Постанова

від 25.09.2024 по справі 913/333/24

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2024 року м. Харків Справа № 913/333/24

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Радіонова О.О., суддя Попков Д.О.

секретар судового засідання Семченко Ю.О.

за участю представників:

позивача Гамей Валентин Володимирович (поза межами приміщення суду) - ордер АВ №1131885 від 13.05.2024

відповідача не зявився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Фермерського господарства "Криничне" (вх.№1992Л/3) на ухвалу Господарського суду Луганської області від 09.08.2024 у справі №913/333/24 (суддя Драгнєвіч О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сателлит, м. Київ

до Фермерського господарства "Криничне", смт. Мілове Старобільського району Луганської області

про стягнення збитків у розмірі 10.352.050,80 грн

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Господарського суду Луганської області перебуває справа №913/333/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сателлит до Фермерського господарства "Криничне" про стягнення збитків у розмірі 10.352.050,80 грн

Позивач ТОВ "Сателлит" звернувся до Господарського суду Луганської області з заявою про забезпечення позову від 05.08.2024, в якій просить накласти арешт на майно та грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті Фермерському господарству «Криничне» та знаходяться у нього чи в інших осіб, які будуть виявлені державним або приватним виконавцем під час виконання ухвали про забезпечення позову.

В свою чергу ФГ «Криничне» проти заяви позивача про забезпечення позову заперечив, просить відмовити в задоволенні заяви (заяв) про забезпечення позову, а також застосувати захід зустрічного забезпечення шляхом зобов`язання позивача внести на депозитний рахунок суду грошові кошти в розмірі, наближеному до 50% гривневого еквіваленту ціни позову (у випадку прийняття рішення про вжиття судом заходів забезпечення позову).

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 09.08.2024 заяву ТОВ "Сателлит" про забезпечення позову б/н від 05.08.2024 у справі №913/333/24 задоволено частково. Накладено арешт у межах ціни позову 10.352.050,80 грн на грошові кошти та майно, що належать або підлягають передачі або сплаті Фермерському господарству "Криничне" (вул.Міловська, буд.68А, смт Мілове Старобільського району Луганської області, 92500, ідентифікаційний код 32064945) і знаходяться у нього чи в інших осіб, які будуть виявлені державним або приватним виконавцем під час виконання цієї ухвали про забезпечення позову. В решті задоволення заяви ТОВ "Сателлит" відмовлено. В задоволенні клопотання Фермерського господарства "Криничне" про застосування заходів зустрічного забезпечення, викладеного в поданих запереченнях б/н від 08.08.2024, відмовлено.

Відповідач, Фермерське господарство "Криничне", з вказаною ухвалою місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить з скасувати ухвалу Господарського суду Луганської області від 09.08.2024 у справі №913/333/24 та повернути заяву ТОВ Сателлит про забезпечення позову б/н від 05.08.2024 у справі №913/333/24 заявнику без розгляду. У разі скасування ухвали та не повернення заяви ТОВ Сателлит про забезпечення позову заявнику без розгляду відмовити у задоволенні заяви ТОВ Сателлит про забезпечення позову б/н від 05.08.2024. У разі не скасування оскаржуваної ухвали змінити її мотивувальну частину та застосувати захід зустрічного забезпечення шляхом зобов`язання ТОВ Сателлит внести на депозитний рахунок суду грошових коштів в розмірі, наближеному до 50% гривневого еквіваленту ціни позову. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, заявник посилається на те, що суд першої інстанції безпідставно відхилив зазназначені доводи відповідача, які відповідають положенням чинного законодавства України, та не вжив заходів щодо захисту інтересів відповідача від безпідставного необґрунтованого обмеження його прав шляхом застосування заходів забезпечення позов.

Відповідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.08.2024 сформовано склад колегії суддів Східного апеляційного господарського суду: головуючий суддя Істоміна О.А., судді Попков Д.О., Радіонова О.О.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 21.08.2024 апеляційну скаргу залишено без руху через відсутність доказів сплати судового збору у відповідному розмірі.

Після усунення недоліків апеляційної скарги ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 03.09.2024 у справі №913/353/24 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фермерського господарства "Криничне"; встановлено строк до 18.09.2024 (включно) для учасників справи для подання відзиву на апеляційну скаргу до канцелярії суду разом з доказами його (доданих до нього документів) надсилання іншим учасникам справи в порядку ч.2 ст.263 ГПК України; запропоновано учасникам справи до 18.09.2024 (включно) надати до суду заяви, клопотання та заперечення (у разі наявності), з доказами надсилання їх копії та доданих до них документів інших учасникам справи в порядку ч.4 ст.262 ГПК України; призначено справу до розгляду на 25.09.2024. Витребувано матеріали справи №913/333/24 з Господарського суду Луганської області.

29.08.2024 на виконання ухвали апеляційного суду від 20.08.2024 матеріали оскаржуваної ухвали у справі №913/333/24 надійшли з Господарського суду Луганської області.

Позивач не скористався наданим йому статтею 263 ГПК України процесуальним правом та відзиву на апеляційну скаргу не надав, проте представник позивача в ході судового засідання проти вимог апеляційної скарги заперечував, просив ухвалу Господарського суду Луганської області від 09.08.2024 у справі №913/333/24 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідач свого представника в судове засідання не направив, про причини неявки суд не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про день та час розгляду справи. Згідно даних з підсистеми Електронний Суд відповідачу доставлено копію ухвали апеляційного суду про призначення розгляду даної справи до електронного кабінету 03.09.2024 о 20:39.

У ході апеляційного розгляду даної справи Східним апеляційним господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч.1 ст.273 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За приписами ч.2 цієї норми, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В ході розгляду даної справи судом апеляційної інстанції було в повному обсязі досліджено докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи в суді першої інстанції - у відповідності до приписів ч.1 ст.210 Господарського процесуального кодексу України, а також з урахуванням положень ч.2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.

Заслухавши в судовому засіданні доповідь судді-доповідача, розглянувши матеріали справи, доводи в обґрунтування апеляційної скарги, в межах вимог, передбачених ст.269 ГПК України, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Предметом позову у даній справі є вимога позивача, ТОВ Сателлит (Покупець) до ФГ Криничне (Постачальник) про стягнення збитків у розмірі 10.352.050,80 грн за договором поставки №Р90028 від 30.07.2020, оскільки за пунктами 1.1 та 2.1 договору Постачальник зобов`язувався поставити і передати у власність, а Покупець прийняти та оплатити насіння соняшника українського походження врожаю 2020 року у кількості 3.000, 000 тон +/-5% за вибором покупця, проте відповідач (Постачавльник) свої договірні зобов`язання щодо поставки товару в повному обсязі в строк, установлений договором (з 01.09.2020 до 15.10.2020) не виконав належним чином, здійснив поставку товару лише частково, а отже постачання решти законтрактованого товару у кількості 1 743,02 тонн відповідачем позивачу у визначені договором строки не відбулося.

Додатково позивач на підтвердження власної правової позиції зазначив наступне:

- з метою забезпечення безперервного процесу здійснення господарської діяльності та досягнення запланованих показників виробництва та зважаючи на невиконання відповідачем договірних зобов`язань перед ТОВ "Сателлит", останнім було укладено договори поставки з третіми особами та відповідно було замінено 1743, 020 тонн насіння соняшника, тобто саме ту кількість товару, яку був зобов`язаний поставити відповідач за договором;

- пунктом 8.5. договору було визначено, що у разі якщо постачальник не поставить товар у кількості передбаченій договором, покупець має право укласти договір з третьою особою щодо поставки не отриманого товару, а постачальник у такому випадку буде зобов`язаний компенсувати покупцю витрати на укладення такого договору з третьою особою та різницю в ціні за товар між договором та договором з третьою особою.

- ціни на насіння соняшнику, за якими позивач придбав товар на заміщення непоставленого товару, повністю відповідали ринковим цінам на той час, отже сума збитків позивача, пов`язаних з додатковими витратами за вимушене заміщення непоставленої продукції, склало 10.352.050,80 грн, які позивач просить відшкодувати та стягнути з відповідача.

05.08.2024 ТОВ Сателлит звернувся із заявою про забезпечення позову, в якій просив накласти арешт на майно та грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті Фермерському господарству «Криничне» та знаходяться у нього чи в інших осіб, які будуть виявлені державним або приватним виконавцем під час виконання ухвали про забезпечення позову.

На обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на наступні обставини:

- безрезультатність спроб досудового врегулювання спору шляхом добровільного здійснення поставки визначеного умовами договору товару та сплати штрафу за порушення строків поставки;

- неодноразове звернення позивача до суду з метою захисту своїх порушених прав із відповідними позовами (справи №913/767/21 та № 913/769/21, №913/333/24, №913/275/24); крім того, відносно відповідача відкрито ряд виконавчих проваджень. Зокрема, станом на час подання позову по цій справі, на примусовому виконанні по вказаним вище справам (№913/767/21, №913/769/21) перебувало 5 виконавчих проваджень, ініційованих позивачем щодо відповідача, на загальну суму стягнення 6.110.954,17 грн. (без врахування витрат на проведення примусового виконання) за наступними номерами ВП: №71251201, №71739811, №71739970, №71740832, №71740891, які були об`єднанні постановою державного виконавця від 05.05.2023 року у зведене виконавче провадження №71751105. Жодне з перелічених вище рішень у справах №913/767/21, № 913/769/21 не було виконано навіть частково;

- примусове виконання рішення суду у справі №913/769/21 було розпочато раніше за інші, що спричинило здійснення більшості процесуальних в межах виконавчого провадження №71251201. Однак, під час примусового виконання рішення по означеній справі відповідачу було поновлено пропущений строк на подання апеляційної скарги щодо оскарження вказаного рішення та відкрито апеляційне провадження. Постановою Східного апеляційного господарського суду у справі №913/769/21 від 08.07.2024, рішення суду першої інстанції скасовано в частині стягнення з ФГ«Криничне» на користь ТОВ «Сателлит» 1.737.304,64 грн штрафу та 39.709,22 грн витрат на правничу допомогу, що складає 50% від заявленої в позові суми штрафу до стягнення. Після цього відповідач звернувся до виконавця, і не дивлячись на скасування рішення суду лише в частині, постановою від 24.07.2024 ВП №71251201 було протиправно закінчено державним виконавцем, чинність арештів майна, рахунків відповідача та дія інших примусових заходів були скасовані (хоча рішення суду в іншій частині підлягає обов`язковому виконанню. Через незаконні дії державного виконавця, позивач з метою захисту своїх прав змушений був звернутися невідкладно до суду 01.08.2024 із відповідною скаргою на вказану постанову державного виконавця (розгляд господарським судом скарги триває наразі у справі №913/769/21). Однак, через незаконні дії державного виконавця виникла ситуація, коли наявне у відповідача майно може зникнути, зменшитися в кількості або може погіршитися його стан, і тому виконання рішення буде суттєво утруднене, або взагалі не можливо;

- рішення у цій справі №913/333/24 вимагатиме примусового виконання також, у разі його задоволення, а його виконання в майбутньому безпосередньо залежить від тієї обставини, чи буде наявною у відповідача необхідна сума грошових коштів чи майна за рахунок якого можна буде виконати це рішення, з огляду на що (через чисельні виконавчі провадження, в яких рішення залишаються не виконаними та дії відповідача, що вчиняються з метою ухилення від виконання рішень), у позивача наявні обґрунтовані припущення, що існує імовірність через невжиття заходів забезпечення позову буде ускладнено або неможливо буде виконати рішення суду у цій справі; відповідачем можуть вживатись активні дії, спрямовані на приховування або відчуження майна, а також дії, спрямовані на уникнення відповідальності або перешкоджання проведенню законного стягнення.

- відповідачем вже вчинялись дії щодо арештованих у ході виконання належних йому транспортних засобів, які були спрямовані на перешкоджання виконанню вищезазначених рішень судів на користь позивача загальною сумою 6.110.954,17 грн. Зокрема, для перешкоджання примусовому виконанню зазначених рішень між ФГ «Криничне» було укладено з ТОВ «Агро-Х» договір позики та застави №1039, нотаріально посвідчений 25.11.2022. Обидві компанії фраудаторного правочину фактично управляються афілійованими особами батьком та сином ОСОБА_1 (ФГ «Криничне») та ОСОБА_2 (ТОВ «Агро-Х»), про що свідчать дані долучених витягів з ЄДР юридичних та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Укладення такого договору, зокрема, призвело до обтяження заставою наступних 3-х транспортних засобів, що належать відповідачу (MERCEDES-BENZ GLS 400 2020 року випуску, номерний знак: НОМЕР_1 , VIN-код: НОМЕР_2 ; MERCEDES-BENZ GLS 350, 2019 року випуску, державний номер: НОМЕР_3 , VIN-код: НОМЕР_4 ; LEXUS LX 450D, 2019 року випуску, державний номер: НОМЕР_5 , VIN-код: НОМЕР_6 ). Обтяження у вигляді застави, накладеної на вказані транспортні засоби, фактично унеможливило звернення стягнення на виявлене тоді майно відповідача, при чому зазначені дії вчинялися свідомо, розуміючи, що іншого майна, на яке позивач міг би звернути стягнення у відповідача не було знайдено. Наразі розгляд позову позивача про визнання вказаного договору позики та застави №1039 недійсним за ознаками фраудаторності здійснюється Господарським судом Луганської області в межах розгляду справи № 913/275/23;

- додатковими обставинами, що можуть свідчити про наміри відповідача приховати або відчужити вказані транспортні засоби є наявна у позивача інформація щодо діяльності та зв`язків ФГ «Криничне» з державою-агресором Російською Федерацією, оскільки наразі Головним слідчим управління СБ України здійснюється досудове розслідування в межах кримінального провадження №22023000000000235 щодо ОСОБА_1 (який є керівником відповідача) щодо вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28 ч.1 ст.111-2 КК України (пособництво державі-агресору), в межах якого встановлюються обставини здійснення відповідачем господарської діяльності на непідконтрольній Україні території, передачі матеріальних активів представникам РФ, адже наявні відомості про перереєстрацію фермерського господарства та облік в податкових органах держави-агресора. Вказані обставини можуть свідчити про можливі наміри відповідача передати наявне майно (зокрема транспортні засоби) на тимчасово не підконтрольну Україні територію з метою не допущення проведення стягнення на нього;

- вчинення відповідачем умисних дій, спрямованих на приховування належного йому майна, на яке могло б бути звернуто стягнення в межах виконавчого провадження №71251201, з метою уникнення виконання рішення суду, також свідчить те, що під час здійснення виконавчих дій за наявними даними в державних реєстрах виконавцем було виявлено також інше належне відповідачу майно (сільськогосподарську та вантажну техніку), що підтверджується даними долученої копії постанови про опис майна від 14.03.2023. Однак розшукати і встановити де знаходиться вказане майно відповідача державному виконавцю не вдалося (окрім вказаних вище 3-х легкових автомобілів); керівник відповідача викликався виконавцем для надання пояснень та відомостей про місцезнаходження майна, що перебуває у розшуку, однак такі виклики були проігноровані, а розшук було припинено.

Позивач просить врахувати, що наразі стягнення заборгованості та в подальшому реальна можливість виконання рішення суду у цій справі є вкрай важливим для забезпечення стабілізації фінансово-майнового стану підприємства, відновлення господарської діяльності, адже на праві приватної власності з 24.02.2011 позивачу належить Комплекс з переробки насіння соняшнику «Олійноекстракційний завод» у м.Маріуполі (знаходиться за адресою: Донецька область, м.Маріуполь, вул.Таганрозька, 76), який є основним активом, та з березня 2022 року, який перебуває на тимчасово окупованій РФ території України, контроль над яким втрачено; внаслідок бойових дій, влучання ракет в приміщення заводу та окупації, зокрема за даними бухгалтерського обліку позивача станом на 31.07.2022 вартість втраченої сировини та готової продукції становила: на території заводу в м.Маріуполі 654 803 491 грн; в сторонніх місцях зберігання-елеваторах -458.903.832,00 грн; загальна сума збитків яка була заподіяна ТОВ «Сателлит» наразі в цілому складає 1.600.849.221 грн; об`єктивно можливості для продовження господарської діяльності позивача на даний час вкрай обмежені (підтверджується даними Інформаційної довідки з державного реєстру за №56397331, Витягом з державного реєстру за №36686215, бухгалтерської довідки ТОВ «Сателлит» від 04.08.2022, наказ по підприємству від 24.02.2022 про тимчасове зупинення роботи).

Відповідач проти заяви про забезпечення позову заперечував та просив відмовити в її задоволенні зокрема з тих причин, що накладення арешту на три вищеперелічені транспортні засоби є не можливим через їх відчуження 24.07.2024 на підставі відповідних договорів купівлі-продажу.

В доповнення до заяви про забезпечення позову, позивач зазначив, що зважаючи, що під час цього судового провадження відповідач відчужив належне йому рухоме майно, про що він сам надав докази, є обґрунтована ймовірність того, що він й надалі здійснюватиме відчуження свого майна. Також позивач зауважує, що під час здійснення виконавчого провадження №71251201 державний виконавець виявила зареєстроване майно відповідача, однак виявити фактичне місцезнаходження цього майна не виявилося можливим. Оскільки поведінка відповідача свідчить про його намагання ухилитися від виконання зобов`язань, враховуючи зазначене та суму вимог, за твердженням позивача, доцільним та обґрунтованим в якості забезпечення позову є накласти арешт на все майно, яке належить відповідачу.

В свою чергу, відповідач ФГ «Криничне» крім заперечень проти заяви позивача про забезпечення позову та уточнень до них подав заяву про застосування заходу зустрічного забезпечення шляхом зобов`язання позивача внести на депозитний рахунок суду грошові кошти в розмірі, наближеному до 50% гривневого еквіваленту ціни позову (у випадку прийняття рішення про вжиття судом заходів забезпечення позову). В поданих запереченнях представник відповідача зауважує про те, що згідно з балансу відповідача, копія якого додається, сума балансової вартості активів останнього дорівнює 242.812.900 грн, що перевищує сукупну суму усіх вимог позивача; сума основних засобів відповідача станом на цей час складає 42.031.540,30 грн.; вказану інформацію позивач приховав під час звернення до суду.

Також представник посилається на те, що у власності відповідача наявні 35 одиниць транспортних засобів, які ним перераховуються із зазначенням, на його думку ринкової вартості з посиланням на матеріали різних інтернет ресурсів (підтверджується копіями свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів); згідно з витягом з реєстру нерухомого майна відповідачеві належить 298 об`єктів речових прав на нерухоме майно а саме права оренди землі та нерухомості (наводиться перелік кадастрових номерів земельних ділянок) та на праві власності - будівля зерноскладу, Загальна площа (кв.м): 546, адреса: Луганська обл., Міловський р., с.Морозівка, вулиця 50 років Жовтня, будинок 28в; автогараж, нежитлова будівля, Загальна площа (кв.м): 922.2, Опис: Нежитлова будівля автогаражу з шлакоблоку, адреса: Луганська обл., Міловський р-н, с. Морозівка, вулиця 50 років Жовтня, будинок 28а; Тракторна бригада, Адреса нерухомого майна: Луганська обл., Міловський р., с. Морозівка, вулиця 50 років Жовтня, 28 г; Будівля АВМ, Адреса нерухомого майна: Луганська обл., Міловський р., с. Морозівка, вулиця 50 років Жовтня, 28ж. З урахуванням кількості майна в відповідача останньому немає жодного сенсу відчужувати таке майно, бо вартість переоформлення та відповідні податки будуть більшими за явно необґрунтовані, на думку представника відповідача, заявлені позовні вимоги. Також в запереченнях відповідач посилається на обов`язковість врахування позицій, викладених у постановах Верховного Суду щодо необхідності дотримання принципів співмірності та адекватності заходів забезпечення позову. Зазначає, що є недопустимим задоволення заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, яке не належить відповідачу, а також на майно відповідача, вартість якого, за твердженням представника відповідача, в десятки разів перевищує розмір позовних вимог.

Господарський суд, приймаючи оскаржувану ухвалу, якою частково задовольнив заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту у межах ціни позову 10.352.050,80 грн на грошові кошти та майно, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб, які будуть виявлені державним або приватним виконавцем під час виконання цієї ухвали про забезпечення позову. В той же час задоволенні клопотання ФГ Криничне про застосування заходів зустрічного забезпечення, викладеного в поданих запереченнях відмовлено. Обгрунтовуючи свою позицію по справі, суд вважає обґрунтованими доводи заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням їх розумності, обґрунтованості і адекватності щодо вимог заявника про забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін в даному випадку (адже застосування таких заходів не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним); наявність зв`язку між заходами до забезпечення позову, які просить позивач вжити із предметом позовної вимоги та спроможність таких заходів забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову, та можливість виникнення імовірних утруднень виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів у цій справі. Щодо клопотання відповідача, то суд першої інстанції, ураховуючи положення ст.141 ГПК України, констатує відсутність на час постановлення цієї ухвали відомостей у суду, достатніх для припущення ймовірності завдання збитків відповідачу або іншим особам у зв`язку із вжиттям вказаних заходів забезпечення, та не вбачає обґрунтованих підстав для задоволення заявленого відповідачем клопотання про вжиття вказаних ним в запереченнях заходів зустрічного забезпечення.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про відсутність підстав для задоволення заяви позивача про забезпечення позову з огляду на таке.

Згідно зі статтею 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Положення зазначеної норми пов`язують вирішення питання про забезпечення позову з обґрунтуванням обставин необхідності такого забезпечення в контексті положень статті 73 ГПК України, яке (забезпечення) застосовується в якості гарантії задоволення вимог позивача.

Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити (аналогічний висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18).

Відповідно до пункту 1 частини 1 та частин 2, 4, 14 статті 137 ГПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб. Не може бути накладено арешт на предмети, що швидко псуються. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Не допускається забезпечення позову шляхом накладення арешту на кошти, що знаходяться на кореспондентських рахунках банку.

У постанові Верховного Суду від 24.05.2021 у справі №910/3158/20 міститься висновок, що за змістом пункту 1 частини першої статті 137 ГПК, під час розгляду заяви про накладення арешту на майно або грошові кошти суд має виходити з того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватися та розпоряджатися грошовими коштами або майном, а тому може застосовуватися в справі, у якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів.

Під час вирішення питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. У спорах майнового характеру про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо).

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії.

При цьому обґрунтування необхідності забезпечення позову покладається саме на позивача та полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору.

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків від заборони відповідачу або іншим особам вчиняти певні дії.

Обранням належного заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із вимогами позивача, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи.

Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 03.03.2023 у справі №905/448/22 наголосила на тому, що виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов`язане з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості. Заборона відчуження або арешт майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову. При цьому обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним. Можливість накладення арешту на майно, не обмежуючись грошовими коштами відповідача, в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів є для позивача додатковою гарантією того, що рішення суду у разі задоволення позову буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог. Крім того, у разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів боржник матиме безумовну можливість розрахуватись із позивачем, за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника.

За обставин звернення з позовом про стягнення грошових коштів саме відповідач має доводити недоцільність чи неспівмірність заходів забезпечення, вжиття яких просить у суду позивач. Саме така правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 06.10.2022 у справі №905/446/22.

У разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів боржник матиме безумовну можливість розрахуватись із позивачем, за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника (постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у справі №905/448/22).

Отже, можливість накладення арешту на грошові кошти в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення коштів є додатковою гарантією того, що рішення суду, у разі задоволення позову, буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог.

Тож можливість застосування заходів забезпечення позову шляхом одночасного накладення арешту як на грошові кошти, що належать відповідачу, так і на майно, яке належить останньому, але саме у межах суми, яка була б достатньою для відповідного стягнення, у випадку недостатності арештованих грошових коштів, тобто лише в межах різниці між сумами ціни позову та арештованих грошових коштів.

Накладення арешту як на кошти, так і на майно відповідача, причому окремо на те, і на інше - у повній сумі спору, матиме наслідком подвійне забезпечення позовних вимог (і за рахунок коштів, і за рахунок майна), що також суперечить вимогам закону стосовно співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами.

Як вбачається з тексту оскаржуваної ухвали, судом першої інстанції застосовано заходи забезпечення позову шляхом одночасного накладення арешту як на грошові кошти, що належать відповідачу, так і його на майно, але в межах ціни позову.

Предметом позову у цій справі є вимога майнового характеру про відшкодування збитків, а саме стягнення з відповідача 10.352.050,80 грн.

Отже, виконання судового рішення в цій справі (за умови задоволення позовних вимог) безпосередньо залежить від того, чи матиме відповідач необхідну суму грошових коштів.

Оскільки в цій справі позивач звернувся до суду із заявою про накладення арешту на грошові кошти які знаходяться на рахунках ФГ Криничне, відкритих у банківських установах, та арешту на майно, яке належить ФГ Криничне, в межах спірної суми, що відповідає заявленій позовній вимозі майнового характеру (стягнення 10.352.050,80 грн), то в цьому випадку суд першої інстанцій цілком правомірно обмежився дослідженням такої підстави вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття такого заходу як арешт суми коштів, яка є предметом спору, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, та, як наслідок, не досліджував достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Зокрема, апеляційний господарський суд зазначає, що виконання в майбутньому судового рішення у даній справі (у разі задоволення позовних вимог) безпосередньо залежить від тієї обставини, чи матиме ФГ Криничне необхідну суму грошових коштів, а відтак застосування заходу забезпечення позову, обраного позивачем, безпосередньо пов`язане із предметом позову. При цьому, адекватність такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на грошові кошти відповідача у межах ціни позову полягає у тому, що такі дії забезпечать реальне виконання судового рішення у разі задоволення позовної заяви.

При цьому судом враховано вимоги щодо співмірності таких заходів, зазначивши, що забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать ФГ Криничне саме в межах ціни позову, не порушує принципів змагальності і процесуальної рівності сторін, оскільки грошові кошти залишаються у володінні та користуванні ФГ Криничне, а можливість розпоряджатися обмежується на певний час лише щодо частини коштів, якої стосується спір.

Разом з цим колегія суддів звертає увагу на відсутність у матеріалах справи будь-яких доказів на підтвердження того, що заявлений позивачем та, відповідно, накладений арешт на грошові кошти перешкоджає господарській діяльності ФГ Криничне.

На переконання колегії суддів про необхідність вжиття таких засобів по забезпеченню позову, як накладення арешту на грошові кошти і майно відповідача в межах ціни позову свідчать наступні обставини:

- невиконання відповідачем зобов`язань щодо здійснення поставок визначеного об`єму товару сторонами в договорах та не сплату штрафних санкцій за порушення строків поставки, не здійснення відшкодування збитків, що стало підставою для звернення позивача до суду з метою захисту своїх порушених прав із відповідними позовами (справи №913/767/21, №913/769/21, №913/333/24, №913/275/24 де ТОВ Сателлит виступає позивачем, а ФГ Криничне виступає відповідачем); крім того, відносно відповідача було відкрито 5 виконавчих проваджень (№71251201, №71739811, №71739970, №71740832, №71740891), при цьому у справах у справах №913/767/21, № 913/769/21 не було рішення не виконані навіть частково;

- з автоматизованої системи виконавчих проваджень та долучених позивачем окремих постанов державного виконавця та загальної інформації про виконавче провадження вбачається, що судовий наказ від 10.01.2023 №913/769/21 був пред`явлений стягувачем до виконання ще 09.03.2023, за яким було відкрито ВП №71251201, в якому вчинялося державним виконавцем більшість виконавчих дій з метою виконання рішення суду у справі №913/769/21, зокрема, здійснювалося звернення стягнення на кошти на рахунках боржника в сумі 3.986.808.09 грн (винесено постанову про арешт коштів боржника від 10.03.2023); звернення стягнення на майно боржника в межах цієї ж суми (винесено постанову про арешт майна боржника від 10.03.2023); розшук майна боржника - оголошено в розшук транспортні засоби, належні відповідачу в кількості 15 од. (постанова про розшук майна боржника від 14.03.2023); розшук майна боржника - Трактор колісний "МТЗ-82.1" (постанова про розшук майна боржника від 21.03.2023); проведення опису майна боржника від 21.03.2023, з яких вбачається, що дійсно було виявлена достатня кількість належної відповідачу сільгосптехніки (тракторів, сівалок, культиваторів, агрегатів для обробки грунту, причепів, комбайнів, навантажувачів, обприскувачів - 44 од.). Постановою від 05.05.2023 вирішено об`єднати виконавчі провадження №71251201, №71739811, №71739970, №71740832, №71740891 у зведене виконавче провадження №71751105. Надалі виконавцем вчинялися дії щодо звернення стягнення на кошти на рахунках боржника (винесено постанову про арешт коштів боржника від 16.10.2023), при чому зазначені дії вчинялися через невиконання боржником рішень, в т.ч. по справі №913/769/2;

- відповідачем не повідомлено про наявність відкритих рахунків в банківських установах та наявність коштів на них, або наявність готівкових коштів і така інформація в матеріалах за поданою заявою відсутня;

- згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного реєстру прав власності та інших реєстрів, майже все майно, належне відповідачу, а також зареєстровані речові права стосуються майна, що наразі перебуває на тимчасово окупованій РФ території України;

- відповідачем можуть вживатись активні дії, спрямовані на приховування або відчуження майна, а також дії, спрямовані на перешкоджання проведенню законного стягнення, на підтвердження чого свідчить той факт, що між ФГ «Криничне» було укладено з ТОВ «Агро-Х» нотаріально посвідчений договір позики та застави №1039 від 25.11.2022 трьох транспортних засобів, що стало предметом розгляду у справі №913/275/23. Цей факт не заперечується відповідачем;

Тому, такі обставини у своїй сукупності було розцінено як достатню підставу вважати, що на момент виконання судового рішення у випадку задоволення позову у відповідача може не виявитися ні грошових коштів, ні майна, яке б підлягало продажу з метою погашення боргу за позикою, тобто, майно може зменшитися або зникнути, що може мати наслідком ускладнення або зробити неможливим невиконання судового рішення.

Жодних обґрунтувань та доказів на спростування чи зміну наведених обставин, які слугували правовою підставою для вжиття ухвалою Господарського суду Харківської області від 09.08.2024 ходів забезпечення позову у визначених межах, - відповідачем не надано ні суду першої інстанції на час розгляду відповідного клопотання, ні станом на момент апеляційного провадження у справі.

Доводи ж відповідача в апеляційній скарзі про приховання позивачем під час звернення до суду інформації щодо належного відповідачу майна, його балансової вартості належних йому активів; суми основних засобів відповідача, колегія суддів відхиляє з огляду на те, що останнім не доведено, що відповідні дані, зараз наведені представником відповідача про майновий стан останнього, балансову вартість та перелік активів, були відомі та наявні в розпорядженні позивача.

З урахуванням вимог, передбачених статтями 73, 74, 76 ГПК України, при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд зобов`язаний здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів і дослідити подані в обґрунтування заяви докази та встановити наявність зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги. При цьому законодавством не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення із заявою про забезпечення позову, а тому суди в кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет вірогідності, належності, допустимості та достовірності.

Колегія суддів відхиляє доводи скаржника щодо ненадання позивачем жодних доказів на підтвердження вчинення скаржником конкретних дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після подання позову до суду, оскільки згідно з викладеним у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у справі №905/448/22: «у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що може утруднити виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін». При цьому варто звернути увагу на те, що виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов`язане з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості.

Стала та актуальна практика Верховного Суду визначає, що обґрунтування підстав, які можуть утруднити чи унеможливити виконання судового рішення у разі задоволення позову не обов`язково мають бути доведеними доказами вчинення боржником дій, спрямованих на утруднення виконання судового рішення (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо).

За таких обставин колегія суддів вважає, що скаржник помилково посилається на недостатність обсягу доказів та обставин, які мав дослідити та встановити суд першої інстанції.

Щодо вимоги відповідача про застосування заходів зустрічного забезпечення шляхом зобов`язання позивача внести на депозитний рахунок суду грошові кошти в розмірі, наближеному до 50% гривневого еквіваленту ціни позову (у випадку прийняття рішення про вжиття судом заходів забезпечення позову), то колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що в даному випадку у суду наразі відсутні відомості, достатні для припущення ймовірності завдання збитків відповідачу або іншим особам у зв`язку із вжиттям вказаних заходів забезпечення. Так, відповідачем не зазначено які саме негативні наслідки або збитки для відповідача у даній справі чи інших осіб, можуть виникнути внаслідок вжиття заходів забезпечення позову таких як накладення арешту у межах ціни позову на грошові кошти та майно, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Отже, задовольняючи заяву позивача про забезпечення позову, суд першої інстанції цілком правомірно виходив з доведеності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування заходу забезпечення позову у виді накладення арешту на належні ФГ Криничне грошові кошти в межах ціни позову, зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позову, співмірністю та адекватністю вжитих заходів забезпечення позову в співвідношенні з предметом позовних вимог майнового характеру, збалансованості інтересів сторін.

По суті всі доводи апеляційної скарги зводяться до непогодження з рішенням, прийнятим судом першої інстанції, та спрямовані на переоцінку доказів.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, позиція суду апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 р. ). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У справі, що розглядається, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що Скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованого та правомірного висновку місцевого господарського суду про відсутність підстав для задоволення ФГ Криничне про скасування ухвали про заходів забезпечення позову від 09.08.2024 у справі №913/333/24.

Отже, доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанцій під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження.

Водночас колегія суддів погоджується з аргументами наведеними позивачем в судовому засіданні, що ґрунтуються на встановлених місцевим господарським судом обставинах справи та відповідають нормам процесуального права, які регулюють спірні правовідносини.

Приймаючи до уваги всі наведені обставини в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції постановив ухвалу з додержанням норм матеріального та процесуального права, що є підставою для залишення апеляційної скарги відповідача без задоволення, а ухвали Господарського суду Луганської області від 09.08.2024 у справі №913/333/24 - без змін.

З урахуванням приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 ГПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фермерського господарства Криничне залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Луганської області від 09.08.2024 у справі №913/333/24 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 25.09.2024 проголошено вступну та резолютивну частину постанови, але через обставини запровадження воєнного стану та фізичної небезпеки для звичайного функціонування Східного апеляційного господарського суду, повний текст постанови складено та підписано 01.10.2024.

Головуючий суддя О.А. Істоміна

Суддя О.О. Радіонова

Суддя Д.О. Попков