Постанова

від 01.10.2024 по справі 916/1614/24

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2024 рокум. ОдесаСправа № 916/1614/24Південно-західний апеляційний господарський суд у складі:

головуючого судді Савицького Я.Ф.,

суддів: Діброви Г.І.,

Ярош А.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Громадської організації Товариство ВОСТОК

на ухвалу Господарського суду Одеської області

від 22 квітня 2024 року (повний текст складено 22.04.2024)

у справі № 916/1614/24

за позовом: Громадської організації Товариство ВОСТОК

до відповідача: Держави Україна в особі Головного управління Національної поліції в Одеській області

про відшкодування шкоди, -

суддя суду першої інстанції: Волков Р.В.

час та місце винесення ухвали: 22.04.2024, м. Одеса, проспект Шевченка, 29, Господарський суд Одеської області, -

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2024 Громадська організація Товариство ВОСТОК звернулась до Господарського суду Одеської області з позовом до Держави Україна в особі Головного управління Національної поліції в Одеській області про відшкодування шкоди, завданої бездіяльністю ГУНП в Одеській області впродовж п`яти років.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 22.04.2024 у справі №916/1614/24 (суддя Волков Р.В.) позовну заяву Громадської організації Товариство ВОСТОК до Держави Україна в особі Головного управління Національної поліції в Одеській області про відшкодування шкоди повернуто заявнику на підставі пункту 1 частини 5 статті 174 Господарського процесуального кодексу України.

Так, суд першої інстанції зазначив, що сформована у Електронному суді заява (вх. № 1652/24 від 15.04.2024) фактично є супровідним листом, до якого додано інші документи, зокрема, скан-копію позовної заяви від 13.04.2024 Громадської організації Товариство ВОСТОК до Держави Україна в особі Головного управління Національної поліції в Одеській області про відшкодування шкоди. Разом з тим, як вбачається з вказаної скан-копії позовної заяви, остання не містить підпису заявника керівника Громадської організації Товариство ВОСТОК Абрамовича О.В.

Господарський суд Одеської області вказав, що скріплення заяви, поданої через систему "Електронний Суд", електронним цифровим підписом не свідчить про проставлення підпису на всіх долучених у якості додатків документах, зокрема, на скан-копії позовної заяви від 13.04.2024.

За таких обставин, у зв`язку з тим, що позовна заява, скан-копія якої долучена у якості додатків до заяви в підсистемі Електронний суд, не містить візуального зображення підпису представника позивача, суд прийшов до висновку про повернення матеріалів позовної заяви позивачу на підставі пункту 1 частини 5 статті 174 Господарського процесуального кодексу України.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, Громадська організація Товариство ВОСТОК звернулась до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду Одеської області від 22.04.2024 у справі №916/1614/24 скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Скаржник зазначає, що приймаючи ухвалу про повернення позову у справі проявив надмірний формалізм та порушив норми процесуального права (ст.174 ГПУ України), які призвели до постановлення помилкової ухвали, що у відповідності до ст.280 ГПК України є підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Скаржник зауважує, що аналіз норм чинного законодавства і судової практики норм дає підстави для висновку, що надсилання процесуальних документів в електронному вигляді передбачає використання сервісу «Електронний суд», розміщеному за посиланням: https://cabinet.court.gov.ua/login, відповідно з попередньою реєстрацією офіційної електронної адреси (Електронного кабінету) та з обов`язковим використанням власного електронного підпису. Таким чином альтернативою звернення учасників справи до суду із позовними заявами, скаргами та іншими визначеними законом процесуальними документами, оформленими в паперовій формі та підписаними безпосередньо учасником справи або його представником, безумовно є звернення з процесуальними документами в електронній формі з обов`язковим їх скріпленням власним електронним підписом учасника справи через Електронний кабінет. Водночас, скаржник вказує, що здійснити реєстрацію офіційної електронної адреси (Електронного кабінету) за відсутності власного електронного підпису неможливо. Тому усі документи, що надійшли до суду саме через зазначений сервіс вважаються такими, що подані використанням власного електронного підпису.

Враховуючи те, що апеляційна скарга подана безпосередньо до суду апеляційної інстанції, ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.04.2024 вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Громадської організації Товариство ВОСТОК було відкладене до надходження витребуваних цією ж ухвалою з Господарського суду Одеської області матеріалів вищезазначеної справи до суду апеляційної інстанції.

26.04.2024 матеріали справи №916/1614/24 надійшли до Південно-західного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.05.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Громадської організації Товариство ВОСТОК на ухвалу Господарського суду Одеської області від 22.04.2024 у справі №916/1614/24. Вирішено розглянути справу №916/1614/24 в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами. Також вказаною ухвалою Головному управлінню Національної поліції в Одеській області встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу до 15.05.2024.

Однак, відповідач правом щодо надання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, відзив не надав, проте, згідно з ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

У зв`язку із перебуванням у відпустці з 26.09.2024 по 09.10.2024 судді-члена колегії Колоколова С.І., розпорядженням керівника апарату суду від 30.09.2024 №414 призначено повторний автоматизований розподіл справи №916/1614/24.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.09.2024 для розгляду справи №916/1614/24 сформовано колегію суддів у складі головуючого судді Савицького Я.Ф., суддів: Діброви Г.І., Ярош А.І.

Ухвалою суду від 30.09.2024 судова колегія у визначеному складі прийняла справу №916/1614/24 до свого провадження.

Згідно з приписами ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

При цьому, Європейський суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України від 02.05.2013, Папазова та інші проти України від 15.03.2012).

Європейський суд щодо тлумачення положення "розумний строк" в рішенні у справі "Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства" роз`яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.

Апеляційний суд зазначає, що з метою повного, об`єктивного та всебічного розгляду апеляційної скарги, враховуючи обставини, пов`язані зі запровадженням в Україні воєнного стану, постійні повітряні тривоги, відключення електропостачання та інші чинники тощо; приймаючи до уваги навантаження суду, перебування апеляційної колегії у відпустках, принцип незмінності складу суду, а також з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, апеляційна скарга Громадської організації Товариство ВОСТОК розглядається поза межами строку, встановленого статтею 273 Господарського процесуального кодексу України, але, у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій і вирішення справи з метою забезпечення належного судового захисту.

Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали суду, дійшла до висновку, що апеляційна скарга Громадської організації Товариство ВОСТОК на ухвалу Господарського суду Одеської області від 22.04.2024 у справі №916/1614/24 підлягає задоволенню, а ухвала Господарського суду Одеської області від 22.04.2024 у справі №916/1614/24 - скасуванню, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства є, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Згідно з частиною третьою статті 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" доступність правосуддя для кожної особи забезпечується відповідно до Конституції України та в порядку, встановленому законами України.

Кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений Господарськи процесуальним кодексом України.

Згідно з частинами першою, другою статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до частини першої статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Наведені норми свідчать про те, що ніхто не може бути обмежений у праві на доступ до правосуддя, яке охоплює можливість особи ініціювати судовий розгляд та брати безпосередню участь у судовому процесі, або позбавлений такого права. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

У матеріальному сенсі позов - це право на задоволення своїх позовних вимог. У процесуальному сенсі позов - це звернена до суду вимога про захист своїх прав та інтересів. Подання позовної заяви є формою реалізації права на позов.

Реалізація особою права на подання позову до суду здійснюється шляхом дотримання визначеної процесуальним законом процедури (порядку) захисту порушених прав, яка передбачає виконання чітких та передбачуваних вимог Господарського процесуального кодексу України щодо форми, змісту позовної заяви, документів, які додаються до неї, недотримання яких має негативні наслідки для позивача, зокрема, передбачені частинами першою, четвертою, п`ятою статті 174 Господарського процесуального кодексу України, як то залишення позовної заяви без руху або її повернення.

Згідно з частиною 2 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником або іншою особою, якій законом надано право звертатись до суду в інтересах іншої особи.

За нормами частин 5 та 6 статті 42 Господарського процесуального кодексу України документи (у тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальні дії вчинятися учасниками справи в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС), за винятком випадків, визначених цим Кодексом.

Процесуальні документи в електронній формі мають подаватися учасниками справи до суду з використанням ЄСІТС шляхом заповнення форм (окремих підсистем (модулів)) процесуальних документів відповідно до Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему.

Згідно з частино 6 статті 6 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, юридичні особи реєструють офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі в обов`язковому порядку.

Особи, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, можуть подати процесуальні, інші документи, вчинити інші процесуальні дії в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, з використанням власного електронного підпису, прирівняного до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги", якщо інше не передбачено цим Кодексом (абз.2 ч.8 ст. 6 Господарського процесуального кодексу України).

На сьогодні порядок використання електронного цифрового підпису врегульований Законом України «Про електронні довірчі послуги».

Згідно зі вказаним Законом кваліфікований електронний підпис - це удосконалений електронний підпис, що базується на кваліфікованому сертифікаті відкритого ключа.

Кваліфікований електронний підпис має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис, та має презумпцію його відповідності власноручному підпису.

Формування та видача кваліфікованого сертифіката відкритого ключа без ідентифікації особи, ідентифікаційні дані якої міститимуться у кваліфікованому сертифікаті відкритого ключа, не допускаються.

Ідентифікація фізичної особи, яка звернулася за отриманням кваліфікованого сертифіката відкритого ключа, здійснюється за умови її особистої присутності за паспортом громадянина України або за іншими документами, які унеможливлюють виникнення будь-яких сумнівів щодо такої особи.

Під час перевірки цивільної правоздатності та дієздатності юридичної особи використовується інформація про юридичну особу, що міститься в ЄДР, та встановлюється, що обсяг її цивільної правоздатності та дієздатності є достатнім для формування та видачі кваліфікованого сертифіката відкритого ключа.

Слід зазначити, що на виконання рішення Ради суддів України №17 від 02.03.2018, яким було викладено в новій редакції Положення про автоматизовану систему документообігу суду, рішення Ради суддів України №16 від 12.04.2018, наказу ДСА України від 22.12.2018 №628 «Про проведення тестування підсистеми «Електронний суд» у місцевих та апеляційних судах» у місцевих та апеляційних судах розпочалась експлуатація підсистеми «Електронний суд» в тестовому режимі.

Підсистема «Електронний суд» забезпечує обмін процесуальними документами (надсилання та отримання документів) в електронному вигляді органами та установами правосуддя, між судом та учасниками судового процесу, між учасниками судового процесу.

Наказом Державної судової адміністрації України від 01.06.2020 №247 "Про запровадження в дослідну експлуатацію підсистем "Електронний суд" та "Електронний кабінет" з 01.06.2020 року у всіх місцевих та апеляційних судах України (крім Київського апеляційного суду) запроваджено дослідну експлуатацію підсистеми "Електронний суд" та "Електронний кабінет", під час якої пілотним судам слід дотримуватись вимог Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 №30 (із змінами і доповненнями) (далі Положення), у частині функціонування цих підсистем.

З дня видання цього наказу визнано таким, що втратив чинність, зокрема, наказ Державної судової адміністрації України від 22.12.2018 №628 "Про проведення тестування підсистеми "Електронний суд" у місцевих та апеляційних судах".

Згідно з вимогами Положення надсилання в електронному вигляді процесуальних документів до суду має здійснюватися з використанням сервісу «Електронний суд», розміщеному за посиланням: https://cabinet.court.gov.ua.

Отже, надсилання процесуальних документів в електронному вигляді до Господарського суду Одеської області передбачає використання сервісу "Електронний суд", розміщеного за посиланням: https://cabinet.court.gov.ua/login, з попередньою реєстрацією офіційної електронної адреси (електронного кабінету) та з обов`язковим використанням власного електронного підпису.

Таким чином, альтернативою звернення учасників справи до суду з позовними заявами, скаргами та іншими визначеними законом процесуальними документами, оформленими в паперовій формі та підписаними безпосередньо учасником справи або його представником, є звернення з процесуальними документами в електронній формі шляхом заповнення відповідних форм підсистеми, з обов`язковим їх скріпленням власним електронним підписом учасника справи через підсистему «Електронний кабінет».

Аналогічна позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 10.02.2021 у справі №9901/335/20 (провадження №11-361заі20), від 03.06.2021 у справі №9901/82/21 (провадження №11-143заі21), від 01.07.2021 у справі №9901/76/21 (провадження №11-137заі21), від 08.07.2021 у справі №9901/75/21 (провадження №11-140заі21).

Обмін електронними документами між судом, ОСП, фізичними особами та учасниками судового процесу забезпечується засобами підсистеми електронного суду. Особи, за допомогою зареєстрованого електронного кабінету формують проекти (створюють шляхом заповнення відповідних форм, редагують, долучають), підписують та подають до суду та ОСП (органів системи правосуддя) електронні запити, скарги, пропозиції та інші непроцесуальні звернення, що стосуються діяльності таких органів, а також отримують відповідь на них (п.п. 1, 3 розділу XI «Підсистема електронного суду» Положення).

Згідно з п. 4 вказаного розділу XI Положення, для формування проектів електронних документів особи використовують загальні форми, створені адміністратором або створюють власні форми засобами електронного кабінету з можливістю їх збереження в підсистемі електронного суду та повторного використання. Адміністратор може встановлювати додаткові технічні обмеження щодо форм та змісту електронних документів (щодо розміру, формату тощо).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 13.04.2024 в електронному кабінеті керівника позивача Абрамовича Олексія Володимировича у підсистемі ЄСІТС «Електронний суд» було сформовано документ позовну заяву Громадської організації Товариство ВОСТОК до Держави Україна в особі Головного управління Національної поліції в Одеській області про відшкодування шкоди Після підписання цієї позовної заяви за допомогою ЕЦП, останню було спрямовано до Господарського суду Одеської області.

Відповідно до пункту 14 розділу XI Положення №30 всі електронні документи, що надходять до суду, автоматично розмішуються у відповідному реєстрі електронної кореспонденції автоматизованої системи документообігу суду. Їхня реєстрація здійснюється за загальними правилами реєстрації вхідної кореспонденції, визначеними відповідними інструкціями з діловодства.

Підпунктом 17.2 п. 17 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України встановлено, зокрема, що позовні заяви, скарги та інші, передбачені законом процесуальні документи, що подаються до суду і можуть бути предметом судового розгляду, в порядку їх надходження підлягають обов`язковій реєстрації в автоматизованій системі документообігу суду в день надходження документів.

При цьому, за вимогами п.15 розділу XI Положення №30 відповідальний працівник суду перед реєстрацією документів, що надійшли в електронній формі, повинен переконатися в тому, що електронний документ оформлений відповідно до вимог законодавства.

Матеріали справи свідчать, що на виконання наведених положень, позовна заява Громадської організації Товариство ВОСТОК отримала судовий реєстраційний номер 1652/24 від 15.04.2024.

Таким чином, позовна заява від 13.04.2024, яка була сформована в електронному кабінеті Абрамовича Олексія Володимировича у підсистемі ЄСІТС «Електронний суд» була оформлена належним чином та зареєстрована судом за номером 1652/24.

До цього документу долучено в якості додатку примірник позовної заяви та інші документи у форматі «PDF», яка по суті є повним текстом вищевказаного документу, сформованого в системі Електронний суд». Наведені обставини підтверджуються відомостями відповідних розділів і граф, які були заповнені адвокатом Абрамовичем О.В. при створенні в його електронному кабінеті відповідного документу - позовної заяви від 13.04.2024, зареєстрованої судом 15.04.2024 за №1652/24.

Наведений примірник позовної заяви у форматі «PDF» окремого реєстраційного номера суду не містить.

Таким чином, сформована в електронному кабінеті керівника юридичної особи ОСОБА_1 позовна заява Громадської організації Товариство ВОСТОК та примірник позовної заяви за з додатками у форматі «PDF» без окремого реєстраційного номера суду є єдиним процесуальним документом, зареєстрованим судом за №1652/24.

У зв`язку з чим, посилання місцевого господарського суду на те, що позовна заява за реєстраційним номером суду №10936/21 та примірник позовної заяви за вих.№15/07/2021-1ПЗ з додатками у форматі «PDF» є окремими документами, апеляційна колегія вважає помилковими.

Зважаючи на вищенаведені обставини, приймаючи до уваги норми чинного законодавства та положення судової практики, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви за ч. 2 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України.

Також апеляційний суд звертається до практики Європейського суду з прав людини, яка, згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", застосовується українськими судами як джерело права.

Важливим елементом верховенства права є гарантія справедливого судочинства. Так, у рішенні у справі "Беллет проти Франції" ("Bellet v. France", заява № 13343/87) від 04.12.1995 Європейський суд з прав людини зазначив, що "стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів якого є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права у демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання в її права".

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях також неодноразово наголошував, що застосовуючи процесуальні норми, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який може вплинути на справедливість провадження, так і надмірної гнучкості, яка призведе до анулювання вимог процесуального законодавства (рішення у справі "Волчлі проти Франції" (Walchli v. France), заява № 35787/03, п. 29, від 26.07.2007). Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії" від 28.10.1998).

Отже, як засвідчує позиція Європейського суду з прав людини, основною складовою права на суд є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечено можливість звернутися до суду для вирішення певного питання, і держава, у свою чергу, не повинна чинити правових чи практичних перешкод для здійснення цього права. Застосовуючи процесуальні норми, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який може вплинути на справедливість провадження, так і надмірної гнучкості, яка призведе до анулювання вимог процесуального законодавства.

Відповідно до статті 280 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

За приписами ч.3 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, у випадку скасування судом апеляційної інстанції ухвали про повернення позовної заяви, справа повертається на розгляд до суду першої інстанції.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 280 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд дійшов висновку про те, що з вищенаведених мотивів оскаржувана ухвала суду першої інстанції прийнята з порушенням норм процесуального права, у зв`язку з чим, підлягає скасуванню, а матеріали справи підлягають передачі до місцевого господарського суду для вирішення питання про відкриття провадження, за цим позовом, у зв`язку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню.

У зв`язку із скасуванням ухвали місцевого господарського суду з числа зазначених у частині 3 статті 271 Господарського процесуального кодексу України, розподіл сум судового збору, пов`язаного з розглядом відповідної апеляційної скарги, має здійснюватися судом першої інстанції за результатами розгляду справи згідно із загальними правилами ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 255, 269, 270, 271, 275, 280, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Громадської організації Товариство ВОСТОК на ухвалу Господарського суду Одеської області від 22.04.2024 у справі №916/1614/24 задовольнити.

Ухвалу Господарського суду Одеської області від 22.04.2024 у справі №916/1614/24 скасувати.

Матеріали справи №916/1614/24 направити до Господарського суду Одеської області для вирішення питання про відкриття провадження.

Постанова відповідно ст. 284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у 20-денний строк.

Головуючий суддяСавицький Я.Ф.

СуддяДіброва Г.І.

СуддяЯрош А.І.