Постанова

від 24.09.2024 по справі 215/2817/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/8101/24 Справа № 215/2817/24 Суддя у 1-й інстанції - Камбул М. О. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2024 року м.Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Зубакової В.П.

суддів - Бондар Я.М., Остапенко В.О.

секретар судового засідання - Гладиш К.І.

сторони:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач - Приватне акціонерне товариство «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат»,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу відповідача Приватного акціонерного товариства "Центральний гірничо - збагачувальний комбінат" на рішення Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 червня 2024 року, яке ухвалено суддею Камбул М.О.у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 12 червня 2024 року,-

ВСТАНОВИВ:

У травні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства "Центральний гірничо - збагачувальний комбінат",(надалі ПрАТ «ЦГЗК») про стягнення моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я внаслідок виконання трудових обов`язків.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 пропрацював з 22.04.2005 по 18.06.2013 та з 18.06.2013 по 04.07.2023 на різних посадах на підприємстві відповідача ПрАТ «ЦГЗК», а саме: машиністом електровозу, гірником очисного забою. В позові звертає увагу, що 05.05.2016 ПАТ «ЦГЗК», у зв`язку зі зміною типу товариства, змінилося на ПрАТ «ЦГЗК».

Внаслідок погіршення стану здоров`я, позивача було направлено на обстеження до клініки ДУ «Український НДІ промислової медицини». Відповідно до медичного висновку лікарсько-експертної комісії спеціалізованого профпатологічного закладу охорони здоров?я про наявність хронічного професійного захворювання (отруєння) від 16.01.2024 року № 66 йому 16.01.2024 були встановлені 2 професійні захворювання з діагнозом щодо професійних захворювань: радикулопатія попереково-крижова L4, L5, S1 і шийна С6, С7 з вираженим порушенням біомеханіки хребта, стійким больовим і м?язово-тонічним синдромами, периферичним нейросудинним синдромом, часто рецидивуючий перебіг з нейродистрофічними проявами у вигляді: двобічного плечолопаткового періартрозу (ПФ другого ступеня), остеоартрозу у поєднанні з періартрозом ліктьових та колінних суглобів (ПФ другого ступеня); хронічне обструктивне захворювання легень першої-другої стадії (пиловий бронхіт першої-другої стадії, емфізема легень першої-другої стадії), група В. легенева недостатність першого-лругого ступеня. Відповідно до вищевказаного медичного висновку лікарсько-експертної комісії від 16.01.2024 № 66 у нього наявні: біль у шийному і попереково-крижовому відділах хребта, з іррадіацією в обидві ноги, біль та обмеження руху у плечових, ліктьових та колінних суглобах, болі та оніміння рук, мерзлякуватість кистей, побіління пальців рук на холоді, задишка при незначному фізичному навантаженні, кашель з виділенням мокротиння, важкість у грудях, загальна слабкість.

Крім того, по факту професійного захворювання було проведено розслідування комісією, створеною на підприємстві, про що був складений Акт розслідування професійного захворювання від 19.02.2024, в якому вказано, що позивач працював у шкідливих умовах праці 3 класу, причиною виникнення професійного захворювання є: перевищення гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу.

Довідкою МСЕК від 09.04.2024, йому первинно з 18.03.2024 було встановлено65 % втрати професійної працездатності та третю групу інвалідності строком до 01.04.2025, з переоглядом 10.03.2025. За висновком МСЕК він потребує санаторно-курортного лікування, медикаментозне лікування, забезпечення виробами медичного призначення.

У зв`язку з захворюванням у нього було порушено та порушуються нормальні життєві зв`язки, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання, постійно виникають складнощі, у зв`язку з загальною слабкістю, втомою, болями. Як наслідок наявних у нього професійних захворювань, його постійно турбує біль у шийному і попереково-крижовому відділах хребта, з іррадіацією в обидві ноги, біль та обмеження руху у плечових, ліктьових та колінних суглобах, болі та оніміння рук, мерзлякуватість кистей, побіління пальців рук на холоді, задишку після незначного фізичного навантаження, приступоподібний кашель з виділенням мокротиння, важкість у грудній клітці, загальну слабкість. Також зазначає, що не може повернутися до повноцінного образу життя, відчуває фізичні страждання, фізичну біль, обумовлену важкістю самопочуття та особливостями лікування, психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, вираженої у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості, у почуттях страху. Все це постійно і негативно позначається на душевному та фізичному стані.

Позивач вважає, що професійне захворювання виникло внаслідок порушень норм охорони праці на підприємстві відповідача, у зв`язку із отриманими професійними захворюваннями йому заподіяна моральна шкода, розмір якої позивач оцінює в 715 680,00 гривень, яку просить стягнути з відповідача, без утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів.

Рішенням Тернівського районногосуду містаКривого РогуДніпропетровської областівід 12червня 2024рокупозов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з ПрАТ «ЦГЗК» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 240 000 грн., без утримання податку з доходів фізичних осіб.

Стягнуто з ПрАТ «ЦГЗК» судовий збір у розмірі 2400,00 грн. на користь держави.

В іншій частині позову відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідач ПрАТ «ЦГЗК» ставить питання про скасування рішення суду в частині задоволених позовних вимог та просить ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. У разі якщо суд дійде висновку про залишення рішення без змін, зменшити суму відшкодування моральної шкоди, спричиненої внаслідок професійного захворювання до 50000,00 грн. з утриманням із суми моральної шкоди податків та інших обов`язкових платежів.

Відповідач зазначає, що рішення суду прийнято в порушення норм процесуального права та не правильного застосування судом норм матеріального права, неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, без з`ясування всіх обставин справи.

Судом першої інстанції порушено норми процесуального права при розгляді клопотань заявлених відповідачем при подачі відзиву на позовну заяву.

Розмір відшкодування не відповідає усталеній судовій практиці та моральним стражданням позивача. При прийнятті оскаржуваного рішення, суд не врахував доводи відповідача стосовного того, що причиною виникнення професійного захворювання є не лише робота у період з 22.04.2005 по 04.07.2023 на шахті імені «Калачевського» ПрАТ «ЦГЗК», а і робота з 15.11.2001 по 21.04.2005 ( 3 роки і 5 місяців) на АТ «Криворізький залізорудний комбінат». У зв`язку з цим, заявлений позивачем розмір моральної шкоди мав бути визначений пропорційно від відпрацьованого часу позивача в умовах впливу шкідливих факторів, зокрема, на АТ «Криворізький залізорудний комбінат».

Судом першої інстанції не в повній мірі з`ясовані всі обставини справи, суд не оцінив в повній мірі докази на підтвердження: стану здоров`я, вини відповідача у заподіянні шкоди, умов праці на підприємстві відповідача, наслідки від отриманих профзахворювань.

Судом першої інстанції не прийнято до уваги той факт, що із наявної в матеріалах справи медичної картки стаціонарного хворого № 107/32 вбачається, що позивача турбує біль у хребті з 2014 року. Він неодноразово лікувався амбулаторно та стаціонарно з діагнозами: люмбоішіалгія, плечолопадковий періартрид, синовіт.

Посилається на практику судів першої та апеляційної інстанцій.

Зазначає, що при ухваленні судового рішення судом першої інстанції порушено вимоги законодавств щодо оподаткування моральної шкоди у разі перевищення її чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати.

Відзив на апеляційну скаргу не подано.

Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача ПрАТ «ЦГЗК» адвоката Ботвінко Р.А., який підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_1 , у період з 22.04.2005 по 18.06.2013 та з 18.06.2013 по 04.07.2023, працював на різних посадах на підприємстві відповідача ПрАТ «ЦГЗК», а саме: машиністом електровозу, гірником очисного забою, загальний стаж роботи позивача складає 29 років, з них: 10 років за професією, та 18 років 02 місяці у цеху в умовах впливу шкідливих факторів, що підтверджується копією трудової книжки та Актом розслідування хронічного професійного захворювання від 19.02.2024 (а.с. 25-29, 36 зворот-37).

Згідно медичного висновку №66 від 16.01.2024, ДУ «Українського науково-дослідного інституту промислової медицини» встановлено діагнози ОСОБА_1 та виявлено професійні захворювання: радикулопатія попереково-крижова L4, L5, S1 і шийна С6, С7 з вираженим порушенням біомеханіки хребта, стійким больовим і м?язово-тонічним синдромами, периферичним нейросудинним синдромом, часто рецидивуючий перебіг з нейродистрофічними проявами у вигляді: двобічного плечолопаткового періартрозу (ПФ другого ступеня), остеоартрозу у поєднанні з періартрозом ліктьових та колінних суглобів (ПФ другого ступеня); хронічне обструктивне захворювання легень першої-другої стадії (пиловий бронхіт першої-другої стадії, емфізема легень першої-другої стадії), група В. Легенева недостатність першого-другого ступеня, що також підтверджується виписками із медичної карти №107-32, та пунктом 14 Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) від 19.02.2024 (а.с. 15-16, 17-18, 27).

Відповідно до п.п. 17, 18, 19 Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 19.02.2024, ОСОБА_1 , працюючи в підземних умовах шахти імені Колачевського гірником очисного забою, виконував весь комплекс робіт з очисного виймання корисної копалини, також працював підземним машиністом електровоза у період з 22.04.2005 по 18.06.2013. В підземних умовах шахти не завжди була можливість використовувати транспортувальні засоби та засоби малої механізації для переміщення вантажів з причин технологічного обмеження робочого простору, перешкоджаючого їх застосування, внаслідок чого умови праці характеризувалися фізичними перевантаженнями. Внаслідок недосконалості технології підземного видобутку руди, мавши місце порушень систем вентиляції, пилоподавлення та режимів експлуатації гірничошахтного устаткування, протягом тривалої дії підпадав під вплив підвищених параметрів аерозолю переважно фіброгенної дії у повітрі робочої зони. Причинами виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) стало: важкість праці: періодичне перебування в незручній позі 53,4-69,8 % часу зміни при нормі до 25%; перебування у вимушеній позі від 10,4-10,6 % часу зміни при нормі до 10%; маса вантажу, що постійно підіймається та переміщується вручну, кг: 32 при гранично допустимій до 30; хімічні фактори: концентрація кремнію діоксиду кристалічного за вмісту в пилу від 10 до 70% в повітрі робочої зони перевищувала ГДК в 2.3 - 2,45 рази (4,6-4,9 мг/м3 при ГДК 2,0 мг/м3). З метою ліквідації і запобігання виникненню хронічного професійного захворювання (отруєння) запропоновано ОСОБА_2 , Генеральному директору ПрАТ «ЦГЗК»: розробити та впровадити заходи щодо усунення впливу шкідливих та небезпечних факторів виробничого середовища та трудового процесу, що призвели до професійних захворювань шляхом дотримування основних напрямків в організації технологічних процесів та раціоналізації обладнання згідно вимог гігієни та промислової санітарії, фізіологічного обґрунтування при обладнанні робочих місць відповідно до вимог з НПАОП 0.00-1.82-18 «Правил охорони праці під час дроблення і сортування, збагачення корисних копалин і огрудкування руд та концентратів»; на добувній дільниці №9 шахти імені Колачевського забезпечити виконання операцій з підіймання та переміщення вантажів більше 30кг із застосуванням засобів малої механізації та транспортувальних засобів, а там, де немає можливості їх застосування - організовувати роботи з переміщення вантажів двома або більше робітниками; здійснювати дієвий контроль відповідальних осіб за забезпеченням та використанням працюючими ЗІЗ органів дихання та інших засобів індивідуального захисту згідно діючих галузевих норм для працівників гірничодобувної промисловості НПАОП 0.00-3.10-08; забезпечити швидкість руху струменя повітря при температурі до 20 °С в очисних вибоях підготовчих виробках з пунктами навантаження або випуску руди (породи) не менше ніж 0,5 м/с; забезпечити провітрювання та систематичне застосування комплексу пилопригнічення на підземних робочих місцях шахти імені Колачевського; забезпечити контроль за організацією режиму праці та відпочинку робітників підземної добувної дільниці №9 шахти імені Колачевського; інформувати Південно-Східне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці, Головне управління ПФ України в Дніпропетровській області про життя запропонованих заходів (а.с. 27-29).

Відповідно до п. 13 Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 19 лютого 2024 року, умови праці ОСОБА_1 відносяться: по вмісту хімічних речовин, у тому числі аерозолів фіброгенної дії в повітрі робочої зони до 3 класу 2 ступеня «Шкідливі», по показникам мікроклімату - до 3 класу 2 ступеня «Шкідливі»; по рівню шуму - до 3 класу 3 ступеня «Шкідливі»: по важкості праці - до 3 класу 2 ступеня «Шкідливі»: по напруженості праці - до 3 класу 2 ступеня «Шкідливі»; загальна оцінка - до 3 класу 3 ступеня «Шкідливі» (а.с. 27).

Довідкою МСЕК серії 12 ААГ №558435 від 09.04.2024 позивачу, при первинному огляді, встановлено з 18 березня 2024 по 01 квітня 2025 третю групу інвалідності та 65 % втрати професійної працездатності, з переоглядом 10.03.2025, з них: 50% по радикулопатії, 15% по ХОЗЛ, за висновком якої він потребує: санаторно-курортного лікування, медикаментозне лікування, забезпечення виробами медичного призначення (а.с. 30-31).

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції керувався вимогами ст.ст.153,237-1КЗпП України й виходив з обов`язку відповідача відшкодувати на користь позивача моральну шкоду, завдану у зв`язку з отриманими ним на виробництві професійними захворюваннями.

Суд врахував тривалий період роботи позивача в шкідливих умовах на підприємстві відповідача впродовж 18 років 02 місяці, характер отриманих професійних захворювань, відсоток втрати позивачем професійної працездатності в розмірі 65% та ІІІ групу інвалідності, з переоглядом 10.03.2025. Суд також прийняв до уваги тяжкість та невідворотність вимушених змін у життєвих і виробничих стосунках позивача

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, так як їх суд першої інстанції дійшов на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 3 Конституції України передбачається, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Частина 4 статті 43, частина 1 статті 46 Конституції України передбачають, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно зі статтями 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого порушеного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до положень статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України, суд під час ухвалення рішення, серед інших питань, вирішує які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Відповідно до вимог ст. 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до роз`яснень, які містяться в пунктах 1 - 14 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 р. N 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди", відшкодування шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням його здоров`я від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, провадиться згідно із законодавством про страхування від нещасного випадку. Це законодавство складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, Закону України від 23 вересня 1999 р. N 1105-XIV "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", Закону України від 14 жовтня 1992 р. N 2694-XII "Про охорону праці", КЗпП України, а також законодавчих та інших нормативно-правових актів. Спори про відшкодування шкоди повинні вирішуватися за законодавством, яке було чинним на момент виникнення у потерпілого права на відшкодування шкоди. Право на відшкодування шкоди настає з дня встановлення потерпілому МСЕК стійкої втрати професійної працездатності.

Оскільки позивачу первинно висновком МСЕК встановлено стійку втрату професійної працездатності у зв`язку з професійними захворюваннями у 2024 році, з переоглядом 10.03.2025, тобто встановлено наявність пошкодження здоров`я на виробництві, що надало йому право на відшкодування моральної шкоди роботодавцем, колегія суддів приходить до висновку, що до правовідносин сторін мають застосовуватися Рішення Конституційного Суду України №20-рп/2008 від 08.10.2008 року та ст.ст. 153, 237-1 КЗпП України.

Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

У статті 16 Конвенції Міжнародної організації праці від 22 червня 1981 року №155 передбачено, що від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практичноможливим, забезпечення безпечності робочих місць, механізмів, обладнання та процесів, які перебувають під їхнім контролем, і відсутності загрози здоров`ю з їхнього боку. Від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення відсутності загрози здоров`ю з боку хімічних, фізичних та біологічних речовин й агентів, які перебувають під їхнім контролем, тоді, коли вжито відповідних захисних заходів. Від роботодавців повинно вимагатися надавати у випадках, коли це є необхідним, відповідні захисні одяг і засоби для недопущення настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, загрози виникнення нещасних випадків або шкідливих наслідків для здоров`я.

Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Відповідно до п.п. 17, 18, 19 Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 19.02.2024 року, причинами виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) ОСОБА_1 стали: важкість праці: періодичне перебування в незручній позі 53,4-69,8 % часу зміни при нормі до 25%; перебування у вимушеній позі від 10,4-10,6 % часу зміни при нормі до 10%; маса вантажу, що постійно підіймається та переміщується вручну, кг: 32 при гранично допустимій до 30; хімічні фактори: концентрація кремнію діоксиду кристалічного за вмісту в пилу від 10 до 70% в повітрі робочої зони перевищувала ГДК в 2.3 - 2,45 рази (4,6-4,9 мг/м3 при ГДК 2,0 мг/м3).

Отже, роботодавець ПрАТ «ЦГЗК», під час роботи позивача, допустив перевищення гранично допустимого рівня концентрації небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища, що є порушенням ст. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці».

При цьому, відсутність причинного зв`язку між завданою позивачу шкодою і протиправною поведінкою відповідача, не може бути підставою для відмови в задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодження здоров`я на виробництві, оскільки до юридичного складу, який є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди, входять моральні страждання працівника або втрата нормальних життєвих зв`язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому, вина власника не названа серед юридичних фактів, які входять до такого юридичного складу.

Отже, Закон не перешкоджає стягненню з власника моральної шкоди за відсутності його вини, якщо є юридичні факти, що складають підставу обов`язку власника відшкодувати моральну шкоду.

Виходячи з наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що професійні захворювання позивача, які завдають йому фізичного болю та душевних страждань, виникли з вини ПрАТ «ЦГЗК», яким не було виконано вимоги законодавства щодо створення на робочому місці працівника умов праці відповідно до нормативно-правових актів.

Згідно рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.

Таким чином, судом вірно встановлено порушення ПрАТ «ЦГЗК»норм трудового законодавства, що призвело до виникнення у позивача професійних захворювань, а тому саме на роботодавця покладається обов`язок з відшкодування завданої моральної шкоди.

Визначаючи розмір моральної шкоди у сумі 240000,00 грн., суд виходив з обставин отримання шкоди позивачем, наявності фізичних та душевних страждань, їх тривалість, істотність вимушених змін у способі життя позивача, зменшення обсягу трудової діяльності, необхідність проходження курсу лікування, обмеження життєвої активності позивача і необхідність додаткових зусиль для організації свого життя, неможливість відновлення попереднього стану та відсоток втрати ним професійної працездатності, із визнанням людиною з інвалідністю третьої групи на строк до 01.04.2025, з переоглядом 10.03.2025.

Колегія суддів погоджується із визначеним судом першої інстанції розміром відшкодування моральної шкоди, стягнутої з відповідача на користь позивача, який визначено ним, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди № 4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами, яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховано характер отриманих позивачем професійних захворювань, відсоток втрати ним професійної працездатності у розмірі 65% та визнання людиною з інвалідністю третьої групи, стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

Суд, на підставі медичних документів про лікування позивача у зв`язку з отриманим професійними захворюваннями, правильно визнав, що позивачу була заподіяна моральна шкода, так як порушено та порушуються його нормальні життєві зв`язки, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання. Лікарями виявлений відсутній стабілізаційний процес у його здоров`ї, що підтверджується виписним епікризом, що міститься в матеріалах справи, в якому зафіксований нестійкий дистабілізаційний стан його здоров`я, внаслідок чого переносить моральні страждання.

Зазначений висновок суду першої інстанції є обґрунтованим, відповідає вимогам діючого законодавства, обставинам справи та узгоджується з роз`ясненнями, наданими Пленумом Верховного Суду України в п. 13 Постанови «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 з подальшими змінами та доповненнями.

При визначенні розміру моральної шкоди суд врахував, що життя і здоров`я людини найвища соціальна цінність, невід`ємні два поняття. Оскільки, якщо втрачене здоров`я, то немає того повноцінного життя, як того бажає сама людина. Немає вартості життю людини та вартості втраченому здоров`ю. Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як не має і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною.

Виходячи з цих обставин, колегія суддів, беручи до уваги характер і тривалість фізичних і моральних страждань позивача, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, внаслідок травмування на виробництві та отриманих професійних захворювань, працю в шкідливих умовах праці протягом більш ніж вісімнадцять років, у періоди з 22 квітня 2005 року по 04 липня 2023 року на підприємстві відповідача, яким не було виконано вимоги законодавства щодо створення на робочому місці працівника умов праці відповідно до нормативно-правових актів, що потягло втрату працездатності у загальному розмірі 65%, з визнанням позивача особою з інвалідністю третьої групи, з переоглядом 10.03.2025, що безумовно тягне за собою невідворотні зміни, як у професійному, так і у буденному житті позивача, вважає, що є розумним, виваженим і справедливим у його ситуації буде визначення розміру відшкодування моральної шкоди у сумі 240 000,00 грн.

У зв`язку з вищевикладеним, колегія суддів не бере до уваги доводи апеляційної скарги відповідача про необґрунтованість розміру моральної шкоди.

Колегія суддів, не може прийняти до уваги, доводи апеляційної скарги про те, що у постанові Верховного Суду від 30 червня 2021 року у справі № 180/505/20-ц суд дійшов висновку, що з 23 травня 2020 року суми на відшкодування моральної шкоди підлягають оподаткуванню у разі перевищення її розміру чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати.

Так, для визначення подібності правовідносин Верховний Суд враховує правовий висновок, викладений в мотивувальних частинах постанов Великої Палати Верховного Суду у справах від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19, провадження № 14-166цс20, від 08 лютого 2022 року у справі №2-7763/10, провадження № 14-197цс21, згідно з якими на предмет подібності необхідно оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Установивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, тоді подібність необхідно також визначати за суб`єктним й об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

Виходячи із наведеного, посилання в апеляційній скарзі, як на правозастосовчу практику Верховного Суду, викладену у постанові від 30 червня 2021 року у справі № 180/505/20-ц є безпідставними, оскільки зміст правовідносин у вказаній справі та справі №235/3165/23 є відмінним. Так, у справі №180/505/20 склалися правовідносини щодо оскарження дій державного виконавця при виконанні рішення суду, яким стягнуто моральну шкоду, завдану ушкодженням здоров`я, без утримання податку з доходу фізичних осіб, тоді як предметом данного спору є відшкодувнання моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров?я на виробництві

Суд апеляційної інстанції зазначає, що, відповідно до пункту «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України зі змінами, внесеними згідно із Законом України від 16 січня 2020 року № 466 ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», який набрав чинності 23 травня 2020 року, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю, а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.

Тобто, чинним податковим законодавством передбачено, що суми відшкодування немайнової (моральної) шкоди, стягнуті на підставі судового рішення, включаються до оподаткованого доходу платника податку, відповідно підлягають оподаткування, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров`ю.

Аналогічний правовий висновок викладено й у постанові Верховного Суду від 21 червня 2022 року у справі № 599/645/21.

Як вбачається з матеріалів справи, в даному випадку мова йде про суми відшкодування збитків, завданих платнику податків внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров`ю, отже вищевказані зміни не поширюються на оподаткування сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров`ю. За таких обставин, колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги щодо визначення розміру моральної шкоди із урахування податку.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на судову практику районних та апеляційних судів в аналогічних справах, колегія суддів не бере до уваги, оскільки частиною 4 статті 263 ЦПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Аргументи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів, що виходить за межі повноважень суду апеляційної інстанції.

Фактично всі доводи, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу відповідача Приватного акціонерного товариства "Центральний гірничо - збагачувальний комбінат" - залишити без задоволення.

Рішення Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 червня 2024 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.

Повне судове рішення складено 30 вересня 2024 року.

Головуючий:

Судді: