Ухвала

від 27.09.2024 по справі 359/6407/18

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2024 року

м. Київ

справа № 359/6407/18

провадження № 51-4415 ск 24

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 , який діє в інтересах обвинуваченої ОСОБА_5 , на ухвалу Київського апеляційного суду від 29 липня 2024 року,

встановив:

За ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 02 липня 2024 року клопотання представника потерпілого - адвоката ОСОБА_6 про скасування арешту майна задоволено, скасовано арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 29 грудня 2016 року у справі № 359/10419/16-к, а саме на приміщення колишнього банно-прального комбінату « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».

Київський апеляційний суд ухвалою від 29 липня 2024 року у відкритті провадження за апеляційною скаргою захисника на ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 02 липня 2024 року відмовлено.

До Верховного Суду надійшла касаційна скарга захисника ОСОБА_4 , в якій він порушує питання про скасування ухвали Київського апеляційного суду від 29 липня 2024 року.

Перевіривши доводи касаційної скарги та додані до неї документи, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з наступних підстав.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 428 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.

Пункт 8 ч.2ст.129 Конституції України відносить до основних засад судочинства «забезпечення права на апеляційний перегляд справи». Це означає, що Конституція України забезпечує можливість апеляційного перегляду саме справи, що реалізується шляхом оскарження судових рішень, якими завершено розгляд справи (кримінального провадження) по суті, а не всіх судових рішень у межах цієї справи (провадження).

Відповідно до ч.1 ст.392 КПК України, в апеляційному порядку можуть бути оскаржені судові рішення, які були ухвалені судами першої інстанції і не набрали законної сили, а саме: вироки, крім випадків, передбачених статтею 394 цього Кодексу; ухвали про застосування чи відмову у застосуванні примусових заходів медичного або виховного характеру; інші ухвали у випадках, передбачених цим Кодексом.

Положеннями ч. 2 ст. 392 КПК України передбачено, що ухвали, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судових рішень, передбачених частиною першою цієї статті, окремому оскарженню не підлягають, крім випадків, визначених цим Кодексом. Заперечення проти таких ухвал можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою цієї статті.

Відповідно до ч.4 ст.399 КПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті провадження, якщо апеляційну скаргу подано на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.

Як вбачається з ухвали апеляційного суду, захисник подав апеляційну скаргу на ухвалу суду першої інстанції про скасування арешту майна, тобто на судове рішення, апеляційне оскарження якого не передбачено ст. 392 КПК України.

Разом із тим, законодавець визначив порядок подання заперечень на такі ухвали, зокрема шляхом включень заперечень до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК України.

Тому апеляційний суд, встановивши, що апеляційну скаргу було подано на судове рішення, яке відповідно до вимог КПК України не підлягає апеляційному оскарженню, згідно з положеннями ч. 4 ст. 399 КПК України, правомірно відмовив у відкритті апеляційного провадження.

Посилання захисника у касаційній скарзі на правові позиції, викладені у постановах Верховного Суду від 23 січня 2024 року (справа № 569/19829/21) і від 15 лютого 2024 року (справа № 154/2859/18) та доводи, які адвокат наводить із мотивувальних частин цих рішень, не є релевантними, оскільки ці висновки стосуються можливості оскарження в апеляційному порядку ухвал слідчих суддів, тоді як у даному випадку в апеляційному порядку оскаржувалася ухвала суду, постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції.

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції, відмовивши у відкритті апеляційного провадження на вказану ухвалу суду першої інстанції, діяв відповідно до вимог кримінального процесуального закону, а тому колегія суддів не вбачає підстав для задоволення скарги захисника ОСОБА_4 та вважає, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити на підставі п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись п. 2 ч. 2ст. 428 КПК України, Суд

постановив:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_4 , який діє в інтересах обвинуваченої ОСОБА_5 , на ухвалу Київського апеляційного суду від 29 липня 2024 року відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3