Рішення

від 18.09.2024 по справі 924/542/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29607, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1, e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, тел.(0382)71-81-84

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

м. Хмельницький

"18" вересня 2024 р. Справа № 924/542/24

Господарський суд Хмельницької області у складі

судді Крамара С.І., при секретарі судового засідання Кучеревич М.А., розглянувши матеріали

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НАФТОТРЕЙД ПОДІЛЛЯ", м. Хмельницький

до Приватного підприємства "ГВМ-АГРО", с. Іванівка Ярмолинецького району Хмельницької області

про стягнення 303 792,80грн, з яких: 79 200,00грн - основного боргу, 95 956,76грн - пені, 16 947,74грн - інфляційних втрат, 9 388, 30грн - 3% річних, 102 300,00грн - збитків

Представники сторін:

від позивача: не з`явились;

від відповідача: не з`явились.

В судовому засіданні, відповідно до ст. 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Процесуальні дії по справі, стислий виклад позицій сторін.

05.06.2024 року до Господарського суду Хмельницької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "НАФТОТРЕЙД ПОДІЛЛЯ", м. Хмельницький до Приватного підприємства "ГВМ-АГРО", с.Іванівка Ярмолинецького району Хмельницької області про стягнення 303 792,80грн, з яких: 79 200,00грн - основного боргу, 95 956,76грн - пені, 16 947,74грн - інфляційних втрат, 9 388,30грн - 3% річних, 102 300,00грн - збитків.

Ухвалою суду 10.06.2024 судом прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №924/542/24 в порядку розгляду за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

У підготовчому засіданні 24.07.2024 судом постановлено ухвалу, із занесенням до протоколу судового засідання, відповідно до ст.185 ГПК України, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

У зв`язку з неявкою в судове засідання представника відповідача у судовому засіданні 03.09.2024 суд постановив ухвалу, із занесенням до протоколу судового засідання, якою, відповідно до ст.216 ГПК України, відклав розгляд справи на 18.09.2024.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "НАФТОТРЕЙД ПОДІЛЛЯ", м.Хмельницький наполягає на задоволенні позовних вимог. Посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договорами поставки нафтопродуктів та завдання йому Приватним підприємством "ГВМ-АГРО", с.Іванівка Ярмолинецького району Хмельницької області збитків внаслідок непроведення реєстрації розрахунку коригування кількісних і вартісних показників №7 від 29.03.2024 до податкової накладної №391 від 20.10.2023. В судове засідання 18.09.2024 не з`явився, однак на адресу суду надіслав клопотання згідно якого просив суд здійснити розгляд справи без його участі та задовольнити позовні вимоги повністю.

Відповідач - Приватне підприємство "ГВМ-АГРО", с.Іванівка Ярмолинецького району Хмельницької області проти позовних вимог заперечує. Повідомляє, що готовий сплатити основну суму боргу за договором у розмірі 79 200,00 та водночас просить суд зменшити розмір нарахованих позивачем штрафних санкцій, оскільки нарахування таких спричиняє надмірний тягар на відповідача. Вказує, що штрафні санкції не мають бути засобом збагачення однієї з сторін договору за рахунок іншої, а мають носити саме стимулююче значення. Просить у позові відмовити та звільнити від нарахованих збитків. В судове засідання 18.09.2024 не з`явився, повноважного представника не направив, на адресу суду надіслав клопотання про відкладення розгляду справи.

Статтею 216 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 202 цього Кодексу. Якщо спір, розгляд якого по суті розпочато, не може бути вирішено в даному судовому засіданні, судом може бути оголошено перерву в межах встановлених цим Кодексом строків розгляду справи, тривалість якої визначається відповідно до обставин, що її викликали, з наступною вказівкою про це в рішенні або ухвалі.

Судом враховується, що згідно статей 42, 46 Господарського процесуального кодексу України участь сторони у судовому засіданні є її правом. При цьому, норми вказаної статті зобов`язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Судом звернуто увагу, що відкладення розгляду справи є правом суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторони чи представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Водночас суд зазначає, що у цій справі явку учасників не було визнано обов`язковою, зокрема, конкретного відповідача чи його представника.

Судом також враховано, що розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010р., "Смірнова проти України" від 08.11.2005р., "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006р., "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004р.)

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.3 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

З огляду на наведене, враховуючи завдання господарського судочинства, зважаючи на те, що відкладення є правом суду, а не обов`язком, беручи до уваги той факт, що розгляд справи вже відкладався, з метою розгляду справи у розумні строки та недопущення безпідставного затягування такого розгляду, суд, розглянувши заявлене клопотання про відкладення розгляду справи, дійшов висновку, що воно не підлягає задоволенню.

Враховуючи, що судом здійснено усі необхідні та достатні дії для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, зважаючи на належне повідомлення сторін про дату, час та місце розгляду справи, вимоги розумності строку судового розгляду, суд приходить до висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами, а неявка представників сторін не призводить до неможливості вирішення спору по суті.

Розглядом матеріалів справи встановлено таке.

21.04.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "НАФТОТРЕЙД ПОДІЛЛЯ", м.Хмельницький (далі - постачальник 1) та Приватним підприємством "ГВМ-АГРО", с.Іванівка Ярмолинецького району Хмельницької області (далі покупець) укладено Договір поставки нафтопродуктів №06 (далі договір №06).

Відповідно до п.1.1. договору №06, постачальник 1 зобов`язався передати у власність покупця, а покупець зобов`язався прийняти та оплатити нафтопродукти (надалі продукція), за цінами та в кількості відповідно до додаткових угод до цього договору (надалі додаткові угоди), що є його невід`ємною частиною та які укладаються сторонами на підставі письмових заявок покупця. Заявки покупця надаються постачальнику не пізніше 1-го робочого дня до дати відвантаження продукції. Форма заявок зазначена у додатках №1 до цього договору. В додаткових угодах зазначаються асортимент продукції, її кількість, одиниця виміру, ціна, умови поставки, строк оплати.

Згідно з п.2.2. договору №06 покупець зобов`язався оплатити повну вартість продукції на підставі рахунку-фактури постачальника на умовах 100% передоплати, або з відстроченням платежу в строк, встановлений у додатковій угоді. В платіжних документах покупець зобов`язався зазначати призначення платежу, що дозволяє однозначно віднести відповідний платіж в якості оплати продукції на підставі відповідної додаткової угоди.

20.10.2023 Приватне підприємство "ГВМ-АГРО", с.Іванівка Ярмолинецького району перерахувало на банківський рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "НАФТОТРЕЙД ПОДІЛЛЯ", м.Хмельницький 910 800,00грн, що підтверджується інформаційним повідомленням про зарахування коштів №319.

20.10.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю "НАФТОТРЕЙД ПОДІЛЛЯ", м.Хмельницький за фактом першої події, отримання авансу, зареєструвало на користь Приватного підприємства "ГВМ-АГРО" Податкову накладну №391 від 20.10.2023, відповідно до якої останнє набуло право на отримання податкового кредиту в розмірі 151 800,00грн.

В подальшому, на підставі Заявки на відвантаження пального, сторонами було укладено Додаткову угоду №2 від 04.11.2023 до Договору поставки №06 від 21.04.2023 (далі додаткова угода №2) відповідно до умов якої постачальник зобов`язався поставити у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити наступний Товар: UN 1202 Паливо дизельне ДП-Л-Євро5-В,3, ІІІ у кількості 6 000,00 літрів загальною вартістю 297 000,00грн з ПДВ (сума ПДВ 49 500,00грн).

Додатковою угодою №2 умови поставки визначено з доставкою за адресою Україна, Хмельницька обл., Ярмолинецький р-н., с.Іванівка, вул. Шевченка, 62.

Згідно Видаткової накладної №439 від 04.11.2023 відповідач отримав від Товариства з обмеженою відповідальністю "НАФТОТРЕЙД ПОДІЛЛЯ", м.Хмельницький 6 000,00 літрів дизельного пального загальною вартістю 297 000,00грн з ПДВ.

У Приватного підприємства "ГВМ-АГРО", с.Іванівка Ярмолинецького району Хмельницької області сформувалась передплата за Договором поставки нафтопродуктів №06 від 21.04.2023 у сумі 613 800,00грн.

20.03.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТБД" (далі постачальник 2) та Приватним підприємством "ГВМ-АГРО", с.Іванівка Ярмолинецького району Хмельницької області (далі покупець) укладено Договір поставки нафтопродуктів №20032023/1 (далі договір №20032023/1).

Відповідно до п.1.1. договору №20032023/1 постачальник 2 зобов`язався передати у власність покупця, а покупець зобов`язався прийняти та оплатити нафтопродукти (надалі продукція), за цінами та в кількості відповідно до додаткових угод до цього Договору (надалі Додаткові угоди), що є його невід`ємною частиною та які укладаються сторонами на підставі письмових заявок покупця. Заявки покупця надаються постачальнику 2 не пізніше 1-го робочого дня до дати відвантаження продукції. Форма заявок зазначена у Додатках №1 до цього Договору. В Додаткових угодах зазначаються асортимент продукції, її кількість, одиниця виміру, ціна, умови поставки, строк оплати.

Згідно з п.2.2. Договору №20032023/1 Покупець зобов`язався оплатити повну вартість продукції на підставі рахунку-фактури постачальника на умовах 100% передоплати, або з відстроченням платежу в строк, встановлений у Додатковій угоді. В платіжних документах покупець зобов`язався зазначати призначення платежу, що дозволяє однозначно віднести відповідний платіж в якості оплати продукції на підставі відповідної Додаткової угоди.

Відповідно до п.4.2. Договору поставки нафтопродуктів №20032023/1 від 20.03.2023 року у випадку прострочки оплати покупцем продукції, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє за період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочки оплати.

На підставі Заявки на відвантаження пального сторонами було укладено Додаткову угоду №2 від 22.10.2023 року до Договору поставки №20032023/1 від 20.03.2023 (далі Додаткова угода №2 до Договору №20032023/1) відповідно до умов якої постачальник зобов`язався поставити у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити наступний Товар: UN 1202 Паливо дизельне ДП-Л-Євро5-В,3, ІІІ у кількості 14 000,00 літрів загальною вартістю 693 000,00грн.

Додатковою угодою №2 умови поставки визначено з доставкою за адресою Україна, Хмельницька обл., Ярмолинецький р-н., с. Іванівка, вул. Шевченка, 62.

Згідно Видаткової накладної №1791 від 22.10.2023 Відповідач отримав від Товариства з обмеженою відповідальністю "ТБД" 14000,00 літрів дизельного пального загальною вартістю 693 000,00грн з ПДВ (сума ПДВ 115 500,00грн).

ПП "ГВМ-АГРО", с.Іванівка Ярмолинецького району Хмельницької області не виконало взяті на себе зобов`язання за Договором поставки нафтопродуктів №20032023/1 від 20.03.2023 по оплаті 693 000 гривень 00 копійок з ПДВ.

11.03.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТБД" (далі Первісний Кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "НАФТОТРЕЙД ПОДІЛЛЯ", м.Хмельницький (далі Новий Кредитор) укладено Договір про відступлення права вимоги №11-03/24 (далі Договір №11-03/24).

Відповідно до п.1.1. Договору №11-03/24 цим договором врегульовані відносини щодо відступлення Первісним кредитором Новому кредитору права вимоги, що належить Первісному кредиторові до Приватного підприємства "ГВМ-АГРО" (ідентифікаційний код 38171525) (надалі боржник), вказані в п.1.2. та п. 2.1 цього Договору.

Згідно з п.1.2. Договору №11-03/24 сторонами укладено даний Договір відступлення права вимоги №11-03/24 від 11.03.2024 за яким Первісний кредитор відступив Новому кредитору своє право грошової вимоги до боржника за Договором поставки нафтопродуктів № 20032023/1 від 20.03.2023.

У зв`язку з чим, Первісний кредитор підтверджує, що боржник, як покупець, має перед ним борг в розмірі 693 000 гривень 00 копійок, що виникли на підставі Договору поставки нафтопродуктів №20032023/1 від 20.03.2023, Додаткової угоди №2 від 22.10.2023 до Договору поставки нафтопродуктів №20032023/1 від 20.03.2023, Видаткової накладної №1791 від 22.10.2023 (надалі Кредиторська заборгованість).

Відповідно до п. 2.1. Договору №11-03/24 правами, які відступаються відповідно до цього Договору Первісним кредитором Новому кредитору є право Первісного кредитора вимагати (в тому числі, але не виключно в судовому порядку, в примусовому порядку чи позасудовому) і отримувати від боржника вказану у п.1.2. цього договору суму Кредиторської заборгованості в повному обсязі. Первісний кредитор підтверджує та надає свою згоду на заміну його Новим кредитором по всіх можливих судових чи позасудових справах.

Право вимоги, що відступається відповідно до цього Договору переходять від Первісного кредитора до Нового кредитора з моменту підписання цього Договору та Акту приймання-передачі права вимоги, після чого Новий кредитор стає кредитором по відношенню до боржника по його заборгованості. (п.2.2. Договору №11-03/24).

На виконання умов Договору №11-03/24 між Первісним кредитором та Новим кредитором укладено Акт приймання-передачі документів від 11.03.2024 до Договору відступлення права вимоги №11-03/24 від 11.03.2024 (далі Акт приймання-передачі документів).

Підписанням Акту приймання-передачі документів сторони засвідчили факт передачі Первісним кредитором та приймання Новим кредитором права вимоги до Приватного підприємства "ГВМ-АГРО" (ідентифікаційний код 38171525) Кредиторської заборгованості зазначеної в п.1.2. Договору №11-03/24 про відступлення права вимоги від 11.03.2024 в розмірі 693 000,00 гривень.

29.03.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "НАФТОТРЕЙД ПОДІЛЛЯ", м.Хмельницький та Приватним підприємством "ГВМ-АГРО", с.Іванівка Ярмолинецького району Хмельницької області, відповідно до ст.601 Цивільного Кодексу України, ст.203 Господарського Кодексу України, складено Акт про зарахування зустрічних однорідних грошових вимог, а саме:

- Товариство з обмеженою відповідальністю "НАФТОТРЕЙД ПОДІЛЛЯ", м.Хмельницький має невиконане грошове зобов`язання перед Приватним підприємством "ГВМ-АГРО", с.Іванівка Ярмолинецького району Хмельницької області в розмірі 613 800 гривень 00 копійок, що виникло на підставі Договору поставки нафтопродуктів №06 від 21.04.2023 року;

- Приватне підприємство "ГВМ-АГРО", с.Іванівка Ярмолинецького району Хмельницької області має невиконане грошове зобов`язання перед Товариством з обмеженою відповідальністю "НАФТОТРЕЙД ПОДІЛЛЯ", м.Хмельницький в розмірі 693 000 гривень 00 копійок, що виникло на підставі Договору поставки нафтопродуктів № 20032023/1 від 20.03.2023 року.

Зарахування здійснюється на підставі ст.601 Цивільного кодексу України, ст.203 Господарського кодексу України в сумі 613 800 гривень 00 копійок.

Грошові зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "НАФТОТРЕЙД ПОДІЛЛЯ" (ідентифікаційний код 39236843) перед Приватним підприємством "ГВМ-АГРО" (ідентифікаційний код 38171525) за Договором поставки нафтопродуктів №06 від 21.04.2023 припиняються в сумі розмірі 613 800 гривень 00 копійок в повному обсязі.

Грошові зобов`язання Приватного підприємства "ГВМ-АГРО" (ідентифікаційний код 38171525) перед Товариством з обмеженою відповідальністю "НАФТОТРЕЙД ПОДІЛЛЯ" (ідентифікаційний код 39236843) за Договором поставки нафтопродуктів №20032023/1 від 20.03.2023 року припиняються в сумі 613 800 гривень 00 копійок, залишок невиконаних грошових зобов`язань становить в сумі 79 200 гривень 00 копійок.

Товариство з обмеженою відповідальністю "НАФТОТРЕЙД ПОДІЛЛЯ" склало розрахунок коригування кількісних і вартісних показників №7 від 29.03.2024 до податкової накладної №391 від 20.10.2023 (дата зарахування зустрічних однорідних грошових вимог) та направило на Приватне підприємство "ГВМ-АГРО" для підтвердження та реєстрації даного розрахунку коригування у зв`язку із зменшенням податкового кредиту (в порядку ст.192 ПК України).

20.05.2024 Позивач звернувся до контролюючих із заявою про допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування.

В наступному позивач звернувся з позовною заявою до суду про стягнення 79 200,00грн - основного боргу, 95 956,76грн - пені, 16 947,74грн - інфляційних втрат, 9 388,30грн - 3% річних, 102 300,00грн збитків.

Аналізуючи докази, оцінюючи їх в сукупності, судом приймається до уваги таке.

У відповідності до ратифікованої Законом України від 17.07.2007 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (п.1 ст.6) кожен має право на справедливий та публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно ч.1 ст.173 ГК України Господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як вбачається із матеріалів справи, 21.04.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "НАФТОТРЕЙД ПОДІЛЛЯ", м.Хмельницький та Приватним підприємством "ГВМ-АГРО", с.Іванівка Ярмолинецького району Хмельницької області було укладено Договір поставки нафтопродуктів №06 (надалі - Договір №06).

В наступному на виконання умов договору №06, відповідач 20.10.2023 перерахував на банківський рахунок позивача грошові кошти в розмірі 910 800,00грн, що підтверджується інформаційним повідомленням про зарахування коштів №319.

Згідно Видаткової накладної №439 від 04.11.2023 відповідач отримав від позивача 6000,00 літрів дизельного пального загальною вартістю 297 000,00грн з ПДВ (сума ПДВ 49 500,00грн) згідно Договору №06.

Таким чином, у відповідача сформувалась передплата за Договором поставки нафтопродуктів №06 від 21.04.2023 у сумі 613 800,00грн, відповідно до п. 2.2. договору.

20.03.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТБД" (постачальник 2) та Приватним підприємством "ГВМ-АГРО", с.Іванівка Ярмолинецького району Хмельницької області (відповідач) укладено Договір поставки нафтопродуктів №20032023/1 (надалі - Договір №20032023/1).

Відповідно до п.1.1. Договору №20032023/1 постачальник 2 зобов`язався передати у власність відповідача, а відповідач зобов`язався прийняти та оплатити нафтопродукти (продукція), за цінами та в кількості відповідно до додаткових угод до цього Договору (Додаткові угоди), що є його невід`ємною частиною та які укладаються сторонами на підставі письмових заявок відповідача. Заявки відповідача надаються постачальнику 2 не пізніше 1-го робочого дня до дати відвантаження продукції. Форма заявок зазначена у Додатках №1 до цього Договору. В Додаткових угодах зазначаються асортимент продукції, її кількість, одиниця виміру, ціна, умови поставки, строк оплати.

Згідно з п.2.2. Договору №20032023/1 відповідач зобов`язався оплатити повну вартість продукції на підставі рахунку-фактури постачальника 2 на умовах 100% передоплати, або з відстроченням платежу в строк, встановлений у Додатковій угоді. В платіжних документах відповідач зобов`язався зазначати призначення платежу, що дозволяє однозначно віднести відповідний платіж в якості оплати продукції на підставі відповідної Додаткової угоди.

На підставі Заявки на відвантаження пального сторонами було укладено Додаткову угоду №2 від 22.10.2023 до Договору поставки №20032023/1 від 20.03.2023 (Додаткова угода №2 до Договору №20032023/1) відповідно до умов якої постачальник 2 зобов`язався поставити у власність відповідача, а відповідач прийняти та оплатити наступний Товар: UN 1202 Паливо дизельне ДП-Л-Євро5-В,3, ІІІ у кількості 14 000,00 літрів загальною вартістю 693 000,00грн.

Додатковою угодою №2 умови поставки визначено з доставкою за адресою Україна, Хмельницька обл., Ярмолинецький р-н., с. Іванівка, вул. Шевченка, 62.

Відповідач отримав від Товариства з обмеженою відповідальністю "НАФТОТРЕЙД ПОДІЛЛЯ", м.Хмельницький 14 000,00 літрів дизельного пального загальною вартістю 693 000,00грн з ПДВ (сума ПДВ 115 500,00грн), що підтверджується видатковою накладною №1791 від 22.10.2023 та не спростовується самим відповідачем.

Однак, відповідач ПП "ГВМ-АГРО" свої зобов`язання перед постачальником 2 за Договором поставки нафтопродуктів №20032023/1 від 20.03.2023 не виконав та оплату товару в розмірі 693 000,00грн з ПДВ не здійснив.

11.03.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТБД" (Первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "НАФТОТРЕЙД ПОДІЛЛЯ" (Новий кредитор) укладено Договір про відступлення права вимоги №11-03/24 (Договір №11-03/24).

Відповідно до п.1.1. Договору №11-03/24 цим договором врегульовані відносини щодо відступлення Первісним кредитором Новому кредитору права вимоги, що належить Первісному кредиторові до відповідача - Приватного підприємства "ГВМ-АГРО" (код ЄДРПОУ 38171525) (боржник), вказані в п.1.2. та п. 2.1 цього Договору.

Згідно з п.1.2. Договору №11-03/24 сторонами укладено даний Договір відступлення права вимоги №11-03/24 від 11.03.2024 за яким Первісний кредитор відступив Новому кредитору своє право грошової вимоги до відповідача - боржника за Договором поставки нафтопродуктів № 20032023/1 від 20.03.2023.

У зв`язку з чим, Первісний кредитор підтверджує, що відповідач/боржник, як покупець, має перед ним борг в розмірі 693 000,00грн, що виникли на підставі Договору поставки нафтопродуктів №20032023/1 від 20.03.2023, Додаткової угоди №2 від 22.10.2023 до Договору поставки нафтопродуктів № 20032023/1 від 20.03.2023, Видаткової накладної №1791 від 22.10.2023 (надалі Кредиторська заборгованість).

Відповідно до п.2.1. Договору №11-03/24 правами, які відступаються відповідно до цього Договору Первісним кредитором Новому кредитору є право Первісного кредитора вимагати (в тому числі, але не виключно в судовому порядку, в примусовому порядку чи позасудовому) і отримувати від відповідача/боржника вказану у п.1.2. цього договору суму Кредиторської заборгованості в повному обсязі. Первісний кредитор підтверджує та надає свою згоду на заміну його Новим кредитором по всіх можливих судових чи позасудових справах.

Право вимоги, що відступається відповідно до цього Договору переходять від Первісного кредитора до Нового кредитора з моменту підписання цього Договору та Акту приймання-передачі права вимоги, після чого Новий кредитор стає кредитором по відношенню до боржникам по їх заборгованості. (п.2.2. Договору №11-03/24).

На виконання умов Договору №11-03/24 між Первісним кредитором та Новим кредитором укладено Акт приймання-передачі документів від 11.03.2024 до Договору відступлення права вимоги №11-03/24 від 11.03.2024 (далі Акт приймання-передачі документів).

Підписанням Акту приймання-передачі документів сторони засвідчили факт передачі Первісним кредитором та приймання Новим кредитором права вимоги до відповідача - Приватного підприємства "ГВМ-АГРО" (код 38171525) Кредиторської заборгованості зазначеної в п.1.2. Договору №11-03/24 про відступлення права вимоги від 11.03.2024 в розмірі 693 000,00 гривень.

29.03.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "НАФТОТРЕЙД ПОДІЛЛЯ", м.Хмельницький та Приватним підприємством "ГВМ-АГРО", с.Іванівка Ярмолинецького району Хмельницької області, відповідно до ст.601 Цивільного Кодексу України, ст.203 Господарського Кодексу України, складено Акт про зарахування зустрічних однорідних грошових вимог, згідно якого:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "НАФТОТРЕЙД ПОДІЛЛЯ", м.Хмельницький має невиконане грошове зобов`язання перед відповідачем Приватним підприємством "ГВМ-АГРО", с.Іванівка Ярмолинецького району Хмельницької області в розмірі 613 800,00грн, що виникло на підставі Договору поставки нафтопродуктів №06 від 21.04.2023 року;

відповідач - Приватне підприємство "ГВМ-АГРО", с.Іванівка Ярмолинецького району Хмельницької області має невиконане грошове зобов`язання перед позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "НАФТОТРЕЙД ПОДІЛЛЯ", м.Хмельницький в розмірі 693 000,00грн, що виникло на підставі Договору поставки нафтопродуктів № 20032023/1 від 20.03.2023 року.

Зарахування здійснюється на підставі ст.601 Цивільного кодексу України, ст.203 Господарського кодексу України в сумі 613 800,00грн.

Грошові зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "НАФТОТРЕЙД ПОДІЛЛЯ" (код 39236843) перед Приватним підприємством "ГВМ-АГРО" (код 38171525) за Договором поставки нафтопродуктів №06 від 21.04.2023 року припиняються в сумі розмірі 613 800,00грн в повному обсязі.

Грошові зобов`язання Приватного підприємства "ГВМ-АГРО" (код 38171525) перед Товариством з обмеженою відповідальністю "НАФТОТРЕЙД ПОДІЛЛЯ" (код 39236843) за Договором поставки нафтопродуктів №20032023/1 від 20.03.2023 року припиняються в сумі 613 800,00грн, залишок невиконаних грошових зобов`язань становить в сумі 79 200,00грн.

Отже, у відповідача - ПП "ГВМ-АГРО" перед позивачем - ТОВ "НАФТОТРЕЙД ПОДІЛЛЯ", м.Хмельницький залишилось невиконане зобов`язання за Договором поставки нафтопродуктів №20032023/1 від 20.03.2023 в сумі 79 200,00грн.

Відповідно до п.п. 1, 2 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (п.1 ст. 656 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.ст. 663, 664 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу. Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлено обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Пунктом 1 ст. 691 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Матеріали справи не містять та учасниками судового розгляду не надано доказів оплати поставленого товару в повному обсязі, відтак суд приходить до висновку, що позовна вимога про стягнення 79 200,00грн основного боргу є обґрунтованою.

Окрім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 95 956,76грн - пені, 16 947,74грн - інфляційних втрат, 9 388, 30грн - 3% річних, 102 300,00грн - збитків, згідно поданих розрахунків.

За положеннями ч.1 ст.199 ГК України виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов`язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

У відповідності до приписів ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язань може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з п.п.1, 2, 3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.4.2. Договору поставки нафтопродуктів №20032023/1 від 20.03.2023 року у випадку прострочки оплати відповідачем продукції, відповідач сплачує позивачу (згідно договору відступлення №11-03/24) пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє за період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочки оплати.

Як вбачається із заявленого позивачем розрахунку пені, ним здійснено її нарахування за періоди:

- з 23.10.2023 (виникнення боргу згідно договору №20032023/1 від 20.03.2023) до 28.03.2024 ( до зарахування зустрічних однорідних грошових вимог) на суму 693 000,00грн;

- з 29.03.2024 (зарахування зустрічних однорідних вимог) до 29.05.2024 (подання позову) на суму 79 200,00грн.

У ч. 6 ст. 232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Судом враховано, що даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Судом досліджено, що сторони не врегулювали свої відносини щодо нарахування штрафних санкцій на власний розсуд, у тому числі, щодо періоду нарахування пені з вказівкою на подію, яка має неминуче настати - до повного розрахунку (фактичний момент оплати) (Аналогічна правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 10.09.2020 у справі №916/1777/19).

Таким чином, до нарахованої позивачем пені слід застосувати вимоги ч.6 ст.232 ГК України.

Здійснивши перерахунок пені (за допомогою системи „Законодавство") за визначені судом у відповідності до вимог законодавства періоди (з 23.10.2023 по 28.03.2024 га суму 693 00,00грн; з 29.03.2024 по 23.04.2024 на суму 79 200,00грн) відповідно до умов договору №20032023/1, видаткової накладної №1791 від 22.10.2023, умов оплати, договору відступлення вимог та зарахування зустрічних однорідних вимог, судом звернуто увагу, що обґрунтованою є пеня в розмірі 93 844,76грн.

Між тим, судом враховується, що у випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у пункті 6 ст. 3, частині третій ст. 509 та частинах першій, другій ст. 627 Цивільного кодексу України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшити. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми, як неустойку, спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором (рішення Конституційного Суду від 11.07.2013р. №7-рп/2013).

Приписами ст. 233 ГК України встановлено, що господарський суд має право зменшити розмір неустойки (штрафу, пені), якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Відповідно до аналізу даних норм, таке право суд реалізує, як за клопотанням сторони, так і за власною ініціативою.

Згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін.

Таким чином, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду, який, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, зокрема, від 3 липня 2019 року у справі №917/791/18, від 29 вересня 2020 року в справі №909/1240/19 (909/1076/19), від 24 грудня 2020 року в справі №914/1888/19, від 26 січня 2021 року в справі №916/880/20, від 26 січня 2021 року в справі №916/880/20.

При цьому, виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки (пені) до її розумного розміру.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30 березня 2021 року в справі №902/538/18.

Нормами законодавства України не визначено розмір, на який суд може зменшити неустойку, а тому при вирішенні цього питання суди мають забезпечувати дотримання балансу інтересів сторін у справі з урахуванням правового призначення неустойки, на що Верховний Суд неодноразово вказував.

Конституційний Суд України в рішенні від 11 липня 2014 року №7-рп/2013 у справі №1-12/2013 сформував правову позицію, що наявність у кредитора можливості стягувати зі споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним із принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Неустойка спрямована на забезпечення компенсації майнових втрат постраждалої сторони. Для того, щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було би передбачити.

Аналогічна правова позиція наведена в постанові Верховного Суду від 16 березня 2021 року по справі №922/266/20.

Суд зауважує, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призвести до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №902/417/18.

Судом також звернуто увагу, що відповідачем згідно договору №06 від 21.04.2023 було здійснено передоплату позивачу за товар в сумі 910 800,00грн. Водночас згідно видаткової накладної №439 від 04.11.2023 відповідач отримав від позивача товару лише на суму 297 000,00грн. Інших поставок на виконання вимог договору №06 на решту передоплати в сумі 613 800,00грн не було, а сторонами доказів протилежного в матеріали справи не надано.

Тобто, у володінні позивача за період з 04.11.2023 (дата поставки згідно ВН №439) до 29.03.2024 (зарахування зустрічних однорідних вимог) перебували кошти відповідача в розмірі 613 800,00грн.

Враховуючи положення діючого законодавства, з огляду на всі фактичні обставини справи, враховуючи важливість збереження господарської діяльності сторін, періоди прострочення, зважаючи на відсутність у позивача будь-якої шкоди або прямих збитків внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором, у той час як негативні наслідки, спричинені позивачу простроченням виконання грошового зобов`язання, компенсуються, окрім штрафних санкцій, також і за рахунок застосування до боржника відповідальності в порядку ч. 2 ст. 625 ЦК України, суд вважає за необхідне зменшити розмір пені до 28 787,03грн.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені, штрафу) за порушення виконання зобов`язання.

Під час перерахунку заявлених до стягнення 3% річних, судом взято до уваги встановлені позивачем періоди. Таким чином, здійснивши обрахування (за допомогою системи "Законодавство") судом встановлено, що заявлені до стягнення 3% річних в розмірі 9 388,30грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Стосовно нарахувань втрат від інфляції, судом враховано таке.

Індекс інфляції, який характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, визначається Держкомстатом за період, який становить один місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). Така ж, правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 13.02.2019р. по справі №924/312/18.

Судом враховано правову позицію Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 щодо застосуванням механізму розрахунку інфляційних втрат у порядку частини 2 статті 625 ЦК України у разі, якщо прострочення виконання грошового зобов`язання становить неповний місяць.

Зважаючи на викладене, суд, здійснивши власний перерахунок (за допомогою програми "Законодавство") вважає, що заявлені інфляційні втрати правомірно нараховані у розмірі визначеному позивачем 16 947,74грн за вказані ним у наявних в матеріалах справи розрахунках періоди.

Щодо заявленої позивачем до стягнення 102 300,00грн збитків у вигляді втрати права на податковий кредит, судом враховано таке.

20.10.2023 Приватне підприємство "ГВМ-АГРО" перерахувало на банківський рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "НАФТОТРЕЙД ПОДІЛЛЯ" 910 800,00грн, що підтверджується інформаційним повідомленням про зарахування коштів №319.

Відповідно до п.201.1.ст.201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з використанням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, уповноваженої платником особи відповідно до вимог Закону України „Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

20.10.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю "НАФТОТРЕЙД ПОДІЛЛЯ" за фактом першої події, отримання авансу, зареєструвало на користь Приватного підприємства "ГВМ-АГРО" Податкову накладну №391 від 20.10.2023 відповідно до якої останнє набуло право на отримання податкового кредиту в розмірі 151 800,00грн.

В подальшому на підставі Заявки на відвантаження пального сторонами було укладено Додаткову угоду №2 від 04.11.2023 року до Договору поставки №06 від 21.04.2023, відповідно до умов якої позивач зобов`язався поставити у власність відповідача, а відповідач прийняти та оплатити наступний Товар: UN 1202 Паливо дизельне ДП-Л-Євро5-В,3, ІІІ у кількості 6000,00 літрів загальною вартістю 297 000,00грн в тому числі ПДВ в розмірі 49 500,00грн.

Позивач виконав взяті на себе зобов`язання за Додатковою угодою №2, що підтверджується Товарно-транспортною накладною на відпуск нафтопродуктів (нафти) №439 від 04.11.2023 року та Видатковою накладною №439 від 04.11.2023.

Таким чином, відповідач, отримавши товар за Видатковою накладною №439 від 04.11.2023, враховуючи попередню оплату (аванс) (згідно інформаційного повідомлення №319), набув податкового зобов`язання на суму 49 500,00грн з ПДВ, а позивач отримав право на податковий кредит в розмірі 49 500,00грн з ПДВ.

11.03.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТБД" (Первісний кредитор) та позивачем було укладено Договір про відступлення права вимоги №11-03/24 (Договір №11-03/24), відповідно до якого Первісним кредитором позивачу були передані права вимоги до відповідача ПП "ГВМ-АГРО" (боржник) - право грошової вимоги до відповідача/боржника за Договором поставки нафтопродуктів №20032023/1 від 20.03.2023 та відповідно до Видаткової накладної №1791 від 22.10.2023, згідно якої відповідач отримав 14000,00 літрів дизельного пального загальною вартістю 693 000,00грн з ПДВ (сума ПДВ 115 500,00грн).

Таким чином, 11.03.2024 до позивача перейшло право вимоги боргу ПП „ГВМАГРО в розмірі 693 000,00грн (в т.ч. ПДВ 115 000,00грн), що виник на підставі Договору поставки нафтопродуктів №20032023/1 від 20.03.2023, Додаткової угоди №2 від 22.10.2023 до Договору поставки нафтопродуктів № 20032023/1 від 20.03.2023, Видаткової накладної №1791 від 22.10.2023.

29.03.2024 між позивачем та відповідачем складено Акт про зарахування зустрічних однорідних грошових вимог, згідно якого сторони підтвердили, що позивач має невиконане грошове зобов`язання перед відповідачем в розмірі 613 800,00грн, що виникло на підставі Договору поставки нафтопродуктів №06 від 21.04.2023 року, а також відповідач має невиконане грошове зобов`язання перед позивачем в розмірі 693 000,00грн, що виникло на підставі Договору поставки нафтопродуктів №20032023/1 від 20.03.2023 року.

Сторони погодилися, що зарахування здійснюється на підставі ст.601 Цивільного кодексу України, ст.203 Господарського кодексу України в сумі 613 800,00грн та встановили, що грошові зобов`язання позивача перед відповідачем за Договором поставки нафтопродуктів №06 від 21.04.2023 року припиняються в сумі розмірі 613 800,00грн в повному обсязі, а грошові зобов`язання відповідача перед позивачем за Договором поставки нафтопродуктів №20032023/1 від 20.03.2023 року припиняються в сумі 613 800,00грн, залишок невиконаних грошових зобов`язань становить в сумі 79 200,00грн.

З огляду на викладене, судом зауважено, що зарахування позивачем 613 800,00грн (залишок передоплати згідно договору №06 від 21.04.2023) в повному обсязі, відповідно до умов договору №20032023/1 від 20.03.2023 року, договору про відступлення права вимоги та акту зарахування однорідних вимог є виконанням відповідачем своїх грошових зобов`язань, а саме зобов`язання щодо сплати за товар згідно видаткової накладної №1791 від 22.10.2023.

Таким чином, твердження позивача, що зарахування 29.03.2024 однорідних зустрічних вимог між сторонами фактично прирівнюється до повернення відповідачу раніше наданого авансу за товар згідно договору №06 від 21.04.2023 і що після їх зарахування ПП "ГВМ-АГРО" фактично повернуло собі грошові кошти в суму 613 800,00грн, а тому зобов`язане зареєструвати розрахунок коригування кількісних і вартісних показників №7 від 29.03.2024 до податкової накладної №391 від 20.10.2023, після чого податковий кредит відповідача має зменшитись на 102 300,00грн і в той же час податковий кредит позивача має збільшитись на 102 300,00грн, судом оцінюється критично, до уваги не приймається, оскільки спростовується матеріалами справи.

Судом також зауважується, що при виконанні договірного зобов`язання аванс зараховується у рахунок остаточного платежу за договірними зобов`язаннями, а при розірванні договору аванс повертається повністю або частково залежно від умов договору. Водночас, при укладенні сторонами Акту про зарахування зустрічних однорідних грошових вимог про повернення Приватному підприємству "ГВМ-АГРО" грошових коштів у розмірі 613 800,00грн згідно Договору поставки нафтопродуктів №06 від 21.04.2023 року не йшлося.

Судом також звернуто увагу, що позивачем не надано, а матеріали справи не містять доказів втрати позивачем права на податковий кредит.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов`язань, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв`язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.

Відсутність хоча б одного із вказаних елементів, що утворюють склад правопорушення, не дає підстави кваліфікувати поведінку боржника як правопорушення та, відповідно, не може бути підставою застосування відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою і збитками є обов`язковою умовою відповідальності. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв`язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв`язку.

При цьому на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. Натомість вина боржника у порушенні зобов`язання презюмується та не підлягає доведенню кредитором, тобто саме відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Судом береться до уваги, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень, неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Отже, істинність твердження позивача щодо наявності підстав для стягнення збитків, зокрема в контексті наявності збитків та їх розміру, протиправності поведінки заподіювача збитків та існування причинного зв`язку такої поведінки із заподіяними збитками, ураховуючи принципи змагальності, диспозитивності, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом підлягала доведенню позивачем перед судом.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що у позовних вимогах про стягнення 102 300,00грн збитків належить відмовити.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В силу положень ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, однак це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Зважаючи на викладене, суд підсумовує, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "НАФТОТРЕЙД ПОДІЛЛЯ" підлягають задоволенню частково на суму: 79 200,00грн - основного боргу, 28 787,03грн - пені, 16 947,74грн - інфляційних втрат, 9 388, 30грн - 3% річних. В решті позовних вимог належить відмовити.

Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по оплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. При цьому в частині стягненої пені у визначеному судом розмірі судовий збір покладається на відповідача повністю без урахування її зменшення.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення (відшкодування) з відповідача його витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 30 000,00грн.

Положеннями ч. ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин першої та другої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до статті 26 Закону України „Про адвокатуру і адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

Судом враховано, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. (Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 03.10.2019р. по справі №922/445/19).

Як вбачається з матеріалів справи, з метою стягнення наявного боргу ПП "ГВМ-АГРО" перед ТОВ "НАФТОТРЕЙД ПОДІЛЛЯ" останнє уклало договір про надання правничої (правової) допомоги №03/24 від 20.05.2024 із адвокатом Святецьким Дмитром Вікторовичем (Свідоцтво на право зайняття адвокатською діяльністю №000291 від 07.12.2019).

Відповідно до умов договору про надання правничої (правової) допомоги №03/24 від 20.05.2024 року та додатку №1 до даного договору вартість правничої допомоги за вивчення та аналіз первинних документів, підготовку позовної заяви, супровід судової справи в суді першої інстанції (з врахуванням ймовірної підготовки інших процесуальних документів та/або заяв по суті справи) та подання даної заяви становить 30 000 гривень 00 копійок.

На надання правничої (правової) допомоги визначеної договором №03/24 від 20.05.2024 та додатку №1 до даного договору адвокатом за вивчення та аналіз первинних документів, підготовку та подачу позову витрачено 15 години, а вартість таких послуг становить 10% від суми заявлених вимог, а тому на переконання позивача такі витрати є співмірними заявленим вимогам та обсягу наданих послуг.

Докази понесення витрат на професійну правничу допомогу були надані позивачем до закінчення судових дебатів у справі.

Відповідно до положень ч.4 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Крім того судом зауважується, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок позивача відповідно до положень ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати відповідача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Виходячи зі змісту положень частин 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, що узгоджується з принципом змагальності сторін.

Судом враховується, що відповідачем були заявлені заперечення щодо стягнення судових витрат на правову допомогу позивача.

Водночас, судом враховано, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (наприклад, рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04, п. 269).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у справі №910/8443/17, від 11.05.2018 р. та практиці Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015р., п. п. 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009р., п. 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006р., п. 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004р.

Враховуючи вищевикладене, з урахуванням змісту прийнятого рішення, принципу співрозмірності, критеріїв розумності та складності справи, судом вважаються обґрунтованими витрати Товариства з обмеженою відповідальністю "НАФТОТРЕЙД ПОДІЛЛЯ" у розмірі 5 000,00грн.

За наведеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача 5 000,00грн витрат на професійну правничу допомогу на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 73, 74, 86, 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства "ГВМ-АГРО" (вул. Шевченка, буд. 62, с. Іванівка, Ярмолинецький р-н, Хмельницька область, 32140; код ЄДРПОУ 38171525) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НАФТОТРЕЙД ПОДІЛЛЯ" (29017, м. Хмельницький, вул. Зарічанська, 3/5, офіс 516; код ЄДРПОУ 39236843) 79 200,00грн (сімдесят дев`ять тисяч двісті гривень 00 коп.) основного боргу, 28 787,03грн (двадцять вісім тисяч сімсот вісімдесят сім гривень 03 коп.) пені, 16 947,74грн (шістнадцять тисяч дев`ятсот сорок сім гривень 74 коп.) інфляційних втрат, 9 388, 30грн (дев`ять тисяч триста вісімдесят вісім гривень 30 коп.) 3% річних, 2 990,69грн (дві тисячі дев`ятсот дев`яносто гривень 00 коп.) витрат зі сплати судового збору, 5 000,00грн (п`ять тисяч гривень 00 коп.) витрат на професійну правничу допомогу.

Видати наказ.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Порядок подання апеляційної скарги визначений ст.257 та пп.17.5 п.17 Розділу ХІ „Перехідні положення ГПК України.

Повний текст рішення складено 30.09.2024.

Суддя С.І. Крамар