Ухвала

від 22.01.2019 по справі 359/6407/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2019 року місто Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 42016111100000407 щодо

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

уродженця с. Майдан Міжгірського району Закарпатської

області, громадянина України, зареєстрованої за адресою:

АДРЕСА_1 ,

проживаючого за адресою:

АДРЕСА_2 ,

за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України,

за участю прокурора ОСОБА_6 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_7 .

В апеляційній скарзі прокурор просить ухвалу суду скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції зі стадії підготовчого судового засідання.

Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 28 грудня 2018 року обвинувальний акт, яким ОСОБА_5 висунуте обвинувачення за ч. 4 ст. 190 КК України, повернуто прокурору.

За доводами апеляційної скарги прокурора, судове рішення про невідповідність обвинувального акта вимогам ст. 291 КПК України є невмотивованим.Апелянт вважає, що обвинувальний акт відповідає вимогам закону, оскільки містить формулювання обвинувачення, виклад фактичних обставин кримінального правопорушення та правову кваліфікацію.

Прокурор звертає увагу на те, що висновок суду про те, що в обвинувальному акті не зазначений механізм вчинення злочину та в цілому його об`єктивну сторону не відповідає дійсності. Апелянт зазначає, що обвинувальний акт містить фактичні обставини вчинення злочину, які прокурор вважає встановленими, чітко сформульовано обвинувачення із зазначенням об`єктивної та суб`єктивної сторони інкримінованого злочину.

Крім того, прокурор зазначає, що суд першої інстанції, повертаючи обвинувальний акт, вказав як на його недолік суперечності стосовно форми злочинної діяльності ОСОБА_5 . На думку апелянта, ці неточності можна вважати як описку під час викладу фактичних обставин злочину, де вказано, що у обвинуваченої виник умисел на заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою. Проте він звертає увагу на те, що в подальшому під час формулювання обвинувачення в обвинувальному акті зазначено, що ОСОБА_5 заволоділа чужим майном шляхом обману, тобто вчинила злочин, передбачений ч. 4 ст. 190 КК України. Апелянт зазначає, що така описка на обсяг фактичних обставин ніяким чином не впливає.

Ухвала суду першої інстанції про повернення обвинувального акта вмотивована тим, що він не відповідає вимогам ст. 291 КПК України. Суд вказує на те, що обвинувальний акт не містить чіткого формулювання обвинувачення, не зазначено форму умислу, мотиви та мету вчинення злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.

Іншою підставою повернення обвинувального акта є те, що в обвинувальному акті не зазначено, яким саме конкретним способом ОСОБА_5 вчинила об`єктиву сторону злочину та з якою метою вона діяла, які настали наслідки та в чому конкретно вони проявились.

Крім того, суд першої інстанції зазначив, що обставини злочину викладені неконкретно, поверхово, зокрема виклад обставин та пред`явлене обвинувачення містить суперечності стосовно форми злочинної діяльності ОСОБА_5 , а саме вказано, що у ОСОБА_5 виник умисел на незаконне заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою державного реєстратора, проте в подальшому в обвинувальному акті зазначено, що вона вчинила свої дії шляхом обману державного реєстратора.

Під час апеляційного розгляду прокурор підтримав апеляційну скаргу, просив ухвалу суду скасувати та призначити підготовче судове засідання в суді першої інстанції, обвинувачена ОСОБА_5 та її захисник ОСОБА_7 заперечували проти задоволення апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді доповідача, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 4 ст. 110 КПК України, обвинувальний акт є процесуальним документом, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення. Він повинен відповідати вимогам ст. 291 КПК України, та містити відомості, зазначені в ч. 2 цієї статті.

Стаття 314 КПК України передбачає, що під час підготовчого судового засідання головуючий з`ясовує в учасників судового провадження їх думку щодо можливості призначення судового розгляду.

Однією з обставин, яка перешкоджає призначенню провадження до судового розгляду є невідповідність обвинувального акта вимогам кримінального процесуального закону.

Статтею 291 КПК України передбачено, що обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Повертаючи обвинувальний акт прокурору, суд вказав, що останнім не в повній мірі дотримані вимоги закону, зокрема обвинувальний акт не містить конкретного обвинувачення, об`єктивної сторони злочину.

Колегія суддів вважає, що такий висновок суду на стадії підготовчого судового засідання є передчасним.

Відповідно до положень ст. 314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні не вирішуються питання про доведеність чи відсутність вини обвинуваченого та про правильність кваліфікації дій обвинуваченого, оскільки це питання є предметом судового розгляду, а завданням підготовчого судового засідання є процесуальне та організаційне забезпечення його проведення.

Колегія суддів погоджується з доводами прокурора, що, повертаючи обвинувальний акт прокурору з вищевказаних підстав, суд вийшов за межі тих питань судового провадження, які вирішуються у підготовчому судовому засіданні.

Колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до ст. ст. 36, 40 КПК України, слідчий, прокурор, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійними у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється.

Отже, ніхто їх не може примусити викласти в обвинувальному акті фактичні обставини, формулювання обвинувачення так, як це вважає суд, сторона захисту чи потерпілий.

Відповідно до ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Проте це питання може бути вирішене лише під час судового розгляду.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що підстав для повернення обвинувального акта прокурору немає, а тому ухвала суду підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду у суді першої інстанції.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 376 ч. 2, 404, 407, 418, 419 КПК колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу прокурора задовольнити.

Ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 28 грудня 2018 року про повернення обвинувального акта прокурору в кримінальному провадженні № 42016111100000407 за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3