Рішення

від 20.09.2024 по справі 307/4363/23

ТЯЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 307/4363/23

Провадження № 2/307/807/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2024 року м. Тячів

Тячівський районний суд Закарпатської області в складі:

головуючого судді - Бряник М.М.,

секретаря судового засідання - Солонинко М.В.,

за участю представника позивача, адвоката - Бобрушко Л.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Тячів у порядку загального позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , де третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Служба у справах дітей Тересв`янської селищної ради Тячівського району, Закарпатської області, про встановлення місця проживання дитини з матір`ю,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат - Бобрушко Любов Юріївна, звернувся в суд з позовною заявою до ОСОБА_2 , де третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Служба у справах дітей Тересвянської селищної ради Тячівського району Закарпатської області про встановлення місця проживання дитини з матір`ю.

В позовній заяві представник позивачки посилається на те, що сторони перебували у шлюбі, який було укладено 26 липня 2008 року та зареєстровано у виконкомі Тернівської сільської ради Тячівського району Закарпатської області за актовим записом №35. В подальшому вказаний шлюбу рішенням Тячівського районного суду Закарпатської області, ухваленим за позовом позивачки, було розірвано. Від даного шлюбу сторони мають трьох дітей, одна з яких, а саме дочка: ОСОБА_3 з ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 2020 року проживає разом з позивачкою.

Представник позивачки зазначає, що при розгляді справи про розірвання шлюбу, питання щодо того, з ким із батьків має залишитися проживати малолітня дочка ОСОБА_4 не вирішувалося. Вказує, що до теперішнього часу позивачка та відповідач не дійшли згоди щодо місця проживання дочки. Дитина проживає разом з позивачкою, яка постійно слідкує за станом здоров?я дитини, розвитком, виховує та піклується про неї. Відповідач не звертає уваги на дочку та не підтримує матеріально, вихованням дочки не займається.

Враховючи зазначене просить суд, встановити місце проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з матір`ю - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області від 06.10.2023 року позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області від 25.10.2023 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за даною позовною заявою, розгляд справи постановлено проводити в порядку загального позовного провадження з викликом сторін та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області від 05.12.2023 року закрито підготовче провадження, призначено цивільну справу до судового розгляду.

Позивачка ОСОБА_1 будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце розгляду справи в судове засідання не з`явилася.

Представник позивачки, адвокат Бобрушко Л.Ю. в судовому засіданні позовні вимоги підтримала посилаючись на обставини викладені в позовній заяві та просила їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за штрих кодовим ідентифікатором №0600943995394, №0600943997133 в судове засідання не з`явився. Клопотань про відкладення розгляду справи до суду не подавав.

Суд на підставі ст. 223 ЦПК України справу розглянув у відсутності відповідача, так як останній був належним чином повідомленим про розгляд справи.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Сужба у Справах дітей Тересвянської селищної ради Тячівського району Закарпатської області будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за штрих кодовим ідентифікатором №0600943992727 в судове засідання не з`явилися. Клопотань про відкладення розгляду справи до суду не подавали.

Заслухавши пояснення представника позивачки, дослідивши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Положеннями ч. 1 ст. 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

За змістом ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з положеннями ч.ч.1-3 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку, як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (в редакції зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21 грудня 1995 року), яка ратифікована Постановою Верховної Ради України №789-ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, яка відповідно в силу положень статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установамами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Статтею 18 Конвенції про права дитини проголошено, що батьки несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Рівності прав і обов`язків батьків стосовно дітей необхідно дотримуватися незалежно від наявності або відсутності шлюбу між ними. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Згідно зі ст. 27 Конвенції про права дитини, держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. При цьому, батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Статтею 8 Закону України "Про охорону дитинства" визначено, що кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку.

Згідно зіст.ст.150, 153, 155 СК України, мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Таким чином, наведеними нормами закріплено основоположний принцип забезпечення найкращих інтересів дитини, якого необхідно дотримуватися.

Згідно ч.1 ст. 151 Сімейного кодексу України батьки мають переважене право перед іншими особами на особисте виховання дитини.

Відповідно до ч. 4 ст. 29 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Згідно з ч.1 ст. 160 СК України, місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Таким чином оскільки спільній дочці сторін ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 ще не виповнилося десяти років, відтак питання щодо місця її проживання підлягає визначенню за згодою сторін.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Згідно ч.3 ст. Закону України «Про охорону дитинства», батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Згідно статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Відповідно до частини першої, другої статті 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

При розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах.

В судовому засіданні встановлено, що згідно у позивачки з відповідачем у шлюбі народилася дочка - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданим повторно Тячівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) 10.06.2020 року (а.с.6).

Зі змісту рішення Тячівського районного суду Закарпатської області ухваленого 15.04.2021 року у справі №307/382/21 вбачається, шлюб між позивачкою ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 було розірвано (а.с.7-8).

Згідно характеристики виданої директором Тячівського ліцею №1 ім. В.Гренджі-Донського ОСОБА_6 вбачається, що ОСОБА_3 навчається в закладі з 1 вересня 2021 року, мати ОСОБА_1 бере активну участь у житті класу, батько ОСОБА_2 участі у вихованні не бере (а.с.9, 134).

З характеристики виданої головою Тересвянської селищної ради Тячівського району Закарпатської області виданої ОСОБА_1 вбачається, що позивачка народилася в смт. Тересві, де проживає постійно, розлучена, на даний час працює в Румунії (а.с.133).

Згідно акта обстеження матеріально-побутових умов проживання від 17.08.2023 року складеним депутатом Тересвянської селищної ради Тячівського району Закарпатської області ОСОБА_7 вбачається, що позивачка ОСОБА_1 проживає у батьківському будинку та має на утриманні неповнолітню дочку. (а.с.135).

Нормами статті 19 СК України встановлено, що при розгляді спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе, не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Пунктом 72 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 р. № 866, визначено, що для розв`язання спору між батьками щодо визначення місця проживання дитини один із батьків подає службі у справах дітей за місцем проживання (перебування) дитини заяву, копію паспорта, довідку з місця реєстрації (проживання), копію свідоцтва про укладення або розірвання шлюбу (у разі наявності), копію свідоцтва про народження дитини, довідку з місця навчання, виховання дитини, довідку про сплату аліментів (у разі наявності).

Працівник служби у справах дітей за місцем проживання (перебування) дитини проводить бесіду з батьками та відвідує дитину за місцем проживання, про що складає акт обстеження умов проживання за формою згідно з додатком 9, а також звертається до соціального закладу та/або фахівця із соціальної роботи для забезпечення проведення оцінки потреб сім`ї з метою встановлення спроможності матері, батька виконувати обов`язки з виховання дитини та догляду за нею.

Під час розгляду питання про визначення місця проживання дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, стан здоров`я дитини, факти вчинення домашнього насильства стосовно дитини або за її присутності та інші вагомі обставини.

Місце проживання дитини не може бути визначене з тим із батьків, який не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або вживає наркотичні засоби, своєю поведінкою може зашкодити здоров`ю та розвитку дитини.

Якщо встановлено, що жоден з батьків не може створити дитині належних умов для виховання та розвитку, служба у справах дітей подає клопотання голові районної, районної у м. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті (у разі утворення) ради, сільської, селищної ради об`єднаної територіальної громади про позбавлення таких батьків батьківських прав або відібрання дитини без позбавлення батьківських прав.

Після обстеження житлово-побутових умов, проведення бесіди з батьками та дитиною служба у справах дітей складає висновок про визначення місця проживання дитини і подає його органу опіки та піклування для прийняття відповідного рішення.

Згідно з п. п. 1, 3, 4 Типового положення про комісію з питань захисту прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 р. № 866 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 3 жовтня 2018 р. № 800), комісія з питань захисту прав дитини (далі - комісія) є органом, що утворюється головою районної, районної у м. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті (у разі утворення) ради, сільської, селищної ради об`єднаної територіальної громади. Основним завданням комісії є сприяння забезпеченню реалізації прав дитини на життя, охорону здоров`я, освіту, соціальний захист, сімейне виховання та всебічний розвиток. Комісія відповідно до покладених на неї завдань розглядає питання щодо вирішення спорів щодо визначення місця проживання дитини.

Як вбачається з адвокатського запиту від 03.06.2024, представник позивачки, адвокат Бобрушко Л.Ю. з питання вирішення місця проживання дитини, звернулася до служби у справах дітей Тересв`янської селищної ради 3.06.2024 тобто лише через вісім місяців після подання до суду позовної заяви 2.10.2023.

Згідно висновку комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Тересвянської селищної ради Тячівського району Закарпатської області, від 25.07.2024 комісія вирішила вважати за недоцільним визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 з матір`ю ОСОБА_1 , оскільки встановлено, що за даною адресою мати не проживає, та не додано відповідний пакет документів (а.с.188).

При цьому, а ні з наведеного висновку ні з інших досліджених в судовому засіданні наданих стороною позивача доказів, не вбачається можливим встановити факт проживання дитини з позивачкою на час розгляду справи.

Будь-яких інших висновків органу опіки та піклування, стороною позивача суду не надано, хоч про необхідність надання такого судом постановлялася ухвала про залишення позовної заяви без руху з цих підстав.

Згідно ч. 8 ст. 7 СК України, регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

В постанові Верховного Суду від 15.01.2000 у справі №200/952/18 (провадження №61-14859св19) вказано, що під час вирішення питання про визначення місця проживання дитини участь органу опіки та піклування є обов`язковою, а позивач до заяви про визначення місця проживання дитини повинен надати висновок органу опіки та піклування про доцільність проживання дитини з одним із батьків, характеристики з місця проживання, роботи, місця навчання дитини (гуртків), медичні довідки (суд обов`язково враховує стан здоров`я і батьків, і дитини), довідки про доходи (інші документи, які підтверджують матеріальне становище заявника), акти обстеження житлово-побутових умов, документи, що підтверджують право власності на житло.

Однак, із позову не видно, що між сторонами існує спір про визначення місця проживання дитини, позивачка не вказує, чи зверталася вона або відповідач до органу опіки та піклування з питання визначення місця проживання дитини, які заходи органом опіки та піклування вживались.

Відтак судом встановлено, що жодних доказів, які б вказували на наявність між сторонами спору щодо місця проживання дитини, а також доказів які б давали суду підстави дійти беззаперечного висновку про те, що визначення місця проживання дитини за адресою місця реєстрації її матері, яка сама ж там не проживає, відповідало б інтересам дитини, не здобуто. Обставини, на які посилалися представник позивачки, не є достатніми і безумовними підставами для задоволення позову, що розглядається.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір слід покласти на позивачку.

Керуючись ст.ст. 12, 81, 259, 263-265 ЦПК України, 150, 155, 160, 161 СК України, 8, 11, 15 Закону України «Про охорону дитинства», суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , де третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Служба у справах дітей Тересв`янської селищної ради Тячівського району, Закарпатської області, про встановлення місця проживання дитини з матір`ю - відмовити.

Понесені позивачкою ОСОБА_1 судові витрати покласти на позивачку ОСОБА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_3 .

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог Служба у справах дітей Тересв`янської селищної ради Тячівського району, Закарпатської області, код ЄДРПОУ 44207763, місце знаходження: смт. Тересва, вул. Народна, 83, Тячівського району, Закарпатської області.

Дата складання повного тексту рішення - 27 вересня 2024 року.

Головуючий Бряник М.М.