Постанова

від 26.09.2024 по справі 340/4879/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

26 вересня 2024 року м.Дніпросправа № 340/4879/23

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Баранник Н.П.,

суддів: Малиш Н.І., Щербака А.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Кіровоградського окружного адміністративного суду на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2024 року (суддя Юрков Е.О., справа розглянута за правилами спрощеного позовного провадження, в порядку письмового провадження) в адміністративній справі №340/4879/23 за позовом ОСОБА_1 до Кіровоградського окружного адміністративного суду, третя особа Державна судова адміністрація України про визнання бездіяльності протиправною та стягнення суддівської винагороди,

ВСТАНОВИВ:

30.06.2023р. ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Кіровоградського окружного адміністративного суду (далі - відповідач), третя особа Державна судова адміністрація України, в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Кіровоградського окружного адміністративного суду щодо ненарахування та не виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди за травень 2023 року;

- стягнути з Кіровоградського окружного адміністративного суду на користь ОСОБА_1 суддівську винагороду за травень 2023 року у сумі 129 578,02 грн..

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2024 року в задоволенні позовних вимог позивачу відмовлено у повному обсязі.

З рішенням суду першої інстанції не погодився позивач та подав апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, позивач просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржене ним рішення та ухвалити нове рішення у даній справі про задоволення його позовних вимог у повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що позивач не втратив статусу судді, а тому лише Законом України «Про судоустрій і статус суддів» може регулюватися його суддівська винагорода. У свою чергу, приписи Закону № 1402-VIII, зокрема, його ст. 135, не містять вказівок на те, що в період нездійснення правосуддя заробіток судді виплачується у відповідності до норм КЗпП України. Таким чином, оскільки спеціальним Законом № 1402-VIII визначено, що суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами, питання щодо нарахування та виплати останньої не може регулюватися нормами ч. 3 ст. 119 КЗпП України.

У спірному випадку, у здійсненому відповідачем правозастосуванні положень Закону у співвідношенні до КЗпП України прослідковується тенденція, що порушує гарантії незалежності суддів, зокрема, на отримання суддівської винагороди, проте, суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржене рішення, належну оцінку наведеним доводам не надав.

Відповідач та третя особа своїм правом подати письмові відзиви на апеляційну скаргу позивача не скористалися.

Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження у відповідності до приписів п.3 ч. 1 ст. 311 КАС України.

Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, приходить до висновку, що скарга позивача задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач, займає посаду судді Кіровоградського окружного адміністративного суду.

Наказом голови Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30.03.2022 року №53/к суддю ОСОБА_1 увільнено від роботи з 30 березня 2022 року зі збереженням місця роботи, посади і середнього заробітку у період проходження військової служби під час мобілізації на особливий період.

Наказом голови Кіровоградського окружного адміністративного суду від 19.07.2022 №161/к припинено ОСОБА_1 , судді Кіровоградського окружного адміністративного суду, нарахування середнього заробітку у період проходження військової служби за призовом під час мобілізації з 19.07.2022.

Листом від 05.09.2022 №19142/22 Кіровоградський окружний адміністративний суд повідомив позивача, що … починаючи з 19 липня 2022 р. судді ОСОБА_1 припинено виплату середнього заробітку, але за ним збережено місце роботи та посада на період його увільнення від роботи, згідно статті 119 К3пП України. Статтею 135 Закону України Про судоустрій і статус суддів не передбачена виплата суддівської винагороди у період проходження військової служби за призовом під час мобілізації, у зв`язку з цим суддівська винагорода судді Кіровоградського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 у період з 30.03.2022 року до 31.08.2022 року не нараховувалась та не виплачувалась…».

Позивач, не погодившись із бездіяльністю відповідача щодо ненарахування та не виплати суддівської винагороди за травень 2023 року, звернувся до суду за захистом своїх прав.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, дійшов висновку, що правові підстави для нарахування та виплати суддівської винагороди позивачу за травень 2023 року відсутні.

Колегія суддів, переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Законом України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено випадки, коли під час відрядження за суддею зберігається виплата суддівської винагороди за основним місцем роботи та встановлених законом доплат.

Відповідно до частин 5, 6 ст.54 частин 1, 4ст.55 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", у разі призначення судді членом Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України він відряджається для роботи в цих органах на постійній основі. За членами цих органів - суддями зберігаються гарантії матеріального, соціального та побутового забезпечення, визначені законодавством для суддів. Суддю за його заявою може бути відряджено для роботи у Національній школі суддів України, а суддю, обраного головою чи заступником голови Ради суддів України, - до Ради суддів України, із збереженням розміру суддівської винагороди за основним місцем роботи та встановлених законом доплат. У зв`язку з неможливістю здійснення правосуддя у відповідному суді, виявленням надмірного рівня судового навантаження у відповідному суді, припиненням роботи суду у зв`язку зі стихійним лихом, військовими діями, заходами щодо боротьби з тероризмом або іншими надзвичайними обставинами, за рішенням Вищої ради правосуддя, ухваленим на підставі подання Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, суддя може бути, за його згодою, відряджений до іншого суду того самого рівня і спеціалізації для здійснення правосуддя. У період дії надзвичайного чи воєнного стану і за умови зміни територіальної підсудності судових справ, що розглядаються у відповідному суді, в порядку, передбаченому частиною сьомою статті 147 цього Закону, суддя суду, територіальна підсудність справ якого змінюється, може бути без його згоди відряджений для здійснення правосуддя до суду, якому визначається територіальна підсудність справ, що перебували у провадженні суду, в якому працює суддя, а в разі відсутності вакансій у цьому суді - до іншого суду того самого рівня і спеціалізації. Суддя, який відряджений до іншого суду того самого рівня і спеціалізації, здійснює правосуддя та отримує суддівську винагороду в суді, до якого його відряджено.

Отже, Законом України "Про судоустрій і статус суддів" не урегульовано питання призову суддів на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби під час дії особливого періоду, та виплати суддівської винагороди. Натомість, ці питання урегульовані ст.119 КЗпП України, Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Відповідно до ч.3 ст.119 КЗпП України за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Як свідчать встановлені обставини справи, наказом голови Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30.03.2022 року №53/к Про увільнення ОСОБА_2 від роботи у зв`язку з призовом на військову службу під час мобілізації суддю ОСОБА_1 увільнено з 30.03.2022р. від роботи зі збереженням місця роботи, посади і середнього заробітку у період проходження військової служби під час мобілізації на особливий період, відповідно до частини третьої статті 119 Кодексу законів про працю України.

Підстава прийняття наказу повідомлення ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до ч. 3 ст. 119 КЗпП України в редакції, чинній на час видання наказу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30.03.2022 року №53/к, за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, у яких вони працювали на час призову.

Слід зазначити, що саме з 30.03.2022р. позивачу не нараховувалась та не виплачувалась суддівська винагорода, а відповідно до ст. 119 КЗпП України нараховувався та виплачувався середній заробіток, що підтверджено довідкою від 02.09.2022р. №80. (а.с. 8)

Законом України від 01.07.2022 № 2352-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин", який набрав чинності 19.07.2022, внесені зміни до ч.3 ст.119 КЗпП України, згідно з якими у частині 3 статті 119 КЗпПУ слова "зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток" замінено словами "зберігаються місце роботи і посада".

На виконання вимог закону, відповідачем прийнято наказ від 19.07.2022 за №161/к "Про припинення нарахування середнього заробітку у період проходження військової служби за призовом під час мобілізації ОСОБА_3 .

Суд першої інстанції встановив, що законність наказу №161/к від 19.07.2022 позивачем в судовому порядку не оскаржувалась. Однак, позивач звертався до суду з позовними вимогами про визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати суддівської винагороди за січень 2023 року. Так, у рішенні від 16.06.2023 в адміністративній справі №340/655/23 суд дійшов висновку, що з метою ефективного захисту порушених прав позивача належало вийти за межі позовних вимог та скасувати наказ голови Кіровоградського окружного адміністративного суду від 19.07.2022 за №161/к "Про припинення нарахування середнього заробітку у період проходження військової служби за призовом під час мобілізації ОСОБА_3 ".

Натомість, постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 27.07.2023 рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.06.2024 у справі №340/655/23 скасовано. Ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено.

Отже, на час вирішення судом спору в рамках даної справи №340/4879/23, наказ голови Кіровоградського окружного адміністративного суду від 19.07.2022 за №161/к "Про припинення нарахування середнього заробітку у період проходження військової служби за призовом під час мобілізації ОСОБА_3 " є чинним, не оскаржений в установленому законом порядку, а тому підлягає виконанню.

Чинність підстави для не нарахування та не виплати позивачу суддівської винагороди за спірний період свідчить про відсутність у цьому спорі протиправної бездіяльності відповідача.

Аналогічних висновків у подібних правовідносинах дійшов Верховний Суд у своїх постановах від 23.11.2023 у справі за №340/5033/22 та від 30.11.2023 у справі за №340/5054/22.

Беручи до уваги встановлені обставини та те, що у спірний період позивачем не здійснювалось правосуддя, а він проходив військову службу, суд обґрунтовано зробив висновки, що в даному випадку відсутнє право у позивача на нарахування суддівської винагороди за травень 2023 року.

Колегія суддів погоджується із висновками суду, викладеними в оскарженому рішенні, про неприпустимість існування ситуації, при якій військовослужбовці, які виконують одні обов`язки, пов`язані з захистом країни, позбавлені права отримувати середній заробіток за основним місцем роботи, крім тих військовослужбовців, які виконують ті ж обов`язки, але мають статус судді.

До того ж, під час проходження військової служби, у тому числі під час мобілізації, військовослужбовцям щомісячно виплачується грошове забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України, у зв`язку з чим виплата позивачу суддівської винагороди поряд із грошовим забезпеченням військовослужбовця буде свідчити про подвійну оплату, а саме оплату за виконання безпосередніх обов`язків військової служби та суддівської винагороди судді, який не здійснює судочинства, що чинним законодавством не передбачено.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість висновків суду першої інстанції. Доводи, наведені у апеляційній скарзі позивача, не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.

Колегією суддів встановлено, що судом першої інстанції рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Розподіл судових витрат з урахуванням вимог ст. 139 КАС України не здійснюється.

Керуючись ст.311, п.1 ч.1 ст.315, ч.1 ст.316, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2024 року у справі № 340/4879/23 - залишити без змін.

Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках та в строки, визначені статтями 328,329 КАС України.

Головуючий - суддяН.П. Баранник

суддяН.І. Малиш

суддяА.А. Щербак