Ухвала

від 26.09.2024 по справі 536/1304/24

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 536/1304/24 Номер провадження 11-кп/814/1932/24Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2024 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду у складі:

головуючого - ОСОБА_2 ,

суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

із секретарем - ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у кримінальному провадженні № 12024170520000448 апеляційну скаргу захисника - адвоката ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 на ухвалу Кременчуцького районного суду Полтавської області від 19 серпня 2024 року,

встановила:

Цією ухвалою клопотання прокурора задоволено та

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю та проживаючому за адресою: АДРЕСА_1 , не судимому,

обвинуваченому за ч.1 ст. 115 КК України,

продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів до 17.10.2024 включно без визначення розміру застави.

З матеріалів провадження вбачається, що ОСОБА_7 обвинувачується за ч.1 ст. 115 КК України, а саме 21.02.2024 приблизно о 21 годині, ОСОБА_7 за адресою свого проживання: АДРЕСА_1 , під час розпивання алкогольних напоїв разом із ОСОБА_8 , в ході конфлікту, наніс потерпілому один удар долонею лівої руки в область правої сторони голови, після чого, схопивши обома руками за одяг спереду останнього, потягнув за межі власного домоволодіння та кинув на землю та наніс не менше 6 ударів обома ногами взутими у взуття та 5 ударів обома руками зжатими в кулак в область тулуба та голови. Потім в приміщенні бесідки взяв сталевий лом, з яким повернувся до лежачого за межами домоволодіння ОСОБА_8 та тримаючи сталевий лом обома руками наніс ним останньому не менше 3 ударів в область тулуба та голови, спричинивши тілесні ушкодження від яких останній помер на місці.

Продовжуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, суд мотивував ухвалене рішення наявністю на розгляді суду кримінального провадження щодо ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 115 КК України, а також наявністю ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України, що продовжують існувати на момент розгляду.

На ухвалу суду захисник подав апеляційну скаргу, у якій просить ухвалу суду скасувати та відмовити у задоволенні клопотання прокурора про продовження ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Свою апеляційну скаргу мотивує тим, що прокурор у своєму клопотанні про продовження запобіжного заходу не доведені ризики, передбачені ст. 177 КПК України, відсутні докази, що більш м`який запобіжний захід не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку.

Сама по собі тяжкість вчиненого кримінального правопорушення не може бути підставою для тримання під вартою.

Вказує, що обвинувачений раніше не судимий, має житло, неналежний стан здоров`я.

Інші учасники провадження ухвалу не оскаржували.

Оскільки учасники провадження не заявляли клопотання про розгляд апеляційної скарги за участю сторін, тому розгляд апеляційної скарги на ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, здійснюється без участі сторін кримінального провадження, відповідно до положень ч.4 ст.422-1 КПК України.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла такого висновку.

Апеляційним судом встановлено, що на розгляді суду першої інстанції перебуває кримінальне провадження № 12024170540000075 за обвинуваченням ОСОБА_7 за ч.1 ст. 115 КК України. В судовому засіданні 19 серпня 2024 року суд першої інстанції постановив ухвалу про продовження обвинуваченому ОСОБА_7 строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 17 жовтня 2024 року включно.

У відповідності до ч.1 ст.331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Нормами частини 2 цієї статті визначено, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Розглядаючи питання про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, суд повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.

Відповідно до вимог ст.194 КПК України, під час розгляду питання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним стороною обвинувачення.

За змістом кримінального процесуального закону (ст.199 КПК України), при розгляді клопотання про продовження строку тримання під вартою суд досліджує матеріали провадження на предмет законності й обґрунтованості застосування даного запобіжного заходу, з`ясовує конкретні причини тривалого строку розгляду справи і тримання особи під вартою, інші обставини, необхідні для вирішення справи, чи не з`явилися причини, що дозволяють скасувати тримання під вартою та обрати інший запобіжний захід, тощо.

Суд першої інстанції, оцінивши в сукупності всі обставини, що враховуються при розгляді питання про продовження строку тримання під вартою, постановив ухвалу з дотриманням приписів статей 177, 183, 197, 199 та 331 КПК України.

Ухвалюючи рішення, суд врахував положення наведених вище норм процесуального закону та дійшов правильного висновку про доведеність наявності обставин, передбачених ч.1 ст.194 КПК України, вірно пославшись на те, що існують ризики, передбачені ст.177 КПК України, які були підставою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Слідчий суддя, всупереч доводам захисника, належним чином мотивував наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.

Враховуючи тяжкість злочину, інкримінованого ОСОБА_7 , а саме особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання від 7 до 15 років позбавлення волі, обставини вчинення злочину, а саме: вбивства іншої людини шляхом нанесення їй численних ударів, у тому числі знаряддям злочину (металевим ломом), у стані алкогольного сп`яніння, що має надзвичайно високий ступінь суспільної небезпеки, даних про особу обвинуваченого, встановлених судом першої інстанції, те, що судовий розгляд у даному провадженні не завершено, суд дійшов правильного висновку про продовження ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Отже, вказані вище обставини дають достатні підстави вважати про наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які були підставою для обрання запобіжного заходу та на час вирішення питання не зменшилися.

Тобто, стороною захисту не наведені переконливі підстави для скасування запобіжного заходу.

Всупереч доводам апелянта, будь-яких даних, які би підтверджували неможливість перебування обвинуваченого під вартою за станом здоров`я, перевіркою матеріалів провадження не виявлено та стороною захисту під час провадження в суді апеляційної інстанції не надано та відсутні дані, що він позбавлений можливості отримати медичну допомогу. ОСОБА_7 не обмежений у реалізації права на охорону здоров`я шляхом звернення за медичною допомогою до адміністрації установи, в якій він утримується, зокрема, з урахуванням наданих йому медичних рекомендацій.

Також, суд належним чином врахував, що ОСОБА_7 обвинувачуються у вчиненні тяжкого злочину із застосуванням лому, що свідчать про високу ступінь суспільної небезпеки. При цьому при вирішенні питання про запобіжний захід необхідно звертати увагу на можливе покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим, так як відповідно до висновків Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків.

Відсутність судимостей та наявність житла не вказують про відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, та є недостатніми підставами для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого.

Тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала суду є законною та обґрунтованою і підстави для її скасування відсутні, а тому у задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити.

Керуючись ст. 405, 419, 422-1КПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу захисника - адвоката ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу Кременчуцького районного суду Полтавської області від 19 серпня 2024 року щодо ОСОБА_7 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

Головуючий ОСОБА_2

Судді ОСОБА_3

ОСОБА_4