Ухвала

від 27.09.2024 по справі 298/1846/24

ВЕЛИКОБЕРЕЗНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 298/1846/24

Номер провадження 1-кс/298/203/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2024 року с-ще Великий Березний

Слідчий суддя Великоберезнянського районного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора Закарпатської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 та його захисника - адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт.Великий Березний клопотання заступника начальника - начальника СВ ВП №2 Ужгородського РУП ГУНП в Закарпаській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором Закарпатської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця с.Холмець Ужгородського району Закарпатської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , з базовою середньою освітою, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , рядового, стрільця - помічника гранатометника, одруженого, несудимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України, у кримінальному провадженні №12024071070000192 від 25 вересня 2024 року,

ВСТАНОВИВ:

Заступник начальника - начальник слідчого відділення відділення поліції №2 Ужгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області ОСОБА_6 за погодженням із прокурором Закарпатської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді із клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_4 у кримінальному провадженні №12024071070000192 від 25 вересня 2024 рокуза ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.

Клопотання мотивовано тим, що досудовим розслідуванням встановлено, що 6 липня 2024 року ОСОБА_4 призваний за мобілізацією на військову службу ІНФОРМАЦІЯ_2 . У подальшому рядовий ОСОБА_4 призначений на посаду стрільця - помічника гранатометника військової частини НОМЕР_1 .

Зазначає, що під час проходження військової служби у відповідності до вимог ст. ст. 11, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст.1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, ст.68 Конституції України, рядовий ОСОБА_4 зобов`язаний захищати Вітчизну, суверенітет і територіальну цілісність України; свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги; віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок; поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України; зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг ви конання завдань, доручених йому за посадою, які визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями; повинен постійно бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей, зобов`язаний завжди пам`ятати, що за його поведінкою, як військовослужбовця судять не лише про нього, а й про Збройні Сили України, в цілому.

Посилається, що згідно п.1 Додатку №1 до Постанови Верховної Ради України від 17.06.1992 N2471-XII, не може перебувати у власності громадян, громадських об`єднань, міжнародних організацій та юридичних осіб інших держав на території України - зброя, боєприпаси (крім мисливської і пневматичної зброї, зазначеної в додатку N2, і боєприпасів до неї, а також спортивної зброї і боєприпасів до неї, що придбаваються громадськими об`єднаннями з дозволу органів внутрішніх справ), бойова і спеціальна військова техніка, ракетно-космічні комплекси.

Згідно вимог п.1 Положення про дозвільну систему, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1992 р. N576, дозвільна система - це особливий порядок виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, обліку і використання спеціально визначених предметів, матеріалів і речовин, а також відкриття та функціонування окремих підприємств, майстерень і лабораторій з метою охорони інтересів держави та безпеки громадян.

Відповідно до вимог п. 2 Положення - до предметів, матеріалів і речовин, підприємств, майстерень і лабораторій, на які поширюється дозвільна система, належать: вогнепальна зброя (нарізна воєнних зразків, несучасна стрілецька, спортивна, навчальна, охолощена, мисливська нарізна і гладкоствольна), бойові припаси до неї, холодна зброя (арбалети, мисливські ножі тощо), пневматична зброя калібру понад 4,5 міліметра і швидкістю польоту кулі понад 100 метрів за секунду, пристрої вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначені патрони, вибухові матеріали і речовини.

Згідно п.15 Положення визначено, що посадові особи та громадяни, які порушили порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, охорони, перевезення і використання предметів, матеріалів і речовин, відкриття і функціонування підприємств, майстерень і лабораторій, на які поширюється дозвільна система, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

У свою чергу п.14 розділу І «Інструкції про організацію обліку, зберігання і видачі стрілецької зброї та. боєприпасів у Збройних Силах України» від 29.06.2005 визначено ряд правил поводження зі стрілецькою зброєю та боєприпасами, зокрема щодо заборони: зберігання поза розташуванням військової частини (удома, у гуртожитку, на робочому місці) стрілецької зброї, у тому числі й спортивної, та боєприпасів; мати при собі стрілецьку зброю під час перебування в санаторії, будинку відпочинку, у відпустці, на лікуванні, а також під час відвідування театрів, клубів та інших громадських місць, якщо перебування в них не пов`язане з несенням служби.

Також, відповідне до п.2 розділу X Інструкції встановлено, що у разі тимчасового виходу (виїзду) військовослужбовців до населених пунктів, у тому числі тих, що не належать до району відповідальності підрозділу, для вирішення особистих чи службових питань стрілецька зброя та боєприпаси здаються відповідальному за облік стрілецької зброї і боєприпасів підрозділу або черговому підрозділу з внесенням відповідних змін до опису зброї, яка зберігається у шафі.

Натомість рядовий ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 на посаді стрільця - помічника гранатометника військової частини НОМЕР_1 , став на шлях злочинної діяльності та здійснив, кримінальне правопорушення проти громадської безпеки, з наступних обставин.

Так, ОСОБА_4 у невстановлений досудовим слідством час, але не пізніше вересня 2024, знаючи вимоги законодавства України про те, що вогнепальна зброя та бойові припаси відносяться до речей, які вилучені із цивільного обороту і не можуть знаходитися у власності громадян без спеціального дозволу, діючи з прямим умислом, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та свідомо бажаючи їх настання, під час проходження військової служби в Курській області Російської Федерації, придбав, без мети збуту, шляхом привласнення набої різного калібру в кількості 240 штук та автомат моделі «АК-74», калібру 5,45x39 мм із серійним номерним позначенням «№ НОМЕР_2 », 1989 року випуску, які в подальшому, діючи з прямим умислом, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та свідомо бажаючи їх настання, без передбаченого законом дозволу носив, тобто переміщував у власному рюкзаку темно зеленого кольору (піксель), а також транспортував за допомогою різного виду транспорту, зокрема залізничним транспортом та у автомобілі марки «Daewoo Sens» білого кольору з д.н.з. « НОМЕР_3 » під керуванням громадянина ОСОБА_7 до місяця свого проживання в АДРЕСА_1 , однак близько 15 год. 40 хв. вказані боєприпаси та вогнепальна зброя були виявлені та вилучені працівниками правоохоронного органу на блокпості «Ужок» Ужгородського району Закарпатської області, що знаходиться на автодорозі Н-13 «Львів-Самбір-Ужгород».

26 вересня 2024 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.

Наявність обгрунтованої підозри у вчиненні інкримінованого злочину ОСОБА_4 підтверджується зібраними в кримінальному провадженні доказами, а саме: протоколом огляду місця події від 25.09.2024; протоколом допиту свідка ОСОБА_7 від 25.09.2024, висновком експерта від 26.09.2024.

Начальник слідчого відділення посилається на наявність ризиків передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: ОСОБА_4 може:

- переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду з метою уникнення від кримінальної відповідальності. ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до семи років. При цьому, аналіз обставин кримінального правопорушення свідчить про байдуже ставлення підозрюваного до вимог чинного законодавства. На думку сторони обвинувачення, наявний ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України, оскільки ОСОБА_4 усвідомлює неминучість покарання у випадку засудження за злочин, а також будучи байдужим до законних вимог органів державної влади про вчинення тих чи інших дій (наприклад, вимог з`явитися до суду тощо);

- незаконно впливати на свідків з метою зміни ними показань на його користь, так як будучи на волі, він зможе здійснити підкуп, застосувати насильство до них чи вмовити останніх до відмови від дачі показів, а також інших свідків, які на даний час не встановлені, однак здійснюються всі необхідні заходи з метою їх встановлення, тобто наявний ризик, передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК України. На думку сторони обвинувачення, свідки не зможуть почувати себе у безпеці у випадку, якщо знатимуть, що ОСОБА_4 перебуває на волі;

- наявний ризик вчинення іншого нового кримінального правопорушення (п.5 ч.1 ст.177 КПК України). Крім цього, ОСОБА_4 може вчинити інші кримінальні правопорушення пов`язані з незаконним обігом зброї та боєприпасів, оскільки тривалий період часу знаходився в зоні проведення бойових дій;

- перешкоджати кримінальному провадженні іншим чином (п.4 ч.1 ст. 177 КПК України). ОСОБА_4 наразі підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення у сфері незаконного обігу зброї, за вчинення якого законом України про кримінальну відповідальність передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 3 до 7 років.

Зауважується, що ОСОБА_4 є особою середнього віку, стан здоров`я якого не перешкоджає утриманню під вартою.

Зважаючи на викладене, а також враховуючи те, що ОСОБА_4 усвідомлює тяжкість покарання, яке йому загрожує у разі визнання винуватим у вчиненні тяжкого злочину, яке у свою чергу не може бути іншим ніж позбавлення волі,більш м`які запобіжні заходи, такі як особисте зобов`язання, особиста порука, домашній арешт та застава не зможуть запобігти ризикам, визначеним ч. 2 ст. 177 КПК України.

З огляду на вищенаведене, слідчий за погодженням з прокурором просить обрати щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Холмець, зареєстрованого та проживаючий за адресою АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з середньою освітою, не одружений, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , рядового, стрільця - помічника гранатометника, раніше не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів.

Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав, вважаючи мету і підстави застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обґрунтованими та такими, що дають право на обрання щодо підозрюваного ОСОБА_4 найбільш суворого запобіжного заходу. Додатково зазначив, що підозра ОСОБА_4 є обгрунтованою, ризики, на які містяться посилання в клопотанні, є обгрунтованими. Вважав, що будь-який інший запобіжний захід не в змозі усунути ризики, наведені в клопотанні, з урахуванням того, що досудове розслідування продовжується, наявна потреба в проведені ряду слідчих дій.

В судовому засіданні захисник підозрюваного - адвокат ОСОБА_5 щодо задоволення клопотання заперечила. Наголосила на тому, що у військовому квитку ОСОБА_4 міститься інформація про те, що йому дозволено носіння автомата. Пояснила, що вийшовши з Курської області, він не зміг знайти свою військову частину, автомат мав при собі, так як вийшов з зони бойових дій. Просила застосувати до ОСОБА_4 домашній арешт, оскільки останній має місце постійного проживання, раніше хворів туберкульозом. Вказала про відсутність ризиків, на які посилається прокурор.

Підозрюваний ОСОБА_4 в судовому засіданні підтримав позицію захисника, просив застосувати до нього домашній арешт.

Заслухавши пояснення сторін кримінального провадження, дослідивши додані до клопотання матеріали, а також надані стороною захисту матеріали, слідчий суддя доходить висновку про наявність підстав для задоволення клопотання слідчого, з таких підстав.

Судове рішення стосовно обрання запобіжного заходу повинно відповідати вимогам ст.370 КПК України, тобто повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим та містити, як чітке визначення законодавчих підстав для його обрання, так і дослідження та обґрунтування достовірності обраних підстав у контексті конкретних фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, врахування особи підозрюваного та інших обставин, в тому числі ризиків, наведених у ч. 1 ст.177 КПК України.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Відповідно до ст.131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.

Відповідно до ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Згідно ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що в разі обрання іншого більш м`якого запобіжного заходу підозрюваний, обвинувачений може ухилитися від слідства або суду, знищити речові докази, перешкоджати встановленню істини у справі або продовжувати злочинну діяльність. При цьому суд повинен врахувати обставини, які вказані в ст. 178 КПК України.

Відповідно до п.4 ч.2 ст.183 КПК України, запобіжний захід у виді тримання під вартою не може бути застосовано, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Згідно положень ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Слідчим суддею встановлено, що слідчим відділенням ВП №2 Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному проваджені №12024071070000192 від 25 вересня 2024 рокуза ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.

25 вересня 2024 року ОСОБА_4 затримано в порядку ч.1 ст.208 КПК України.

26 вересня 2024 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України.

На думку слідчого судді, наведені в клопотанні обставини та додані до нього документи, якими слідчий обґрунтовує доводи клопотання, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України. Зокрема такими є: витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024071070000192 від 25 вересня 2024 року; рапорт інспектора-чергового відділення поліції №2 Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_8 від 25.09.2024; постанова про створення слідчої групи від 25 вересня 2024 року; протокол огляду місця події від 25.09.2024; фото-таблиця до протоколу огляду від 25.09.2024; постанова про визнання предмету речовим доказом та приєднання його до матеріалів кримінального провадження від 25.09.2024; копія паспорта громадянина України виданого на ім`я ОСОБА_4 ; копія військового квитка серії НОМЕР_4 , виданого на ім`я ОСОБА_4 ; витяг з наказу командира військової частини НОМЕР_1 №243 від 24.08.2024; письмові пояснення ОСОБА_4 від 25 вересня 2024 року; протокол допиту свідка ОСОБА_7 від 25.03.2024; протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення від 25 вересня 2024 року; постанова про призначення судово-балістичної експертизи від 25 вересня 2024 року; постанова про призначення балістичної експертизи від 25 вересня 2024 року; висновок експерта №СЕ-19/107-24/10281-БЛ від 26.09.2024; довідка про витрати на проведення експертизи; медична та службова характеристика на ОСОБА_4 .

Зазначені відомості у сукупності з інформацією, викладеною у дослідженому під час судового засідання повідомленні про підозру, вважаються переконливими для слідчого судді в тому, що відповідне кримінальне правопорушення могло бути вчинено, а надані слідчим до клопотання відомості в достатній мірі вказують на можливість вчинення підозрюваним ОСОБА_4 кримінального правопорушення.

Приймаючи таке рішення, слідчий суддя виходить з того, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце та підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, які наведені у клопотанні слідчого, доданих до нього матеріалах, які досліджені в судовому засіданні.

Водночас слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу.

Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини. Так, у справі Мюррей проти Сполученого Королівства (рішення № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року) суд зазначив, що факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування.

В свою чергу, стороною захисту не наведено жодної обставини, яка б очевидно та беззаперечно вказувала на будь-яку непричетність підозрюваного ОСОБА_4 до злочину, у вчиненні якого йому повідомлено про підозру, або необгрунтованість повідомленої підозри, а за такого на цій стадії досудового розслідування відсутні підстави вважати, що повідомлення про підозру є вочевидь необгрунтованим.

Таким чином, ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у незаконному придбанні та носінні вогнепальної зброї та бойових припасів без передбаченого законом дозволу, за скоєння якого передбачено покарання у вигляді позбавленням волі на строк від трьох до семи років, яке відповідно до ч.5 ст.12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів.

Оцінюючи наявність ризиків, на існування яких посилається сторона обвинувачення обґрунтовуючи подане щодо ОСОБА_4 клопотання, слідчий суддя виходить із такого.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.

Ризики вчинення підозрюваним дій, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, вважаються наявними за умови встановлення судом обґрунтованої ймовірності реалізації ним таких дій. При цьому, КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що вона має реальну можливість їх здійснити у цьому кримінальному провадженні в майбутньому.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі Клішин проти України наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.

Оцінивши доводи, наведені у клопотанні слідчий суддя вважає, що сторона обвинувачення у судовому засіданні довела наявність підстав вважати, що існують ризики того, що підозрюваний ОСОБА_4 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення.

Такий висновок ґрунтується на тяжкості злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до семи років. На думку слідчого судді, зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі Ілійков проти Болгарії, в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

Оцінюючи можливість впливу на свідків у даному кримінальному провадженні, слідчий суддя також виходить із передбаченої КПК України процедури отримання свідчень від вказаних осіб, а саме спочатку на стадії досудового розслідування свідчення отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України).

За таких обставин, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань та дослідження їх судом.

Слідчий суддя бере до уваги також те, що є коло осіб, які з достатньою вірогідністю будуть допитуватися в якості свідків надалі, щодо яких, у свою чергу, ОСОБА_4 з метою уникнення ним кримінальної відповідальності може вживати заходів для спотворення змісту та обсягу показань.

Крім того, з огляду на характер інкримінованого ОСОБА_4 кримінального правопорушення, у вчиненні якого він обґрунтовано підозрюється (ч.1 ст.263 КК України), слідчий суддя приходить до переконання, що в рамках даного кримінального провадження, окрім вищезазначених, також наявний ризик у вигляді можливого вчинення підозрюваним іншого кримінального правопорушення (п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України).

На думку слідчого судді, під час розгляду клопотання сторона обвинувачення довела існування ризиків, передбачених п.1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

У ході розгляду клопотання слідчим суддею не встановлено наявність ризику перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Твердження сторони обвинувачення щодо можливості підозрюваним перешкоджати кримінальному правопорушенню іншим чином, не беруться слідчим суддею до уваги, оскільки наведені слідчим аргументи в цій частині клопотання є доволі абстрактними, а під час судового засідання слідчому судді прокурором не надано обґрунтувань вказаному ризику.

Прогнозування слідчого у своєму клопотанні ймовірності підозрюваним перешкоджати кримінальному правопорушенню іншим чином, не ґрунтується на матеріалах справи, інших достовірних відомостях, а тому не може сприйматись судом як об`єктивне та використовуватись при вирішенні клопотання, оскільки воно побудоване на самих лише припущеннях.

З урахуванням наведеного, слідчий суддя приходить до висновку про те, що підстави і обставини, які зазначені в клопотанні слідчого, є достатньо обґрунтованими, вони вказують на те, що слідчий та прокурор в повному обсязі довели суду обставини, які виправдовують обмеження права підозрюваного ОСОБА_4 на свободу. За встановлених обставин, слідчий суддя приходить до висновку про відсутність підстав для застосування більш м`якого запобіжного заходу, і що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є необхідним і таким, що забезпечить на даному етапі досудового розслідування виконання підозрюваним процесуальних обов`язків, що зможе запобігти встановленим ризикам, передбаченим ст.177 КПК України. На переконання слідчого судді, такий висновок узгоджується з вимогами ст. 5 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки тримання підозрюваного ОСОБА_4 під вартою з наведених підстав виправдане існуванням суспільного інтересу на забезпечення належного досудового розслідування у кримінальному провадженні про тяжкий злочин.

Органом досудового розслідування обґрунтовано недостатність застосування до ОСОБА_4 більш м`якого запобіжного заходу для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні, а саме в разі застосування до ОСОБА_4 таких запобіжних заходів як домашній арешт, особиста порука, особисте зобов`язання, орган досудового розслідування не зможе в повній мірі забезпечити виконання завдань кримінального провадження та не матиме можливості запобігти здійсненню останнім впливу на свідків з метою уникнення кримінальної відповідальності, перешкоджання підозрюваним ОСОБА_4 виконанню процесуальних рішень.

При прийнятті рішення слідчий суддя також враховує, що відповідно до сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства (Летельє проти Франції ).

При цьому, слідчий суддя враховує, що Європейський суд з прав людини у справі Ілійков проти Болгарії зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів. У справі Летельє проти Франції вказано, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

При вирішенні питання про обрання ОСОБА_4 запобіжного заходу, крім встановлених ризиків кримінального провадження, слідчий суддя, на підставі наданих сторонами матеріалів, оцінює в сукупності наступні обставини: ОСОБА_4 підозрюється у скоєнні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до семи років, є військовослужбовцем, за місцем несення служби характеризується негативно, має місце реєстрації та проживання.

Доводи захисника та підозрюваного про можливість та достатність застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді домашнього арешту слідчий суддя відхиляє, оскільки такий запобіжний захід, не зможе запобігти вказаним ризикам та дисциплінувати належну процесуальну поведінку підозрюваного.

Перевіряючи наведені в судовому засіданні доводи сторони захисту щодо відсутності доказів у даному кримінальному провадженні, які б свідчили про обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні злочину, слідчий суддя зазначає, що слідчим у кримінальному провадженні надано докази, які на даній стадії досудового розслідування є достатніми для визначення поняття обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, в якому підозрюється ОСОБА_4 . Однак, дослідження доказів з метою визнання їх такими, які можуть бути покладені в основу винуватості особи у вчиненні того чи іншого злочину відноситься до стадії судового розгляду по суті, та не вирішується на стадії досудового розслідування.

Враховуючи викладене, зазначені стороною захисту аргументи про відсутність у матеріалах кримінального провадження доказів, які б підтверджували заявлені слідчим у клопотанні ризики та обґрунтованість пред`явленої ОСОБА_4 підозри, є безпідставними.

За наведених обставин, твердження захисника про можливість забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_4 шляхом застосування до нього запобіжного заходу не пов`язаного з позбавленням волі, не можуть бути прийняті слідчим суддею, виходячи з обставин даного кримінального провадження і даних про особу підозрюваного.

Поряд з цим, слідчий суддя враховує, що застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 , слідчий суддя своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

У зв`язку з цим, слідчий суддя враховує мотив та спосіб вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення, який має високий ступінь суспільної небезпеки, зумовленої тяжкими наслідками для суспільства в цілому, наявність реальних ознак справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистості.

Таким чином, в судовому засіданні прокурором доведено, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, не може запобігти встановленим під час розгляду ризикам, оскільки у кримінальному провадженні зібрані докази, які у своїй сукупності вказують на обґрунтованість підозри про вчинення ОСОБА_4 інкримінованого йому кримінальному правопорушення, яке є тяжким злочином, наявні обґрунтовані ризики, передбачені пунктами 1, 3, 5 частини 1 статті 177 КПК України.

Також беручи до уваги специфіку кримінального правопорушення, його суспільний резонанс, роль ОСОБА_4 у його вчиненні, слідчий суддя вважає, що прокурором доведено наявність усіх обставин, передбачених ч.1 ст.194 КПК України, що свідчить про неможливість запобігання встановленим ризикам шляхом застосування більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.

Даний вид запобіжного заходу є співмірним з існуючими ризиками, відповідає даним про особу підозрюваного ОСОБА_4 та тяжкості пред`явленої йому підозри, зможе у повній мірі забезпечити виконання ним процесуальних обов`язків та унеможливить настання ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.

На підставі викладеного, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання слідчого, погоджене прокурором, необхідно задовольнити і застосувати до підозрюваного запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів.

За змістом ч.3 ст.183 КПК, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених КПК України.

Відповідно до вимог ч.5 ст.182 КПК України розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Задовольняючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя вважає за необхідне визначити підозрюваному ОСОБА_4 розмір застави, а також покласти на підозрюваного обов`язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України.

Стосовно визначення розміру застави слідчий суддя враховує, що закон не містить вимог при оцінці майнового стану підозрюваного враховувати виключно наявні грошові кошти. Разом з тим, згідно вимог ч.4 ст.182 КПК України, відповідно до яких, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про особу та ризиків, передбачених ст.177 КПК України. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

У рішенні Мангурас проти Іспанії від 20.11.2010 Європейський суд з прав людини зазначив, що гарантії, передбачені п. 3 статті 5 Конвенції, покликані забезпечити не компенсацію втрат, а зокрема явку обвинуваченого на судове засідання. Таким чином сума (застави) повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами, які мають забезпечить його безпеку, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості), при якому перспектива втрати застави, у випадку відсутності на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні.

У той же час слід не допускати встановлення такого розміру застави, що є завідомо непомірним для цієї особи та призводить до неможливості виконання застави.

Таким чином, з одного боку розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язки, а з іншого не має бути таким, щоб через очевидну неможливість виконання умов цього запобіжного заходу це фактично призвело б до подальшого його ув`язнення, яке в останньому випадку перетворилося б на безальтернативне.

Враховуючи обставини вчинення інкримінованого кримінального правопорушення, яке є тяжким злочином проти громадської безпеки, з урахуванням суті та характеру злочину, обстановки, при якій злочин був скоєний, скоєння такого під час введення воєнного стану на всій території України, даних щодо особи підозрюваного, слідчий суддя дійшов висновку, що застава у розмірі 20 (двадцяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб не є непомірною для підозрюваного, в той же час ця сума є цілком здатною забезпечити виконання належної процесуальної поведінки з боку підозрюваного ОСОБА_4 .

Крім того, слідчий суддя вважає за необхідне покласти на підозрюваного, в разі внесення ним застави, обов`язки, що визначені ч. 5 ст. 194 КПК України.

Керуючись ст.ст.177, 178, 182, 183, 193, 194, 196, 197, 372, 395 КПК України, слідчий суддя,

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання заступника начальника - начальника СВ ВП №2 Ужгородського РУП ГУНП в Закарпаській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором Закарпатської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 - задовольнити.

Застосувати щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 (шістдесят) днів.

Одночасно для забезпечення виконання ОСОБА_4 обов`язків, визначених КПК України, визначити заставу в розмірі двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 60560 (шістдесят тисяч п`ятсот шістдесят) гривень, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок: код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26213408; ІНФОРМАЦІЯ_3 ; код банку отримувача (МФО) 820172; рахунок отримувача UA198201720355209001000018501; призначення платежу: застава за ОСОБА_4 у справі №298/1846/24; провадження №1-кс/298/203/24 згідно ухвали слідчого судді Великоберезнянського районного суду Закарпатської області від 27 вересня 2024 року.

Роз`яснити, що підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.

У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_4 наступні обов`язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України:

- прибувати до слідчого, прокурора або суду за кожним їх викликом, вимогою за визначеною ними періодичністю;

- не відлучатися за межі населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання;

- утримуватися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні;

- здати на зберігання в органи ДМС України свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Термін дії ухвали визначити по 23 год. 59 хв. 23 листопада 2024 року.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного ОСОБА_4 з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення, а підозрюваним в той же строк, але з моменту вручення йому копії ухвали суду.

Слідчий суддя ОСОБА_1