Ухвала

від 15.01.2025 по справі 923/1351/21

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову у відкритті апеляційного провадження

15 січня 2025 року м. ОдесаСправа № 923/1351/21(916/1740/24)Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Аленіна О.Ю.

суддів: Принцевської Н.М., Філінюка І.Г.

розглянувши апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства "Каїсса"

на рішення Господарського суду Одеської області від 11.09.2024 (складено та підписано 30.09.2024, суддя Грабован Л.І.)

у справі №923/1351/21(916/1740/24)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Верхньосірогозький ОПЗ" в особі ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Ляшко Олександра Віталійовича

до 1) Приватного сільськогосподарського підприємства "Каїсса"

2) ОСОБА_1

3) ОСОБА_2

4) ОСОБА_3

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Головного управління Державної податкової служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі

про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями банкрута

ВСТАНОВИВ

Рішенням Господарського суду Одеської області від 11.09.2024 по справі №923/1351/21(916/1740/24) позов задоволено частково, стягнуто з Приватного сільськогосподарського підприємства «Каїсса» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Верхньосірогозький ОПЗ» грошові кошти в сумі 1 916 200,15 грн в якості субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями Товариства з обмеженою відповідальністю «Верхньосірогозький ОПЗ» перед кредиторами у справі про банкрутство № 923/1351/21, в задоволенні решти позову відмовлено.

До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Приватного сільськогосподарського підприємства "Каїсса" на вищевказане рішення суду.

Також скаржником заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження названого рішення.

В обґрунтування заявленого клопотання скаржник посилається на те, що про наявність оскаржуваного рішення йому стало відомо лише 22.10.2024 коли на електронну адресу надійшов лист від Господарського суду Одеської області.

Скаржник також зазначає, що він не був обізнаний про розгляд даної справи, оскільки не отримував відповідні повідомлення (ухвали) від суду першої інстанції.

Також апелянт наголошує на тому, що з 24.02.2022 господарська діяльність підприємства зупинена від незалежних від нього обставин, зокрема через початок активних бойових дій на території України та тимчасову окупацію території Херсонської області, де здійснює свою діяльність апелянт.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.12.2024 апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства "Каїсса" на рішення Господарського суду Одеської області від 11.09.2024 по справі №923/1351/21(916/1740/24) залишено без руху, визначено Приватному сільськогосподарському підприємству "Каїсса" усунути встановлені судом при поданні апеляційної скарги недоліки, а саме вказати інші причини для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Одеської області від 11.09.2024 по справі №923/1351/21(916/1740/24) та надати докази направлення копії апеляційної скарги з додатками іншим учасникам справи, протягом 10 днів з дня вручення апелянту ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

До суду апеляційної інстанції надійшла заява апелянта про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Одеської області від 11.09.2024 по справі №923/1351/21(916/1740/24).

В обґрунтування такого клопотання скаржник зазначає, що Приватне сільськогосподарське підприємство «Каїсса» перебувало і перебуває за адресою реєстрації, така реєстрація не змінювалась, проте, жодних поштових відправлень від Господарського суду Одеської області так і від арбітражного керуючого про розгляд справи № 923/1351/21 не надходило. Наголошує, що кореспонденція за юридичною адресою отримується. При цьому, в апеляційній скарзі апелянт звертав увагу суду, що повідомлення про призначення до розгляду даної справи Приватне сільськогосподарське підприємство «КАЇССА» не отримувало, повідомлення від суду на поштову адресу не направлялось, як і копій ухвал суду та, відповідно, інших процесуальних документів, в тому числі і оскаржуваного рішення Господарського суду Одеської області від 11.09.2024 року. Також, повідомлення про виклик до суду не надходили і на телефон, який є публічними та офіційним відповідно до Виписки/витягу з ЄДР.

За твердженням апелянта, причиною пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції була необізнаність із його існуванням через неналежне повідомлення, у зв`язку з повним призупинення діяльності апелянта та через об`єктивні, не залежні від волі Приватного сільськогосподарського підприємства «КАЇССА» обставини, а також, відсутність фактичної обізнаності (не формальної, через електронний суд, доступ до якого був відсутній в апелянта) про наявність такого провадження та відповідної судової справи №923/1351/21.

Скаржник також зазначає, що за наслідками агресії рф, Приватне сільськогосподарське підприємство «Каїсса» втратило можливість здійснювати діяльність через окупацію основних засобів і фондів, перебування значної частини співробітників в окупації або поза межами країни, знищенням частини будівлі за місцем знаходження юридичної адреси з подальшим затопленням приміщення через підрив Каховської ГЕСс де перебував архів, сервери та всі документи про що повідомлено не лише правоохоронні органи, а й податковий орган з місцем перебування на обліку.

До того ж, як зазначає апелянт, реєстрація електронного кабінету ЄСІТС було здійснено юристом, з прив`язкою до електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_1. В силу призупинення діяльності Приватного сільськогосподарського підприємства «Каїсса» та втрату зв`язку з юристом розпорядженням від 22.10.2024 року було відновлено доступ до електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_1. В свою чергу, керівник і бухгалтер апелянта не володіли навиками користування електронним кабінетом ЄСІТС, про наявність такого кабінету стал відомо лише при відновленні вищенаведеної електронної пошти. Тобто, після 22 жовтня 2024 року, 18 годині 43 хв. на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_1, до моменту отримання першого листа від суду 22.10.2024 року не фактично надходило, в силу відсутності доступу до поштової скриньки, яка, як виявилось, прив`язана до електронного кабінету ЄСІТС та була відновлена лише розпорядженням від 23.10.2024.

Вказана ситуація, на переконання апелянта, об`єктивно унеможливила участь представника Приватного сільськогосподарського підприємства «Каїсса» під час розгляду цієї справи судом першої інстанції, у зв`язку з чим відповідач реально дізнався про цей спір вже після отримання копії рішення суду від 11 вересня 2024 року та ознайомлення з ним 22.10.2024 року.

Апелянт зазначає, що ні телефонограм, ні листів на офіційну електронну адресу Приватного сільськогосподарського підприємства «Каїсса» ні юридичну адресу (після деокупації Херсону) від арбітражного керуючого та суду першої інстанції не надходило, що ставить під сумнів дотримання принципу змагальності сторін процесу.

До суду апеляційної інстанції також надійшли заперечення арбітражного керуючого Ляшка Олександра Віталійовича в яких останній просить відмовити Приватному сільськогосподарському підприємству «Каїсса» у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Одеської області у справі №923/1351/21 (916/1740/24) від 11.09.2024.

В обґрунтування таких заперечень арбітражний керуючий зазначає, що зазначені ПСП «Каїсса» у клопотанні про усунення недоліків апеляційної скарги причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Одеської області від 11.09.2024 по справі №923/1351/21(916/1740/24) є неповажними. Зокрема, є суперечливою позиція ПСП «Каїсса» щодо неможливості забезпечити доступ до системи «Електронний суд», який можливий з будь-якого місця в Україні та з будь-якого пристрою (комп`ютера, планшета, смартфона), та одночасно щодо можливості забезпечити отримання поштової кореспонденції за адресою реєстрації у місті Херсоні (що забезпечити значно складніше, враховуючи безпекову ситуацію у місті Херсоні та припинення господарської діяльності ПСП «Каїсса»).

Арбітражний керуючий також зазначає, що повідомлена ПСП «Каїсса» суду інформація про забезпечення отримання поштової кореспонденції за юридичною адресою - є недостовірною. Так, ліквідатором 04.03.2024 ТОВ «Верхньосірогозький ОПЗ» на поштову адресу ПСП «Каїсса» було направлено вимогу №02-01/1351-54 від 01.03.2024 щодо передачі документації, печаток і штампів, матеріальних та інших цінностей ТОВ «Верхньосірогозький ОПЗ». Поштове відправлення, яким було направлено зазначену вимогу, повернулось з зазначенням «Закінчення встановленого терміну зберігання», що спростовує доводи ПСП «Каїсса» про забезпечення ним отримання поштової кореспонденції за юридичною адресою.

Звертає арбітражний керуючий увагу й на те, що ПСП «Каїсса» стверджує, що про оскаржуване рішення дізналось після відновлення доступу до електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_1, яке відбулось «за розпорядженням від 23.10.2024 року», проте не наводить причин, з яких було неможливо раніше відновити доступ як до цієї поштової скриньки, так і до системи «Електронний суд».

Таким чином, на переконання арбітражного керуючого, ПСП «Каїсса» в апеляційній скарзі та заяві про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Одеської області від 11.09.2024 не доведено наявності об`єктивних обставин, які призвели до порушення строку на апеляційне оскарження, їх поважність та непереборність, а наведені скаржником причини поновлення пропущеного строку не є поважними, оскільки можливість своєчасного звернення з апеляційною скаргою залежала виключно від волевиявлення ПСП «Каїсса», тобто порушення строку на апеляційне оскарження зумовлене виключно суб`єктивними факторами.

Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду, розглянувши заяву про усунення недоліків та дослідивши обставини викладені у ній, дійшла наступних висновків.

Відповідно до ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст. 119 ГПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, оскаржуване рішення складено та підписано судом першої інстанції 30.09.2024.

Відповідно останнім днем звернення з апеляційною скаргою на таке рішення є 21.10.2024, з урахуванням вихідних, не робочих днів.

В свою чергу, апеляційна скарга була подана до суду апеляційної інстанції лише 08.11.2024 засобами електронного зв`язку за допомогою системи Електронний Суд.

Тобто скаржником був пропущений строк звернення з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Одеської області від 11.09.2024 у цій справі.

Статтею 6 ГПК України визначено, що суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Електронний кабінет - це персональний кабінет (веб-сервіс чи інший користувацький інтерфейс) у підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, за допомогою якого особі, яка пройшла електронну ідентифікацію, надається доступ до інформації та сервісів Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремих підсистем (модулів), у тому числі можливість обміну (надсилання та отримання) документами (в тому числі процесуальними документами, письмовими та електронними доказами тощо) між судом та учасниками судового процесу, а також між учасниками судового процесу. Електронна ідентифікація особи здійснюється з використанням кваліфікованого електронного підпису чи інших засобів електронної ідентифікації, які дають змогу однозначно встановити особу.

Адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

За приписами ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Як вбачається з відомостей, які містяться у підсистемі Електронний суд ЄСІТС, Приватне сільськогосподарське підприємство "Каїсса" має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС. Дата реєстрації - 18.10.2023.

У наявних копіях матеріалів справи міститься довідка про доставку електронного документу, а саме оскаржуваного рішення, до електронного кабінету Приватного сільськогосподарського підприємства "Каїсса" у відповідності до якої оскаржуване рішення отримано апелянтом 01.10.2024 о 19:10.

Частиною 6 ст. 242 ГПК України визначено, якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Наведене свідчить про те, що оскаржуване рішення було вручено апелянту - 02.10.2024 та саме з цієї дати він вважається обізнаним про прийняття такого рішення, що в свою чергу спростовує необґрунтовані твердження скаржника про те, що про наявність оскаржуваного рішення він дізнався лише 22.10.2024.

Статтею 256 ГПК України визначено, що учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відтак, з огляду на дату отримання скаржником оскаржуваного рішення (02.10.2024), останній мав право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження у разі подання такої скарги до 22.10.2024.

Однак, як вже було вказано вище, апеляційна скарга була подана до суду апеляційної інстанції лише 08.11.2024.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак, такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Мушта проти України" зазначено: "право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак, такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності, а їх застосування має відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані".

Колегія суддів відзначає, що з правового контексту приписів ст. 119 ГПК України вбачається, що законодавець не передбачив обов`язок суду автоматично відновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити - з якої саме поважної причини такий строк було порушено скаржником, та чи підлягає відновленню.

Як свідчить правовий аналіз норм чинного законодавства, суд може відновити пропущений процесуальний строк лише у виняткових випадках, тобто причини відновлення таких строків повинні бути не просто поважними, але й мати такий характер, не враховувати який вважалось би несправедливим та таким, що суперечить загальним засадам законодавства.

Для поновлення процесуального строку суд має встановити наявність відповідних обставин, задля чого заявник має довести суду їх наявність та непереборність, у зв`язку з тим, що фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, що може використовуватись як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавцем кожного з процесуальних строків.

Судова колегія зазначає, що лише факт подання стороною клопотання про відновлення строку не зобов`язує суд автоматично відновити цей строк, оскільки клопотання про відновлення строку подання апеляційної скарги з огляду на приписи ст. 256 Господарського процесуального кодексу України повинно містити обґрунтування поважності пропуску цього строку.

Крім того, наявність або відсутність підстав для задоволення заяви про відновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги визначається за правилами ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, за приписами якої господарський суд може відновити пропущений процесуальний строк за заявою сторони чи з своєї ініціативи, якщо визнає причину пропуску процесуального строку поважною. Поважними визнаються такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій. При цьому, Господарський процесуальний кодекс України не пов`язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку, тобто у кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду вирішуючи питання щодо поважності пропуску скаржником строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Одеської області від 11.09.2024, з огляду на підстави наведені апелянтом, також зазначає наступне.

Так, апелянт стверджує, що його не було повідомлено про розгляду даної справи та ухвали про призначення розгляду справи він не отримував.

Однак такі доводи апелянта спростовуються наступним.

Під час звернення до суду із заявою про покладення субсидіарної відповідальності, арбітражний керуючий, з огляду на приписи ст. 6 ГПК України, направив таку заяву до електронного кабінету Приватного сільськогосподарського підприємства "Каїсса" та остання була доставлена - 20.04.2024 о 12:03 (т.1, а.с. 12-13).

У зв`язку із залишенням місцевим господарським судом заяви без руху, арбітражним керуючим, на виконання вимог суду, було подано до суду належним чином оформлену заяву про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями банкрута, а також надано докази на підтвердження направлення її учасникам справи, зокрема й апелянту. Так, заява було доставлена до електронного кабінету Приватного сільськогосподарського підприємства "Каїсса"- 01.05.2024 о 16:56 (т.2, а.с. 13).

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 06.05.2024 було відкрито провадження по цій справі та призначено її до розгляду на 05.06.2024.

Як свідчить наявна у матеріалах справи довідка про доставку електронного документу, вищевказана ухвалу була доставлена до електронного кабінету Приватного сільськогосподарського підприємства "Каїсса"- 06.05.2024 о 16:47 (т.2, а.с. 17а)

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 05.06.2024 було призначено підготовче засідання по цій справі на 17.07.2024.

У відповідності до довідки про доставку електронного документу, вищевказана ухвалу була доставлена до електронного кабінету Приватного сільськогосподарського підприємства "Каїсса"- 10.06.2024 о 20:44 (т.3, а.с. 31).

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 17.07.2024 було відкладено розгляд даної справи на 05.08.2024.

Також даною ухвалою було викликано позивача та відповідачів, зокрема й Приватне сільськогосподарське підприємство "Каїсса", у судове засідання.

Як свідчить наявна у матеріалах справи довідка про доставку електронного документу, вищевказана ухвалу була доставлена до електронного кабінету Приватного сільськогосподарського підприємства "Каїсса"- 19.07.2024 о 13:20 (т.3, а.с. 53).

Також, 22.07.2024 судом першої інстанції було розміщено оголошення на офіційному веб-сайті Судової влади України оголошення про відкладення даної справи та виклик у судове засідання сторін (т.3, а.с. 57).

Однак, у судове засідання призначене судом першої інстанції на 05.08.2024 представник Приватного сільськогосподарського підприємства "Каїсса" не з`явився.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 05.08.2024 було закрито підготовче провадження та призначено справу розгляду по суті на 09.09.2024.

Також даною ухвалою було викликано позивача та відповідачів, зокрема й Приватне сільськогосподарське підприємство "Каїсса", у судове засідання.

У відповідності до довідки про доставку електронного документу, вищевказана ухвалу була доставлена до електронного кабінету Приватного сільськогосподарського підприємства "Каїсса"- 07.08.2024 о 17:27 (т.3, а.с. 67а).

Також, 13.08.2024 судом першої інстанції було розміщено оголошення на офіційному веб-сайті Судової влади України оголошення про відкладення даної справи та виклик у судове засідання сторін (т.3, а.с. 76).

Однак, у судове засідання призначене судом першої інстанції на 09.09.2024 представник Приватного сільськогосподарського підприємства "Каїсса" не з`явився.

Протокольною ухвалою суду, оголошено перерву у судовому засіданні до 11.09.2024.

Вищенаведене достеменно свідчить про обізнаність апелянта, як про надходження заяви арбітражного керуючого про покладення субсидіарної відповідальності до суду першої інстанції, так й хід розгляду даної справи у суді першої інстанції, зокрема про час, дату та місце розгляду справи.

Наведене відповідно спростовує твердження апелянта про необізнаність про наявність цієї справи у суді першої інстанції та про неотримання процесуальних документів від суду першої інстанції.

При цьому, судова колегія не приймає до уваги твердження апелянта з приводу того, що він не отримував процесуальних документів від суду за місцем своєї реєстрації засобами поштового зв`язку, з огляду на таке.

За приписами ст.5 ГПК України суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Статтею 6 ГПК України визначено, що адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку.

У відповідності до ст. 7 ГПК України особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

З огляду на вищенаведені законодавчі приписи, а також з урахуванням наявності у Приватного сільськогосподарського підприємства "Каїсса" на момент розгляду справи у суді першої інстанції зареєстрованого електронного кабінету, місцевий господарський суд з дотриманням норм процесуального права направляв процесуальні документи по цій справі до електронного кабінету апелянта.

При цьому, судова колегія зазначає, що у наявних матеріалах справи містяться відповідні довідки про доставлення процесуальних документів суду до електронного кабінету Приватного сільськогосподарського підприємства "Каїсса", доказів неможливості доставки, відмови тощо, наявні матеріали справи не містять.

Суд апеляційної інстанції відзначає, що приписами ст.7 ГПК України передбачено право сторони по справі на звернення до суду з відповідною заявою про отримання копії судового рішення та/або інших документів по справи у паперовій формі, однак, як свідчать наявні матеріали справи, з такою заявою апелянт до суду першої інстанції не звертався.

Наведене відповідно спростовує твердження апелянта з приводу, зокрема необхідності сповіщення сторони про розгляд справи засобами поштового та/або телефонного зв`язку, оскільки у даному випадку місцевий господарський суд на виконання вимог ГПК України повідомляв апелянта про розгляд справи та прийняте рішення шляхом направлення процесуальних документів до зареєстрованого Приватним сільськогосподарським підприємством "Каїсса" електронного кабінету.

Щодо посилання апелянта на запровадження воєнного стану, тимчасову окупацію територій, колегія суддів зазначає таке.

Дійсно, у зв`язку з військовою агресією рф проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який триває й на теперішній час.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 листопада 2022 року у справі № 990/115/22 (провадження № 11-107заі22) вказано, що введення воєнного стану дійсно є підставою для поновлення особі строку оскарження у випадку, якщо особа зазначає конкретні обставини, що у зв`язку із введенням воєнного стану завадили їй вчасно подати апеляційну скаргу (наприклад виїзд з місця проживання у зв`язку з проведенням в місці проживання бойових дій, відсутність інформації про результати розгляду справи та неможливість вчасно її отримати, тощо). Введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду з позовами. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам собою факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку. Сам факт запровадження воєнного стану в Україні без обґрунтування неможливості звернення до суду в розумні строки у зв`язку із запровадженням такого не може вважатися поважною причиною пропуску цих строків.

Тобто, особа, яка заявляє клопотання про поновлення встановленого законом процесуального строку, повинна надати докази на підтвердження того, що пропуск такого строку дійсно пов`язаний з об`єктивно непереборними обставинами чи істотними перешкодами.

Аналогічний за змістом висновок викладений у постановах Верховного Суду від 05.09.2022 у справі №697/2360/21 та від 19.10.2022 у справі №398/1739/15.

За змістом ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 ГПК України).

За змістом положень ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Обов`язок з доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

В свою чергу апелянтом не надано жодних доказів на підтвердження того, що запровадження воєнного стану, об`єктивно унеможливило подання цієї апеляційної скарги в межах передбачених ГПК України строків, зокрема й з огляду на те, що як вже було встановлено вище, апелянт був достеменно обізнаний про розгляд цієї справи у суді першої інстанції.

До того ж, судова колегія зазначає, що з 11.11.2022 місто Херсон, що є місцезнаходження апелянта, було деокуповано, отже станом на час розгляду даної справи у суді першої інстанції та подання апеляційної скарги, місцезнаходження апелянта не перебувало в тимчасовій окупації.

Крім того, як вже було вказано вище, апелянт з 18.10.2023 має зареєстрований електронний кабінет, а тому наявність/відсутність поштового зв`язку, жодним чином не заважає реалізації скаржником своїх прав, зокрема й на своєчасне апеляційне оскарження.

З приводу посилання апелянта на те, що реєстрація електронного кабінету ЄСІТС було здійснено юристом, зв`язок з яким було втрачено, а також на те, що керівник і бухгалтер апелянта не володіли навиками користування електронним кабінетом ЄСІТС та доступ до кабінету було відновлено лише після відновлення доступу до електронної пошти, колегія суддів зазначає, таке.

У даному випадку, обставини наведені скаржником в підтвердження поважності пропуску строку на апеляційне оскарження рішення стосуються виконання його представниками своїх професійних обов`язків та зводяться до внутрішньої організації роботи підприємства, тобто мають суб`єктивний характер і не свідчать про об`єктивну неможливість вчинити відповідну процесуальну дію в межах встановлених законом строків.

З огляду на таке, відсутність зв`язку з представником, необізнаність працівників підприємства з роботою електронного кабінету, доступом до нього, тощо не є тією об`єктивно непереборною обставиною, яка не залежать від волевиявлення сторони та пов`язана з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій.

Слід також відзначити, що апелянтом не надано жодних належних та допустимих доказів, які б свідчили про об`єктивну неможливість отримання доступу до електронного кабінету підприємства.

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2021 року у справі № 911/3513/16 зазначено, що поважними визнаються лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони, і пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій. Поновлення пропущеного процесуального строку є правом суду, яке він використовує залежно від поважності причин пропуску строку на оскарження.

Поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. У свою чергу, поважною може бути визнано причину, яка носить об`єктивний характер, та з незалежних від скаржника обставин унеможливила звернення до суду з апеляційною скаргою.

Таким чином, особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов`язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту такої скарги, а також процесуальних строків її подання.

Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (рішення ЄСПЛ від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» (Case of Union Alimentaria Sanders S. A. v. Spain) заява № 11681/85).

З огляду на вищенаведене, судова колегія дійшла висновку про те, що наведені апелянтом обставини пропуску строку на апеляційне оскарження не є поважними та об`єктивно непереборними, а є виключно суб`єктивними та такими, що залежали від волі самого заявника та жодним чином не виправдовують пропуск строку на оскарження вказаного рішення.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що апелянтом було пропущено строк на апеляційне оскарження, а наведені обставини для його поновлення не є обґрунтованими, оскільки спосіб та можливість вчасного подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції залежала виключно від волевиявлення самого скаржника, тобто мала суб`єктивний характер.

Частиною 4 ст. 261 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Оскільки наведені Приватним сільськогосподарським підприємством "Каїсса" підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнаються судом неповажними, у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Приватного сільськогосподарського підприємства "Каїсса" на рішення Господарського суду Одеської області від 11.09.2024 по справі №923/1351/21(916/1740/24) слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 3, 119, 234, 261 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Приватного сільськогосподарського підприємства "Каїсса" на рішення Господарського суду Одеської області від 11.09.2024 по справі №923/1351/21(916/1740/24).

Головуючий суддя Аленін О.Ю.

Суддя Принцевська Н.М.

Суддя Філінюк І.Г.