Постанова

від 10.12.2024 по справі 924/542/24

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 м.Рівне, вул.Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

10 грудня 2024 року Справа № 924/542/24

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Грязнов В.В., суддя Коломис В.В. , суддя Розізнана І.В.

секретар судового засідання Петрук О.В.,

представники учасників справи:

позивача - Святецький Д.В.;

відповідача - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтотрейд Поділля» на рішення господарського суду Хмельницької області від 18.09.2024, повний текст якого складено 30.09.2024, у справі №924/542/24 (суддя Крамар С.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтотрейд Поділля»

до Приватного підприємства «ГВМ-Агро»

про стягнення 303 792,80 грн заборгованості по розрахунках, пені, збитків,

інфляційних втрат та річних

В червні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Нафтотрейд Поділля» (надалі в текст Товариство) звернулося з позовом до Господарського суду Хмельницької області про стягнення з Приватного підприємства «ГВМ-Агро» (надалі в тексті Підприємство) 79 200,00 грн заборгованості по розрахунках та 95 956,76 грн пені згідно укладеного договору, 102 300,00 грн збитків, 16 947,74 грн інфляційних втрат та 9 388,30 грн -3% річних.(т.1, арк.справи 1-9).

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 18.09.2024 у справі №924/542/24 позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з Підприємства на користь Товариства 79200,00 грн заборгованості по розрахунках, 28 787,03 грн пені, 16 947,74 грн інфляційних втрат, 9388,30 грн -3% річних, 2 990,69 грн витрат зі сплати судового збору та 5 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. В решті позовних вимог відмовлено.(т.1, арк.справи 98-104).

Ухвалюючи рішення в частині задоволення позовних вимог, суд першої інстанції визнав обґрунтованою вимогу про стягнення 79 200,00 грн основного боргу, 16 947,74 грн інфляційних втрат та 9 388,30 грн -3% річних. Разом з тим, враховуючи, що у володінні Позивача за період з 04.11.2023 (дата поставки згідно ВН №439) до 29.03.2024 (зарахування зустрічних однорідних вимог) перебували кошти Відповідача в сумі 613 800,00 грн місцевий господарський суд на власний розсуд зменшив розмір пені з 95 956,76 грн до 28 787,03 грн.

Відмовляючи у задоволенні позовної вимоги про стягнення 102 300,00 грн збитків, суд першої інстанції встановив відсутність усіх елементів складу цивільного правопорушення, адже Позивачем не надано доказів втрати ним права на податковий кредит.

Крім того, з урахуванням змісту прийнятого рішення, наявності заперечень Відповідача, принципу співрозмірності, критеріїв розумності та складності справи, господарський суд дійшов висновку, що обґрунтованими витрати Товариства на професійну правничу допомогу становлять 5000,00 грн.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Позивач ТОВ «Нафтотрейд Поділля» подав скаргу до Північно-західного апеляційного господарського суду, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження рішення господарського суду Хмельницької області від 18.09.2024 у справі №924/542/24, скасувати рішення суду першої інстанції в частині часткової відмови у стягненні пені, відмови у стягненні збитків та часткової відмови у відшкодуванні судових витрат на професійну правничу допомогу та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задоволити позовні вимоги. Також Позивач просить стягнути з Відповідача 26 835,34 грн судових витрат, що складаються з 6 835,34 грн судового збору та 20 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу (т.1, арк.справи 208-217).

На думку Скаржника, рішення суду першої інстанції в оскаржуваних частинах є необґрунто-ваним та прийнятим з неправильним застосуванням норм матеріального права.

Апелянт звертає увагу суду, що як здійснення поставок нафтопродуктів залежить від воле- виявлення та активних дій покупця, зокрема направлення заявок на відвантаження пального, так і повернення переплат залежить від покупця, оскільки останній обирає спосіб повернення пере-плати або зарахування в рахунок оплат за майбутніми поставками.

Скаржник вважає, що розмір завданих Підприємством збитків Товариству складає 102 300, 00 грн, що полягає у втраті останнім права на податковий кредит. Відповідач також продовжує ухилятися від виконання основного зобов`язання сплати 79 200,00 грн.

На думку Позивача, пеня в сумі 93 844,76 грн є цілком обґрунтованою, оскільки такий розмір нараховується відповідно норм законодавства, не є необґрунтовано великим (для розрахунку пені договором визначено пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення) та зважаючи на явні недобросовісні дії ПП «ГВМ-Агро», які полягають у: несплаті основного боргу, нереєстрації розрахунку коригування до податкової накладної, намаганнях затягнути судовий процес зловживаючи правами (подання необґрунтованих заяв про відкладення та жодного разу незабезпечення явки представника) та подачі апеляційної скарги, щоб відстрочити набрання законної сили рішенням.

Скаржник зауважує, що Підприємство вчиняє дії з розірвання договорів оренди земельних ділянок, що, на його думку, свідчить про істинний намір боржника ухилитись від виконання договірних зобов`язань.

Зменшення судом витрат на професійну правничу допомогу Скаржник вважає необґрунто-ваним, адже в оскаржуваному рішенні не зазначено чому саме ця сума підлягає стягненню. Разом з тим, стягнення з Відповідача на користь Позивача лише 5 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу не є пропорційною задоволеним вимогам Позивача та не є співмірною ні позовним вимогам, ні часу витраченого адвокатом на надання правничої допомоги (судом оцінено годину роботи адвоката у 217 грн), ні складності справи та її обставинам.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.11.2024 відкрито апеляційне провадження у справі №924/542/24 та з урахуванням ухвали суду від 27.11.2024 про описку, справу призначено до розгляду на 10.12.2024. (т.1, арк.справи 244, 246).

Ухвалою суду від 06.12.2024 задоволено клопотання ТОВ «Нафтотрейд Поділля» про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.(т.1, арк.справи 249-250, 253).

В судовому засіданні апеляційної інстанції 10.12.2024 представник Позивача надав пояснення щодо поданої ним апеляційної скарги та просив її задоволити. Відповідач не забезпечив явку уповноваженого представника в судове засідання 10.12.2024, хоча про дату, місце та час судового розгляду повідомлений належим чином, що підтверджується Довідками про доставку електронного листа від 26.11.2024 та 02.12.2024.(т.1, арк.справи 245, 247).

Враховуючи, що явка обов`язковою не визнавалася, а матеріалів справи достатньо для розгляду справи по суті, колегія суддів вирішила розпочати розгляд справи.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника Позивача, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність додержання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Північно-західний апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як стверджено матеріалами справи, 21.04.2023 ТОВ «Нафтотрейд Поділля»-постачальник та ПП «ГВМ-Агро»-покупець, уклали Договір поставки нафтопродуктів №06 (надалі в тексті Договір №06), відповідно до п.1.1. якого, постачальник зобов`язався передати у власність покупця, а покупець зобов`язався прийняти та оплатити нафтопродукти, за цінами та в кількості відповідно до додаткових угод до цього договору (надалі в тексті додаткові угоди), що є його невід`ємною частиною та які укладаються сторонами на підставі письмових заявок покупця. Заявки покупця надаються постачальнику не пізніше 1-го робочого дня до дати відвантаження продукції. Форма заявок зазначена у додатках №1 до цього договору. В додаткових угодах зазначаються асортимент продукції, її кількість, одиниця виміру, ціна, умови поставки, строк оплати.

Згідно з п.2.2. Договору №06 покупець зобов`язався оплатити повну вартість продукції на підставі рахунку-фактури постачальника на умовах 100% передоплати, або з відстроченням платежу в строк, встановлений у додатковій угоді. В платіжних документах покупець зобов`язався зазначати призначення платежу, що дозволяє однозначно віднести відповідний платіж в якості оплати продукції на підставі відповідної додаткової угоди.(т.1, арк.справи 12-15).

З матеріалів справи вбачається та не заперечується сторонами, що 20.10.2023 ПП «ГВМ-Агро» перерахувало на банківський рахунок ТОВ «Нафтотрейд Поділля» 910 800,00 грн, що стверджу-ється інформаційним повідомленням про зарахування коштів №319.(т.1, арк.справи 16).

Матеріалами справи стверджено, що 20.10.2023 Товариство за фактом першої події, отримання авансу, зареєструвало 20.10.2023 на користь Підприємства податкову накладну №391, відповідно до якої останнє набуло право на отримання податкового кредиту в сумі 151 800,00 грн. (т.1, арк.справи 32).

В подальшому, на підставі Заявки на відвантаження пального, сторонами було укладено Додаткову угоду №2 від 04.11.2023 до Договору поставки №06 від 21.04.2023 (надалі в тексті Додаткова угода №2) відповідно до умов якої постачальник зобов`язався поставити у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити наступний товар: UN 1202 Паливо дизельне ДП-Л-Євро5-В,3, ІІІ у кількості 6 000,00 літрів загальною вартістю 297 000,00 грн з ПДВ (ПДВ 49 500, 00 грн).(т.1, арк.справи зворот 17-18).

Додатковою угодою №2 умови поставки визначено з доставкою за адресою: Україна, Хмель-ницька обл., Ярмолинецький р-н., с.Іванівка, вул.Шевченка, 62.

Матеріалами справи стверджено, що згідно видаткової накладної №439 від 04.11.2023 Товариство передало, а Підприємство прийняло 6 000,00 літрів дизельного пального загальною вартістю 297 000,00 грн з ПДВ.(т.1, арк.справи 17).

Як встановлено судом першої інстанції, за наслідками цієї господарської операції у ПП «ГВМ-Агро» сформувалось 613 800,00 грн переплати за Договором №06.

Матеріалами справи стверджено, що 20.03.2023 між Товариством з обмеженою відповідаль-ністю «ТБД»-постачальником-2 та ПП «ГВМ-Агро»-покупцем також укладено Договір поставки нафтопродуктів №20032023/1 (надалі в тексті Договір №20032023/1), відповідно до п.1.1. якого, постачальник-2 зобов`язався передати у власність покупця, а покупець зобов`язався прийняти та оплатити нафтопродукти, за цінами та в кількості згідно додаткових угод до цього договору (надалі в тексті Додаткові угоди), що є його невід`ємною частиною та які укладаються сторонами на підставі письмових заявок покупця. Заявки покупця надаються постачальнику-2 не пізніше 1-го робочого дня до дати відвантаження продукції. Форма заявок зазначена у Додатках №1 до цього договору. В Додаткових угодах зазначаються асортимент продукції, її кількість, одиниця виміру, ціна, умови поставки, строк оплати.

Згідно з п.2.2. Договору №20032023/1 покупець зобов`язався оплатити повну вартість товару згідно рахунку-фактури постачальника на умовах 100% передоплати або з відстроченням платежу на строк, встановлений Додатковою угодою. В платіжних документах покупець зобов`язався зазначати призначення платежу, що дозволяє однозначно віднести відповідний платіж в якості оплати продукції на підставі відповідної Додаткової угоди.

У випадку прострочки оплати покупцем продукції, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє за період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочки оплати. (п.4.2. Договору №20032023/1).(т.1, арк. справи 19 - 21).

З матеріалів справи вбачається, що на підставі Заявки на відвантаження пального ТОВ 22.10.2023 «ТБД» та ПП «ГВМ-Агро» уклали Додаткову угоду №2 до Договору №20032023/1 (надалі в тексті Додаткова угода №2 до Договору №20032023/1) відповідно до умов якої поста-чальник зобов`язався поставити у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити наступний товар: UN 1202 Паливо дизельне ДП-Л-Євро5-В,3, ІІІ у кількості 14 000,00 літрів загальною вартістю 693 000,00 грн.(т.1, арк.справи 22, 26).

Додатковою угодою №2 умови поставки визначено з доставкою за адресою: Україна, Хмель-ницька обл., Ярмолинецький р-н., с. Іванівка, вул.Шевченка, 62.

Згідно видаткової накладної №1791 від 22.10.2023 ТОВ «ТБД» передало, а Підприємство прийняло 14 000,00 літрів дизельного пального загальною вартістю 693 000,00 грн з ПДВ (ПДВ 115 500,00 грн).(т.1, арк.справи зворот 25).

Матеріалами справи стверджено та не заперечується сторонами, що ПП «ГВМ-Агро» не виконало договірних зобов`язань перед ТОВ «ТБД» з оплати нафтопродуктів на суму 693 000,00 грн з ПДВ.

Разом з тим, як встановлено судом першої інстанції, 11.03.2024 ТОВ «ТБД»-первісний кредитор та ТОВ «Нафтотрейд Поділля»-новий редитор уклали Договір про відступлення права вимоги №11-03/24 (надалі в тексті Договір №11-03/24), відповідно до п.1.1 якого було врегульо-вано відносини з відступлення первісним кредитором новому кредитору права вимоги до ПП «ГВМ-Агро» (ідентифікаційний код 38171525) надалі в тексті боржник, вказані в п.1.2. та п. 2.1 цього Договору.

Згідно з п.1.2. Договору №11-03/24 первісний кредитор відступив новому кредитору своє право грошової вимоги до боржника за Договором поставки нафтопродуктів №20032023/1 від 20.03.2023. У зв`язку з чим, первісний кредитор підтверджує, що боржник, як покупець, має перед ним борг в сумі 693 000,00 грн, що виник на підставі Договору поставки нафтопродуктів №20032023/1 від 20.03.2023, Додаткової угоди №2 від 22.10.2023 до Договору поставки нафто-продуктів №20032023/1 від 20.03.2023 та видаткової накладної №1791 від 22.10.2023 (надалі кредиторська заборгованість).

Відповідно до п.2.1. Договору №11-03/24 правами, які відступаються відповідно до цього Договору первісним кредитором новому кредитору є право первісного кредитора вимагати (в тому числі, але не виключно в судовому порядку, в примусовому порядку чи позасудовому) та отримувати від боржника вказану у п.1.2. цього договору суму кредиторської заборгованості в повному обсязі. Первісний кредитор підтверджує та надає свою згоду на заміну його новим кредитором по всіх можливих судових чи позасудових справах.

Право вимоги, що відступається відповідно до цього Договору переходять від первісного кредитора до нового кредитора з моменту підписання цього Договору та Акту приймання-передачі права вимоги, після чого новий кредитор стає кредитором по відношенню до боржника по його заборгованості.(п.2.2. Договору №11-03/24).(т.1, арк.справи 29).

Матеріалами справи стверджено, що згідно умов Договору №11-03/24 первісним кредитором та новим кредитором складено Акт приймання-передачі документів від 11.03.2024 до Договору відступлення права вимоги №11-03/24 від 11.03.2024 (надалі в тексті Акт приймання-передачі документів). Підписанням даного Акту засвідчено факт передачі ТОВ «ТБД» та отримання ТОВ «Нафтотрейд Поділля» права вимоги до ПП «ГВМ-Агро» (ідентифікаційний код 38171525) кредиторської заборгованості зазначеної в п.1.2. Договору №11-03/24 про відступлення права вимоги від 11.03.2024 в сумі 693 000,00 грн.(т.1, арк.справи 30).

З матеріалів справи вбачається, що 29.03.2024 ТОВ «Нафтотрейд Поділля» та ПП «ГВМ-Агро», відповідно до ст.601 Цивільного Кодексу України (надалі в тексті ЦК України), ст.203 Господарського Кодексу України (надалі в тексті ГК України), складено Акт про зарахування зустрічних однорідних грошових вимог, а саме:

- ТОВ «Нафтотрейд Поділля», м.Хмельницький має невиконане грошове зобов`язання перед ПП «ГВМ-Агро», с.Іванівка Ярмолинецького району Хмельницької області в сумі 613 800,00 грн, що виникло на підставі Договору поставки нафтопродуктів №06 від 21.04.2023;

- ПП «ГВМ-Агро» має невиконане грошове зобов`язання перед ТОВ «Нафтотрейд Поділля» в сумі 693 000,00 грн, що виникло на підставі Договору поставки нафтопродуктів №20032023/1 від 20.03.2023.

Зарахування здійснюється на підставі ст.601 ЦК України, ст.203 ГК України в сумі 613 800,00 грн. Грошові зобов`язання ТОВ «Нафтотрейд Поділля» (ідентифікаційний код 39236843) перед ПП «ГВМ-Агро» (ідентифікаційний код 38171525) за Договором поставки нафтопродуктів №06 від 21.04.2023 припиняються в сумі розмірі 613 800,00 грн в повному обсязі.

Грошові зобов`язання ПП «ГВМ-Агро» (ідентифікаційний код 38171525) перед ТОВ «Нафто-трейд Поділля» (ідентифікаційний код 39236843) за Договором поставки нафтопродуктів від 20.03.2023 №20032023/1 припиняються в сумі 613 800,00 грн, залишок невиконаних грошових зобов`язань становить в сумі 79 200,00 грн.(т.1, арк.справи 31).

Матеріалами справи стверджено, що Товариство склало розрахунок коригування кількісних і вартісних показників №7 від 29.03.2024 до податкової накладної №391 від 20.10.2023 (дата зараху-вання зустрічних однорідних грошових вимог) та направило на Підприємство для підтвердження та реєстрації даного розрахунку коригування у зв`язку із зменшенням податкового кредиту (в порядку ст.192 ПК України).(т.1, арк.справи 34-35).

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, 20.05.2024 Позивач звернувся до податкового органу із заявою про допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєст-рації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригу-вання.(т.1, арк.справи 36).

Оскільки після укладання Акту про зарахування зустрічних однорідних грошових вимог, Відповідачем не погашено залишку невиконаних грошових зобов`язань в розмірі 79 200,00 грн в добровільному порядку Позивач звернувся з даним позовом до господарського суду, в якому просив стягнути 79 200,00 грн основного боргу, а також 95 956,76 грн пені, 16 947,74 грн інфляційних втрат, 9 388,30 грн -3% річних та 102 300,00грн збитків.

Як зазначалось вище, рішенням від 18.09.2024 господарського суду Хмельницької області позов задоволено частково.(т.1, арк.справи 98-104).

Перевіривши додержання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга безпідставна та не підлягає задоволенню, з огляду на наступне:

Господарський договір, відповідно до ст.173 ГК України є однією з підстав виникнення господарських зобов`язань і є обов`язковим для виконання сторонами. Аналогічно врегульовано підстави виникнення господарського зобов`язання у ст. 11, 629 ЦК України.

Зобов`язанням, згідно ст.509 ЦК України, є правовідношення, в якому одна сторона (борж-ник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, вико-нати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Розглядаючи апеляційну скаргу, колегія суддів виходить з того, що у відповідності до ч.1 ст.269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів зауважує, що Товариство оскаржує рішення суду першої інстанції лише в частині часткового стягнення пені, часткового стягнення витрат на професійну правничу допомогу, відмови у стягненні збитків та просить в решті залишити рішення суду першої інстанції без змін. Зазначені обставини зумовлюють необхідність перегляду рішення суду першої інстанції лише в частині стягнення пені, збитків ти витрат на професійну правничу допомогу.

Предметом даного спору є заборгованість, штрафні санкції та збитки за договором поставки.

Разом з тим, як встановлено судом апеляційної інстанції Відповідачем ПП «ГВМ «Агро» було укладено два договори постачання нафтопродуктів, серед яких:

1) Договір №06 від 21.04.2023 укладено з ТОВ «Нафтотрейд Поділля», на підставі якого Відповідач перерахував Товариству 910 800,00 грн. В подальшому, після поставки 6 000,00 літрів дизельного пального на загальну суму 297 000,00 грн, у ПП «ГВМ «Агро» утворилася переплата в сумі 613 800,00 грн, яка Позивачем не була повернута на рахунок Відповідача;

2) Договір №20032023/1 від 20.03.2023 укладено з ТОВ «ТБД», згідно якого Відповідач отримав 14 000,00 літрів дизельного пального на загальну суму 693 000,00 грн з ПДВ, однак дану суму не сплатив.

Матеріалами справи стверджено, що 11.03.2024 ТОВ «Нафтотрейд Поділля» та ТОВ «ТБД» уклали Договір про відступлення права вимоги №11-03/24, за яким останнє відступило першому своє право грошової вимоги до Підприємства за Договором №20032023/1 від 20.03.2023 на суму 693 000,00 грн.

Апеляційним судом також встановлено та не заперечується жодною зі сторін, що 29.03.2024 Позивач та Відповідач на підставі ст.601 ЦК України та ст.203 ГК України склали Акт про зарахування зустрічних однорідних грошових вимог, за наслідками складання якого у Підпри-ємства перед Товариством залишилося невиконане грошових зобов`язань в сумі 79 200,00 грн.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно п.1 ст.230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у виг-ляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 4 ст.231 ГК України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.1, 3 ст.549 ЦК України).

Відповідно до статей 1 і 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ст.4 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов-язань», пеня за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань або за затримку грошових надход-жень на рахунок клієнта банку одержувача грошових коштів, яку нараховано та не сплачено на день набрання чинності цим Законом, розмір її не повинен перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.

Колегія суддів зауважує, що підставами для нарахування пені є, по-перше, прострочення у виконанні грошового зобов`язання, яке допустив боржник, по-друге встановлення конкретного розміру відповідної санкції договором або чинним законодавством.

Відповідно до п.4.2. Договорів поставки нафтопродуктів №20032023/1 від 20.03.2023 та №06 від 21.04.2023, у випадку прострочки оплати покупцем продукції, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє за період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочки оплати.

У випадку прострочки оплати покупцем продукції, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє за період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочки оплати.

Як вбачається з наданого розрахунку пені Позивачем нараховано 95 956,76 грн за періоди:

- з 23.10.2023 (виникнення боргу згідно договору №20032023/1 від 20.03.2023) до 28.03.2024 (до зарахування зустрічних однорідних грошових вимог) на суму 693 000,00 грн;

- з 29.03.2024 (зарахування зустрічних однорідних вимог) до 29.05.2024 (подання позову) на суму 79 200,00 грн.

Разом з тим, місцевий суд з власної ініціативи зменшив розмір пені до 28 787,03 грн пені, з чим не погодився Позивач.

Переглядаючи рішення на предмет правомірності зменшення судом суми пені, колегія суддів враховує наступне.

Згідно зі ст.233 ГПК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до ч.3 ст.551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягнен-ню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов-язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Реалізуючи своє право на зменшення розміру штрафних санкцій відповідно до положень ст.233 ГК України та ч.3 ст.551 ЦК України, суди повинні виходити з фактичних обставин, уста-новлених в кожній справі на підставі доказів, наданих учасниками справи на підтвердження їх вимог і заперечень, яким повинна надаватися оцінка згідно з вимогами ст.86 ГПК України, тобто судами повинні досліджуватися конкретні обставини справи щодо ступеня виконання умов договорів, розміру заборгованості, майнового стану сторін тощо.

Також, Верховний Суд в постанові від 23.02.2023 у справі №905/1677/16 констатував, що застосоване у ст.551 ЦК України та ст.233 ГК України словосполучення «суд має право» та «може бути зменшений за рішенням суду» свідчить про те, що саме суди першої та апеляційної інстанцій користуються певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустой-ки), оцінюючи розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення.

Закон не містить вичерпного переліку обставин, які можуть бути враховані судом при зменшенні розміру неустойки, тому боржник і кредитор мають право посилатися й на інші обста-вини, які мають довести, а суд оцінити при ухваленні рішення.

Крім того, колегія судді враховує правовий зміст інституту неустойки, основною метою якого є стимулювання боржника до виконання основного грошового зобов`язання; при цьому остання не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Таким чином, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.

Апеляційний суд також звертає увагу, що господарський суд вправі і без заяви сторони застосувати своє право на зменшення розміру штрафних санкцій відповідно до положень ст.233 ГК України та ч.3 ст.551 ЦК України.

Матеріалами справи стверджено та не заперечується сторонами, що відповідачем згідно договору №06 від 21.04.2023 було здійснено передоплату позивачу за товар в сумі 910 800,00 грн. Водночас відповідач отримав від позивача товар лише на суму 297 000,00 грн згідно видаткової накладної №439 від 04.11.2023. Матеріали справи не містять, а Скаржником не надано суду доказів існування інших поставок на виконання вимог договору №06 на решту передоплати в сумі 613 800, 00 грн. Таким чином, як вірно зазначив суд першої інстанції, у володінні позивача за період з 04.11.2023 (дата поставки згідно ВН №439) до 29.03.2024 (зарахування зустрічних однорідних вимог) перебували кошти відповідача в розмірі 613 800,00 грн.

Тому, з урахуванням конкретних обставин в їх сукупності колегія суддів дійшла висновку, що зменшення розміру пені є оптимальним балансом інтересів сторін та запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін.

Здійснивши перевірку суми нарахованої Позивачем пені та правильність обчислення її судом першої інстанції колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо зменшення розміру пені, що підлягає задоволенню до 28 787,03 грн.

Щодо заявлених Позивачем до стягнення 102 300,00 грн збитків у вигляді втрати права на податковий кредит, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з п.1 ч.2 ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.(ч.1 ст.509 ЦК України).

Згідно з підпунктом 14.1.181 статті 14 Податкового кодексу України (надалі в тексті ПК України) податковий кредит це сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов-язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У статті 198 ПК України встановлено підстави, за яких у платника ПДВ виникає право на податковий кредит; визначено умови, дату, час та порядок його формування; права й обов`язки платників податку в сфері податкових правовідносин; підстави, що унеможливлюють віднесення сплаченого (нарахованого) податку до податкового кредиту.

Згідно з пунктами 198.1, 198.2 ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до подат-кового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/ послуг.

Пунктом 198.6 ст.198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахун-ками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначе-ними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 1095 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.

Відповідно до п.201.10 ст.201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/ послуг платник податку продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою; податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Відсутність факту реєстрації платником податку продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку вклю-чення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

Пунктом 201.10 ст.201 ПК України визначено, що реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:

- для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, до останнього дня (включно) кален-дарного місяця, в якому вони складені;

- для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені;

- для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, протягом 15 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем).

Як встановлено судом першої та апеляційної інстанцій, Підприємство 20.10.2023 перераху-вало на банківський рахунок Товариства 910 800,00 грн, що підтверджується інформаційним повідомленням про зарахування коштів №319. Того ж дня, за фактом першої події, отримання авансу, Товариство зареєструвало на користь Підприємства податкову накладну №391 від 20.10.2023 відповідно до якої останнє набуло право на отримання 151 800,00 грн податкового кредиту.

Після поставки Підприємству товару 04.11.2023 за видатковою накладною №439 на суму 297000,00 грн, Відповідач набув податкового зобов`язання на суму 49 500,00грн з ПДВ, а Позивач отримав право на податковий кредит в розмірі 49 500,00грн з ПДВ.

Разом з тим, після укладення договору відступлення права вимоги між ТОВ «ТБД» та ТОВ «Поділля Нафтотрейд» на суму 693 000,00 грн та складання Акту про зарахування зустрічних однорідних грошових вимог в сумі 613 800,00 грн, на переконання Скаржника у Підприємства виник обов`язок зареєструвати розрахунок коригування кількісних і вартісних показників №7 від 29.03.2024 до податкової накладної №391 від 20.10.2023, оскільки останнє фактично повернуло собі грошові кошти в сумі 613 800,00 грн. Як наслідок, податковий кредит Відповідача має зменшитись на 102 300,00 грн, в той же час податковий кредит Позивача має збільшитись на 102 300,00 грн.

Положеннями п.201.10 ст.201 ПК України визначено, що з метою отримання продавцем зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунку коригування, що підлягає реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних покупцем, такий продавець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та розрахунок коригування в електронному вигляді. Такий розрахунок коригування вважається зареєстрованим в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими продавцем.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електрон-ному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

У разі допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкових накладних / розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена згідно з пунктом 201.16 цієї статті) податкової накладної та/або розрахунку коригування покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покупця. Таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або допущено помилки при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної та/або порушено граничні терміни реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. До заяви додаються копії документів, що засвідчують факт сплати податку у зв`язку з придбанням таких товарів/послуг, або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Протягом 90 календарних днів з дня надходження такої заяви із скаргою з урахуванням вимог, встановлених підпунктом 78.1.9 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, контролюючий орган зобов`язаний провести документальну перевірку зазначеного продавця для з`ясування достовір-ності та повноти нарахування ним зобов`язань з податку за такою операцією.

Відповідно до пункту 86.1 статті 86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представни-ками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Отже, факт вчинення податкового правопорушення у справі про стягнення збитків з платника податків, зокрема за обставин, коли цей платник податків (відповідач, продавець товарів) вніс коригування кількісних і вартісних показників відповідної податкової накладної, може бути під-0тверджений лише чинними матеріалами податкової перевірки (актом або рішенням) відповідного контролюючого органу, наділеного повноваженнями здійснювати перевірку дотримання податко-вого законодавства, а подані у справу до позову докази, які підтверджують виконання госпо-дарських операцій, докази у вигляді податкових накладних, податкових декларацій, розрахунків коригування, рішення суду про стягнення боргу у зобов`язальних правовідносинах не є належними і допустимими доказами вчинення відповідачем порушення податкового зобов`язання.

Аналогічна правова позиція наведена в постанові Верховного Суду від 18.01.2022 у справі №910/20686/20, від 07.06.2023 у справі №916/334/22.

Матеріалами справи стверджено, що 29.03.2024 Товариство надіслало Підприємству роз-рахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної №391 від 20.10.2023 на суму 102 300,00 грн.(т.1, арк.справи 34-35).

В подальшому, додатком №7 до Податкової декларації з ПДВ за квітень 2024 року, Товариство надіслало до податкового органу Заяву про допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної та/або порушення продавцем/ покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування (Д7), яка була прийнята.

Разом з тим, матеріали справи не містять, а Скаржником не надано доказів проведення податковим органом перевірки чи складання Акту про виявлені правопорушення.

Вказане спростовує доводи Скаржника стосовно того, що господарський суд наділений повноваженнями щодо самостійного встановлення/невстановлення в поведінці Відповідача дій протиправного характеру стосовно порушення податкового законодавства України, зокрема, щодо внесення коригування кількісних і вартісних показників відповідної податкової накладної.

Також варто відзначити, що податок на додану вартість (ПДВ) це найскладніший податок, як для платника, так і для державної податкової служби. До бюджету сплачується різниця між податковим зобов`язанням і податковим кредитом. Якщо ж отримано «мінус», то тоді все навпаки можна отримати бюджетне відшкодування ПДВ. Державна податкова служба може відмовити у відшкодуванні, якщо під час камеральної перевірки знайде помилки у Додатках Д3, Д4 чи самій декларації, тому право на відшкодування виникає лише після його узгодження.

Разом з тим, обставини декларування ПДВ, встановлені податковим органом за наслідками камеральної перевірки, можуть не відповідати обставинам декларування ПДВ, встановленим судами у судових рішеннях, прийнятих у господарській справі про стягнення збитків, які утвори-лись по факту доведення/недоведення правильності декларування ПДВ для мети отримання податкового кредиту.

Заявляючи вимогу про стягнення збитків, які становлять суму ПДВ, що може бути включена до складу податкового кредиту, поза межами фіскального контролю та обліку, Позивач намага-ється фактично отримати ці кошти (можливу суму податкового кредиту, на яку він має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду) не в порядку, встановленому Податковим кодексом України, а безпосередньо в порядку стягнення цієї суми як збитків.

З урахуванням ст.198 ПК України, у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.

Як встановлено місцевим судом, на дату звернення Позивача до суду, а саме 04.06.2024 строк 365 днів для включення до податкового кредиту суми ПДВ на отриманий товар ще не пройшов, а отже доводи Скаржника про втрату ним права на податковий кредит є передчасними.

В матеріалах справи відсутні, а Позивачем не доведено заподіяння прямої шкоди у вигляді збитків на момент винесення рішення судом першої інстанції.

З огляду на дану обставину, апеляційний суд погоджується з місцевим судом, що в складі господарського правопорушення відсутня наявність усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення, а відтак стягнути з Відповідача 102 300,00 грн збитків за невчасну реєстрацію розрахунку коригування є на даний момент неможливим.

Переглядаючи рішення суду першої інстанції в частині зменшення до 5 000,00 грн розміру витрат на професійну правничу допомогу, колегія судів зауважує, що судові витрати, відповідно до приписів статті 123 ГПК України, складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаход-женням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, відповідно до ст.126 ГПК України, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правни-чої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання прав-ничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання від-повідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з ч.8 ст.129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що адвокат це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Договір про надання правової допомоги, згідно п.4 ч.1 ст.1 зазначеного Закону це домов-леність, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги (ч.1 ст.26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Відповідно до частини 3 статті 30 зазначеного Закону, при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (п.28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц; п.19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19).

Неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчис-лення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у ст.627 ЦК України. (п.128 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21).

Виходячи з аналізу положень статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту адвокат отримує винагороду у вигляді гонорару, обчислення якого, підстави для зміни роз-міру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Із аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі:

- фіксованого розміру,

- погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.12.2022 у справі №922/1964/21).

Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договір-ного права гонорар адвоката, хоч і визначається ч.1 ст.30 Закону як «форма винагороди адвоката», але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст.30 Закону, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Розмір винагороди за надання правової допомоги визначений договором у вигляді фіксованої суми, не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу. Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду у складі суддів Касаційного адміністра-тивного суду від 28.12.2020 у справі №640/18402/19.

Частинами 5, 6 статті 126 ГПК України передбачено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на профе-сійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Крім того, колегія суддів враховує, що Верховний Суд в постанові від 01.10.2020 у справі №910/15191/19 звертає увагу, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини 4 статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.

Суд також зауважує на позицію Європейського суду з прав людини, відповідно до якої заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим (справа «Гімайдуліна і інші проти України» від 10.12.2009, справа «Баришевський проти України» від 26.02.2015). А також висновки ЄСПЛ, викладені у справах: «East/West Alliance Limited» проти України» від 02.06.2014, за змістом яких заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим; «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002, за результатом розгляду якої ЄСПЛ вирішив, що відшкодо-вуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Правова позиція щодо розумності та співмірності розміру витрат на правову допомогу також відображена в постановах Верховного Суду від 24.10.2019 у справі №905/1795/18 і від 01.08.2019 у справі №915/237/18.

Як стверджено матеріалами справи, інтереси Позивача в суді першої інстанції здійснював адвокат Святецький Дмитро Вікторович що підтверджується Свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю №000291 від 07.12.2019 та Електронною Довіреністю у порядку пере-доручення від 04.05.2024.(т.1, арк.справи 10).

З матеріалів справи вбачається та не заперечується сторонами, що разом з поданням позовної заяви представник Позивача заявив про витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 30000, 00 грн.

Також, на підтвердження понесених судових витрат на професійну правничу допомогу Позивачем було надано копії: договору про надання правничої допомоги №03/24 від 20.05.2024, Додатку №1 до Договору №03/24 від 20.05.2024.(т.1, арк.справи 37-41).

Адвокатом Святецьким Д.В. та ТОВ «Нафтотрейд Поділля» умовами укладеного Договору про надання правової допомоги від 20.05.2024 погодили, що порядок обчислення гонорару, розмір, порядок сплати, підстави для зміни розміру гонорару тощо визначаються у Додатках до цього Договору, який є адвокатською таємницею.

Відповідно до додатку №1 до Договору від 20.05.2024 вартість правничої допомоги за вивчення та аналіз первинних документів, підготовку позовної заяви, супровід судової справи в суді першої інстанції (з врахуванням ймовірної підготовки інших процесуальних документів та/або заяв по суті справи) та подання даної заяви становить 30 000,00 грн.

На надання правничої (правової) допомоги визначеної договором №03/24 від 20.05.2024 та додатку №1 за вивчення та аналіз первинних документів адвокатом, підготовку та подачу позову витрачено 15 години, а вартість таких послуг становить 10% від суми заявлених вимог, а тому на переконання Позивача такі витрати є співмірними заявленим вимогам та обсягу наданих послуг.

Колегія суддів зазначає, що не вважає визначальним характер зобов`язань, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, апеляційний суд оцінює витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у п.5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18.

Крім того, колегія суддів бере до уваги, що за наслідками перегляду справи по суті, рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Враховуючи, що при визначенні вартості наданих послуг адвокатом Святецьким Д.В. сторони погодили фіксований розмір вартості професійної правової допомоги висновок Скаржника про визначення місцевим судом вартості години роботи адвоката в сумі 217 грн є безпідставним.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що матеріали справи містять достатньо належних доказів на підтвердження наданої Позивачу правової допомоги та її обсягу. Виходячи з критерію реальності адвокатських витрат та критерію розумності їх розміру, враховуючи обставини справи, апеляційний суд погоджується, що 5000,00 грн становлять співмірні і розумні витрати Позивача на професійну правничу допомогу у цій справі, тому саме таку суму належить стягнути з ПП «ГВМ-Агро» на користь ТОВ «Нафтотрейд Поділля».

Таким чином, всі доводи апеляційної скарги розглянуто, порушених, невизнаних або оспорених прав чи інтересів Скаржника не встановлено.

Матеріалами справи спростовуються доводи Скаржника про неправомірність висновків суду першої інстанції щодо порушених прав Позивача, рівно як і твердження щодо невмотивованості висновку про часткову обґрунтованість заявленого позову, а тому рішення суду першої інстанції належить залишити без змін, а апеляційні скарги без задоволення

При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини щодо п.1 ст.6 Конвенції, яка зобов`язує національні суди обґрунтовувати свої рішення. Це зобов`язання не можна розуміти як таке, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, і питання дотримання цього зобов`язання має вирішуватись виключно з огляду на обставини справи (див.рішення від 09.12.1994 у справах «Руіз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), п.29, та «Гарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява №30544/96, п.26). Ці принципи застосовувалися в низці справ проти України (див., наприклад, рішення від 15.11.2007 у справі «Бендерський проти України» (Benderskiy v.Ukraine), заява №22750/02, п.42-47; від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України» (Pronina v. Ukraine), заява №63566/00, п.25; від 07.10.2010 у справі «Богатова проти України» (Bogatova v. Ukraine), заява №5231/04, п.18, 19).

Статтею 74 ГПК України передбачено обов`язок кожної із сторін довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та без-посередньому дослідженні наявних у справі доказів.(ст.86 ГПК України).

Отже, доводи Скаржників, зазначені в апеляційних скаргах, апеляційним судом не визна-ються такими, що можуть бути підставою згідно ст.277, 278 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, тому суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарсь-кого суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись ст. 34, 86, 129, 232, 233, 240, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуаль-ного кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтотрейд Поділля» на рішення господарського суду Хмельницької області від 18.09.2024 у справі №924/542/24 залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і не підлягає оскарженню до Верхов-ного Суду за виключенням випадків, передбачених ст.287 ГПК України.

3. Матеріали справи №924/542/24 повернути Господарському суду Хмельницької області.

Головуючий суддя Грязнов В.В.

Суддя Коломис В.В.

Суддя Розізнана І.В.