Рішення

від 11.09.2024 по справі 923/1351/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" вересня 2024 р.м. Одеса Справа № 923/1351/21(916/1740/24)Господарський суд Одеської області у складі судді Грабован Л.І.

за участі секретаря судового засідання Васильєвої К.О.,

дослідивши матеріали справи

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю "Верхньосірогозький ОПЗ" в особі ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Ляшко Олександра Віталійовича (73000, м. Херсон, вул. Нафтовиків, буд. 1)

до відповідачів: 1) Приватного сільськогосподарського підприємства "Каїсса" (73000, м.

Херсон, вул. Рішельєвська, буд. 9)

2) ОСОБА_1 (

АДРЕСА_1 ),

3) ОСОБА_2 (

АДРЕСА_2 ),

4) ОСОБА_3 (

АДРЕСА_3 )

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Головного управління Державної податкової служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (73022, м. Херсон, проспект Незалежності, буд. 75)

про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями банкрута

у відкритому судовому засіданні за участю

представників сторін:

від позивача: ліквідатор ТОВ "Верхньосірогозький ОПЗ" арбітражний керуючий Ляшко О.В. (приймав участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду);

від відповідачів: 1) не з`явився;

2) не з`явився;

3) не з`явився;

4) не з`явився;

від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: не з`явився.

СУТЬ СПОРУ: про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями банкрута.

У судовому засіданні 09.09.2024р. оголошувалась перерва до 11.09.2024р. у відповідності до ст. 216 ГПК України.

Судове засідання 11.09.2024р. проведено в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Встановив.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Верхньосірогозький ОПЗ" в особі ліквідатора арбітражний керуючий Ляшко О.В. звернувся із заявою, сформованою в системі "Електронний суд" 20.04.2024р. (вх. №1788/24 від 22.04.2024р.), про покладення на Приватне сільськогосподарське підприємство "Каїсса" субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями Товариства з обмеженою відповідальністю "Верхньосірогозький ОПЗ" у зв`язку з доведенням його до банкрутства в розмірі 1 916 200,15 грн., що є незадоволеними вимогами кредиторів у справі №923/1351/21; стягнення з Приватного сільськогосподарського підприємства "Каїсса" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Верхньосірогозький ОПЗ" грошових коштів в сумі 1 916 200,15 грн. в якості субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями Товариства з обмеженою відповідальністю "Верхньосірогозький ОПЗ" перед кредиторами у справі про банкрутство № 923/1351/21.

Позовна заява обґрунтована тим, що в результаті проведеного аналізу було встановлено, що у 2015р. ТОВ «Верхньосірогозький ОПЗ» здійснило відчуження 98% необоротних активів та 96% запасів: балансова вартість необоротних активів знизилася з 6105,9 тис грн. до 124,5 тис грн.; вартість запасів - з 7761,7 тис грн. до 296,9 тис грн. В результаті на балансі ТОВ «Верхньосірогозький ОПЗ» залишилася майже виключно дебіторська заборгованість, за якою сплила позовна давність. Внаслідок відчуження необоротних активів та оборотних засобів, у 2015р. ТОВ «Верхньосірогозький ОПЗ» фактично припинило здійснення господарської діяльності, про що свідчать його фінансові показники. Згідно повідомлення Державної митної служби, останнє митне оформлення товарів ТОВ «Верхньосірогозький ОПЗ» здійснено у 2015р. Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №351488702 від 23.10.2023р., 20.11.2015р. ТОВ «Верхньосірогозький ОПЗ» за договором купівлі-продажу було відчужено ПСП «Каїсса» нежитлові будівлі загальною площею 3004,7 кв. м. за адресою: Херсонська обл., Нижньосірогозький р., с. Верхні Сірогози, вул. Поштова, буд.36б, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 572904265238 (олійно-переробний завод, який забезпечував ведення основної діяльності). Дані податкової декларації з податку на додану вартість Боржника за листопад 2015р. свідчать про відчуження на користь ПСП «Каїсса» майна на суму 4 924 217,73 грн. (без урахування ПДВ), що на порядок перевищує звичайний обсяг операцій між цими особами, що підтверджує продаж ПСП «Каїсса» значної частини майна боржника у листопаді 2015р. Оскільки продаж основної частини майна боржника відбувся наприкінці 2015р., зазначений продаж відобразилося на фінансових показниках ТОВ «Верхньосірогозький ОПЗ» за 2016р.. Саме у 2016р. спостерігається різке зниження доходів Боржника; показники платоспроможності та показники забезпечення знижуються нижче їх нормативних значень; за наслідками 2016р. боржник вперше отримує збиток.

Позивач вказує, що продаж необоротних активів ТОВ «Верхньосірогозький ОПЗ» фактично є реалізацією рішення про припинення господарської діяльності Боржника і призвів до втрати ним платоспроможності.

Позивач зазначає, що згідно договору купівлі-продажу від 20.11.2015р., продаж нерухомого майна здійснено за 1 500 000,00 грн без ПДВ, тоді як в тексті договору зазначається: «Згідно бухгалтерської довідки 19/11-21, виданої ТОВ «Верхньосірогозький ОПЗ», 19.11.2015 року, вартість нерухомого майна, що відчужується за цим договором, складає 1 428 655,80 грн…», та як свідчить текст договору, незалежна оцінка проданого нерухомого майна не проводилася. Позивач вказує, що нерухоме майно заводу було продано заінтересованій особі, без визначення ринкової вартості, приблизно за 2% річного доходу, який він генерував. Отже, фактично після продажу ТОВ «Верхньосірогозький ОПЗ» вищезазначених нежитлових будівель, вони не вибули з-під контролю ПСП «Каїсса», а були продані юридичній особі, яка перебуває з ним під спільним контролем одних і тих же осіб та використовувалися в інтересах ПСП «Каїсса». Таким чином, продаж нерухомого майна ТОВ «Верхньосірогозький ОПЗ» було вчинено не в його інтересах, а в інтересах ПСП «Каїсса» та його засновників (учасників).

Позивач вважає, що вищенаведені обставини свідчать, що ПСП «Каїсса» було вирішено припинити діяльність ТОВ «Верхньосірогозький ОПЗ», проте передбачених законом заходів щодо його припинення здійснено не було, а виведення активів ТОВ «Верхньосірогозький ОПЗ» в процесі припинення його діяльності здійснювалося не на ринкових засадах, що призвело до його неплатоспроможності.

Позивач вваждає, що дії ПСП «Каїсса» як засновника (учасника) ТОВ «Верхньосірогозький ОПЗ», а саме виведення майна ТОВ «Верхньосірогозький ОПЗ» на свою користь не за ринковою вартістю, що призвело до неплатоспроможності останнього і невжиття в подальшому достатніх заходів щодо запобігання його банкрутству, є протиправними. Внаслідок позбавлення ТОВ «Верхньосірогозький ОПЗ» майна, що забезпечувало його прибуткову діяльність, не за ринковою вартістю, що призвело до його неплатоспроможності, було завдано шкоду у вигляді непогашених вимог кредиторів. Аналіз фінансового стану ТОВ «Верхньосірогозький ОПЗ» однозначно свідчить, що втрата платоспроможності боржника відбулась внаслідок вилучення у нього всього ліквідного майна та втрати ним доходу від господарської діяльності, що зумовлено рішеннями та діями ПСП «Каїсса» як засновника (учасника) ТОВ «Верхньосірогозький ОПЗ» про припинення його діяльності та подальше перенесення діяльності олійно-переробного заводу на ПП «Профі-Трейд», належне засновникам ПСП «Каїсса». Оскільки вартість відчуженого майна складала близько 97% майна товариства, прийняття такого рішення відноситься до виключної компетенції зборів учасників товариства, в даному випадку - ПСП «Каїсса» як єдиного учасника.

Стосовно визначення розміру субсидіарної відповідальності позивач зазначає, що огляду на викладене, розмір субсидіарної відповідальності, яка підлягає покладенню на осіб, що відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства, складає 1 916 200,15 грн.

Позивач звернувся із клопотанням, сформованим в системі "Електронний суд" 03.06.2024р. (вх. №22129/24 від 03.06.2024р.) (т.2 а.с.31-35), про:

покладення на ПСП "Каїсса", ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями ТОВ "Верхньосірогозький ОПЗ" у зв`язку з доведенням його до банкрутства в розмірі 1 916 200,15 грн., що є незадоволеними вимогами кредиторів у справі № 923/1351/21;

стягнення солідарно з ПСП "Каїсса", ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ТОВ "Верхньосірогозький ОПЗ" грошових коштів в сумі 1 916 200,15 грн. в якості субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями ТОВ "Верхньосірогозький ОПЗ" перед кредиторами у справі про банкрутство №923/1351/21.

Позивач зазначає, що від імені ПСП «Каїсса» рішення, які призвели до банкрутства ТОВ «Верхньосірогозький ОПЗ» безпосередньо приймалися засновниками (учасниками) ПСП «Каїсса»: ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 . Зокрема, зазначеними особами від імені ПСП «Каїсса» як учасника ТОВ «Верхньосірогозький ОПЗ» прийнято рішення про продаж нерухомого майна банкрута без проведення його оцінки - «за ціною не нижче залишкової вартості». Від імені ПСП «Каїсса» як покупця нерухомого майна банкрута рішення про його придбання також було прийнято зазначеними особами, про що свідчить зазначення у договорі купівлі-продажу від 20.11.2015р. про те, шо від імені ПСП «Каїсса» його укладено на підставі протоколу №87 від 02.11.2015р., а також підписанням зазначеного договору від імені ПСП «Каїсса» однією з його учасників - ОСОБА_1 . Подальший продаж ПСП «Каїсса» придбаних у банкрута нежитлових будівель ПП «Профі-Трейд», засновниками (учасниками) та кінцевими бенефіціарними власниками якого є також ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , також свідчить про те, що відчуження нерухомого майна банкрута відбулося з волі та в інтересах зазначених осіб.

Відповідач ПСП «Каїсса».

Ухвалами Господарського суду Одеської області від 06.05.2024р., від 05.06.2024р. запропоновано відповідачу надати суду відзив на позов у порядку ст.165 ГПК України із доданням до них доказів, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення; документи, що підтверджують надіслання (надання) відзивів і доданих до нього доказів іншим учасникам справи.

Ухвалами Господарського суду Одеської області від 06.05.2024р., від 05.06.2024р., 17.07.2024р., 05.08.2024р. відповідач викликався у судові засіданні.

Згідно довідок Господарського суду Одеської області вказані ухвалу були надіслані одержувачу ПСП «Каїсса» в його електронний кабінет та доставлені до нього.

Крім того, ухвали Господарського суду Одеської області від 06.05.2024р., від 05.06.2024р., 17.07.2024р., 05.08.2024р. надсилались на електронну адресу ПСП «Каїса», яка зазначена у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Однак, відповідач правом на подання відзиву на позов не скористався; у судові засідання не з`явився.

Відповідач ОСОБА_1 .

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 05.06.2024р. запропоновано відповідачу надати суду відзив на позов у порядку ст.165 ГПК України із доданням до них доказів, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення; документи, що підтверджують надіслання (надання) відзивів і доданих до нього доказів іншим учасникам справи.

Ухвалами Господарського суду Одеської області від 05.06.2024р., 17.07.2024р., 05.08.2024р. відповідач викликався у судові засіданні.

Вказані ухвали були надіслані засобами поштового зв`язку, однак повернуті із вказівкою такого повернення «адресат відсутній за вказаною адресою».

Однак, відповідач правом на подання відзиву на позов не скористався; у судові засідання не з`являвся.

Відповідач ОСОБА_2 .

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 05.06.2024р. запропоновано відповідачу надати суду відзив на позов у порядку ст.165 ГПК України із доданням до них доказів, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення; документи, що підтверджують надіслання (надання) відзивів і доданих до нього доказів іншим учасникам справи.

Ухвалами Господарського суду Одеської області від 05.06.2024р., 17.07.2024р., 05.08.2024р. відповідач викликався у судові засіданні.

З матеріалів справи вбачається, що місце перебування ОСОБА_2 - Нова Каховка.

Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України №309 від 22.12.2022р. "Про затвердження переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією" затверджено перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією.

Відповідно до вказаного переліку (розділ ІІ) Каховський район Херсонської області, у тому числі Новокаховська міська територіальна громада, до якого відноситься місцезнаходження відповідача, знаходиться на тимчасово окупованій російською федерацією територій України.

Згідно ч. 1 ст. 12-1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться на тимчасово окупованій території, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають електронного кабінету, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання. Суд викликає або повідомляє таких учасників справи про дату, час і місце інших судових засідань чи про вчинення відповідної процесуальної дії через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання або вчинення відповідної процесуальної дії. З опублікуванням такого оголошення відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

Ч. 2 ст. 1 ст. 12-1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" учасники справи, остання відома адреса місця проживання (перебування) чи місцезнаходження яких знаходиться на тимчасово окупованій території і які не мають електронного кабінету, повідомляються про ухвалення відповідного судового рішення шляхом розміщення інформації на офіційному веб-порталі судової влади України з посиланням на веб-адресу такого судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень або шляхом розміщення тексту відповідного судового рішення на офіційному веб-порталі судової влади України з урахуванням вимог, визначених Законом України "Про доступ до судових рішень", у разі обмеження доступу до Єдиного державного реєстру судових рішень. З моменту розміщення такої інформації вважається, що особа отримала судове рішення.

Оскільки місце перебування відповідача ОСОБА_2 - Нова Каховка, суд повідомляв останнього стосовно розгляду справи шляхом розміщення резолютивних частин ухвал на сайті Господарського суду Одеської області, що підтверджується роздруківками з даного сайту.

З опублікуванням такого оголошення відповідач вважається належним чином повідомлений.

Однак, відповідач правом на подання відзиву на позов не скористалася; у судові засідання не з`являлася.

Відповідач ОСОБА_3 .

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 05.06.2024р. запропоновано відповідачу надати суду відзив на позов у порядку ст.165 ГПК України із доданням до них доказів, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення; документи, що підтверджують надіслання (надання) відзивів і доданих до нього доказів іншим учасникам справи.

Ухвалами Господарського суду Одеської області від 05.06.2024р., 17.07.2024р., 05.08.2024р. відповідач викликався у судові засіданні.

Вказані ухвали були надіслані засобами поштового зв`язку, однак повернуті із вказівкою такого повернення «адресат відсутній за вказаною адресою».

Однак, відповідач правом на подання відзиву на позов не скористався; у судові засідання не з`являвся.

Господарським судом за допомогою Єдиного державного реєстру судових рішень встановлено, що ухвали від 06.05.2024р., від 05.06.2024р., 17.07.2024р., 05.08.2024р. були оприлюднені у вказаному реєстрі, тобто текст ухвал був у вільному доступі через мережу Інтернет та з ними мали можливість ознайомитись усі заінтересовані особи, в тому числі сторони та учасники даної справи.

При цьому, суд вказує, що за змістом ст. 2 Закону України „Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору пояснення із доданням до них доказів в порядку ч. 3 ст. 80 ГПК України не надали.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 06.05.2024р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №916/1740/24; ухвалено розглядати справу №916/1740/24 за правилами Господарського процесуального кодексу України в порядку спрощеного позовного провадження в межах справи про банкрутство №923/1351/21 з повідомленням сторін; задоволено клопотання позивача про залучення до участі у справі №923/1351/21 (916/1740/24) Головне управління ДПС у Херсонській області, АРК та м. Севастополі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача; залучено Головне управління Державної податкової служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі до участі у справі №923/1351/21 (916/1740/24) у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 05.06.2024р. залучено до участі у справі №923/1351/21 (916/1740/24) співвідповідачів, а саме: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ; ухвалено розглядати справу №923/1351/21 (916/1740/24) за правилами Господарського процесуального кодексу України в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 05.08.2024р. закрито підготовче провадження у справі №923/1351/21 (916/1740/24); призначено справу №923/1351/21 (916/1740/24) до судового розгляду по суті.

Обставини, встановлені судом

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, у переліку засновників (учасників) ТОВ "Верхньосірогозький ОПЗ": ПСП «Каїсса».

Постановою Господарського суду Одеської області від 10.08.2023р. по справі №923/1351/21 припинено процедуру розпорядження майном ТОВ "Верхньосірогозький ОПЗ" та повноваження розпорядника майна арбітражного керуючого Ляшка О.В.; визнано банкрутом ТОВ "Верхньосірогозький ОПЗ"; відкрито строком на дванадцять місяців ліквідаційну процедуру ТОВ "Верхньосірогозький ОПЗ", передбачену Розділом IV Кодексу України з процедур банкрутства; призначено ліквідатором ТОВ "Верхньосірогозький ОПЗ" арбітражного керуючого Ляшка О.В.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, у переліку засновників (учасників) ПСП «Каїсса»: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 .

Згідно протоколу №42 загальних зборів учасників ТОВ "Верхньосірогозький ОПЗ" від 02.11.2015р. вирішено надати згоду на відчуження у власність або передачу у заставу будівель, споруд, земельних ділянок та іншого нерухомого майна ТОВ "Верхньосірогозький ОПЗ" на користь ПСП «Каїсса» за відповідними договорами з дати складання даного протоколу та до 31.12.2015р. включно, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 ; надати повноваження директору ТОВ "Верхньосірогозький ОПЗ" на підписання від імені ТОВ "Верхньосірогозький ОПЗ" договорів щодо відчуження у власність або передачу у заставу будівель, споруд, земельних ділянок та іншого нерухомого майна ТОВ "Верхньосірогозький ОПЗ" на користь ПСП «Каїсса» за відповідними договорами та вчинення всіх необхідних правочинів, що пов`язані із виконангням таких договорів за ціною не нижче залишкової вартості майна, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 .

Вказаний протокол підписаний учасниками ПСП «Каїсса»: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4

25.11.2015р. між ТОВ "Верхньосірогозький ОПЗ" та ПСП «Каїсса» був укладений договір купівлі-продажу, п. 1.1. якого передбачено, що в порядку та на умовах, визначених цим договором, продавець зобов`язується передати у власність покупця нежитлові будівлі, загальною площею 3004,7 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_4 , на земельній ділянці розміром 2, 4766 га, кадастровий номер 6523881000:05:003:0101, а покупець зобов`язується прийняти і сплатити за нежитлові будівлі визначену цим договором грошову суму.

П. 2.1. вказаного договору передбачено, що продаж нерухомого майна вчиняється за 1 500 000 грн., на цю суму нараховується ПДВ, що становить 300 000 грн.

Ліквідатор посилається на те, що як свідчать дані Державного реєстру прав на нерухоме майно, в подальшому, 26.07.2016 року, ПСП «Каїсса» вищезазначені нежитлові будівлі продало Приватному підприємству «Профі-Трейд», у власності якого вони перебувають до цього часу. При цьому Засновниками (учасниками) та кінцевими бенефіціарними власниками як ПСП «Каїсса», так і ПП «Профі-Трейд» є одні й ті ж самі особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 . 27.12.2016 року ПП «Профі-Трейд» як майновий поручитель вищезазначені нежитлові будівлі передало в іпотеку АТ «МетаБанк» в якості забезпечення зобов`язань ТОВ «Каїсса», ТОВ «Сан Лайт», ТОВ «ВВВВ», ТОВ «Влада Інк» (в даний час іпотека припинена).

Отже, фактично після продажу ТОВ «Верхньосірогозький ОПЗ» вищезазначених нежитлових будівель, вони не вибули з-під контролю ПСП «Каїсса», а були продані юридичній особі, яка перебуває з ним під спільним контролем одних і тих же осіб та використовувалися в інтересах ПСП «Каїсса». Таким чином, продаж нерухомого майна ТОВ «Верхньосірогозький ОПЗ» було вчинено не в його інтересах, а в інтересах ПСП «Каїсса» та його засновників (учасників).

У розпорядженні ліквідатора відсутні документи про продаж інших необоротних та оборотних активів Боржника, проте фінансова звітність однозначно свідчить про наслідки таких дій у вигляді втрати платоспроможності Боржника.

Після продажу необоротних активів та відчуження/використання оборотних активів ТОВ «Верхньосірогозький ОПЗ» втратило можливість здійснювати господарську діяльність і поступово припинило свою діяльність.

Номінальним директором ТОВ «Верхньосірогозький ОПЗ», функції якого полягали у поданні звітності, було призначено ОСОБА_5 (яка у фінансових звітах до 2015 року зазначалася як головний бухгалтер).

Наведені вище обставини свідчать, що ПСП «Каїсса» було вирішено припинити діяльність ТОВ «Верхньосірогозький ОПЗ», проте передбачених законом заходів щодо його припинення здійснено не було, а виведення активів ТОВ «Верхньосірогозький ОПЗ» в процесі припинення його діяльності здійснювалося не на ринкових засадах, що призвело до його неплатоспроможності. Внаслідок втрати платоспроможності, боржник був позбавлений можливості погашення вимог кредиторів, зокрема податкового боргу ГУ ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, яке є кредитором в даній справі.

Позивачем надано звіт про аналіз фінансового стану ТОВ "Верхньосірогозький ОПЗ", який проведений відповідно до положень Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, затверджених наказом Міністерства економіки України від 19.01.2006р. №14; витяги з ЄДРПОУ, копіі договору купівлі-продажу від 20.11.2015, протоколу №42 загальних зборів учасників боржника від 2.11.2015р., фінансові звіти баланси боржника за 2014,2015, 2016, 2017р.2018р.

Згідно вказаного аналізу до 2015р. діяльність ТОВ "Верхньосірогозький ОПЗ" була прибутковою, показники оцінки фінансової стійкості перебували в межах нормативних значень; у 2016р. ТОВ "Верхньосірогозький ОПЗ" втратило платоспроможність, про що свідчить одночасне зменшення показників оцінки фінансової стійкості нижче нормативного рівня та отримання значних збитків; в подальшому показники оцінки фінансової стійкості перебували майже у незмінному стані, а збитки поступово накопичувалися, що свідчить про відсутність суттєвих змін у господарській діяльності ТОВ "Верхньосірогозький ОПЗ" після 2016р. У 2015р. вибуло 99% основних засобів та 90% незавершених капітальних інвестицій боржника. Вибуття майже всіх необоротних активів могло мати суттєвий вплив на фінансовий стан та господарську діяльність ТОВ "Верхньосірогозький ОПЗ", а також на втрату ним платоспроможності. Протягом періоду, що аналізується, вибуло 87% оборотних активів, основна частина - протягом 2015-2016рр. Змін також зазнала структура оборотних активі - повністю вибула готова продукція, майже повністю - запаси. В результаті на кінець періоду, що аналізується, оборотні активи боржника складаються в основному з дебіторської заборгованості. Зміни у вартості та структурі оборотних активів мали негативний вплив на фінансовий стан ТОВ "Верхньосірогозький ОПЗ" та свідчать про згортання господарської діяльності підприємства та погіршення його платоспроможності. Враховуючи, що ТОВ "Верхньосірогозький ОПЗ" стало неплатоспроможним саме у 2016р., зменшення у цьому році дебіторської заборгованості за товари, роботи, послуги на 6763, 4 тис. грн. могло мати вплив на втрату платоспроможності. Незмінність розміру дебіторської заборгованості в період з 2017р. по 2020р. свідчить про припинення господарської діяльності підприємства. Неналежне ведення претензійно-позовної роботи після 2016р. мало негативний вплив на фінансовий стан ТОВ "Верхньосірогозький ОПЗ", проте не призвело до втрати платоспроможності, оскільки неплатоспроможність підприємства настала у 2016р. Проведеним аналізом встановлено наявність ознак доведення до банкрутства ТОВ "Верхньосірогозький ОПЗ" його засновником ПСП «Каїсса».

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №351488702 від 23.10.2023р., нежитлові будівлі загальною площею 3004,7 кв. м. за адресою: Херсонська обл., Нижньосірогозький р., с. Верхні Сірогози, вул. Поштова, буд.36б, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 572904265238 на підставі договору купівлі-продажу від 20.11.2015р. було відчужено ПСП «Каїсса».

Також, відповідно до зазначеної інформації, власником нежитлових будівель загальною площею 3004,7 кв. м. за адресою: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 572904265238, є П «Профі-Трейд» на підставі договору купівлі-продажу від 26.07.2016р.

Позивачем надано баланс станом на 31.12.2014р.; баланс станом на 31.12.2015р.; баланс станом на 31.12.2016р.; баланс станом на 31.12.2017р.; баланс станом на 31.12.2018р.; баланс станом на 31.12.2019р.; баланс станом на 31.12.2020р.; податкові декларації з податку на додану вартість.

Загальні умови та підстави для притягнення до субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у справі про банкрутство визначені Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України та Кодексом України з процедур банкрутства.

Згідно з ч. 1 ст. 215 Господарського кодексу України у випадках, передбачених законом, суб`єкт підприємництва-боржник, його засновники (учасники), власник майна, а також інші особи несуть юридичну відповідальність за порушення вимог законодавства про банкрутство, зокрема, фіктивне банкрутство, приховування банкрутства або умисне доведення до банкрутства.

Умисним банкрутством визнається стійка неплатоспроможність суб`єкта підприємництва, викликана цілеспрямованими діями власника майна або посадової особи суб`єкта підприємництва, якщо це завдало істотної матеріальної шкоди інтересам держави, суспільства або інтересам кредиторів, що охороняються законом (частина третя статті 215 Господарського кодексу України).

Ч. 1ст. 619 Цивільного кодексу України визначено, що договором або законом може бути передбачена поряд із відповідальністю боржника додаткова (субсидіарна) відповідальність іншої особи.

Застосування субсидіарної відповідальності у справах про банкрутство урегульовано нормами ч. 2 ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства, якою передбачено, що під час здійснення своїх повноважень ліквідатор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою. У разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника-юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов`язаннями. Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані лише для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Кодексом.

При цьому недостатність майна боржника, що виникає внаслідок дій/бездіяльності керівника боржника, за нормами Кодексу України з процедур банкрутства є передумовою для субсидіарної відповідальності.

Визначене ч. 2 ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства господарське правопорушення, за вчинення якого засновники (учасники, акціонери), керівник боржника та інші особи, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, можуть бути притягнуті до субсидіарної відповідальності поряд з боржником у процедурі банкрутства у разі відсутності майна боржника, має обґрунтовуватися судами шляхом встановлення складу такого правопорушення (об`єкта, об`єктивної сторони, суб`єкта та суб`єктивної сторони).

Об`єктом цього правопорушення є суспільні відносини у певній сфері, у даному випадку - права кредитора(-ів) на задоволення його (їх) вимог до боржника у справі про банкрутство за рахунок активів боржника, що не можуть бути задоволені внаслідок відсутності майна у боржника.

Об`єктивну сторону такого правопорушення складають дії або бездіяльність певних фізичних осіб та/або юридичних осіб, пов`язаних з боржником, що призвели до відсутності у нього майнових активів для задоволення вимог кредиторів або до відсутності інформації про такі активи, що виключає можливість дослідження активу та його оцінки.

Суб`єктами правопорушення є особи, визначені ч. 2 ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства.

Суб`єктивною стороною правопорушення для застосування субсидіарної відповідальності є ставлення особи до вчинюваних нею дій чи бездіяльності (мотиву, мети, умислу чи необережності суб`єкта правопорушення).

Субсидіарна відповідальність у справах про банкрутство є самостійним цивільно-правовим видом відповідальності, який за заявою ліквідатора покладається на засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника при наявності підтвердження вини вказаних осіб у доведенні юридичної особи (боржника у справі про банкрутство) до стану неплатоспроможності. Для застосування такої відповідальності необхідним є встановлення судом складових елементів господарського правопорушення як об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт та суб`єктивна сторона правопорушення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.04.2021 у справі №915/1624/16.

Притаманною ознакою цивільно-правової відповідальності є те, що особа, яка є відповідачем, повинна доказати відсутність своєї вини.

Суб`єктами правопорушення (субсидіарної відповідальності), що може бути покладена у справі про банкрутство за заявою ліквідатора, є засновники (учасники, акціонери) або інші особи, у тому числі керівник боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, за умови існування вини цих осіб у банкрутстві боржника, тобто вчиненні суб`єктом (суб`єктами) субсидіарної відповідальності винних дій, що призвели до банкрутства боржника.

При цьому Кодекс України з процедур банкрутства не встановлює заборони для покладення субсидіарної відповідальності на засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі на керівника боржника, повноваження яких до та на час порушення/здійснення провадження у справі про банкрутство припинились, оскільки одним із визначальним для цієї відповідальності є причинно-наслідковий зв`язок між діями/бездіяльністю цих осіб та наслідками у вигляді доведення боржника до банкрутства та банкрутства, за умови винних дій цих осіб (суб`єктивна сторона).

З вищевикладеного можна дійти висновку, що після визнання боржника банкрутом, за наявності ознак доведення до банкрутства юридичної особи-боржника, погашення заборгованості банкрута є неможливим внаслідок дій та (або) бездіяльності засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, до поки такі особи не доведуть протилежного.

Притягнення винних у доведені до банкрутства осіб до субсидіарної відповідальності є механізмом відновлення порушених прав кредиторів, а також стимулюванням добросовісної поведінки засновників, керівників та інших осіб пов`язаних з боржником і як наслідок недопущення здійснення права власності на шкоду інших осіб.

Першочерговою метою застосування цього механізму є створення для кредиторів у межах справи про банкрутство додаткових гарантій захисту їх прав, законних інтересів та задоволення вимог, що відповідає загальній меті процедур банкрутства та кореспондується з обов`язком здійснення ліквідатором всієї повноти передбачених законом повноважень і заходів спрямованих на досягнення цієї мети у ліквідаційній процедур

Юридичним механізмом досягнення такої мети та недопущення використання юридичної особи як інструменту безпідставного збагачення за чужий рахунок є притягнення винних осіб у доведенні боржника до банкрутства, які використовували таку особу як прикриття ("вуаль") для досягнення своїх цілей (отримання доходів, матеріальної вигоди, зокрема через зловживання правом тощо), до додаткової (субсидіарної) відповідальності і стягнення на користь кредиторів непогашених у ліквідаційній процедурі кредиторських вимог.

За відсутності у диспозиції ч. 2 ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства конкретизації обставин (дій/бездіяльності винних осіб), що підлягають встановленню судом для покладення субсидіарної відповідальності, при вирішенні цього питання мають братися до уваги також положення ч.2 ст. 215 Господарського кодексу України та підстави для порушення справи про банкрутство, з огляду на які такими діями можуть бути, зокрема:

1) вчинення суб`єктами відповідальності будь-яких дій, направлених на набуття майна, за відсутності активів для розрахунку за набуте майно чи збільшення кредиторської заборгованості боржника без наміру її погашення;

2) прийняття суб`єктами відповідальності рішення при виведення активів боржника, внаслідок чого настала неплатоспроможність боржника по його інших зобов`язаннях;

3) прийняття суб`єктами відповідальності рішення, вказівок на вчинення майнових дій чи бездіяльності боржника щодо захисту власних майнових інтересів юридичної особи боржника на користь інших юридичних осіб, що мало наслідком настання неплатоспроможності боржника тощо.

Наведений перелік обставин, які мають братися до уваги під час розгляду питання застосування субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство, не є вичерпним.

Вирішуючи питання щодо вини (форми вини) суб`єкта субсидіарної відповідальності, слід виходити з обов`язків та повноважень суб`єктів відповідальності щодо боржника, покладених на них законом та/або статутом, враховуючи при цьому положення ч.ч. 1,3 ст. 4 Кодексу України з процедур банкрутства.

Особи, які виступають від імені юридичної особи, зобов`язані діяти не лише в межах своїх повноважень, а й добросовісно і розумно. Між господарським товариством та його посадовою особою (зокрема директором чи генеральним директором) у процесі діяльності складаються відносини довірчого характеру, у зв`язку з чим протиправна поведінка зазначеної особи може виражатися не лише у невиконанні нею обов`язків, прямо встановлених установчими документами товариства, чи перевищенні повноважень при вчиненні певних дій від імені товариства, а й у неналежному чи недобросовісному виконанні таких дій без дотримання меж нормального господарського ризику, з особистою заінтересованістю чи при зловживанні своїм розсудом, прийнятті очевидно необачних чи марнотратних рішень.

Недодержання принципу добросовісності перетворюється на винну поведінку, оскільки протиправне порушення суб`єктивних цивільних прав особи є прямим наслідком дій зобов`язаної особи, яка, зважаючи на конкретні обставини, могла усвідомлювати характер своїх дій як таких, що можуть завдати шкоди.

Банкрутство (неплатоспроможність) не є одномоментним процесом, а суд лише констатує цей стан, до якого призводять дії (бездіяльність) у широкому часовому проміжку.

Ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства закріплено правову презумпцію субсидіарної відповідальності осіб, що притягуються до неї, складовими якої є недостатність майна ліквідаційної маси для задоволення вимог кредиторів та наявність ознак доведення боржника до банкрутства.

Однак, зазначена презумпція є спростовною, оскільки передбачає можливість відповідних осіб довести відсутність своєї вини у банкрутства боржника та уникнути відповідальності. Спростовуючи названу презумпцію, особа, яка притягується до відповідальності має право довести свою добросовісність, підтвердивши, зокрема, оплатне придбання активу боржника на умовах, на яких за порівняних обставин зазвичай укладаються аналогічні правочини та довівши, що вчинені за її участі (впливу) операції приносять дохід, відображені у відповідності з їх дійсним економічним змістом, а отримана боржником вигода обумовлена розумними економічними чинниками.

Якщо дії особи, які мали вплив на економічну (юридичну) долю боржника викликають об`єктивні сумніви в тому, що вона керувалася інтересами боржника, на неї переходить тягар доведення того, що результати зазначених дій стали наслідком звичайного господарського обороту, а не викликані використанням нею своїх можливостей, що стосуються визначення дій боржника, як таких, що вчиненні на шкоду інтересам боржника та його кредиторів. У такому разі небажання особи, яка притягується до субсидіарної відповідальності, надати суду докази має кваліфікуватися згідно із ч. 2 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України виключно як відмова від спростування фактів, на наявність яких аргументовано з посиланням на конкретні документи вказує процесуальний опонент.

Передбачається, що до суб`єктів субсидіарної відповідальності слід віднести осіб, які отримали істотний актив боржника на підставі актів, рішень, правочинів тощо прийнятих засновниками чи керівником боржника на шкоду інтересам останнього та його кредиторів, які можуть виражатися, зокрема, у прийнятті ключових ділових рішень з порушенням принципів добросовісності та розумності, в тому числі узгодження, укладення або схвалення правочинів на завідомо невигідних умовах або з особами завідомо нездатними виконати свої зобов`язання ("фірмами одноденками" тощо); наданні вказівок з приводу вчинення явно збиткових операцій; призначенні на керівні посади осіб, результат діяльності яких явно не відповідає інтересам юридичної особи; створенні і підтриманні такої системи управління боржником, яка націлена на систематичне отримання вигоди третьою особою на шкоду боржнику і його кредиторам; використанні документообігу, який не відображає реальних господарських операцій; отриманні такими особами істотних переваг з такої системи організації підприємницької діяльності, яка спрямована на перерозподіл (в тому числі за допомогою недостовірного документообігу), сукупного доходу, отримуваного від здійснення даної діяльності особами, об`єднаними спільним інтересом (наприклад, єдиним виробничим циклом), на користь ряду цих осіб з одночасним акумулюванням на стороні боржника основного боргового навантаження; використанні і розпорядженні майном боржника, як своїм особистим, нехтуючи інтересами кредиторів; вчинення інших юридичних дій, що не відповідають принципу добросовісності в комерційній (діловій) практиці тощо. Наведений перелік прикладів не є вичерпним.

Отже, виходячи зі змісту ч. 2 ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства суд оцінює істотність впливу дій (бездіяльності) третіх осіб на становище боржника, перевіряючи наявність причинно-наслідкового зв`язку між діями (бездіяльністю) цих осіб та фактичною неплатоспроможністю боржника (доведенням його до банкрутства).

Для визначення статусу особи як відповідача по субсидіарній відповідальності за зобов`язаннями боржника ліквідатор має проаналізувати, а суд під час розгляду заяви про притягнення до субсидіарної відповідальності та з`ясуванні наявності підстав для покладення на цих осіб субсидіарної відповідальності дослідити сукупність правочинів та інших юридичних дій, здійснених під впливом осіб, а також їх бездіяльність, що сприяли виникненню кризової ситуації, її розвитку і переходу в стадію банкрутства боржника.

Об`єктом оцінки суду в цьому випадку є надані ліквідатором докази на підтвердження доведення діями чи бездіяльністю третіх осіб боржника до банкрутства до яких належить, зокрема, звіт за результатами проведеного аналізу фінансово-господарського стану боржника складений у відповідності до Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності.

Саме детальний аналіз фінансового становища банкрута у поєднанні з дослідженням підстав виникнення заборгованості боржника перед кредиторами у справі про банкрутство, дозволить ліквідатору банкрута виявити наявність чи відсутність дій засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника щодо доведення до банкрутства юридичної особи.

Суд вважає обґрунтованим висновок ліквідатора, що продаж необоротних активів ТОВ «Верхньосірогозький ОПЗ» фактично є реалізацією рішення про припинення господарської діяльності Боржника і призвів до втрати ним платоспроможності.

Таким чином, продаж нерухомого майна ТОВ «Верхньосірогозький ОПЗ» було вчинено не в його інтересах, а в інтересах ПСП «Каїсса». Після продажу необоротних активів та відчуження/використання оборотних активів ТОВ «Верхньосірогозький ОПЗ» втратило можливість здійснювати господарську діяльність і поступово припинило свою діяльність.

Наведені вище обставини свідчать, що ПСП «Каїсса» було вирішено припинити діяльність ТОВ «Верхньосірогозький ОПЗ», проте передбачених законом заходів щодо його припинення здійснено не було, а виведення активів ТОВ «Верхньосірогозький ОПЗ» в процесі припинення його діяльності здійснювалося не на ринкових засадах, що призвело до його неплатоспроможності. Внаслідок втрати платоспроможності, Боржник був позбавлений можливості погашення вимог кредиторів, зокрема податкового боргу ГУ ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, яке є кредитором в даній справі.

Використання ПСП «Каїсса» своєї власності - частки в статутному капіталі ТОВ «Верхньосірогозький ОПЗ» завдало шкоди інтересам суспільства, оскільки призвело до неможливості погашення останнім заборгованості перед кредиторами, зокрема перед державним бюджетом, що є порушенням ст.13, 41 Конституції України. Дії ПСП «Каїсса», які призвели до позбавлення ТОВ «Верхньосірогозький ОПЗ» майна, що забезпечувало його прибуткову діяльність, без співмірної компенсації, яка б дозволила останньому вести подальшу господарську діяльність або принаймні погасити всі вимоги кредиторів, не можна визнати добросовісними.

Отже, такими діями ПСП «Каїсса» порушено одну з загальних засад цивільного законодавства, передбачених ч.1 ст.3 ЦК України. При цьому ПСП «Каїсса» не вжито достатніх заходів для запобігання банкрутству ТОВ «Верхньосірогозький ОПЗ», чим порушено ч.1 ст.211 ГК України, ч.1 ст.5 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (у чинній на час порушення редакції).

Дії ПСП «Каїсса» як засновника (учасника) ТОВ «Верхньосірогозький ОПЗ», а саме виведення майна ТОВ «Верхньосірогозький ОПЗ» на свою користь не за ринковою вартістю, що призвело до неплатоспроможності останнього і невжиття в подальшому достатніх заходів щодо запобігання його банкрутству, є протиправними. Наявність шкоди внаслідок позбавлення ТОВ «Верхньосірогозький ОПЗ» майна, що забезпечувало його прибуткову діяльність, не за ринковою вартістю, що призвело до його неплатоспроможності, було завдано шкоду у вигляді непогашених вимог кредиторів.

Зокрема розмір непогашених вимог кредиторів, якими було подано заяви з грошовими вимогами до боржника (ГУ ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі) склав 1 916 200,15 грн.

Причинно-наслідковий зв`язок між протиправними діями і завданою шкодою досліджений в Аналізі фінансового стану ТОВ «Верхньосірогозький ОПЗ» та свідчить, що втрата платоспроможності боржника відбулась внаслідок вилучення у нього всього ліквідного майна та втрати ним доходу від господарської діяльності, що зумовлено рішеннями та діями ПСП «Каїсса» як засновника (учасника) ТОВ «Верхньосірогозький ОПЗ» про припинення його діяльності та подальше перенесення діяльності олійно-переробного заводу на ПП «Профі-Трейд», належне засновникам ПСП «Каїсса».

Тягар доведення відсутності своєї вини у діях, які призвели до банкрутства ТОВ «Верхньосірогозький ОПЗ», лежить на ПСП «Каїсса».

Однак, ПСП «Каїсса» відзиву на позов не надало, вказаних ліквідатором обставин не спростувало.

До повноважень ПСП «Каїсса», як одноосібного учасника (власника) ТОВ «Верхньосірогозький ОПЗ», належить як прийняття будь-яких управлінських рішень щодо діяльності останнього, так і контроль за діяльністю його виконавчого органу. Згідно ч.2 ст.98 ЦК України рішення про внесення змін до статуту товариства, відчуження майна товариства на суму, що становить п`ятдесят і більше відсотків майна товариства, та про ліквідацію товариства приймаються більшістю не менш як у 3/4 голосів, якщо інше не встановлено законом.

Оскільки вартість відчуженого майна складала близько 97% майна товариства, прийняття такого рішення відноситься до виключної компетенції зборів учасників товариства, в даному випадку - ПСП «Каїсса» як єдиного учасника.

Вилучення майна ТОВ «Верхньосірогозький ОПЗ» на свою користь та подальша передача його ПП «Профі-Трейд» були здійснені саме з волі ПСП «Каїсса», про що однозначно свідчить той факт, що ПСП «Каїсса» виступало покупцем нерухомого та (принаймні частини) іншого майна ТОВ «Верхньосірогозький ОПЗ». Отже, ліквідатором доведено, що саме ПСП «Каїсса» є винним у доведенні ТОВ «Верхньосірогозький ОПЗ» до банкрутства.

Розмір вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою. Ухвалами господарського суду Херсонської області від 02.12.2021 та від 03.02.2022 року у справі №923/1351/21 визнано вимоги Головного управління Державної податкової служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі в сумі 1 916 200,15 грн.

Щодо вимог ліквідатора до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 з посиланням на те, що рішення, які призвели до банкрутства ТОВ «Верхньосірогозький ОПЗ» безпосередньо приймалися засновниками (учасниками) ПСП «Каїсса», суд зазначає про необґрунтованість та недоведеність повного складу об`єктивної сторони та наявності винних дій вказаних відповідачів в умисних діях щодо доведення до банкрутства підприємства, оскільки фактично рішення було прийнято засновником банкрута - юридичною особою ПСП «Каїсса», на яку і покладається субсидіарна відповідальність.

Відсутність (ненадання) належних доказів на підтвердження елементів/складових об`єктивної сторони порушення, тобто дій/бездіяльності конкретної особи (суб`єкта) відповідальності, що вказують на доведення до банкрутства або банкрутства, спростовує існування об`єктивної сторони порушення з доведення до банкрутства, а відповідно свідчить про відсутність підстав визначити суб`єктів відповідальності, встановити вину у діях/бездіяльності цих осіб та покласти субсидіарну відповідальність на її суб`єктів. Вказані висновки висловлені Верховним Судом у складі Касаційного господарського суду у постанові N 910/21232/16 від 16.06.2020.

Відсутність (ненадання) належних доказів на підтвердження елементів/складових об`єктивної сторони порушення, тобто дій/бездіяльності конкретної особи (суб`єкта) відповідальності, що вказують на доведення до банкрутства або банкрутства, спростовує існування об`єктивної сторони порушення з доведення до банкрутства (банкрутства), а відповідно не надає можливості визначити суб`єктів відповідальності, встановити вину у діях/бездіяльності цих осіб та покласти субсидіарну відповідальність на таких суб`єктів (зазначена правова позиція викладена Верховним Судом в постановах, зокрема, N 910/21323/16 від 16.06.2020, N 927/219/20 від 15.02.2022).

Отже, беручи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для покладання субсидіарної відповідальності у зв`язку з доведенням до банкрутства на ПСП «Каїсса» у розмірі заявленому ліквідатором, як засновника банкрута.

Суд надав за положеннями ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, оцінку вищенаведеним обставинам, звіту за результатами проведення аналізу фінансово-господарської діяльності неплатоспроможного підприємства, а також доказам на основі яких такий звіт було складено та аргументам ліквідатора щодо наявності підстав для покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника, відзиву відповідача та дійшов висновку про часткове задоволення заяви та наявність підстав для покладення субсидіарної відповідальності на відповідача ПСП «Каїсса», в частині вимог до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 суд відмовляє.

У викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах (правова позиція Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16).

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

За умовами ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Отже, судове рішення повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справ.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Задовольнити частково позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Верхньосірогозький ОПЗ" арбітражного керуючого Ляшко Олександра Віталійовича про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями банкрута.

2.Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства «Каїсса» (73000, м. Херсон, вул. Рішельєвська, буд. 9; код ЄДРПОУ 14115089) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Верхньосірогозький ОПЗ» (73000, м. Херсон, вул. Нафтовиків, буд. 1; код ЄДРПОУ 36419799) грошові кошти в сумі 1 916 200 (один мільйон дев`ятсот шістнадцять тисяч двісті), 15 грн. в якості субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями Товариства з обмеженою відповідальністю «Верхньосірогозький ОПЗ» перед кредиторами у справі про банкрутство № 923/1351/21.

3.В частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Верхньосірогозький ОПЗ" арбітражного керуючого Ляшко Олександра Віталійовича про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Верхньосірогозький ОПЗ» грошових коштів в сумі 1 916 200,15 грн. в якості субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями Товариства з обмеженою відповідальністю «Верхньосірогозький ОПЗ» перед кредиторами у справі про банкрутство №923/1351/21 - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у порядку ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено та підписано 30 вересня 2024р.

Оскільки місце перебування відповідача ОСОБА_2 - Херсонська обл., м. Нова Каховка, повідомлення про рішення оприлюднити на офіційному сайті Господарського суду Одеської області вебпроталу "Судова влада України" у відповідності до ст. 12-1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України".

Копію рішеня надіслати на електронну адресу: ТОВ "Верхньосірогозький ОПЗ" в особі арбітражного керуючого Ляшко О.В. ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), ПСП "Каїсса" (14115089@ukr.net), Головного управління ДПС у Херсонській обл., АРК та м. Севастополі (kherson.official@tax.gov.ua).

Копію рішення надіслати: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 ).

Суддя Л.І. Грабован