Постанова

від 01.10.2024 по справі 488/2192/23

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження №22-з/812/72/24

П О С Т А Н О В А

Іменем України

01 жовтня 2024 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого: Базовкіної Т.М.,

суддів: Царюк Л.М., Яворської Ж.М.,

із секретарем судового засідання: Лівшенком О.С.,

розглянувши в порядку спрощеного провадження у відкритому судовому засіданні за відсутності учасників заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Мезінова Олега Григоровича про ухвалення додаткового судового рішення у цивільній справі №488/2192/23 за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства Миколаївської міської ради «Миколаївські парки» про відшкодування шкоди,

у с т а н о в и в :

У липні 2024 року ОСОБА_1 , через свого представника Мезінова О.Г. звернулася до суду з позовом до Комунального підприємства Миколаївської міської ради «Миколаївські парки» (далі - КП ММР «Миколаївськи парки») про відшкодування шкоди.

Позов мотивовано тим, що 10 червня 2023 року близько 12.20 год. позивачка ОСОБА_1 рухалась на належному їй автомобілі марки NISSAN, модель TEANA 350XV, державний номер НОМЕР_1 , по просп. Богоявленському в Корабельному районі м. Миколаєва в напрямку до центру Корабельного району. Не доїжджаючи до перехрестя просп. Богоявленського з вул. Янтарною, перед зупинкою громадського транспорту «вул. Янтарна», з дерева породи шовкун, що росте праворуч (по ходу руху позивачки) на узбіччі просп. Богоявленського, навпроти буд. № 267, на автомобіль позивачки впала велика суха гілка від дерева породи шовкун, внаслідок чого автомобіль зазнав механічних ушкоджень (пошкоджене лобове скло, нанесені подряпини та вм`ятини на елементи кузову автомобіля). За фактом пошкодження автомобіля уповноваженими працівниками поліції було проведено огляд місця події, фотофіксація, відібрані пояснення від позивачки. Згідно звіту про оцінку вартості (розміру) майнової шкоди, завданої власнику автомобіля № 058/06-23, складеного 27 червня 2023 року суб`єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_3 , вартість відновлювального ремонту автомобіля позивача в результаті його пошкодження під час події (падіння гілки дерева), що сталася 10 червня 2023 року з включенням в розрахунок ПДВ на складові та лакофарбі матеріали, складає 69893 грн. 35 коп., а вартість матеріального збитку, завданого автомобілю позивача складає 34193 грн. 68 коп. (з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складових). Відповідно до приписів вищенаведених норм, збитками позивача є і понесені нею витрати на проведення оцінки вартості (розміру) майнової шкоди в сумі 5000 грн. (згідно платіжної інструкції на переказ готівки № 0.0.3069348673.1 від 27 червня 2023 року та акту прийому-передачі виконаних робіт від 27 червня 2023 року). Загальна сума заподіяної позивачу з вини відповідача матеріальної шкоди, яку відповідачка просила стягнути з відповідача, складає 74893 грн. 35 коп.

Позивач також зазначила, що окрім матеріальних збитків внаслідок вищевказаної події, їй була спричинена моральна шкода, розмір компенсації якої вона оцінила у розмірі 20000 грн., які також просила стягнути з відповідача.

Рішенням Корабельного районного суду м. Миколаєва від 17 липня 2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково.

Стягнуто з КП ММР «Миколаївські парки» на користь ОСОБА_1 матеріальні збитки в загальному розмірі 74893 грн. 35 коп., з яких: 69893 грн. 35 коп. - відшкодування майнової шкоди, 5000 грн. - оцінка майнової шкоди, моральну шкоду в розмірі 7000 грн. та суму понесених судових витрат: на професійну правничу допомогу, пов`язаних із розглядом справи, в розмірі 6838 грн. та 2013 грн. судового збору.

Постановою Миколаївського апеляційного суду від 17 вересня 2024 року апеляційну скаргу КП ММР «Миколаївські парки» залишено без задоволення, рішення Корабельного районного суду міста Миколаєва від 17 липня 2024 року залишено без змін.

17 вересня 2024 року до завершення судових дебатів у справі адвокат Мезінов О.Г., який діє в інтересах ОСОБА_1 , подав до Миколаївського апеляційного суду заяву про ухвалення додаткового судового рішення у справі, в якій просив суд ухвалити додаткове рішення, яким стягнути з відповідача КП ММР «Миколаївські парки» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 грн. на користь ОСОБА_1 , пов`язані з розглядом справи в суді апеляційної інстанції.

Учасники справи в судове засідання не з`явилися, повідомлені апеляційним судом про дату, час та місце розгляду справи належним чином. Представник відповідача через систему «Електронний суд» надав до суду заяву з проханням розглядати справу без участі представника відповідача. З огляду на приписи частини 2 статті 372 ЦПК України апеляційний суд ухвалив розглянути справу без учасників справи.

Відповідно до частини 8 статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Частина 1 статті 133 ЦПК України передбачає, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини 3 вказаної статті Кодексу).

Відповідно до частини 1 статті 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина 1 статті 60 ЦПК України).

За змістом статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», про що зазначено в частині 4 статті 62 ЦПК України.

За положеннями пункту 4 частини 1 статті 1, частин 3 та 5 статті 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.

Пунктом 9 частини 1 статті 1 України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, у межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання (пункт 5.39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

З урахуванням наведеного вище, не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 статті 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 та частина 8 статті 141 ЦПК України). Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у додатковій постанові від 17 січня 2022 року у справі № 756/8241/20.

З матеріалів цивільної справи, яка розглядається, вбачається, що 11 червня 2023 року ОСОБА_1 із адвокатом Мезіновим О.Г. уклали договір про надання правничої допомоги та юридичних послуг, за умовами якого адвокат зобов`язався надати ОСОБА_1 професійну правничу допомогу.

Укладеним договором визначено, що цей Договір вважається чинним з моменту його підписання та діє до повного його виконання. Вартість надання професійної правничої (правової) допомоги Виконавцем відповідно до цього Договору встановлюється Додатковою угодою (пункти 2.1, 3.1. Договору).

Згідно акту №3 від 17 вересня 2024 року про надання правової допомоги та юридичних послуг вартість послуг Виконавця з надання правничої (правової) допомоги Замовнику ОСОБА_1 щодо підготовки відзиву на апеляційну скаргу у вищевказаній справі складає 2000 грн., а представництво її інтересів в судовому засіданні суду апеляційної інстанції - 1000 грн.

При вирішенні питання розподілу судових витрат суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (пункт 61 Постанови Верховного Суду від 24 жовтня 2019 у справі № 905/1795/18).

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат у справі, яка розглядається, колегія суддів враховує, що у задоволенні апеляційної скарги відповідача було відмовлено, а також: складність справи, обсяг та характер виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) в апеляційній інстанції - складання відзиву на позовну заяву та участь у судовому засіданні, значення справи для сторони, відсутність заперечень відповідача щодо заявленої суми судових витрат та вважає, що з урахуванням вимог розумності та справедливості судових витрат, виходячи з конкретних обставин справи, її складності, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу під час апеляційного провадження у розмірі 3000 грн., про що згідно до пункту 3 частини 1 статті 270 ЦПК України необхідно ухвалити додаткове судове рішення.

Керуючись статтями 270, 382 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Мезінова Олега Григоровича про ухвалення додаткового судового рішення задовольнити.

Стягнути з Комунального підприємства Миколаївської міської ради «Миколаївські парки» на користь ОСОБА_1 3000 (три тисячі) гривень витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції.

Додаткова постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту у порядку та випадках, передбачених статтею 389 ЦПК України.

Головуючий Т.М. Базовкіна

Судді: Л.М. Царюк

Ж.М. Яворська

Повний текст постанови складений 01 жовтня 2024 року