Ухвала

від 30.09.2024 по справі 911/2940/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

30 вересня 2024 року

м. Київ

cправа № 911/2940/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Ємця А.А. (головуючий), Бенедисюка І.М., Малашенкової Т.М.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (далі - ТОВ «Оператор газотранспортної системи України», скаржник)

на рішення Господарського суду Київської області від 07.02.2024

постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.08.2024

у справі № 911/2940/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Газойлтехнопайп»

про стягнення 327 917, 85 грн

ВСТАНОВИВ:

20.09.2024 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.08.2024 та рішення Господарського суду Київської області від 07.02.2024 у справі № 911/2940/23. Вказана касаційна скарга була подана 19.09.2024 до Верховного Суду через підсистему "Електронний суд".

З матеріалів касаційної скарги та Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що ТОВ Оператор газотранспортної системи України звернулося в Господарський суд Київської області із позовом до ТОВ Газойлтехнопайп про стягнення 136 815, 86 грн пені, 191 101, 98 грн штрафу.

Рішенням Господарського суду Київської області від 07.02.2024 позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «Газойлтехнопайп» на користь ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» 136 811 грн 66 коп. пені, 191 101 грн 98 коп. штрафу та судові витрати 4 918 грн 70 коп. судового збору. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.08.2024 рішення

Господарського суду Київської області від 07.02.2024 у справі №911/2940/23 скасовано, прийнято нове про відмову в задоволенні позовних вимог. Стягнуто з ТОВ «Оператор ГТС України» на користь ТОВ «Газойлтехнопайп» 7 378,06 грн судового збору за розгляд апеляційної скарги

Перевіривши матеріали касаційної скарги ТОВ "Оператор газотранспортної системи України", Верховний Суд дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити, зважаючи на таке.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Аналогічні положення закріплені і в частині 1 статті 17 Господарського процесуального кодексу України, за якими учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до статті 15 цього Кодексу суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Так, за змістом пункту 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 287 цього Кодексу не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Згідно із частиною 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до частини 7 статті 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Предметом позову у цій справі є стягнення штрафних санкцій у розмірі 327 917, 85 грн за договором № 2008000132 від 27.08.2020, а, отже, ціна позову у цій справі безумовно не перевищує та є меншою п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (станом на 2024 рік - 1 514 000, 00 грн).

Обґрунтовуючи необхідність відкриття касаційного провадження у малозначній справі, Товариство з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" зазначає, що ця касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики щодо застосування статей 846, 875 та 883 Цивільного кодексу України у правовідносинах між замовником та підрядником в особі державної монополії, як замовником послуг для забезпечення функціонування газотранспортної системи України. На думку скаржника, актуальність цієї касаційної скарги пов`язана з тим, що Суди попередніх інстанцій не з`ясували особливостей правовідносин між позивачем та відповідачем у цій справі і надали помилкову оцінку природі договору та врахували хибну практику для вирішення подібних спорів, позбавляючи замовника підрядних робіт права застосовувати штрафні санкції за порушення строків виконання робіт за окремими етапами та нівелюючи природу договору. За твердженням скаржника, оскаржувані судові рішення стимулюють інших учасників господарських відносин не виконувати зобов`язання своєчасно та не дотримуватися обов`язкових умов, передбачених договором.

Крім того, скаржник зазначає, що ця справа становить значний суспільний інтерес та має для нього виняткове значення, оскільки, як зазначено в касаційній скарзі, кількість аналогічних та подібних спорів, які перебувають на розгляді в судах України є значною. Також скаржник, обґрунтовуючи виняткове значення для нього справи № 911/2940/23 зазначає, що правовідносини, які склалися, безпосередньо стосуються виконання обов`язків, покладених на нього Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" щодо необхідності відкриття касаційного провадження у малозначній справі не є належним чином обґрунтованими, тому відсутні підстави для висновку про можливість відкриття касаційного провадження у цій справі, зважаючи на таке.

Право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, спрямовані на недопущення безладного перебігу судового процесу (за змістом рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України"). Поряд із цим використання оціночних чинників, зокрема, таких понять, як: "суспільний інтерес", "значення для формування єдиної правозастосовчої практики", "малозначні справи" тощо, не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, адже виходячи з високого статусу Верховного Суду, у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".

Верховний Суд зазначає, що учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України випадки є виключенням із загального правила, й необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, оскільки в іншому випадку буде порушено принцип "правової визначеності".

Колегія суддів Верховного Суду звертає увагу скаржника, що фундаментальне значення для формування правозастосовчої практики означає, що скаржник у своїй касаційній скарзі ставить на вирішення суду касаційної інстанції проблему, яка, у випадку відкриття касаційного провадження Верховним Судом, впливатиме на велику кількість спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми. Водночас, формування єдиної правозастосовчої практики та забезпечення розвитку права є метою вирішення виключної правової проблеми, яка має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного вимірів.

Кількісний ілюструє той факт, що вона наявна не в одній конкретній справі, а у великій кількості спорів, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності. З погляду якісного критерію про виключність правової проблеми свідчать такі обставини як відсутність сталої судової практики, невизначеність правових питань на нормативному рівні, необхідність застосування аналогії закону чи права, вирішення правової проблеми необхідне для забезпечення принципу пропорційності, тобто належного балансу між інтересами сторін у справі.

Однак скаржник належним чином не обґрунтував існування зазначених якісних та кількісних показників щодо наявності виключної правової проблеми, вирішення якої має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Крім того, посилання скаржника на те, що справа № 911/2940/23 має для нього виняткове значення та становить значний суспільний інтерес належним чином не обґрунтоване, оскільки є лише власними припущеннями скаржника. Стосовно "виняткового значення" справи для її учасника, то в цьому випадку оцінка Судом такої "винятковості" може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою, що має для нього виняткове значення. Особа, яка подає касаційну скаргу має обґрунтувати наявність відповідних обставин у касаційній скарзі.

Наведені у касаційній скарзі ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" доводи не дають підстав для висновку про те, що справа № 911/2940/23 має виняткове значення для скаржника та становить значний суспільний інтерес. Зазначені доводи зводяться до заперечення встановлених судами першої і апеляційної інстанцій обставин справи з одночасним тлумаченням скаржником власного викладення обставин справи, до переоцінки доказів, які були здійсненні судами першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справи по суті і в цілому до заперечення результату розгляду справи.

Незгода скаржника з оскаржуваними судовими рішеннями не є сама по собі обставиною, що впливає на визначення справи як такої, що має виняткове значення для учасника справи, оскільки такою може бути оцінка сторони щодо кожної конкретної справи, учасником якої вона є.

Таким чином, касаційна скарга ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" не містить належного обґрунтування наявності умов, передбачених підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а суд з власної ініціативи таких умов також не вбачає. З огляду на зазначене підстав для відкриття касаційного провадження у цій справі немає.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є "судом фактів".

Подана касаційна скарга фактично зводиться до спроби переконати суд у необхідності переглянути зміст рішень, ухвалених судами попередніх інстанцій, однак Верховний Суд не може ставити під сумнів законність рішення суду тільки через те, що такі рішення скаржник вважає незаконними.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.10.1996 "Справа "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" (Levages Prestations Services v. France, заява №21920/93, пункт 48) вказано, що зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури в такому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

З урахуванням наведеного суд касаційної інстанції дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 08.08.2024 і рішення Господарського суду Одеської області від 22.05.2024 у справі № 911/2940/23, оскільки вона подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.

Суд роз`яснює скаржнику, що він має право на повернення судового збору, сплаченого за подання цієї касаційної скарги у порядку, визначеному пунктом 3 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір".

Керуючись статтями 163, 234, 235, 287, пунктом 1 частини першої статті 293 ГПК, Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.08.2024 і рішення Господарського суду Київської області від 07.02.2024 у справі № 911/2940/23.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя А. Ємець

Суддя І. Бенедисюк

Суддя Т. Малашенкова