Постанова

від 01.10.2024 по справі 520/5546/24

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2024 р. Справа № 520/5546/24Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Калиновського В.А.,

Суддів: Мінаєвої О.М. , Кононенко З.О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Рівненської митниці на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.05.2024, головуючий суддя І інстанції: Заічко О.В., м. Харків по справі № 520/5546/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СУШІ ПРОДУКТ ПЛЮС"

до Рівненської митниці Державної митної служби України

про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "СУШІ ПРОДУКТ ПЛЮС", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Рівненської митниці Державної митної служби України, в якому просив суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 25.09.2023 № UA204000/2023/000145/2 Рівненської митниці Держмитслужби України;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA204000/2023/000197 від 25.09.2023 Рівненської митниці Держмитслужби України.

В обґрунтування позову зазначив, що підприємством вчинені всі необхідні дії щодо митного оформлення ввезеної партії товару та надані документи на підтвердження їх митної вартості згідно з вимогами митного законодавства, проте Рівненська митниця безпідставно відмовила у прийнятті митної декларації та митному оформленні партії товарів за визначеною відповідно до ціни договору (контракту) митною вартістю. Позивач вважає, що оскаржуване рішення від 25.09.2023 № UA204000/2023/000145/2 не містить передбачених законодавством відомостей про підстави невизнання заявленої митної вартості.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 13.05.2024 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "СУШІ ПРОДУКТ ПЛЮС" задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів від 25.09.2023 № UA204000/2023/000145/2 Рівненської митниці Державної митної служби України.

Визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA204000/2023/000197 від 25.09.2023 Рівненської митниці Державної митної служби України.

Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СУШІ ПРОДУКТ ПЛЮС» (вул. 23 Серпня, буд. 12-А літ. «И-2», кімната 2, м. Харків, 61072, код ЄДРПОУ 41453496) за рахунок бюджетних асигнувань Рівненської митниці Державної митної служби України (вул. Соборна, буд. 104, м. Рівне, 33028, код ЄДРПОУ 43958370) сплачену суму судового збору у розмірі 8674,18 грн (вісім тисяч шістсот сімдесят чотири гривні 18 копійок).

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального та процесуального права, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі. Зазначив, що митним органом здійснена перевірка документів, які подані позивачем до митного оформлення та встановлено, що декларантом не подано усіх додаткових документів, витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч. 2-4 ст. 53 МКУ та у відповідності до ч. 5 ст. 54 МКУ, де зазначено, що при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів митниця має право упевнюватись в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, що позиціонується з положеннями статті 17 угоди про застосування статті VII ГАТТ/СОТ від 1994 р.; подані до митного оформлення документи, в тому числі додатково надані, містять неточності.

За результатом проведеної відповідно до положень частини 4 статті 57 МКУ процедури консультації з декларантом та у зв`язку із відсутністю у декларанта та митниці прийнятної до застосування (згідно положень глави 9 МКУ) інформації щодо вартості операцій щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів, достовірної та документально підтвердженої інформації щодо ціни одиниці товару для обчислення митної вартості за методом на основі віднімання вартості (стаття 62 МКУ), інформації щодо складових вартості товарів наданої виробником для обчислення митної вартості за методом на основі додавання вартості (стаття 63 МКУ), що унеможливлює визначення митної вартості шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 МКУ, митну вартість товарів скориговано із застосуванням резервного методу визначення митної вартості згідно положень статті 64 МКУ.

Митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товару від 25.09.2023 №UA204000/2023/000145/2 з обґрунтуванням причин корегування митної вартості товарів (графа 33 рішення).

Відповідач зауважив, що поза увагою судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення від 13.05.2024 року було залишено те, числове значення транспортування, обов`язкова складова митної вартості, не піддається логічному обрахунку.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому він, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, справа розглядається в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що між ТОВ «СУШІ ПРОДУКТ ПЛЮС», як покупцем та компанією «ВEIJING SYIPULLER COL.,TD» (Китай), як продавець укладено зовнішньоекономічний контракт купівлі-продажу № BS-001 від 10.08.2021.

Відповідно до п. 1.1. контракту продавець зобов`язується продати покупцю товар згідно специфікацій. Згідно зі специфікацією-додатком № 11 від 24.05.2023 до контракту купівлі-продажу № BS-001 від 10.08.2021 передбачена поставка наступного товару: паста Місо темна, пшенична локшина, соус Тонкацу, соус Кімчі, соус Устричний, загальна сума вартості вищевказаної партії товару складає 36620 доларів США. Спеціфікацією-додатком № 11 від 24.05.2023 до контракту купівлі-продажу № BS-001 від 10.08.2021 також передбачено, що вантажовідправником товару є компанія-продавець «ВEIJING SYIPULLER COL.,TD» (Китай), умови поставки FOB Qingdao (місто порт у Китаї).

Позивач зазначає, що ціна на умовах поставки FOB означає, що контрактна ціна товару включає в себе суму вартості самого товару, експортного митного оформлення цього товару із сплатою експортних мит та інших зборів, а також вартість доставки у порт відвантаження та завантаження на борт судна без вартості перевезення(фрахту) в порт призначення.

Продавець компанія «ВEIJING SYIPULLER COL.,TD» (Китай) надав ТОВ «СУШІ ПРОДУКТ ПЛЮС» комерційний інвойс №INV/SP2305 від 10.07.2023 на вищевказаний товар. В інвойсі вказана загальна вартість партії товару на умовах поставки FOB Qingdao, у розмірі 36620 доларів США, а також конкретизована вартість за одиницю товару та загальна вартість по кожному виду товару відповідно до специфікації додатку № 11 від 24.05.2023р. до контракту № BS-001 від 10.08.2021. В інвойсі також конкретизовані відомості щодо пакування та ваги товару, які відповідають специфікації.

Позивачем було здійснено повну оплату за товар, шляхом перерахунку коштів на рахунок продавця, що підтверджено платіжною інструкцією № 208 від 24.07.2023 на суму 27905,75 доларів США та платіжною інструкцією № 168 від 30.05.2023 на суму 8714,25 долларів США.

З метою митного оформлення товару, ввезеного позивачем - ТОВ "СУШІ ПРОДУКТ ПЛЮС" на територію України за зовнішньоекономічним контрактом купівлі-продажу № BS-001 від 10.08.2021., укладеним з компанією «ВEIJING SYIPULLER COL.,TD» (Китай), позивач подав до Рівненської митниці Державної митної служби України митну декларацію № 23UA204020038393U0 від 21.09.2023.

За результатами опрацювання документів, наданих позивачем до митного оформлення на підтвердження митної вартості товару, позивач отримав повідомлення митниці №1950541 від 22.09.2023, в якому зазначено, що відповідно до положень Митного кодексу України у поданих документах виявлено неточності, що свідчить про наявність ризиків заявлення до митного оформлення неповних відомостей стосовно умов придбання товарів, в тому числі і стосовно числових значень складових митної вартості. Відповідачем було надіслано повідомлення № 1950544 від 22.09.2023 наступного змісту: «митна вартість імпортованих товарів не може бути визнана за митною вартістю, визначеною декларантом, у зв`язку з наявністю неточностей у поданих до митного оформлення документах.

Враховуючи зазначене, позивач надав відповідачу письмові пояснення від 25.09.2023 та надав копії додаткових документів:

1. копію комерційної пропозиції від 23.05.2023;

2. копію митної декларації Республіки Польша;

3. копію заявки № 15/07 від 15.07.2023 до договору про транспортно-експедиторське обслуговування № 12/20СШ від 12.10.2021;

4. копію виправленої довідки про транспортні витрати з вих. № 407646 від 22.09.2023 наданої експедитором ТОВ «ЛАМАН-ШІПІНГ»;

5. копія листа-повідомлення з вих. № 23/09 від 23.09.2023 експедитора ТОВ «ЛАМАН-ШІПІНГ» про виправлення помилки у довідці про транспортні витрати з вих. №407646 від 22.09.2023.

За результатами перевірки митної декларації №23UA204020038393U0 від 21.09.2023р. та документів Рівненською митницею було складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 25.09.2023 № UA204000/2023/000145/2.

Позивач вважає зазначене рішення необґрунтованим, оскільки розрахована позивачем митна вартість товарів підтверджується математично та документально, тому позивач має право на застосування основного методу визначення митної вартості.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що документи, подані до Рівненської митниці, з метою підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товару, містять усю необхідну інформацію про вартість товару та транспортних послуг, а також реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару. Крім того, документи надані ТОВ «СУШІ ПРОДУКТ ПЛЮС» чітко ідентифікують оцінюваний товар та містять об`єктивні і достовірні дані, що підлягають обчисленню, які підтверджували ціни товару, що підлягає сплаті ТОВ «СУШІ ПРОДУКТ ПЛЮС» на користь постачальника, тобто підтверджують митну вартість товару за ціною договору. Крім того, на вимогу відповідача були надані усі додатково витребувані документи для проведення подальшого дослідження відповідності заявленої митної вартості товару, які підтверджують у повному обсязі заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів зазначає наступне.

Правовідносини, пов`язані зі справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України (далі - МК України), Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Положеннями статті 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 51 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Згідно із частиною 1 статті 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

За змістом частини 2 статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Положення статті 53 МК України визначають перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.

У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (частина 1 статті 53 МК України).

Згідно з частиною 2 статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Із положень частин 1 та 2 статті 53 МК України вбачається, що Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, який подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Відповідно до частини 5 статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

За приписами частини 2 статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Згідно з частини 3 статті 54 МК України, за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

За частиною 5 статті 54 МК України орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відповідно до частин 1, 2 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду (частина 2 статті 54 МК України).

Відповідно до приписів статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

За положеннями статей 57, 58 МК України митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, відповідно до митного режиму імпорту, за загальним правилом обчислюється за першим методом визначення митної вартості товарів, тобто за ціною договору.

Якщо митна вартість не може бути визначена за першим методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному з продавцем покупцю.

Водночас, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Відповідно до частини 8 статті 57 МК України у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що обов`язок доведення заявленої митної вартості товару покладається на декларанта. Разом з цим, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності визначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з цим, в розумінні вищенаведених норм сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Єдиними підставами, які надають митному органу право відійти від встановлених обмежень, які пов`язані із перевіркою основного переліку документів що підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи, є лише наявність передбачених законодавцем обставин, а саме, у випадку якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

В той же час, саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.

Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.10.2019 по справі 809/1469/16, від 04.06.2020 у справі №1.380.2019.001823, від 01.04.2021 у справі № 260/695/19.

Частинами 7-10 статті 55 МК України передбачено, що у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів митний орган за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

Протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати митному органу додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.

У разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів митний орган розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом.

Якщо митний орган протягом строку, зазначеного у частині дев`ятій цієї статті, не надає обґрунтованої відмови у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів, вважається, що декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість товарів визначено правильно. У такому випадку митний орган скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості, а надана фінансова гарантія повертається (вивільняється) у порядку та строки, визначені цим Кодексом.

Судовим розглядом встановлено, що з метою митного оформлення товару, ввезеного позивачем - ТОВ "СУШІ ПРОДУКТ ПЛЮС" на територію України за зовнішньоекономічним контрактом купівлі-продажу № BS-001 від 10.08.2021., укладеним з компанією «ВEIJING SYIPULLER COL.,TD» (Китай), позивач подав до Рівненської митниці Державної митної служби України митну декларацію № 23UA204020038393U0 від 21.09.2023.

На підтвердження заявленої митної вартості товарів і обраного методу її визначення декларантом було надано до митного органу: пакувальний лист б/н від 10.07.2023; рахунок фактура (інвойс) INV/SP2305-55-02 від 10.07.2023; коносамент QN23060481 від 15.07.2023; накладна УМВС 35825 від 15.09.2023; сертифікат про походження товару С237609256040209 від 08.08.2023; некласифікований комерційний документ Ком. пропозиція від 23.05.2023; банківський платіжний документ, що стосується товару 208 від 24.07.2023; банківський платіжний документ, що стосується товару 168 від 30.05.2023; документ, що підтверджує вартість перевезення товару 407646 від 15.09.2023; прейскурант (прайс-лист) виробника товару від 10.07.2023; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів (крім позначеного кодом 4104), подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів BS-001 від 10.08.2021; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) 11 від 24.05.2023; договір про надання послуг митного брокера 13/10 СШ від 13.10.2021; договір (контракт) про перевезення 1220/СШ від 12.10.2021; заява декларанта або уповноваженої ним особи, у вигляді внесення коду до митної декларації, про те, що товари не є генетично модифікованим організмом або продукцією, виробленою із застосуванням генетично-модифікованих організмів NON-GMO CERTIFICATE № 7 від 10.07.2023; інформація про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів, іншими державними органами та підприємствами за принципом "єдиного вікна" з використанням електронних засобів передачі інформації (в якості відомостей про документ зазначається ідентифікатор справи, зґенерований інформаційною системою та переданий декларанту в автоматичному режимі) 10465978; серт. здоров. від 03.07.2023; серт. здоров. від 04.07.2023; серт. здоров. від 05.07.2023.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивачем одночасно із митною декларацією та додатково контролюючому органу подано усі необхідні документи, перелік яких визначений частиною другою статті 53 Митного кодексу України, для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товару за ціною договору. Під час розгляду справи суд не виявив розбіжностей у наданих документах.

Проте, відповідачем прийнято спірне рішення про коригування митної вартості товарів № UA204000/2023/000145/2 від 25.09.2023, в графі 33 якого зазначено:

"I. Митна вартість імпортованих товарів не може бути визнана за рівнем, визначеним декларантом, оскільки:

1) декларантом не подано усіх додаткових документів, витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч. 2-4 ст. 53 МКУ та у відповідності до ч. 5 ст. 54 МКУ, де зазначено, що при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів митниця має право упевнюватись в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, що позиціонується з положеннями статті 17 угоди про застосування статті VII ГАТТ/СОТ від 1994 р.

2) подані до митного оформлення документи, в тому числі додатково надані, містять неточності:

До митного оформлення надано комерційний інвойс від 10.07.2023 №INV/SP2305-55-02 який містить умови доставки, що не кореспондуються в повній мірі із умовами контракту від 10.08.2021 №BS-001.

Пунктом 2.3 контракту від 10.08.2021 №BS-001 визначено, що у ціну товару включена вартість експортної морської упаковки, тари, маркування.

Разом з тим, комерційні умови поставки FOB Qingdao окрім зазначених складових ціни товару також передбачають, що продавець несе витрати з поставки товару в порт відправлення, оформлення експортних документів та митних формальностей, оплата податків та мит на експортне очищення вантажу, завантаження на борт судна тощо.

Таким чином, заявлені комерційні умови поставки суперечать складовим ціни товару згідно контракту від 10.08.2021 №BS-001.

Відповідно до пункту 4.5 контракту від 10.08.2021 №BS-001 продавець передає покупцю документи, в т.ч. і калькуляцію вартості товару, яка до митного оформлення не надано.

Відповідно до пункту 4.3 покупець зобов`язаний перерахувати не менше ніж 30% від загальної вартості, вказаної у специфікації. Решта суми специфікації повинна бути оплачена після завантаження товару на борт судна для доставки покупцю.

До митного оформлення надано платіжні інструкції від 30.05.2023 №168 на суму 8714,25 дол.США та від 24.07.2023 №208 на суму 27905,75 дол.США.

При цьому, 30% від загальної вартості специфікації на партію товару складає 10986 дол.США, що свідчить про порушення умов оплати згідно контракту від 10.08.2021 №BS-001.

Копії митних декларацій країни відправлення містять відомості про договір SHI/SP2305-55-02, який до митного оформлення не наданий. Також, загальна вартість та кількість товарів згідно копій митних декларацій країни відправлення не відповідає декларований відомостям за митною декларацією.

До митного оформлення надано прайс лист від 10.07.2023 б/н, що має строк дії 2 міс., при цьому, специфікація (Додаток №11) до контракту від 10.08.2021 №BS-001 узгоджена сторонами ще 24.05.2023.

Декларантом визначена митна вартість товарів за митною декларацією, що не підлягає логічним обчисленням та не підтверджена документально, що є порушенням частини 2 статті 52 Митного кодексу України.

У графі 44 митної декларації під кодом документу 4301 Договір (контракт) на перевезення вказано номер 1220/ СШ, який до митного оформлення не надано.

Декларантом долучено скан копію договору про транспортно - експедиторське обслуговування від 12.10.2021 №12/20 СШ.

Відповідно до пункту 1.3 договору про транспортно - експедиторське обслуговування від 12.10.2021 №12/20 СШ під кожне перевезення клієнт надає експедитору заявку. Декларантом надано заявку від 15.07.2023 №15/07, яка надана експедитору з порушенням строків пункту 1.3 договору про транспортно-експедиторське обслуговування від 12.10.2021 №12/20 СШ.

Вищевказане свідчить про наявність заявления до митного оформлення неповних відомостей стосовно числових значень складових митної вартості товарів та відомостей, що не підтверджені документально.

II. Рівненська митниця володіє ціновою інформацією про вартість товарів, митне оформлення яких здійснено за митною вартістю вищою, ніж заявлена декларантом, стосовно товару 1 - за митною декларацією від 30.04.2023 №23UA209170033140U9 - 3,06 дол.США/кг, стосовно товару 2 - за декларацією від 22.03.2023 №23UA101030001416U1 - 3,11 дол.США/кг, стосовно товару 3 - за митною декларацією від 08.06.2023 № UA100360506210U4 - 2,30 дол.США/кг.

III. Заявлена декларантом митна вартість товарів може бути визнана митницею, за умови надання додаткових документів:

1) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями;

2) виписку з бухгалтерської документації продавця;

3) прайс-лист, який можливо розповсюдити на імпортовану партію товарів;

4) калькуляція вартості товару;

5) договір SHI/SP2305-55-02;

6) копію митної декларації країни відправлення;

У відповідності до частини 6 статті 53 Митного кодексу України декларант має право за бажанням надати інші документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

IV. За результатом проведеної відповідно до положень частини 4 статті 57 МКУ процедури консультації з декларантом та у зв`язку із відсутністю у декларанта та митниці прийнятної до застосування (згідно положень глави 9 МКУ) інформації щодо вартості операцій щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів, достовірної та документально підтвердженої інформації щодо ціни одиниці товару для обчислення митної вартості за методом на основі віднімання вартості (стаття 62 МКУ), інформації щодо складових вартості товарів наданої виробником для обчислення митної вартості за методом на основі додавання вартості (стаття 63 МКУ), що унеможливлює визначення митної вартості шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 МКУ, митну вартість товарів скориговано із застосуванням резервного методу визначення митної вартості згідно положень статті 64 МКУ.

Митну вартість товару 1 визначено на підставі цінової інформації про вартість товарів, митне оформлення яких здійснено за митною вартістю вищою, ніж заявлена декларантом, за митною декларацією від 30.04.2023 №23UA209170033140U9 - 3,06 дол.США/кг.

Числове значення митної вартості товару 1 у валюті рахунку становить 25006,32дол.США, що з урахуванням курсу НБУ на день подання митної декларації до митного оформлення у національній валюті України становить 914446,11 грн (3,06дол.США/кг* 8172 кг* 36,5686 грн/1 дол.США).

Митну вартість товару 2 визначено на підставі цінової інформації про вартість товарів, митне оформлення яких здійснено за митною вартістю вищою, ніж заявлена декларантом, за митною декларацією від 22.03.2023 №23UA101030001416U1 - 3,11 дол.США/кг.

Числове значення митної вартості товару 1 у валюті рахунку становить 30042,60дол.США, що з урахуванням курсу НБУ на день подання митної декларації до митного оформлення у національній валюті України становить 1098615,82 грн (3,11дол.США/кг* 9660 кг* 36,5686грн/1 дол.США).

Митну вартість товару 3 визначено на підставі цінової інформації про вартість товарів, митне оформлення яких здійснено за митною вартістю вищою, ніж заявлена декларантом, за митною декларацією від 08.06.2023 № 23UA100360506210U4 - 2,30 дол.США/кг.

Числове значення митної вартості товару 1 у валюті рахунку становить 13800 дол.США, що з урахуванням курсу НБУ на день подання митної декларації до митного оформлення у національній валюті України становить 504646,68 грн (2,30 дол.США/кг*600 кг*36,5686 грн/1 дол.США)".

Надаючи оцінку спірному рішенню про коригування митної вартості товарів та встановленим обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Зі змісту документів, наданих позивачем до митного органу на підтвердження заявленої митної вартості товарів і обраного методу її визначення, судом не встановлено розбіжностей щодо умов поставки товару - FOB Qingdao (Циндао) згідно «Інкотермс-2010». Загальна вартість та кількість товарів згідно копій митних декларацій країни відправлення відповідає декларованим відомостям за митною декларацією, поданою позивачем відповідачу. В експортних митних деклараціях вказаний номер коносамента та номер контейнера, за якими ідентифікується товар.

Судова колегія звертає увагу на те, що за змістом ч.2 ст. 53 Митного кодексу України, експортна митна декларація не є тим документом, на підставі якого визначається митна вартість при оформленні імпорту товару, враховуючи, що позивачем були надані до митного оформлення: контракт купівлі - продажу з додатком - специфікацією та комерційний інвойс (у якому є посилання на номер та дату укладення контракту), які містять усі необхідні відомості щодо вартості та кількості товару кожного виду, його ідентифікації, умов поставки.

Таким чином, відповідач безпідставно посилається на те, що недотримання позивачем порядку оплати, встановленого контрактом купівлі - продажу, може свідчити про вищу вартість імпортованого товару.

Згідно з пунктом 4.3. контракту, позивач мав сплатити на банківський рахунок продавця не менше ніж 30% від загальної вартості, вказаної у специфікації, протягом 15 (п`ятнадцяти) робочих днів після підписання специфікації. Решта суми специфікації повинна бути оплачена після завантаження товару на борт судна для доставки покупцю.

Згідно з пунктом 4.4. контракту товар повинний бути готовий до відправки зі складу продавця через 30 днів після отримання передоплати на поточний рахунок продавця, за виключенням випадків, коли відвантаження здійснюється пізніше на прохання покупця.

Водночас, судом встановлено, що замість 10986 доларів США, позивач сплатив продавцю платіжною інструкцією №168 від 30.05.2023р. 8714,25 доларів США. Незважаючи на те, що перерахована позивачем сума передоплати була меншою, ніж встановлено контрактом, продавець відвантажив товар на морське судно 15.07.2023р. згідно з коносаментом № QN 23060481 від 15.07.2023р. Позивач сплатив решту вартості відвантаженого товару на банківський рахунок продавця платіжною інструкцією №208 від 24.07.2023р. на суму 27905,75 доларів США.

Тобто, загальна сума платежів у 36620,00 доларів США дорівнює загальній вартості товарів, яка встановлена додатком - специфікацією до контракту купівлі-продажу та комерційним інвойсом.

Враховуючи, що контракт купівлі - продажу не передбачає ні штрафних санкцій, ні умов щодо зміни ціни товарів, суд вважає необґрунтованим висновок відповідача про те, що товар може мати вищу вартість.

Згідно з п. 15. Положення про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженого Постановою Правління НБУ 28.07.2008р. №216 (у редакції Постанови Правління НБУ 25.08.2022р. №189), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.10.2008р. за №910/15601, платник заповнює реквізит Призначення платежу платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах таким чином, щоб надавати повну інформацію про платіжну операцію та документи, на підставі яких вона здійснюється. Повноту інформації забезпечує платник з урахуванням вимог законодавства України.

Згідно з умовами контракту купівлі - продажу №BS-001 від 10.08.2021р. (п.1.1., п. 2.2.) ціна товару визначається специфікацією. Також згідно з умовами контракту (п. 4.3.) строк та порядок оплати визначено специфікацією.

Судом встановлено, що позивач у платіжних інструкціях №168 від 30.05.2023р., №208 від 24.07.2023р. у розділі «Призначення платежу» вказав номер та дату контракту, а також - номер та дату відповідного додатку до контракту - специфікації.

Таким чином, у платіжних інструкціях позивачем вказана повна інформація про платіжну операцію та документи, на підставі яких вона здійснюється. Платіжні інструкції відповідають вимогам вищевказаного положення НБУ.

Щодо вимоги відповідача надати висновок про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовленого спеціалізованою експертною організацією, суд зазначає, що надання такого висновку не є обов`язковим за змістом частини 2 статті 53 Митного кодексу України.

Верховний Суд у постанові від 03.02.2021р. у справі №810/4441/16 зазначив, що експертний висновок не відноситься до документів, які підтверджують митну вартість товару, відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України. Такі документи носять виключно інформаційний характер.

Вимога відповідача щодо надання калькуляції вартості суперечить положенням ч. 4 ст. 53 Митного кодексу України.

Так, згідно з ч. 4 ст. 53 МК України митний орган має право вимагати надання розрахунку ціни (калькуляції), у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.

Відповідно до частин 12-14 ст. 58 МК України, той факт, що продавець і покупець пов`язані між собою особи, сам по собі не може бути підставою для розгляду вартості операції як неприйнятної. У таких випадках необхідно розглянути обставини продажу та прийняти вартість операції за умови, що взаємовідносини покупця і продавця не вплинули на ціну оцінюваних товарів. За наявності достатніх підстав вважати, що відносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, вплинули на ціну оцінюваних товарів, митний орган повинен надати декларанту або уповноваженій ним особі свої письмові обґрунтування, що такий вплив мав місце. У разі відсутності обґрунтувань з боку митного органу необхідно вважати, що взаємовідносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, не вплинули на ціну оцінюваних товарів.

Враховуючи, що між позивачем та продавцем товарів вищевказаний зв`язок відсутній, і відповідач про наявність такого зв`язку не вказує, то ненадання позивачем до митного оформлення калькуляції вартості товарів не може бути підставою для невизнання митної вартості товарів, визначеної позивачем за основним методом - ціною договору.

Колегія суддів зауважує, що наданий позивачем до митного оформлення прайс-лист від 10.07.2023р. складений на дату комерційного інвойсу, і не містить розбіжностей з ціною та умовами поставки, вказаними у комерційному інвойсі та додатку до контракту - специфікації.

Разом з тим, судова колегія звертає увагу на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 21.05.2021р. у справі №820/307/17, де суд погодився з тим, що прайс - листи продукції складаються виробником товару у процесі здійснення його господарської діяльності та не є технічними, товаросупровідними документами або документами, що засвідчують якість товару; обов`язкової вимоги щодо отримання від суб`єкта зовнішньоекономічної діяльності - виробника товару вказаної вище документації чинним законодавством, що регулює порядок виконання зовнішньоекономічних операцій, не передбачено, а наведені в прайс-листах компанії-виробника товару дані можуть прийматися митними органами до уваги як додаткове джерело інформації для прийняття рішення щодо правильності визначення митної вартості.

Враховуючи зазначене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що до митного оформлення позивач надав відповідачу належні первинні бухгалтерські та платіжні документи, що підтверджують вартість товару (ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті покупцем продавцю) та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, і не містять розбіжностей.

Щодо документального підтвердження транспортних витрат, судом встановлено наступні обставини.

Пунктами 5, 6, 7 ч. 10 ст. 58 МК України передбачено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються, зокрема, такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: 5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 7)витрати на страхування цих товарів.

Згідно п. 2, п. 3 ч. 11 ст. 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті. До митної вартості не включаються витрати або кошти за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, що документально підтверджені та які піддаються обчисленню, зокрема, витрати на транспортування після ввезення; податки, які справляються в Україні.

Відповідно до «Інкотермс» у ред. 2010р. термін "франко-борт" (FOB) означає, що поставка є здійсненою продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. Це означає, що з цього моменту усі витрати й ризики втрати чи пошкодження товару повинен нести покупець. При цьому, за змістом «Інкотермс» у ред. 2010р. щодо страхування товару в продавця та покупця немає зобов`язань.

Позивач, посилаючись на зміст «Інкотермс» у ред. 2010р., зазначає, що страхування імпортованого ним товару не здійснювалося. Тому при визначенні митної вартості товару, задекларованого позивачем, до ціни, що була сплачена за товар, були додані витрати на транспортування товару до кордону України.

Відповідно до пункту 6 частини 2 статті 53 МК України (яка передбачає перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів), документами, які підтверджують митну вартість товарів, є транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Згідно з ч. 11, ч. 12, ч. 13 ст. 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» №1955-IV (далі - Закон №1955-IV) перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні. Такими документами можуть бути: авіаційна вантажна накладна (Air Waybill); міжнародна автомобільна накладна (CMR); накладна СМГС (накладна УМВС); коносамент (Bill of Lading); накладна ЦІМ (CIM); вантажна відомість (Cargo Manifest); інші документи, визначені законами України.

Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення (ч. 13 Закону №1955-IV).

Відповідно до Графи 20 Розділу III Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012р. №599, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18.06.2012р. за №984/21296, для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

До зазначених документів можуть належати:

- рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів;

- банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно- експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури;

- калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

Якщо відсутні будь-які відомості про фактичні витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, для розрахунку зазначених витрат використовуються тарифи, які застосовуються перевізниками для відповідного виду транспорту, що діяли на дату транспортування товару.

Згідно правовового висновку Верховного Суду, викладеного у постановах від 31.05.2019р. у справі №804/16553/14 та від 07.05.2020р. у справі №400/2922/18 щодо доказів, якими має підтверджуватися розмір транспортних витрат на перевезення: «Якщо закон не визначає доказ (докази), винятково яким (-ми) має підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими має підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.».

Враховуючи зазначене, надання до митного оформлення документів, які підтверджують витрати експедитора, включені до суми рахунку експедитора, а саме: рахунків, накладних, тощо, наданих залученими експедитором третіми особами, зокрема, перевізником, митним законодавством України не передбачено.

Судовим розглядом встановлено, що на підтвердження транспортних витрат до митного оформлення за МД №23UA204020038393U0 від 21.09.2023р., позивач надав відповідачу копії договору на транспортно-експедиторське обслуговування №12/20 СШ від 12.10.2021р. та заявки №15/07 від 15.07.2023р. на організацію транспортування і експедирування вантажу до договору транспортно-експедиторського обслуговування №12/20 СШ від 12.10.2021р. між експедитором - ТОВ «ЛАМАН ШИЛІНГ» та клієнтом - ТОВ «СУШІ ПРОДУКТ ПЛЮС», рахунку №LS4508128 від 15.09.2023р. експедитора - ТОВ «ЛАМАН ШИЛІНГ», довідки про транспортні витрати №407646 від 15.09.2023р. експедитора - ТОВ «ЛАМАН ШИЛІНГ», коносаменту №QN23060481 від 15.07.2023р., залізничної накладної СМГС №35825 від 15.09.2023р.

У вищевказаній заявці №15/07 від 15.07.2023р. визначено завдання щодо надання транспортно-експедиторських послуг експедитора - ТОВ «ЛАМАН ШИЛІНГ», а саме:

- маршрут перевезення товару: місце завантаження - QINGDAO (China), порт розвантаження - GDANSK (Poland), місце доставки - Київ, вул. Пирогівський шлях, 154;

- вантажовідправник - «BEIJING SHIPULLER CO., LTD» (Китай);

- вантажоодержувач - ТОВ «СУШІ ПРОДУКТ ПЛЮС»;

- найменування товарів (паста місо темна, пшенична локшина Удон, соус Тонкацу, соус Кімчі, соус Устричний) та спосіб пакування товарів;

- кількість місць, вага вантажу - 26040 кг, 2300 картонних ящиків;

- номер контейнера - MRKU0703434.

Вищевказаною заявкою передбачено перелік та вартість послуг експедитора - ТОВ «ЛАМАН ШИПІНГ», що включає:

- транспортно-експедиторське обслуговування за межами державного кордону України - 25669,34 грн.;

- морське перевезення вантажу за межами державного кордону України - 54293,42 грн.;

- міжнародне залізничне перевезення вантажу за межами державного кордону України - 64025,73 грн.;

- міжнародне залізничне перевезення по території України - 13536,30 грн.;

- транспортно-експедиторське обслуговування на території України - 31997,53 грн. + 6399,51 грн. (ПДВ-20%);

- експедиторська винагорода на території України - 1523,69 грн. + 304,73 грн. (ПДВ-20%).

Загальна вартість послуг - 197750,25 грн. з ПДВ.

Наданий експедитором - ТОВ «ЛАМАН ШИПІНГ» рахунок - фактура №LS4508128 від 15.09.2023р. містить посилання на договір №12/20 СШ від 12.10.2021р. та на номер контейнера - MRKU0703434. За номером контейнера встановлюється належність рахунку на оплату послуг до товарів.

Зазначені у рахунку - фактурі №LS4508128 від 15.09.2023р. перелік та вартість послуг експедитора - ТОВ «ЛАМАН ШИПІНГ» не мають розбіжностей з тими, що були зазначені у заявці №15/07 від 15.07.2023р. на організацію транспортування і експедирування вантажу до договору транспортно-експедиторське обслуговування №12/20 СШ від 12.10.2021р.

Передбачена заявкою №15/07 від 15.07.2023р. та рахунком - фактурою №LS4508128 від 15.09.2023р. експедиторська винагорода у розмірі 1523,69 грн. + 304,73 грн. (ПДВ-20%) є платою експедитору за організацію транспортно-експедиторських послуг.

Місце постачання для транспортно-експедиторських послуг визначається згідно з п.п. «ж» п. 186.3 Податкового кодексу України - за місцем реєстрації замовника, тобто ТОВ «СУШІ ПРОДУКТ ПЛЮС».

Так, ст. 186 Податкового кодексу України (далі - ПКУ) визначає місце постачання товарів та послуг.

Відповідно до п. 186.3. ст. 186 ПКУ місцем постачання зазначених у цьому пункті послуг вважається місце, в якому отримувач послуг зареєстрований як суб`єкт господарювання або - у разі відсутності такого місця - місце постійного чи переважного його проживання. До таких послуг, зокрема, належать: ж) надання транспортно-експедиторських послуг.

Визначення місця постачання послуг має значення для оподаткування операції з надання транспортно-експедиторських послуг податком на додану вартість.

Таким чином, оплата експедиторської винагороди у розмірі 1523,69 грн. + 304,73 грн. (ПДВ-20%) є витратами позивача на території України, які до митної вартості товарів не додаються.

На підтвердження розміру транспортних витрат до кордону України позивач також надав відповідачу довідку про транспортні витрати №407646 від 15.09.2023р. Вказані у ній суми не суперечать змісту заявки №15/07 від 15.07.2023р. та рахунку - фактури №LS4508128 від 15.09.2023р. У довідці експедитор підтвердив, що додаткових витрат на зберігання у порту, демередж, штрафів та інших не було, страхування вантажу не проводилось.

В апеляційній скарзі та відзиві на позовну заяву відповідач вказав, що довідка про транспортні витрати від 15.09.2023 №407646 містить відомості про витрати за маршрутом Shanghai (China) - Gdansk (Poland), що суперечить відомостям коносаменту від 15.07.2023 № QN23060481 та заявленим комерційним умовам поставки.

Судом встановлено, що позивач до митного оформлення додатково надав відповідачу довідку про транспортні витрати №407646 від 15.09.2023р. із виправленою помилкою щодо порту завантаження, у якій вказаний порт завантаження - QINGDAO (China). Виправлена довідка була додана до листа №25/09/2023-2 від 25.09.2023р., який позивач надіслав відповідачу під час процедури митного оформлення. Також позивач надіслав відповідачу лист №23/09 від 23.09.2023р. експедитора - ТОВ «ЛАМАН ШИЛІНГ» з поясненнями щодо виправлення вказаної помилки у довідці про транспортні витрати №407646 від 15.09.2023р.

Надсилання даних документів відповідачу в електронній формі через Єдиний державний інформаційний веб-портал «Єдине вікно для міжнародної торгівлі» підтверджується ідентифікаторами повідомлення, які позивач додав до позовної заяви.

Таким чином, колегія суддів зауважує, що вищевказані документи, надані позивачем відповідачу до митного оформлення, містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Також позивач надав відповідачу копії транспортних документів: коносаменту №QN23060481 від 15.07.2023р.; залізничної накладної СМГС №35825 від 15.09.2023р.

У коносаменті №QN23060481 від 15.07.2023р. вказані наступні відомості: вантажовідправник - «BEIJING SHIPULLER CO., LTD»; вантажоодержувач - ТОВ «СУШІ ПРОДУКТ ПЛЮС»; порт завантаження - Циндао (QINGDAO); порт розвантаження /місце доставки - Гданськ; морське судно і номер рейсу: «МАТИЛЬДА МЕРСЬК» (MATHILDE MAERSK)/328W; номер контейнера - MRKU0703434; вага та кількість місць - 26040 кг, 2300 картонних ящиків; найменування товарів: паста місо, устричний соус, соус Кімчі, соус Тонкацу, локшина Удон.

У залізничній накладній СМГС №35825 від 15.09.2023р. вказані наступні відомості: у графі 3: Власник - ТОВ «СУШІ ПРОДУКТ ПЛЮС»; Експедитор - ТОВ «ЛАМАН ШИПІНГ»; Власник контейнера - лінія MAERSK; у графі 15 вказаний контейнер - MRKU0703434; у графі 24 вказані наступні відомості: інвойс - INV/SP2305-55-02; транзитна митна декларація Т1 - MRN 23PL322080NS64ZYG0 (яка додана до митного оформлення та до позовної заяви).

Вищевказані відомості підтверджують, що міжнародне залізничне перевезення товару здійснювалося за участі експедитора - ТОВ «ЛАМАН ШИПІНГ».

При цьому, у даній залізничній накладній у графі 1 вказаній відправник - Євротермінал Славков, у графі 2 вказана станція відправлення - Славков.

Щодо відправника та станції відправлення надані пояснення експедитора - ТОВ «ЛАМАН ШИПІНГ» листом №202403 від 20.02.2024р.

Так, експедитор - ТОВ «ЛАМАН ШИЛІНГ» пояснив, на виконання умов договору транспортного експедирування №12/20СШ від 12.10.2021р. між ТОВ «ЛАМАН ШИПІНГ» та ТОВ «СУШІ ПРОДУКТ ПЛЮС» було укладено заявку №15/07 від 15.07.2023 року.

Відповідно заявки ставка включає відшкодування витрат на морський фрахт за маршрутом Qingdao, China - Gdansk, Poland, розвантажувальні роботи з судна в порту призначення, транспортно-експедиторське обслуговування на території Польщі (оформлення СМГС, тощо), відкриття транзитної декларації Т1, залізничний тариф по маршруту Gdansk, Poland - ст. Клевань, Україна та експедиторську винагороду, що відображено в рахунку №LS-4508128 від 15.09.2023р. Загальна сума по рахунку складає 197750,25 грн., що було відображено у довідці про транспортні витрати.

Також у листі №202403 від 20.02.2024р. ТОВ «ЛАМАН ШИПІНГ» зазначає, що відповідно до заявки №15/07 від 15.07.2023 ТОВ «ЛАМАН ШИПІНГ» організувало перевезення вантажу у контейнері MRKU0703434 за маршрутом Гданськ, Польща - ст. Клевань, Україна. Згідно договору транспортного експедитування №12/20 СШ від 12.10.2021р. між ТОВ «ЛАМАН ШИПІНГ» та ТОВ «СУШІ ПРОДУКТ ПЛЮС» компанія ТОВ «ЛАМАН ШИПІНГ» може залучати до виконання своїх обов`язків за Договором інші організації та особи, в даному випадку морську лінію Maersk A/S.

ТОВ «ЛАМАН ШИПІНГ» пояснює, що після вивантаження з борту судна, контейнер завантажується на залізничну платформу для колії шириною 1435 мм та прямує з Gdansk, Poland до розподільчого євротерміналу Славков. Після прибуття до Славкова, контейнер перевантажується на залізничну платформу для колії шириною 1520 мм і прямує вже на станцію призначення - Клевань по СМГС. Саме тому в СМГС від 15.09.2023р. станція відправлення значиться ОСОБА_1 .

ТОВ «ЛАМАН ШИПІНГ» повідомляє, що з Gdansk, Poland до євротерміналу Славков контейнер їде згідно декларації Т1 MRN №23PL322080NS64ZYG0 від 08.09.2023 та польськими залізничними накладними, які морська лінія Maersk A/S нам не надав.

Транзитна декларація Т1 видається на весь маршрут перевезення територією Польщі від порту до місця прибуття (закриття Т1) Hrubieszow (Poland) та включає внутрішнє перевезення до/з розподільчої станції' Славков (Poland). Тобто вартість транспортних витрат між портом Gdansk та Славков включена в довідку № 407646 від 15.09.2023 р.

У СМГС від 15.09.2024р. вказано місце відправки - євротермінал Славков, так як це є розподільчим терміналом у Польщі, куди приходять контейнери з порту Gdansk, Poland.

ТОВ «ЛАМАН ШИПІНГ» також вказує, що експедиторська винагорода - це плата за роботу експедитора, яку здійснює українська компанія (тобто резидент) на території України і вона є об`єктом обкладання ПДВ.

Оскільки під час процедури митного оформлення відповідач не вимагав надання вищевказаних відомостей (аргументи відповідача щодо ненадання позивачем до митного оформлення документів про розмір транспортних витрат від порту Гданську до Євротерміналу Славков (Славков, Польща) не вказані ні в повідомленнях від митниці декларанту №1950541 та №1950544 від 22.09.2023р., ні в рішенні про коригування митної вартості товарів №UA204000/2023/000145/2 від 25.09.2023р.), а зазначив про це лише у відзиві на позовну заяву, позивач надав вищевказані пояснення експедитора - ТОВ «ЛАМАН ШИПІНГ » (лист №202403 від 20.02.2024р.) до відповіді на відзив на позовну заяву.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла всиновку, що зміст наданих відповідачу документів на підтвердження транспортних витрат свідчить про те, що перевезення товару від порту Циндао (Китай) до кордону України було організовано і здійснювалося під наглядом експедитора - ТОВ «ЛАМАН ШИЛІНГ», з яким позивачем укладено відповідний договір на транспортно-експедиторське обслуговування, а сума транспортних витрат підтверджена первинними бухгалтерськими документами (договором/заявкою, рахунком), а також довідкою про транспортні витрати, наданими даним експедитором.

Доводи відповідача про те, що підприємство, яке надало документи для підтвердження транспортних витрат, не ідентифікується із підприємством, що здійснило перевезення оцінюваного товару, є необгрунтованими.

За змістом вказаних положень Митного кодексу України та Правил заповнення декларації митної вартості, для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до ч. 2 статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, а не від третіх осіб залучених виконавцем до перевезення товару. Тобто, для цілей підтвердження витрат на транспортування як складової митної вартості товару, достатніми є документи надані виконавцем договору про надання транспортно-експедиційних послуг, яким у даному випадку є ТОВ «ЛАМАН ШИПІНГ».

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції зазначає, що позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару документи, що передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України. Подані документи містили достовірні числові дані, які підтверджували митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами статті 58 Митного кодексу України.

Довід відповідача про те, що при виконанні митних формальностей за спірною митною декларацією спрацювала форма контролю системи управління ризиками щодо необхідності здійснити посилений контроль правильності визначення митної вартості товарів, витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів, є таким, що не стосується обставин, які мають виключне значення для коригування задекларованої позивачем митної вартості товару.

Спрацювання системи управління ризиками є підставою для контролюючого органу більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції і не може бути безумовною підставою для відмови в митному оформленні товару за заявленою декларантом митною вартістю. Різниця між митною вартістю товару, задекларованого особою, та митною вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, також не свідчить про заниження митної вартості декларантом і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товару до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

Такий висновок щодо застосування норм статей 53, 57 МК Верховний Суд зробив у постанові від 19.02.2019 у справі № 805/2713/16-а. Підстав для відступу від цього висновку колегія суддів не знаходить.

Щодо посилання митного органу на наявність фактів митних оформлень за ідентичними та подібними товарами колегія суддів зазначає, що наявність в базі даних ЄАІС інформації про те, що товар, який задекларовано та ввезено в Україну за іншою вартістю, ніж задекларовано позивачем, за відсутністю інших, визначених законом підстав, не може бути підставою для коригування митної вартості товару, ввезеного позивачем, оскільки з бази даних не вбачається умови договору, між ким він укладався, при цьому безліч обставин можуть впливати на ціну товару (його характеристика, виробник, умови і обсяги поставки, наявність знижок), адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономної волі і свободи договору.

Аналогічних Висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 04.09.2018 у справі № 814/2659/16, у постанові від 21.08.2018 у справі № 804/7845/17, у постанові від 07.12.2018 у справі №809/4367/15, від 19.03.2021 по справі № 820/5525/16, які колегія суддів, враховуючи вимоги ч.5 ст. 242 КАС України, застосовує до спірних правовідносин.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що посилання митного органу на наявність інформації про іншу вартість подібного товару не можуть вважатись обґрунтованими, скільки у спірному випадку позивач діяв на підставі Контракту, визначених в ньому умов та цін, що підтверджується наданими до митної декларації документами. Відповідні умови контракту належним чином узгоджені між сторонами, тобто випливають із господарської діяльності позивача та його контрагента. Діюче законодавство надає право сторонам угоди визначати умови господарських операцій за певною домовленістю у цих операціях, що і було дотримано підприємствами.

Водночас, самостійне визначення контролюючим органом ціни товару не може впливати на права та обов`язки сторін Договору, за умови їх підтвердження належними документами. Таким правом чинним законодавством відповідача не наділено.

Разом з цим, суд враховує, що надані позивачем до митного оформлення документи передбачені умовами зовнішньоекономічного договору, підтверджують вартісні та кількісні характеристики товару, тобто відображають ціну, визначену підприємством у вигляді його митної вартості. При цьому, відомості у цих документах не ставлять під сумнів числові значення складових митної вартості, зазначені позивачем у митній декларації та не свідчать про те, що у документах декларанта є розбіжності, які не дозволяють встановити вартість товару за основним методом.

Таким чином, судова колегія вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції про те, що позивачем в повному обсязі надано до митного органу документи, які підтверджують митну вартість товару, згідно з частиною другою статті 53 МК України, а також наявні у позивача документи згідно з частиною третьою цієї статті. Водночас, митницею не доведено, що подані позивачем документи для визначення митної вартості товару містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значенні складових вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Митниця не обґрунтувала та не довела неможливість визначення митної вартості за ціною контракту (методом № 1).

Щодо обрання відповідачем резервного методу визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до п. 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598, у разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

У постанові від 05.02.2019 у справі № 816/1199/15-а Верховний Суд дійшов висновку, що у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов`язкових відомостей визначених частиною 2 статті 55 МК України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод. При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним органом доходів і зборів за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), має бути доведено, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом.

Відповідачем під час розгляду справи не надано до суду належних та допустимих, достатніх та достовірних, в розумінні приписів ст.ст. 73-76 КАСУ, доказів здійснення детального порівняння, як і не надано доказів на підтвердження аналогічності характеристик імпортованого позивачем товару та товару, митна вартість якого була взята митницею за зразок для обчислення, що свідчить про необґрунтованість та недоведеність зазначеного висновку відповідача.

Згідно з частиною 3 статті 57 МК України кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що в оскаржуваному рішенні відповідач здійснив коригування митної вартості за резервним методом (шостий метод), зазначивши лише номери та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів. При цьому відсутні пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов.

Також відповідачем безпідставно використано джерело для коригування митної вартості товарів за резервним методом - інші митні декларації.

До відзиву на позовну заяву відповідач додав копію митної декларації від 30.04.2023р. №23UA209170033140U9.

Щодо товару №1 - локшина пшенична Удон, застосовуючи вищевказану митну декларацію як джерело для коригування митної вартості, відповідач не врахував наступне.

Так, позивач задекларував товар №1 - локшина пшенична Удон у кількості 8172 кг нетто, китайського виробництва, країна експорту - Китай, умови поставки - FOB Циндао, Китай.

У митній декларації від 30.04.2023р. №23UA209170033140U9 (джерело коригування) задекларовано макаронні вироби з пшеничного борошна - локшина пшенична у кількості 19,2 кг нетто. Тобто кількість товару не є співмірною. Країна експорту - Польща. Умови поставки - FCA. Продавець - польська компанія. Виробник не вказаний.

Також до відзиву на позовну заяву відповідач додав копію митної декларації від 22.03.2023р. №23UA101030001416U1.

Щодо товару №2 - соус Устричний, соус Кімчі, соус Тонкацу, застосовуючи вищевказану митну декларацію як джерело для коригування митної вартості, відповідач не врахував наступне.

У митній декларації від 22.03.2023р. № 23UA101030001416U1 (джерело коригування) задекларовано лише соус Кімчі.

Отже відповідачем не враховано найменування, характеристики та якість вищевказаних товарів.

Крім того, відповідач додав копію митної декларації від 08.06.2023р. №23UA100360506210U4.

Щодо товару №3 - соєва паста Місо темна, застосовуючи вищевказану митну декларацію як джерело для коригування митної вартості, відповідач не врахував наступне.

Так, позивач задекларував товар №3 - соєва паста Місо темна у кількості 6000 кг нетто, виробник - Shandong Shinho Shinsyuichi Foodstuff Co., Ltd..

У митній декларації від 08.06.2023р. № 23UA100360506210U4 (джерело коригування) задекларована соєва паста світла «Shiro Miso» у кількості 1350 кг нетто. Виробник - INNER MONGOLIA KIND WANJIA FOODS CO. LTD. Експортер - CHINA MARK FOODS TRADING CO. LTD.

Тобто відповідачем не врахована різна якість товару, різна кількість товару, інший виробник та експортер.

Вищевказане свідчить про те, що відповідачем порушено вимоги ст. 60 Митного кодексу України щодо методу визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів.

Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду від 04.09.2018 у справі № 818/1186/17 наведено правову позицію про те, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Крім того, Верховний Суд зауважив, що рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності Митним кодексом України не передбачено. Також слід врахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.

У рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.

У постанові Верховного Суду від 29.09.2020 у справі № 520/7041/19 зазначено про те, що Верховний Суд у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.

При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним органом доходів і зборів за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), суд повинен вимагати від відповідача доведення того, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом.

Між тим, спірне рішення про коригування митної вартості товарів такої інформації не містить, що не дає підстав вважати його обґрунтованим та вмотивованим у контексті положень пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України.

Частиною 7 статті 54 МК України передбачено, що у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Стосовно доводів відповідача, щодо не підтвердження декларантом документально всіх складових митної вартості товарів та надання документів, які містять розбіжності, що послугувало підставою для запиту додаткових документів в порядку, передбаченому ч. 3 cт. 53 Митного кодексу України, суд зазначає наступне.

Зі змісту наявних в матеріалах справи доказів встановлено, що підприємством позивача було надано до митного оформлення необхідний перелік документів, передбачений ч.ч. 1-2 ст. 53 Митного кодексу України.

Однак, як встановлено судом, відповідачем під час винесення спірного у даній справі рішення, не було наведено належних обґрунтувань щодо наявності сумніву в числових значеннях або недостовірності наданих документів, що могло б бути підставою для запиту додаткових документів. При цьому, такий запит повинен містити як обґрунтування причин запиту, так і конкретизацію того, які саме складові митної вартості не підтверджені або викликали сумніви, в чому саме полягають розбіжності, чи впливають вони на митну вартість, які додаткові документи можуть спростувати ці сумніви.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що декларант подав усі наявні документи, які ідентифікували оцінюваний товар та містили об`єктивні і достовірні дані, що підтверджували ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджували митну вартість товарів за ціною договору, а недоліки на які посилається митниця, не перешкоджали визначенню митної вартості товарів. Декларантом включено до митної вартості товарів усі необхідні складові, визначено їх числові значення, підтверджено та обґрунтовано документально складові митної вартості товарів - ціну, що підлягала сплаті за товар, та транспортні витрати, а також спростовано обставини, які унеможливлюють, на думку контролюючого органу, застосування основного методу визначення митної вартості товарів.

При цьому, митним органом не доведено, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, та не надано доказів, які б підтверджували відсутність підстав для визначення митної вартості за ціною договору.

Обов`язок доведення обґрунтованості такого сумніву митним органом підтверджено також і у висновках Верховного Суду, викладених у постанові від 06.03.2019 у справі № 809/278/17.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що зміст спірного рішення відповідача, який є індивідуально-правовим актом, оскільки породжує права і обов`язки для позивача, має відповідати вимогам, визначеним статтею 2 КАС України.

Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як актів правозастосування, є їх обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення суб`єктом владних повноважень конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

Обґрунтованість, в силу статті 2 КАС України, є однією з обов`язкових ознак рішення (дії, бездіяльності) суб`єкта владних повноважень, що підлягає встановленню адміністративним судом.

Рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує Закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.

Таким чином, висновки та рішення суб`єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Так, критерій прийняття рішень, вчинення (невчинення) дій на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, за змістом випливає з принципу законності, що закріплений у частині другій статті 19 Конституції України, яка передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування у спорі покладається на відповідача - суб`єкта владних повноважень, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Проте, відповідачем не доведено належними доказами правомірність прийнятого ним рішення.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що при винесені оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів відповідач діяв не в порядку та у спосіб, що передбачені чинним законодавством, а отже таке рішення є таким, що не відповідає вимогам ч. 2 ст. 2 КАС України та підлягає скасуванню.

Як наслідок, підлягає скасуванню і спірна картка відмови в митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, прийнята відповідачем на підставі рішення про коригування митної вартості.

Зважаючи на встановлені у справі обставини та з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, є наявними підстави для задоволення адміністративного позову.

Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги жодним чином не спростовують висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права, тому не є підставою для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Згідно ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.05.2024 року по справі № 520/5546/24 прийнято з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для його скасування не виявлено.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Рівненської митниці - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.05.2024 по справі № 520/5546/24 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя В.А. Калиновський Судді О.М. Мінаєва З.О. Кононенко