Постанова

від 03.09.2024 по справі 911/3641/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" вересня 2024 р. Справа№ 911/3641/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гаврилюка О.М.

суддів: Суліма В.В.

Євсікова О.О.

за участю секретаря судового засідання: Ніконенко Є.С.

за участю представників сторін:

від позивача: Мурга О.Г. (в залі суду)

від відповідача: не з`явились;

при розгляді апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Імперіал Опт»

на рішення Господарського Київської області від 07.02.2024

у справі № 911/3641/23 (суддя Конюх О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ГТС Рітейл Галичина»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Імперіал Опт»

про стягнення 488 317,45 грн

За результатами розгляду апеляційної скарги Північний апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ГТС Рітейл Галичина» 04.12.2023 звернувся до Господарського суду Київської області з позовом вих. №30-11 від 30.11.2023 до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Імперіал Опт», в якому просить суд:

- розглядати позов за правилами спрощеного позовного провадження;

- стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 488 317,45 грн, з яких:

317 970,00 грн сума основного боргу за договором №НП - 06/11-2020 від 06.11.2020, який укладений між ТОВ «Магістральсервіс» (постачальник) та ТОВ «Імперіал Опт» (покупець), за видатковими накладними №395 від 06.11.2020, №418 від 25.11.2020, №33 від 28.01.2021);

140 327,82 грн сума інфляційних втрат, нарахована за сукупний період грудень 2020 - жовтень 2023;

30 019,63 грн сума трьох відсотків річних, нарахована за сукупний період 04.12.2020-29.11.2023.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що 23.11.2023 між ТОВ «Магістральсервіс» (первісний кредитор) та ТОВ «ГТС Рітейл Галичина» (новий кредитор) був укладений договір №19-10 про відступлення права вимоги, за умовами якого первісний кредитор передав належне йому право вимоги за Договором №НП-06/11-2020 від 06.11.2020 укладеним з ТОВ «Імперіал ОПТ», а новий кредитор прийняв право вимоги первісного кредитора за вказаним договором на суму 317 970,00 грн.

Рішенням Господарського Київської області від 07.02.2024 у справі № 911/3641/23 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ГТС Рітейл Галичина» задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Імперіал Опт» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ГТС Рітейл Галичина» 317 970,00 грн основного боргу, 28 908,30 грн процентів річних, 140 327,82 грн інфляційних втрат, 7 312,59 грн судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення мотивоване тим, що на виконання договору постачальник поставив відповідачу товар на загальну суму 629 345,34 грн, що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями видаткових накладних, а саме: № 395 від 06.11.2020 на суму 210 185,00 грн; № 418 від 25.11.2020 на суму 321 190,34 грн; № 33 від 29.01.2021 на суму 97 970,00 грн. Керуючись принципом вірогідності доказів (ст. 79 ГПК України), відповідно до якого наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування, суд встановив, що спірні господарські операції з поставки дійсно мали місце та вартість поставленого товару, що належав до оплати, загалом становить суму 629 345,34 грн. станом на дату подання позовної заяви за відповідачем рахувалась прострочена заборгованість в загальній сумі 317 970,00 грн, з яких: 220 000,00 грн за поставлений товар за видатковою накладною № 418 від 25.11.2020; 97 970,00 грн за поставлений товар за видатковою накладною № 33 від 29.01.2021. У спірному зобов`язанні за договором № НП-06/11-2020 від 06.11.2020 у результаті укладення у належній формі договору № 19-10 від 23.11.2023 про відступлення права вимоги відбулась заміна первісного кредитора ТОВ «Магістральсервіс» на нового кредитора позивача ТОВ «ГТС Рітейл Галичина», який отримав права кредитора ТОВ "Імперіал Опт" в усіх зобов`язаннях, що виникли з основного договору. Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 317 970,00 грн є обґрунтованою, доведеною належними письмовими доказами та підлягає задоволенню повністю. За таких обставин, повно та ґрунтовно дослідивши матеріали справи, перевіривши на відповідність закону та дійсним обставинам справи розрахунки заборгованості, суд задовольняє позов ТОВ «ГТС Рітейл Галичина» частково та ухвалює рішення про стягнення з ТОВ «Імперіал Опт» 317 970,00 грн основного боргу, 28 908,30 грн процентів річних, 140 627,88 грн інфляційних втрат.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись із рішенням Господарського Київської області від 07.02.2024 у справі № 911/3641/23, Товариство з обмеженою відповідальністю «Імперіал Опт» звернулось до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить поновити процесуальний строк для оскарження судового рішення у справі № 911/3641/23; скасувати рішення Господарського Київської області від 07.02.2024 у справі № 911/3641/23 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову; судові витрати покласти на позивача.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

Скаржник, зазначаючи про неотримання ані копії позовної заяви, ані процесуальних документів у справі, вказує на те, що суд, вдаючись до надмірного формалізму, штучно створив умови, за яких відповідач не тільки не знав про день час і місце розгляду справи, але і взагалі не знав про існування провадження, як такого, відтак, відповідач був позбавлений можливості не тільки звернутись до адвоката, але й скористатись правом самопредставництва.

На думку скаржника, поза увагою суду залишились наступні факти:

- розрахуватись повністю за поставкою від 25.11.2020 відповідач не зміг через незалежні від нього причини, спричинені форс-мажорними обставинами. Також до форс-мажорних обставин відноситься і карантин;

- у розділі 10 договору поставки відповідач та ТОВ «Магістральсервіс» домовились, що вони звільняються від виконання своїх обов`язків на час дії форс-мажорних обставин;

- відповідач не відмовився від виконання договору і поступово розраховувався із постачальником товару за поставкою від 25.11.2020 по мірі фінансових можливостей в умовах форс-мажорних обставин;

- 28.02.2022 ТПП України повідомило, що в період дії воєнного стану, на сайті ТПП України розміщений загальних офіційний лист ТПП України щодо засвідчення форс-мажорних обставин, що надасть можливість за необхідності роздрукувати відповідне підтвердження всім, кого це стосується;

- відповідач та ТОВ «Магістральсервіс» уклали дві додаткові угоди до договору поставки про дві поставки товару - 06.11.2020 та 25.11.2020, інших додаткових угод до договору поставки не укладались. Проте, позивачем надано суду певні документи, які кожен окремо та у своїй сукупності не підтверджують поставку товару 29.01.2021 на суму 97 970,00 грн, адже це односторонні документи ТОВ «Магістральсервіс», рахунок, видаткова накладна, податкова та акцизна накладні. Позивач надав суду копію листа ТОВ «Магістральсервіс», яким останній направляв ці документи відповідачу, однак, за інформацією відповідача, останній не отримував такого листа. Відтак, позивачем не надано суду документів, які б мали двосторонній характер поставки від 29.01.2021, які в розумінні приписів ГПК України були належними та допустимими, достовірними доказами цієї поставки;

- договір відступлення права вимоги № 19-10 від 23.11.2023 є фіктивним/удаваним, оскільки позивач зазначив, що станом на 28.12.2023 розрахунки між сторонами ще не було здійснено, бо від первісного кредитора не надходила позивачу вимога, на договорі відсутня печатка.

Скаржник вважає, що суд першої інстанції, формально розглянувши справу, позбавив можливості відповідача подати зустрічний позов.

Скаржник зазначає, що договір відступлення за своєю правовою природою є договором факторингу, водночас право вимоги було відступлене на користь позивача у цій справі, який не є фінансовою установою, ніяких доказів, що позивач є фінансовою установою матеріали справи не містять. Відтак, укладення зазначеного договору протирічить приписам ст. 7 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності», ч. 4 та ст. 5 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, позивач у відзиві на апеляційну скаргу вказав на те, позивачем було надіслано позовну заяву на офіційний юридичний адрес відповідача (08132, Київська область, м. Вишневе, вул. Європейська, буд. 27, оф. 5), більш того, при відправлені зазначеного позову було зазначено офіційний номер юридичної особи (+380963377253). Отже направлення кореспонденції цінним листом на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника (тотожні за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б, від 04.03.2021 у справі № 910/6835/20). Крім того, 17.10.2023 18:45 ТОВ «Імперіал Опт» має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС і як вбачається з відомостей карти руху документу ухвала про відкриття провадження Господарського суду Київської області від 08.12.2023 у справі № 911/3641/23 було доставлено відповідачу до електронного кабінету 08.12.2023 13:09. Таким чином ТОВ «Імперіал Опт» було обізнано про факт подання позову, та відкриття провадження у справі, через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» та об`єктивно мав достатньо часу для подання відзиву та інших процесуальних документів.

Також позивач зазначає про те, що строк оплати відповідачем товару який поставлений 25 листопада 2020 р., настав ще до введення військового стану, а тому посилання на військову агресію, як на підставу неможливості виконання грошового зобов`язання є необґрунтованими. Крім того, надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості. Проте в нашому випадку карантин введений в Україні 12.03.2020 року, відтак ТОВ «Імперіал Опт», укладаючи 06.11.2020 року договір із ТОВ «Магістральсервіс», мало враховувати введений в Україні карантин та можливість настання відповідальності за не виконання договірних зобов`язань. Також, в договорі № НП-06/11-2020 від 06.11.2020 р. п. 10.2 передбачено, що форс-мажорні обставини не є підставою для відмови Покупця від оплати за Товар, поставлений до їх виникнення.

Також позивач зазначає, що у даному випадку апелянтом не доведено прямого причино наслідкового зв`язку між неоплатою отриманого товару та карантином введеним в Україні та не надано відповідний сертифікат торгово-промислової палати на підтвердження форс-мажорних обставин, тому доводи скаржника про настання форс-мажорних обставин є необґрунтованими та не підтверджені належними доказами.

Свої зобов`язання за заявкою ТОВ «Магістральсервіс» виконав, 29.01.2021 здійснивши поставку Товару ТОВ «Імперіал Опт», що підтверджується видатковою накладною № 33 від 29 січня 2021 р. на загальну суму 97 970,00 грн. та товарно-транспортною накладною на відпуск нафтопродуктів (нафти) № 000000000033 від 29 січня 2021р. Також зазначене підтверджується офіційним листування між представниками ТОВ «Магістральсервіс» та ТОВ «Імперіал Опт», що спростовує твердження апелянта про не укладання та не погодження поставки товару 29.01.2021 на суму 97 970,00 грн.

У відзиві зазначено про те, що ТОВ «Магістральсервіс» при здійсненні поставки товару було передано оригінали первинних документів відповідачу, зокрема: видаткову накладну № 33 від 29.01.2021 (на загальну суму 210 185,00, кількість товару 12 700 л.); товарно-транспортну накладну на відпуск нафтопродуктів (нафти) № 000000000033 від 29.01.2021 (кількість товару 12 700 л.); видаткова накладна № 418 від 25.11.2020 (на загальну суму 321 190,34, кількість товару 17 834 л.); товарно-транспортну накладну на відпуск нафтопродуктів (нафти) № 000000000418 від 25.11.2020 (кількість товару 17 834 л.); видаткову накладну № 395 від 06.11.2020 (на загальну суму 97 970,00, кількість товару 4 850 л.); товарно-транспортну накладну на відпуск нафтопродуктів (нафти) № 000000000395 від 06.11.2020 (кількість товару 4 850 л.). Крім того, ТОВ «Магістральсервіс» повторно звертався до відповідача з листом № 1/23 від 23.10.2023 (трекінг поштового відправлення УКРПОШТИ 0100111261240) з проханням підписати первинні бухгалтерські документи та акт звірки взаємних розрахунків по стану на 23.10.2023, але відповідь не була отримано. Відповідно до роздруківки трекінгу відстеження поштового пересилання «Укрпошта», вказаний лист №0100111264240 ТОВ «Імперіал Опт» отримало 08.11.2023. Проте в порушення п. 6.3 договору відповідачем не було виконано свого обов`язку щодо підписання видаткових накладних №395 від 06.11.2020, №418 від 25.11.2020 та №22 від 29.01.2021 протягом 2 робочих днів з моменту їх отримання. Відтак, відповідно до п.6.3 Договору, вищезазначені видаткові накладні є такими, що погодженні сторонами і прийняті покупцем ТОВ «Імперіал Опт».

Також, ще одними доказами які підтверджують поставку товару є податкові та акцизні накладні, наявні у матеріалах справи.

Позивач зазначає про те, що договір відступлення права вимоги укладено з дотриманням вимог чинного законодавства, особи, які укладали договір мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, правочин спрямований на настання реальних наслідків, а відповідно відсутні передбачені Законом підстави для визнання його недійсним. Крім того, наразі відсутнє судове рішення, яким визнано недійсним договір про відступлення права вимоги № 19-10 від 23.11.2023, тобто вказаний договір є чинним і підлягає виконанню.

Також у відзиві позивач повідомив, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідач очікує понести у зв`язку із розглядом справи складається з витрат, що пов`язані з правничою допомогою адвоката та дорівнює 45 000,00 грн. Детальний опис робіт (наданих послуг), що виконані та будуть виконані адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, а також докази на підтвердження розміру витрат, будуть надані відповідно до абзацу другого частини восьмої статті 129 ГПК України (до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду у разі, якщо до закінчення судових дебатів у справі буде зроблено про це відповідну заяву).

Позиції учасників справи

Представники відповідача у судове засідання, призначене на 03.09.2024, не з`явились, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином, що підтверджується відповідною довідкою про доставку електронного документа до електронного кабінету, наявною у матеріалах справи.

Враховуючи положення частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якого неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, зважаючи на те, що явка учасників судового процесу обов`язковою в судове засідання не визнавалась, судова колегія вважає за можливе розглянути справу у відсутність відповідача, за наявними у справі матеріалами.

Представник позивача у судовому засіданні 03.09.2024 заперечив проти доводів апеляційної скарги, просив рішення Господарського суду Київської області від 07.02.2024 у справі № 911/3641/23 залишити без змін, вимоги апеляційної скарги без задоволення.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 911/3641/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Сулім В.В., Євсіков О.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.03.2024 витребувано з Господарського суду Київської області матеріали справи № 911/3641/23.

17.04.2024 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи 911/3641/23.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.04.2024 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Імперіал Опт» строк на апеляційне оскарження рішення Господарського Київської області від 07.02.2024 у справі № 911/3641/23. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Імперіал Опт» на рішення Господарського Київської області від 07.02.2024 у справі № 911/3641/23. Призначено справу № 911/3641/23 до розгляду у судовому засіданні 04.06.2024.

На підставі ст. 202, 216 ГПК України, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.06.2024 оголосити перерву у розгляді справи № 911/3641/23 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Імперіал Опт» на рішення Господарського Київської області від 07.02.2024 до 18.06.2024, ухвалами від 18.06.2024 та 06.08.2024 розгляд справи № 911/3641/23 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Імперіал Опт» на рішення Господарського Київської області від 07.02.2024 відкладався на 06.08.2024 та 03.09.2024, відповідно.

03.06.2024 від відповідача до суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із тим, що останній не має фінансової можливості користуватись послугами адвоката, а керівник товариства перебуває на лікарняному.

Колегія суддів апеляційної інстанції, розглянувши клопотання, дійшла висновку про відсутність підстав для його задоволення, оскільки керівник скаржника не позбавлений права представляти інтереси відповідача особисто, водночас, жодних доказів тимчасової непрацездатності керівника скаржника не додано до клопотання про відкладення розгляду справи.

Слід зазначити, що розгляд справи № 911/3641/23 неодноразово відкладався, з урахуванням клопотань відповідача про відкладення розгляду справи із аналогічних підстав.

Враховуючи викладене, воєнний стан в Україні та обмеження, спричинені цим станом, з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, справа № 911/3641/23 розглядалась протягом розумного строку.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як вбачається із матеріалів справи, 06.11.2020 між ТОВ «Магістральсервіс», як постачальником та відповідачем, як покупцем, укладено договір №НП-0611-2020, за умовами якого:

- постачальник зобов`язався передати, а відповідач прийняти й оплатити пальне (нафтопродукти) (далі - «Товар»), на умовах, викладених у договорі, найменування кількість та ціна яких вказується в додаткових угодах, які оформлюються на кожну окрему партію Товару. До додаткової угоди в розумінні цього Договору також прирівнюється видаткова накладна на товар та/або Акт приймання-передачі товару, підписані сторонами (п 1.1 договору);

- поставка здійснюється на умовах: FCA (Інкотермс-2010) та/або EXW (Інкотермс-2010) нафтобаза/термінал, DPP/CPT пункт призначення (автонорми та/або залізничні норми); DPA прикордонний перехід. Сторони можуть погодити інші умови поставки партії товару у відповідній додатковій угоді (п.1.2 договору);

- номенклатура Товару, його кількість та ціна встановлюються за домовленістю сторін на базі письмової заяви відповідача та зазначаються в додатках, розрахункових документах (рахунках-фактурах) та/або в відвантажувальних документах (видаткова накладна) на товар, які складають невід`ємну частину договору. Поставка товару підтверджується видатковими накладними на товар, підписаними представниками обох сторін (п.1.3 договору);

- при відсутності іншої домовленості щодо оплати за товар, відповідач зобов`язався оплатити повну вартість партії товару в розмірі 100% (в тому числі ПДВ) за товар в сумі, відображеній в рахунку-фактурі, який наданий постачальником, до дати бажаного відвантаження товару (п.3.5 договору);

- відповідач зобов`язаний надіслати письмову заявку постачальнику. Форма заявки узгоджена сторонами у додатку №1, який є невід`ємною частиною договору (п.5.1, п. 5.2 договору);

- поставка товару здійснюється партіями, згідно із заявками відповідача на поставку товару та у відповідності із рахунком-фактурою на поставку тої чи іншої партії товару. Заявка вважається оформленою відповідачем належним чином якщо вона була надана письмово (направляється по факсу та/або електронною поштою з одночасним відправленням оригіналу рекомендованим листом) з підписом і печаткою (при наявності) уповноваженої особи з боку відповідача (п.5.5 договору);

- у термін не пізніше 2 робочих днів з моменту одержання відповідачем Акту прийому-передачі товару та/або видаткової накладної, відповідач зобов`язаний підписати акт прийому-передачі товару та/або видаткову накладну і передати один оригінальний екземпляр постачальнику або направити по факсу з одночасним відправленням оригіналу рекомендованим листом. Якщо протягом терміну, зазначеного в даному пункті, відповідач не направив постачальнику підписаний акт прийому-передачі товару та/або видаткову накладну, документ вважається погодженим сторонами і прийнятим відповідачем, що не звільняє відповідача від обов`язку передати підписані зі свої сторони документи. (п. 6.3 договору);

- відповідач зобов`язався оплатити товар на умовах 100% попередньої оплати партії товару, якщо інше не передбачено сторонами в додаткових угодах до даного договору. У випадку якщо товар було поставлено відповідачу без попередньої оплати його вартості, відповідач зобов`язаний сплатити постачальнику вартість товару протягом 2 банківських днів з моменту його отримання, якщо інше не передбачено сторонами в додаткових угодах до даного договору (п.7.1 договору);

- право власності на товар і ризик випадкової загибелі товару переходить до відповідача з моменту поставки товару, незалежно від термінів здійснення оплати (п.7.3 договору);

- кожна зі сторін зобов`язується протягом 5 робочих днів з моменту одержання від іншої сторони акту звірки взаєморозрахунків, підписувати його і направляти іншій стороні, чи в той же термін направляти свої мотивовані зауваження до акту звірки взаєморозрахунків (п.7.5 договору);

- договір вважається укладеним з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і проставленням печаток сторін та діє до 05.11.2022. Договір вважається продовженим на кожен наступний календарний рік на тих самих умовах, якщо за місяць до закінчення строку його дії ні від однієї зі сторін не надійшло письмового повідомлення про бажання припинити договірні відносини (п.12.6, п.12.6.1 договору);

Сторони погодили форму заявки, що є додатком №1 до договору.

Так, додатковою угодою №1 від 06.11.2020 сторони домовились про те, що продавець зобов`язується поставити і передати Товар, а відповідач прийняти і сплатити його вартість на умовах відповідно до специфікації: Дизельне паливо у кількості 12 700,00 л (+-5%) на загальну вартість 210 185,00 грн.

Постачальник зобов`язаний здійснити поставку товару протягом 2 календарних днів з моменту підписання цієї специфікації. Поставка здійснюється на умовах СРТ (Інкотермс-2010) за адресою м. Одеса, вул. Київське шосе, 27А (п.2, 3 Додаткової угоди№1).

Розрахунок за поставлений товар здійснюється у порядку 100% оплати товару до 16.11.2020 (п.4 Додаткової угоди №1).

25.11.2020 сторони підписали додаткову угоду №2 на поставку дизельного палива у кількості 17 834,00 л (+-5%) на загальну вартість 321 190,34 грн.

Постачальник зобов`язаний здійснити поставку товару протягом 2 календарних днів з моменту підписання цієї специфікації. Поставка здійснюється на умовах СРТ (Інкотермс - 2010) за адресою с. Олексіївка, Сокирянський р-н, Чернігівська обл. (п.2, 3 Додаткової угоди №2).

Розрахунок за поставлений товар здійснюється у порядку 100% оплати товару до 03.12.2020 (п.4 Додаткової угоди №2).

ТОВ «Магістральсервіс» виставило відповідачу рахунки на оплату на суму 629 345,34 грн, а саме:

- № 386 від 06.11.2020 на суму 210 185,00 грн;

- № 407 від 25.11.2020 на суму 321 190,34 грн;

- № 32 від 29.01.2021 на суму 97 970,00 грн.

На виконання договору постачальник поставив відповідачу товар на загальну суму 629 345,34 грн, що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями видаткових накладних, а саме:

- № 395 від 06.11.2020 на суму 210 185,00 грн;

- № 418 від 25.11.2020 на суму 321 190,34 грн;

- № 33 від 29.01.2021 на суму 97 970,00 грн.

Як вбачається із матеріалів справи та не заперечується сторонами, за період 06.11.2020 по 20.12.2023, відповідачем сплачено кошти за поставлений товар в розмірі 311 375,34 грн, у зв`язку із чим, відповідачем повністю сплачена заборгованість за видатковою накладною від 06.11.2020 за № 395 та частково сплачено заборгованість за видатковою накладною № 418 від 25.11.2020.

Враховуючи часткові сплати, у відповідача виникла прострочена заборгованість на суму у розмірі 317 970,00 грн, а саме: 220 000,00 грн за поставлений товар за видатковою накладною № 418 від 25.11.2020 та 97 970,00 грн за поставлений товар за видатковою накладною № 33 від 29.01.2021.

В подальшому, 23.11.2023 між ТОВ «Магістральсервіс» (первісний кредитор) та позивачем (новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги №19-10 (договір№19-10), за умовами якого:

- первісний кредитор передає належне йому право вимоги згідно договору №НП-06/11-2020 від 06.11.2020 (основний договір), укладеного між первісним кредитором та відповідачем (боржник), а новий кредитор приймає право вимоги, що належить первісному кредитору за основним договором на суму 317 970,00 грн (п.1 договору №19-10);

- позивач займає місце первісного кредитора в усіх зобов`язаннях та правах, що виникли з основного договору в обсязі та на умовах згідно основного договору, що існують на момент укладення цього договору, а первісний кредитор втрачає право вимоги до відповідача по основному договору (п.2 договору №19-10);

- в момент підписання даного договору здійснюється перехід права вимоги (визначеного у п.1 даного договору) від первісного кредитора до позивача в обсязі та на умовах згідно основного договору, сторони погодили, що після підписання даного договору первісний кредитор втрачає право вимагати виконання від відповідача основне зобов`язання та штрафні/фінансові санкції згідно основного договору, та не має права вимоги та будь-яких претензій до відповідача (п.3 договору №19-10);

- за передане право вимоги до відповідача за основним договором позивач сплачує первісному кредитору грошові кошти у розмірі 317 970,00 грн на протязі 30-ти банківських днів з моменту отримання вимоги про оплату (п.4 договору №19-10);

- даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до повного виконання сторонами свої зобов`язань з цим договором (п.8 Договору №19-10).

Таким чином, у спірному зобов`язанні за Договором №НП-06/11-2020 від 06.11.2020, у результаті укладення у належній формі договору №19-10 від 23.11.2023 про відступлення права вимоги відбулась заміна первісного кредитора ТОВ «Магістральсервіс» на нового кредитора - позивача, який отримав права кредитора відповідача в усіх зобов`язаннях, що виникли з основного договору, у зв`язку із чим, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 317 970,00 грн є обґрунтованою, доведеною належними письмовими доказами та підлягає задоволенню повністю.

Також позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача 30 019,62 грн 3% річних, нараховані за сукупний період з 04.12.2020 по 29.11.2023, та 140 327,82 грн інфляційних втрат в сумі 140 327,82 грн, нараховані за сукупний період грудень 2020 - жовтень 2023.

Рішенням Господарського Київської області від 07.02.2024 у справі № 911/3641/23 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ГТС Рітейл Галичина» задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Імперіал Опт» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ГТС Рітейл Галичина» 317 970,00 грн основного боргу, 28 908,30 грн процентів річних, 140 327,82 грн інфляційних втрат, 7 312,59 грн судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, викладеними у оскаржуваному рішенні, з огляду на наступне.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні чи скасуванню, виходячи з наступних підстав.

Укладений договір за своєю правовою природою є договором поставки. Згідно положень статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як вже зазначалось, ТОВ «Магістральсервіс» виставило відповідачу рахунки на оплату на суму 629 345,34 грн, а саме:

- № 386 від 06.11.2020 на суму 210 185,00 грн;

- № 407 від 25.11.2020 на суму 321 190,34 грн;

- № 32 від 29.01.2021 на суму 97 970,00 грн.

На виконання договору постачальник поставив відповідачу товар на загальну суму 629 345,34 грн, що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями видаткових накладних, а саме:

- № 395 від 06.11.2020 на суму 210 185,00 грн;

- № 418 від 25.11.2020 на суму 321 190,34 грн;

- № 33 від 29.01.2021 на суму 97 970,00 грн.

Вказані копії не містять підпису отримувача товару, водночас, відповідно до матеріалів справи, 23.10.2023 ТОВ «Магістральсервіс» звернуся до ТОВ «Імперіал Опт» із листом вих. №1/23, в якому просив підписати первинні бухгалтерські документи, зокрема:

- видаткові накладні № 395 від 06.11.2020; № 418 від 25.11.2020; № 33 від 29.01.2021;

- товарно-транспортні-накладні №00000000395 від 06.11.2020; №000000000418 від 25.11.2020; №000000000033 від 29.01.2021.

Крім того, ТОВ «Магістральсервіс» просив підписати ТОВ «Імперіал Опт» акт звірки взаєморозрахунків за договором № НП-06/11-2020 від 06.11.2020 станом на 23.10.2023.

Вказаний лист вих. №1/23 з оригіналами первинних документів був надісланий 23.10.2023 відповідачу засобами поштового зв`язку рекомендованим листом з описом № 0100111261240 на адресу місцезнаходження згідно із інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 08132, Київська обл., Бучанський район, м. Вишневе, вул. Європейська, буд. 27, оф.5.

Як вбачається з роздруківки трекінгу відстеження поштового пересилання «Укрпошта», вказаний лист № 0100111264240 відповідач отримав 08.11.2023.

В матеріалах справи відсутні докази, що відповідач виконав свій обов`язок передбачений п. 6.3 Договору щодо підписання видаткових накладних № 395 від 06.11.2020, №418 від 25.11.2020 та №22 від 29.01.2021 протягом 2 робочих днів з моменту їх отримання, у зв`язку із чим, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що відповідно до п.6.3 Договору, спірні видаткові накладні є такими, що погодженні сторонами і прийняті відповідачем.

Також позивачем подані відповідні копії податкових накладних та квитанції про їх прийняття, а саме: податкову накладну № 6 від 06.11.2020 на суму 210 185,00 грн, яка зареєстрована в ЄРПН 27.11.2020 за № 9315260418; податкову накладну № 37 від 25.11.2020 на суму 321 190,34 грн, яка зареєстрована в ЄРПН 09.12.2020 за № 9326610004; податкову накладну № 36 від 29.01.2021 на суму 97 970,00 грн, яка зареєстрована в ЄРПН 10.02.2021 за № 9020811675.

Акцизна накладна складається платником податку, зокрема в день реалізації пального або спирту етилового при кожній повній або частковій операції з реалізації пального або спирту етилового (п. 231.3 ст. 231 ПК України)

Крім того, позивачем подані копії акцизних накладних та квитанції про їх прийняття, а саме: акцизну накладну № 408 від 06.11.2020, яка зареєстрована 09.11.2020 за № 9290544528 про що видано квитанцію №2-АН; акцизну накладну № 432 від 25.11.2020, яка зареєстрована 26.11.2020 за № 9312574864 про що видано квитанцію №2-АН; акцизну накладну № 500 від 29.01.2020, яка зареєстрована 01.02.2021 за № 9011919263 про що видано квитанцію №2-АН.

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що керуючись принципом вірогідності доказів, відповідно до якого наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування, спірні господарські операції з поставки дійсно мали місце та вартість поставленого товару, що належав до оплати та загалом становить суму 629 345,34 грн.

Згідно із ч.1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як вбачається із матеріалів справи, строк оплати товару за спірними накладними є таким, що настав, а саме: за видатковою накладною № 395 від 06.11.2020 на суму 210 185,00 грн строк оплати був встановлений у пункті 4 Додаткової угоди № 1 до Договору - 16.11.2020; за видатковою накладною № 418 від 25.11.2020 на суму 321 190,34 грн строк оплати був встановлений у пункті 4 Додаткової угоди № 2 до Договору - до 03.12.2020, тобто з 04.12.2020 настало прострочення, за видатковою накладною № 33 від 29.01.2021 на суму 97 970,00 грн строк оплати визначений відповідно до п.7.1 Договору - протягом 2 банківських днів з моменту отримання товару, тобто до 02.02.2021, а з 03.02.2021 настало прострочення.

Як вбачається із матеріалів справи та не заперечується сторонами, за період 06.11.2020 по 20.12.2023, відповідачем сплачено кошти за поставлений товар в розмірі 311 375,34 грн, у зв`язку із чим, відповідачем повністю сплачена заборгованість за видатковою накладною від 06.11.2020 за № 395 та частково сплачено заборгованість за видатковою накладною № 418 від 25.11.2020.

Враховуючи часткові сплати, у відповідача виникла прострочена заборгованість на суму у розмірі 317 970,00 грн, а саме: 220 000,00 грн за поставлений товар за видатковою накладною № 418 від 25.11.2020 та 97 970,00 грн за поставлений товар за видатковою накладною № 33 від 29.01.2021.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Відповідно до частин 3 та 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Як вже зазначалось, 23.11.2023 між ТОВ «Магістральсервіс» (первісний кредитор) та позивачем (новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги №19-10 (Договір№19-10), за умовами якого:

- первісний кредитор передає належне йому право вимоги згідно Договору №НП-06/11-2020 від 06.11.2020 (основний договір), укладеного між первісним кредитором та відповідачем (боржник), а новий кредитор приймає право вимоги, що належить первісному кредитору за основним договором на суму 317 970,00 грн (п.1 Договору №19-10);

- позивач займає місце первісного кредитора в усіх зобов`язаннях та правах, що виникли з основного договору в обсязі та на умовах згідно основного договору, що існують на момент укладення цього договору, а первісний кредитор втрачає право вимоги до відповідача по основному договору (п.2 Договору №19-10);

- в момент підписання даного договору здійснюється перехід права вимоги (визначеного у п.1 даного договору) від первісного кредитора до позивача в обсязі та на умовах згідно основного договору, сторони погодили, що після підписання даного договору первісний кредитор втрачає право вимагати виконання від відповідача основне зобов`язання та штрафні/фінансові санкції згідно основного договору, та не має права вимоги та будь-яких претензій до відповідача (п.3 Договору №19-10);

- за передане право вимоги до відповідача за основним договором позивач сплачує первісному кредитору грошові кошти у розмірі 317 970,00 грн на протязі 30-ти банківських днів з моменту отримання вимоги про оплату (п.4 Договору №19-10);

- даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до повного виконання сторонами свої зобов`язань з цим договором (п.8 Договору №19-10).

Відповідно до частини 1 ст. 512, ст. 513, частини 1 ст. 516, частини 1 ст. 517 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.

Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Таким чином, у спірному зобов`язанні за Договором №НП-06/11-2020 від 06.11.2020, у результаті укладення у належній формі договору №19-10 від 23.11.2023 про відступлення права вимоги відбулась заміна первісного кредитора ТОВ «Магістральсервіс» на нового кредитора - позивача, який отримав права кредитора відповідача в усіх зобов`язаннях, що виникли з основного договору, у зв`язку із чим, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 317 970,00 грн є обґрунтованою, доведеною належними письмовими доказами та підлягає задоволенню повністю.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 30 019,62 грн 3% річних, нараховані за сукупний період з 04.12.2020 по 29.11.2023, та 140 327,82 грн інфляційних втрат в сумі 140 327,82 грн, нараховані за сукупний період грудень 2020 - жовтень 2023, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно із ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання, колегія суддів апеляційного господарського суду, з урахуванням вірного періоду прострочення та відсутності можливості виходу за межі позовних вимог, здійснивши перерахунок сум 3% річних та інфляційних нарахувань, погоджується із висновками суду першої інстанції та вважає, що суми 3% річних у розмірі 28 908,30 грн та інфляційних втрат у розмірі 140 327,82 грн, є правильними та такими, що підлягають стягненню з відповідача.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.ст. 76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи викладене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів апеляційного господарського суду, з огляду на встановлені обставини справи, погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що позовна вимога позивача про стягнення з відповідача на користь позивача 317 970,00 грн основного боргу, 28 908,30 грн процентів річних та 140 327,82 грн інфляційних втрат, є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, у зв`язку із чим, підстави для зміни чи скасування рішення Господарського суду Київської області від 07.02.2024 у справі № 911/3641/23, відсутні.

Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується із доводами апеляційної скарги, враховуючи викладене та наступне.

У ч. 1 ст. 9 ГПК передбачено, що ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч.1 ст.42 ГПК учасники справи мають право: 1) ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень; 2) подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; 3) подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб; 4) ознайомлюватися з протоколом судового засідання, записом фіксування судового засідання технічними засобами, робити з них копії, подавати письмові зауваження з приводу їх неправильності чи неповноти; 5) оскаржувати судові рішення у визначених законом випадках; 6) користуватися іншими визначеними законом процесуальними правами.

Стаття 46 ГПК встановлює процесуальні права та обов`язки сторін та передбачає, що сторони користуються рівними процесуальними правами (ч.1).

Крім прав та обов`язків, визначених у ст.42 цього Кодексу: 1) позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу; 2) позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження; 3) відповідач має право подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом (ч.2 ст.46 ГПК).

Стаття 161 ГПК передбачає, що при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Відповідно до частин 1, 8 ст.165 ГПК у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову. Відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.

При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань. Заяви, клопотання і заперечення подаються в письмовій або усній формі. У випадках, визначених цим Кодексом, або на вимогу суду заяви і клопотання подаються тільки в письмовій формі. Заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом (ст.169 ГПК).

Більшість своїх прав, передбачених ГПК, сторона (відповідач) реалізує вже після відкриття провадження у справі, про що сторона належним чином повідомляється судом.

Так, ч.2 ст.176 ГПК передбачає, що про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначаються:

1) найменування господарського суду, прізвище та ініціали судді, який відкрив провадження у справі, номер справи;

2) найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові за його наявності для фізичних осіб) сторін, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання (для фізичних осіб);

3) предмет та підстави позову;

4) за якими правилами позовного провадження (загального чи спрощеного) буде розглядатися справа;

5) дата, час і місце підготовчого засідання, якщо справа буде розглядатися в порядку загального позовного провадження;

6) дата, час і місце проведення судового засідання для розгляду справи по суті, якщо справа буде розглядатися в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін;

7) результат вирішення заяв і клопотань позивача, що надійшли разом із позовною заявою, якщо їх вирішення не потребує виклику сторін;

8) строк для подання відповідачем відзиву на позов;

9) строк подання пояснень третіми особами, яких було залучено при відкритті провадження у справі;

10) строки для подання відповіді на відзив та заперечень, якщо справа буде розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження;

11) вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається.

У ч. 4 ст. 176 ГПК встановлено, що якщо суд в ухвалі про відкриття провадження у справі за результатами розгляду відповідного клопотання позивача вирішує розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження, суд визначає строк відповідачу для подання заяви з запереченням проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, який не може бути меншим п`яти днів з дня вручення ухвали.

Частина 5 цієї статті визначає, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому ст.242 цього Кодексу, та з додержанням вимог ч.4 ст.120 цього Кодексу.

Відповідно до ч.5 ст.242 ГПК учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з ч.11 ст.242 ГПК якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою ЄСІКС чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Як вбачається із матеріалів справи, ухвалу Господарського суду Київської області від 08.12.2023 про відкриття провадження у справі № 911/3641/23 надіслано до електронного кабінету, зокрема, відповідача - 08.12.2023 о 14:19, що підтверджується відповідною довідкою про доставку електронного листа (а.с. 91).

Крім того, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що позовна заява, відповідно до опису вкладення у поштове відправлення № 0100113160130, позивачем надсилалась на адресу відповідача: 08132, Київська обл., Бучанський район, м. Вишневе, вул. Європейська, будинок 27, офіс 5, яка у свою чергу зазначається і відповідачем, зокрема, у апеляційній скарзі.

Колегія суддів апеляційної інстанції наголошує на тому, що отримання поштової кореспонденції є правом адресата, яким відповідач у даній справі не скористувався.

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційної інстанції не вбачає порушень норм процесуального права господарським судом першої інстанції.

Згідно із ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили; не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Так, строк оплати відповідачем товару який поставлений 25 листопада 2020 р. настав до введення військового стану, а тому посилання скаржника на військову агресію, як на підставу неможливості виконання грошового зобов`язання є необґрунтованими, крім того, в даному випадку карантин введений в Україні 12.03.2020, відтак відповідач, укладаючи 06.11.2020 договір із ТОВ «Магістральсервіс», мало враховувати введений в Україні карантин та можливість настання відповідальності за не виконання договірних зобов`язань.

Листом від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 ТПП засвідчила форс-мажорні обставини - військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою запровадження воєнного стану, та підтвердила, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору.

Водночас, колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу на те, що існування Листа ТПП від 28.02.2022 року № 2024/02.0-7.1 не є звільненням від виконання зобов`язань за договором (сплати штрафних санкцій) під час воєнного стану. Втім, це може бути підставою від звільнення, якщо сторона за договором доведе, що внаслідок агресії сусідньої держави неможливо було виконати свої зобов`язання.

У постанові Верховного Суду від 15.06.2023 у справі №910/8580/22 (що прийнята після подання касаційної скарги у даній справі) зазначено, що лист ТПП від 28.02.2022 є загальним офіційним документом та не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин.

У постанові Верховного Суду від 07.06.2023 у справі №912/750/22 викладено висновок про те, що лист ТПП від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не можна вважати сертифікатом у розумінні ст.14-1 Закону "Про торговопромислові палати в Україні", а також такий лист не є документом, який був виданий за зверненням відповідного суб`єкта (відповідача), для якого могли настати певні форс-мажорні обставини.

Отже, лист ТПП від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не є доказом настання форс-мажорних обставин для всіх без виключення суб`єктів господарювання України з початком військової агресії російської федерації. Кожен суб`єкт господарювання, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов`язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин.

Натомість скаржником не надано відповідний сертифікат торгово-промислової палати на підтвердження форс-мажорних обставин, тому доводи скаржника про настання форс-мажорних обставин є необґрунтованими та не підтверджені належними доказами.

Доводи скаржника про недійсність договору відступлення спростовуються наявними матеріалами справи.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає доводи скаржника, викладені ним у апеляційній скарзі такими, що не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, наведені доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції та зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом обставин у рішенні Господарського суду Київської області від 07.02.2024 у справі № 911/3641/23.

Колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, скаржником не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.

Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення прийняте відповідно до вимог процесуального та матеріального права, підстав для його скасування або зміни не вбачається.

Таким чином, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Імперіал Опт» на рішення Господарського Київської області від 07.02.2024 у справі № 911/3641/23 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду Київської області від 07.02.2024 у справі № 911/3641/23 слід залишити без змін.

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на скаржника в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. 8, 11, 74, 129, 267-270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Імперіал Опт» на рішення Господарського Київської області від 07.02.2024 у справі № 911/3641/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 07.02.2024 у справі № 911/3641/23 залишити без змін.

3. Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.

4. Справу № 911/3641/23 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням приписів п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Постанова підписана 30.09.2024, зокрема, у зв`язку із перебуванням судді Гаврилюка О.М. у відпустці.

Головуючий суддя О.М. Гаврилюк

Судді В.В. Сулім

О.О. Євсіков