Постанова

від 24.12.2024 по справі 320/3359/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2024 року

м. Київ

справа № 320/3359/19

адміністративне провадження № К/990/41194/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Олендера І.Я.,

суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 17 червня 2024 року (суддя Перепелиця А.М.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2024 року (судді: Бєлова Л.В. (головуючий), Аліменко В.О., Безименна Н.В.) у справі № 320/3359/19 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, податкової вимоги, зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

І. Суть спору

Короткий зміст позовних вимог

1. ОСОБА_1 (далі - позивач, платник податків, ОСОБА_1 ) звернулась до суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Київській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (далі - відповідач, контролюючий орган, ГУ ДПС у Київській області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ГУ ДПС у Київській області від 05.11.2018 № 127459-5606-1008, від 05.11.2018 № 408.2016.2017.1038-5606-1008 та податкову вимогу відповідача від 12.03.2019 № 1844-56, зобов`язання ГУ ДПС у Київській області відкликати звернення з кредиторською вимогою щодо сплати податкового боргу ОСОБА_2 від 11.05.2019 № 5479/10-36-56 (спадкова справа № 76/2019, реєстраційний запис у спадковому реєстрі № 64183131), подане до Бучанської міської державної нотаріальної контори.

2. Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю податкового боргу зі сплати земельного податку, який виник на підставі оскаржуваних рішень, оскільки визначаючи податкове зобов`язання по сплаті земельного податку контролюючим органом було невірно визначено категорію земельної ділянки, що вплинуло на її нормативно-грошову оцінку.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 17 червня 2024 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2024 року, адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Київській області від 05.11.2018 № 127459-5606-1008, від 05.11.2018 № 408.2016.2017.1038-5606-1008 та податкову вимогу від 12.03.2019 № 1844-56. Зобов`язано ГУ ДПС у Київській області (адреса: 03151, місто Київ, вулиця Святослава Хороброго, 5а, код ЄДРПОУ 43141377) відкликати звернення з кредиторською вимогою щодо сплати податкового боргу ОСОБА_2 від 11.05.2019 № 5479/10-36-56 (спадкова справа № 76/2019, реєстраційний запис у спадковому реєстрі № 64183131), подане до Бучанської міської державної нотаріальної контори.

4. Суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про наявність правових підстав для скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги, оскільки відповідачем помилково здійснено розрахунок спірного земельного податку стосовно земельної ділянки через неправильне врахування цільового призначення такої відповідно до відомостей, що містяться в державному земельному кадастрі, внаслідок чого нормативно-грошова оцінка земельної ділянки була визначена помилково. Також, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що з метою належного захисту прав позивача доцільно застосувати спосіб захисту порушеного права у формі зобов`язання ГУ ДПС у Київській області відкликати звернення з кредиторською вимогою щодо сплати податкового боргу ОСОБА_2 від 11.05.2019 № 5479/10-36-56 (спадкова справа № 76/2019, реєстраційний запис у спадковому реєстрі № 64183131), подане до Бучанської міської державної нотаріальної контори.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій ГУ ДПС у Київській області подало касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 17 червня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2024 року у справі № 320/3359/19 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

6. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідно до договору купівлі продажу земельної ділянки від 23.05.2009 № 924 ОСОБА_2 придбала земельну ділянку площею 2,4033 га, що розташована за адресою: Київська область, місто Буча, з кадастровим номером 3210945300:01:139:0007. У пункті 3 вказаного договору зазначено цільове призначення земельної ділянки - під розміщення виробничо-складських та офісних приміщень.

Право власності на земельну ділянку, розташованої за адресою АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням - для розміщення виробничо-складських та офісних приміщень за ОСОБА_2 підтверджено Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 762095.

У зв`язку зі смертю ОСОБА_2 , рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 10.04.2019 у справі № 367/699/19 встановлено юридичний факт, а саме: місце відкриття спадщини після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 - АДРЕСА_1 .

У подальшому, ОСОБА_1 , як єдиний спадкоємець за законом, за згодою батька, звернулась до Бучанської міської державної нотаріальної контори Київської області із заявою від 24.05.2019 № 226 про прийняття спадщини, де встановлено, що 15.05.2019 за зверненням ГУ ДФС у Київській області з кредиторською вимогою щодо сплати податкового боргу ОСОБА_2 , державним нотаріусом заведена спадкова справа № 76/2019 та внесено до Спадкового реєстру реєстраційний запис за номером 64183131.

Так, внаслідок несплати грошових зобов`язань за платежем «земельний податок з фізичних осіб 18010700» Головним управлінням Державної фіскальної служби у Київській області було сформовано податкові повідомлення-рішення від 05.11.2018 № 127459-5606-1008, 05.11.2018 № 408.2016.2017.1038-5606-1008 та податкову вимогу від 12.03.2019 № 1844-56.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

7. Підставою касаційного оскарження рішень судів першої та апеляційної інстанцій контролюючий орган зазначив неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, зокрема, пункти 1, 4 частини четвертої статті 328, пункт 1 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, відповідач у касаційній скарзі зазначає, що судами першої та апеляційної інстанцій при прийнятті оскаржуваних рішень не враховано висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в постанові Верховного Суду від 26 червня 2024 року у справі № 810/546/18.

Відповідач також зазначає, що судами першої та апеляційної інстанцій при прийнятті оскаржуваних рішень не було надано належної оцінки тому, що згідно наявних відомостей у контролюючого органу гр. ОСОБА_2 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) рахується власником земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 (кадастровий номер 3210800000:01:139:0007) загальною площею 2.4033 га з цільовим призначенням (03.07) для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (МАФи, кіоски, павільони), що підтверджується витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 165318895 від 02.05.2019.

Також, судами попередніх інстанцій не було надано оцінки тому, що Ірпінським управлінням ГУ ДФС у Київській області направлявся відповідний запит до ГУ Держгеокадастру у Київській області № 10085/10-36-56 від 13.12.2018 з метою отримання актуальних відомостей про земельну ділянку за кадастровим номером 3210945300:01:139:0007 (кадастровий номер на момент купівлі спірної земельної ділянки) та відповідно до отриманої відповіді № 8-10-0.332-720/2-19 від 21.01.2019 земельна ділянка з кадастровим номером 3210945300:01:139:0007 має цільове призначення «для іншої комерційної діяльності».

8. Позивачем відзиву на касаційну скаргу надіслано не було.

9. Касаційний розгляд справи проведено в письмовому провадженні за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

10. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

11. Перевіривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях норм матеріального права та дотримання норм процесуального права у спірних правовідносинах, Верховний Суд виходить з наступного.

У справі, що розглядається суди першої та апеляційної інстанції розглянувши позовні вимоги дійшли висновку про наявність правових підстав для їх задоволення, зокрема, зазначаючи про те, що відповідачем помилково здійснено розрахунок земельного податку стосовно спірної земельної ділянки через неправильне врахування цільового призначення земельної ділянки позивача відповідно до відомостей, що містяться в державному земельному кадастрі, внаслідок чого нормативно-грошова оцінка земельної ділянки була визначена помилково.

Суд зазначає про передчасність таких висновків судів першої та апеляційної інстанцій.

Так, відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XII цього Кодексу).

Згідно з положеннями підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, установлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до частини першої статті 1218 Цивільного кодексу України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

При цьому, згідно з положеннями частини першої статті 1282 Цивільного кодексу України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

Відповідно до пункту 99.1 статті 99 Податкового кодексу України виконання грошових зобов`язань та/або погашення податкового боргу фізичної особи (у тому числі фізичної особи - підприємця, фізичної особи, яка провадить незалежну професійну діяльність) у разі її смерті або оголошення судом померлою здійснюється її спадкоємцями, які прийняли спадщину (крім держави), в межах вартості майна, що успадковується, та пропорційно частці у спадщині на дату її відкриття.

Претензії спадкоємцям пред`являються контролюючими органами в порядку, встановленому цивільним законодавством України для пред`явлення претензій кредиторами спадкодавця.

Після закінчення строку прийняття спадщини грошові зобов`язання та/або податковий борг спадкодавця стають грошовими зобов`язаннями та/або податковим боргом спадкоємців.

Протягом строку прийняття спадщини на грошові зобов`язання та/або податковий борг спадкодавців пеня не нараховується.

У разі переходу спадщини до держави грошові зобов`язання померлої фізичної особи припиняються.

У справі, що розглядається судами попередніх інстанцій встановлено, що у зв`язку зі смертю ОСОБА_2 , до складу спадщини увійшла земельна ділянка з кадастровим номером 3200945300:01:139:0007, площею 2,4033 га з цільовим призначенням - для розміщення виробничо-складських та офісних приміщень, що розташована по АДРЕСА_1 , яка належала їй на праві власності згідно з договором купівлі-продажу земельної ділянки від 23.05.2009, посвідченого приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Стрельцовою І.М. за реєстраційним номером 934. З метою прийняття спадщини, позивач звернулась до Бучанської міської державної нотаріальної контори Київської області, однак її повідомлено про те, що у платника податків ОСОБА_2 станом на 08.05.2019 обліковується податковий борг в сумі 1 599 499,02 грн по земельному податку з фізичних осіб.

Відповідно до підпункту 269.1.1 пункту 269.1 статті 269 Податкового кодексу України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв).

Об`єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні (підпункт 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 Податкового кодексу України).

Згідно з положеннями підпунктів 271.1.1, 271.1.2 пункту 271.1 статті 271 Податкового кодексу України базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів, офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом (пункт 271.2 статті 271 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 274.1 статті 274 Податкового кодексу України ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, а для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки.

Ставка податку за земельні ділянки, розташовані за межами населених пунктів, встановлюється у розмірі не більше 5 відсотків від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, а для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 5 відсотків від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області (пункт 277.1 статті 277 Податкового кодексу України).

Згідно з положеннями пункту 284.1 статті 284 Податкового кодексу України Верховна Рада Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування встановлюють ставки плати за землю та пільги щодо земельного податку, що сплачується на відповідній території.

Відповідно до пункту 286.1 статті 286 Податкового кодексу України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, у сфері будівництва щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Так, у справі, що розглядається судами першої та апеляційної інстанцій встановлено та зазначено, що спадкодавцю ОСОБА_2 належала на праві власності земельна ділянка з кадастровим номером 3210945300:01:139:0007, площею 2,4033 га, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується договором купівлі-продажу земельної ділянки від 23.05.2009 (у пункті 3 якого, зазначено цільове призначення земельної ділянки - під розміщення виробничо-складських та офісних приміщень). На підставі вказаного договору купівлі-продажу на ім`я ОСОБА_2 було виготовлено Державний акт на право власності на земельну ділянку Серії ЯД № 762095 з кадастровим номером 32100800000:01:139:0007 від 18.01.2010, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації актів на право власності на землю за № 011096400066. Вказане підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 07.05.2014 № 21378711.

Щодо доводів відповідача, що нараховуючи податкове зобов`язання по сплаті земельного податку за 2016-2018 роки, контролюючий орган керувався відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та відомостями Державного земельного кадастру України, в яких було зазначено, що земельна ділянка з кадастровим номером 3210945300:01:139:0007 і з кадастровим номером 3210800000:01:139:0007 до 2019 року відносилась до земель комерційного використання, суди попередніх інстанцій зазначили, що витягом з Державного земельного кадастру від 03.06.2019 підтверджено загальні відомості про земельну ділянку з кадастровим номером 3210800000:01:139:0007, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: цільове призначення земельної ділянки - 11.02 для розміщення та експлуатації підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості; категорія землі - землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення; вид використання земельної ділянки - для розміщення виробничо-складських та офісних приміщень.

У зв`язку з зазначеним, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що земельна ділянка, щодо якої контролюючим органом нараховано податкове зобов`язання, не віднесена до земель комерційного використання, оскільки вид її використання, з урахуванням відомостей, що містяться в Державному земельному кадастрі, - для розміщення виробничо-складських та офісних приміщень. При цьому, судами попередніх інстанцій були відхилені, як безпідставні, посилання відповідача на лист № 8-10-0.332-720/2-19 від 21.01.2019 Держгеокадастру у Київській області, у якому вказано, що земельна ділянка з кадастровим номером 3210945300:01:139:0007 має цільове призначення «для іншої комерційної діяльності».

Суд звертає увагу, що суди першої та апеляційної інстанцій в обґрунтування своїх висновків щодо безпідставності нарахувань контролюючим органом податкових зобов`язань за спірної земельною ділянкою посилаються, зокрема, на витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 07.05.2014 № 21378711, яким підтверджується, що ОСОБА_2 належала на праві власності земельна ділянка з кадастровим номером 32100800000:01:139:0007, площею 2,4033 га, розташована за адресою: АДРЕСА_1 (підстава виникнення права власності - Державний акт на право власності на земельну ділянку Серії ЯД № 762095 від 18.01.2010). При цьому судами попередніх інстанцій не було надано жодної оцінки тому, що за вказаним витягом станом на 07.05.2014 визначено цільове призначення спірної земельної ділянки (з кадастровим номером 32100800000:01:139:0007) - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі.

Також судами попередніх інстанцій не було надано жодної належної оцінки доводам та доказам контролюючого органу, що згідно наявних відомостей у відповідача (зокрема, витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 165318895 від 02.05.2019) за кадастровим номером 3210800000:01:139:0007 у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно визначено цільове призначення земельної ділянки - «для будівництва та обслуговування будівель торгівлі». Крім того, згідно баз даних контролюючого органу, ОСОБА_2 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) є власником земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 (кадастровий номер 3210800000:01:139:0007) загальною площею 2.4033 га з цільовим призначенням (03.07) для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (МАФи, кіоски, павільйони).

З урахуванням зазначеного, Суд звертає увагу, що посилання судів попередніх інстанцій на витяг з Державного земельного кадастру від 03.06.2019 у якому зазначено, що спірна земельна ділянка за кадастровим номером 3210800000:01:139:0007 має цільове призначення земельної ділянки - 11.02 для розміщення та експлуатації підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, не спростовує доводів відповідача, що нараховуючи податкове зобов`язання по сплаті земельного податку за 2016-2018 роки, контролюючий орган керувався відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та відомостями Державного земельного кадастру України, в яких було зазначено, що земельна ділянка з кадастровим номером 3210945300:01:139:0007 і з кадастровим номером 3210800000:01:139:0007 до 2019 року відносилась саме до земель комерційного використання (з урахуванням встановленого відповідачем її цільового призначення у спірний період - (03.07) для будівництва та обслуговування будівель торгівлі. При цьому, матеріали справи не містять доказів, а судами попередніх інстанцій не встановлено, зокрема, за даними Державного земельного кадастру, відмінного цільового призначення земельної ділянки за кадастровим номером 3210800000:01:139:0007 за період нарахованого податкового зобов`язання по сплаті земельного податку за 2016-2018 роки.

Таким чином, Суд зазначає, що у справі, що розглядається, в контексті спірних правовідносин суди першої та апеляційної інстанцій не встановили усіх обставин, що мають значення для правильного вирішення цього спору, а також не надали належної оцінки доказам та доводам контролюючого органу щодо віднесення та визначення цільового призначення земельної ділянки за кадастровим номером 3210800000:01:139:0007 за період нарахованого податкового зобов`язання по сплаті земельного податку за 2016-2018 роки саме до земель комерційного використання, що позбавляє суд касаційної інстанції можливості здійснити касаційний перегляд справи із прийняттям остаточного судового рішення, яке б вирішило спір між сторонами, і реалізувати мету, з якою касаційне провадження було відкрито.

Верховний Суд у своїх постановах неодноразово наголошував, що для виконання завдань адміністративного судочинства впроваджено принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі, який полягає насамперед у активній ролі суду при розгляді справи. В адміністративному процесі, на відміну від суто змагального процесу, де суд оперує виключно тим, на що посилаються сторони, мають бути повністю встановлені обставин справи, щоб суд ухвалив справедливе та об`єктивне рішення. Принцип офіційності, зокрема, виявляється у тому, що суд визначає обставини, які необхідно встановити для вирішення спору; з`ясовує якими доказами сторони можуть обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо цих обставин; а у разі необхідності суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, доповнити чи пояснити певні обставини, а також надати суду додаткові докази.

Положення статі 341 Кодексу адміністративного судочинства України не наділяють суд касаційної інстанції повноваженнями встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Надаючи оцінку доводам відповідача, наведеним у касаційній скарзі, щодо невірного застосування підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в постанові Верховного Суду від 26 червня 2024 року у справі № 810/546/18, Суд звертає увагу, що спірні правовідносини у справі, що розглядається виникли зі сплати земельного податку з фізичних осіб, а не зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, як у справі № 810/546/18, на яку посилається контролюючий орган. Тобто, спірні правовідносини, що склались у цих справах є різними, а тому у судів першої та апеляційної інстанцій не було жодних правових підстав для застосування до спірних правовідносин, у справі, що розглядається положень статті 266 Податкового кодексу України.

Таким чином, посилання відповідача на те, що рішення у цій справі ухвалено без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених постанові Верховного Суду від 26 червня 2024 року у справі № 810/546/18, є безпідставними.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

12. За змістом частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд повинен: визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі позовних вимог та заперечень; з`ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів для виявлення та витребування доказів.

Принцип всебічного, повного та об`єктивного дослідження доказів судом при розгляді адміністративної справи закріплений частиною першою статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України. Зазначений принцип передбачає, зокрема, всебічну перевірку доводів сторін, на які вони посилаються в підтвердження своїх позовних вимог чи заперечень на позов.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України).

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими та електронними доказами; висновками експертів, показаннями свідків (стаття 72 Кодексу адміністративного судочинства України).

Для повного, об`єктивного та всебічного з`ясування обставин справи суду необхідно дослідити докази, надати належну правову оцінку як кожному окремому доказу та сукупності доказів, які міститься в матеріалах справи або витребовуються, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, з посиланням на це в мотивувальній частині свого рішення, враховуючи при цьому відповідні норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

13. Згідно статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій вказаним вимогам не відповідають.

14. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

15. За правилами частин другої та четвертої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу; або суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів. Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України задовольнити частково.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 17 червня 2024 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2024 року у справі № 320/3359/19 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіІ.Я.Олендер І.А. Гончарова Р.Ф. Ханова