Ухвала

від 22.11.2024 по справі 298/1846/24

ВЕЛИКОБЕРЕЗНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 298/1846/24

Номер провадження 1-кс/298/233/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2024 року с-ще Великий Березний

Слідчий суддя Великоберезнянського районного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора Закарпатської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 та його захисника - адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Великий Березний клопотання слідчого СВ ВП №2 Ужгородського РУП ГУНП в Закарпаській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором Закарпатської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_7 , про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк досудового розслідування відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця с.Холмець Ужгородського району Закарпатської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , з базовою середньою освітою, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , рядового, стрільця - помічника гранатометника, одруженого, несудимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України, у кримінальному провадженні №12024071070000192 від 25 вересня 2024 року,

ВСТАНОВИВ:

Слідчий слідчого відділення відділення поліції №2 Ужгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області ОСОБА_6 за погодженням із прокурором Закарпатської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_7 звернувся до слідчого судді із клопотанням про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартоющодо підозрюваного ОСОБА_4 у кримінальному провадженні №12024071070000192 від 25 вересня 2024 рокуза ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.

Клопотання мотивовано тим, що досудовим розслідуванням встановлено, що 6 липня 2024 року ОСОБА_4 призваний за мобілізацією на військову службу ІНФОРМАЦІЯ_2 . У подальшому рядовий ОСОБА_4 призначений на посаду стрільця - помічника гранатометника військової частини НОМЕР_1 .

Зазначає, що під час проходження військової служби у відповідності до вимог ст. ст. 11, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст.1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, ст.68 Конституції України, рядовий ОСОБА_4 зобов`язаний захищати Вітчизну, суверенітет і територіальну цілісність України; свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги; віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок; поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України; зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг ви конання завдань, доручених йому за посадою, які визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями; повинен постійно бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей, зобов`язаний завжди пам`ятати, що за його поведінкою, як військовослужбовця судять не лише про нього, а й про Збройні Сили України, в цілому.

Посилається, що згідно п.1 Додатку №1 до Постанови Верховної Ради України від 17.06.1992 N2471-XII, не може перебувати у власності громадян, громадських об`єднань, міжнародних організацій та юридичних осіб інших держав на території України - зброя, боєприпаси (крім мисливської і пневматичної зброї, зазначеної в додатку N2, і боєприпасів до неї, а також спортивної зброї і боєприпасів до неї, що придбаваються громадськими об`єднаннями з дозволу органів внутрішніх справ), бойова і спеціальна військова техніка, ракетно-космічні комплекси.

Згідно вимог п.1 Положення про дозвільну систему, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1992 р. N576, дозвільна система - це особливий порядок виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, обліку і використання спеціально визначених предметів, матеріалів і речовин, а також відкриття та функціонування окремих підприємств, майстерень і лабораторій з метою охорони інтересів держави та безпеки громадян.

Відповідно до вимог п. 2 Положення - до предметів, матеріалів і речовин, підприємств, майстерень і лабораторій, на які поширюється дозвільна система, належать: вогнепальна зброя (нарізна воєнних зразків, несучасна стрілецька, спортивна, навчальна, охолощена, мисливська нарізна і гладкоствольна), бойові припаси до неї, холодна зброя (арбалети, мисливські ножі тощо), пневматична зброя калібру понад 4,5 міліметра і швидкістю польоту кулі понад 100 метрів за секунду, пристрої вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначені патрони, вибухові матеріали і речовини.

Згідно п.15 Положення визначено, що посадові особи та громадяни, які порушили порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, охорони, перевезення і використання предметів, матеріалів і речовин, відкриття і функціонування підприємств, майстерень і лабораторій, на які поширюється дозвільна система, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

У свою чергу п.14 розділу І «Інструкції про організацію обліку, зберігання і видачі стрілецької зброї та. боєприпасів у Збройних Силах України» від 29.06.2005 визначено ряд правил поводження зі стрілецькою зброєю та боєприпасами, зокрема щодо заборони: зберігання поза розташуванням військової частини (удома, у гуртожитку, на робочому місці) стрілецької зброї, у тому числі й спортивної, та боєприпасів; мати при собі стрілецьку зброю під час перебування в санаторії, будинку відпочинку, у відпустці, на лікуванні, а також під час відвідування театрів, клубів та інших громадських місць, якщо перебування в них не пов`язане з несенням служби.

Також, відповідне до п.2 розділу X Інструкції встановлено, що у разі тимчасового виходу (виїзду) військовослужбовців до населених пунктів, у тому числі тих, що не належать до району відповідальності підрозділу, для вирішення особистих чи службових питань стрілецька зброя та боєприпаси здаються відповідальному за облік стрілецької зброї і боєприпасів підрозділу або черговому підрозділу з внесенням відповідних змін до опису зброї, яка зберігається у шафі.

Натомість рядовий ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 на посаді стрільця - помічника гранатометника військової частини НОМЕР_1 , став на шлях злочинної діяльності та здійснив, кримінальне правопорушення проти громадської безпеки, з наступних обставин.

Так, ОСОБА_4 у невстановлений досудовим слідством час, але не пізніше вересня 2024, знаючи вимоги законодавства України про те, що вогнепальна зброя та бойові припаси відносяться до речей, які вилучені із цивільного обороту і не можуть знаходитися у власності громадян без спеціального дозволу, діючи з прямим умислом, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та свідомо бажаючи їх настання, під час проходження військової служби в Курській області Російської Федерації, придбав, без мети збуту, шляхом привласнення набої різного калібру в кількості 240 штук та автомат моделі «АК-74», калібру 5,45x39 мм із серійним номерним позначенням «№ НОМЕР_2 », 1989 року випуску, які в подальшому, діючи з прямим умислом, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та свідомо бажаючи їх настання, без передбаченого законом дозволу носив, тобто переміщував у власному рюкзаку темно зеленого кольору (піксель), а також транспортував за допомогою різного виду транспорту, зокрема залізничним транспортом та у автомобілі марки «Daewoo Sens» білого кольору з д.н.з. « НОМЕР_3 » під керуванням громадянина ОСОБА_8 до місяця свого проживання в АДРЕСА_1 , однак близько 15 год. 40 хв. вказані боєприпаси та вогнепальна зброя були виявлені та вилучені працівниками правоохоронного органу на блокпості «Ужок» Ужгородського району Закарпатської області, що знаходиться на автодорозі Н-13 «Львів-Самбір-Ужгород».

26 вересня 2024 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.

Наявність обгрунтованої підозри у вчиненні інкримінованого злочину ОСОБА_4 підтверджується зібраними в кримінальному провадженні доказами, а саме: протоколом затримання особи підозрюваної у вчиненні злочину, протоколами допиту свідків, протоколом огляду місця події, висновками експертів та іншими зібраними доказами.

Посилається, що 26.09.2024 ОСОБА_4 ухвалою слідчого судді Великоберезянського районного суду Закарпатської області, обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів з визначенням розміру застави в виді двадцяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить шістдесят тисяч п`ятсот шістдесят гривень.

Зазначає, що у сторони обвинувачення є обґрунтована необхідність у продовженні строку тримання під вартою ОСОБА_4 з метою проведення ряду слідчих та процесуальних дій, а саме: отримати відповіді з військових частин № НОМЕР_4 , № НОМЕР_5 , № НОМЕР_6 , а також в Міністерства оборони України та центрального управління СБУ , чи числиться за підозрюваним ОСОБА_4 зброя, боєприпаси та вибухові речовини за місцем несення військові служби, які рахуються не повернуті у відповідному законному порядку; у разі встановлення факту викрадення чи привласнення зброї, боєприпасів підозрюваним ОСОБА_4 отримати підтверджуючі документи; вжити заходів з метою встановлення інших осіб, які можуть бути причетними до вчинення кримінального правопорушення; виконати вимоги, передбачені ст. ст. 290-291 КПК України, скласти обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування; при необхідності виконати інші необхідні слідчі дії, необхідність в яких може виникнути в ході досудового розслідування по даному кримінальному провадженні, результати яких можуть бути використані як докази обставин вчинення кримінального (кримінальних) правопорушення, які матимуть значення у доведеності обставин, що мають значення для кримінального провадження та для завершення досудового розслідування.

Слідчий посилається на наявність ризиків передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: ОСОБА_4 може:

- переховуватися від органів досудового розслідування та суду, зокрема це підтверджується тим, що він підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, що загрожує у разі визнання його винуватим у вчиненні вказаного кримінального правопорушення покаранням у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до семи років, а тому з метою уникнення від кримінальної відповідальності може переховуватись від органу досудового розслідування та суду;

- незаконно впливати на свідків, зокрема, ОСОБА_4 може перешкоджати повному, всебічному та неупередженому проведенню досудового розслідування, вчиняти погрози, з метою уникнення покарання може чинити на свідків, які йому добре відомі, психологічний або фізичний вплив з метою примусити їх до зміни або відмови від своїх показів, а також схиляти свідків до дачі неправдивих показань про вчинення кримінального правопорушення, мотивуючи тим, що їхні покази зможуть призвести до притягнення його до кримінальної відповідальності, що в сукупності унеможливить повноту, всебічність та неупередженість при розслідуванні даного кримінального провадження;

- вчинити інше кримінальне правопорушення.

Зауважується, що ОСОБА_4 має задовільний стан здоров`я, на обліку в лікаря психіатра, фтизіатра, нарколога не перебуває.

На думку слідчого, більш м`які запобіжні заходи, такі як особисте зобов`язання, особиста порука чи домашній арешт не зможуть запобігти ризикам, визначеним ч. 2 ст. 177 КПК України.

Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні клопотання підтримав з підстав наведених в ньому, просив продовжити підозрюваному ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою, вважаючи мету і підстави такого обґрунтованими. Додатково зазначив, що підозра ОСОБА_4 є обгрунтованою, а ризики, які стали підставою для застосування відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу не зменшилися та продовжують існувати. Зазначив, що досудове розслідування продовжується, наявна потреба в проведені ряду слідчих дій. Просив приєднати до матеріалів постанову про продовження строків досудового розслідування, а також уточнив прохальну частину клопотання, заявивши клопотання про продовження строку тримання під вартою підозрюваному на строк досудового розслідування.

В судовому засіданні захисник підозрюваного - адвокат ОСОБА_5 щодо задоволення клопотання заперечила. Просила застосувати до ОСОБА_4 домашній арешт. Вказала про відсутність ризиків, на які посилається прокурор. Наголосила на наявності у підозрюваного міцних соціальних зв`язків.

Підозрюваний ОСОБА_4 в судовому засіданні підтримав позицію захисника, просив застосувати до нього домашній арешт. Повідомив, що хоче продовжити нести військову службу.

Заслухавши пояснення сторін кримінального провадження, дослідивши додані до клопотання матеріали, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

Слідчим суддею встановлено, що слідчим відділенням ВП №2 Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному проваджені №12024071070000192 від 25 вересня 2024 рокуза ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.

25 вересня 2024 року ОСОБА_4 затримано в порядку ч.1 ст.208 КПК України.

26 вересня 2024 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України.

27 вересня 2024 року ухвалою слідчого судді Великоберезнянського районного суду Закарпатської області щодо ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) діб, тобто до 23 листопада 2024 року включно, визначено заставу в розмірі двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 60560 (шістдесят тисяч п`ятсот шістдесят) гривень.

22.11.2024 керівником Закарпатської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони західного регіону ОСОБА_9 продовжено до трьох місяців строк досудового розслідування у даному кримінальному провадженні, тобто до 26.12.2024.

Положеннями ч. 3 ст.199 КПК України передбачено, що клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Відповідно до ч. 4 ст.199 КПК України, слідчий суддя зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

Згідно ч. 1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Відповідно до ч.1 ст.197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

На думку слідчого судді, наведені в клопотанні обставини та додані до нього документи, якими слідчий обґрунтовує доводи клопотання, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України. Зокрема такими є: витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024071070000192 від 25 вересня 2024 року; рапорт інспектора-чергового відділення поліції №2 Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_10 від 25.09.2024; постанова про створення слідчої групи від 25 вересня 2024 року; протокол огляду місця події від 25.09.2024; фото-таблиця до протоколу огляду від 25.09.2024; постанова про визнання предмету речовим доказом та приєднання його до матеріалів кримінального провадження від 25.09.2024; копія паспорта громадянина України виданого на ім`я ОСОБА_4 ; копія військового квитка серії НОМЕР_8 , виданого на ім`я ОСОБА_4 ; витяг з наказу командира військової частини НОМЕР_1 №243 від 24.08.2024; письмові пояснення ОСОБА_4 від 25 вересня 2024 року; протокол допиту свідка ОСОБА_8 від 25.03.2024; протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення від 25 вересня 2024 року; постанова про призначення судово-балістичної експертизи від 25 вересня 2024 року; постанова про призначення балістичної експертизи від 25 вересня 2024 року; висновок експерта №СЕ-19/107-24/10281-БЛ від 26.09.2024; довідка про витрати на проведення експертизи; висновок експерта №СЕ-19/107-24/10282-БЛ від 27.09.2024; довідка про витрати на проведення експертизи; медична та виданою за місцем проживання характеристика на ОСОБА_4 .

Перевіряючи обґрунтованість підозри, слідчий суддя вважає, що дані, які вказують на наявність обґрунтованої підозри містяться у долучених до матеріалів клопотання доказах, та одночасно зазначає, що вказане було встановлено слідчим суддею при ухваленні рішення про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу.

Приймаючи таке рішення, слідчий суддя виходить з того, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце та підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, які наведені у клопотанні слідчого та в доданих матеріалах, а також з того, що на даному етапі провадження слідчий суддя не вправі вирішувати питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті. Зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, а тому з огляду на наведені у клопотанні слідчого обставини, у слідчого судді є всі підстави для висновку, що представлені докази об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином, і хоча на даному етапі не можна стверджувати про їх достатність для негайного засудження, проте можна дійти висновку про виправданість подальшого розслідування або висунення звинувачення (рішення у справах «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28.10.1994, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990).

У статті 5 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи R(80) 11 від 27.06.1980 «Про взяття під варту до суду» зауважується, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою, судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи, у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке, можливо, буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

Водночас, відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв`язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.

Наряду з вказаним, у п. 42 рішення Європейського Суду з прав людини від 13.01.2011 у справі «Михалкова та інші проти України» зазначено, що розслідування має бути ретельним, безстороннім і сумлінним. Розслідування повинне забезпечити встановлення винних осіб та їх покарання. Органи державної влади повинні вжити всіх заходів для отримання всіх наявних доказів, які мають відношення до події, показань очевидців, доказів експертиз. Будь-які недоліки у розслідуванні, які підривають його здатність встановити відповідальну особу, створюють ризик недодержання такого стандарту.

У розумінні практики ЄСПЛ, тяжкість обвинувачення хоча і не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення, у сукупності з іншими обставинами, збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. Зокрема, у справі «Ілійков проти Болгарії» від 26.07.2001, ЄСПЛ зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

Обґрунтовуючи клопотання, слідчий за погодженням з прокурором вказав на те, що під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, які на даний час не зменшилися, а саме, що ОСОБА_4 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, а також незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Слідчий суддя вважає, що сторона обвинувачення у судовому засіданні довела наявність підстав вважати, що існують ризики того, що підозрюваний ОСОБА_4 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення.

Такий висновок ґрунтується на тяжкості злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до семи років. На думку слідчого судді, зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі Ілійков проти Болгарії, в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

Оцінюючи можливість впливу на свідків у даному кримінальному провадженні, слідчий суддя також виходить із передбаченої КПК України процедури отримання свідчень від вказаних осіб, а саме спочатку на стадії досудового розслідування свідчення отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України).

За таких обставин, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань та дослідження їх судом.

Слідчий суддя бере до уваги також те, що є коло осіб, які з достатньою вірогідністю будуть допитуватися в якості свідків надалі, щодо яких, у свою чергу, ОСОБА_4 з метою уникнення ним кримінальної відповідальності може вживати заходів для спотворення змісту та обсягу показань.

Крім того, з огляду на характер інкримінованого ОСОБА_4 кримінального правопорушення, у вчиненні якого він обґрунтовано підозрюється (ч.1 ст.263 КК України), слідчий суддя приходить до переконання, що в рамках даного кримінального провадження, окрім вищезазначених, також наявний ризик у вигляді можливого вчинення підозрюваним іншого кримінального правопорушення (п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України).

На думку слідчого судді, під час розгляду клопотання сторона обвинувачення довела існування ризиків, передбачених п.1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

З огляду на доведення стороною обвинувачення наявності обґрунтованої підозри та існування ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, слідчий суддя, з урахуванням тяжкості злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , характеру та обставин справи, особи підозрюваного, дійшов висновку, що заявлені стороною обвинувачення під час обрання підозрюваному запобіжного заходу ризики продовжують існувати та не зменшилися, що є підставою для продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Крім того, при вирішенні цього питання суд враховує положення ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

У кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як зазначає Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини "Тейс проти Румунії", автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечитьКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому при вирішенні питання про продовження обвинуваченому строку тримання під вартою суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а з необхідності уникнення ризиків, визначених ст. 177 КПК України.

На переконання слідчого судді, застосування щодо підозрюваного ОСОБА_4 більш м`яких запобіжних заходів не буде достатнім для запобігання існуючим ризикам та забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_4 , що узгоджується з вимогами вказаних вище норм закону та правовими позиціями ЄСПЛ.

Крім того, слідчий суддя приймає до уваги те, що для завершення досудового розслідування у даному кримінальному провадженні необхідно виконати ряд слідчих та процесуальних дій, та враховано доводи сторони обвинувачення щодо того, що з урахуванням отриманих даних, у разі необхідності повідомити ОСОБА_4 про зміну раніше повідомленої підозри, виконати інші слідчі дії, у проведенні яких виникне необхідність.

За таких обставин, клопотання сторони обвинувачення про продовження строку тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_4 підлягає задоволенню, оскільки слідчий суддя, враховуючи обґрунтованість наведених у клопотанні ризиків, вважає, що для їх запобігання застосування до підозрюваного більш м`якого запобіжного заходу є недостатнім, як на тому наполягала сторона захисту.

Так, слідчий суддя відхиляє твердження сторони захисту про можливість зміни запобіжного заходу застосованого до ОСОБА_4 на запобіжний захід, не пов`язаний із позбавленням волі, оскільки будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, слідчим суддею не встановлено. Переконливих доказів на підтвердження обставин, які б вказували на зменшення або зникнення ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які приймались до уваги при застосуванні щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу слідчому судді не надано.

Стороною захисту не надано будь-яких доказів на підтвердження того, що ризик переховування підозрюваного ОСОБА_4 , а також ризик його незаконного впливу на свідків у даному кримінальному провадженні, або взагалі перестали існувати, або зменшилися настільки, що запобіжний захід, не пов`язаний із позбавленням волі, здатний їм запобігти, а тому підстав для зміни застосованого до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на інший не пов`язаний із позбавленням волі, за доводами сторони захисту, слідчий суддя не вбачає.

Поряд з цим, слідчим суддею приймається до уваги наявність обґрунтованої підозри про вчинення підозрюваним тяжкого злочину, наявність суспільного інтересу у даному кримінальному провадженні.

Сторона захисту, заперечуючи проти задоволення клопотання, просила розглянути можливість застосування більш м`якого запобіжного заходу, проте не зазначила передбачені законом підстави та вагомі аргументи на користь такої позиції, які виправдовували б застосування менш суворого запобіжного заходу.

Слідчим суддею взято до уваги дані про особу підозрюваного, його соціальні зв`язки, наявність постійного місця проживання, а також те, що ОСОБА_4 раніше до кримінальної відповідальності не притягався, втім, за наявності прямо передбачених ст. 177 КПК України ризиків у даному кримінальному провадженні, саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є найбільш прийнятним за вказаних умов, і навіть з урахуванням виключності такого заходу забезпечення кримінального провадження, він повністю відповідає як вимогам КПК України, так і обставинам даного кримінального провадження

При цьому, продовжений запобіжний захід з урахуванням його тривалості не виходить за межі розумного строку і кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу та не суперечить позиції ЄСПЛ у справі Самойлович проти України (Samoylovichv. Ukraine, заява №28969/04, від 16.05.2013), яка полягає в тому, що «у випадку особливої тривалості тримання під вартою особи, підстави для цього повинні бути виключно серйозними».

Поряд з цим, на думку слідчого судді, слідчим у клопотанні та прокурором у судовому засіданні належним чином не обґрунтовано необхідність продовження строку тримання під вартою ОСОБА_4 в межах строку досудового розслідування.

З урахуванням встановлених обставин, беручи до уваги доводи сторони обвинувачення про необхідність проведення додаткових процесуальних дій, надані прокурором пояснення у судовому засіданні, оцінивши зміст долучених до клопотання матеріалів, слідчим суддею не встановлено обставин, які б давали підстави вважати обґрунтованою необхідність продовження строку тримання ОСОБА_4 під вартою на зазначений у клопотанні строк.

За таких обставин, слідчий суддя приходить до висновку, що продовження строку тримання підозрюваного ОСОБА_4 під вартою строком на 30 днів, тобто до 21.12.2024, є достатнім для виконання запланованих та розпочатих слідчих та процесуальних дій у кримінальному провадженні за №12024071070000192 від 25 вересня 2024 року.

Вказаний термін, на думку слідчого судді є об`єктивно необхідним та достатнім для виконання слідчих, процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень в даному кримінальному провадженні, та не суперечитиме вимогам ст.5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки у даному провадженні існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.

Ухвалою слідчого судді Великоберезнянського районного суду Закарпатської області від 27 вересня 2024 року обвинуваченому ОСОБА_4 визначено альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у розмірі двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 60560 (шістдесят тисяч п`ятсот шістдесят) гривень, і такий суд вважає за необхідне залишити.

За таких обставин, клопотання слідчого погоджене прокурором про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 слід задовольнити частково.

Керуючись ст.ст.176-178, 183, 193, 194, 196, 197, 199, 309, 372, 395 КПК України, слідчий суддя,

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання слідчого СВ ВП №2 Ужгородського РУП ГУНП в Закарпаській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором Закарпатської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_7 , про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк досудового розслідування відносно підозрюваного ОСОБА_4 - задовольнити частково.

Продовжити щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 30 (тридцять) днів, до 23 год. 59 хв. 21.12.2024.

Одночасно для забезпечення виконання ОСОБА_4 обов`язків, визначених КПК України, визначити заставу в розмірі двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 60560 (шістдесят тисяч п`ятсот шістдесят) гривень, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок: код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26213408; Банк отримувача ДКСУ м.Київ ; код банку отримувача (МФО) 820172; рахунок отримувача UA198201720355209001000018501; призначення платежу: застава за ОСОБА_4 у справі №298/1846/24; провадження №1-кс/298/233/24 згідно ухвали слідчого судді Великоберезнянського районного суду Закарпатської області від 22 листопада 2024 року.

Роз`яснити, що підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.

У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_4 наступні обов`язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України:

- прибувати до слідчого, прокурора або суду за кожним їх викликом, вимогою за визначеною ними періодичністю;

- не відлучатися за межі населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання;

- утримуватися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні;

- здати на зберігання в органи ДМС України свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Термін дії ухвали визначити до 21.12.2024.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного ОСОБА_4 з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення, а підозрюваним в той же строк, але з моменту вручення йому копії ухвали суду.

Слідчий суддя ОСОБА_1