Постанова

від 30.09.2024 по справі 469/1208/23

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

30.09.24

22-ц/812/1025/24

Єдиний унікальний номер судової справи: 469/1208/23

Провадження № 22-ц/812/1025/24 Доповідач апеляційної інстанції Самчишина Н.В.

Постанова

Іменем України

30 вересня 2024 року м. Миколаїв справа № 469/1208/23

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - судді Самчишиної Н.В.,

суддів: Коломієць В.В., Серебрякової Т.В.,

із секретарем судового засідання Андрієнко Л.Д.,

за участю позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , представника позивачів ОСОБА_3 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Березанського районного суду Миколаївської області від 24 квітня 2024 року, ухвалене у складі головуючого судді Тавлуя В.В., в приміщенні цього ж суду в с-щі Березанка, із складанням його повного тексту 20 травня 2024 року, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_4 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Березанська селищна рада Миколаївського району Миколаївської області, Державний реєстратор Радсадівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області Федоренко Анна Володимирівна, про скасування державної реєстрації об`єкту нерухомого майна,

установив:

17 серпня 2023 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , діючи через свого представника адвоката Старчеус О.П., звернулися до суду з вищезазначеним позовом, який обґрунтовували наступним.

Позивачі вказували, що їм, як бувшим членам КСП «Зоря», з групою інших членів цього господарства, на належні їм майнові паї СГВК «Зоря» були виділені в натурі та передані матеріальні засоби, зокрема корівник на 200 голів, вартістю 78248, 25 грн.

Зазначене майно позивачі, як уповноважені особи, прийняли відповідно до акту прийому-передачі матеріальних засобів, який було затверджено головою СГВК «Зоря» ОСОБА_5

З того часу корівник, власниками паїв, було переобладнано під зерносховище, яким вони користувалися до цього часу.

Державна реєстрація права власності на зазначений об`єкт нерухомості власниками майнових паїв не оформлювалося.

В кінці 2021 року позивачам стало відомо, що право власності на зазначений об`єкт нерухомого майна державним реєстратором Радсадівської сільської ради Миколаївського району Федоренко А.В. було зареєстровано за ОСОБА_4 , який не входив в групу осіб, яким в рахунок майнового паю було передане вказане майно та який ніколи не був членом господарства.

У зв`язку з цим, відділенням поліції №8 МРУП ГУНП в Миколаївській області за заявою ОСОБА_6 24 листопада 2021 року зареєстровано кримінальне провадження №12021153150000217.

Позивачі зазначали, що майнові паї належні групі членів колективного сільськогосподарського підприємства були об`єднанні громадянами та отримані ними в приватну спільну часткову власність відповідно до Закону України «Про колективні сільськогосподарські підприємства».

З невідомих їм причин селищною радою свідоцтва їхній групі власників майнових паїв не видавалися, але доказом, що в рахунок належних їх майнових паїв їм було передано майно, зокрема корівник, є вищевказаний акт прийому-передачі матеріальних засобів уповноваженим особам, якими були позивачі та який був затверджений головою СГВК «Зоря» ОСОБА_5 .

Крім того, позивачі вказували, що рішенням Виконавчого комітету Березанської селищної ради від 27 квітня 2021 року №45 «Про упорядкування адресного господарства об`єкту нерухомого майна» було присвоєно адресу вищевказаного зерносховища.

Між тим, таке рішення, на думку позивачів, прийнято селищною радою незаконно з порушенням пп. 9 пункту б статті 30 Закону України «Про місцеве самоврядування».

Посилаючись на те, що державною реєстрацією права власності на зерносховище (корівник) за ОСОБА_4 , підставою якої стало рішення органу місцевого самоврядування про присвоєння адреси зерносховищу, порушено право співвласників майнових паїв, яким було передано це майно у спільну часткову власність, позивачі просили скасувати рішення виконавчого комітету Березанської селищної ради від 27 квітня 2021 року №45 «Про упорядкування адресного господарства об`єкту нерухомого майна» та скасувати державну реєстрацію цього об`єкта за ОСОБА_4 .

Відповідач ОСОБА_4 , заперечуючи проти позову, посилався, як на недоведеність позивачами порушення їхніх прав та законних інтересів, так і недоведеність позову.

Ухвалою Березанського районного суду Миколаївської області від 19 жовтня 2023 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_4 про відвід судді.

Ухвалою цього ж суду від 19 жовтня 2023 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_4 про залишення без руху позовної заяви та надання строку для усунення недоліків.

Рішенням Березанського районного суду Миколаївської області від 24 квітня 2024 року, описку в якому виправлено ухвалою цього ж суду від 09 липня 2024 року, позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задоволено у повному обсязі.

Скасовано рішення Виконавчого комітету Березанської селищної ради від 27 квітня 2021 року №45 «Про упорядкування адресного господарства об`єкту нерухомого майна».

Скасовано державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна, реєстраційний номер 2392068648209, зерносховище, загальна площа (кв.м): 2250,7, Опис: А-1-Зерносховище; Б - Тп; В - Вбиральня, 1 Замощення: №1 - Свердловина; №2 - Ворота; АДРЕСА_1 , вчинену державним реєстратором Радсадівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області Федоренко А.В. на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 58872199 від 22.06.2021 13:31:35.

Стягнуто зі ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 1073,60 грн. судового збору та на користь ОСОБА_2 1073,60 грн. судового збору.

Задовольняючи позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , суд першої інстанції виходив з того, що позивачами доведено порушення їхніх прав та обґрунтованість позову.

В апеляційній скарзі та доповненні до неї ОСОБА_4 не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, просив його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі. При цьому, посилався на порушення та неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи.

Апеляційна скарга мотивована тим, що позивачі не довели, що набули права власності на майнові паї члена сільськогосподарського підприємства, зокрема на належне відповідачу на праві власності нерухоме майно та не вправі просити скасування за відповідачем державної реєстрації об`єкту нерухомого майна. До того ж, до участі у справі не залучено як співвідповідача Березанську селищну раду Миколаївського району Миколаївської області, рішення якої позивачі оскаржують. Суд не врахував норми чинного законодавства та не дав належної оцінки доказам у справі, внаслідок чого його висновок про обґрунтованість позову є помилковим.

Крім того, відповідач виклав заперечення щодо ухвал районного суду від 19 жовтня 2023 року, якими відмовлено у задоволенні заяв ОСОБА_4 про відвід судді та залишення без руху позовної заяви з наданням строку для усунення недоліків, як постановлених з порушенням норм процесуального права.

Зазначав, що не зазначення у позові його ціни, за вимогами майнового характеру, попереднього (орієнтованого) розрахунку суми судових витрат, та неотримання ним зазначеної у додатках копії квитанції про сплату судового збору, є підставою для залишення позову без руху відповідно до частини першої статті 185 ЦПК України. Ігнорування судом вимог процесуального закону при вирішенні питання про відкриття провадження у справі, призвели до порушення основного принципу рівності прав та обов`язків сторін та наданні судом переваги одній стороні над іншою. Більш того, як йому відомо, представник позивачів є суддею у відставці та довгий час перебувала на посаді голови цього суду. Наявність зазначених вище обставин, на думку заявника, викликали обґрунтований сумнів в неупередженості та об`єктивності судді. Також судом порушені вимоги процесуального закону щодо дотримання принципу випадковості при здійснені автоматичного розподілу справи в суді першої інстанції.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просили рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на необґрунтованість та безпідставність її доводів.

Іншими учасниками справи відзивів на апеляційну скаргу не подано.

Заслухавши доповідь судді, пояснення позивачів та їхнього представника, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, виходив із того, що наявні підстави щодо скасування державної реєстрації права власності відповідача на об`єкт нерухомого майна та скасування рішення Виконавчого комітету Березанської селищної ради, оскільки позивачами доведено право власності на майнову частку (пай).

На думку колегії суддів, такий висновок суду є неправильним та не ґрунтується на фактичних обставинах справи та на вимогах закону.

З матеріалів справи убачається, що позивачі були членами КСП «Зоря», який реорганізовано в сільськогосподарський виробничий кооператив «Зоря», потім СТОВ «Зоря».

Сільською, селищною радою не видавалися до реорганізації сільськогосподарського кооперативу «Зоря», СТОВ «Зоря» свідоцтва на майнові паї на ім`я позивачів.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 25 квітня 2012 року, затверджено звіт ліквідатора та ліквідовано СТОВ «Зоря».

Позивачі вказували, що їм, як бувшим членам КСП «Зоря», з групою інших членів цього господарства, на належні їм майнові паї СГВК «Зоря» були виділені в натурі та передані матеріальні засоби, зокрема корівник на 200 голів, вартістю 78 248, 25 грн.

Відомості про те, що позивачі зверталися із заявами про отримання паїв у натурі, протокол загальних зборів СГВК «Зоря» про виділення їм майнових паїв у натурі, а також акт приймання передачі майна на майнові паї матеріали справи не містять.

На підтвердження своїх доводів, позивачі надали суду акт прийму-передачі матеріальних засобів СГВК «Зоря», за змістом якого комісією СГВК «Зоря» передано матеріальні засоби повіреним особам згідно довіреності № 12 ОСОБА_1 і Чапчай В.В.

Самої довіреності № 12 за якою СГВК «Зоря» передало матеріальні засоби повіреним ОСОБА_1 і ОСОБА_2 матеріали справи не містять.

Допитаний судом першої інстанції свідок ОСОБА_5 підтвердив, що ним як головою СГВК «Зоря» був затверджений акт прийому-передачі позивачам матеріальних цінностей.

Крім цього, позивачі надали акт обстеження земельної ділянки та об`єкта нерухомості (зерносховища) за адресою: АДРЕСА_2 датований 03 лютого 2023 року, який складений комісією Березанської селищної ради, за змістом якого, зі слів громадян, які підписали акт, розташований на земельній ділянці корівник, який на теперішній час використовується під зерносховище, належить їм в рахунок майнових паїв.

Свідок ОСОБА_7 в суді першої інстанції пояснила, що вона працювала під час паювання майна членами КСП «Зоря», який реорганізовано в сільськогосподарський виробничий кооператив «Зоря» та вказала, що ОСОБА_4 під час процесу паювання майна не працював і тому не мав права на майновий пай.

З матеріалів справи також убачається, що рішенням Виконавчого комітету Березанської селищної ради «Про упорядкування адресного господарства об`єкту нерухомого майна» від 27 квітня 2021 року № 45 присвоєно адресу нерухомому майна /нежитловій будівлі/, розташованому на земельній ділянці комунальної власності Березанської селищної ради (кадастровий номер 4820955000:18:001:0002) в межах території Березанської селищної ради за межами населених пунктів (поблизу АДРЕСА_2 .

З Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно слідує, що державним реєстратором Федоренко А.В. Радсадівської сільської ради Миколаївського району на підставі технічного паспорту, виданого Виробничо - Комерційним Приватним підприємством «Делен», рішення органу місцевого самоврядування №45 від 27 квітня 2021 року було проведено державну реєстрацію права власності на зерносховище за ОСОБА_4 за вказаною адресою.

Висновком Центральної колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції від 20 жовтня 2022 року залишено без розгляду по суті скаргу ОСОБА_1 від 15 грудня 2021 року, оскільки скаргу подано особою, права якої у зв`язку з оскаржуваними рішенням у сфері державної реєстрації прав не порушено.

Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до статті 328 ЦК України набуття права власності - це певний юридичний склад, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти, тому суд при застосуванні цієї норми повинен установити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об`єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, визначеному статтею 392 цього Кодексу.

Згідно із статтею 396 ЦК України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі й від власника майна.

Речове право на чуже майно може виникати на підставі договору, закону, а також з інших підстав, встановлених законом.

Правомочність володіння визначається, як юридично забезпечена можливість здійснювати панування над річчю. Володіння є однією із складових правомочностей власника.

Правовідносини щодо виділення в натурі частки в майні колективного сільськогосподарського підприємства врегульовані Законом України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» (далі Закон), Указом Президента України «Про заходи щодо забезпечення захисту майнових прав селен у процесі реформування аграрного сектора економіки», постановою Кабінету Міністрів України «Про врегулювання питань щодо забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектору економіки».

Зокрема, відповідно до ст. 7 Закону майно колективного підприємства належить його членам на праві спільної часткової власності. На підставі ст. 9 цього Закону право розпоряджатися своїм паєм член підприємства набуває після припинення членства в підприємстві. Тоді ж в нього виникає право на пай натурою.

У разі реорганізації підприємства паї його членам або їх спадкоємцям видаються правонаступниками цього підприємства за рахунок майна, яке було віднесено до складу пайового фонду підприємства на дату його реорганізації і передане на баланс правонаступникам.

Відповідно до пункту 13 Порядку визначення розмірів майнових паїв членів колективних сільськогосподарських підприємств та їх документального посвідчення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2001 року № 177 (далі - Порядок), майновий пай члена підприємства документально підтверджується свідоцтвом про право власності на майновий пай члена підприємства за зразком згідно з додатком. У разі набуття у власність майнового паю (його частини) на підставі угоди міни, дарування та інших цивільно-правових угод, а також спадкування видається нове свідоцтво.

Згідно з пунктом 14 Порядку свідоцтво видається сільською, селищною або міською радою згідно із списком осіб, які мають право на майновий пай підприємства.

До зазначеного списку додаються такі документи: акт розрахунку уточненого пайового фонду; уточнена структура пайового фонду; уточнений перелік майна пайового фонду.

Для отримання нового свідоцтва у разі набуття у власність майнового паю (його частини) на підставі угоди міни, дарування та інших цивільно-правових угод, а також спадкування до сільської, селищної або міської ради подаються посвідчені в установленому порядку копія відповідної цивільно-правової угоди або копія свідоцтва про право на спадщину, попереднє свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства. Після отримання зазначених документів сільська, селищна або міська рада вносить відповідні зміни до списку осіб, які мають право на майновий пай підприємства, та анулює попереднє свідоцтво, про що робиться запис у книзі обліку свідоцтв про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства. Усі подані документи формуються в окрему справу по кожному підприємству. Факт оформлення свідоцтва засвідчується гербовою печаткою та підписом голови відповідної ради. Оформлені свідоцтва реєструються у книзі обліку свідоцтв про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства. Видача свідоцтва громадянину проводиться безоплатно. Відмову у видачі свідоцтва можна оскаржити в судовому порядку. У разі втрати чи пошкодження свідоцтва громадянину видається дублікат, про що робиться відповідний запис на бланку свідоцтва.

Таким чином, право власності на майновий пай посвідчується відповідним свідоцтвом, вирішення питання про видачу якого, перебуває в компетенції сільської, селищної або міської ради.

З матеріалів справи вбачається, що на ім`я позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 селищною радою не видавалися свідоцтва на майнові паї. Вони не зверталися до Березанської селищної ради Миколаївського району Миколаївської області з приводу оформлення права власності на майновий пай та отримання відповідного свідоцтва, зокрема, як вони зазначали, і з об`єднаною групою громадян в спільну часткову власність.

Спірне нерухоме майно зерносховище позивачі вважали, що виділено їм в натурі у рахунок належних їм майнових паїв, як бувшим членам КСП «Зоря». Підтвердження цьому, на думку позивачів, був акт прийму-передачі матеріальних засобів СГВК «Зоря», за змістом якого комісією СГВК «Зоря» передано матеріальні засоби повіреним особам згідно довіреності № 12 ОСОБА_1 і ОСОБА_2 .

Між тим, відомості про те, що позивачі зверталися із заявами про отримання паїв у натурі, протокол загальних зборів про виділення майнових паїв у натурі, а також у зв`язку з тим акт приймання передачі майна на майнові паї відсутні. Сама по собі передача позивачам, як повіреним особам, СГВК «Зоря» матеріальних засобів, не свідчить про набуття ними права власності на майнові паї. Крім того, позивачами не надано належних, допустимих та достатніх доказів, які б підтверджували, що спірне зерносховище, є корівником, що був виділений їм в натурі у рахунок належних їм майнових паїв.

Викладені обставини свідчать про те, що позивачі не довели набуття ними права власності на спірне нерухоме майно, як майнові паї, а надані ними акти, покази свідків не є належними і допустимими доказами цього.

Зважаючи на зазначене, задовольняючи позовні вимоги, на підставі поданих сторонами доказів, суд першої інстанції, на думку колегії суддів, дійшов помилкового висновку про те, що позивачами доведено права власності на майнову частку (пай) спірне нерухоме майно, а тому наявні підстави для задоволення позову.

З огляду на наведене доводи апеляційної скарги щодо порушення прав позивачів апеляційний суд визнає обґрунтованими та слушними.

За такого, у задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 належить відмовити з підстав недоведеності порушення цивільних прав та законних інтересів позивачів.

За таких обставин апеляційний суд вважає необґрунтованим вдаватися до перевірки ефективності обраного позивачем способу захисту та правової оцінки по суті спору, встановлення обставин наявності/відсутності підстав для скасування державної реєстрації права власності на спірний об`єкт нерухомого майна, оскільки враховує те, що встановлена недоведеність порушення прав та законних інтересів позивачів є самостійною, достатньою підставою для відмови в позові (аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі №910/15262/18, від 03.03.2020 у справі №910/6091/19, від 16.10.2020 у справі №910/12787/17).

Оскільки відсутність порушення прав і законних інтересів позивачів є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові, доводи, викладені у апеляційній скарзі, з урахуванням тих пояснень, які стосуються суті спору, апеляційний суд до уваги не бере.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Для правильного вирішення спору та захисту порушеного права позивача суд повинен визначитися з учасниками справи.

Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).

Відповідач - це особа, яка має безпосередній зв`язок зі спірними матеріальними правовідносинами, та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред`явленими вимогами.

За результатами розгляду справи суд приймає рішення, в якому, серед іншого, робить висновок про задоволення позову чи відмову в задоволенні позову, вирішуючи питання про права та обов`язки сторін (позивача та відповідача).

Згідно зі статтею 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача або незалучення належного відповідача є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову. Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, провадження № 14-61цс18).

Звертаючись до суду з позовом у цій справі, позивачі визначили відповідачем лише ОСОБА_4 , посилаючись на те, що він є особою, яка порушила їхні права.

Між тим, обґрунтовуючи позовні вимоги про скасування рішення виконавчого комітету Березанської селищної ради, позивачі вважали, що таке рішення прийнято селищною радою незаконно з порушенням вимог Закону України «Про місцеве самоврядування».

Отже, пред`явленні у цій справі позивачами вимоги про скасування рішення виконавчого комітету Березанської селищної ради безпосередньо стосуються прав та обов`язків Березанської селищної ради та не можуть бути розглянуті судом у спорі, в якому останню не було залучено відповідачем (співвідповідачем), оскільки лише за наявності належного складу відповідачів у справі суд вправі вирішувати питання про обґрунтованість позовних вимог та їх задоволення. Без залучення належного кола відповідачів вказані позовні вимоги не можуть бути вирішені.

Заперечення в апеляційній скарзі щодо ухвал районного суду від 19 жовтня 2023 року, якими відмовлено у задоволенні заяв ОСОБА_4 про відвід судді та залишення без руху позовної заяви з наданням строку для усунення недоліків, як постановлених з порушенням норм процесуального права, не заслуговують на увагу, оскільки не знайшли свого підтвердження матеріалами справи. Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді відповідно частини четвертої статті 36 ЦПК України не може бути підставою для відводу. Щодо дотримання принципу випадковості при здійснені автоматичного розподілу справи в суді першої інстанції, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що як слідує з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17 серпня 2023 року, серед суддів районного суду для визначення складу суду був лише один із суддя, головуючий у даній справі, якому і розподілена справа. Тому відсутні підстави вважати, що вказаний принцип судом було порушено. Саме по собі те, що представник позивачів є суддею у відставці та довгий час перебувала на посаді голови, на думку колегії суддів, не є достатнім, що може свідчити про упередженість та необ`єктивність судді. Отже, за таких обставин, відсутні підстави вважати наявність обґрунтованого сумну в неупередженості та об`єктивності судді.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10 лютого 2010 рок у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі «Трофимчук проти України» (N 4241/03, § 54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Колегія суддів з огляду на викладене зазначає, що апеляційним судом надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують вказаного висновку.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з частиною 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Судовий збір покладається у разі відмови в позові - на позивача (частина 1 статті 141 ЦПК України).

Керуючись статтями 367, 376, 382 ЦПК України, апеляційний суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Березанського районного суду Миколаївської області від 24 квітня 2024 року скасувати на ухвалити нове судове рішення.

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_4 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Березанська селищна рада Миколаївського району Миколаївської області, Державний реєстратор Радсадівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області Федоренко Анна Володимирівна, про скасування державної реєстрації об`єкту нерухомого майна.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення у випадках та з підстав, передбачених статтею 389 ЦПК України.

Головуючий Н.В. Самчишина

Судді: В.В. Коломієць

Т.В. Серебрякова

Повний текст постанови складено 01 жовтня 2024 року.