Постанова

від 17.09.2024 по справі 910/6131/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" вересня 2024 р. Справа№ 910/6131/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Яковлєва М.Л.

Гончарова С.А.

за участю секретаря судового засідання Сабалдаш О.В.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 17.09.2024

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» на рішення Господарського суду міста Києва від 26.07.2023 (повний текст рішення складено та підписано 30.11.2023)

у справі № 910/6131/23 (суддя Селівон А.М.)

за позовом Комунального комерційного підприємства «Балтакомунсервіс» Балтської міської ради Одеської області

до 1) Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України»

2) Дочірнього підприємства «АвтоМАЗ - Україна»

про розірвання договору та стягнення 396 000,00 грн.

В С Т А Н О В И В :

Комунальне комерційне підприємство "БАЛТАКОМУНСЕРВІС" Балтської міської ради Одеської області звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" та Дочірнього підприємства "АвтоМАЗ - Україна" про розірвання договору фінансового лізингу №21-68LL001 від 24.12.2021 року, укладеного між позивачем та відповідачем 1, а також солідарне стягнення з відповідачів авансового платежу в сумі 396 000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем 1 умов укладеного з позивачем договору фінансового лізингу №21-68LL001 від 24.12.2021 року в частині поставки об`єкту лізингу відповідно до здійсненого лізингоодержувачем авансового платежу в сумі 396 000,00 грн., у зв`язку з чим, на переконання позивача, наявні підстави для розірвання вказаного договору у зв`язку з істотним порушенням його умов та повернення сплачених позивачем коштів.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.07.2023 позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» на користь Комунального комерційного підприємства «Балтакомунсервіс» Балтської міської ради Одеської області авансовий платіж в сумі 396 000,00 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В задоволенні позовних вимог Комунального комерційного підприємства «Балтакомунсервіс» до Дочірнього підприємства «АвтоМАЗ - Україна» відмовлено повністю.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, Акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України» звернулося 19.12.2023 (згідно до поштового трекера на конверті) до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 26.07.2023 у справі № 910/6131/23 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог до Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» у повному обсязі. Просило вирішити питання щодо розподілу судових витрат.

В обґрунтування апеляційної скарги, скаржник вказав, що місцевий господарський суд, не повно та не об`єктивно з`ясував усі фактичні обставини справи, не дослідив і не надав правової оцінки наявним у матеріалах справи доказам, а тому, на думку скаржника, рішення суду прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 910/6131/23 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В. судді: Коробенко Г.П., Шаптала Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.12.2023 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/6131/23. Відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України, за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» на рішення Господарського суду міста Києва від 26.07.2023 у справі № 910/6131/23.

08.01.2024 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/6131/23.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.01.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» на рішення Господарського суду міста Києва від 26.07.2023 у справі № 910/6131/23, розгляд справи призначено на 22.02.2024.

12.02.2024 до Північного апеляційного господарського суду через систему «Електронний суд» надійшов відзив Комунального комерційного підприємства «Балтакомунсервіс» Балтської міської ради Одеської області на апеляційну скаргу, в якому останній заперечив проти доводів скаржника та просив рішення господарського суду міста Києва від 26.07.2023 у справі №910/6131/23 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

15.02.2024 до Північного апеляційного господарського суду через систему «Електронний суд» надійшло клопотання Комунального комерційного підприємства «Балтакомунсервіс» Балтської міської ради Одеської області про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.02.2024 задоволено клопотання Комунального комерційного підприємства «Балтакомунсервіс» Балтської міської ради Одеської області про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами суду з використанням власних технічних засобів.

Судове засідання, призначене на 22.02.2024 не відбулось у зв`язку з перебуванням судді Шаптали Є.Ю. на лікарняному.

Разом з тим, у зв`язку з перебуванням судді Коробенка Г.П. у відпустці з 04.03.2024 по 08.03.2024, протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями у справі №910/6131/23 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Шаптала Є.Ю., Станік С.Р.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2024 прийнято справу №910/6131/23 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» на рішення Господарського суду міста Києва від 26.07.2023 визначеною колегією суддів, розгляд справи призначено на 18.04.2024.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.04.2024 розгляд справи відкладено на 02.05.2024 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду: представник Комунального комерційного підприємства «Балтакомунсервіс» Балтської міської ради Одеської області.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.05.2024 розгляд справи відкладено на 27.06.2024 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з представником Комунального комерційного підприємства «Балтакомунсервіс» Балтської міської ради Одеської області.

Судове засідання, призначене на 27.06.2024 не відбулось у зв`язку з перебуванням головуючого судді у відпустці.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2024 розгляд справи призначено на 30.07.2024 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з представником Комунального комерційного підприємства «Балтакомунсервіс» Балтської міської ради Одеської області

У зв`язку з перебуванням судді Станіка С.Р. з 22.07.2024 по 02.08.2024 у відпустці, протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 30.07.2024 у справі №910/6131/23 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя: Тищенко О.В., судді: Шаптала Є.Ю., Гончаров С.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.07.2024 прийнято справу №910/6131/23 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» на рішення Господарського суду міста Києва від 26.07.2023 визначеною колегією суддів, розгляд справи відкладено на 17.09.2024.

Оскільки суддю Шапталу Є.Ю. звільнено у відставку, протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 16.09.2024 у справі №910/6131/23 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя: Тищенко О.В., судді: Гончаров С.А., Яковлєв М.Л.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.09.2024 прийнято справу №910/6131/23 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» на рішення Господарського суду міста Києва від 26.07.2023 визначеною колегією суддів, розгляд справи відкладено на 17.09.2024.

В судове засідання 17.09.2024 з`явився представник відповідача-1.

Представники позивача та відповідача-2 в судове засідання не з`явились, про причини неявки до суду не повідомили. Про дату та час судового засідання повідомлені належним чином.

Представник відповідача-1 доводи наведені у апеляційній скарзі підтримав та просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 14.03.2022 №133/2022, затвердженим Законом України від 15.03.2022 №2119-ІХ, зі змінами, внесеними Указом Президента України від 18.04.2022 №259/2022, затвердженим Законом України від 21.04.2022 №2212-ІХ, Указом Президента України від 17.05.2022 №341/2022, затвердженим Законом України від 22.05.2022 №2263-ІХ, Указом Президента України від 12.08.2022 №573/2022, затвердженим Законом України від 15.08.2022 №2500-ІХ, Указом Президента України від 07.11.2022 №757/2022, затвердженим Законом України від 16.11.2022 №2738-ІХ, Указом Президента України від 06.02.2023 №58/2023, затвердженим Законом України від 07.02.2023 №2915-IX, Указом Президента України від 01.05.2023 №254/2023, затвердженим Законом України від 02.05.2023 №3057-IX, Указом Президента України від 26.07.2023 №451/2023, затвердженим Законом України від 27.07.2023 №3275-IX, Указом Президента України від 06.11.2023 №734/2023, затвердженим Законом України від 08.11.2023 №3429-IX, Указом Президента України від 05.02.2024 №49/2024, затвердженим Законом України від 06.02.2024 №3564-ІХ, Указом Президента України від 06.05.2024 №271/2024 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 08.05.2024 №3684-IX, Указом Президента України від 23.07.2024 №469/2024 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України №3891-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 12.08.2024 строком на 90 діб, тобто до 09 листопада 2024 року.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд справи у розумний строк, застосувавши ст. ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3 Конституції України та ст.ст. 2, 11 ГПК України.

У відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Згідно до ч.1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін з наступних підстав.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 08.10.2021 позивач звернувся до відповідача-1 з заявою на лізинг, в якій просив розглянути можливість надання послуги фінансового лізингу та укласти договір фінансового лізингу щодо передачі в лізинг Сміттєвозу МАЗ-4371, з технічними характеристиками, вказаними у додатку 3 до тендерної документації, в кількості 1 одиниці, вартістю - 1 980 000,00 грн.; розмір авансового платежу - 20%.

При цьому, як свідчить заява на лізинг, позивач просив придбати зазначений об`єкт лізингу у Дочірнього підприємства «АВТОМАЗ-УКРАЇНА», що знаходиться за адресою: 02660, м. Київ, вул. Колекторна, 42-А, код ЄДРПОУ 323766626.

Зазначену заяву відповідач-1 отримав 08.10.2021.

24.12.2021 року між Акціонерним товариством «Державний експортно-імпортний банк України» (лізингодавець або банк за договором, відповідач 1 у справі) та Комунальним комерційним підприємством «Балтакомунсервіс» Балтської міської ради Одеської області (лізингоодержувач за договором, позивач у справі) укладено Договір фінансового лізингу № 21-68LL001 (далі - Договір лізингу), за умовами пункту 1.1. якого Лізингодавець зобов`язується набути на підставі Договору купівлі-продажу у власність Об`єкт фінансового лізингу у Продавця відповідно до Заяви про надання послуг фінансового лізингу (Додаток №2 до цього Договору) та інших умов цього Договору і передати Об`єкт фінансового лізингу у платне користування Лізингоодержувачу на визначений строк та на умовах, обумовлених цим Договором (з усіма додатками, змінами та доповненнями до нього), а Лізингоодержувач зобов`язується прийняти Об`єкт фінансового лізингу у користування на умовах, визначених цим Договором (з можливістю придбання у власність (викупу) Об`єкту фінансового лізингу), сплачувати Періодичні лізингові платежі та інші платежі, передбачені цим Договором (з усіма додатками, змінами та доповненнями до нього).

Сторони дійшли згоди про те, що права та обов`язки сторін та інші умови цього Договору визначаються у Загальних умовах фінансового лізингу (Додаток №1 до Договору), які є невід`ємною частиною цього Договору (пункт 1.2 Договору лізингу).

Відповідно до умов п. 2.1 Договору лізингу Об`єктом фінансового лізингу є всі основні засоби, обрані Лізингоодержувачем, які передаються в користування Лізингодавцем Лізингоодержувачу на умовах фінансового лізингу за цим Договором, вимоги Лізингоодержувача щодо яких наведено у Заявах про надання послуг фінансового лізингу.

Умовами пункту 2.2 Договору лізингу визначено, що платежі Лізингоодержувача за договором складаються з Авансового платежу, Періодичних лізингових платежів, інших комісій та витрат Лізингодавця, що безпосередньо пов`язані з виконанням умов Договору.

Авансовий платіж, Періодичні лізингові платежі, інші комісії та витрати, передбачені Договором, підлягають сплаті Лізингоодержувачем відповідно до умов цього Договору та Графіку лізингових платежів.

Відповідно до пункту 2.8 Договору лізингу порядок придбання Лізингодавцем Об`єкта фінансового Лізингу та передання його у користування Лізингоодержувачу визначається Загальними умовами фінансового лізингу (Додаток №1 до Договору), Заявою про надання послуги фінансового лізингу (Додаток №2 до Договору) та умовами Договору купівлі-продажу.

Згідно з пунктом 3.1 Договору лізингу цей Договір вступає в силу з дати його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим Договором. Закінчення строку дії/ розірвання/ припинення цього Договору не звільняє сторони від виконання зобов`язань і відшкодування збитків за цим Договором, якщо такі виникли впродовж строку дії цього Договору та/або у зв`язку із закінченням строку дії/ розірванням/ припиненням цього Договору.

Згідно з п. 3.1. Загальних умов фінансового лізингу, які є Додатком №1 до Договору лізингу, Об`єктом фінансового лізингу за Договором є майно, зазначене у пункті 2.1 Договору та Заяві (-ах) про надання послуг фінансового лізингу. Об`єкт фінансового лізингу був обраний відповідно до специфікацій, визначених Лізингоодержувачем в Заяві (-ах) про надання послуг фінансового лізингу та повного мірою відповідає вимогам Лізингоодержувача. Лізингоодержувач на власний розсуд здійснив вибір Продавця, у якого Лізингодавець придбав/ зобов`язується придбати Об`єкт фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 3.3 Загальних умов фінансового лізингу Лізингодавець придбаває Об`єкт фінансового лізингу (отримує право власності на Об`єкт фінансового лізингу) та передає його у користування Лізингоодержувачу на умовах нього Договору.

Пунктом 3.4 Загальних умов фінансового лізингу передбачено, що з метою придбання Об`єкта фінансового лізингу Лізингоодержувач надає Лізингодавцю Заяву про надання послуг фінансового лізингу за формою, наведеною у Додатку №2 до цього Договору, підписану уповноваженою особою Лізингоодержувача (у двох примірниках), та документа, що підтверджують повноваження зазначених осіб. Лізингодавець на підставі Заяви про надання послуг фінансового лізингу складає Графік лізингових платежів. Лізингодавець приступає до виконання своїх обов`язків за цим Договором на підставі підписаної сторонами Заяви про надання послуг фінансового лізингу та Графіку лізингових платежів, але не раніше сплати Лізингоодержувачем на користь Лізингодавця Авансового платежу. З метою придбання Об`єкту фінансового лізингу Лізингодавець після отримання від Лізингоодержувача Заява про надання послуг фінансового лізингу, укладає з Продавцем Договір купівлі-продажу.

За умовами пункту 3.5 Загальних умов фінансового лізингу після укладення Лізингодавцем Договору купівлі-продажу та виконання всіх умов (окрім тих, які стосуються Лізингоодержувача), які передують сплаті Лізингодавцем вартості Об`єкта фінансового лізингу Продавцю, Лізингодавець надає Лізингоодержувачу рахунок на сплату Авансового платежу та Комісії за надання фінансування разом з копією Договору купівлі-продажу.

Відповідно до пункту 3.6 Загальних умов фінансового лізингу, з метою придбання (набуття у власність) Лізингодавцем Об`єкта фінансового лізингу Лізингоодержувач, за умови відсутності у нього заперечень щодо відповідності умов Договору купівлі-продажу вимогам Лізингоодержувача щодо Об`єкта фінансового лізингу (в тому числі відповідності умов Договору купівлі-продажу специфікаціям та умовам Лізингоодержувача), зобов`язаний після отримання від Лізингодавця рахунків на сплату, сплатити Лізингодавцю Авансовий платіж (який вважається окремим лізинговим платежем) відповідно до Графіка лізингових платежів та Комісію за надання фінансування. Після отримання від Лізингоодержувача Авансового платежу та Комісії за надання фінансування, Лізингодавець сплачує Продавцю Авансовий платіж у строки, визначені в Договорі купівлі-продажу.

Так, відповідно до Заяви про надання послуги фінансового лізингу №1 від 24.12.2021 року, яка є Додатком №2 до Договору лізингу, сторонами погоджено:

- Об`єкт фінансового лізингу: Сміттєвоз Мікро на шасі МАЗ-4371, 9 куб.м, 2021 року випуску, у кількості 1 одиниця.

- вартість Об`єкта фінансового лізингу - 1 980 000,00 грн. з ПДВ; Авансовий платіж - 396 000,00 грн.; обсяг фінансування банком - 1 584 000,00 грн.; комісія за надання фінансування - 3 168,00 грн.

- продавця Об`єкта фінансового лізингу (обраного Лізингоодержувачем), а саме: Дочірнє підприємство «АВТОМАЗ-УКРАЇНА», офіційний дилер Мінського Автомобільного Заводу, Дистриб`ютор CHINA SINOTRUK INTERNATIONAL CO., LTD, код ЄДРПОУ 32376626, що знаходиться за адресою: 02660, м. Київ, вул. Колекторська, 42-А.

- місце передачі Об`єкта фінансового лізингу - 1-й Піщаний тупик, 1, Кременчук, Полтавська область.

- строк передачі Об`єкта фінансового лізингу - 110 банківських днів з дати отримання Об`єкта фінансового лізингу Лізингодавцем від продавця.

Вказаний Договір лізингу та Додатки до нього підписано представниками лізингодавця та лізингоодержувача та засвідчено печатками сторін.

Як вірно зазначив місцевий господарський суд, укладений між позивачем та відповідачем-1 договір за своїм змістом та правовою природою є договором фінансового лізингу, який підпадає під правове регулювання норм статті 292 Господарського кодексу України та Закону України «Про фінансовий лізинг». Крім того, відповідно до ст. 2 вказаного нормативно-правового акту відносини, що виникають у зв`язку з договором фінансового лізингу регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг (статті 806-809), найм (оренду), купівлю-продаж, поставку, з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі); до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням встановлених параграфом 6 цього Кодексу та законом; до відносин, пов`язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Аналогічне визначення поняття договору фінансового лізингу міститься в ст. 1 Закону України "Про фінансовий лізинг".

Відповідно до ч. 2 ст. 10 Закону України «Про фінансовий лізинг» лізингодавець зобов`язаний, зокрема, у передбачені договором строки надати лізингоодержувачу предмет лізингу у стані, що відповідає його призначенню та умовам договору.

Об`єктом фінансового лізингу може бути майно, визначене індивідуальними ознаками, що відповідає критеріям основних засобів відповідно до законодавства, не заборонене законом до вільного обігу на ринку і щодо передачі якого в лізинг законом не встановлено обмежень (ч. 3 ст. 292 Господарського кодексу, ч. 1 ст. 807 Цивільного кодексу України та ст. 6 Закону України «Про фінансовий лізинг»).

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингові платежі, належні до сплати за договором фінансового лізингу, здійснюються в порядку, встановленому договором фінансового лізингу.

На виконання умов Договору лізингу та відповідно до умов Заяви про надання послуги фінансового лізингу №1 від 24.12.2021 року, 24.12.2021 року між Акціонерним товариством «Державний експортно-імпортний банк України» (лізингодавець, покупець за договором), Комунальним комерційним підприємством «Балтакомунсервіс» Балтської міської ради Одеської області (лізингоодержувач за договором) та Дочірнім підприємством «АВТОМАЗ-УКРАЇНА», офіційний ділер Мінського Автомобільного Заводу (продавець за договором, відповідач 2 у справі) укладено Договір купівлі-продажу, відповідно до умов пункту 1.1 якого Продавець зобов`язується передати у власність Покупця, а Покупець оплатити майно визначеного переліку, комплектності, кількості та якості (далі - Майно, Предмет лізингу), згідно з Додатком № 1 (далі - Специфікація), що є невід`ємною частиною цього договору. Придбання Майна на умовах цього договору здійснюється Покупцем для подальшої передачі в лізинг Комунальному комерційному підприємству «Балтакомунсервіс» Балтської міської ради Одеської області, відповідно до Договору фінансового лізингу № 21-68LL0001 від 24.12.2021 року (далі - Договір фінансового лізингу), укладеному між Лізингоодержувачем і Покупцем.

Розділами 1-10 Договору сторони погодили предмет договору, вартість майна та порядок розрахунків, строк та порядок поставки товару, гарантійні зобов`язання, відповідальність сторін, порядок розірвання договору, обставини непереборної сили, порядок врегулювання спорів, строк дії договору тощо.

В додатку №1 до договору купівлі-продажу сторони погодили предмет лізингу Сміттєвоз Мікро на шасі МАЗ-4371, 9 куб.м, 2021 року випуску, у кількості 1 одиниця, вартістю - 1 980 000,00 грн

Пунктом 2.1 Договору купівлі-продажу визначено, що загальна вартість Майна становить 1 980 000,00 грн. з ПДВ та включає вартість Майна, визначеного цим договором, вартість інструктажу фахівців Лізингоодержувача.

Так, відповідно до п.2.2.1 договору купівлі-продажу перший платіж за цим договором становить 396 000,00 грн. з ПДВ, який покупець зобов`язувався перерахувати на рахунок продавця протягом 3 банківських днів з дати оплати лізингоодержувачем на користь покупця авансового платежу та комісії за надання фінансування, передбачених за договором фінансового лізингу.

Згідно з п. 3.1. договору купівлі-продажу продавець зобов`язувався поставити майно протягом 110 (сто десять) банківських днів з дати оплати покупцем продавцю вартості майна, згідно п.2.2.1 цього Договору.

Відповідно до п.3.2. договору купівлі-продажу продавець не пізніше 7 (семи) календарних днів до дати передачі майна зобов`язується письмово повідомити покупця та лізингоодержувача про дату та адресу поставки предмета лізингу шляхом направлення повідомлення на адресу (-и) електронної пошти: ІНФОРМАЦІЯ_1 office@od.eximb.com.

Згідно з п.3.6. договору купівлі-продажу передача майна продавцем покупцю здійснюється в місці поставки шляхом підписання продавцем, покупцем та лізингоодержувачем акту приймаиня-передачі за формою, визначеною Додатком №2 до цього Договору.

Відповідно до п.5.1. договору якщо порушення строків поставки майна складе більше 30 (тридцяти) календарних днів, покупець має право відмовитись від виконання умов цього Договору в односторонньому порядку та вимагати від продавця повернення коштів, сплачених згідно п.2.2 цього Договору, а продавець зобов`язаний повернути покупцю отримані від нього суми платежів за Договором не пізніше 3 (трьох) робочих днів з дати одержання від покупця повідомлення про обґрунтовану відмову виконання умов цього Договору.

Відповідно до пункту 9.1 Договору купівлі-продажу сторони погодили, що цей договір набуває чинності з дня його підписання сторонами (їх уповноваженими представниками) та скріплення відбитками печаток сторін.

Договір діє до повного виконання сторонами зобов`язань за цим договором (пункт 9.2 Договору купівлі-продажу).

Як свідчать матеріали справи, вказаний Договір купівлі-продажу підписаний представниками продавця, покупця (лізингодавця) і лізингоодержувача та скріплений печатками юридичних осіб.

Договір, укладений між позивачем, відповідачем-1 та відповідачем-2, є договором поставки, який регулюється ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, відповідно до якої за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 ст. 693 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

В Заяві про надання послуги фінансового лізингу №1 від 24.12.2021 року, яка є Додатком №2 до Договору лізингу, сторони погодили об`єкт фінансового лізингу: Сміттєвоз Мікро на шасі МАЗ-4371, 9 куб.м, 2021 року випуску, у кількості 1 одиниця та його вартість - 1 980 000,00 грн. з ПДВ. Крім того, сторони погодили авансовий платіж - 396 000,00 грн..

Відповідно до Специфікації, що є додатком №1 до договору купівлі-продажу від 24.12.2021, сторони також погодили, що предметом договору купівлі-продажу є Сміттєвоз Мікро на шасі МАЗ-4371, 9 куб.м, 2021 року випуску, у кількості 1 одиниця.

При цьому, відповідно до умов п. 2.2 Договору купівлі-продажу оплата Майна здійснюється Покупцем згідно з умовами цього Договору в наступному порядку: - перший платіж (авансовий) становить 396 000,00 грн. та мав бути перерахований покупцем (відповідачем-1) на рахунок продавця (відповідача-2) протягом 3 банківських днів з дати сплати лізингоодержувачем (позивачем) на користь покупця авансового платежу та комісії за надання фінансування, передбачених за Договором фінансовою лізингу (пункт 2.2.1 Договору купівлі-продажу).

Другий платіж становив 1 584 000,00 грн. і мав бути перерахований покупцем продавцеві протягом 3 банківських днів з дати підписання сторонами Акту прийому-передачі Майна (Предмета лізингу) (пункт 2.2.2 Договору купівлі-продажу).

Отже, як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, на виконання умов п. 3.5 Договору лізингу 09.02.2022 року позивач - ККП «Балтакомунсервіс» сплатив на користь відповідача 1 - АТ «Укрексімбанк» авансовий платіж у сумі 396 000,00 грн. для придбання Об`єкту лізингу, що підтверджується копією платіжного доручення №1 від 08.02.2022 року на суму 396 000,00 грн.

В свою чергу, на виконання умов п. 2.2.1 Договору купівлі-продажу 10.02.2022 року відповідач 1 - АТ «Укрексімбанк» перерахував зазначений авансовий платіж в сумі 396 000,00 грн. на рахунок відповідача 2 - ДП «АВТОМАЗ-УКРАЇНА», що підтверджується копією меморіального ордеру №352087 від 10.02.2022 року на суму 396 000,00 грн.

Факт отримання вказаних коштів, їх розмір та зарахування відповідачами 1, 2 не заперечувалися.

Отже, позивачем належним чином виконані зобов`язання щодо оплати авансового платежу у сумі 396 000,00 грн. на придбання Об`єкту фінансового лізингу відповідно до умов укладеного між позивачем та відповідачем 1 Договору лізингу та узгодженої Зави про надання послуг фінансового лізингу до Договору лізингу, факт перерахування позивачем вказаних грошових коштів за Договором лізингу належним чином підтверджено матеріалами справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

В силу приписів ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 цього Кодексу.

Пунктом 3.1 Договору купівлі-продажу передбачено, що Продавець зобов`язаний поставити Майно протягом 110 банківських днів з дати оплати Покупцем Продавцю вартості Майна, згідно з п. 2.2.1 цього Договору («Строк поставки»).

Згідно з п. 3.2 Договору купівлі-продажу поставка здійснюється на умовах EXW за адресою: 1-й Піщаний тупик, 1, Кременчук, Полтавська область («Місце Поставки»).

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами ч. 1, 2 ст. 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Місцевий господарський суд вірно встановив, що з урахуванням умов п. 3.1 Договору купівлі-продажу та ст. 530 Цивільного кодексу України, зважаючи на здійснену позивачем 09.02.2022 року оплату авансу у сумі 396 000,00 грн. на користь відповідача 1 та здійснену відповідачем 1 10.02.2022 року оплату вартості Об`єкта фінансового лізингу на користь відповідача 2 згідно з п. 2.2.1 Договору купівлі-продажу, відповідач 2 був зобов`язаний поставити покупцю (відповідачу 1) товар протягом 110 банківських днів з дати оплати покупцем продавцю вартості майна, тобто у строк до 15.07.2022 року.

В свою чергу, за умовами Заяви про надання послуг фінансового лізингу до Договору лізингу відповідач 1 зобов`язаний передати Об`єкт фінансового лізингу позивачу протягом 110 банківських днів з дати отримання Об`єкта фінансового лізингу відповідачем 1 від відповідача 2.

Докази того, що сторони узгодили інший термін поставки Об`єкта фінансового лізингу за Договором купівлі-продажу та Договором фінансового лізингу в матеріалах справи відсутні.

Згідно з ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як встановлено судами доказів поставки Об`єкта фінансового лізингу відповідно до здійсненої позивачем передплати в установлені в Договорі купівлі-продажу та Договорі лізингу строки відповідачами не надано, як і не надано доказів поставки об`єкту фінансового лізингу станом на день розгляду справи.

За загальним правилом, закріпленим у частині 1 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про фінансовий лізинг» у разі прострочення передачі лізингоодержувачу об`єкта фінансового лізингу більш як на 30 календарних днів та за умови, що договором фінансового лізингу не передбачено інший строк, лізингоодержувач до моменту передачі йому об`єкта фінансового лізингу має право відмовитися від договору фінансового лізингу в односторонньому порядку, письмово повідомивши про це лізингодавця. Для обрахунку строку прострочення не включаються дні, коли лізингоодержувач порушував свої обов`язки за договором фінансового лізингу, що призвело до такого прострочення, а також строк повідомлення лізингодавця лізингоодержувачем про односторонню відмову.

У разі якщо лізингоодержувач скористався своїм правом односторонньої відмови від договору фінансового лізингу з підстав, визначених абзацом першим цієї частини, такий договір вважається розірваним з дати, зазначеної лізингоодержувачем у повідомленні про таку відмову, але не раніше дня отримання повідомлення лізингодавцем.

Пунктом 13.6 Загальних умов фінансового лізингу передбачено, що Лізингоодержувач має право відмовитися в Договору та вимагати повернення Авансового платежу за Договором, письмово повідомивши про це Лізингодавця, у разі якщо прострочення передачі Об`єкта фінансового лізингу становить більше 90 календарних днів з погодженої в Договорі купівлі-продажу дати, та за умови, що така затримка не була спричинена невиконанням Лізингоодержувачем своїх зобов`язань. Договір вважається розірваним з дати, зазначеної Лізингоодержувачем у повідомленні про таку відмову, але не раніше дня отримання повідомлення Лізингодавцем. За настання умов, передбачених цим пунктом Загальних умов фінансового лізингу (Додаток №1 до Договору), всі кошти (зокрема Авансовий платіж), сплачені Лізингоодержувачем Лізингодавцеві за Договором, повертається Лізингодавцем Лізингоодержувачу не пізніше 3-х банківських днів. Авансовий платіж повертається не пізніше 3-х банківських днів з дата повернення Продавцем Лізингодавцю авансу, сплаченого Лізингодавцем на виконання умов Договору купівлі-продажу Об`єкта фінансового лізингу.

Згідно з п. 13.7 Загальних умов фінансового лізингу у випадках, передбачених п. 13.1 та п. 13.6 Загальних умов фінансового лізингу (Додаток №1 до Договору), Договір вважається розірваним на 10-й (десятий) календарний день з дня направлення письмового повідомлення Стороною на адресу іншої Сторони, крім випадку визначення Лізингодавцем більш пізньої дати розірвання у відповідному повідомленні/ вимозі відповідно до пункту 13.2 Загальних умов фінансового лізингу (Додаток №1 до Договору).

Таким чином, відповідно до п. 13.6 Загальних умов фінансового лізингу позивач наділений правом розірвати Договір лізингу в односторонньому порядку у випадку, якщо прострочення передачі Об`єкта фінансового лізингу становить більше 90 календарних днів з погодженої в Договорі купівлі-продажу дати.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, внаслідок невиконання продавцем (ДП «АВТОМАЗ-УКРАЇНА») умов Договору купівлі-продажу в частині передачі Об`єкта фінансового лізингу покупцю (АТ «Укрексімбанк»), що, в свою чергу, зумовило порушення строків передачі лізингодавцем (АТ «Укрексімбанк») Об`єкта фінансового лізингу лізингоодержувачу (ККП «Балтакомунсервіс»), позивач 09.06.2022 року звернувся до ДП «АВТОМАЗ-УКРАЇНА» та АТ «Укрексімбанк» листом №53 від 09.06.2022 року з вимогою про розірвання Договору купівлі-продажу від 24.12.2021 року та Договору лізингу від 24.12.2021 року та про повернення авансового платежу у сумі 396 000,00 грн.

Докази надсилання вказаного листа на електронну пошту відповідача 1 та відповідача 2 наявні в матеріалах справи.

У зв`язку з отриманням банком вказаного листа позивача від 09.06.2022 року, АТ «Укрексімбанк» листом №0630130/22715-22 від 17.06.2022 року звертався до ДП «АВТОМАЗ-УКРАЇНА» з вимогою повернути в короткі терміни авансовий платіж в сумі 396 000,00 грн., що перерахований продавцю банком на виконання умов пункту 2.2.1 Договору купівлі-продажу від 24.12.2021 року, та після повернення авансу достроково розірвати вказаний договір.

У відповідь на вказаний лист Акціонерного товариства «Укрексімбанк» Дочірнє підприємство «АВТОМАЗ-УКРАЇНА» листом б/н від 20.06.2022 року повідомило банк про те, що 28.04.2022 року постановами Подільської окружної прокуратури міста Києва в рамках кримінального провадження накладено арешт на все майно та грошові кошти підприємства. Відтак, за існуючих умов повернення передплати у сумі 396 000,00 грн. за Договором купівлі-продажу від 24.12.2021 року стане можливим лише після розблокування активів ДП «АВТОМАЗ-УКРАЇНА».

В свою чергу, про вказані події та зміст листів продавця щодо неможливості повернення авансового платежу у розмірі 396 000,00 грн. та поставки передбаченої договором купівлі-продажу техніки АТ «Укрексімбанк» повідомив позивача листом №0630130/23263-22 від 27.06.2022 року у відповідь на зазначений вище лист позивача №53 від 09.06.2022 року. У своєму листі АТ «Укрексімбанк» також зазначив, що наведені обставини унеможливлюють на даний момент повернення банком авансового платежу КПП «Балтакомунсервіс» та не дають можливості для дострокового розірвання Договору лізингу та Договору купівлі-продажу.

В подальшому, позивач повторно звернувся до АТ «Укрексімбанк» з листом №222 від 07.03.2023 року про дострокове розірвання Договору лізингу, в якому повідомив банк про те, що з дати отримання останнім даного листа Договір лізингу від 24.12.2021 року вважається розірваним на підставі п. 13.6 Загальних умов фінансового лізингу внаслідок односторонньої відмови позивача від договору у зв`язку з простроченням передачі позивачу Об`єкта фінансового лізингу, а також вимагав повернення авансового платежу у сумі 396 000,00 грн.

Факт отримання вказаного листа АТ «Укрексімбанк» підтверджується відтиском печатки банку на першій сторінці листа №222 від 07.03.2023 року про його отримання 08.03.2023 року.

Проте, АТ «Укрексімбанк» повернення авансового платежу у сумі 396 000,00 грн. не здійснив, залишивши лист позивача без відповіді та задоволення.

Враховуючи істотне порушення умов Договору з боку лізингодавця в частині поставки передбаченого умовами правочину об`єкта фінансового лізингу (сміттєвозу Мікро на шасі МАЗ-4371, 9 куб.м, 2021 року випуску) позивач стверджує, що зазначене є підставою для розірвання вказаного Договору у судовому порядку згідно ч. 2 ст. 651 ЦК України та повернення сплачених лізингоодержувачем грошових коштів.

Положеннями ст. 615 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов`язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання. Внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов`язання або воно припиняється.

У відповідності до п. 1 ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Відповідно до ст. 188 Господарського процесуального кодексу України розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Згідно з ч. 1 та 3 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено законом або договором. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Отже, за змістом наведених норм розірвання господарського договору може бути вчинено як за згодою сторін, так і у разі односторонньої відмови від нього. За загальним правилом розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, однак окремі договірні відносини допускають можливість одностороннього розірвання договору. Право сторони на одностороннє розірвання договору може бути передбачено законом або безпосередньо у договорі, а може залежати від вчинення/невчинення сторонами договору певних дій, так і без будь-яких додаткових умов (безумовне право сторони на відмову від договору).

Згідно зі ст. 654 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Ця норма узгоджується з приписами ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України, згідно якої договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї з сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Поряд із цим умовами п. 13.6 Загальних умов фінансового лізингу передбачене припинення договору лізингу внаслідок його дострокового розірвання за ініціативою лізингоодержувача.

Згідно з правовими висновками, викладеними в постанові Верховного Суду від 25.02.2021 року у справі № 904/7804/16, одностороння відмова від договору не потребує узгодження та як самостійний юридичний факт зумовлює його розірвання. У випадках, коли права на односторонню відмову у сторони немає, намір розірвати договір може бути реалізований лише за погодженням з іншою стороною, оскільки одностороннє розірвання договору не допускається, а в разі недосягнення сторонами домовленості щодо розірвання договору - за судовим рішенням на вимогу однієї із сторін.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивачем заявлено позовну вимогу про розірвання Договору фінансового лізингу від 24.12.2021 року у зв`язку з істотним порушенням його умов.

Положеннями ст. 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Установивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Згідно з умовами п. 13.6 Загальних умов фінансового лізингу сторони узгодили, що у разі відмови Лізингоодержувача від договору, договір вважається розірваним з дати, зазначеної Лізингоодержувачем у повідомленні про таку відмову, але не раніше дня отримання повідомлення Лізингодавцем.

Аналогічне положення міститься у ч. 1 ст. 17 Закону України «Про фінансовий лізинг».

Місцевим судом встановлено, з чим погоджується і колегія апеляційного суду, що позивачем вчинені дії щодо відмови від Договору лізингу в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 17 Закону України «Про фінансовий лізинг» та п. 13.6 Загальних умов фінансового лізингу, до моменту звернення з даним позовом до суду та реалізовані відповідні права на відмову від Договору шляхом звернення позивача до відповідача 1 як лізингодавця з повідомленням-вимогою №222 від 07.03.2023 року про розірвання Договору лізингу у зв`язку з невиконанням ним взятих на себе зобов`язань щодо передачі Об`єкту фінансового лізингу та повернення позивачеві авансового платежу в сумі 396 000,00 грн., яке відповідачем 1 отримано 08.03.2023 року, та оскільки така одностороння відмова не потребує узгодження з лізингодавцем, за висновком суду спірний Договір лізингу слід вважати розірваним з 08.03.2023 року.

Відтак, встановлені місцевим судом обставини розірвання Договору лізингу внаслідок односторонньої відмови позивача та фактичне припинення дії спірного Договору лізингу на момент звернення позивача з даним позовом до суду виключають можливість задоволення позовної вимоги позивача про розірвання Договору лізингу у судовому порядку. З вказаним висновком місцевого суду погоджується суд апеляційної інстанції.

Згідно з ч. 2 ст. 653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються.

За приписами ч. 3 ст. 653 Цивільного кодексу України у разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Згідно з абз. 3, 4 ч. 1 ст. 17 закону України «Про фінансовий лізинг» у разі якщо лізингоодержувач скористався своїм правом односторонньої відмови від договору фінансового лізингу, внаслідок чого договір вважається розірваним з дати, зазначеної лізингоодержувачем у повідомленні про таку відмову, авансовий платіж, сплачений лізингоодержувачем за договором фінансового лізингу, підлягає поверненню лізингодавцем не пізніше трьох робочих днів, починаючи з робочого дня, наступного за днем отримання ним повідомлення лізингоодержувача про відмову від договору фінансового лізингу.

У разі якщо об`єкт фінансового лізингу не передано лізингодавцю продавцем (постачальником), а лізингодавець використав кошти (зокрема авансовий платіж), отримані від лізингоодержувача, для сплати продавцю (постачальнику) за цей об`єкт фінансового лізингу до того, як лізингоодержувач скористався своїм правом односторонньої відмови від договору фінансового лізингу, лізингодавець повинен письмово повідомити продавця (постачальника) про таку відмову протягом трьох робочих днів з дня отримання повідомлення лізингоодержувача про односторонню відмову від договору фінансового лізингу і повернути лізингоодержувачу кошти (зокрема авансовий платіж) не пізніше трьох робочих днів з дня повернення коштів лізингодавцю продавцем (постачальником), який зобов`язаний повернути лізингодавцю кошти, отримані від такого лізингодавця, протягом трьох робочих днів з дня отримання повідомлення лізингодавця.

Відповідно до п. 13.6 Загальних умов фінансового лізингу Лізингоодержувач має право відмовитися від Договору та вимагати повернення Авансового платежу за Договором, письмово повідомивши про це Лізингодавця, у разі якщо прострочення передачі Об`єкта фінансового лізингу становить більше 90 (дев`яноста) календарних днів з погодженої в Договорі купівлі-продажу дати, та за умови, що така затримка не була спричинена невиконанням Лізингоодержувачем своїх зобов`язань. Договір вважається розірваним з дати, зазначеної Лізингоодержувачем у повідомленні про таку відмову, але не раніше дня отримання повідомлення Лізингодавцем.

Отже, як вірно зазначив місцевий господарський суд, виходячи з умов пункту 13.6 Загальних умов фінансового лізингу у зв`язку з розірванням Договору лізингу через прострочення строком більше 7 місяців передачі Об`єкта фінансового лізингу позивачу на строк більше 90 календарних днів з погодженої в Договорі купівлі-продажу згідно п.3.1 дати, а саме 15.07.2022 року, лізингодавцем на користь позивача як лізингоодержувача підлягають поверненню грошові кошти в сумі 396 000,00 грн.

Водночас, вказаним пунктом 13.6 Загальних умов фінансового лізингу передбачено, що всі кошти (зокрема Авансовий платіж), сплачені Лізингоодержувачем Лізингодавцеві за Договором, повертаються Лізингодавцем Лізингоодержувачу не пізніше 3 (трьох) банківських днів. Авансовий платіж повертається не пізніше 3 банківських днів з дати повернення продавцем Лізингодавцю авансу, сплаченого лізингодавцем на виконання умов Договору купівлі-продажу Об`єкта фінансового лізингу.

В свою чергу, як в суді першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції, зокрема, в апеляційній скарзі, відповідач-1 посилаючись на вказаний п.13.6, а також на той факт, що продавцем не повернено авансовий платіж відповідачу-1, стверджував, що оскільки станом на 01.06.2023 року продавцем не повернуто авансовий платіж покупцю, то, на переконання відповідача 1, АТ «Укрексімбанк» не порушено умови Договору фінансового лізингу та Договору купівлі-продажу, у зв`язку з чим підстави для повернення відповідачем 1 авансового платежу на даний час відсутні.

Колегія суддів не погоджується з вказаними доводами відповідача-1, виходячи з наступного.

Як встановлено судами, позивач як лізингоодержувач скористався власним безумовним правом, передбаченим ч. 1 ст. 17 Закону України «Про фінансовий лізинг» щодо розірвання Договору лізингу в односторонньому порядку, звернувшись в подальшому до суду з позовними вимогами про повернення сплаченого авансового платежу.

Положеннями ст. 17 Закону України «Про фінансовий лізинг» та умовами п. 13.6 Загальних умов фінансового лізингу визначено, що термін виконання зобов`язань лізингодавця з повернення лізингоодержувачу авансового платежу напряму залежить від строків його повернення продавцем, тобто від строків виконання продавцем своїх зобов`язань за договором купівлі-продажу об`єкта фінансового лізингу щодо повернення попередньої оплати за непоставлений у строк товар.

Відповідно до ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Тобто, вказана норма передбачає як безпосереднє встановлення строку (терміну) виконання зобов`язання, так і визначення цього строку вказівкою на певну подію, яка неминуче має настати.

Як зазначено в постанові Верховного Суду від 04.04.2023 року у справі №916/1349/21, за змістом норми частини 1 статті 530 ЦК України у її взаємозв`язку з ч. 2 статті 251 та частиною 2 статті 252 цього Кодексу у разі визначення сторонами договору терміну виконання зобов`язання з вказівкою на майбутню подію, нею може бути визнана лише та подія, неминучість якої є безумовна. Якщо юридичні наслідки мають певну ступінь вірогідності настання, то має місце не існування часової категорії у вигляді терміну, а умова.

Місцевий суд вірно зазначив, що здійснюючи системний аналіз умов пункту 13.6 Загальних умов фінансового лізингу в сукупності з положеннями чинного законодавства та з урахуванням наведених висновків Верховного Суду, така обставина як повернення продавцем об`єкта фінансового лізингу суми попередньої оплати (авансу) за договором купівлі-продажу у зв`язку з порушенням строків поставки товару та відмовою лізингоодержувача від договору фінансового лізингу на підставі частини 1 статті 17 Закону України «Про фінансовий лізинг» не може бути визнана подією, що має неминуче настати, оскільки вона залежить від суб`єктивної поведінки третіх осіб (продавця), який не є стороною договору фінансового лізингу, та обумовити строк повернення відповідачем 1 отриманих за Договором в якості передплати за об`єкт лізингу коштів в залежності від надходження коштів продавця такого об`єкта.

Обов`язок лізингодавця в частині повернення лізингоодержувачу авансового платежу виникає у разі односторонньої відмови лізингоодержувача від договору фінансового лізингу, при цьому всі інші дії - повернення продавцем лізингодавцю суми попередньої оплати у разі, якщо лізингодавець використав кошти (авансовий платіж), отриманий від лізингоодержувача, для сплати продавцю за об`єкт фінансового лізингу, знаходяться поза впливом лізингоодержувача.

Тобто, позивач як лізингоодержувач позбавлений права будь-яким чином впливати на правовідносини між продавцем та лізингодавцем, зокрема, в частині повернення продавцем суми передоплати за договором купівлі-продажу об`єкта лізингу.

Водночас, ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України передбачено, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов`язань контрагентами правопорушника не вважається обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

А тому суд першої інстанції вірно звернув увагу, що встановлення п. 13.6 Загальних умов фінансового лізингу залежності виконання відповідачем 1 зобов`язання щодо повернення авансового платежу від виконання відповідачем 2 обов`язку з повернення відповідачу 2 суми попередньої оплати не відповідає приписам ст. 617 Цивільного кодексу України, виходячи зі змісту якої випадкові обставини недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника чи відсутність у боржника необхідних коштів не звільняють боржника від відповідальності за порушення зобов`язання.

Крім того, як нормами ст. 17 Закону України «Про фінансовий лізинг», так і п.13.6. Загальних умов фінансового лізингу визначено, що повернення коштів здійснюється не пізніше трьох робочих днів з дня повернення коштів лізингодавцю продавцем (постачальником), який зобов`язаний повернути лізингодавцю кошти, отримані від такого лізингодавця, протягом трьох робочих днів з дня отримання повідомлення лізингодавця.

Тобто, хоча закон і ставить повернення коштів лізингодавцем в залежність від повернення коштів продавцем лізингодавцю, разом з тим, як Закон, так і Загальні умови фінансового лізингу встановлюють і строки такого повернення.

Додатково колегія суддів звертає увагу , що загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (п. 6 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Як визначено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 14.12.2021 року у справі №147/66/17, добросовісність - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Отже, принцип добросовісності передбачає, що сторони повинні діяти добросовісно під час реалізації своїх прав та передбаченого договором та/або законом виконання своїх зобов`язань.

Згідно з частиною третьою статті 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Звертаючись з повідомленням-вимогою №222 від 07.03.2023 року про розірвання Договору лізингу у зв`язку з невиконанням відповідачем-1 взятих на себе зобов`язань щодо передачі Об`єкту фінансового лізингу та повернення позивачеві авансового платежу в сумі 396 000,00 грн, позивач мав законні очікування щодо належного виконання свого обов`язку з боку відповідача-1, оскільки спірним договором лізингу, загальними умовами фінансового лізингу, що є додатком до нього, а також і самим Законом України «Про фінансовий лізинг» чітко визначено зміст обов`язку особи у такому випадку. Проте, відповідач-1 ухиляється від виконання свого обов`язку, ставлячи його в залежність від виконання обов`язку контрагентом - відповідачем-2.

Разом з тим, відповідач-1 не вчинив жодних належних дій щодо повернення авансового платежу йому продавцем, в той час, як у лізингоодержувача відсутні будь-які заходи правового впливу та законодавчі механізми для повернення коштів (авансового платежу) від продавця.

Статтю 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод можна застосовувати для захисту "правомірних (законних) очікувань" щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності.

Отже, відсутність дій відповідача щодо поставки товару надає позивачу право на "законне очікування", що йому будуть повернуті кошти попередньої оплати. Неповернення відповідачем цих коштів прирівнюється до порушення права на мирне володіння майном (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Брумареску проти Румунії" (пункт 74), "Пономарьов проти України" (пункт 43), "Агрокомплекс проти України" (пункт 166).

Виходячи з зазначеного колегія суддів вважає, що відмова відповідача 1 від повернення позивачу сплаченої ним суми авансового платежу, поставлена в залежність від виконання такого обов`язку продавцем, призводить до неправомірного обмеження права позивача на мирне володіння майном, а неповернення відповідачем 2 суми передоплати у розмірі 396 000,00 грн. не може бути підставою для звільнення відповідача 1 від виконання ним договірного зобов`язання в частині повернення позивачу авансового платежу у наведеній сумі, у зв`язку з чим зазначає про наявність правових підстав для стягнення з відповідача 1 як лізингодавця на користь позивача авансового платежу у сумі 396 000,00 грн.

Також колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд обґрунтовано не прийняв до уваги доводи відповідача-1 щодо невиконання ним свого обов`язку внаслідок дії форс-мажорних обставин.

Заперечуючи проти позовних вимог відповідач-1 посилався на форс-мажорні обставини, а саме збройну агресію Російської Федерації на території України починаючи з 24.02.2022, на підтвердження чого вказував на лист Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022.

Частиною 2 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Згідно з ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до ч. 1 ст. 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Узагальнюючими обставинами непереборної сили є їх об`єктивна і абсолютна дія, яка розповсюджується на невизначене коло осіб та неможливість передбачення та відвернення цих обставин. До таких обставин відносяться перш за все природні та техногенні явища катастрофічного характеру (землетрус, повінь, пожежі тощо), а також соціальні явища (війни, страйки, акти владних органів тощо).

Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (п. 38 постанови Верховного Суду від 21.07.2021 у справі № 912/3323/20)..

Також, у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21 та від 30.11.2021 у справі №913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і під час їх виникнення сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести не тільки наявність таких обставин, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Також доведення наявності обставин непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона повинна довести не тільки наявність таких обставин, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання зобов`язання; доведення наявності обставин непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.06.2018 у справі №915/531/17, від 26.05.2020 у справі №918/289/19, від 17.12.2020 у справі №913/785/17.

Отже, введення воєнного стану на території України є форс-мажором та є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договору, але тільки в тому випадку, якщо саме ця обставина стала підставою для невиконання договірних зобов`язань.

08.03.2022 АТ «Укрексімбанк» надіслав на адреси лізингоодержувача (вих.№0630130/5993-22) та продавця (вих.№0630130/5991-22) листи, якими повідомив останніх, що у зв`язку з прийняттям Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64/2022, приймаючи до уваги існуючу ситуацію та існування обставин непереборної сили (форс-мажору), а також відповідно до п.п.18.1., 18.2. Договору фінансового лізингу та п.п. 6.1., 6.2. Договору купівлі-продажу, сторони звільняються від відповідальності за невиконання і неналежне виконання зобов`язань за Договором у разі виникнення після набуття ним чинності поза волею сторін обставин непереборної сили, які призвели до невиконання та/або неналежного виконання сторонами своїх зобов`язань за Договором. Зазначена обставина непереборної сили унеможливлює виконання зобов`язання банку за Договором фінансового лізингу/Договором купівлі-продажу, в тому числі неможливо прийняти від Продавця та передати об`єкт фінансового лізингу Лізингоодержувачу. Після усунення обставин непереборної сили, зобов`язання за Договором будуть виконані АТ «Укрексімбанк» в повному обсязі.

Проте, у спірному випадку відповідач 1 не зазначив та не довів належними та допустимими доказами наявності будь-якого зв`язку між невиконанням АТ «Укрексімбанк» своїх зобов`язань за Договором лізингу з повернення суми авансу у розмірі 396 000,00 грн. та воєнними діями в Україні, які розпочались з 24.02.2022.

Також, місцевим господарським судом вірно не прийнято посилання відповідача 1 на лист ТПП України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 року.

Лист ТПП України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 року носить загальний характер та є лише одним з документів, необхідних для доведення форс-мажору та припинення відповідальності за невиконані зобов`язання під час дії обставин форс-мажору, які стороні потрібно довести під час судового спору.

Відповідно до статті 14 Закону України "Про торгово-промислові палати України" Торгово-промислова палата України засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб.

Згідно зі статтею 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України" Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Тобто форс-мажорні обставини засвідчуються за зверненням суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору та/чи за іншим зобов`язанням/обов`язком, зважаючи на законодавчі чи інші нормативні акти, виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

Суд відзначає, що звернення суб`єктів господарської діяльності до ТПП за отриманням сертифіката для засвідчення форс-мажорних обставин є правом, а не обов`язком, але сертифікат є належним доказом засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) відповідно до законодавства України.

Відтак, з метою засвідчення дії форс-мажорних обставин відповідач-1 мав звернутися у встановленому законом порядку до ТПП, де пройти процедуру засвідчення форс-мажору згідно з регламентом ТПП.

Проте відповідачем 1 такі дії вчинено не було, відповідного Сертифікату про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) щодо неможливості виконання відповідачем 1 зобов`язань за Договором фінансового лізингу від 24.12.2021 року суду не надано.

Крім того, суд вірно звернув увагу, що в силу норм ст. 617 Цивільного кодексу України у разі порушення стороною договору зобов`язання внаслідок настання форс-мажорних обставин, особа звільняється лише від відповідальності за неналежне виконання зобов`язання, передбаченої за таке невиконання, проте не звільняється від виконання основного зобов`язання, а предметом даного спору є стягнення з відповідача 1 лише основного боргу з повернення авансу у сумі 396 000,00 грн.

Оскільки матеріалами справи підтверджується факт неналежного виконання відповідачем 1 зобов`язань за Договором лізингу у встановлений строк, розмір основної заборгованості відповідає фактичним обставинам та на момент прийняття рішення доказів передачі позивачу об`єкта фінансового лізингу відповідно до здійсненого ним авансового платежу або повернення грошових коштів відповідач 1 суду не представив, як і доказів, що спростовують вищевикладені обставини, тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 1 заборгованості у розмірі 396 000,00 грн. з повернення суми авансу підлягають задоволенню.

Позивач заявив позовні вимоги про солідарне стягнення авансового платежу з відповідача 1 та відповідача 2, які суд першої інстанції залишив без задоволення, з чим погоджується колегія суддів апеляційного суду виходячи з наступного.

Згідно з ч. 3 ст. 17 Закону України «Про фінансовий лізинг» якщо лізингодавець та/або продавець (постачальник) не виконує обов`язку щодо повернення коштів (зокрема авансового платежу) у встановлений частинами першою та другою цієї статті строк, лізингоодержувач має право вимагати від відповідної сторони сплати неустойки (пені) у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у періоді прострочення, від суми заборгованості за кожний день прострочення. Якщо вибір продавця (постачальника) предмета договору фінансового лізингу здійснений лізингодавцем, продавець (постачальник) та лізингодавець несуть перед лізингоодержувачем солідарну відповідальність за повернення коштів (зокрема авансового платежу), у тому числі за сплату неустойки у визначеному цією частиною розмірі.

Як свідчать матеріали справи, 08.10.2021 року Комунальне комерційне підприємство «Балтакомунсервіс» звернулось до AT «Укрексімбанк» з заявою про надання послуг фінансового лізингу, в якій, зокрема, просило придбати предмет лізингу у ДП «АВТОМАЗ-УКРАЇНА", код ЄДРПОУ 32376626, що знаходиться за адресою: 02660, м. Київ, вул. Колекторська, 42-а (копія вказаної заяви наявна в матеріалах справи).

Крім того, згідно з умовами п. 2.1 Договору лізингу Об`єктом фінансового лізингу є всі основні засоби, обрані лізингоодержувачем, при цьому відповідно до п. 3.1 Загальних умов фінансового лізингу лізингоодержувач на власний розсуд здійснив вибір продавця, у якого лізингодавець придбав/зобов`язується придбати Об`єкт фінансового лізингу.

Зазначене свідчить про те, що вибір продавця - ДП «АВТОМАЗ-УКРАЇНА» здійснено позивачем, що виключає застосування норми про солідарну відповідальність.

Оскільки, при розгляді даної справи судом встановлено, що особою, яка має відповідати за даним позовом, є Акціонерне товариство «Укрексімбанк» як лізингодавець за Договором лізингу, на якого відповідно до умов пункту 13.6 Загальних умов фінансового лізингу покладено обов`язок повернути позивачу як лізингоодержувачу авансовий платіж, місцевий суд дійшов обгрунтованого висновку про те, що позов у даній справі в частині вимог про солідарне стягнення авансового платежу з ДП «АВТОМАЗ-УКРАЇНА» пред`явлений до неналежного відповідача, у зв`язку з чим у задоволенні даної вимоги позивача до відповідача 2 слід відмовити.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, на законність оскаржуваного судового рішення не впливають, зводяться до незгоди зі встановленими судом обставинами та до переоцінки доказів.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, в задоволенні апеляційної скарги Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» на рішення Господарського суду міста Києва від 26.07.2023 у справі № 910/6131/23 слід відмовити, а оскаржуване рішення - залишити без змін.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 129, 232-241, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» на рішення Господарського суду міста Києва від 26.07.2023 у справі № 910/6131/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 26.07.2023 у справі №910/6131/23 залишити без змін.

3. Судові витрати (судовий збір) за розгляд апеляційної скарги покладаються на Акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України».

4. Матеріали справи №910/6131/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.

Дата складання повного тексту постанови 30.09.2024.

Головуючий суддя О.В. Тищенко

Судді М.Л. Яковлєв

С.А. Гончаров