Ухвала

від 30.09.2024 по справі 730/1252/24

БОРЗНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

БОРЗНЯНСЬКИЙ РАЙННИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

16400, м. Борзна, Чернігівської обл., вул. Незалежності, буд. 4 тел.: 0 (4653) 21-202

Справа №730/1252/24

У Х В А Л А

"30" вересня 2024 р. м.Борзна

Борзнянський районний суд Чернігівської області в складі:

головуючого судді Ріхтера В.В.,

з участю секретаря судового засідання Магомедової О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Борзни заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову

ВСТАНОВИВ:

27 вересня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з даною заявою, в якій просить накласти арешт на майно Ялтушківської дослідно-селекційної станції Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України (юридична адреса: 23074, Вінницька область, Барський район, сел. Черешневе, вул. Селекційна, буд. 4, ЄДРЮОФОПГФ: 20090488 засіб зв`язку: (063) 958-81-45, електронна пошта: vmv_dss@ukr.net, кабінет у підсистемі ЄСІТС: зареєстровано) в сумі 442 534,35 грн., тобто в межах суми позову.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що ним у судовому порядку доведено та встановлено факт незаконного звільнення двічі з посади виконуючого обов`язки директора Ялтушківської дослідно-селекційної станції Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України, а саме: 1. 05.04.2024 року рішенням Борзнянського районного суду Чернігівської області по справі № 730/235/24 позовні вимоги до Національної академії аграрних наук України про поновлення на роботі задоволено, визнано незаконним та скасовано наказ Національної академії аграрних наук України № 9-к від 15.01.2024 року «Про звільнення ОСОБА_1 », поновлено на посаді виконуючого обов`язки директора Ялтушківської дослідно-селекційної станції Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України. Постановою Чернігівського апеляційного суду апеляційну скаргу Національної академії аграрних наук України залишено без задоволення, а рішення Борзнянського районного суду Чернігівської області від 29 листопада 2023 року без змін. 2. 05.04.2024 року рішенням Борзнянського районного суду Чернігівської області по справі № 730/235/24 позовні вимоги до Національної академії аграрних наук України про поновлення на роботі задоволено, визнано незаконним та скасовано наказ Національної академії аграрних наук України № 9-к від 15.01.2024 року «Про звільнення ОСОБА_1 », поновлено на посаді виконуючого обов`язки директора Ялтушківської дослідно-селекційної станції Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України. Постановою Чернігівського апеляційного суду апеляційну скаргу Національної академії аграрних наук України залишено без задоволення, а рішення Борзнянського районного суду Чернігівської області від 29 листопада 2023 року без змін. На даний час у Національної академії аграрних наук України (що наділена повноваженнями приймати та звільняти керівника станції) в особі Ялтушківської дослідно-селекційної станції Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України (що наділена повноваженнями здійснювати виплату заробітної плати керівнику станції) виникла та існує заборгованість перед ОСОБА_1 по заробітній платі та середньому заробітку за час вимушеного прогулу, а саме: за період з 15.09.2023 року по 07.12.2023 року, як середній заробіток за час вимушеного прогулу, що підтверджується рішенням Борзнянського районного суду Чернігівської області від 29.11.2023 року по справі № 730/1130/23; за період з 08.12.2023 року по 15.01.2024 року, як заробітна плата виконуючого обов`язки директора Ялтушківської дослідно-селекційної станції Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України, що підтверджується рішенням Борзнянського районного суду Чернігівської області від 29.11.2023 року по справі № 730/1130/23; - за період з 16.01.2024 року по 10.04.2024 року, як середній заробіток за час вимушеного прогулу, що підтверджується рішенням Борзнянського районного суду Чернігівської області від 05.04.2024 року по справі № 730/235/24. Розрахунок суми заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди наступний: 1. Заборгованість по заробітній платі. Як встановлено за результатами позапланового заходу державного нагляду (контролю) в Ялтушківській дослідно-селекційній станції Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України, що проведено Центрально-західним міжрегіональним управлінням Державної служби з питань праці, на даний час наявна заборгованість по заробітній платі в сумі - 46 823,55 грн. 2. Заборгованість по середньому заробітку за час вимушеного прогулу. За вищевказаними рішеннями по цивільним справам має місце вимушений прогул по наступних періодах: - за період з 15.09.2023 року по 07.12.2023 року - 59 робочих днів; - за період з 16.01.2024 року по 10.04.2024 року - 61 робочий день; За довідкою Ялтушківської дослідно-селекційної станції Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України його середньоденний заробіток становить - 3 047,59 грн. (станом на дату першого незаконного звільнення), тобто на даний час наявна заборгованість по середньому заробітку за час вимушеного прогулу в сумі - 365 710,80 грн. Моральна шкода. Як було вказано вище, перше незаконне звільнення відбулось 14.09.2023 року на підставі наказу Національної академії аграрних наук України №262-к, з цього часу почався відлік порушення трудових прав ОСОБА_1 в Ялтушківській дослідно-селекційній станції Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України. В результаті чого вже більше 1 року він не отримує ані заробітну плату, ані середній заробіток за час вимушеного прогулу. При цьому, в Ялтушківській дослідно-селекційній станції Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України та Національній академії аграрних наук України допущено порушення вимог ст. 235 КЗпП України: - при виданні наказу № 327-к від 07.12.2023 року, адже питання виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу ним не вирішувалось; при виданні наказу № 9-к від 15.01.2024 року, адже питання виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу ним не вирішувалось. Як вказано у листі Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці «Щодо заходів з виконання рішення суду про поновлення працівника на роботі» для уникнення негативних наслідків за невиконання рішення суду про поновлення працівника на роботі з метою сумлінного його виконання відповідно до вищенаведених приписів законодавства роботодавцю рекомендовано, у тому числі зобов`язати працівника, відповідального за нарахування заробітної плати нарахувати заробітну плату за час вимушеного прогулу відповідно до рішення суду. Однак, не дивлячись на очевидність зобов`язання виплати середній заробіток за час вимушеного прогулу (двічі), ОСОБА_1 вимушений звертитись до суду із відповідними позовними вимогами. Наслідком неправомірних дій щодо нього з боку відповідача є заподіяння шкоди його репутації, авторитету в очах колишніх колег та друзів, у тому числі і близьких людей, крім цього сама по собі тривала невиплата заробітної плати та середнього заробітку за час вимушеного прогулу спричинило прояви розчарувань у подальшій роботі за професією та посадою, втрату нормальних життєвих зв`язків і вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, пошуку засобів для нормального існування, забезпечення достатнього життєвого рівня. Моральна шкода оцінена в 30000 гривень. Загалом заявлені позовні вимоги до Ялтушківської дослідноселекційної станції Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України, третя особа Національна академія аграрних наук України, про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди на загальну суму 442534,35 грн., Вищевказана заборгованість протягом більше 1 року не погашена, навпаки вона накопичується та збільшується, а відповідач не вживає жодних дій до її погашення.

Розгляд заяви про забезпечення позову проводиться в порядку ст. 153 ЦПК України без повідомлення учасників справи, у зв`язку із чим фіксація судового засідання не здійснювалась у відповідності до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали заяви, вивчивши матеріали позову, суд дійшов до такого висновку.

За змістом положень ст. 149 ЦПК України, суд, за заявою учасника справи, має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п`ятою цієї статті.

В зв`язку з цим, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Відповідно до ч. 3 ст. 150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Згідно з п.п. 1, 2, 10 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

Підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Забезпечення позову - це, по суті, обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Умовою застосування заходів для забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо).

Як зазначено у постанові Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» (зі змінами, внесеними згідно з Постановою № 2 від 12.06.2009 року) забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Точне і неухильне додержання судами України норм чинного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову є необхідною умовою здійснення завдань цивільного судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному розгляді й вирішенні цивільних справ із метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Пунктом 6 зазначеної постанови передбачено, що, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Крім того, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких може бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Суд, обираючи вид забезпечення позову, у кожному випадку повинен обирати такий спосіб, який у найбільший мірі спрямований на забезпечення предмета спору.

При цьому, підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом у залежності до конкретного випадку.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що: «умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача».

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу.

При цьому забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуальної рівноправності сторін.

При розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та наперед не може бути визначено результат розгляду справи по суті спору.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 08 травня 2020 року у справі № 755/15345/17-ц та від 21 квітня 2022 року у справі № 592/7729/18.

Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

У пунктах 23 та 24 постанови Верховного Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 березня 2023 року у cправі № 905/448/22 зроблено такі висновки:

«23. Верховний Суд звертає увагу на те, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.

24. Водночас Суд не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що накладення арешту на майно має стосуватися саме майна, яке належить до предмета спору, з таких підстав.

Виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов`язане з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості. Заборона відчуження або арешт майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову.

Можливість накладення арешту на майно, не обмежуючись грошовими коштами відповідача, в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів є для позивача додатковою гарантією того, що рішення суду у разі задоволення позову буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог.

Крім того, у разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів боржник матиме безумовну можливість розрахуватись із позивачем, за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника».

Згідно ч. 2 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, кошти на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, кошти на електронних рахунках платників акцизного податку, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України "Про електроенергетику", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України "Про теплопостачання", статті 18-1 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення", на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України "Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки", на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

Згідно ч. 3 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках. Не підлягають арешту кошти, що знаходяться на кореспондентських рахунках банку.

Рахунки, які передбачені для виплати заробітної плати та сплати податків, зборів і обов`язкових платежів до Державного бюджету України, є рахунками із спеціальним режимом, на які виконавчою службою відповідно до вимог законодавства арешт не накладається, а виокремлення таких рахунків належить до повноважень виконавчої служби. Зазначений правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 27.06.2019 у справі № 916/73/19, від 10.10.2019 у справі № 916/1572/19.

Зобов`язання із сплати заробітної плати мають пріоритет перед усіма іншими зобов`язаннями, а тому на кошти, цільовим призначенням яких є оплата праці, мають спеціальний (особливий) правовий статус і звернення стягнення на них має відбуватись в рамках особливої правової процедури, в порядку і в розмірах, визначених законом. У разі виникнення в боржника зобов`язання з виплати заробітної плати в певному розмірі, на кошти, які знаходяться на поточному рахунку боржника, у такому ж розмірі не може бути накладений арешт, а якщо він накладений, то підлягає зняттю. Такий висновок суду відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній в постанові від 19.05.2020 в справі № 905/361/19.

Враховуючи фактичні обставини, суд вважає за доцільне заяву про забезпечення позову задовольнити та накласти арешт на майно Ялтушківської дослідно-селекційної станції Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків.

Керуючись ст.ст. 149-153, 157, 247, 258-260, 261, 353 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про забезпечення позову - задовольнити.

Накласти арешт на майно Ялтушківської дослідно-селекційної станції Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України (Вінницька область, Барський район, сел. Черешневе, вул. Селекційна, буд. 4, ЄДРПОУ: 20090488 ), в сумі 442534,35 грн.

Ухвала підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Строк пред`явлення ухвали до виконання три роки з дати її постановлення.

Копію ухвали направити заявнику, для негайного виконання всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також відповідним державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання до Чернігівського апеляційного суду.

Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Суддя Ріхтер В.В.