, факту дотримання боржником цього строку, може свідчити про передчасність висновків судів про прийняття до розгляду скарги та не можуть зумовити обов`язок суду щодо розгляду скарги по суті в порядку статті 451 ЦПК України, оскільки нормами ЦПК України імперативно визначено, що пропущений процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлено за відповідних обставин судом виключно за клопотанням особи, що подає скаргу. Протилежні дії суду порушуватимуть права інших учасників спору (зокрема виконавця, дії якого оскаржуються) та загальні засади цивільного судочинства, а саме диспозитивності, рівності перед законом і судом та змагальності сторін.

У постанові Верховного Суду від 18 листопада 2020 року в справі №466/948/19 (провадження № 61-16974св19) зазначено, що «строки на подання скарги є процесуальними, можуть бути поновлені за наявності поважних для цього причин за заявою заявника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається у скарзі у вигляді клопотання. При вирішенні питання про поновлення строку на подання скарги на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби суд має виходити з того, що у відповідному законодавстві не міститься перелік таких поважних причин, їх з`ясовують у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи. Якщо скаргу подано з пропуском строку, встановленого законом, та відсутнє клопотання про його поновлення, така скарга суддею одноособово залишається без розгляду при її прийнятті та повертається заявникові. При цьому заявникові може бути роз`яснено право на повторне звернення до суду на загальних підставах. З`ясування обставин дотримання заявником процесуального строку на звернення до суду зі скаргою на дії чи бездіяльність державного виконавця, наявності клопотання про його поновлення зазначеного строку та поважних причин для його поновлення має першочергове значення, оскільки правовим наслідком недотримання встановленого законом строку звернення із скаргою на дії чи бездіяльність державного виконавця, відсутності клопотання про поновлення зазначеного строку та поважності причин для його поновлення, є залишення скарги без розгляду та повернення її заявникові» (див. постанову ВС від 06 листопада 2024 року, справа № 725/7510/22).

З матеріалів справи вбачається, що вперше із заявою про зняття арешту з майна, накладеного постановою № 47749044 від 15 червня 2015 року ОСОБА_1 звернувся до начальника Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції 10 травня 2024 року (а.с. 25).

Листом № 5864 від 17 травня 2024 року Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції повідомив боржника, що арешт з майна не знімається (а.с. 27-29).

Вказаний лист був отриманий ОСОБА_1 до 03 червня 2024 року, що підтверджується його заявою про надання інформації (повторно) (а.с. 30).

Таким чином, із скаргою на дії (бездіяльність) приватного виконавця заявник мав звернутися до суду не пізніше 13 червня 2024 року і оскільки він не просив суд поновити строк звернення до суду та не обґрунтував поважність причин для його поновлення, суд першої інстанції правильно залишив його скаргу без розгляду.

Згідно з частиною 1 статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, так як рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 27 вересня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 05 грудня 2024 року.

Судді В. М. Барков

В. М. Луганська

Є. Є. Мальцева