Ухвала

від 27.09.2024 по справі 372/2920/21

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 372/2920/21

Провадження № 2-з/752/214/24

У Х В А Л А

27.09.2024 року Голосіївський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді Чекулаєва С.О.,

з участю секретаря Пастух З.Ф.,

розглянувши заяву представника позивача, адвоката Савченко Ольги В`ячеславівни у справі № 372/2920/21 за позовом Українсько-швейцарського спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Укрвермут + Ко» до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів у розмірі 540 000,00 доларів США,

ВСТАНОВИВ:

в провадженні Голосіївського районного суду м. Києва перебуває цивільна справа за позовом Українсько-швейцарського спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Укрвермут + Ко» (надалі також - СП «Укрвермут + Ко») до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів у розмірі 540 000,00 доларів США.

16.07.2024 представником позивача, адвокатом Савченко Ольгою В`ячеславівною до суду подана заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту на належний відповідачу житловий будинок.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 17.07.2024 визначено склад суду в особі головуючого судді Данілової Т.М.

19.07.2024 суддя Данілова Т.М. на підставі ухвали задовольнила заяву про самовідвід судді та передала справу за заявою про забезпечення позову для визначення судді для її розгляду.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.09.2024 визначено склад суду в особі головуючого судді Ольшевської І.О.

12.09.2024 суддя Ольшевська І.О. на підставі ухвали задовольнила заяву про самовідвід судді та передала справу за заявою про забезпечення позову для авторозподілу.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.09.2024 визначено склад суду в особі головуючого судді Кокошко О.Б.

23.09.2024 суддя Кокошко О.Б. на підставі ухвали задовольнив заяву про самовідвід судді та передав справу за заявою про забезпечення позову для авторозподілу.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.09.2024 визначено склад суду в особі головуючого судді Чекулаєва С.О.

У заяві про забезпечення позову, позивач просить суд накласти арешт на належний відповідачу житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 (попередня адреса АДРЕСА_1 ) загальною площею 505,3 кв.м., житлова площа 159,7 кв.м. складова частина об`єкта: житловий будинок (А), баня (Б), будинок охорони (Г), що розташовані на земельній ділянці площею 0,1500 га, кадастровий номер 3223155400:05:092:0031, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 217563432231.

Заява про забезпечення позову мотивована тим, що 09.08.2017 між позивачем та відповідачем був укладений договір купівлі-продажу нежитлового приміщення у місті Києві, який згідно постанови Київського апеляційного суду від 17.12.2020, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 11.08.2021 визнано недійсним.

У зв`язку з цим позивач - Українсько-швейцарське спільне підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Укрвермут + Ко» звернувся до суду з відповідним позовом до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів у розмірі 540 000,00 доларів США сплачених на виконання недійсного правочину.

Представник позивача у поданій заяві стверджує, що відповідач ввів СП «Укрвермут + Ко» в оману щодо відсутності заборон або обмежень прав відповідача на продаж нерухомого майна, а саме щодо наявності заборони розпоряджатися майном згідно з рішенням Шевченківського районного суду міст Львів у справі №466/4507/15.

Окрім цього позивач зазначає, що відповідач - ОСОБА_1 , маючи непогашену заборгованість перед позивачем, будучи обізнаним про цивільну справу №372/2920/21, здійснив відчуження на користь своєї колишньої дружини, належних йому на праві власності житлового будинку та земельної ділянки у селищі міського типу Козин на підставі договору купівлі-продажу від 02.12.2021.

Постановою Київського апеляційного суду від 28.09.2023 договір купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки від 02.12.2021 визнано недійсним.

Вказані вище обставини, на думку представника позивача, свідчать про недобросовісність відповідача у справі - ОСОБА_1 , який зловживаючи своїми цивільними правами діяв на шкоду правам інших осіб, оскільки відчуження належного йому житлового будинку та земельної ділянки відбулося з метою уникнення звернення стягнення на його майно як боржника.

Представник позивача зазначає, що на даний час право власності на житловий будинок та земельну ділянку у селищі міського типу Козин належить відповідачу, у зв`язку з чим, зважаючи на його попередню поведінку, існує ризик подальшого відчуження вказаних об`єктів нерухомості, що в свою чергу, може ускладнити ефективний захист прав та інтересів позивача.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заява представника позивача не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частинами першою та другою статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

У статті 150 ЦПК України встановлені види забезпечення позову, зокрема накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб, заборона вчиняти певні дії.

Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити, зокрема предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову, захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.

Отже, від заявника вимагається вказати вид (захід) забезпечення позову, визначений статтею 150 ЦПК України, та обґрунтувати необхідність вжиття саме такого заходу забезпечення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу. Суди повинні враховувати інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що «умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2024 у справі №754/5683/22 (провадження № 14-28цс23) зазначено, що «жодних обмежень щодо застосування такого виду забезпечення позову, як накладення арешту на майно (грошові кошти), лише у сфері майнових спорів або заборони його застосування при вирішенні немайнового спору цивільне процесуальне законодавство не містить. Тому Велика Палата Верховного Суду констатує, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову. Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами. Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.

Суд встановив, що у серпні 2021 року Українсько-швейцарське спільне підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Укрвермут + Ко» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення 2 600 000,00 грн.

06.09.2021 ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва відкрито провадження у справі № 372/2920/21.

13.09.2021 позивач подав до суду заяву про збільшення позовних вимог згідно якої просив стягнути з відповідача 540 000,00 доларів США.

Голосіївський районний суд м. Києва рішенням від 25.01.2022 позов задовольнив. Стягнув з ОСОБА_1 на користь СП «Укрвермут + Ко» грошові кошти в розмірі 540 000,00 доларів США. Вирішив питання про розподіл судових витрат.

Київський апеляційний суд постановою від 22.12.2022 апеляційну скаргу залишив без задоволення. Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 25.01.2022 залишив без змін.

Верховний Суд постановою від 05.06.2024 рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 25.01.2022 та постанову Київського апеляційного суду від 22.12.2022 скасував, справу направив на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.08.2024 визначено склад суду в особі головуючого судді Чекулаєва С.О.

Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва Чекулаєва С.О. від 14.08.2024 справу № 372/2920/21 прийнято до провадження.

Зважаючи на вище викладене суд встановив, що між СП «Укрвермут + Ко» та ОСОБА_1 дійсно існує спір предметом якого є стягнення грошових коштів у розмірі 540 000,00 доларів США.

На підставі наданої представником позивача інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна суд встановив, що власником житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (попередня адреса АДРЕСА_1 ) загальною площею 505,3 кв.м., житлова площа 159,7 кв.м. складова частина об`єкта: житловий будинок (А), баня (Б), будинок охорони (Г), та земельної ділянки площею 0,1500 га, кадастровий номер 3223155400:05:092:0031, (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 217563432231) є відповідач у справі № 372/2920/21 - ОСОБА_1 (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 69913402 від 25.10.2023).

Згідно наданих представником позивача відомостей суд встановив, що на вказаний вище житловий будинок та земельну ділянку у смт. Козин, про накладення арешту на які просить позивач, вже накладена податкова застава із забороною відчуження, щодо боржника ОСОБА_1 (номер запису про обтяження: 54651415).

Підставою для внесення відповідного запису про обтяження було рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 72698245 від 19.04.2024.

Окрім цього, згідно рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 69913619 від 25.10.2023 накладено арешт на нерухоме майно власником якого є ОСОБА_1 (номер запису про обтяження: 52268687).

Враховуючи зазначені вище обставини, на дату розгляду заяви про забезпечення позову, суд не вбачає ризику відчуження відповідачем вказаного об`єкта нерухомості, що в свою чергу, може ускладнити ефективний захист прав та інтересів позивача, оскільки на такий об`єкт вже накладена заборона відчуження згідно податкової застави із забороною відчуження, щодо боржника ОСОБА_1 (номер запису про обтяження: 54651415) та накладений арешт на нерухоме майно власником якого є ОСОБА_1 (номер запису про обтяження: 52268687).

Суд також звертає увагу, що при вирішенні питання співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами, позивачем не надано до суду жодних доказів, щодо вартості (оціночної та/або ринкової) об`єкту нерухомого майна, про арешт якого просить позивач. Водночас, суд вважає, що вартість майна, на яке заявляється клопотання накласти арешт, є не єдиним, проте важливим критерієм співмірності.

Відповідно до положень статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд наголошує, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.

З огляду на викладені обставини, суд дійшов висновку, що у задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити.

Відмова в задоволенні заяви про забезпечення позову не позбавляє позивача, в подальшому звернутися з такою заявою до суду.

Керуючись ст.ст.151, 152, 153 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ :

У задоволенні заяви представника позивача про забезпечення позову у цивільній справі №372/2920/21 за позовом Українсько-швейцарського спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Укрвермут + Ко» до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів у розмірі 540 000,00 доларів США - відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: С.О. Чекулаєв