Ухвала

від 30.09.2024 по справі 913/431/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

30 вересня 2024 року

м. Київ

cправа № 913/431/23

Верховний Суд у складі суддів Касаційного господарського суду:

Огородніка К.М.- головуючого, Жуков С.В., Пєскова В.Г.

перевіривши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» (25.07.2024 змінено назву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія»)

на ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 05.07.2024

у справі №913/431/23

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія»

до Приватного акціонерного товариства «Старобільський молокозавод»

про відкриття провадження у справі про банкрутство

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» звернулось до Господарського суду Луганської області із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство Приватного акціонерного товариства «Старобільський молокозавод».

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 06.02.2024 було відмовлено у відкритті провадження у справі про банкрутство боржника Приватного акціонерного товариства «Старобільський молокозавод» за заявою ініціюючого кредитора ТзОВ «ФК «Довіра та гарантія».

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» звернулось із апеляційною скаргою до Східного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 05.03.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» на ухвалу Господарського суду Луганської області від 06.02.2024 у справі №913/431/23 було залишено без руху. Запропоновано Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» усунути впродовж 10 днів з моменту отримання ухвали встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки, а саме: сплатити судовий збір в розмірі 40260,00 грн; надати до Східного апеляційного господарського суду письмове обґрунтування з доведенням об`єктивних причин/перешкод у своєчасному зверненні з апеляційною скаргою до суду для поновлення строку на апеляційне оскарження; сформулювати вимоги апеляційної скарги з урахуванням приписів ч. 3 ст. 271 ГПК України та суті оскаржуваної ухвали шляхом надання відповідної письмової заяви з доказами надсилання іншому учаснику провадження.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 21.03.2024 визнано причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною. Поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» пропущений процесуальний строк для подання апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Луганської області від 06.02.2024 у справі №913/431/23. Відкрито апеляційне провадження у справі №913/431/23 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» на ухвалу Господарського суду Луганської області від 06.02.2024.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 22.04.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» на ухвалу Господарського суду Луганської області від 06.02.2024 у справі №913/431/23 залишено без задоволення. Ухвалу Господарського суду Луганської області від 06.02.2024 у справі №913/431/23 залишено без змін. Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, віднесено на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія».

03.07.2024 до Східного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» надійшло клопотання про повернення сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 37232,00 грн, що було сплачено згідно платіжної інструкції №215 від 20.02.2024 року у розмірі 40026,00 грн, обґрунтовано посиланням на ст. 7 Закону України «Про судовий збір». Заявник зазначив, що згідно ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання апеляційної скарги на ухвалу суду заявникові слід було сплатити судовий збір у сумі, що відповідає одному розмірові прожиткового мінімуму для працездатних осіб та який становить 3028,00 гривень.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 05.07.2024 відмовлено у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» про повернення надміру сплаченого судового збору в сумі 37232,00грн. сплаченого за подання апеляційної скарги у справі №913/431/23.

Ухвалою Верховного Суду від 21.08.2024 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» на ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 05.07.2024 у справі №913/431/23 на підставі пункту 1 частини першої статті 293 ГПК України.

До Верховного Суду повторно надійшла касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» (25.07.2024 змінено назву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія») (надіслана 23.08.2024, згідно з відбитком поштового штемпеля на конверті) на ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 05.07.2024 у справі №913/431/23, в якій просить суд скасувати оскаржуване судове рішення; забезпечити повернення суму надміру сплаченого судового збору.

Скаржник вважає що касаційному оскарженню підлягає ухвала апеляційного суду про відмову в постановлені додаткового рішення щодо повернення надміру сплаченої суми судового збору.

Розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» (Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія»), колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з наступних підстав.

Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частини другої статті 6 та частини другої статті 19 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України та зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено у Законі України «Про судовий збір».

Стаття 1 Закону України «Про судовий збір» визначає поняття судового збору, як збору, що справляється по всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених Законом.

Стаття 3 Закону визначає загальний перелік об`єктів справляння судового збору, стаття 4 Закону - розміри ставок судового збору.

Відповідно до частин 1-3 статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати;

3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що ухваленню судового рішення за позовною заявою або заявою процесуального характеру передує стадія відкриття відповідного провадження, на якій суд зобов`язаний перевірити повноту сплати судового збору у відповідності до вимог закону в залежності від обсягу та характеру вимог та/або ціни позову.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 05.03.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» на ухвалу Господарського суду Луганської області від 06.02.2024 у справі №913/431/23 було залишено без руху. Запропоновано Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» усунути впродовж 10 днів з моменту отримання цієї ухвали встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки, а саме: сплатити судовий збір в розмірі 40260,00 грн.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 22.04.2024 судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, віднесено на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія».

Із викладено вбачається, що із заявою про ухвалення додаткового судового рішення Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» до Східного апеляційного господарського суду не зверталось, у Постанові Східного апеляційного господарського суду від 22.04.2024 вирішено питання про судові витрати, вказана постанова в касаційному порядку не оскаржувалась.

Натомість, до Східного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» надійшло клопотання про повернення сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги.

Частиною 2 статті 123 ГПК України передбачено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Із аналізу статті 244 ГПК України та пункту 1 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" вбачається, що розгляд клопотань про ухвалення додаткового судового рішення та повернення надмірно сплаченого судового збору відбувається в різному порядку та за результатами розгляду вказаних клопотань приймаються різні судові рішення (додаткова постанова, додаткове рішення, додаткова ухвала у разі задоволення заяви про ухвалення додаткового судового рішення, та ухвала суду в разі, коли суд дійде висновку про необхідність повернення судового збору внесеного в більшому розмірі, ніж встановлено законом).

Відповідно до частини першої статті 304 ГПК України ухвали судів першої та апеляційної інстанцій можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктами 2 і 3 частини першої статті 287 цього Кодексу.

Пунктом 3 частини першої статті 287 ГПК України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз`яснення рішення чи відмову у роз`ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.

Верховний Суд звертає увагу, що наведений перелік ухвал суду апеляційної інстанції, які можуть бути оскаржені до касаційного суду є вичерпним.

Ухвала суду апеляційної інстанції за результатами розгляду клопотання про повернення надміру сплаченого судового збору сплаченого за подання апеляційної скарги не належить до переліку судових рішень, на які учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі (якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки), мають право подати касаційну скаргу.

Відповідно до приписів пункту 1 частини першої статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

У разі прийняття до касаційного провадження касаційної скарги на вказане судове рішення, суд касаційної інстанції буде діяти не як "суд встановлений законом" в розумінні статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики Європейського суду з прав людини, що в сукупності з положеннями норм статті 287 ГПК України, виключає можливість касаційного перегляду.

Суд зазначає, що вичерпний перелік ухвал судів першої інстанції та апеляційної інстанції, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до процесу правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" в праві на звернення до касаційного суду викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування і сталість судової практики.

Приписами пункту 3 частини першої статті 293 ГПК України передбачено, що суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо є постанова про залишення касаційної скарги цієї ж особи без задоволення або ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою цієї особи на це саме судове рішення.

Тобто, приписами пункту 3 частини першої статті 293 ГПК України визначено процесуальне обмеження щодо повторної подачі касаційної скарги після відмови у відкритті касаційного провадження на те саме судове рішення, яке (обмеження) є загальним для всіх суб`єктів, що також узгоджується зі статтею 129 Конституції України, якою як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, і не може бути визнане обмеженням права доступу до суду в розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зазначена норма процесуального закону є імперативною (jus cogens), тобто прямо вказує на правило поведінки і не допускає жодних відхилень від цього правила.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.10.1996 "Справа "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" (Levages Prestations Services v. France, заява №21920/93, пункт 48) вказано, що зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури у такому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

Оскільки, конструкцією вказаної норми встановлено імперативне правило щодо наслідків повторного подання касаційної скарги тією ж самою особою на теж саме судове рішення, якщо є ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою цієї особи на це саме судове рішення, то відмова у відкритті касаційного провадження з підстав, передбачених пунктом 3 частини першої статті 293 ГПК України, не є реалізацією дискреції, а є виконанням судом процесуального обов`язку.

Пункт 3 частини першої статті 293 ГПК України не передбачає для суду касаційної інстанції можливості альтернативно обирати варіант дій та вирішувати про застосування чи не застосування цих положень процесуального закону на власний розсуд.

Відповідно, у випадку повторного подання касаційної скарги тією ж самою особою на те ж саме судове рішення, зокрема, якщо є ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою цієї особи на це саме судове рішення, суд касаційної інстанції зобов`язаний відмовити у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 293 ГПК України.

Таку правову позицію викладено в ухвалі Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.11.2022 у справі №903/682/21 відповідно до якої Суд дійшов висновку про необхідність відступити від висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 25.08.2022 у справі №903/357/21 щодо застосування положень пункту 3 частини першої статті 293 ГПК України.

Отже, наявна підстава, що виключає можливість розгляду по суті його касаційної скарги поданої вдруге на те ж саме судове рішення.

Враховуючи, що ухвалою Верховного Суду від 21.08.2024 вже було відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» на ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 05.07.2024 у справі №913/431/23, то наведене виключає можливість повторного розгляду його касаційної скарги на те саме судове рішення.

З огляду на викладене, Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» (25.07.2024 змінено назву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія») на підставі пункту 3 частини першої статті 293 ГПК України.

Керуючись статтею 234, статтею 293 ГПК України, Верховний Суд ,

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» (25.07.2024 змінено назву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія») на ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 05.07.2024 у справі №913/431/23.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий, суддя Огороднік К.М.

Судді Жуков С.В.

Пєсков В.Г.