Ухвала

від 01.10.2024 по справі 240/18790/24

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

01 жовтня 2024 року м. Житомир справа № 240/18790/24

категорія 105000000

Суддя Житомирського окружного адміністративного суду Романченко Є.Ю., розглядаючи позовну заяву Військової частини НОМЕР_1 до Державного виконавця Любарського відділу державної виконавчої служби у Житомирській області Яхимович Анастасії Леонідівни про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

Військова частина НОМЕР_1 звернулася до суду з позовом в якому просить:

- визнати протиправними дії державного виконавця Любарського відділу державної виконавчої служби у Житомирській області Яхимович Анастасії Леонідівни щодо винесення постанов про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 18.07.2024, про стягнення виконавчого збору від 18.07.2024 та про накладення штрафу від 10.09.2024 у виконавчому провадженні №75576299;

- зобов`язати державного виконавця Любарського відділу державної виконавчої служби у Житомирській області Яхимович Анастасію Леонідівну скасувати постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 18.07.2024, про стягнення виконавчого збору від 18.07.2024 та постанову про накладення штрафу від 10.09.2024 у виконавчому провадженні №75576299;

- зобов`язати державного виконавця Любарського відділу державної виконавчої служби у Житомирській області Яхимович Анастасію Леонідівну закінчити виконавче провадження від 18.07.2024 ВП №75576299 на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження".

Перевіряючи адміністративний позов на його відповідність вимогам статей 160 та 161 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд дійшов висновку, що дана позовна заява не відповідає положенням вказаних статей з наступних підстав.

Згідно із ч. 3 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Порядок та розміри сплати судового збору регулюються Законом України «Про судовий збір».

Згідно із частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до положень пп. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 вказаного Закону ставка судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано суб`єктом владних повноважень, юридичною особою або фізичною особою - підприємцем встановлюється у такому розмірі: 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Абзацом 2 ч.3 ст.6 Закону №3674-VI у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Згідно з абзацом 3 частини 1 статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" з 1 січня 2024 року встановлено прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі 3028 грн.

Судом встановлено, що позовна заява містить сім позовних вимоги немайнового характеру (три основні- визнання протиправними дій державного виконавця щодо винесення 3 постанов, три похідні - зобов`язання державного виконавця скасувати 3 постанови, та ще одна похідна - зобов`язання державного виконавця закінчити виконавче провадження).

Отже, за подання адміністративного позову позивачу слід сплатити судовий збір у розмірі 12112,00 грн (у разі уточнення позовних вимог та пред`явленням основної вимоги).

Відповідно до ст. 5 КАС Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: (зокрема) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

В порушення вказаної норми позивач просить лише зобов`язати державного виконавця Любарського відділу державної виконавчої служби у Житомирській області Яхимович Анастасію Леонідівну закінчити виконавче провадження від 18.07.2024 ВП №75576299 на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження", вимоги стосовно визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною не заявлено.

Також, відповідно до приписів частини 3 статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби, а у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця приватний виконавець.

Враховуючи, що позивач оскаржує дії державного виконавця то відповідачем повинен бути відповідний орган державної виконавчої служби.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Так, ч. 3 ст. 122 КАС України встановлено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до приписів статті 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

Тобто, ст.287 КАС України встановлений спеціальний десятиденний строк для оскарження до суду рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби.

Суд зазначає, що початок перебігу строку звернення до суду у процесуальному законі визначено альтернативно - це день, коли особа або дізналася, або повинна була дізнатися про порушення свого права.

Тому, при визначенні початку цього строку суд з`ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльності), а не коли вона з`ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.

Однак, матеріали позовної заяви не містять жодних даних на підтвердження часу та обставин, коли саме позивач дізналася/повинна була дізнатися про наявність виконавчого провадження зокрема, відсутні докази одержання позивачем оскаржуваної постанови або доказів, коли позивач фактично дізнався по порушення своїх прав.

Разом із тим, до суду позивач звернувся 28.09.2024, тобто з порушенням десятиденного строку на звернення до суду щодо оскарження вищезазначених постанов державного виконавця, оскільки жодних доказів щодо дати обізнаності саме позивача матеріали справи не містять, а відтак відлік строку на звернення до суду, саме за наявними матеріалами справи, у позивача розпочався з дати прийняття оскаржуваних постанов.

Суд зазначає, що початок перебігу десятиденного строку у процесуальному законі визначено альтернативно це день, коли особа або дізналася, або повинна була дізнатися про порушення свого права.

Тому, при визначенні початку цього строку суд з`ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльності), а не коли вона з`ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.

Будь-яких доказів та пояснень, які б підтверджували неможливість звернення до суду із цим позовом в межах встановленого законом строку, позивачем суду не надано.

При цьому, жодних посилань на існування істотних та вагомих причин пропуску строку на звернення до суду, які непереборно перешкоджали позивачеві зверненню до суду, позовна заява та додані до неї матеріали не містять.

Також суд звертає увагу на те, що положення «повинна була дізнатися» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке прийнято рішення або вчинені дії. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

У справах Стаббігс та інші проти Великобританії та Девеер проти Бельгії Європейський суд дійшов висновку, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.

Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні від 28 березня 2006 року у справі Мельник проти України зазначив, що правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності.

Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.

Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Суд зауважує, що вирішення питання про поновлення строку звернення до суду суд здійснює виключно з ініціативи та у межах наведених доводів заінтересованої особи. Таким чином, позивачеві необхідно надати пояснення та докази на їх підтвердження, що свідчать про фактичну дату, коли позивач дізнався про постанови державного виконавця.

Тому, позивачеві необхідно надати пояснення та докази на їх підтвердження, що свідчать про існування обставин, що об`єктивно перешкоджали йому з`ясувати стан справ та звернутись до суду з адміністративним позовом у строки, визначені статтями 287 КАС України.

За змістом ч. 5 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України у разі необхідності до позовної заяви додаються клопотання та заяви позивача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, участь у судовому засіданні щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, звільнення (відстрочення, розстрочення, зменшення) від сплати судового збору, про призначення експертизи, витребування доказів, про забезпечення надання безоплатної правничої допомоги, якщо відповідний орган відмовив у її наданні, тощо.

Загальні вимоги до форми та змісту письмової заяви, визначені ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України.

У контексті наведеного суд відмічає, що позовна заява, зокрема її прохальна частина, не може містити вимог про відстрочення сплати судового збору та клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду.

Одночасно суд наголошує, що клопотання про відстрочення сплати судового збору, клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду, викладається окремо та додається до позовної заяви.

За наведених обставин, суд вважає, що позовна заява подана до суду без дотримання вимог ст.ст. 160-161, 287 Кодексу адміністративного судочинства України.

Частинами першою та другою статті 169 КАС України, визначено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

З огляду на викладене, позовну заяву слід залишити без руху із встановленням позивачу строку для усунення її недоліків шляхом подання до суду:

- документу про сплату судового збору в сумі розміром 12112,00 грн за платіжними реквізитами для перерахування судового збору;

- нової позовної заяви оформленої відповідно до норм КАС України, з належним суб`єктним складом, та уточнених позовних вимог, які міститимуть основну та похідну вимоги;

- заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з доказами поважності причин його пропуску або пояснень та доказів на їх підтвердження, що свідчать про існування обставин, що об`єктивно перешкоджали особисто позивачеві з`ясувати стан справ та звернутись до суду з адміністративним позовом у строки, визначені положеннями Кодексу адміністративного судочинства України.

- у разі подачі клопотання про відстрочення сплати судового збору чи клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду викладених окремо та доданих до позовної заяви.

Керуючись статтями 160, 161, 169, 243, 248, 256 КАС України, суд

ухвалив:

Позовну заяву Військової частини НОМЕР_1 залишити без руху.

Позивачу усунути зазначені в ухвалі суду недоліки протягом 7 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху надіслати особі, яка її подала, не пізніше наступного дня після її постановлення.

У разі якщо недоліки позовної заяви не будуть усунуті у строк, встановлений судом, позовну заяву буде повернуто позивачу.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Суддя Є.Ю. Романченко