Постанова

від 12.12.2024 по справі 910/6131/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/6131/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Булгакової І.В. (головуючий), Колос І.Б., Малашенкової Т.М.,

за участю секретаря судового засідання - Швидак С.В.,

представників учасників справи:

позивача - комунального комерційного підприємства "Балтакомунсервіс" Балтської міської ради Одеської області - не з`явились,

відповідача-1 - акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" - адвоката Шелеста О.В., дов. № ДП24701/24-0095 від 11.03.2024,

відповідача-2 - дочірнього підприємства "Автомаз-Україна" - не з`явились,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" (далі - Банк)

на рішення Господарського суду міста Києва від 26.07.2023 (суддя Селівон А.М.) та

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.09.2024 (головуючий суддя Тищенко О.В., судді: Яковлєв М.Л. і Гончаров С.А.)

у справі № 910/6131/23

за позовом комунального комерційного підприємства "Балтакомунсервіс" Балтської міської ради Одеської області (далі - КП "Балтакомунсервіс")

до: 1) Банку

2) дочірнього підприємства "Автомаз-Україна" (далі - ДП "Автомаз-Україна")

про розірвання договору та стягнення 396 000,00 грн.

За результатами розгляду касаційної скарги Верховний Суд

ВСТАНОВИВ:

КП "Балтакомунсервіс" звернулося до суду з позовом до Банку та ДП "Автомаз-Україна" про розірвання договору фінансового лізингу № 21-68LL001 від 24.12.2021 (далі - Договір лізингу), укладеного між позивачем та відповідачем-1, та солідарне стягнення з відповідачів авансового платежу в сумі 396 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем-1 як лізингодавцем умов Договору лізингу в частині поставки об`єкта лізингу відповідно до здійсненого позивачем як лізингоодержувачем авансового платежу на суму 396 000,00 грн, у зв`язку з чим, наявні підстави для розірвання цього договору та повернення сплачених коштів.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.07.2023, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.09.2024: позовні вимоги КП "Балтакомунсервіс" до Банку задоволено частково; стягнуто з Банку на користь КП "Балтакомунсервіс" авансовий платіж в сумі 396 000,00 грн; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено; в задоволенні позовних вимог КП "Балтакомунсервіс" до ДП "Автомаз-Україна" відмовлено повністю.

У частині відмови в задоволенні позовних вимог про розірвання Договору лізингу рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що на момент звернення позивача з позовом до суду цей договір вже розірвано внаслідок односторонньої відмови позивача в порядку, передбаченому частиною першою статті 17 Закону України "Про фінансовий лізинг" та пункту 13.6 Загальних умов фінансового лізингу (додаток № 1 до Договору лізингу), що виключає можливість задоволення вимоги про розірвання Договору лізингу у судовому порядку.

Задоволення позовних вимог про стягнення авансового платежу на суму 396 000,00 грн з відповідача-1 та відмову у солідарному стягнення цієї суми з обох відповідачів обґрунтовано тим, що хоча положеннями статті 17 Закону України "Про фінансовий лізинг" та умовами пункту 13.6 Загальних умов фінансового лізингу визначено, що термін виконання зобов`язань лізингодавця з повернення лізингоодержувачу авансового платежу напряму залежить від строків його повернення продавцем, тобто від строків виконання продавцем своїх зобов`язань за договором купівлі-продажу об`єкта фінансового лізингу щодо повернення попередньої оплати за непоставлений у строк товар, однак відмова відповідача-1 від повернення позивачу сплаченої ним суми авансового платежу, поставлена в залежність від виконання такого обов`язку відповідачем-2 як продавцем, призводить до неправомірного обмеження права позивача на мирне володіння майном, а неповернення відповідачем-2 відповідачу-1 суми авансового платежу у розмірі 396 000,00 грн не може бути підставою для звільнення останнього від виконання свого договірного зобов`язання в частині повернення позивачу авансового платежу у наведеній сумі.

Не погоджуючись з рішенням і постановою судів попередніх інстанцій, Банк звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій на обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, зокрема, статей 2, 7, 73, 76, 86, 236 ГПК України, та неправильне застосування норм матеріального права, а саме: статті 808 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статті 17 Закону України "Про фінансовий лізинг", без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування цих норм у подібних правовідносинах, викладених у постановах від 30.01.2020 у справі № 916/1830/19, від 29.06.2021 у справі № 522/21072/19-ц та від 07.11.2023 у справі № 910/12284/22.

За доводами скаржника:

- авансовий платіж повертається лізингоодержувачу не пізніше трьох банківських днів з дати повернення продавцем лізингодавцю авансу, сплаченого лізингодавцем на виконання умов договору купівлі-продажу об`єкта фінансового лізингу. Оскільки на момент розгляду справи судом продавцем не повернуто авансовий платіж, лізингодавець не порушує умови Договору лізингу в частині його повернення лізингоодержувачу;

- оскільки вибір продавця здійснено саме позивачем, а не відповідачем-1, враховуючи положення частини третьої статті 17 Закону України "Про фінансовий лізинг", останній не несе перед позивачем солідарну з відповідачем-2 відповідальність за повернення коштів авансового платежу, а тому саме відповідач-1 є неналежним відповідачем у справі;

- судами попередніх інстанцій прийнято до уваги лише позицію позивача та не враховано докази та заперечення відповідача-1. Викладення у оскаржуваних судових рішеннях лише доводів та доказів сторони, на користь якої ухвалено судові рішення, порушує основні засади (принципи) господарського судочинства, зокрема, рівність учасників судового процесу перед законом і судом.

Просить скасувати рішення і постанову судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення про відмову в позові у повному обсязі.

Відзиви на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходили.

Перевіривши правильність застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права, відповідно до встановлених ними обставин справи, враховуючи підстави відкриття касаційного провадження, заслухавши доповідь судді-доповідача та пояснення представника скаржника, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 08.10.2021 КП "Балтакомунсервіс" звернулося до Банку із заявою, в якій просило розглянути можливість надання послуги фінансового лізингу та укласти договір фінансового лізингу щодо передачі в лізинг сміттєвозу МАЗ-4371, з технічними характеристиками, зазначеними у додатку 3 до тендерної документації, в кількості 1 одиниці; вартістю - 1 980 000,00 грн; розмір авансового платежу - 20%.

При цьому, як свідчить заява на лізинг, КП "Балтакомунсервіс" просило придбати зазначений об`єкт лізингу у ДП "Автомаз-Україна", яке знаходиться за адресою: 02660, м. Київ, вул. Колекторна, 42-А, код ЄДРПОУ 323766626. Зазначену заяву Банк отримав 08.10.2021.

КП "Балтакомунсервіс" (лізингоодержувач) та Банк (лізингодавець) 24.12.2021 уклали Договір лізингу, за умовами якого:

- лізингодавець зобов`язується набути на підставі договору купівлі-продажу у власність об`єкт фінансового лізингу у продавця відповідно до заяви про надання послуг фінансового лізингу (додаток № 2 до цього договору) та інших умов цього договору і передати об`єкт фінансового лізингу у платне користування лізингоодержувачу на визначений строк та на умовах, обумовлених цим договором (з усіма додатками, змінами та доповненнями до нього), а лізингоодержувач зобов`язується прийняти об`єкт фінансового лізингу у користування на умовах, визначених цим договором (з можливістю придбання у власність (викупу) об`єкту фінансового лізингу), сплачувати періодичні лізингові платежі та інші платежі, передбачені цим договором (з усіма додатками, змінами та доповненнями до нього) (пункт 1.1);

- сторони дійшли згоди про те, що права та обов`язки сторін та інші умови цього договору визначаються у Загальних умовах фінансового лізингу (додаток № 1 до договору), які є невід`ємною частиною цього договору (пункт 1.2);

- об`єктом фінансового лізингу є всі основні засоби, обрані лізингоодержувачем, які передаються в користування лізингодавцем лізингоодержувачу на умовах фінансового лізингу за цим договором, вимоги лізингоодержувача щодо яких наведено у заявах про надання послуг фінансового лізингу (пункт 2.1);

- платежі лізингоодержувача за договором складаються з авансового платежу, періодичних лізингових платежів, інших комісій та витрат лізингодавця, що безпосередньо пов`язані з виконанням умов договору. Авансовий платіж, періодичні лізингові платежі, інші комісії та витрати, передбачені договором, підлягають сплаті лізингоодержувачем відповідно до умов цього договору та графіку лізингових платежів (пункт 2.2);

- порядок придбання лізингодавцем об`єкта фінансового лізингу та передання його у користування лізингоодержувачу визначається Загальними умовами фінансового лізингу (додаток № 1 до договору), Заявою про надання послуги фінансового лізингу (додаток № 2 до договору) та умовами договору купівлі-продажу (пункт 2.8);

- цей договір вступає в силу з дати його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором. Закінчення строку дії/розірвання/припинення цього договору не звільняє сторони від виконання зобов`язань і відшкодування збитків за цим договором, якщо такі виникли впродовж строку дії цього договору та/або у зв`язку із закінченням строку дії/розірванням/припиненням цього договору (пункт 3.1).

Загальними умовами фінансового лізингу, які є додатком № 1 до Договору лізингу, визначено, що:

- об`єктом фінансового лізингу за договором є майно, зазначене у пункті 2.1 договору та заяві (-ах) про надання послуг фінансового лізингу. Об`єкт фінансового лізингу був обраний відповідно до специфікацій, визначених лізингоодержувачем в заяві (-ах) про надання послуг фінансового лізингу та повного мірою відповідає вимогам лізингоодержувача. Лізингоодержувач на власний розсуд здійснив вибір продавця, у якого лізингодавець придбав/зобов`язується придбати об`єкт фінансового лізингу (пункт 3.1);

- лізингодавець придбаває об`єкт фінансового лізингу (отримує право власності на об`єкт фінансового лізингу) та передає його у користування лізингоодержувачу на умовах цього договору (пункт 3.3);

- з метою придбання об`єкта фінансового лізингу лізингоодержувач надає лізингодавцю заяву про надання послуг фінансового лізингу за формою, наведеною у додатку № 2 до цього договору, підписану уповноваженою особою лізингоодержувача (у двох примірниках), та документа, що підтверджують повноваження зазначених осіб. Лізингодавець на підставі заяви про надання послуг фінансового лізингу складає графік лізингових платежів. Лізингодавець приступає до виконання своїх обов`язків за цим договором на підставі підписаної сторонами заяви про надання послуг фінансового лізингу та графіку лізингових платежів, але не раніше сплати лізингоодержувачем на користь лізингодавця авансового платежу. З метою придбання об`єкту фінансового лізингу лізингодавець після отримання від лізингоодержувача заяви про надання послуг фінансового лізингу, укладає з продавцем договір купівлі-продажу (пункт 3.4);

- після укладення лізингодавцем договору купівлі-продажу та виконання всіх умов (окрім тих, які стосуються лізингоодержувача), які передують сплаті лізингодавцем вартості об`єкта фінансового лізингу продавцю, лізингодавець надає лізингоодержувачу рахунок на сплату авансового платежу та комісії за надання фінансування разом з копією договору купівлі-продажу (пункт 3.5);

- з метою придбання (набуття у власність) лізингодавцем об`єкта фінансового лізингу лізингоодержувач, за умови відсутності у нього заперечень щодо відповідності умов договору купівлі-продажу вимогам лізингоодержувача щодо об`єкта фінансового лізингу (в тому числі відповідності умов договору купівлі-продажу специфікаціям та умовам лізингоодержувача), зобов`язаний після отримання від лізингодавця рахунків на сплату, сплатити лізингодавцю авансовий платіж (який вважається окремим лізинговим платежем) відповідно до графіка лізингових платежів та комісію за надання фінансування. Після отримання від лізингоодержувача авансового платежу та комісії за надання фінансування, лізингодавець сплачує продавцю авансовий платіж у строки, визначені в договорі купівлі-продажу (пункт 3.6);

- лізингоодержувач має право відмовитися в договору та вимагати повернення авансового платежу за договором, письмово повідомивши про це лізингодавця, у разі якщо прострочення передачі об`єкта фінансового лізингу становить більше 90 календарних днів з погодженої в договорі купівлі-продажу дати, та за умови, що така затримка не була спричинена невиконанням лізингоодержувачем своїх зобов`язань. Договір вважається розірваним з дати, зазначеної лізингоодержувачем у повідомленні про таку відмову, але не раніше дня отримання повідомлення лізингодавцем. За настання умов, передбачених цим пунктом Загальних умов фінансового лізингу (додаток № 1 до договору), всі кошти (зокрема авансовий платіж), сплачені лізингоодержувачем лізингодавцеві за договором, повертається лізингодавцем лізингоодержувачу не пізніше 3-х банківських днів. Авансовий платіж повертається не пізніше 3-х банківських днів з дати повернення продавцем лізингодавцю авансу, сплаченого лізингодавцем на виконання умов договору купівлі-продажу об`єкта фінансового лізингу (пункт 13.6);

- у випадках, передбачених п 13.1 та п. 13.6 Загальних умов фінансового лізингу (додаток № 1 до договору), договір вважається розірваним на 10-й (десятий) календарний день з дня направлення письмового повідомлення стороною на адресу іншої сторони, крім випадку визначення лізингодавцем більш пізньої дати розірвання у відповідному повідомленні/вимозі відповідно до пункту 13.2 Загальних умов фінансового лізингу (додаток № 1 до договору) (пункт 13.7).

Так, відповідно до заяви про надання послуги фінансового лізингу № 1 від 24.12.2021, яка є додатком № 2 до Договору лізингу, сторонами погоджено:

- об`єкт фінансового лізингу: сміттєвоз Мікро на шасі МАЗ-4371, 9 куб. м, 2021 року випуску, у кількості 1 одиниця;

- вартість об`єкта фінансового лізингу - 1 980 000,00 грн з ПДВ; авансовий платіж - 396 000,00 грн; обсяг банківського фінансування - 1 584 000,00 грн; комісія за надання фінансування - 3 168,00 грн;

- продавця об`єкта фінансового лізингу (обраного лізингоодержувачем), а саме: ДП "Автомаз-Україна", офіційний дилер Мінського Автомобільного Заводу, дистриб`ютор CHINA SINOTRUK INTERNATIONAL CO., LTD, код ЄДРПОУ 32376626, що знаходиться за адресою: 02660, м. Київ, вул. Колекторська, 42-А;

- місце передачі об`єкта фінансового лізингу - 1-й Піщаний тупик, 1, м. Кременчук, Полтавська область;

- строк передачі об`єкта фінансового лізингу - 110 банківських днів з дати отримання об`єкта фінансового лізингу лізингодавцем від продавця.

Договір лізингу та додатки до нього підписано представниками Банку та КП "Балтакомунсервіс" та засвідчено печатками сторін.

На виконання Договору лізингу КП "Балтакомунсервіс" 09.02.2022 сплатило на користь Банку авансовий платіж у сумі 396 000,00 грн для придбання об`єкту лізингу, що підтверджується копією платіжного доручення № 1 від 08.02.2022. Факт отримання цих коштів, їх розмір та зарахування Банком не заперечується.

Банк (покупець, лізингодавець), КП "Балтакомунсервіс" (лізингоодержувач) та ДП "Автомаз-Україна" (продавець) 24.12.2021 уклали договір купівлі-продажу (далі - Договір купівлі-продажу), у розділах 1-10 якого сторони погодили предмет договору, вартість майна та порядок розрахунків, строк та порядок поставки товару, гарантійні зобов`язання, відповідальність сторін, порядок розірвання договору, обставини непереборної сили, порядок врегулювання спорів, строк дії договору тощо.

У додатку № 1 до Договору купівлі-продажу сторони погодили предмет лізингу -сміттєвоз Мікро на шасі МАЗ-4371, 9 куб. м, 2021 року випуску, у кількості 1 одиниця, вартістю 1 980 000,00 грн.

Так, за умовами Договору купівлі-продажу:

- загальна вартість майна становить 1 980 000,00 грн з ПДВ та включає вартість майна, визначеного цим договором, вартість інструктажу фахівців лізингоодержувача (пункт 2.1);

- перший платіж за цим договором становить 396 000,00 грн з ПДВ, який покупець зобов`язується перерахувати на рахунок продавця протягом 3 банківських днів з дати оплати лізингоодержувачем на користь покупця авансового платежу та комісії за надання фінансування, передбачених за договором фінансового лізингу (підпункт 2.2.1 пункту 2.1);

- продавець зобов`язується поставити майно протягом 110 (ста десять) банківських днів з дати оплати покупцем продавцю вартості майна, згідно п. 2.2.1 цього Договору (пункт 3.1);

- продавець не пізніше 7 (семи) календарних днів до дати передачі майна зобов`язується письмово повідомити покупця та лізингоодержувача про дату та адресу поставки предмета лізингу шляхом направлення повідомлення на адресу (-и) електронної пошти: kkpbaltakommunservis@ukr.net, office@od.eximb.com (пункт 3.2);

- передача майна продавцем покупцю здійснюється в місці поставки шляхом підписання продавцем, покупцем та лізингоодержувачем акта приймання-передачі за формою, визначеною додатком № 2 до цього договору (пункт 3.6);

- якщо порушення строків поставки майна складе більше 30 (тридцяти) календарних днів, покупець має право відмовитись від виконання умов цього договору в односторонньому порядку та вимагати від продавця повернення коштів, сплачених згідно п. 2.2 цього договору, а продавець зобов`язаний повернути покупцю отримані від нього суми платежів за договором не пізніше 3 (трьох) робочих днів з дати одержання від покупця повідомлення про обґрунтовану відмову виконання умов цього договору (пункт 5.1);

- цей договір набуває чинності з дня його підписання сторонами (їх уповноваженими представниками) та скріплення відбитками печаток сторін. Договір діє до повного виконання сторонами зобов`язань за цим договором (пункти 9.1, 9.2).

Договір купівлі-продажу підписаний представниками Банку, КП "Балтакомунсервіс", ДП "Автомаз-Україна" та скріплений печатками юридичних осіб.

На виконання умов Договору купівлі-продажу 10.02.2022 Банк перерахував на рахунок ДП "Автомаз-Україна" авансовий платіж у розмірі 396 000,00 грн, що підтверджується копією меморіального ордеру № 352087 від 10.02.2022. Факт отримання цих коштів, їх розмір та зарахування ДП "Автомаз-Україна" не заперечується.

З урахуванням умов пункту 3.1 Договору купівлі-продажу та статті 530 ЦК України, зважаючи на здійснену КП "Балтакомунсервіс" 09.02.2022 оплату авансу на користь Банку та здійснену останнім 10.02.2022 оплату вартості об`єкта фінансового лізингу на користь ДП "Автомаз-Україна" згідно з підпунктом 2.2.1 пункту 2.1 Договору купівлі-продажу, останній був зобов`язаний поставити КП "Балтакомунсервіс" товар у строк до 15.07.2022.

Доказів поставки об`єкта фінансового лізингу відповідно до здійсненої КП "Балтакомунсервіс" передплати в установлені в Договорі купівлі-продажу та Договорі лізингу строки Банком та ДП "Автомаз-Україна" не надано, як і не надано доказів поставки об`єкту фінансового лізингу станом на день розгляду справи.

Унаслідок невиконання ДП "Автомаз-Україна" умов Договору купівлі-продажу в частині передачі об`єкта фінансового лізингу Банку, що, в свою чергу, зумовило порушення строків передачі об`єкта фінансового лізингу КП "Балтакомунсервіс", останній 09.06.2022 звернувся до ДП "Автомаз-Україна" та Банку листом № 53 від 09.06.2022 з вимогою про розірвання Договору купівлі-продажу, Договору лізингу та про повернення авансового платежу у сумі 396 000,00 грн.

У зв`язку з отриманням листа КП "Балтакомунсервіс", Банк листом № 0630130/22715-22 від 17.06.2022 звертався до ДП "Автомаз-Україна" з вимогою повернути в короткі терміни авансовий платіж в сумі 396 000,00 грн, який перерахований Банком на виконання умов пункту 2.2.1 Договору купівлі-продажу, та після повернення авансу достроково розірвати цей договір.

У відповідь на лист Банку, ДП "Автомаз-Україна" листом б/н від 20.06.2022 повідомило Банк про те, що 28.04.2022 постановами Подільської окружної прокуратури міста Києва в рамках кримінального провадження накладено арешт на все майно та грошові кошти підприємства. Відтак, за існуючих умов, повернення передплати у сумі 396 000,00 грн за Договором купівлі-продажу стане можливим лише після розблокування активів ДП "Автомаз-Україна".

Про ці обставини та зміст листів продавця щодо неможливості повернення авансового платежу у розмірі 396 000,00 грн та поставки передбаченої Договором купівлі-продажу техніки Банк повідомив КП "Балтакомунсервіс" листом № 0630130/23263-22 від 27.06.2022. У листі Банк також зазначив, що наведені обставини унеможливлюють на даний момент повернення ним авансового платежу КП "Балтакомунсервіс", дострокове розірвання Договору лізингу та Договору купівлі-продажу.

КП "Балтакомунсервіс" повторно звернувся до Банку з листом № 222 від 07.03.2023 про дострокове розірвання Договору лізингу, в якому повідомило Банк про те, що з дати отримання останнім цього листа Договір лізингу вважається розірваним на підставі пункту 13.6 Загальних умов фінансового лізингу внаслідок односторонньої відмови лізингоодержувача від договору у зв`язку з простроченням передачі об`єкта фінансового лізингу, а також вимагало повернення авансового платежу у сумі 396 000,00 грн.

Причиною спору у справі стало питання щодо наявності або відсутності підстав для розірвання договору фінансового лізингу з мотивів прострочення передачі лізингодавцем лізингоодержувачу об`єкта фінансового лізингу, а також стягнення з лізингодавця на користь лізингоодержувача сплаченої суми авансового платежу за обставин, коли на момент розірвання договору фінансового лізингу цей платіж був використаний лізингодавцем для оплати продавцю об`єкта лізингу і останній не повернув кошти лізингодавцю на його вимогу.

Так, позивач зазначав, що істотне порушення умов Договору лізингу з боку лізингодавця в частині поставки передбаченого умовами Договору лізингу об`єкта фінансового лізингу (сміттєвозу Мікро на шасі МАЗ-4371, 9 куб. м, 2021 року випуску) є підставою для розірвання цього договору в судовому порядку згідно з частиною другою статті 651 ЦК України та повернення сплачених лізингоодержувачем грошових коштів шляхом їх солідарного стягнення з відповідачів.

Відповідно до абзаців першого, другого частини першої статті 17 Закону України "Про фінансовий лізинг" у разі прострочення передачі лізингоодержувачу об`єкта фінансового лізингу більш як на 30 календарних днів та за умови, що договором фінансового лізингу не передбачено інший строк, лізингоодержувач до моменту передачі йому об`єкта фінансового лізингу має право відмовитися від договору фінансового лізингу в односторонньому порядку, письмово повідомивши про це лізингодавця. Для обрахунку строку прострочення не включаються дні, коли лізингоодержувач порушував свої обов`язки за договором фінансового лізингу, що призвело до такого прострочення, а також строк повідомлення лізингодавця лізингоодержувачем про односторонню відмову.

У разі якщо лізингоодержувач скористався своїм правом односторонньої відмови від договору фінансового лізингу з підстав, визначених абзацом першим цієї частини, такий договір вважається розірваним з дати, зазначеної лізингоодержувачем у повідомленні про таку відмову, але не раніше дня отримання повідомлення лізингодавцем.

Згідно з пунктом 13.6 Загальних умов фінансового лізингу лізингоодержувач наділений правом розірвати Договір лізингу в односторонньому порядку у випадку, якщо прострочення передачі об`єкта фінансового лізингу становить більше 90 календарних днів з погодженої в Договорі купівлі-продажу дати.

За встановлених обставин справи суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що Договір лізингу є розірваним з 08.03.2023 (дати отримання Банком листа КП "Балтакомунсервіс" № 222 від 07.03.2023 про дострокове розірвання Договору лізингу) внаслідок односторонньої відмови позивача як лізингоодержувача, реалізованої на підставі пункту 13.6 Загальних умов фінансового лізингу та частини першої статті 17 Закону України "Про фінансовий лізинг", що виключає можливість розірвання Договору лізингу в судовому порядку.

В частині ж позовних вимог щодо солідарного стягнення з відповідачів авансового платежу у сумі 396 000,00 грн, суди попередніх інстанцій виходили з такого.

Згідно з частинами другою, третьою статті 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Згідно з абзацами третім, четвертим частини першої статті 17 закону України "Про фінансовий лізинг" у разі якщо лізингоодержувач скористався своїм правом односторонньої відмови від договору фінансового лізингу, внаслідок чого договір вважається розірваним з дати, зазначеної лізингоодержувачем у повідомленні про таку відмову, авансовий платіж, сплачений лізингоодержувачем за договором фінансового лізингу, підлягає поверненню лізингодавцем не пізніше трьох робочих днів, починаючи з робочого дня, наступного за днем отримання ним повідомлення лізингоодержувача про відмову від договору фінансового лізингу.

У разі якщо об`єкт фінансового лізингу не передано лізингодавцю продавцем (постачальником), а лізингодавець використав кошти (зокрема авансовий платіж), отримані від лізингоодержувача, для сплати продавцю (постачальнику) за цей об`єкт фінансового лізингу до того, як лізингоодержувач скористався своїм правом односторонньої відмови від договору фінансового лізингу, лізингодавець повинен письмово повідомити продавця (постачальника) про таку відмову протягом трьох робочих днів з дня отримання повідомлення лізингоодержувача про односторонню відмову від договору фінансового лізингу і повернути лізингоодержувачу кошти (зокрема авансовий платіж) не пізніше трьох робочих днів з дня повернення коштів лізингодавцю продавцем (постачальником), який зобов`язаний повернути лізингодавцю кошти, отримані від такого лізингодавця, протягом трьох робочих днів з дня отримання повідомлення лізингодавця.

Суди виснували, що, виходячи з умов пункту 13.6 Загальних умов фінансового лізингу, у зв`язку з розірванням Договору лізингу через прострочення строком більше 7 місяців передачі об`єкта фінансового лізингу позивачу на строк більше 90 календарних днів з погодженої в Договорі купівлі-продажу дати, а саме 15.07.2022 року, Банком як лізингодавцем на користь КП "Балтакомунсервіс" як лізингоодержувача підлягають поверненню грошові кошти в сумі 396 000,00 грн.

Згідно з умовами пункту 2.1 Договору лізингу об`єктом фінансового лізингу є всі основні засоби, обрані лізингоодержувачем, при цьому відповідно до пункту 3.1 Загальних умов фінансового лізингу лізингоодержувач на власний розсуд здійснив вибір продавця, у якого лізингодавець придбав/зобов`язується придбати об`єкт фінансового лізингу.

За висновками судів, зазначене свідчить про те, що вибір продавця - ДП "Автомаз-Україна" здійснено КП "Балтакомунсервіс", що виключає застосування норми про солідарну відповідальність.

Оскільки, при розгляді даної справи судами встановлено, що особою, яка має відповідати за даним позовом, є Банк як лізингодавець за Договором лізингу, на якого відповідно до умов пункту 13.6 Загальних умов фінансового лізингу покладено обов`язок повернути позивачу як лізингоодержувачу авансовий платіж, суди дійшли висновку про те, що позов у даній справі в частині вимог про солідарне стягнення авансового платежу з ДП "Автомаз-Україна" пред`явлений до неналежного відповідача, у зв`язку з чим у задоволенні даної вимоги позивача до відповідача-2 слід відмовити.

При цьому судами відхилено доводи Банку (з посиланням на цей же пункт 13.6 Загальних умов фінансового лізингу, абзац четвертий частини першої статті 17 Закону України "Про фінансовий лізинг" та обставини неповернення авансового платежу ДП "Автомаз-Україна"), про не порушення ним умов Договору лізингу в частині повернення авансового платежу лізингоодержувачу з огляду на неповернення авансового платежу продавцем за Договором купівлі-продажу.

Суди зазначили, що положеннями статті 17 Закону України "Про фінансовий лізинг" та умовами пункту 13.6 Загальних умов фінансового лізингу дійсно визначено, що термін виконання зобов`язань лізингодавця з повернення лізингоодержувачу авансового платежу напряму залежить від строків його повернення продавцем, тобто від строків виконання продавцем своїх зобов`язань за договором купівлі-продажу об`єкта фінансового лізингу щодо повернення попередньої оплати за непоставлений у строк товар.

Однак, здійснюючи системний аналіз умов пункту 13.6 Загальних умов фінансового лізингу в сукупності з положеннями чинного законодавства, суди виснували, що така обставина як повернення продавцем об`єкта фінансового лізингу суми попередньої оплати (авансу) за договором купівлі-продажу у зв`язку з порушенням строків поставки товару та відмовою лізингоодержувача від договору фінансового лізингу на підставі частини першої статті 17 Закону України "Про фінансовий лізинг" не може бути визнана подією, що має неминуче настати, оскільки вона залежить від суб`єктивної поведінки третіх осіб (продавця), який не є стороною договору фінансового лізингу, та обумовити строк повернення лізингодавцем отриманих за договором в якості передплати за об`єкт лізингу коштів в залежності від надходження коштів продавця такого об`єкта.

Установлення пунктом 13.6 Загальних умов фінансового лізингу залежності виконання Банком зобов`язання щодо повернення авансового платежу від виконання ДП "Автомаз-Україна" обов`язку з повернення Банку суми попередньої оплати не відповідає приписам статті 617 ЦК України, виходячи зі змісту якої випадкові обставини недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника чи відсутність у боржника необхідних коштів не звільняють боржника від відповідальності за порушення зобов`язання.

Крім того, як нормами статті 17 Закону України "Про фінансовий лізинг", так і пунктом 13.6. Загальних умов фінансового лізингу визначено, що повернення коштів здійснюється не пізніше трьох робочих днів з дня повернення коштів лізингодавцю продавцем (постачальником), який зобов`язаний повернути лізингодавцю кошти, отримані від такого лізингодавця, протягом трьох робочих днів з дня отримання повідомлення лізингодавця.

Тобто, хоча закон і ставить повернення коштів лізингодавцем в залежність від повернення коштів продавцем лізингодавцю, разом з тим, як Закон, так і Загальні умови фінансового лізингу встановлюють і строки такого повернення.

Додатково суди звернули увагу на те, що загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Звертаючись з листом №222 від 07.03.2023 про розірвання Договору лізингу у зв`язку з невиконанням Банком взятих на себе зобов`язань щодо передачі об`єкту фінансового лізингу та повернення КП "Балтакомунсервіс" авансового платежу в сумі 396 000,00 грн, останній мав законні очікування щодо належного виконання свого обов`язку з боку Банку, оскільки Договором лізингу, Загальними умовами фінансового лізингу, що є додатком до нього, а також і самим Законом України "Про фінансовий лізинг" чітко визначено зміст обов`язку особи у такому випадку. Проте, Банк ухиляється від виконання свого обов`язку, ставлячи його в залежність від виконання обов`язку контрагентом - ДП "Автомаз-Україна".

Відмова Банку від повернення КП "Балтакомунсервіс" сплаченої ним суми авансового платежу, поставлена в залежність від виконання такого обов`язку ДП "Автомаз-Україна", призводить до неправомірного обмеження права позивача на мирне володіння майном

Разом з тим, Банк не вчинив жодних належних дій щодо повернення йому авансового платежу ДП "Автомаз-Україна", в той час, як у лізингоодержувача відсутні будь-які заходи правового впливу та законодавчі механізми для повернення коштів (авансового платежу) від продавця.

Верховний Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частини третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Верховний Суд звертає увагу на те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Касаційне провадження у справі відкрито на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, за змістом якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Отже, відповідно до положень цих норм касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

Колегія суддів враховує, що процесуальний кодекс та інші законодавчі акти не містять визначення поняття "подібні правовідносини", а також будь-яких критеріїв визначення подібності правовідносин з метою врахування відповідного висновку, тому для розуміння відповідних термінів звертається до правових висновків, викладених у судовому рішенні Великої Палати Верховного Суду.

Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов`язують визначати подібність правовідносин конкретизувала висновки Верховного Суду щодо тлумачення поняття "подібні правовідносини", що полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

При цьому, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін "подібні правовідносини" може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб`єкти, об`єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов`язки цих суб`єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін «подібні правовідносини», зокрема пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.

З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.

У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і в разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів.

Отже, для касаційного перегляду з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі недостатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є подібність правовідносин у справі, в якій Верховний Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.

Алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим та залежить у першу чергу від позиції сторін спору, а також доводів і доказів, якими вони обґрунтовують свою позицію. Всі юридично значущі факти, які складають предмет доказування, визначають фактичний склад у справі, що формується, виходячи з підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права. Підстави вимог і заперечення осіб, які беруть участь у справі, конкретизують предмет доказування, який може змінюватися в процесі її розгляду.

Водночас, Верховний Суд у силу приписів статті 300 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові судів попередніх інстанцій чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Обґрунтовуючи наявність передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України підстави касаційного оскарження судових рішень, Банк зазначив про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм статті 808 ЦК України та статті 17 Закону України "Про фінансовий лізинг", без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування цих норм у подібних правовідносинах, викладених у постановах від 30.01.2020 у справі № 916/1830/19, від 29.06.2021 у справі № 522/21072/19-ц та від 07.11.2023 у справі № 910/12284/22.

Верховний Суд зазначає, що у касаційній скарзі Банк просить скасувати рішення і постанову судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення про відмову в позові у повному обсязі. Однак, касаційна скарга не містить обґрунтування підстав для скасування оскаржуваних судових рішень в частині відмови у задоволенні позовних вимог про розірвання Договору лізингу. За таких обставин Верховний Суд не надає оцінку оскаржуваним судовим рішенням в цій частині та, виходячи із доводів скаржника, обґрунтованих підставами касаційного оскарження, переглядає судові рішення лише в частині вимог про солідарне стягнення з відповідачів 396 000,00 грн.

Так, у справі № 916/1830/19 товариство звернулося з позовом до фірми про зобов`язання відповідача замінити некомплектний автомобіль марки "BMW 520d", колір В65 - Jatoba metallic, система приводу HECK, VIN НОМЕР_3, 2017 року виготовлення на комплектний - 1 (один) новий автомобіль марки "BMW 520d", колір В65 - Jatoba metallic, 2017 року виготовлення, з інтелектуальною системою повного приводу BMW xDrive, яка встановлена вимогами технологічних умов, що містяться в додатку від 03.09.2018 № 1 до Контракту від 03.09. 2018 № 18-123.

Позов мотивовано неналежним виконанням відповідачем умов контракту від 03.09.2018 № 18-123 щодо комплектації товару.

У справі № 522/21072/19-ц фізична особа звернулася з позовом до фізичної особи-підприємця про визнання недійсним договору про надання послуг (покупцю) та стягнення сплачених коштів, обґрунтованим тим, що при укладенні договору про надання послуг 09.03.2019 відповідач ввів її в оману, надав недостовірну інформацію про надання фактичних послуг за цим договором, не виконав зобов`язань, визначених цим договором, тобто порушив вимоги Закону України "Про захист прав споживачів", що є підставою для визнання цього договору недійсним.

Касаційним судом відхиляються посилання скаржника на зазначену судову практику Верховного Суду, з огляду на неподібність спірних правовідносин у вказаних справах за змістовним, суб`єктним та об`єктним критеріями.

Отже, наведені скаржником висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 30.01.2020 у справі № 916/1830/19 та від 29.06.2021 у справі № 522/21072/19-ц, є нерелевантним до спірних правовідносин.

Водночас, у справі № 910/12284/22 товариство як лізингоодержувач звернулося з позовом до банку як лізингодавця про стягнення 2 771 151,85 грн авансового платежу, який був перерахований лізингодавцю за договором фінансового лізингу, який, у свою чергу, розірвано з причини прострочення передачі об`єкта лізингу.

Заперечуючи проти позовних вимог відповідач посилався на те, що авансовий платіж був використаний для оплати об`єкта лізингу постачальнику (продавцю), якого обирав лізингоодержувач. Позивач не має права вимагати повернення авансового платежу від відповідача, оскільки останній не отримав кошти від постачальника (продавця). Відповідно до умов договору фінансового лізингу та закону позивач має вимагати повернення авансового платежу від постачальника.

У межах цього спору Верховним Судом, зокрема, розглядалося питання чи має лізингоодержувач право вимагати від лізингодавця повернення авансового платежу, якщо цей платіж був використаний для оплати постачальнику об`єкта лізингу до того, як було реалізовано право на розірвання договору, і постачальник не повернув кошти лізингодавцю на його вимогу.

У постанові від 07.11.2023 у справі № 910/12284/22 Верховний Суд заначив таке:

"28. Вирішуючи питання щодо обов`язку лізингодавця повернути авансовий платіж лізингоодержувачу в аспекті визначених підстав касаційного оскарження судових рішень, Верховний Суд виходить з такого.

29. Відповідно до частини другої статті 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов`язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

30. Це означає, що основні положення про найм (оренду) поширюються на договір лізингу, а загальні положення купівлю-продаж на відносини, пов`язані з лізингом, зокрема, на відносини між лізингоодержувачем та лізингодавцем; лізингодавцем та постачальником майна; лізингоодержувачем та постачальником майна. Однак, ці положення застосовуються з урахуванням особливостей, встановлених законом. Закон може встановити інші правила щодо договору лізингу та відносин, пов`язаних з лізингом.

31. Загальні правові та організаційні засади фінансового лізингу в Україні відповідно до міжнародних стандартів у цій сфері визначає Закон України від 4 лютого 2021 року № 1201-IX "Про фінансовий лізинг".

32. Відповідно до цього Закону відносини між лізингодавцем та лізингоодержувачем, що виникають на підставі договору фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України з урахуванням особливостей, встановлених законами України з питань регулювання діяльності з надання фінансових послуг, цим Законом та іншими законами України, а також прийнятими на їх виконання нормативно-правовими актами. Відносини, що виникають між лізингодавцем та продавцем (постачальником) у зв`язку з набуттям лізингодавцем у власність об`єкта фінансового лізингу для подальшої передачі цього об`єкта лізингоодержувачу на підставі договору фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом (стаття 3).

33. За загальними положеннями про купівлю-продаж продавець зобов`язаний передати покупцеві майно, що відповідає умовам договору купівлі-продажу. А частина друга статті 693 ЦК України встановлює, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

34. Отже, за загальним правилом у правовідносинах, пов`язаних з купівлею -продажем, право вимагати повернення суми попередньої оплати від продавця має покупець, якщо має місце прострочення поставки товару.

35. У статті 808 ЦК України визначено, що якщо відповідно до договору непрямого лізингу вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингоодержувачем, продавець (постачальник) несе відповідальність перед лізингоодержувачем за порушення зобов`язання щодо якості, комплектності, справності предмета договору лізингу, його доставки, заміни, безоплатного усунення недоліків, монтажу та запуску в експлуатацію тощо. Якщо вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингодавцем, продавець (постачальник) та лізингодавець несуть перед лізингоодержувачем солідарну відповідальність за зобов`язанням щодо продажу (поставки) предмета договору лізингу. Ремонт і технічне обслуговування предмета договору лізингу здійснюються продавцем (постачальником) на підставі договору між лізингоодержувачем та продавцем (постачальником).

36. Аналогічні положення закріплені у статті 8 Закону України від 4 лютого 2021 року № 1201-IX "Про фінансовий лізинг":

протягом строку дії договору фінансового лізингу лізингоодержувачу забезпечується захист належних йому відповідно до закону та/або договору фінансового лізингу прав щодо об`єкта фінансового лізингу з дотриманням при цьому захисту встановлених законом та/або договором фінансового лізингу прав лізингодавця (ч. 1);

якщо відповідно до договору фінансового лізингу вибір продавця (постачальника) предмета договору фінансового лізингу здійснений лізингоодержувачем, продавець (постачальник) несе відповідальність перед лізингоодержувачем за порушення зобов`язань щодо строку, якості, комплектності, справності предмета договору фінансового лізингу, його доставки, заміни, безоплатного усунення недоліків, монтажу та запуску в експлуатацію тощо. Якщо вибір продавця (постачальника) предмета договору фінансового лізингу здійснений лізингодавцем, продавець (постачальник) та лізингодавець несуть перед лізингоодержувачем солідарну відповідальність за зобов`язаннями щодо продажу (поставки) предмета договору фінансового лізингу (ч. 3);

ремонт і технічне обслуговування об`єкта фінансового лізингу здійснюються продавцем (постачальником) або іншою особою, визначеною договором купівлі-продажу (договором поставки), за яким лізингодавець набув у власність об`єкт фінансового лізингу, на підставі такого договору або на підставі окремого договору, укладеного між лізингоодержувачем та продавцем (постачальником) (ч. 5).

37. Цей перелік правопорушень не є вичерпним, про що свідчить сполучник "тощо", вжитий наприкінці речення частини першої статті 8 Закону України від 4 лютого 2021 року № 1201-IX "Про фінансовий лізинг" та статті 808 ЦК України. Тому сторони, керуючись принципом свободи договору, можуть врегулювати у договорі лізингу й інші права лізингоодержувача стосовно постачальника (продавця), якщо предмет лізингу не поставлений або поставлений із прострочкою чи не відповідає договору поставки.

38. Договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі (частина перша статті 636 ЦК України).

39. Отже, у випадку непрямого лізингу, коли лізингодавець не є продавцем об`єкта лізингу, договір купівлі-продажу між лізингодавцем та продавцем є договором на користь третьої особи - лізингоодержувача, перед яким продавець (постачальник) несе відповідальність за порушення зобов`язання щодо продажу (поставки) предмета договору лізингу. Аналогічний підхід застосовано і в Конвенції про міжнародний фінансовий лізинг, відповідно до якої обов`язки постачальника за договором поставки також стосуються лізингоодержувача, як це було б, якби лізингоодержувач був стороною цього договору і якби обладнання необхідно було постачати безпосередньо лізингоодержувачеві. Однак постачальник не несе відповідальності перед лізингодавцем та лізингоодержувачем за один і той самий збиток (частина перша статті 10).

… 41. Як вже зазначалось, частина друга статті 693 ЦК України регулює загальні положення про договір купівлі-продажу та наслідки не передання попередньо оплаченого товару.

42. Водночас стаття 17 Закону України від 4 лютого 2021 року № 1201-IX "Про фінансовий лізинг" визначає особливості правового регулювання наслідків не передання товару, що є об`єктом фінансового лізингу, оплаченого шляхом здійснення авансового платежу, а також особливості порядку та строків повернення цього платежу.

43. Зокрема, частина перша цієї статті встановлює, що:

… У разі якщо об`єкт фінансового лізингу не передано лізингодавцю продавцем (постачальником), а лізингодавець використав кошти (зокрема авансовий платіж), отримані від лізингоодержувача, для сплати продавцю (постачальнику) за цей об`єкт фінансового лізингу до того, як лізингоодержувач скористався своїм правом односторонньої відмови від договору фінансового лізингу, лізингодавець повинен письмово повідомити продавця (постачальника) про таку відмову протягом трьох робочих днів з дня отримання повідомлення лізингоодержувача про односторонню відмову від договору фінансового лізингу і повернути лізингоодержувачу кошти (зокрема авансовий платіж) не пізніше трьох робочих днів з дня повернення коштів лізингодавцю продавцем (постачальником), який зобов`язаний повернути лізингодавцю кошти, отримані від такого лізингодавця, протягом трьох робочих днів з дня отримання повідомлення лізингодавця (абзац четвертий).

44. Здійснивши порівняльний аналіз положень частини першої статті 17 Закону України від 4 лютого 2021 року № 1201-IX "Про фінансовий лізинг", Верховний Суд дійшов висновку, що Закон визначає різні строки виконання зобов`язання лізингодавцем щодо повернення коштів (зокрема, авансового платежу).

45. Так, абзаци перший та другий частини першої статті 17 Закону України від 4 лютого 2021 року № 1201-IX "Про фінансовий лізинг" в цілому встановлюють загальне право лізингоодержувача розірвати договір фінансового лізингу в односторонньому порядку, якщо лізингодавець не передав йому об`єкт лізингу у встановлений строк, та умови реалізації цього права.

46. У третьому абзаці закріплена норма, що визначає загальний наслідок такого розірвання, а саме: обов`язок лізингодавця повернути кошти сплачені лізингоодержувачем за договором фінансового лізингу не пізніше трьох робочих днів з дня отримання повідомлення про відмову від договору фінансового лізингу.

47. Стосовно цієї норми правові норми, що закріплені у абзаці четвертому, є спеціальними, що підлягають переважному застосуванню. Цей абзац стосується випадку, коли лізингодавець використав кошти, отримані від лізингоодержувача, для сплати продавцю (постачальнику) за об`єкт фінансового лізингу, і об`єкт фінансового лізингу не передано лізингодавцю продавцем (постачальником). У такому випадку строк настання обов`язку лізингодавця обумовлений (пов`язаний) з поверненням коштів лізингодавцю продавцем (постачальником). Зокрема, лізингодавець повинен виконати такий обов`язок у триденний строк, що обраховується не з дня отримання повідомлення про відмову від договору фінансового лізингу, як це передбачено у третьому абзаці, а з дня повернення коштів лізингодавцю продавцем (постачальником). Водночас у такому разі лізингодавець повинен обов`язково письмово повідомити продавця (постачальника) про односторонню відмову лізингоодержувача від договору фінансового лізингу.

48. Підсумовуючи викладене, Верховний Суд вважає, що:

(1) у правовідносинах, що виникають з договору непрямого лізингу, лізингоодержувач має право вимагати від продавця виконання його зобов`язань за договором купівлі-продажу, навіть якщо безпосередньо не є стороною такого договору;

… (3) у разі, якщо лізингодавець не отримав від продавця об`єкт лізингу, а вже перерахував продавцю кошти, отримані від лізингоодержувача, то відповідно до частини першої статті 17 Закону України від 4 лютого 2021 року № 1201-IX "Про фінансовий лізинг" лізингодавець повинен повернути лізингоодержувачу всі гроші, сплачені ним за договором, протягом трьох робочих днів після того як продавець поверне лізингодавцю гроші. Тобто виникнення у лізингодавця зобов`язання стосовно лізингоодержувача обумовлено (пов`язано) з фактом повернення коштів лізингодавцю продавцем (постачальником), якого обрав лізингоодержувач. У такому разі права лізингоодержувача не порушуються, оскільки він має можливість реалізувати право на позов до постачальника, який прострочив поставку товару;

(4) у розумінні статей 530, 612 ЦК України у системному взаємозв`язку з нормами частини першої статті 17 Закону України від 4 лютого 2021 року № 1201-IX "Про фінансовий лізинг" лізингодавець вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання перед лізингоодержувачем щодо повернення авансового платежу, що обумовлює право останнього вимагати повернення авансового платежу від лізингодавця, якщо він отримав кошти від продавця, повідомленого про односторонню відмову від договору фінансового лізингу, але не виконав свій обов`язок і не повернув їх у триденний строк лізингоодержувачу. У такому разі лізингоодержувач має право вимагати повернення авансового платежу від лізингодавця. Лізингоодержувач має таке право також, якщо прострочення передачі об`єкта фінансового лізингу є наслідком порушення лізингодавцем своїх обов`язків за договором.".

Виходячи з предмета та підстав позову, доводів і заперечень сторін у цій справі, що розглядається, № 910/6131/23 та у наведеній справі № 910/12284/22, Верховний Суд вважає, що правовідносини у цих справах є подібними, а висновки Верховного Суду щодо застосування статті 808 ЦК України та статті 17 Закону України "Про фінансовий лізинг", викладені у постанові від 07.11.2023 у справі № 910/12284/22, підлягають врахуванню при розгляді цієї справи.

Верховний Суд вважає слушними доводи Банку у касаційній скарзі про те, що оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в частині розгляду вимог про солідарне стягнення з відповідачів на користь позивача 396 000,00 грн авансового платежу постановлені з неправильним застосуванням норм матеріального права та не відповідають наведеним вище висновкам.

Зі встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи вбачається, що вибір продавця за Договором лізингу здійснив саме лізингоодержувач.

У такому випадку між сторонами укладено договір непрямого лізингу, у зв`язку із чим продавець (постачальник) несе відповідальність перед лізингоодержувачем за порушення зобов`язання щодо якості, комплектності, справності предмета договору лізингу, його доставки, заміни, безоплатного усунення недоліків, монтажу та запуску в експлуатацію тощо, що відповідає вимогам частини першої статті 808 ЦК України та положенням частин першої, третьої статті 17 Закону України "Про фінансовий лізинг".

Абзац четвертий частини першої статті 17 Закону України "Про фінансовий лізинг" чітко визначає, що коли об`єкт фінансового лізингу не передано лізингодавцю продавцем (постачальником), а лізингодавець вже використав кошти (зокрема авансовий платіж), отримані від лізингоодержувача, для сплати продавцю (постачальнику) до односторонньої відмови від договору фінансового лізингу, то продавець (постачальник) має повернути аванс лізингодавцю, а лізингодавець після отримання цих коштів зобов`язаний їх повернути не пізніше трьох робочих днів лізингоодержувачу.

Умову про те, що авансовий платіж повертається не пізніше 3-х банківських днів з дати повернення продавцем лізингодавцю авансу, сплаченого лізингодавцем на виконання умов договору купівлі-продажу об`єкта фінансового лізингу, погоджено сторонами і у Договорі лізингу (останнє речення пункту 13.6 Загальних умов фінансового лізингу, які є додатком № 1 до Договору лізингу).

Утім, судами з`ясовано, що ДП "Автомаз-Україна" не повернув Банку перераховану суму авансового платежу за Договором купівлі-продажу, попри звернення Банку до ДП "Автомаз-Україна про його повернення листом № 0630130/22715-22 від 17.06.2022.

У силу приписів частини третьої статті 17 Закону України "Про фінансовий лізинг" якщо лізингодавець та/або продавець (постачальник) не виконує обов`язку щодо повернення коштів (зокрема авансового платежу) у встановлений частинами першою та другою цієї статті строк, лізингоодержувач має право вимагати від відповідної сторони сплати неустойки (пені) у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у періоді прострочення, від суми заборгованості за кожний день прострочення. Якщо вибір продавця (постачальника) предмета договору фінансового лізингу здійснений лізингодавцем, продавець (постачальник) та лізингодавець несуть перед лізингоодержувачем солідарну відповідальність за повернення коштів (зокрема авансового платежу), у тому числі за сплату неустойки у визначеному цією частиною розмірі.

Верховний Суд зазначає, що стягнення судами попередніх інстанцій спірної суми авансового платежу з Банку, незважаючи на встановлений Законом України "Про фінансовий лізинг" алгоритм повернення таких коштів та з`ясування обставин неповернення ДП "Автомаз-Україна" авансового платежу Банку, є таким, що не ґрунтується на правильному тлумаченні та застосуванні абзацу четвертого частини першої та частини третьої статті 17 цього Закону.

Висновок судів про те, що позов у цій справі в частині вимог про стягнення авансового платежу з ДП "Автомаз-Україна" пред`явлений до неналежного відповідача, оскільки вибір продавця здійснений лізингоодержувачем, не відповідає положенням частини третьої статті 17 Закону України "Про фінансовий лізинг".

З огляду на наведене Верховний Суд не погоджується з висновком судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для стягнення 396 000,00 грн авансового платежу з Банку, а не з ДП "Автомаз-Україна".

За встановлених обставин справи, враховуючи те, що до односторонньої відмови КП "Балтакомунсервіс" як лізингоодержувача від Договору лізингу Банк як лізингодавець використав отриманий авансовий платіж для сплати ДП "Автомаз-Україна" як продавцю об`єкта лізингу, а останній не повернув Банку авансовий платіж, 396 000,00 грн авансового платежу у такому випадку підлягають стягненню на користь КП "Балтакомунсервіс" саме з ДП "Автомаз-Україна".

Отже, в цій частині наведена Банком підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, знайшла своє підтвердження під час здійснення касаційного провадження.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (частини друга, п`ята статті 236 ГПК України).

Однак, оскаржувані рішення і постанова судів попередніх інстанцій в частині результатів розгляду позовної вимоги про солідарне стягнення з відповідачів 396 000,00 грн авансового платежу цим вимогам не відповідають. У розгляді спору в цій частині суди попередніх інстанцій не врахували висновків Верховного Суду щодо застосування норм частини першої статті 808 ЦК України та частин першої, третьої статті 17 Закону України "Про фінансовий лізинг" у подібних правовідносинах, викладених у постанові від 07.11.2023 у справі № 910/12284/22.

За приписами пунктів 1, 3 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги, зокрема має право: залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення; скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

Статтею 309 ГПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. (частина перша статті 311 ГПК України).

З огляду на наведене Верховний Суд вважає, що касаційна скарга Банку підлягає задоволенню частково, рішення і постанова судів попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні позовних вимог про розірвання Договору лізингу підлягають залишенню без змін, а в частині задоволення позовних вимог про стягнення 396 000,00 грн авансового платежу з Банку на користь КП "Балтакомунсервіс" та відмови у задоволення позовних вимог про стягнення 396 000,00 грн авансового платежу з ДП "Автомаз-Україна" на користь КП "Балтакомунсервіс" - скасуванню з прийняттям в цій частині нового рішення про відмову в задоволення позовних вимог про стягнення 396 000,00 грн авансового платежу з Банку на користь КП "Балтакомунсервіс" та стягнення 396 000,00 грн авансового платежу на користь КП "Балтакомунсервіс" з ДП "Автомаз-Україна".

Відповідно до статті 129 ГПК України з огляду на результати розгляду цієї справи у суді касаційної інстанції, судовий збір, сплачений Банком за її розгляд в судах апеляційної та касаційної інстанції, слід покласти на КП "Балтакомунсервіс".

Керуючись статтею 129, 308, 309, 311, 315 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ :

1. Касаційну скаргу акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 26.07.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.09.2024 у справі № 910/6131/23 в частині стягнення з акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" на користь комунального комерційного підприємства "Балтакомунсервіс" Балтської міської ради Одеської області 396 000 (триста дев`яносто шість тисяч) грн 00 коп. авансового платежу та в частині відмови в задоволенні позовних вимог до дочірнього підприємства "Автомаз-Україна" скасувати.

3. Ухвалити в цій частині нове рішення. Стягнути з дочірнього підприємства "Автомаз-Україна" на користь комунального комерційного підприємства "Балтакомунсервіс" 396 000 (триста дев`яносто шість тисяч) грн 00 коп. авансового платежу.

У задоволенні позовних вимог про стягнення з акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" на користь комунального комерційного підприємства "Балтакомунсервіс" 396 000 (триста дев`яносто шість тисяч) грн 00 коп. авансового платежу - відмовити.

4. В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 26.07.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.09.2024 у справі № 910/6131/23 - залишити без змін.

5. Стягнути з комунального комерційного підприємства "Балтакомунсервіс" на користь акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" 20 710 (двадцять тисяч сімсот десять) грн 00 коп. за перегляд справи в суді апеляційної та касаційної інстанції.

6. Видачу відповідних наказів доручити Господарському суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Булгакова

Суддя І. Колос

Суддя Т. Малашенкова