Постанова

від 30.09.2024 по справі 380/26008/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/26008/23 пров. № А/857/11871/24Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

судді-доповідачаІщук Л. П.,

суддівОбрізка І.М., Шинкар Т.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2024 року (головуючий суддя Костецький Н.В., м. Львів) у справі № 380/26008/23 за позовом Приватного підприємства «Мокоша» до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в :

ПП «Мокоша» звернулося в суд з позовом до Головного управління ДПС у Львівській області, в якому, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 26.12.2022 №14967/13-01-04-07 в частині збільшення грошового зобов`язання за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 601718,56 грн.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2024 року позов задоволено, визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення в частині збільшення грошового зобов`язання за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 685008 грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, вважає, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, а також не досліджено обставини, що мають значення для справи.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що грошове зобов`язання правомірно визначено саме за наслідками камеральної перевірки, метою якої є виявлення в поданій звітності, інших даних системи електронного адміністрування, єдиних реєстрів, арифметичних та/або методологічних помилок або інших відомостей, які призвели до заниження або завищення податкового зобов`язання чи інших порушень. Оскільки такі відомості були виявлені камеральною перевіркою, то у проведенні документальної перевірки необхідності не було. Крім того, у зв`язку з воєнним станом та внесенням відповідних змін до Податкового кодексу України така перевірка і не могла проводитись. Зауважує, що предметом камеральної перевірки ПП «Мокоша» була податкова звітність (декларація) з податку на додану вартість за період - березень 2022 року, відтак контролюючий орган уповноважений досліджувати достовірність податкової звітності позивача лише та тільки за період з 01.03.2022 по 31.03.2022 рік. Звертає увагу, що суд першої інстанції не надав оцінки порушенням, які встановлені контролюючим органом під час камеральної перевірки та які відображені в акті перевірки 14.11.2022 №14846/13-01-04-07/35898374. Наголошує, що саме по собі порушення процедури прийняття акту не повинно породжувати правових наслідків у вигляді його недійсності, крім випадків, прямо передбачених законом.

Вказує також на порушення норм процесуального права, а саме, на те, що суд першої інстанції безпідставно вийшов за межі позовних вимог і задовольнив позов у більшому розмірі, ніж просив позивач.

Просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Позивач письмовий відзив на апеляційну скаргу не подав.

Оскільки апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційний суд відповідно до вимог пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України розглядає справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено доказами, які є в матеріалах справи, що Головним управлінням ДПС у Львівській області на підставі п.п.191.1.1, 191.1.2 п.19.1 ст.19, п.п.20.1.4, п.20.1 ст.20 Розділу І ПК України, п.п. 75.1.1 п.75.1 ст.75 ПК України проведено камеральну перевірку ПП Мокоша щодо дотримання податкового законодавства в частині введення податкової звітності з податкової звітності з податку на додану вартість за березень 2022 року.

За результатами перевірки Головним управлінням ДПС у Львівській області складено акт від 14.11.2022 №14846/13-01-04-07/35898374, яким встановлено, що ПП Мокоша, подаючи декларацію з ПДВ за березень 2022 року, занижено суми податкового зобов`язання у розмірі 36226 грн., що призвело до заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду в розмірі 36226 грн.

Відповідна різниця між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту виникла на підставі того, що ПП Мокоша віднесено до складу податкових зобов`язань в рядку 7 поданої декларації з податку на додану вартість за березень 2022 року коригування податкових зобов`язань суму в розмірі -36226 грн.. Натомість, згідно відомостей Єдиного реєстру податкових накладних (далі - ЄРПН) у податковий період березень 2022 року відсутні відомості, а також не обліковуються зареєстровані розрахунки коригувань, що є підставою зменшення суми податкового зобов`язання у відповідний податковий період.

Окрім цього, контролюючим органом встановлено, що позивачем до податкового кредиту за податковий період, що перевіряється, віднесено податкові накладні по контрагенту ТОВ Літинський молочний завод на суму 385958,75 грн. Однак, ПП Мокоша зареєструвало в ЄРПН у податковий період березень 2022 р. податкові накладні на загальну суму 276915,69 грн. Відповідні дії позивача спричинили зменшення ПП Мокоша суми податкового зобов`язання у розмірі 109043,06 грн.

Також камеральною перевіркою встановлено, що за результатами господарських операцій між позивачем та контрагентом ТОВ Андрушівський маслосирзавод віднесено ПП Мокоша податкові накладні в сумі 1129821,13 грн., натомість у ЄРПН зареєстровано податкових накладних на загальну суму 1111833,32 грн., що призвело до зменшення ПП Мокоша суми податкового зобов`язання у розмірі 17987,81 грн.

Між позивачем та ТОВ Термінал-Прод відбулися господарські операції, за результатами яких ПП Мокоша віднесено податкові накладні в сумі 78801,94 грн., однак зареєстровано у ЄРПН податкових накладних на загальну суму 75467,92 грн. Різниця між віднесеними та зареєстрованими податковими накладними складає 3334,02 грн.

Камеральною перевіркою податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2022 року, контролюючим органом встановлено розбіжності в розмірі 1203425 гривень по ввезених на митну територію України товарах, необоротних активах, за основною ставкою. Відповідна розбіжність встановлена на підставі того, що до податкового кредиту за період діяльності березень 2022 року ПП Мокоша віднесено операції по ввезенню на митну територію України товарів, необоротних активів в розмірі 6453006 гривень. Однак, згідно інформаційних баз даних ДПС України та реєстру операцій СЕА ПДВ за позивачем обліковуються за березень 2022 року митні декларації (імпорт) на загальну суму ПДВ 5249581 грн.

У підсумку за результатами камеральної перевірки податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2022 року Головним управлінням ДПС у Львівській області встановлено завищення ПП Мокоша податкового кредиту у сумі 1370016 грн., що у свою чергу призвело до заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду в розмірі 1370016 грн.

Перевіркою встановлено, що позивачем не дотримано вимоги п. 198.6 ст.198, п. 200.1, п. 200.2 ст.200 ПК України, в результаті чого занижено суму податку, що підлягала сплаті в розмірі 1 370 016 грн.

Контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 26.12.2022 №14967/13-01-04-07, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на 2055024 грн., в тому числі: за податковим зобов`язанням - 1370016 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 685008 грн.

Не погоджуючись із податковим повідомленням-рішенням в частині збільшення грошового зобов`язання за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 601718,56 грн., позивач звернувся до суду із даним позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що у спірних правовідносинах для встановлення заниження податкових зобов`язань даних камеральної перевірки не було достатньо. Суд зауважив, що лише під час документальної перевірки можуть бути досліджені первинні документи бухгалтерського та податкового обліку товариства, які слугували підставою для складення ним податкових накладних за березень 2022 року по господарських операціях з контрагентами ТОВ Літинський молочний завод, ТОВ Андрушівський маслосирзавод, ТОВ Термінал-Прод і можуть бути належно встановлені обставини заниження податкових зобов`язань.

Суд першої інстанції прийшов до висновку, що під час проведення камеральної перевірки контролюючим органом вчинено дії, які є предметом документальної перевірки, що є порушенням процедури прийняття рішення, наслідком якого є його протиправність.

Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв`язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, в межах доводів та вимог апеляційної скарги колегія суддів апеляційного суду виходить з наступного.

У частині 2 статті 19 Конституції України та частині 2 статті 2 КАС України законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Наведені норми визначають, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі ПК України), зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Пунктом 20.1.4 статті 20 ПК України встановлено право контролюючих органів проводити перевірки платників податків.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

За змістом абзацу першого підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах, повнота нарахування та своєчасність сплати податку на доходи фізичних осіб та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у разі невідповідності резидента Дія Сіті вимогам, визначеним пунктами 2, 3 частини першої та пунктом 10 частини другої статті 5 Закону України Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні.

Порядок проведення камеральної перевірки врегульовано положеннями статті 76 ПК України, пунктом 76.1 якої передбачено, що камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

Відповідно до п. 76.1 ст. 76 ПК України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов`язкова.

Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу (пункт 76.2 статті 76 ПК України).

Системний аналіз норм, які визначають порядок камеральної перевірки, свідчить про те, що камеральна перевірка є одним з видів податкових перевірок, нормативно встановлених пунктом 75.1 статті 75 ПК України, та за своєю правовою сутністю є формою поточного документального контролю за дотриманням платником вимог податкового законодавства на підставі декларацій та інших документів податкової звітності, одержаних від платника.

При цьому, будь-якого окремого рішення для проведення даного виду перевірки не вимагається, оскільки подання платником податків податкової звітної документації автоматично виступає юридичним фактом для перевірки її достовірності.

Наведене свідчить про обов`язковий характер камеральної перевірки, яка проводиться у випадку подання платником звітних документів до контролюючого органу, а відтак камеральною перевіркою охоплюються лише ті показники документів, які належать до податкової звітності та мають значення для правильності обчислення платником об`єкта оподаткування та суми податку, що підлягає сплаті до бюджету.

Перевірка будь-яких інших відомостей, витребування у платника додаткової інформації та документів, подання яких разом з податковою декларацією чинним законодавством не передбачено, камеральною перевіркою не охоплюється.

Фактично предмет камеральної перевірки передбачає встановлення повноти, своєчасності подання платником податкової звітності, візуальну перевірку правильності оформлення документів податкової звітності (повноти заповнення усіх необхідних реквізитів, чіткості їх заповнення тощо), перевірку правильності складення розрахунків за податковими платежами (арифметичний підрахунок остаточних сум податків, правильність відображення показників, необхідних для обчислення бази оподаткування).

Виходячи з наведених норм Податкового кодексу України, предметом камеральної перевірки є лише податкова звітність, тобто відомості, зазначені у відповідній податковій звітності та їх відповідність інформації, яка міститься в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

У разі, якщо при проведенні камеральної перевірки, буде виявлено факт порушення податкового законодавства (як-то неправомірність формування податкового кредиту, від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, тощо), податковий орган має право призначити та провести документальну перевірку (виїзну, невиїзну або планову чи позапланову).

Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постановах від 06 березня 2024 року у справі №803/815/18, від 16 січня 2024 року у справі №440/2547/22.

Аналізуючи наведені норми, а також практику Верховного Суду, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що у випадку, якщо для висновку про заниження податкових зобов`язань необхідним є дослідження безпосередньо первинних документів, які підтверджують показники податкової звітності, питання достовірності, повноти нарахування і сплати податку підлягає перевірці шляхом проведення документальної перевірки.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що за результатами камеральної перевірки податковим органом встановлено що ПП Мокоша, подаючи декларацію з ПДВ за березень 2022 року, занижено суми податкового зобов`язання у розмірі 36226 грн., що призвело до заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду в розмірі 36226 грн.

Відповідна різниця між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту виникла на підставі того, що ПП Мокоша віднесено до складу податкових зобов`язань в рядку 7 поданої декларації з податку на додану вартість за березень 2022 року коригування податкових зобов`язань суму в розмірі -36226 грн.. Натомість, згідно відомостей Єдиного реєстру податкових накладних (далі - ЄРПН) у податковий період березень 2022 року відсутні відомості, а також не обліковуються зареєстровані розрахунки коригувань, що є підставою зменшення суми податкового зобов`язання у відповідний податковий період.

Також встановлено, що позивачем до податкового кредиту за податковий період що перевіряється віднесено податкові накладні по контрагенту ТОВ Літинський молочний завод на суму 385958,75 грн. Однак, ПП Мокоша зареєструвало в ЄРПН у податковий період березень 2022 р. податкові накладні на загальну суму 276915,69 грн. Відповідні дії позивача спричинили зменшення ПП Мокоша суми податкового зобов`язання у розмірі 109043,06 грн. За результатами господарських операцій між позивачем та контрагентом ТОВ Андрушівський маслосирзавод віднесено ПП Мокоша податкові накладні в сумі 1129821,13 грн., натомість у ЄРПН зареєстровано податкових накладних на загальну суму 1111833,32 грн., що призвело до зменшення ПП Мокоша суми податкового зобов`язання у розмірі 17987,81 грн. Між позивачем та ТОВ Термінал-Прод відбулися господарські операції, за результатами яких ПП Мокоша віднесено податкові накладні в сумі 78801,94 грн., однак зареєстровано у ЄРПН податкових накладних на загальну суму 75467,92 грн. Різниця між віднесеними та зареєстрованими податковими накладними складає 3334,02 грн.

Камеральною перевіркою податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2022 року Головним управлінням ДПС у Львівській області встановлено завищення ПП Мокоша податкового кредиту у сумі 1370016 грн., що у свою чергу призвело до заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду в розмірі 1370016 грн.

Отже, підставою для збільшення позивачу грошових зобов`язань став висновок контролюючого органу про те, що дані ЄРПН не відповідають даним, зазначеним у податковій декларації.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що висновок контролюючого органу, хоча і ґрунтується виключно на даних інформаційних систем, однак, не є достатнім для висновку саме про заниження позивачем податкових зобов`язань, зокрема, у відповідному звітному періоді, оскільки для такого висновку необхідною є перевірка обставин та змісту відповідних господарських операцій.

Верховний Суд у постанові від 16.12.2019 року у справі № 200/12345/18-а висловив правову позицію, згідно якої, за нормами чинного законодавства, саме на дату виникнення податкових зобов`язань складається податкова накладна, яка має бути зареєстрована в ЄРПН, натомість, законодавством не передбачено підстав для реєстрації податкової накладної, якщо податкові зобов`язання не виникали, відповідно, не визначено й наслідків такої реєстрації. Висновок, що внаслідок реєстрації податкової накладної у платника податків виникли податкові зобов`язання і, відповідно, обов`язок з їх сплати, суперечить засадам встановлених податків і зборів, визначених статтею 7 ПК України. Отже, саме факт здійснення оподатковуваної операції є підставою для виникнення податкових зобов`язань, суми податку за якими в обов`язковому порядку мають бути задекларовані в податковій декларації і сплачені протягом встановленого законодавством строку. Підставою для висновку про заниження платником податків податкових зобов`язань з ПДВ може слугувати виявлений контролюючим органом факт здійснення платником податків оподатковуваної операції, за наслідками якої не задекларовані і не сплачені податкові зобов`язання в повному розмірі.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що у даному випадку контролюючий орган, виявивши за встановлених обставин розбіжність між даними ЄРПН і даними, які зазначені у податковій декларації, повинен був перевірити, чи виникли у спірному періоді у позивача податкові зобов`язання, тобто, чи вчинялися ним оподатковувані операції у спірний період, що є можливим під час проведення документальної перевірки, яка передбачає здійснення аналізу первинних документів.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи і не спростовується податковим органом, товариство у період з 01.04.22 перейшло на спрощену систему оподаткування і повернулося до сплати податків на загальній системі оподаткування з 01.07.22.

Відповідно до пп.9-1.2.1.пп.9-1.2 п.9-1 підрозділу 8 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, платники податків, у яких була призупинена реєстрація платником податку на додану вартість відповідно до підпункту 9.5 пункту 9 цього підрозділу та яким з 1 серпня 2023 року автоматично відновлено права та обов`язки, встановлені розділом V та підрозділом 2 розділу XX цього Кодексу, не пізніше 31 жовтня 2023 року включають до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, що були сплачені під час ввезення товарів, необоротних активів, під час застосування особливостей оподаткування, встановлених пунктом 9 цього підрозділу. При цьому такі платники податків зобов`язані не пізніше 31 жовтня 2023 року нарахувати податкові зобов`язання відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу за товарами, необоротними активами, ввезеними на митну територію України та використаними (поставленими, реалізованими) в період застосування особливостей оподаткування, встановлених пунктом 9 цього підрозділу, в тому звітному періоді, в якому суми податку на додану вартість, що були сплачені при ввезенні таких товарів, необоротних активів під час застосування особливостей оподаткування, встановлених пунктом 9 цього підрозділу, включено до складу податкового кредиту. База оподаткування при нарахуванні податкових зобов`язань за такими необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на перше число місяця, протягом якого вони були використані (поставлені, реалізовані), а в разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни, за товарами - виходячи з вартості їх придбання (митної вартості). При цьому в обрахунку показника ?Митн враховуються суми податку на додану вартість, сплачені при ввезенні товарів на митну територію України за період, протягом якого платник податку застосовував особливості оподаткування, встановлені пунктом 9 цього підрозділу.

Товариство стверджувало у позовній заяві, що подаючи звітність, діяло на виконання вимог пп.9-1.2.1.пп.9-1.2 п.9-1 підрозділу 8 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, натомість податковим органом жодним чином таких обставин не спростовано.

Колегія суддів зауважує, що під час винесення податкового повідомлення-рішення такі обставини до уваги не брались і апріорі не могли перевірятись під час камеральної перевірки.

Таким чином, правильним є висновок суду першої інстанції про те, що контролюючим органом надано оцінку обставинам, що виходять за предмет камеральної перевірки.

Виходячи з системного аналізу правових норм та обставин даної справи, враховуючи те, що камеральна перевірка ПП «Мокоша» проведена з порушенням процедурних вимог Податкового кодексу України, що свідчить про відсутність в контролюючого органу компетенції на прийняття податкового повідомлення-рішення за наслідками здійснення цієї перевірки, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про скасування податкового повідомлення-рішення від 26.12.2022 №14967/13-01-04-07.

Разом з тим, апеляційний суд вважає частково обгрунтованими доводи апеляційної скарги про задоволення судом першої інстанції позовних вимог в більшому розмірі, ніж заявлено позивачем, і вважає, що для усунення помилки суду слід змінити розмір суми у визнаному протиправним і скасованому податковому повідомленні-рішенні в частині грошового зобов`язання зі сплати штрафних санкцій на визначену судом першої інстанції в мотивувальній частині рішення суму - 601718,56 грн.

Інші доводи та аргументи скаржника, наведені ним у апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції і свідчать про незгоду із правовою оцінкою судом обставин справи, встановлених у процесі її розгляду.

При обгрунтуванні цієї постанови суд апеляційної інстанції також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «РуїсТоріха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги докази, наявні в матеріалах справи, колегія суддів прийшла до висновку, що доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових переконливих доказів, які б були безпідставно залишені без уваги судом першої інстанції.

За наведених обставин, суд вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, однак, дають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що не призвело до неправильного вирішення справи, що відповідно до статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою часткового задоволення апеляційної скарги та зміни резолютивної частини рішення суду щодо зазначення розміру грошового зобов`язання за штрафними (фінансовими) санкціями.

Щодо розподілу судових витрат, то такий відповідно до ст. 139 КАС України не здійснюється.

Керуючись ст. 311, ст. 316, ст. 321, ст. 325, ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області задовольнити частково.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2024 року у справі № 380/26008/23 змінити, виклавши другий абзац резолютивної частини рішення в наступній редакції:

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення №14967/13-01-04-07 від 26.12.2022 в частині збільшення грошового зобов`язання за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 601718,56 грн.

В решті рішення суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя Л. П. Іщук судді І. М. Обрізко Т. І. Шинкар