Постанова

від 18.09.2024 по справі 183/815/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/5880/24 Справа № 183/815/24 Суддя у 1-й інстанції - Парфьонов Д. О. Суддя у 2-й інстанції - Петешенкова М. Ю.

Категорія 53

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2024 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді - Петешенкової М.Ю.,

суддів - Городничої В.С., Красвітної Т.П.,

при секретарі - Шавкун Л.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 березня 2024 року

у справі за позовом ОСОБА_1 до Новомосковського міського голови Рєзніка Сергія Олександровича, Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) м. Новомосковська про стягнення заробітної плати, середнього заробітку за прострочення розрахунку при звільненні, середнього заробітку за вимушений прогул, -

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаним позовом, посилаючись на те, що працювала на посаді директора Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) м. Новомосковська на підставі розпоряджень Новомосковського міського голови № 706-к від 06 грудня 2018 року про призначення на посаду з випробувальним терміном та №141-к від 11 березня 2019 року про призначення на посаду. Територіальний центр є бюджетною установою і діє на підставі положення, затвердженого рішенням Новомосковської міської ради № 1358 від 25 вересня 2020 року.

Розпорядженням від 08 лютого 2021 року № 79-к Новомосковський міський голова Рєзнік С.О. зобов`язав провести службове розслідування строком до 08 квітня 2021 року з приводу діяльності та якості надання послуг Територіальним центром та щодо можливих протиправних дій останньої відповідно до Порядку проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та осіб, які для цілей Закону України «Про запобігання корупції» прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 13 червня 2000 року № 950. На підставі розпорядження міського голови № 79-К від 08 лютого 2021 року у період з 08 лютого 2021 року по 08 квітня 2022 року була відсторонена від виконання повноважень директора Територіального центру.

Розпорядженням Новомосковського міського голови Рєзніка С.О. від 22 червня 2021 року № 405-к була звільнена з займаної посади за пунктом 1 статті 41 Кодексу законів про працю України.

Зазначає, що за її заявлю щодо численних порушень законодавства ГУ Держпраці у Дніпропетровській області проведено перевірку Територіального центру, за результатами якої, оформленої актом перевірки від 27 серпня 2021 року, встановлено порушення ст. 83, 95, 115,116 КЗпП України.

Посадові особи Територіального центру під час перевірки ГУ Держпраці не надали будь-якого адекватного пояснення причин вчинення перелічених порушень. На підставі акту перевірки винесено припис Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про усунення виявлених порушень законодавства про працю № 138/4.1-1002/П від 17 серпня 2021 року, оскаржений Територіальним центром.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду у справі № 160/10322/22 від 27 липня 2023 року у задоволенні позову Територіального центру відмовлено у повному обсязі та встановлено, що згідно з наданими документами, на період проведення службового розслідування заявник була відсторонена від роботи, але вона перебувала на робочому місці з 08 год 00 хв до 17 год 00 хв. Інших документальних підтверджень щодо відсутності на роботі заявника посадовими особами Територіального центру в ході проведення перевірки не надано. Згідно зі штатним розписом заявник перебувала в штаті Територіального центру, але заробітна плата, нарахування та оплата праці з невідомих причин їй не проводилась за період з 08 лютого 2021 року по 08 квітня 2021 року. Відповідно до наданого табелю обліку робочого часу старшим інспектором з кадрів, яка заповнювала табель, за лютий 2021, березень 2021, квітень 2021 щодо заявника проставлено позначку «-». У відомостях заробітної плати за лютий 2021, березень 2021, квітень 2021 нарахування заробітної плати відсутні. В ході проведення перевірки старший інспектор з кадрів підтвердила, що оскільки заявник була відсторонена від виконання посадових обов`язків, заробітна плата їй не нараховувалась і не виплачувалась. Зазначений факт підтвердила і заступник головного бухгалтера Територіального центру. Згідно з листками непрацездатності 08 квітня 2021 року заявник перебувала на амбулаторному лікуванні по 30 квітня 2021 року, оплату листка непрацездатності (лікарняного) за перші 5 днів їй не здійснено в першу виплату заробітної плати. 05 травня 2021 року вона стала до роботи та в подальшому надала листок непрацездатності для оплати. Відповідно до заяви заявника, її звільнено з посади керівника відповідно до розпорядження міського голови від 22 червня 2021 року № 405-к, але остаточний розрахунок по заробітній платі з нею Територіальним центром м. Новомосковська не проведено у день звільнення 22 червня 2021 року. Пунктом 2 припису визначено, що виплата заробітної плати заявнику здійснювалась з порушенням терміну виплати заробітної плати, а саме: за лютий 2021 року не нарахована та не виплачена заробітна плата заявнику; за березень 2021 року не нарахована та не виплачена заробітна плата заявнику; за квітень 2021 року (відпрацьовано 7 робочих днів) не нарахована та не виплачена заробітна плата заявнику. Заявник була звільнена з посади 22 червня 2021 року, але не отримала заробітну плату та розрахункові в день звільнення. Згідно з відомістю від 29 червня 2021 року їй перераховано 29 червня 2021 року компенсацію за невикористану відпустку в сумі 27 738,97 грн. 12 липня 2021 року, після звільнення, перераховано кошти за період перебування на лікарняному. Пунктом 3 припису встановлено невиплата заявник заробітної плати до 27 серпня 2021 року. Пунктом 4 припису визначено, що заявник не отримала заробітну плату за відпрацьований період лютий 2021, березень 2021, квітень 2021, при цьому не нарахована та не виплачена компенсація за дні затримки заробітної плати.

Наводячи в позові розрахунок заробітної плати з 08 лютого 2021 року по 08 квітня 2021 року позивач застосовує положення частини першої статті 27 Закону України "Про оплату праці" та визначає її за правилами, закріпленими у Порядку 100. Позивач вказує, що заробітна плата за попередні місяці становить 19 997,60 грн. в грудні 2020 року та 14 970,70 грн. за січень 2021 року, всього 34 968,30 грн. Робочих днів в грудні 2020 року і січні 2021 року всього 41 день. Середня заробітна плата за один робочий день становить: 34 968,30 : 41 = 852,89 грн. Робочих днів за період з 08 лютого 2021 року по 08 квітня 2021 року - 43 дні. Заробітна плата за період з 08 лютого 2021 року по 08 квітня 2021 року становить: 852,89 х 43 = 36 674,27 грн.

Також зазначає, що її поновлення на посаді відбулось відповідно до постанови Дніпровського апеляційного суду від 01 грудня 2022 року у справі № 183/5039/21, однак відбулось із затримкою, оскільки рішення суду в частині поновлення на роботі виконане лише 09 березня 2023 року шляхом видання розпорядження в.о. міського голови №124-к. Наявне прострочення розрахунку при звільненні вважає за період з 23 червня 2021 року по 08 січня 2024 року - день складання позову.

Позивач вказує, що в частині стягнення заробітної плати з 08 лютого 2021 року по 08 квітня 2021 року на користь позивача, середній заробіток підлягає стягненню за весь час затримки по день фактичного розрахунку без обмеження 6-місячним терміном. Середня заробітна плата, що передувала звільненню 22 червня 2021 року, встановлена судовим рішенням і не підлягає окремому доведенню. Так, у постанові від 01 грудня 2022 року у справі № 183/5039/21 Дніпровський апеляційний суд встановив, що середньоденна заробітна плата позивача становила 696,80 грн, яка обрахована без утримання податків та інших обов`язкових платежів. Кількість робочих днів за період прострочення розрахунку з 23 червня 2021 року по 08 січня 2024 року становить 634. Розмір середньої заробітної плати за весь період прострочення становить: 696,80 х 634 = 441 771,20 грн.

Щодо позовної вимоги про стягнення середнього заробітку за вимушений прогул з 01 грудня 2022 року по 08 березня 2023 року позивач зазначає, що постановою Дніпровського апеляційного суду від 01 грудня 2022 року у справі № 183/5039/21 позов ОСОБА_1 до Новомосковського міського голови Рєзніка С.О., Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) міста Новомосковська про визнання незаконним та скасування розпорядження, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за вимушений прогул, позивача поновлено на роботі на посаді директора Територіального центру з 22 червня 2021 року та стягнуто з Територіального центру на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 23 липня 2021 року по 17 листопада 2022 року у розмірі 366516,80 гривень.

Рішення суду від 01 грудня 2022 року в частині поновлення на роботі виконане із значною затримкою лише 09 березня 2023 року у примусовому порядку, враховуючи помилки у виконавчому листі і їх виправлення в судовому порядку. На думку позивача, ця обставина не звільняє відповідача від відповідальності за невиконання судового рішення негайно, про що зазначалось в рішенні суду, враховуючи, що відповідачі достеменно були обізнані про наявність цього судового рішення своєчасно, оскаржуючи його в касаційному порядку.

Позивач, проводячи розрахунок середнього заробітку за вимушений прогул, посилається на положення ст. 235, 236 КЗпП України, ч.1 ст. 27 Закону України «Про оплату праці», п. 5 та 8 розділу IV Порядку № 100, вказує, що мала додатково пропрацювати з 01 грудня 2022 року по 08 березня 2023 року. Отже, з урахуванням встановленого постановою Дніпровського апеляційного суду розміру середньоденної заробітної плати ОСОБА_1 - 696,80 грн, за умови що кількість робочих днів з 01 грудня 2022 року по 08 березня 2023 року становить 70, сума середнього заробітку становить: 70 х 696,80 = 48 776,00 грн (а.с.1-13 Том І).

В порядку ст. 93 ЦПК України позивач поставила запитання Новомосковському міському голові Рєзніку С.О. :

1. З яких причин не було виконане негайно рішення Дніпровського апеляційного суду від 01 грудня 2022 року про поновлення ОСОБА_1 на посаді директора Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) м. Новомосковська?

2. Чому рішення Дніпровського апеляційного суду від 01 грудня 2022 року про поновлення ОСОБА_1 на посаді директора Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) м. Новомосковська було виконане саме 09 березня 2023 року?

3. З яких причин та підстав не була виплачена заробітна плата на користь директора Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) м. Новомосковська Решетняк Т. Ю. за період службового розслідування з 08 лютого 2021 року по 08 квітня 2021 року?

4. Чи надавались Новомосковським міським головою чи іншими посадовими особами місцевого самоврядування вказівки не виплачувати на користь директора Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) м. Новомосковська Решетняк Т. Ю. заробітну плату за період службового розслідування з 08 лютого 2021 року по 08 квітня 2021 року?

Також поставила запитання Територіальному центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) м. Новомосковська:

1. З яких причин та підстав не була виплачена заробітна плата на користь директора Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) м. Новомосковська ОСОБА_1 за період службового розслідування з 08 лютого 2021 року по 08 квітня 2021 року?

2. Чи надавались Новомосковським міським головою чи іншими посадовими особами місцевого самоврядування вказівки не виплачувати на користь директора Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) м. Новомосковська Решетняк Т. Ю. заробітну плату за період службового розслідування з 08 лютого 2021 року по 08 квітня 2021 року?

3. Чому заробітна плата на користь директора Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) м. Новомосковська Решетняк Т. Ю. за період службового розслідування з 08 лютого 2021 року по 08 квітня 2021 року не була виплачена навіть після постановлення судового рішення Постанови Третього апеляційного адміністративного суду у справі № 160/10322/22 від 27 лютого 2023 року, де вказано про незаконність невиплати зазначеної заробітної плати?

За таких обставин, вимушена звернутися до суду та просити стягнути з Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) м. Новомосковська на її користь 527 221,47 грн: з яких 36 674,27 грн. - заробітна плата за період з 08 лютого 2021 року по 08 квітня 2021 року, 441 771,20 грн. - середній заробіток за період з 23 червня 2021 року по 08 січня 2024 року за прострочення розрахунку при звільненні, 48 776,00 грн. - середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01 грудня 2022 року по 08 березня 2023 року

Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 березня 2024року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) м. Новомосковська на користь ОСОБА_1 не виплачену заробітну плату за період з 08 лютого 2021 року по 08 квітня 2021 року у розмірі 29 962, 40 грн.

У решті позову відмовлено.

Стягнуто з Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) м. Новомосковська в дохід держави 1 211,20 грн. судового збору (а.с.189-203 Том І).

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідачами порушені трудові права позивача, зокрема, у період з 08 лютого 2021 року по 08 квітня 2021 року у зв`язку із не нарахуванням та невиплатою заробітної плати під час відсторонення останньої від виконання своїх посадових обов`язків. Разом з цим, права позивача порушені і несвоєчасним виконання судового рішення про поновлення на роботі на посаді, яку вона займала до незаконного звільнення, що призвело до відповідальності відповідачів щодо права позивача на стягнення з останніх середнього заробітку за час вимушеного прогулу, однак, позивач встановлений законом строк пропустила, тому суд першої інстанції відмовив у задоволенні цієї вимоги. Суд першої інстанції також відмовив і у задоволенні вимоги щодо стягнення з відповідачів на користь позивача середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні, обґрунтовуючи це тим, що позивач, яка на підставі судового рішення поновлена на роботі, не вважається звільненою, тому такий вид відповідальності на роботодавця не може бути покладений.

Не погодившись з таким рішення суду, ОСОБА_1 через свого представника звернулася з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просила скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі (а.с.12-17 Том ІІ).

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції стягнув на її користь заробітну плату за період з 08 лютого 2021 року по 08 квітня 2021 року не в тому розмірі, застосувавши інформацію, зазначену у постанові Дніпровського апеляційного суду 01 грудня 2022 року у справі №183/5039/21 та безпідставно відхиливши довідку №202/2 від 06 грудня 2023 року. Також суд помилково вважав, що на момент розгляду справи позивач вже не була звільненою, розглядаючи вимогу щодо стягнення середнього заробітку за прострочення розрахунку при звільненні з 23 червня 2021 року по 08 січня 2024 року. Разом з цим, посилалась на те, що розпорядженням в.о. Новомосковського міського голови від 13 листопада 2023 року №701-к вона знову була звільнена за п.1 ст. 41 КЗпП та днем звільнення є закінчення тимчасової непрацездатності, тобто 27 листопада 2023 року, що також нею оскаржується в судовому порядку.

Щодо висновку про вимогу щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 01 грудня 2022 року по 08 березня 2023 року, суд першої інстанції, на думку скаржника, не вірно розрахував суму у розмірі 48 079,20 грн. та безпідставно відмовив у задоволенні цієї вимоги взагалі, посилаючись на пропуск позивачем строку звернення до суду, помилково посилаючись на посилаючись на положення ст. 233 КЗпП зі змінами до цієї статті з 19 липня 2022 року. Тоді як за висновками Верховного Суду строк звернення до суду є необмеженим та ці вимоги не є новим спором, що заявлений вперше, враховуючи її поновлення на роботі на підставі судового рішення в порядку ст. 236 КЗпП.

Відповідач, не скориставшись своїм правом, передбаченим ст. 360 ЦПК України, відзив на апеляційну скаргу не подав, та, в силу вимог ч. 3 ст. 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що постановою Дніпровського апеляційного суду від 01 грудня 2022 року у справі № 183/5039/21 за позовом ОСОБА_1 до Новомосковського міського голови Рєзніка С.О., Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) м. Новомосковська про визнання незаконним та скасування розпорядження, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за вимушений прогул, рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17 червня 2022 року скасовано. Позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано розпорядження № 405-к від 22 червня 2021 року «Про звільнення ОСОБА_1 з посади Директора Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) м. Новомосковськ (код ЄДРПОУ 21938147)». Поновлено ОСОБА_1 на роботі на посаді директора Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) м. Новомосковськ. Стягнуто з Територіального центру на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 23 липня 2021 року по 17 листопада 2022 року у розмірі 366 516 гривень 80 копійок. Рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць допущено до негайного виконання.

Також постановою апеляційного суду встановлено, що у довідці про нараховану заробітну плату від 20 серпня 2021 року № 140 зазначено, що позивачу нарахована заробітна плата за період з січня по червень 2021 року у розмірі 83 762,40 грн, та як вбачається із довідки в нарахування заробітної плати увійшли виплати лікарняного, тобто допомога у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, які не враховуються при обчисленні середньої заробітної плати за останні два місяці.

Згідно довідки про одержані доходи та утримані податки, виданої Територіальним центром соціального обслуговування (надання соціальних послуг) м. Новомосковськ, нарахована заробітна плата за грудень 2020 року та січень 2021 року (два останні місяці перед звільненням) становить 28 568,60 (19 997,60 + 8 571,00) грн. і з урахуванням 41 робочого дня (враховані повні місяці роботи ОСОБА_1 на посаді директора Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) м. Новомосковська), а тому у зазначений період, середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 становить 696,80 грн.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 18 травня 2023 року виправлено арифметичні помилки в постанові Дніпровського апеляційного суду від 01 грудня 2022 року, де в мотивувальній частині постанови зазначено вірно: «позивач звільнений з посади з 22 червня 2021 року, а тому починаючи з 23 червня 2021 року по дату ухвалення рішення суду про поновлення позивача на роботі, становить 349 робочих дні. Враховуючи, що середньоденна заробітна плата позивача становила 696,80 грн., на її користь підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 243 183,20 грн, яка обрахована без утримання податків та інших обов`язкових платежів.». Викладено п`ятий абзац резолютивної частини наступного змісту «Поновити ОСОБА_1 на роботі на посаді директора Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) м. Новомосковськ (код ЄДРПОУ 21938147)».

Виправлено арифметичну помилку у постанові Дніпровського апеляційного суду від 01 грудня 2022 року, та викладено шостий абзац резолютивної частини даної постанови наступним змістом: «Стягнути з Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) міста Новомосковськ (код ЄДРПОУ 21938147) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 23 липня 2021 року по 01 грудня 2022 року у розмірі 243 183,20 грн. (двісті сорок три тисячі сто вісімдесят три гривні двадцять копійок)».

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 11 вересня 2023 року виправлено арифметичні помилки в ухвалі Дніпровського апеляційного суду від 18 травня 2023 року та у постанові Дніпровського апеляційного суду від 01 грудня 2022 року, де вірно зазначено в мотивувальній частині постанови кількість робочих днів та суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а саме вірно викладено зазначене у наступних абзацах: «Позивач звільнений з роботи посади з 22 червня 2021 року, а тому починаючи з 23 червня 2021 року по дату ухвалення рішення суду про поновлення позивача на роботі, становить 370 робочих дні. Враховуючи, що середньоденна заробітна плата позивача становила 696,80 грн, на її користь підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 257 816 грн., яка обрахована без утримання податків та інших обов`язкових платежів.».

Виправлено арифметичну помилку в ухвалі Дніпровського апеляційного суду від 18 травня 2023 року та у постанові Дніпровського апеляційного суду від 01 грудня 2022 року, де викладено шостий абзац резолютивної частини даної постанови наступним змістом: «Стягнути з Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) міста Новомосковськ (код ЄДРПОУ 21938147) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 23 червня 2021 року по 01 грудня 2022 року у розмірі 257 816 грн. (двісті п`ятдесят сім тисяч вісімсот шістнадцять гривень».

03 січня 2023 року на виконання постанови Дніпровського апеляційного суду від 01 грудня 2022 року видано виконавчий лист, виготовлений 28 грудня 2022 року щодо поновлення позивача на роботі /а.с.133/. Боржником у виконавчому листі вказано Територіальний центр.

04 січня 2023 року позивачем на адресу Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) міста Новомосковськ складено заяву про добровільне виконання постанови Дніпровського апеляційного суду про поновлення на посаді /а.с.70/. Доказів вручення або направлення заяви матеріали справи не містять.

17 січня 2023 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1 з виконання виконавчого листа Дніпровського апеляційного суду, виданого 03 січня 2023 року про поновлення позивача на роботі /а.с.139/.

27 лютого 2023 року державним виконавцем у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 винесено постанову про зміну (доповнення) реєстраційних даних, якою замінено сторону боржника у виконавчому провадження з виконання виконавчого листа щодо поновлення позивача на роботі, яку 01 березня 2023 року отримано відповідачем-1 /а.с.131/.

Розпорядженням в.о. міського голови від 09 березня 2023 року № 124-к про поновлення на роботі на посаді директора Територіального центру соціального-обслуговування (надання соціальних послуг) м. Новомосковська (ІК в ЄДРПОУ 21938147) ОСОБА_1 , відповідно до постанови Дніпровського Апеляційного суду від 01 грудня 2022 року у справі № 183/5039/21, про відкриття виконавчого провадження від 17 січня 2023 року ВП №-НОМЕР_1, про зміну (доповнення) реєстраційних даних від 27 лютого 2023 року ВП № НОМЕР_1, керуючись статтею 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», розпорядженням міського голови від 07 березня 2023 року № 122-к «Про відпустку та покладання обов`язків міського голови», в тому числі, поновлено ОСОБА_1 на посаді директора /а.с.71, 134/.

Розпорядження від 09 березня 2023 року № 124-к направлено до виконавчої служби 09 березня 2023 року /а.с.132/ та 10 березня 2023 року позивачу /а.с.135, 136, 137/.

Судом першої інстанції досліджено довідки про заробітну плату від 06 грудня 2023 року за №202/2, №202/3 та №202/4, з яких встановлено, що позивач працювала в Територіальному центрі на посаді директора. Її заробітна плата складала: лютий 2021 року - 2 142,75 грн, березень 2021 року - 00,00 грн, квітень 2021 року - 00,00 грн./а.с.67/, за грудень 2020 року - 19 997,60 грн, за січень 2021 року - 14 970,70 грн /а.с.68, 69/.

Позивач пропрацювала в Територіальному центрі на посаді директора у вересні 2023 року - 5 днів, у жовтні 2023 року - 22 дні /а.с.66/.

Також судом досліджено копію штатного розпису Територіального центру, з якого вбачається, що з 01 січня 2021 року посадовий оклад директора Територіального центру становить 8 571,00 грн, надбавка 50 %, надбавка за складність 4 285,50 грн, премія 12 856,50 грн /а.с.161/.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції також виходив із того, що постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2023 року у справі № 160/10322/22 за адміністративним позовом Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) м. Новомосковська до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області, третя особа на стороні відповідача ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування припису, рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2022 року у справі № 160/10322/22 скасовано в частині задоволених позовних вимог та ухвалено в цій частині нове судове рішення. У задоволенні позовних вимог Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) м. Новомосковська відмовлено. В решті рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2022 року у справі № 160/10322/22 залишено без змін.

Зазначеними судовими рішеннями встановлено, зокрема, що на підставі звернення фізичної особи про порушення, що спричинило шкоду її правам від 15 червня 2021 року (вхід. № Р-3222-21 від 22 червня 2021 року Державної служби України з питань праці), за погодженням Державної служби України з питань праці від 24 червня 2021 року № 4093/3.1-ЗВ-21 (вхід. № К-912-ДС від 24 червня 2021 року Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області) на проведення позапланового заходу зі здійснення державного нагляду (контролю) у формі перевірки, головним державним інспектором відділу з питань додержання законодавства про працю у Дніпровському регіоні управління з питань праці Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області Капінус В.П. у період з 25 серпня 2021 року по 27 серпня 2021 року було проведено позаплановий захід зі здійснення державного нагляду (контроль у формі перевірки у Територіальному центрі соціального обслуговування (надання соціальних послуг) м. Новомосковська з питань невиплати заробітної плати.

За результатами перевірки складено акт № 138/4.1-1002 від 27 серпня 2021 року. Під час перевірки були виявлені наступні порушення: подані відомості до ГУ Державної податкової служби про прийняття працівника з порушенням терміну і строків, абз. 1 постанови КМУ № 413, ч. 3 ст. 24 КЗпП України; нарахування та виплата основної заробітної плати здійснюється з порушенням термінів, несвоєчасно, чим порушено ч. 1, 3 ст. 115 КЗпП України; підприємством порушено терміни виплати розрахункових коштів при звільненні, чим порушено ч. 1 ст. 116 КЗпП України; нарахування та виплату середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку ОСОБА_4 не здійснено та не перераховано, чим порушено ч.1 ст. 117 КЗпП України; виплата компенсації за невикористану відпустку ОСОБА_4 нарахована не в повному обсязі за відпрацьований час, чим порушено ч. 1 ст. 83 КЗпП України; не виплачено заробітну плату за відпрацьований час лютий, березень, квітень 2021, чим порушено ч. 1 ст. 94 КЗпП України, ч. 1 ст. 1 Закону України «Про оплату праці»; не нараховано індексацію за червень 2021 року, чим порушено ч. 6 ст. 95 КЗпП України; не нараховано компенсацію за дні затримки заробітної плати, чим порушено ст.34 Закону України «Про оплату праці»; не відображено достовірний облік в табелях обліку робочого часу, не ознайомлено з нарахуванням заробітної плати, що належать до виплати, чим порушено ч. 2 ст. 30 Закону України «Про оплату праці», ст. 110 КЗпП України; оплата перших п`яти днів непрацездатності здійснена не в найближчий термін дати виплати заробітної плати, чим порушено абз. 2 ч. 2 ст. 22 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

На підставі акту перевірки, складеного за результатами здійснення заходу, внесено припис № 4.1- 1002/П від 27 серпня 2021 року, в якому зазначено наступне: 1. В ході перевірки встановлено, що не нараховувалась працівникам у червні 2021 індексація заробітної плати пропорційно відпрацьованому часу, так ОСОБА_1 , що звільнена 22 червня 2021 року, станом на 27 серпня 2021 року не була нарахована і виплачена індексація. 2. В ході перевірки встановлено, що виплата заробітної плати ОСОБА_1 здійснювалась з порушенням терміну виплати заробітної плати, а саме: - за лютий 2021 року не нарахована та виплачена заробітна плата ОСОБА_1 - за березень 2021 року не нарахована та виплачена заробітна плата ОСОБА_1 - за квітень 2021 року (було відпрацьовано 7 робочих днів) не нарахована та не виплачена заробітна плата ОСОБА_1 , тоді як остання була звільнена з посади 22 червня 2021 року, але не отримала заробітну плату розрахункові в день звільнення. Згідно відомості від 29 червня 2021 року їй перераховано 29 червня 2021 року компенсацію за невикористану відпустку в сумі 27 738,97 грн. 12 липня 2021 року після звільнення було перераховано кошти за період перебування на лікарняному (лікарні). Працівник має право на оплату своєї праці на підставі укладеного трудового договору, що передбачено вимогами ст. 21 ЗУ «Про оплату праці». 3. Розмір заробітної плати за першу половину місяця становить не менше оплати за фактично відпрацьований час з розрахунку тарифної ставки (посадового окладу) працівника. В ході перевірки встановлено, що виплата заробітної плати здійснюється не своєчасно, наприклад, ОСОБА_1 не отримала заробітну плату за відпрацьований період лютий - квітень 2021 року, при цьому не нараховано та не виплачено компенсацію за дні затримки заробітної плати. 4. В ході перевірки встановлено, що виплата заробітної плати здійснюється не своєчасно, наприклад, ОСОБА_1 не отримала заробітну плату за відпрацьований період лютий 2021 року, за березень 2021 року, за квітень 2021 року при цьому не нараховано та не виплачено компенсацію за дні затримки заробітної плати. 5. Працівницю ОСОБА_1 не було ознайомлено з нарахуваннями заробітної плати, що належить їй до виплати, а також за листками непрацездатності, які вона подала у відділ персоналу 05 травня 2021 року, які були отримані посадовими особами. Також не було відображено достовірний облік в табелях обліку робочого часу по ОСОБА_1 , а саме, не було відображено ознаку «Р» під час перебування на роботі, а вказано позначку «-» за лютий 2021 - квітень 2021 року. Документів про відсутність її на роботі посадовими особами Терцентру не надано. 6. В ході перевірки встановлено, що відповідно ОСОБА_1 звільнена з посади відповідно до розпорядження від 22 червня 2021 року № 405-К на підставі ст. 147-149 КЗпП України, але остаточний розрахунок по заробітній платі з нею підприємством не проведено у день звільнення 22 червня 2021 року і станом на момент перевірки. Тобто, підприємством порушено термін виплати розрахункових коштів при звільнені. 7. В ході перевірки встановлено, що нарахування та виплату середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку ОСОБА_1 не здійснено та не перераховано. 8. В ході перевірки встановлено, що виплата компенсації за не використану відпустку ОСОБА_1 нарахована не в повному обсязі за відпрацьований час. 9. В ході позапланового заходу державного контролю встановлено наступне: Оплата перших п`яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов`язаної з нещасним випадком на виробництві, здійснюється за рахунок коштів роботодавця. Колишньому працівнику ОСОБА_1 не було виплачено оплату перших п`яти днів тимчасової непрацездатності в найближчий термін дати виплати заробітної плати. 10. В ході перевірки встановлено, що заробітна плата за виконану роботу лютий 2021 - 07 квітня 2021 року ОСОБА_1 не виплачувалось, об`єктивних причин не виплати посадовій особи не пояснили. 11. В ході перевірки встановлено, ОСОБА_1 прийнята на роботу з 07 грудня 2018 року на посаду директора територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) м. Новомосковська згідно розпорядження міського голови від 06 грудня 2018 року № 706-К, а відомості подані до ДПС 07 грудня 2018 року о 11 год 02 хв, тобто з порушенням терміну і строків визначених абз. 1 Постанови КМУ № 413.

Приписом зобов`язано директора Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) м. Новомосковська усунути виявлені порушення до 17 вересня 2021 року та повідомити про його виконання Головне управління Держпраці у Дніпропетровській області. Позивач підписала припис із зауваженнями, зазначила, що з приписом не погоджується, зауваження та заперечення викладені в листі від 06 вересня 2021 року № 252.

ОСОБА_1 прийнята на роботу з 07 грудня 2018 року на посаду директора Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) м. Новомосковська згідно розпорядження міського голови від 06 грудня 2018 року № 706-К, 07 грудня 2018 року о 11 год 02 хв відомості подані до ДПС з порушенням терміну і строків визначених абз. 1 Постанови КМУ № 413.

На підставі розпорядження Новомосковського міського голови від 08 лютого 2021 року №79-к ОСОБА_1 була відсторонена від виконання повноважень керівника до 08 квітня 2021 року. Про невиплату заробітної плати ОСОБА_1 на час відсторонення в розпорядженні Новомосковського міського голови на проведення службового розслідування нічого не вказано. Під час відсторонення від роботи трудові відносини працівника з роботодавцем не припиняються, при цьому працівник тимчасово не допускається до виконання своїх трудових обов`язків.

Згідно з наданими документами на період проведення службового розслідування ОСОБА_1 була відсторонена від роботи, але вона перебувала на робочому місці з 08 год 00 хв до 17 год 00 хв. Інших документальних підтверджень щодо відсутності на роботі ОСОБА_1 посадовими особами Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) м. Новомосковська в ході проведення перевірки не надано. Згідно штатного розпису ОСОБА_1 перебувала в штаті Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) м. Новомосковська, але заробітна плата, нарахування та оплата праці з невідомих причин їй не проводилась за період з 08 лютого 2021 року по 08 квітня 2021 року.

Відповідно наданого табелю обліку робочого часу старшим інспектором з кадрів, яка заповнювала табель, за лютий 2021, березень 2021, квітень 2021 щодо ОСОБА_1 проставлено позначку «-». У відомостях заробітної плати за лютий 2021, березень 2021, квітень 2021 нарахування заробітної плати відсутні.

В ході проведення перевірки старший інспектор з кадрів підтвердила, що оскільки ОСОБА_1 була відсторонена від виконання посадових обов`язків, заробітна плата їй не нараховувалась і не виплачувалась. Зазначений факт підтвердила і заступник головного бухгалтера Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) м. Новомосковська.

Згідно листків непрацездатності 08 квітня 2021 року ОСОБА_1 перебувала на амбулаторному лікуванні по 30 квітня 2021 року, оплату листка непрацездатності (лікарняного) за перші 5 днів їй не було здійснено в першу виплату заробітної плати. 05 травня 2021 року вона стала до роботи та в подальшому надала листок непрацездатності для оплати.

Відповідно до заяви ОСОБА_1 її звільнено з посади керівника відповідно до розпорядження міського голови Новомосковської міської ради від 22 червня 2021 року №405-к, але остаточний розрахунок по заробітній платі з нею Територіальним центром м. Новомосковська не проведено у день звільнення 22 червня 2021 року.

Індексація у розмірі 57,89 грн за червень 2021 року виплачена ОСОБА_1 16 вересня 2022 року, що підтверджується бухгалтерською довідкою до меморіального ордеру № 5 за вересень 2021 року. При цьому, ОСОБА_1 звільнена 22 червня 2021 року. Відтак позивачем порушено порядок нарахування та виплати індексації заробітної плати.

ОСОБА_1 була звільнена з посади 22 червня 2021 року, але не отримала заробітну плату та розрахункові в день звільнення. Згідно відомості від 29 червня 2021 року їй перераховано 29 червня 2021 року компенсацію за невикористану відпустку у розмірі 27 738,97 грн.

12 липня 2021 року, після звільнення, перераховано кошти за період перебування на лікарняному (лікарні).

Заробітна плата ОСОБА_1 була нарахована та виплачена 26 лютого 2021 року за період роботи з 01 лютого 2021 року по 07 лютого 2021 року у розмірі 1 724,91 грн.

Суд першої інстанції у цій справі вважав доведеним на підставі ч.4 ст. 82 ЦПК України той факт, що в період з 08 лютого 2021 року по 08 квітня 2021 року відбулось порушення трудових прав позивача, що виразилось у ненарахуванні та невиплаті заробітної плати за вказаний період у розмірі 29 962,40 грн., в силу ст. 115 КЗпП, та застосовано відомості про дохід позивача у цей період, встановлений постановою Дніпровського апеляційного суду від 01 грудня 2022 року, до якого ухвалами суду вносились зміни, з чим повністю погоджується і колегія суддів.

Доводи скаржника про помилковість не застосування судом відомостей із довідок 2023 року та помилковість у розрахунках заробітної плати за вказаний період, колегія суддів не може прийняти до уваги, оскільки в даному випадку судове рішення має преюдиційне значення для розгляду цієї справи.

Колегія суддів зазначає, що вирішуючи питання про стягнення з Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) м. Новомосковська на користь позивача середнього заробітку з 23 червня 2021 року по 08 січня 2024 року за прострочення розрахунку при звільненні у розмірі 441 771,20 грн, суд першої інстанції вірно виходив з положень статей 115,116,233,235 КЗпП, враховуючи висновки з питань застосування зазначених норм права Великої Палати Верховного Суду, наведених у постанові від 08 лютого 2022 року у справі № 755/12623/19.

Відмовляючи у задоволенні цієї вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що судовим рішенням вже присуджено позивачеві стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 23 червня 2021 року по 01 грудня 2022 року, у зв`язку з незаконним звільненням та поновлення на роботі на підставі положень ст. 117 КЗпП.

У даній справі позивачем не заявлялось, як предмет спору, поновлення на роботі.

З урахуванням того, що позивач просив стягнути середній заробіток за один період з 23 червня 2021 року по 01 грудня 2022 року на підставі положень ст. 235 КЗпП, таке стягнення призведе до подвійного розміру відповідальності роботодавця, що не відповідає змісту ані КЗпП України, ані Закону України "Про оплату праці", який не передбачає можливість стягнення подвійного заробітку.

Інший період стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, заявлений позивачем з 02 грудня 2022 року по 08 січня 2024 року, тобто по день подання нею цього позову, також не підлягає задоволенню, оскільки на виконання постанови Дніпровського апеляційного суду від 01 грудня 2022 року позивача поновлено на роботі у березні 2023 року, та судовим рішення встановлено відсутність статусу позивача, як звільненого працівника, що виключає можливість стягнення з відповідача додаткової відповідальності у вигляді середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Крім того, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку, що позивач пропустила строк на звернення до суду у відповідності до змін у положення ст. 233 КЗпП, що відбулись 19 липня 2022 року, щодо стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 01 грудня 2022 року, тобто з дня ухвалення судового рішення про поновлення на роботі, та до 08 березня 2023 року, тобто до дня фактичного поновлення позивача на роботі за розпорядженням міського голови.

З такими висновками суду повністю погоджується і колегія суддів, а доводи скаржника в цій частині скарги колегія суддів до уваги не приймає, оскільки зазначений період стосується саме дії зазначених змін до положень ст. 233 КЗпП, внесених у зв`язку із введенням на території України воєнного стану, та, в силу ст. 58 Конституції України, закони та нормативно-правові акти зворотньої дії в часі не мають.

Тому суд першої інстанції правомірно дійшов висновку, що на цей період, враховуючи, що середній заробіток не є заробітною платою, розповсюджується обмеження тримісячним строком згідно зі ст. 233 КЗпП в редакції від 19 липня 2022 року, тоді як позивач звернулась до суду з цим позовом лише 24 січня 2024 року, що значно перевищує встановлений тримісячний строк для подання позову з такою вимогою до суду.

З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги зводяться до цитування скаржником встановлених судом першої інстанції обставин на підставі письмових доказів, наданих сторонами, а тому колегія суддів вважає такі доводи безпідставними та зазначає, що обставини, на які посилається скаржник в апеляційній скарзі, вже були предметом розгляду судом першої інстанції і судом надано на ці доводи вичерпну відповідь.

Колегія суддів наголошує, що скаржником не зазначено жодних додаткових обґрунтувань чи нових доказів, що не були досліджені судом першої інстанції та чому не була надана правова оцінка. Такі доводи зводяться до викладення обставин справи із наданням коментарів та тлумаченням норм чинного законодавства на власний розсуд, висвітлення цих обставин у спосіб, що є зручним для скаржника, що має за мету задоволення апеляційної скарги, а не спростування висновків суду першої інстанції.

Відповідно до статті 89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до рішення «Проніна проти України» № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року, п. 1 статті 6 Конвенції ( 995_004) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Таким чином, доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Будь-яких інших доказів, що спростовують правильність рішення суду в апеляційній скарзі не наведено, тому рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 березня 2024 року -залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий: М.Ю. Петешенкова

Судді: В.С. Городнича

Т.П. Красвітна