Постанова

від 19.09.2024 по справі 754/14700/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

вул. Солом`янська, 2-а, м. Київ, 03110

e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Унікальний номер справи 754/14700/23 Апеляційне провадження № 22-ц/824/13849/2024Головуючий у суді першої інстанції - Грегуль О.В. Доповідач у суді апеляційної інстанції - Оніщук М.І.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 вересня 2024 року Київський апеляційний суд у складі:

суддя-доповідач Оніщук М.І.,

судді Шебуєва В.А., Кафідова О.В.,

секретар Ламбуцька Т.О.,

за участю:

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 27 травня 2024 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа: П`ята київська державна нотаріальна контора, про зміну черговості одержання права на спадкування,

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2023 року ОСОБА_3 звернулася до Деснянського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_4 , в якому просила: змінити черговість одержання права на спадкування після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Київ, та надати ОСОБА_3 право на спадкування після смерті ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 у першій черзі.

В обґрунтування позовних вимог зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її дядько (рідний брат батька) - ОСОБА_5 , після смерті якого відкрилася спадщина, у яку входить квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивач, як спадкоємець другої черги, подала до нотаріуса заяву про прийняття спадщини та дізналася, що до нотаріуса також звернулася донька померлого ОСОБА_5 - ОСОБА_4 , про існування якої вона не знала, оскільки її дядько ніколи про неї не розповідав. Донька разом з батьком ніколи не проживала.

Разом з тим, позивач вказувала, що вона дбала про дядька, коли він був в особливо уразливому стані, готувала йому їсти, постійно його відвідувала, супроводжувала до лікарні, після його смерті взяла на себе клопоти та витрати.

За вказаних обставин, позивач звернулася до суду з цим позовом, який просила задовольнити у повному обсязі.

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 27.05.2024 у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано доказів, які б свідчили або давали правові підстави для висновку, що ОСОБА_5 за життя і до дня смерті був у безпорадному стані через похилий віка, тяжку хворобу або каліцтво, не міг самостійно забезпечити умови свого життя, потребував стороннього догляду, допомоги та піклування. Натомість, надання позивачем з власної ініціативи допомоги спадкодавцю, у тому числі, і в силу родинних відносин, може свідчити про лояльність та ввічливість позивача, однак не є правовою підставою для зміни черговості одержання права на спадкування (а.с. 205-210).

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, а також порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В обгрунтування апеляційної скарги вказує на неврахування судом першої інстанції того, що наявними у матеріалах справи доказами в їх сукупності доведено, що спадкодавець хворів на тяжке захворювання, яке зумовило безпорадний стан спадкодавця та необхідність постійної опіки над ним, що також підтверджується показами свідків.

При цьому, зазначає, що вона протягом тривалого часу опікувалась, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через хворобу перебував у безпорадному стані, а тому на підставі ч. 2 ст. 1259 ЦК України вона має право на спадкування разом із спадкоємцем першої черги (а.с. 215-218).

Представник позивача у судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні щодо задоволення апеляційної скарги заперечував, посилаючись на її безпідставність та необґрунтованість.

Третя особа у судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, про причини своєї неявки суд не сповістила.

Разом з тим, враховуючи положення ч.2 ст. 372 ЦПК України, судом апеляційної інстанції визнано за можливе розглянути справу за відсутності третьої особи, оскільки її неявка не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення учасників судового розгляду, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, згідно свідоцтва про право власності від 13.11.2002 ОСОБА_5 є власником кв. АДРЕСА_2 .

Згідно інформаційної довідки КП КМР «КМ БТІ» від 29.11.2021 КВ02021 № 46313 кв. АДРЕСА_2 на праві власності зареєстрована за ОСОБА_5 .

Згідно свідоцтва про укладення шлюбу від 14.07.1984 дошлюбне прізвище позивача було ОСОБА_6 .

Згідно свідоцтва про народження позивачки від 21.01.1966 позивач є дочкою ОСОБА_7 .

Згідно свідоцтва про народження відповідачки від 03.10.2006 відповідач є дочкою ОСОБА_5 .

Згідно запису акта про народження (запис від 04.10.1938) ОСОБА_7 є сином ОСОБА_8 і ОСОБА_9 .

Згідно посвідки про народження (актовий запис від 09.01.1941) ОСОБА_5 є сином ОСОБА_8 і ОСОБА_9 .

Згідно свідоцтва про смерть від 14.01.2020 ОСОБА_7 (батько позивача) помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно свідоцтва про смерть від 08.09.2021 ОСОБА_5 (батько відповідача) помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

28.10.2021 позивач звернулась до нотаріуса з нотаріально посвідченою заявою про прийняття спадщини після смерті дядька.

24.01.2022 відповідач звернулась до нотаріуса з нотаріально посвідченою заявою про прийняття спадщини після смерті батька.

Звертаючись до суду з позовом, позивач як на підставу для задоволення своїх позовних вимог про зміну черговості одержання права на спадщину, посилалася на те, що вона дбала про дядька, коли він був в особливо уразливому та безпорадному стані, готувала йому їсти, постійно його відвідувала, супроводжувала до лікарні, після його смерті взяла на себе клопоти та витрати.

При цьому, на підтвердження своїх позовних вимог позивачем було додано до позовної заяви наступні документи:

- довідку про причину смерті ОСОБА_5 та лікарське свідоцтво про смерть ОСОБА_5 , з яких вбачається, що останній помер внаслідок злоякісного новоутворення передміхурової залози;

- договір замовлення на надання ритуальних послуг, довідку на одержання праху, договір-замовлення на організацію та проведення поховання від 11.09.2021, товарний чек на суму 16820,00 грн. про оплату позивачем ритуальних послуг на поховання ОСОБА_5 , довідку про захоронення капсули та квитанцію про оплату цієї послуги;

- талони на запис до Онкоцентру на ім`я " ОСОБА_6 ";

- направлення на дослідження від 25.09.2017, виписане на ОСОБА_5 ;

- рахунки на сплату послуг;

- епікріз № 3926, в якому міститься інформація щодо стану здоров`я ОСОБА_5 у 2009 році;

- дослідження (магнітно-резонансна томографія) ОСОБА_5 від 05.10.2017;

- результати досліджень (ліподограма) ОСОБА_5 від 25.02.2020;

- рахунки на оплату комунальних послуг за адресою: АДРЕСА_1 ;

- квитанції на оплату комунальних послуг.

Так, статтею 1258 ЦК України передбачено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від їх прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Системне тлумачення положень ст.ст. 1258, 1259 та інших положень книги 6 ЦК України дозволяє стверджувати про необхідність розмежовувати такі правові конструкції як «одержання права на спадкування наступною чергою» (ч. 2 ст. 1258 ЦК України) та «зміна суб`єктного складу осіб, які набувають право на спадкування за законом». «Одержання права на спадкування наступною чергою» (ч. 2 ст. 1258 ЦК України) стосується другої - п`ятої черг і пов`язується із такими негативними юридичними фактами як: відсутність спадкоємців попередньої черги; усунення спадкоємців попередньої черги від права на спадкування; неприйняття спадкоємцями попередньої черги спадщини; відмова від прийняття спадщини.

На «зміну суб`єктного складу осіб, які набувають право на спадкування за законом» в межах певної черги впливають такі юридичні факти як: зміна черговості на підставі договору або рішення суду (ст. 1259 ЦК України); застосування правил про право представлення (ст. 1266 ЦК України); відмова спадкоємця від прийняття спадщини на користь іншого спадкоємця за законом (ч. 2 ст. 1274 ЦК України); спадкова трансмісія (ст. 1276 ЦК України); збереження правового зв`язку при усиновленні (ч. 3 ст. 1260 ЦК України). Зміна суб`єктного складу осіб, які набувають право на спадкування за законом, стосується першої - п`ятої черги.

За змістом частини другої статті 1259 ЦК України, фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Як зазначив Верховний Суд у своїх постановах від 27.08.2020 року у справі № 266/2391/16 та у постанові від 30.05.2019 року у справі № 346/1178/17, підставами для задоволення позову щодо зміни черговості одержання спадкоємцями за законом права на спадкування є сукупність таких юридичних фактів, встановлених у судовому порядку: 1) здійснення опіки над спадкоємцем, тобто надання йому нематеріальних послуг (спілкування, поради та консультації, вітання зі святами тощо); 2) матеріальне забезпечення спадкодавця; 3) надання будь-якої іншої допомоги спадкодавцеві, тобто такої допомоги, яка має матеріалізоване вираження - прибирання приміщення, приготування їжі, ремонт квартири; 4) тривалий час здійснення дій, визначених у пунктах 1-3; 5) безпорадний стан спадкодавця, тобто такий стан, під час якого особа неспроможна самостійно забезпечувати свої потреби, викликаний похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом.

При цьому, згідно з роз'ясненнями Пленуму Верховного Суду України, викладеними у п. 6 Постанови "Про судову практику у справах про спадкування" від 30.05.2008 року за № 7, під безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування. Безпорадний стан повинен бути підтверджений відповідними записами в медичних документах.

Отже, для задоволення позову щодо зміни черговості одержання спадкоємцями за законом права на спадкування необхідна наявність всіх п`яти вищезазначених обставин.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 17.03.2021 у справі № 200/1980/14.

Разом з тим, одним з основних принципів цивільного судочинства є змагальність сторін (стаття 12 ЦПК України).

Статтею 81 ЦПК України на сторін покладено обов`язок довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Підставою для задоволення позову в частині зміни черговості спадкування за законом є в тому числі і знаходження спадкодавця в безпорадному стані.

Належними доказами, які підтверджують безпорадний стан особи, є відповідні медичні (лікарські) документи, висновки судово-медичних експертів.

У справі, яка переглядається, встановлено, що померлий ОСОБА_5 дійсно мав онкологічну хворобу, проте, як вірно встановлено судом першої інстанції, матеріали справи не містять та позивачем не надано належних, допустимих письмових доказів (медичні довідки тощо) на підтвердження перебування спадкодавця ОСОБА_5 у безпорадному стані.

Наявні у матеріалах справи довідки, надані позивачем для підтвердження заявлених вимог, жодним чином не підтверджують безпорадний стан спадкодавця, під час якого особа неспроможна самостійно забезпечувати свої потреби, а лише констатують наявність в останнього онкологічної хвороби, яка слугувала причиною смерті.

У свою чергу, наявність захворювань не може свідчити про безпорадний стан та необхідність постійного догляду за особою.

Крім того, слід зазначити, що здійснення витрат на поховання спадкодавця жодним чином не пов`язані з його утриманням у зв`язку із безпорадним станом, яке повинно було здійснюватися за життя.

Також, як вірно встановлено судом першої інстанції, рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 04.04.2023 у справі № 751/1144/2022, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 26.09.2023, відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа: П`ята київська державна нотаріальна контора, про усунення від спадщини.

При цьому, відмовляючи у задоволенні позову, суди обох інстанції виходили з того, що ОСОБА_10 (спадкодавець) при житті, дійсно, мав ряд захворювань, що підтверджується відповідними медичними документами. При цьому, стороною позивача не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що ОСОБА_5 (спадкодавець) перебував у безпорадному стані, потребував сторонньої допомоги у зв`язку із своїм станом здоров`я. Надані позивачем письмові докази жодним чином не підтверджують факт перебування ОСОБА_5 (спадкодавець) у важкому стані, що свідчило б про безпорадність такого стану, а також той факт, що останній потребував сторонньої допомоги, у тому числі допомоги своєї дочки ОСОБА_4 (відповідачка). Жоден з наданих суду медичних документів не містить лікарського висновку про стан здоров`я ОСОБА_5 (спадкодавець) за останні роки, інформації про те, що він потребував стороннього допомоги, у зв`язку з перебуванням у безпорадному стані. Також ОСОБА_5 (спадкодавець) не було встановлено групу інвалідності, а також він не перебував на стаціонарному лікуванні у зв`язку із наявними у нього захворюваннями. Матеріали справи також не містять доказів на підтвердження того, що ОСОБА_5 (спадкодавець) у зв`язку з хворобою висловлював прохання або бажання про надання допомоги з боку дочки ОСОБА_4 (відповідачка), а остання свідомо ухилялася від надання такої допомоги. Та обставина, що онкологічне захворювання - злоякісне новоутворення передміхурової залози, яке було у ОСОБА_5 (спадкодавець), є тяжким, оскільки стало причиною смерті спадкодавця, не свідчить про факт перебування ОСОБА_5 (спадкодавець) у безпорадному стані та умисного ухилення відповідача від надання допомоги.

У свою чергу, згідно ч. 4 і ч. 5 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. 5. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Таким чином, встановивши, що позивач не довела факт перебування ОСОБА_5 у безпорадному стані та неможливість останнього здійснювати звичайні речі і догляд за собою, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову про зміну черговості одержання права на спадкування після смерті ОСОБА_5 разом із спадкоємцем першої черги.

Отже, суд першої інстанції повно та всебічно розглянув справу, надав всім доводам сторін належну правову оцінку, оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності та постановив законне, правильне по суті і справедливе рішення.

Натомість, доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, тотожними з доводами позову яким суд першої інстанції надав належну оцінку, а відтак не впливають на законність та обґрунтованість ухваленого судом першої інстанції рішення.

При апеляційному розгляді справи порушень норм матеріального і процесуального права, які є підставою для скасування рішення, в справі не виявлено.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду без змін.

Також слід зазначити, що у зв`язку із залишенням апеляційної скарги без задоволення понесені апелянтом судові витрати (судовий збір за подання апеляційної скарги) відшкодуванню не підлягають.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 372, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - залишити без задоволення.

Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 27 травня 2024 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа: П`ята київська державна нотаріальна контора, про зміну черговості одержання права на спадкування - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту може бути оскаржена до Верховного Суду.

Повний текст постанови складений 24 вересня 2024 року.

Суддя-доповідач М.І. Оніщук

Судді В.А. Шебуєва

О.В Кафідова