Постанова

від 30.09.2024 по справі 400/1656/22

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2024 р.м. ОдесаСправа № 400/1656/22

Головуючий І інстанції: Мороз А.О.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Осіпова Ю.В.,

суддів - Коваля М.П., Скрипченка В.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної аудиторської служби України на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 січня 2024 року (м.Миколаїв, дата складання повного тексту рішення - 12.01.2024р.) у справі за адміністративним позовом Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі філії «Дельта - Лоцман» Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» до Державної аудиторської служби України про визнання протиправними та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

04.02.2022р. ДП «АМПУ» в особі філії «Дельта - Лоцман» ДП «АМПУ» звернулося до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом до Держаудитслужби, в якому просило суд визнати протиправними та скасувати вимоги, які викладені в п.п.48 та 54 листа-вимоги відповідача від 05.01.2022р. №000500-14/110-2022.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що п.п.48 та 54 листа-вимоги Держаудитслужби від 05.01.2022р. №000500-14/110-2022 ґрунтуються на порушеннях, які насправді не були допущені ДП «АМПУ», а вимоги забезпечити відшкодування втрати матеріальних ресурсів є неправомірними. При цьому, на думку позивача, зазначені вимоги не вмотивовані аудиторами з точки зору нормативно-правового обґрунтування, також державні аудитори не визначили належного способу усунення виявлених під час ревізії порушень, а також не конкретизували, які саме заходи має вжити позивач для забезпечення відшкодування втрати матеріальних ресурсів у розмірі 15680,56 грн., заподіяної через нестачу палива та для забезпечення відшкодування втрати матеріальних ресурсів у розмірі 3191518 грн.

Представник відповідача надав до суду 1-ї інстанції письмовий відзив, в якому позовні вимоги не визнав та просив відмовити в їх задоволенні.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 січня 2024 року (ухваленим в порядку спрощеного (письмового) провадження) позов ДП «АМПУ» в особі філії «Дельта - Лоцман» ДП «АМПУ» - задоволено. Визнано протиправним та скасовано вимоги, які викладені в п.п.48,54 листа-вимоги Держаудитслужби від 05.01.2022р. №000500-14/110-2022. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Держаудитслужби на користь ДП «АМПУ» судовий збір в розмірі 24810 грн.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, відповідач 12.02.2024р. подав апеляційну скаргу, в якій зазначив про те, що судом, при винесенні оскаржуваного рішення, було порушено норми матеріального і процесуального права, у зв`язку із чим просив скасувати рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 12.01.2024р. та прийняти нове, яким позовні вимоги ДП «АМПУ» в особі філії «Дельта - Лоцман» ДП «АМПУ» - залишити без задоволення.

Ухвалами П`ятого апеляційного адміністративного суду від 19.02.2024р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою відповідача та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження.

13.03.2024р. до суду апеляційної інстанції надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу, у якому позивач заперечував щодо її задоволення, посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів та просив оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін, вважаючи його законним та обґрунтованим.

10.04.2024р. матеріали справи надійшли до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційні скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, можуть бути розглянуті судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч.1 ст.308 КАС України).

Розглянувши матеріали даної справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення у межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини.

Відповідачем на виконання п.8.8 Плану проведення заходів державного фінансового контролю Держаудитслужби на ІV квартал 2021р. (в частині інспектувань) та у відповідності до направлення від 07.10.2021р. №1827, у складі ревізійної групи та заступника директора департаменту - начальника відділу Держаудитслужби, проведено ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності ДП «АМПУ» за період з 01.12.2017р. до 30.06.2021р.

Проведення ревізії питань фінансово-господарської діяльності ДП «АМПУ» було ініційовано в ході проведення державного фінансового аудиту діяльності ДП «АМПУ», який проводиться відповідно до п.4.2 Плану проведення заходів державного фінансового контролю Державної аудиторської служби України на III квартал 2021р. (в частині державних фінансових аудитів) за період з 01.12.2017р. по 30.06.2021р.

Ревізію розпочато 11.10.2021р. та завершено 22.11.2021р. Про початок ревізії Держаудитслужба поінформувала ДП «АМПУ» листом від 01.10.2021р. №000500-14/12525-2021.

За результатами вказаного заходу державного фінансового контролю Держаудитслужба склала акт планової виїзної ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності ДП «АМПУ» від 29.11.2021р. №05-21/4, в якому зафіксовано низку порушень фінансової дисципліни.

Загалом ревізією установлено фінансових порушень та недоліків на суму 12,9 млрд. грн., зокрема тих, що призвели до втрат фінансових (матеріальних) ресурсів, - 1,4 млрд. грн., фактів неефективних управлінських дій (рішень) або ж ризикових операцій, що призвели до неотримання доходів або непродуктивних (зайвих) витрат 4 млрд. грн., інші порушення законодавства, що не призвели до втрат - 4,4 млрд. грн. і порушень у сфері закупівель - 3,1 млрд. грн.

Зазначений акт ревізії від 29.11.2021р. №05-21/4 підписано посадовими особами ДП «АМПУ» із запереченнями, які Держаудитслужба розглянула та надала свої висновки (лист Держаудитслужби від 30.12.2021р. №000500-14/16509-2021).

У подальшому, 05.01.2022р. відповідачем надіслано на поштову адресу ДП «АМПУ» вимогу №000500- 14/110-2022. Зокрема, в п.п.48 та 54 цієї вимоги, відповідач вимагав забезпечити відшкодування відповідно до норм ст.ст.130-136 КЗпП України на користь ДП «АМПУ» втрати матеріальних (фінансових) ресурсів у розмірі 15680,56 грн., заподіяної через недостачу палива, а також забезпечити відшкодування на користь філії «Дельта-Лоцман» ДП «АМПУ» втрати матеріальних (фінансових) ресурсів у розмірі 3191518 грн.

Позивач, вважаючи зазначені дії та рішення відповідача протиправними, звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи справу по суті та повністю задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із обґрунтованості та доведеності позовних вимог та, відповідно, наявності підстав для їх задоволення.

Колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали даної справи та наявні в них докази, погоджується з такими висновками суду першої інстанції та вважає їх обґрунтованими, з огляду на наступне.

Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У силу ст.1 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» від 26.01.1993р. №2939-ХІІ, здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю (орган державного фінансового контролю).

Відповідно до ч.1 ст.2 цього ж Закону, головними завданнями органу державного фінансового контролю є, зокрема, здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов`язань, ефективним використанням коштів та майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку та фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов`язкового державного соціального страхування, бюджетних установах та суб`єктах господарювання державного сектору економіки, в тому числі суб`єктах господарювання, у статутному капіталі яких 50 і більше відсотків акцій (часток) належить суб`єктам господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти із бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно, за дотриманням бюджетного законодавства, дотриманням законодавства про закупівлі, діяльністю суб`єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні.

Даний контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, інспектування, перевірки закупівель та моніторингу закупівлі (ч.2 ст.2 Закону №2939-ХІІ).

Так, Державна аудиторська служба України (Держаудитслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів та який реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.

Держаудитслужба здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку міжрегіональні територіальні органи, що передбачено у п.п.1,7 «Положення про Державну аудиторську службу України» (затв. постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016р. №43).

Як передбачено у ч.1 ст.2 Закону №2939-ХІІ, інспектування здійснюється органом державного фінансового контролю у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті.

За змістом п.п.1,7 та 15 ч.1 ст.10 Закону №2939-XII, органу державного фінансового контролю надається право перевіряти у підконтрольних установах грошові та бухгалтерські документи, звіти, кошториси й інші документи, що підтверджують надходження і витрачання коштів та матеріальних цінностей, проводити перевірки фактичної наявності цінностей (грошових сум, цінних паперів, сировини, матеріалів, готової продукції, устаткування тощо); пред`являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів; порушувати перед керівниками відповідних органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій питання про притягнення до відповідальності осіб, винних у допущених порушеннях.

Згідно з п.10 цієї ж статті органу державного фінансового контролю надано право звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю є обов`язковими для виконання службовими особами об`єктів, що контролюються (ч.2 ст.15 Закону №2939-XII).

У свою чергу, постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2006р. №550 було затверджено «Порядок проведення інспектування Держаудитслужбою, її міжрегіональними територіальними органами».

Пунктом 45 Порядку №550 передбачено, що у міру виявлення ревізією порушень законодавства посадові особи органу державного фінансового контролю, не чекаючи закінчення ревізії, мають право усно рекомендувати керівникам об`єкта контролю невідкладно вжити заходів для їх усунення та запобігання у подальшому.

За приписами п.46 Порядку №550, якщо вжитими в період ревізії заходами не забезпечено повне усунення виявлених порушень, органом державного фінансового контролю у строк не пізніше ніж 10 робочих днів після реєстрації акта ревізії, та у разі надходження заперечень до нього - не пізніше ніж 10 робочих днів після надсилання висновків на такі заперечення об`єкту контролю надсилається вимога щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з зазначенням строку зворотного інформування.

Аналіз вищенаведених норм дає підстави вважати, що ревізія є формою державного фінансового контролю, здійснення якого належить до повноважень Держаудитслужби та її територіальних органів. За результатами ревізії складається акт і в разі виявлення порушень законодавства у сфері закупівель та їх неусунення під час ревізії вимога щодо усунення виявлених порушень законодавства із зазначенням строку зворотного інформування.

У постанові від 12.05.2022р. у справі № 620/4169/20 Верховний Суд зазначив, що вимога органу державного фінансового контролю, спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства, є обов`язковою до виконання. Стосовно відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об`єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги, оскільки такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

Тобто, правова природа письмової вимоги контролюючого органу породжує правові наслідки, зокрема обов`язки для свого адресата, а відтак наділена рисами правового акту індивідуальної дії з урахуванням її змістовної складової, незалежно від форми документа, в якому вона міститься, і такий акт може бути предметом судового контролю в порядку адміністративного судочинства у разі звернення із відповідним позовом.

При цьому, Верховний Суд у постанові від 08.05.2018р. у справі №826/3350/17 також дійшов висновків, що під час вирішення справ, в яких предметом є правомірність вимог контролюючих органів, скерованих на адресу підконтрольних суб`єктів, судам належить, виходячи із правової природи письмової вимоги контролюючого органу, враховувати чи прийнята вона на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством. З метою встановлення того, чи контролюючим органом при прийнятті спірної вимоги владні управлінські функції реалізовані у передбачений законом спосіб, суду належить надати правову оцінку змісту вимоги як індивідуально-правового акту.

Такий правовий підхід застосований Верховним Судом також у постановах від 06.08.2020р. у справі №826/6254/17, від 20.11.2018р. у справі №815/4223/16, від 11.10.2018р. у справі №813/4101/17 та від 11.09.2018р. у справі №825/1481/16.

Додатково, у контексті вказаного питання, варто зауважити, що Верховний Суд у постанові від 20.02.2018р. у справі № 822/2087/17 зазначив, що висновок суду про те, що збитки контролюючим органом можуть бути стягнуті лише в ході відповідного судового процесу (а не шляхом пред`явлення обов`язкової до виконання вимоги), не спростовує того, що «законна вимога» контролюючого органу, як індивідуально-правовий акт, повинна відповідати вимогам закону в частині її змісту і форми. Саме аналіз змісту вимоги контролюючого органу свідчить про те, чи такі вимоги було дотримано та чи породжує така вимога права і обов`язки для підконтрольної установи.

З проведеного аналізу сутності завдань і функцій органів фінансового контролю, в тому числі у їх співвідношенні із завданнями адміністративного судочинства (рішення суб`єкта владних повноважень як предмет судового контролю), висновується, що рішення (дії, бездіяльність) органу фінансового контролю, прийняті в результаті реалізації їхніх окремо взятих завдань або функцій (пред`явлення обов`язкової до виконання вимоги як одна з них), є окремими предметами судового контролю.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 12.09.2024р. у справі №380/26300/23.

Відтак, щодо п.48 вимоги відповідача від 05.01.2022р. за №000500-14/110-2022, слід зазначити таке.

Так, відповідачем під час проведення ревізії встановлено застосування філією «Дельта-Лоцман» при інвентаризації залишків дизельного палива буксиру «Гаи?дамака» та катеру «Гард» похибки вимірювання у розмірі 0,8%, що є безпідставним та не відповідає вимогам діючого законодавства та призвело до недостачі палива та втрат філії на суму 15680,56 грн. (п.73 порушень, зазначених у вимозі, та сторінка 539-541 акта планової виїзної ревізії від 29.11.2021р. № 05-21/4).

Однак, як вірно зазначив суд 1-ї інстанції, даний висновок не свідчить про вчинення порушення позивачем, оскільки відповідно до п.п. 4.2.2.2 «Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України» (затв. наказом Міністерства юстиції України від 20.05.2008р. за №281) передбачено те, об`ємно-масовим статичним методом визначається маса нафти і нафтопродукту за їх об`ємом, густиною та температурою. Об`єм нафти і нафтопродуктів визначається за допомогою градуйованих резервуарів та засобів вимірювань рівня нафти і нафтопродуктів у резервуарах, залізничних цистернах, танках суден або за повною місткістю мір (автоцистернах, причепах-цистернах, напівпричепах-цистернах).

Згідно з п.п.4.2.2.2 Інструкції, границі відносної похибки методу не мають перевищувати: + - 0,5% - під час вимірювання маси нетто нафти, нафтопродуктів від 100 т і більше, та + - 0,8% - під час вимірювання маси нетто нафти, нафтопродуктів до 100 т і відпрацьованих нафтопродуктів. Значення відносної похибки методу в конкретних випадках його застосування мають визначатись відповідно до ГОСТ 26976. Похибка методу не поширюється на визначення об`єму нафти і нафтопродукту в мірах повної місткості (автоцистернах, причепах-цистернах, напівпричепах-цистернах).

Положення вказаної Інструкції встановлюють єдиний порядок організації та виконання робіт пов`язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком товарної нафти та нафтопродуктів, а її вимоги є обов`язковими для всіх суб`єктів господарювання (підприємств, установ, організацій, фізичних осіб-підприємців), що займаються хоча б одним з таких видів економічної діяльності, як закупівля, транспортування, зберігання і реалізація нафти і нафтопродуктів на території України.

За змістом наказу Державного комітету статистики України «Про затвердження Методологічних основ та пояснень до позицій Класифікації видів економічної діяльності» від 23.12.2011р. №396, код 52.10 включає діяльність із зберігання та складування всіх видів товарів.

Як вбачається з відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, одним із видів діяльності ДП «АМПУ» є саме 52.10 складське господарство, та, для здійснення виду діяльності «зберігання пального», позивачем було отримані відповідні ліцензії. При цьому, відповідно до «Положення про філію «Дельта - Лоцман» ДП «АМПУ» (затв. наказом ДП «АМПУ» від 11.09.2020р. №253/10) філія є відокремленим підрозділом ДП «АМПУ» без права юридичної особи. А тому, наявність іншого виду діяльності у юридичної особи, ніж це визначено у відокремленого підрозділу не є забороною для відокремленого підрозділу здійснювати такий вид діяльності. Більше того, філію «Дельта - Лоцман» ДП «АМПУ» створено з метою забезпечення безпеки мореплавства, утримання і ефективного використання державного майна, закріпленого за філією та отримання прибутку.

Враховуючи, що філія «Дельта - лоцман» ДП «АМПУ» здійснює закупівлю пального, що і не заперечується відповідачем, а також є відокремленим підрозділом юридичної особи - ДП «АМПУ», яка фактично має право здійснювати такий вид діяльності як «зберігання пального», то вимоги Інструкції №281 є обов`язковими до виконання, а тому застосування похибки вимірювання у розмірі 0,8% є правомірним.

Відповідно, вимога Держаудитслужби, яка зазначена у спірному п.48 вимоги, є протиправною, а забезпечення відшкодування відповідно до ст.ст.130-136 КЗпП України на користь ДП «АМПУ» втрати матеріальних (фінансових) ресурсів у сумі 15680,56 грн. є безпідставним, оскільки наявність таких втрат, так як «недостача» палива встановлена Держаудитслужбою є нічим іншим, як похибка вимірювання палива, передбачена Інструкцією №281.

Також, відповідачем під час ревізії встановлено безпідставне відхилення тендерної пропозиції ТОВ «СМД-Інвест» на порушення ч.1 ст.3, абз.6 ч.1 ст.31 Закону України «Про публічні закупівлі» призвело до втрат фінансових (матеріальних) ресурсів філією «Дельта-Лоцман» на суму - 3191518 грн. (п.80 порушень, зазначених у вимозі).

Суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач не довів правомірності вказаного пункту.

Так, позивачем було проведено закупівлю по предмету: «Послуги з технічного обслуговування судноплавних каналів (БДЛК і ХМК) для підтримки у працездатному стані відповідно до паспортних характеристик шляхом днопоглиблення з транспортуванням вилученого ґрунту на звалище ґрунту», ДК 021:2015:63720000-2: Послуги з обслуговування водних видів транспорту (інформація оприлюднена в інформаційно-телекомунікаційній системі Prozorro за номером ID: UA- 2019-03-27-000915-c).

Однак, відповідачем, у даному випадку, не враховано вимоги Закону України «Про публічні закупівлі» відносно обов`язкових етапів проведення процедури відкритих торгів, оскільки після оцінки пропозицій, учасник закупівлі має взяти участь в електронному аукціоні, у разі визначення його пропозиції переможцем торгів - підтвердити відсутність підстав для відхилення його пропозиції відповідно до ст.17 вказаного Закону і укласти договір про закупівлю та надати банківську гарантію виконання зобов`язань. Тобто, учасник повинен взяти на себе зобов`язання за договором.

Тільки за цих підстав можливо дійти висновку про фінансові втрати, тоді як за закупівлею ID: UA- 2019-03-27-000915-c відсутній результат взагалі, а самі торги були відмінені.

Як зазначає Держаудитслужба, філією «Дельта - лоцман» ДП «АМПУ» проведено за ідентичним предметом закупівлі торги (ідентифікатор: UA-2019-06-21-001630-b) та укладено договір з ТОВ «ГідроБуд України» від 24.10.2019р. №301-В-ФДЛ-19 на суму - 60999992 грн., що на 3191518 грн. менше від пропозиції ТОВ «СМД-Інвест» у сумі - 57808474 грн., що, власне, і призвело до втрат фінансових (матеріальних) ресурсів.

Тобто, суму спірних втрат фінансових (матеріальних) у розмірі 3191518 грн. посадовими особами Держаудитслужби визначено як арифметичну різницю вартості тендерних пропозицій учасників за двома різними закупівлями, без надання належних, документально підкріплених розрахунків.

Більше того, слід зазначити, що у повторних торгах ТОВ «СМД-Інвест» не брало участі і не подавало пропозиції з тією ж сумою пропозиції, тобто цінова пропозиція, вказана апелянтом, у сумі 57808474 грн. є не підтвердженою самим учасником відповідними розрахунками і була оприлюднена електронною системою закупівель відповідно до технічного регламенту «Prozorro» вже після відміни торгів.

У свою чергу, згідно з протоколом тендерних пропозицій від 11.06.2019р. тендерним комітетом прийнято рішення: відхилити тендерні пропозиції ТОВ «Спеціалізоване технічне бюро «Азімут» на підставі умов п.4 ч.1 ст.30 Закону України «Про публічні закупівлі» (тендерна пропозиція не відповідає умовам тендерної документації) та «MDCL MEDITERRANEAN DREDGING COMPANY LIMITED» на підстав умов п.3 ч.1 ст.30 Закону України «Про публічні закупівлі» та відмінити відкриті торги через допущення до оцінки менше двох тендерних пропозицій.

Відповідаючи на аргументи апелянта про наявність встановленого порушення, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч.2 ст.32 Закону України «Про публічні закупівлі», тендер автоматично відміняється електронною системою закупівель у разі допущення до оцінки менше двох тендерних пропозицій у процедурі відкритих торгів, у разі якщо оголошення про проведення відкритих торгів оприлюднено відповідно до ч.3 ст.10 цього Закону, а в разі застосування конкурентного діалогу, другого етапу торгів із обмеженою участю або здійснення закупівлі за рамковими угодами з кількома учасниками - менше трьох тендерних пропозицій.

Таким чином, у зв`язку з допущенням до оцінки менше двох тендерних пропозицій, замовник відмінив торги, відтак з боку філії «Дельта - лоцман» ДП «АМПУ» відсутній факт порушення Закону України «Про публічні закупівлі». Відповідно, при проведенні закупівлі UA-2019-03-27-000915-c (тобто первинної закупівлі) позивачем не допущено порушення законодавства, а дії щодо відміни торгу взагалі не призвели до збитків,

Отже, у вимірі встановлених судом попередньої інстанції фактичних обставин справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскаржуваний пункт вимоги про забезпечення відшкодування на користь філії «Дельта-Лоцман» ДП «АМПУ» втрати матеріальних (фінансових) ресурсів у розмірі 3191518 грн. є протиправним.

Враховуючи викладене, колегія суддів не знаходить підстав для скасування судового рішення з мотивів, наведених в апеляційній скарзі відповідача .

Слід також зазначити про те, що за правилами ст.ст.9,77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно зі ст.90 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно з ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент.

Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (п.58 рішення у справі «Серявін та інші проти України»).

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення має засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у даній справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші зазначені в апеляційній скарзі аргументи відповідача, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

З огляду на викладене, судова колегія доходить висновку, що суд 1-ї інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки. Наведені ж в апеляційній скарзі доводи, правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на припущеннях та невірному трактуванні норм матеріального права.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.315 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Отже, за таких обставин, колегія суддів апеляційного суду, діючи виключно в межах доводів апеляційної скарги, згідно зі ст.316 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду 1-ї інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст.308,311,315,316,321,322,325,329 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державної аудиторської служби України - залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 січня 2024 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено: 30.09.2024р.

Головуючий у справі

суддя-доповідач: Ю.В. Осіпов

Судді: М.П. Коваль

В.О. Скрипченко