Постанова

від 25.09.2024 по справі 279/45/23-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 279/45/23 головуючий у суді І інстанції Новак Р.В.

провадження № 22-ц/824/12934/2024 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Фінагеєв В.О.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

25 вересня 2024 року м. Київ

Київський апеляційний суд

у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді Фінагеєва В.О.,

суддів Кашперської Т.Ц., Яворського М.А.,

за участю секретаря Кияшко К.О.,

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 13 грудня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Українська залізниця» про зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2022 року позивач звернувся до суду із позовом і просив суд зобов`язати АТ «Українська залізниця» розглянути його заяву на предмет виключення спірної квартири АДРЕСА_1 з переліку службового житла.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з грудня 2002 року і по теперішній час він перебуває у трудових відносинах з АТ «Українська залізниця». Зазначив, що станом на 24 березня 2021 року він та члени його родини перебувають на квартирному обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов при виконавчому комітеті Коростенської міської ради в загальній черзі за №1023, згідно рішення виконавчого комітету Коростенької міської ради №395 від 04 вересня 2013 року та в списках першочергового отримання житла за № 293 згідно рішення виконавчого комітету Коростенської міської ради № 500 від 06 листопада 2013 року. Склад сім`ї 7 осіб ОСОБА_1 , 1982 року народження, ОСОБА_2 1990 року народження - дружина, ОСОБА_3 2007 року народження - син, ОСОБА_4 2010 року народження - донька, ОСОБА_5 1996 року народження - брат, ОСОБА_6 1999 року народження - сестра, ОСОБА_7 , 1989 року народження - брат. 26 грудня 2014 року йому був виданий ордер № 168 серії СЖ, на зайняття службового приміщення жилою площею 53,9 кв.м., яке складається з трьох кімнат у квартирі, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . 14 травня 2021 року він звернувся до АТ «Українська залізниця» із заявою про виключення вказаної квартири із переліку службового житла, на яку 31 травня 2021 року була надана відповідь, у якій було зазначено, що прийняття рішення щодо виключення квартир працівників товариства із числа службових відноситься до компетенції товариства та було визначено перелік документів, які необхідно було надати для підготовки проекту рішення правління про виключення зазначеної квартири із числа службових. 25 листопада 2021 року він знову подав заяву до АТ «Українська залізниця», філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд», про виключення спірної квартири з переліку службового житла, з додатками відповідно до вимог, визначених у листі №ФБМЕС-01/406 від 31 травня 2021 року. Згідно відповіді від 10 червня 2022 року, наданої АТ «Українська залізниця», філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» на запит №ФБМЕС-01/257, слідує, що для підготовки філією БМЕС проекту рішення правління про виключення спірної квартири із числа службових йому необхідно додатково подати інформацію про оціночну вартість даної квартири, а також направити весь пакет документів у сканованому вигляді на електрону пошту відповідача. 18 липня 2022 року АО «Лігал Фокс» була надана відповідь на вказаний лист, до якого було долучено довідку про оціночну вартість об`єкта нерухомості - вказаної вище квартири, та було повідомлено, що повторно документи подати в сканованому вигляді не має можливості з підстав того, що вони були подані в оригіналі та в копіях, які були засвідчені нотаріально. Разом з тим, відповідачем не було розглянуто вказану заяву, внаслідок чого він обмежений використати своє право на приватизацію спірної квартири.

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 13 грудня 2023 року у задоволені позову ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції через неправильне застосування норм процесуального та матеріального права та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 , зазначає, що судом визначено, що фактично метою звернення до суду ОСОБА_1 з даним позовом було отримання рішення про виключення квартири АДРЕСА_1 , з переліку службового житла, прийняття якого не належить до компетенції суду. Вказує, що в судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Суд не може підміняти орган, рішення чи бездіяльність якого оскаржується, давати вказівки, що б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта. В зв`язку з тим, що предметом даного спору є бездіяльність АТ «Українська залізниця», а захисту підлягає право ОСОБА_1 на отримання у власність службової квартири, дослідженню підлягає право на законне очікування.

У відзиві на апеляційну скаргу АТ «Українська залізниця» зазначає, що відповідно до матеріалів справи, позивач звернувся із заявою, отримав відповідь про необхідні документи, а далі такі документи ним подані не були, проте позивач всупереч примітивній логіці не подав такі документи, а звернувся до суду. Посилання в апеляційній скарзі на інші рішення суду першої інстанції є додатковою ознакою того, що позивачу немає чим обґрунтовувати незаконність рішення суду першої інстанції.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 з грудня 2002 року і по теперішній час перебуває у трудових відносинах з АТ «Українська залізниця».

Рішенням виконавчого органу Коростенської міської ради Житомирської області включено до складу службового житла по відокремленому підрозділу Коростенської дирекції залізничних перевезень, зокрема і квартиру АДРЕСА_3 , та затверджено рішення спільних засідань адміністрації і профкому підприємств, організацій та установ про виділення службових жилих приміщень по відокремленому підрозділу Коростенської дирекції залізничних перевезень по працівникам відокремленого підрозділу ремонтно вагонного депо Коростень, за яким службову двокімнатну квартиру АДРЕСА_4 , жилою площею 53,9 кв.м., яке складається з трьох кімнат, надано ОСОБА_1 . Склад сім`ї 7 осіб.

26 грудня 2014 року ОСОБА_1 був виданий ордер №168 серії СЖ, на зайняття службового приміщення.

14 травня 2021 року він звернувся до АТ «Українська залізниця» із заявою про виключення вказаної квартири із переліку службового житла.

Листом від 31 травня 2021 року Філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» АТ «Українська залізниця» була надана відповідь, у якій було зазначено, що прийняття рішення щодо виключення квартир працівників товариства із числа службових відноситься до компетенції товариства та було визначено перелік документів, які необхідно було надати для підготовки проекту рішення правління про виключення зазначеної квартири із числа службових.

25 листопада 2021 року представником позивача подано заяву до АТ «Українська залізниця», філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд», про виключення спірної квартири з переліку службового житла, з додатками відповідно до вимог, визначених у листі № ФБМЕС-01/406 від 31 травня 2021 року.

10 червня 2022 року, від АТ «Українська залізниця», філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» на запит № ФБМЕС-01/257 надано відповідь, з якої слідує, що для підготовки філією БМЕС проекту рішення правління про виключення спірної квартири із числа службових йому необхідно додатково подати інформацію про оціночну вартість даної квартири, а також направити весь пакет документів у сканованому вигляді на електрону пошту відповідача.

18 липня 2022 року АО «Лігал Фокс» була надана відповідь на вказаний лист, до якого було долучено довідку про оціночну вартість об`єкта нерухомості - вказаної вище квартири, та було повідомлено, що повторно документи подати в сканованому вигляді не має можливості з підстав того, що вони були подані в оригіналі та в копіях, які були засвідчені нотаріально.

Отже, позивач зазначає, що відповідачем не було розглянуто вказану заяву, внаслідок чого він обмежений використати своє право на приватизацію спірної квартири.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що доводи позивача про те, що ним було надано відповідачу всі витребувані документи, необхідні для розгляду питання про виключення житла з переліку службових приміщень в ході судового розгляду не знайшли свого підтвердження, оскільки не підтвердженні матеріалами справи.

Апеляційний суд не погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Статтею 47 Конституції України передбачено, що кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Питання забезпечення службовими приміщенням врегульовані главою 3 Житлового кодексу УРСР.

Частиною першою статті 118 Житлового кодексу Української РСР встановлено, що службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв`язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього. Жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів. Під службові жилі приміщення виділяються, як правило, окремі квартири.

Згідно із пунктом 6 Положення про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в УРСР, затвердженого постановою ради Міністрів УРСР від 04 лютого 1988 року № 37 "Про службові жилі приміщення" жиле приміщення виключається з числа службових, якщо відпала потреба в такому його використанні, а також у випадках, коли в установленому порядку воно виключено з числа жилих. Сам по собі факт проживання в службових жилих приміщеннях робітників і службовців, які припинили трудові відносини з підприємством, установою, організацією, а також громадян, яких виключено з членів колгоспу, або тих, які вийшли з колгоспу за власним бажанням, не є підставою для виключення цих приміщень з числа службових.

Виключення жилого приміщення з числа службових провадиться на підставі клопотання підприємства, установи, організації рішенням виконавчого комітету відповідної районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів. У будинках, належних колгоспам, жиле приміщення виключається з числа службових за рішенням загальних зборів членів колгоспу або зборів уповноважених, затверджуваним виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів.

Таким чином, законодавством передбачено, що підставою для виключення житла зі складу службових є відповідне клопотання підприємства, установи, організації, яка надавала службове житло, оскільки згідно законодавства прийняття відповідного рішення віднесено до компетенції виконавчого комітету відповідної районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів.

Як вбачається з матеріалів справи і це встановлено судом, що 14 травня 2021 року позивач звернувся до АТ «Українська залізниця» із заявою про виключення вказаної квартири із переліку службового житла.

Листом від 31 травня 2021 року Філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» АТ «Українська залізниця» була надана відповідь, у якій було зазначено, що прийняття рішення щодо виключення квартир працівників товариства із числа службових відноситься до компетенції товариства та було визначено перелік документів, які необхідно було надати для підготовки проекту рішення правління про виключення зазначеної квартири із числа службових.

25 листопада 2021 року представником позивача подано заяву до АТ «Українська залізниця», філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд», про виключення спірної квартири з переліку службового житла, з додатками відповідно до вимог, визначених у листі №ФБМЕС-01/406 від 31 травня 2021 року.

10 червня 2022 року, від АТ «Українська залізниця», філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» на запит № ФБМЕС-01/257 надано відповідь, з якої слідує, що для підготовки філією БМЕС проекту рішення правління про виключення спірної квартири із числа службових йому необхідно додатково подати інформацію про оціночну вартість даної квартири, а також направити весь пакет документів у сканованому вигляді на електрону пошту відповідача.

18 липня 2022 року АО «Лігал Фокс» в інтересах позивача, була надана відповідь на вказаний лист, до якого було долучено довідку про оціночну вартість об`єкта нерухомості - вказаної вище квартири, та було повідомлено, що повторно документи подати в сканованому вигляді не має можливості з підстав того, що вони були подані в оригіналі та в копіях, які були засвідчені нотаріально.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 40 Конституції України визначено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Закон України «Про звернення громадян» регулює питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об`єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів. Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення.

Статтею 1 Закону України «Про звернення громадян» встановлено, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Відповідно до ст.3 Закону України «Про звернення громадян» під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги. Зокрема, заява (клопотання) це звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.

Статтею 5 Закону України «Про звернення громадян» встановлено вимоги до звернення. Так, звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об`єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань. Звернення може бути подано окремою особою (індивідуальне) або групою осіб (колективне). Звернення може бути усним чи письмовим. Письмове звернення надсилається поштою або передається громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, повноваження якої оформлені відповідно до законодавства. Письмове звернення також може бути надіслане з використанням мережі Інтернет, засобів електронного зв`язку (електронне звернення). У зверненні має бути зазначено прізвище, ім`я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. Письмове звернення повинно бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати. В електронному зверненні також має бути зазначено електронну поштову адресу, на яку заявнику може бути надіслано відповідь, або відомості про інші засоби зв`язку з ним. Застосування електронного цифрового підпису при надсиланні електронного звернення не вимагається. Звернення, оформлене без дотримання зазначених вимог, повертається заявнику з відповідними роз`ясненнями не пізніш як через десять днів від дня його надходження, крім випадків, передбачених частиною першою статті 7 цього Закону.

Згідно з ст.7 Закону України «Про звернення громадян» звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов`язковому прийняттю та розгляду.

Якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об`єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п`яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз`ясненнями.

Відповідно до ст.15 Закону України «Про звернення громадян» органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов`язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов`язки.

Згідно з абзацом 7 частини першої ст.19 Закону органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення.

Термін розгляду звернень громадян врегульовано ст.20 Закону України «Про звернення громадян», згідно з частинами першої та другої якої, звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів. На обґрунтовану письмову вимогу громадянина термін розгляду може бути скорочено від встановленого цією статтею терміну.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач відповіді на заяву ОСОБА_1 по суті питання, яке в ній ставилося не надав. При цьому посилання відповідача на необхідність подання у його розпорядження пакету документів у сканованому вигляді на електрону пошту, на вимогах закону не ґрунтується, оскільки таких вимог до звернень громадян чинне законодавство не містить. В даному випадку, у разі необхідності отримання документів у сканованому вигляді, відповідач не був позбавлений можливості відсканувати подані йому паперові документи.

В той же час, зазначена обставина не передбачена Законом України «Про звернення громадян», як така що дає відповідачу право не розглядати звернення громадянина.

Відповідач в даному випадку не звернув уваги, що позивач в позовній заяві не просив суд зобов`язувати його прийняти конкретне рішення за його зверненням, наприклад зняти статус службової з квартири чи відмовити у цьому. Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач просив лише розглянути його звернення по суті.

Зазначене означає, що за результатами розгляду такого звернення громадянина, АТ «Укрзалізниця» вправі прийняти рішення, яке вважає законним та обґрунтованим. При цьому, не надання за позицією відповідача, необхідних документів для позитивного вирішення питання, яке ставить у зверненні позивач, закон не визначає підставою до не розгляду поданого звернення.

Отже, в силу вимог Закону України «Про звернення громадян» подане позивачем звернення, відповідач зобов`язаний був розглянути та надати позивачу обґрунтовану відповідь.

На зазначене суд першої інстанції уваги не звернув, дійшов помилково висновку про наявність підстав до відмови у задоволенні позову, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, судом неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, що у відповідності до ст. 376 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду та прийняття постанови по суті вимог позивача.

Згідно з ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

За змістом частин першої, п. 1, 2 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу, витрати пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Відповідно до положень частин першої, другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 137 ЦПК України).

Відповідно до частин четвертої-шостої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Позивач просив стягнути з відповідача витрати на правову допомогу у розмірі 19 500,00 грн.

Витрати позивача на правову допомогу підтверджуються копією договору про надання професійної правничої допомоги № 15/01/20 від 15 січня 2020 року, акт наданих послуг від 17 грудня 2022 року до договору про надання професійної правничої допомоги № 15/01/20 від 15 січня 2020 року, який містить детальний розрахунок вартості наданих послуг, що становить 12 500,00 грн., копію квитанції до прибуткового касового ордера № 25 від 17 грудня 2022 року, акт наданих послуг від 27 травня 2024 року до договору про надання професійної правничої допомоги № 15/01/20 від 15 січня 2020 року, який містить детальний розрахунок вартості наданих послуг, що становить 6 000,00 грн. та копію квитанції до прибуткового касового ордера № 9 від 27 травня 2024 року.

Відповідачем не надано доказів невідповідності заявленої до стягнення суми витрат на професійну правничу допомогу критерію реальності адвокатських витрат, неспівмірності понесених позивачем витрат на адвокатські послуги, необхідності та підстав їх зменшення.

Оскільки позивачем підтверджено належними та допустимими доказами розмір витрат понесених на правову допомогу, а відповідач заявляючи про їх неспівмірність складності справи та обсягу виконаної адвокатом роботи, не навів обставин, які б підтверджували таку не співмірність, апеляційний суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених представником позивача витрат на професійну правничу допомогу та необхідність їх стягнення з відповідача на користь позивача у розмірі 19 500,00 грн.

Оскільки апеляційний суд приходить до висновку про наявність підстав до задоволення апеляційної скарги, з позивача на користь відповідача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 480,00 грн.

На підставі викладеного та керуючись статтями 374, 376, 381, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Печерського районного суду міста Києва від 13 грудня 2023 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позов ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Українська залізниця» про зобов`язання вчинити дії задовольнити.

Зобов`язати акціонерне товариство «Українська залізниця» розглянути заяву ОСОБА_1 , на предмет виключення квартири АДРЕСА_1 з переліку службового житла.

Стягнути з акціонерного товариства «Українська залізниця», місце знаходження: м. Київ, вул. Єжи Гедройця, ідентифікаційний код 40075815 розглянути заяву ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , судовий збір у розмірі 2 480 (дві тисячі чотириста вісімдесят) гривень та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 19 500 (дев`ятнадцять тисяч п`ятсот) гривень.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повне судове рішення складено 27 вересня 2024 року.

Головуючий Фінагеєв В.О.

Судді Кашперська Т.Ц.

Яворський М.А.