Рішення

від 19.09.2024 по справі 161/14510/23

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 161/14510/23

Провадження № 2/161/1184/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 вересня 2024 року м. Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області у складі

головуючого судді Гриня О.М.,

за участі секретаря судового засідання Жежерун Д.А.

позивача ОСОБА_1

представника позивача адвоката Терлецького О.М.

відповідача ОСОБА_2

представника відповідача адвоката Полетило П.С.

представника Виконавчого комітету Луцької міської ради Шульгана Ф.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справуза первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Виконавчий комітет Луцької міської ради (Служба у справах дітей Луцької міської ради), про визначення місця проживання дитини з батьком та відібрання дитини та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Виконавчий комітет Луцької міської ради (Служба у справах дітей Луцької міської ради), про визначення місця проживання дитини з матір`ю,-

В С Т А Н О В И В :

25 серпня 2023 року позивач звернувся в суд з цим позовом.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі від якого мають сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Дитина є особою з інвалідністю.

Вказує, що після повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України, відповідач виїхала разом з дитиною проживати у Республіку Польща. За твердженням позивача, відповідач вела аморальний спосіб життя, зраджувала йому, завагітніла від іншого чоловіка та зробила аборт.

Позивач зазначає, що він організовує заходи із реабілітації та лікування дитини, а відповідач належним чином не доглядає дитину, не утримує її. Він пропонував відповідачу укласти договір про утримання дитини, але відповідач відмовляється укладати його.

Посилаючись на наявність між сторонами спору стосовно визначення місця проживання дитини позивач вважає, що найкращим інтересам дитини буде відповідати визначення місця проживання з ним. Просить суд:

1) визначити місце проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за місцем проживання батька ОСОБА_1 , за адресою АДРЕСА_1 ;

2) відібрати малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у матір ОСОБА_2 та повернути його батьку ОСОБА_1 за місцем його проживання АДРЕСА_1 (т.1 а.с.1-4).

22 вересня 2023 року на адресу суду надійшов зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини, який ухвалою суду від 11 жовтня 2023 року прийнятий до спільного розгляду з первісним.

Зустрічний позов обґрунтований тим, що дитина постійно проживає з нею та перебуває на її повному утриманні. Вказує, що позов фактично направлений на створення для позивача штучних передумов для уникнення мобілізації. Також вказує, що її матір, яка проживає разом з нею та сином є педагогом та вчителем початкових класів, у зв`язку з чим як найкраще займається розвитком дитини. Просить суд визначити місце проживання дитини з нею (т.1 а.с.51-58).

Сторони подали інші заяви по суті позову, зокрема відзиви на первісний та зустрічний позови, відповідь на відзив по первісному позову, заперечення на первісний позов, зміст яких зводиться до неодноразового повторення сторін тез своїх позовів.

У письмовому висновку орган опіки та піклування вважає за доцільним визначити місце проживання дитини з матір`ю.

У судовому засіданні позивач та його представник первісний позов підтримали та просили суд відмовити у задоволенні зустрічного позову.

Відповідач та її представник у судовому засіданні зустрічний позов підтримали та просили суд відмовити у задоволенні первісного позову.

Представник органу опіки та піклування у судовому засіданні просив суд визначити місце проживання дитини з матір`ю.

Судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі від якого мають сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Дитина є особою з інвалідністю. Діагноз «дитячий аутизм з порушенням комунікації та взаємодії, загальним недорозвиток мовлення, стереотипна поведінка» (т.1 а.с.70-71).

Дитина зареєстрована за адресою місця проживання батька ( АДРЕСА_1 ), але фактично проживає разом з матір`ю за адресою ( АДРЕСА_2 ).

Наразі відповідач, згідно судового наказу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 07 вересня 2023 року №161/15344/23, отримує аліменти на дитину у розмірі 1/4 частки всі всіх видів заробітку (доходу) позивача (т.1 а.с.135).

Згідно з ч.ч.7,8ст. 7 СК Українидитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, встановленихКонституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Відповідно дост.8 Закону України «Про охорону дитинства»кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (ч.3ст.11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно зіст.12 Закону України «Про охорону дитинства»на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Відповідно до ч.1 ст.18, ч.1 ст.27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованоїпостановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року №789-ХІІ(далі - Конвенція про права дитини), держави-учасниці докладають усіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У ч.1 ст.9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

За змістомст.31 ЦК Українималолітньою особою є дитина віком до чотирнадцяти років.

Згідно з ч.ч.12ст.160 СК Українимісце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків, амісце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.

В силу ч.1ст.141 СК Українимати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Відповідно до ч.ч.1,2ст.161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Тлумачення положеньст.161 СК Українисвідчить, що до інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.

У ч.1 ст.3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Принципом 6 Декларації прав дитини проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір`ю.

Ухвалюючи рішення у справі «М.С. проти України», Європейський суд з прав людини наголосив, що основне значення при визначенні місця проживання дитини має вирішення питання про те, що найкраще відповідає інтересам дитини. При цьому Європейський суд з прав людини зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.

Аналіз наведених норм права, практики Європейського суду з прав людини дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.

При визначенні місця проживання дитини судам необхідно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору.

Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах.

Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2019 року в справі №377/128/18 (провадження №61-44680св18) вказано, що «тлумачення частини першоїстатті 161 СК Українисвідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку».

Відповідно до ст. 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина,яка можевисловити своюдумку,має бутивислухана привирішенні міжбатьками,іншими особамиспору щодоїї виховання,місця проживання,у томучислі привирішенні спорупро позбавленнябатьківських прав,поновлення батьківськихправ,а такожспору щодоуправління їїмайном. Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси.

Згідно з ч.1 ст.81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.ч.1,2ст.89 ЦПК Українисуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Проаналізувавши відомості про сімейний та матеріальний стан сторін, врахувавши висновок органу опіки та піклування, зокрема складений за результатом обстеження житлово-побутових умов, в яких перебуває дитини, суд вважає за доцільним визначити місце проживання дитини з матір`ю, враховуючи таке.

Так з матеріалів справи слідує, що дитина проживає саме з матір`ю із самого народження. Проживала з нею і коли відповідач, у зв`язку з повномасштабним вторгненням російської федерації на територію України у лютому 2022 року, виїхала в Республіку Польща та продовжує фактично проживати саме із матір`ю після припинення між сторонами шлюбних відносин.

Згідно пояснень наданих свідками в судовому засіданні:

Свідок ОСОБА_4 (матір ОСОБА_2 ) суду пояснила, що ОСОБА_2 проживає разом з ОСОБА_5 з нею в 3-х кімнатній квартирі, вказує, що безпосередньо ОСОБА_2 займається вихованням ОСОБА_5 , батько, ОСОБА_1 бере участь у вихованні ОСОБА_5 орієнтовно 1 раз на тиждень, в суботу, забирає дитину в суботу в 17:00 і повертає матері в неділю до обіду, звернула увагу, що до школи дитину збирали ОСОБА_6 , вона та вітчим ОСОБА_7 , вказала, що жодних перешкод у спілкування ОСОБА_5 із батьком не створюють;

Свідок ОСОБА_8 (вітчим ОСОБА_2 ) вказав, що вихованням і утриманням ОСОБА_5 займається ОСОБА_2 , після розлучення ОСОБА_1 для дитини нічого не робив, окрім купівлі 1-го разу канцтоварів в школу, вказав, що заводить дитину в школу та забирає зі школи ОСОБА_2 , яка також із дитиною лежала у лікарні, звернув увагу, що у ОСОБА_2 та ОСОБА_5 у квартирі є окрема кімната, яка обладнана усим необхідним для розвитку та дозвілля дитини.

Обоє свідків звернули увагу на ту обставину, що ОСОБА_5 займаються вони втрьох, допомагають йому у навчанні та стабільному розвитку, як особистості, крім того вказали, що жодних перешкод у спілкуванні та участі батька у житті та вихованні дитини не чинять.

Суд відхиляє усні пояснення відповідача про те, що «дитина проживає 60% часу з ним», оскільки такі твердження нічим не підтвердженні, а фактично речі дитини, приладдя для навчання та його окрема кімната знаходиться за місцем проживання відповідача.

Оформлення позивачем на власне ім`я соціальної допомоги у зв`язку з виховання дитини з інвалідністю, так само як і реєстрація дитини за його місцем проживання, ніяким чином не підтверджує, що дитина проживає саме з ним, оскільки під час здійснення відповідних процедур фактичні дані про проживання дитини ніким не перевіряються.

Позивач своїм позовом фактично пропонує суду змінити місце проживання дитини шляхом визначення його з ним, при цьому застосувавши такі крайні заходи, як відібрання дитини з негайним виконанням рішення суду.

Суд підкреслює, що для зміни встановленого між сторонами фактичного місця проживання дитини має, враховуючи, що дитина є особою з інвалідністю та потребує ще більшої уваги до себе, мають існувати виняткові підстави, як то негативний вплив матері на дитину.

Однак вивчивши всі докази по справі суд не знайшов будь-яких негативних даних про матір дитини. Навпаки, з матеріалів справи, зокрема з акту огляду житлово-побутових умов, слідує, що дитина забезпечена всім необхідним для проживання, вона має окрему кімнату, ним постійно займається і бабуся (матір відповідача), яка має педагогічну освіту.

Будь-яких даних про зловживання відповідачем алкоголем, вживання наркотичних засобів, наявність психічних чи інших захворювань, що можуть негативно вплинути на дитину, позивач суду не надав.

Твердження позивача про «аморальний спосіб життя відповідача» ґрунтуються лише на його особистій образі через подружнє життя, яке не склалося з відповідачем, через можливу подружню зраду, на якій він наполягає.

Суд зазначає, що особистий негативний досвід сторін, як подружжя, не свідчить про те, що матір має будь-який негативний вплив на дитину. Спір між сторонами стосовно шлюбного життя вже вирішений судом шляхом розірвання такого шлюбу, і його аргументи не можуть використовуватися під час вирішення спору про визначення місця проживання дитини, як нерелевантні.

Також суд відхиляє доводи сторони позивача про відсутність у відповідача самостійного заробітку, адже згідно акту обстеження житлово-побутових умов, для дитини створені всі необхідні матеріальні умови за місцем проживання відповідача, а отже її заробіток є достатнім для утримання дитини.

Активна участь батька в утриманні та вихованні дитини, на яку неодноразово звертала увагу сторона позивача, не є самостійною підставою для визначення місця проживання дитини з ним, а є виконанням його обов`язку з виховання та утримання дитини, який встановлений законом.

Підсумовуючи вищевикладене, оскільки судом невстановлені виключні підстави для зміни фактичного місця проживання дитини, суд дійшов висновку, що місце проживання сина сторін слід визначити з матір`ю, задовольнивши зустрічний позов та відмовивши у задоволенні первісного.

Керуючись ст. 265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

В задоволенні позовних вимогза первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Виконавчий комітет Луцької міської ради (Служба у справах дітей Луцької міської ради), про визначення місця проживання дитини з батьком та відібрання дитини відмовити.

Позовні вимоги за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Виконавчий комітет Луцької міської ради (Служба у справах дітей Луцької міської ради), про визначення місця проживання дитини з матір`ю задовольнити.

Визначити місце проживання неповнолітнього ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 з матір`ю ОСОБА_2 за її місцем проживання.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_2 1073 грн. 60 коп. сплаченого при поданні позовної заяви судового збору.

Призначити судове засідання, щодо вирішення питання судових витрат, про дату час та місце проведення якого, повідомити учасників справи додатково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, в разі проголошення вступної та резолютивної частини зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_3 ).

Відповідач: ОСОБА_2 , (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 );

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Виконавчий комітет Луцької міської ради (43025, м. Луцьк, вул. Богдана Хмельницького, 19)

Повний текст рішення виготовлено та підписано 30 вересня 2024 року.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області Олександр ГРИНЬ