Ухвала

від 24.09.2024 по справі 824/84/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

24 вересня 2024 року

м. Київ

єдиний унікальний номер справи: №824/84/24

провадження №22-ск/824/46/2024

Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ

головуючого судді - Мазурик О. Ф.,

за участю секретаря Марченка М. С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1

про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації Українських виробничих підприємств "Бона Деа" від 22 травня 2023 року

у третейській справі №0705-23/02

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАН КРЕДИТ"

до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості за кредитним договором, стягнення штрафу за неналежне виконання договору іпотеки

У С Т А Н О В И В:

Рішенням Постійно діючого третейського суду при Асоціації Українських виробничих підприємств "Бона Деа" (далі - третейський суд) від 22 травня 2023 року у третейській справі №0705-23/02 стягнуто із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАН КРЕДИТ" (далі - ТОВ "ПАН КРЕДИТ", Товариство) заборгованість за кредитним договором №КД-0009/08-21/3010 від 26.08.2021 в розмірі 228 234,15 грн, частково нарахований штраф за неналежне виконання умов Договору іпотеки від 26.08.2021 у розмірі основного зобов'язання, виконання якого забезпечено іпотекою, а саме 90 000 грн та понесені витрати на отримання правової допомоги у розмірі 30 150 грн.

13 червня 2024 року ОСОБА_1 подав заяву про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації Українських виробничих підприємств "Бона Деа" від 22.05.2023 у третейській справі №0705-23/02.

В обґрунтування заяви посилалася на те, що між ним та ТОВ "ПАН КРЕДИТ" 26.08.2021 було укладено кредитний договір та договір іпотеки, які не містять умов про вирішення спорів між сторонами в третейському суді.

Вказував, що він не пам'ятає того, що між ним та ТОВ "ПАН КРЕДИТ" було укладено третейську угоду від 26 серпня 2021 року, в якій до того ж сторони не визначилися в письмовому вигляді щодо вибору кількісного та персонального складу третейського суду; не зазначено предмет спору між сторонами, який може бути переданий на розгляд третейського суду, що є порушенням ст. 12 Закону України "Про третейські суди" та свідчить про недійсність даної третейської угоди. Йому невідомо на підставі яких норм Регламенту третейського суду було обрано та призначено третейського суддю ОСОБА_2 , так як він не приймав участі у виборі цього третейського судді.

Також вказував, що представники ТОВ "ПАН КРЕДИТ" ввели його в оману під час отримання підпису під третейською угодою від 26.08.2021 та обманули його, вказавши у тексті кредитного договору неправдиву інформацію відносно мети отримання кредитних коштів. Дійсною метою отримання кредиту була потреба в ремонті новозбудованої квартири, яка є предметом укладеного договору іпотеки, а відтак, на його думку, кредитні кошти були отримані на споживчі цілі, а не для розвитку бізнесу.

Крім цього, наголошував на тому, що він не пам'ятає самих обставин підписання третейської угоди; не надавав згоди на передачу спору за кредитним договором та договором іпотеки на розгляд будь-якого третейського суду, а наявність третейської угоди від 26.08.2021 є обманом з боку представників ТОВ "ПАН КРЕДИТ", які надали йому на підпис велику кількість юридичних документів, не пояснюючи їх зміст та правові наслідки підписання таких документів.

За наведених обставин просив скасувати рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації Українських виробничих підприємств "Бона Деа" від 22 травня 2023 року у третейській справі №0705-23/02.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 30 липня 2024 року відкрито провадження за заявою та призначено справу до розгляду.

Заперечуючи проти заяви, ТОВ "ПАН КРЕДИТ" подало відзив на заяву ОСОБА_1 про скасування рішення третейського суду, який надійшов до суду 07 серпня 2024 року.

В обґрунтування відзиву ТОВ "ПАН КРЕДИТ" вказувало, що доводи заявника про надання кредиту для споживчих цілей є необґрунтованими, оскільки в п. 1.2. кредитного договору погоджено, що кредитодавцем надано позичальнику кредит з цільовим призначенням: створення (початок), розвиток, удосконалення приватної підприємницької діяльності позичальником. Також обставина отримання ОСОБА_1 кредиту не на споживчі цілі, підтверджується його підписом у розписці про ознайомлення з істотними умовами кредитного договору від 26.08.2021.

Щодо доводів заявника про те, що оскаржуване рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою та вирішено питання, що виходять за межі третейської угоди, ТОВ "ПАН КРЕДИТ" зазначило, що згідно практики Верховного Суду третейська угода може містити як вказівку про конкретно визначений третейський суд, так і звичайне посилання на вирішення відповідних спорів третейським судом.

Також вказувало на безпідставність доводів заявника, що склад третейського суду не відповідав вимогам закону та не був погоджений із ОСОБА_1 , оскільки в п. 2. третейської угоди погоджено, що склад третейського суду визначатиметься Регламентом Постійно діючого третейського суду при Асоціації Українських виробничих підприємств "Бона Деа", яким в свою чергу визначено, що підписання третейської угоди, навіть без прямого зазначення, свідчить про те, що сторони доручають голові третейського суду самостійно призначити до розгляду справи третейських суддів із списку.

09 серпня 2024 року від ОСОБА_1 надійшло клопотання про долучення доказів, в якому заявник просив долучити витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та копію довідки про взяття на облік внутрішньо-переміщеної особи (а. с. 119-125).

Крім того, в клопотанні ОСОБА_1 посилався на те, що він не приймав участі у виборі третейського судді та не знає чи є в Постійно діючому третейському суді при Асоціації Українських виробничих підприємств "Бона Деа" інші судді, з яких можна сформувати склад суду; суддя Морозов О. В., який розглянув третейську справу, є адвокатом.

13 вересня 2024 року від ОСОБА_1 надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи виписки про рух коштів по банківській картці ОСОБА_1 в АТ "Універсал Банк" (Монобанк) (а. с. 134-156).

У клопотанні ОСОБА_1 посилався на те, що банківська виписка про рух коштів підтверджує, що отримані в кредит 26.08.2021 грошові кошти в сумі 81 050 грн витрачалися ним на купівлю товарів і послуг виключно для власних особистих потреб, які не пов'язані з підприємницькою діяльністю.

Також в клопотанні ОСОБА_1 зазначив, що він не узгоджував розгляд третейської справи конкретним суддею одноособово і склад третейського суду не відповідає вимогам Закону України "Про третейські суди". Додав, що така правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 17.09.2018 у справі №796/138/2018.

23 вересня 2024 року від ОСОБА_1 надійшли додаткові пояснення, в яких зазначив, що для застосування ст. 13 Регламенту Постійно діючого третейського суду при Асоціації Українських виробничих підприємств "Бона Деа" необхідно мати згоду всіх сторін спору на одноособовий розгляд їх справи суддею третейського суду, а така згода відсутня. Просив під час розгляду заяви застосувати правові позиції Верховного Суду, викладені в постановах від 17.09.2018 у справі №796/138/2018, від 18.12.2018 у справі №978/1764/18 та від 11.02.2021 у справі №870/89/20.

Заявник ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_3 у судовому засіданні заяву про скасування рішення третейського суду підтримали та просили задовольнити з підстав, наведених в ній.

Представник ТОВ "ПАН КРЕДИТ" - Огородник К. Я. в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні заяви про скасування рішення третейського суду.

Суд дослідив матеріали справи, вислухав пояснення заявника та його представника ОСОБА_3 , представника ТОВ "ПАН КРЕДИТ" - Огородника К. Я. і дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви про скасування рішення третейського суду, з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 26 серпня 2021 року між ТОВ "ПАН КРЕДИТ" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №КД-0009/08-21/3010, пунктами 1.1., 1.2. якого визначено, що позичальник зобов'язався надати ОСОБА_1 фінансовий кредит у формі кредитної лінії з лімітом в сумі 90 000 (дев`яносто тисяч) грн 00 коп. з цільовим призначенням «на створення (початок), розвиток, удосконалення приватної підприємницької діяльності позичальником» (цілі не пов`язані з придбанням товарів або послуг для особистих потреб), в межах якого позичальник може отримувати будь-які суми кредиту на умовах строковості, зворотності, цільового характеру використання, платності та забезпеченості, а ОСОБА_1 зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом та інші нараховані суми (за наявності підстав для їх нарахування) на умовах та в строки, встановлених цим договором.

З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором №КД-0009/08-21/3010 від 26.08.2021 між сторонами 26.08.2021 укладено договір іпотеки реєстровий №8203 (із змінами та доповненнями в подальшому).

26 серпня 2021 року, на підставі усного звернення, ОСОБА_1 надано транш за кредитної лінією у касі ТОВ "ПАН КРЕДИТ" у розмірі 8 950 грн 00 коп.

Також 26 серпня 2021 року на підставі Доручення на перерахунок коштів ОСОБА_1 від 26.08.2021, останньому надано транш за кредитною лінією у розмірі сумі 81 050 грн 00 коп.

26 серпня 2021 року між ТОВ "ПАН КРЕДИТ" та ОСОБА_1 укладено Третейську угоду, пунктом 1 якої визначено, що спори щодо правовідносин сторін, що виникають між ними на підставі укладених правочинів, окрім тих, які непідвідомчі розгляду в третейських судах, згідно законодавства, вирішуються Постійно діючим третейським судом при асоціації виробничих підприємства "Бона Деа", відповідно до Закону України "Про третейські суди", Регламенту третейського суду та законодавства України.

Пунктом 2 Третейської угоди визначено, що склад третейського суду для розгляду вищевказаних спорів призначатиметься встановленому регламентом третейського суду.

Рішенням Постійно діючого третейського суду при Асоціації Українських виробничих підприємств "Бона Деа" від 22 травня 2023 року у третейській справі №0705-23/02 стягнуто із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАН КРЕДИТ" (далі - ТОВ "ПАН КРЕДИТ", Товариство) заборгованість за кредитним договором №КД-0009/08-21/3010 від 26.08.2021 в розмірі 228 234,15 грн, частково нарахований штраф за неналежне виконання умов Договору іпотеки від 26.08.2021 у розмірі основного зобов'язання, виконання якого забезпечено іпотекою, а саме 90 000 грн та понесені витрати на отримання правової допомоги у розмірі 30 150 грн.

У червні 2023 року ТОВ "ПАН КРЕДИТ" звернулося до суду із заявою про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації Українських виробничих підприємств "Бона Деа" від 22 травня 2023 року у третейській справі №0705-23/02.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 14 вересня 2023 року заяву ТОВ "ПАН КРЕДИТ" задоволено.

Ухвалою Верховного Суду, як суду апеляційної інстанції, від 12 липня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 14 вересня 2023 року повернуто.

Частиною першою статті 454 ЦПК України визначено, що сторони, треті особи, а також особи, які не брали участі у справі, у разі якщо третейський суд вирішив питання про їхні права та обов`язки, мають право звернутися до суду із заявою про скасування рішення третейського суду.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 457 ЦПК України, при розгляді справи в судовому засіданні суд встановлює наявність або відсутність підстав для скасування рішення третейського суду, міжнародного комерційного арбітражу.

Суд не обмежений доводами заяви про скасування рішення третейського суду, міжнародного комерційного арбітражу, якщо під час розгляду справи буде встановлено підстави для скасування рішення третейського суду, міжнародного комерційного арбітражу, визначені статтею 458, частиною другою статті 459 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 458 ЦПК України, рішення третейського суду може бути скасовано лише у випадках, передбачених цією статтею.

Рішення третейського суду може бути скасовано у разі, якщо:

1) справа, в якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону;

2) рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди. Якщо рішенням третейського суду вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рішення, що стосується питань, які виходять за межі третейської угоди;

3) третейську угоду визнано судом недійсною;

4) склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам закону;

5) третейський суд вирішив питання про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі.

Скасування судом рішення третейського суду не позбавляє сторони права повторно звернутися до третейського суду, крім випадків, передбачених законом.

Аналогічні положення містяться у статті 51 Закону України «Про третейські суди», а саме передбачено, що рішення третейського суду може бути оскаржене та скасоване лише з таких підстав: 1) справа, по якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону; 2) рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди. Якщо рішенням третейського суду вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рішення, що стосується питань, які виходять за межі третейської угоди; 3) третейську угоду визнано недійсною компетентним судом; 4) склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам статей 16-19 цього Закону; 5) третейський суд вирішив питання про права і обов`язки осіб, які не брали участь у справі.

При розгляді заяви про скасування рішення третейського суду суд не здійснює оцінки законності і обґрунтованості рішення третейського суду в цілому, а лише встановлює відсутність або наявність підстав для його скасування, визначених частиною третьою статті 51 Закону України «Про третейські суди» та статтею 458 ЦПК України.

Тлумачення статті 51 Закону України «Про третейські суди», статті 458 ЦПК України дають підстави для висновку, що ними передбачено вичерпний перелік підстав для скасування рішення третейського суду, розширеному тлумаченню він не підлягає і тягар доведення наявності зазначених підстав покладається на сторону, яка звертається із заявою про скасування рішення третейського суду.

Частиною першою статті 1 Закону України «Про третейські суди» передбачено, що цей Закон регулює порядок утворення та діяльності третейських судів в Україні та встановлює вимоги щодо третейського розгляду з метою захисту майнових і немайнових прав та охоронюваних законом інтересів фізичних та юридичних осіб.

Згідно з частиною другою статті 1 Закону України «Про третейські суди» до третейського суду за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, що виникає з цивільних та господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом.

Третейська угода - угода сторін про передачу спору на вирішення третейським судом (абзац 4 частини першої статті 2 Закону України «Про третейські суди»).

Відповідно до частини першої статті 5 Закону України «Про третейські суди» спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про третейські суди» третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди.

Якщо сторони не домовилися про інше при передачі спору до постійно діючого третейського суду, а також при вказівці у третейській угоді на конкретний постійно діючий третейський суд регламент третейського суду розглядається як невід`ємна частина третейської угоди.

За будь-яких обставин у разі суперечності третейської угоди регламенту третейського суду застосовуються положення регламенту.

Третейська угода укладається у письмовій формі. Третейська угода вважається укладеною, якщо вона підписана сторонами або міститься у проспекті цінних паперів (рішенні про емісію цінних паперів), що передбачає призначення адміністратора за випуском облігацій, чи укладена шляхом обміну листами, повідомленнями по телетайпу, телеграфу або з використанням засобів електронного чи іншого зв`язку, що забезпечує фіксацію такої угоди, або шляхом направлення відзиву на позов, в якому одна із сторін підтверджує наявність угоди, а інша сторона проти цього не заперечує.

Третейська угода має містити відомості про найменування сторін та їх місцезнаходження, предмет спору, місце і дату укладання угоди.

Посилання у договорі, контракті на документ, який містить умову про третейський розгляд спору, є третейською угодою за умови, що договір укладений у письмовій формі і це посилання є таким, що робить третейську угоду частиною договору.

У разі недодержання правил, передбачених цією статтею, третейська угода є недійсною.

Недійсність окремих положень договору, контракту, що містить третейське застереження, не тягне за собою недійсність такого третейського застереження.

Третейська угода може містити як вказівку про конкретно визначений третейський суд, так і просте посилання на вирішення відповідних спорів між сторонами третейським судом.

Як вбачається з матеріалів справи, 26 серпня 2021 року між ТОВ «ПАН КРЕДИТ» та ОСОБА_1 укладено третейську угоду, в пункті 1 якої сторони погодили, що спори щодо правовідносин сторін, що виникають між ними на підставі укладених правочинів, окрім тих, які непідвідомчі розгляду в третейських судах згідно із законодавством, вирішуються Постійно діючим Третейським судом при Асоціації виробничих підприємств «Бона Деа» (далі - Третейський суд) відповідно до Закону України «Про третейські суди», регламенту Третейського суду та законодавства України.

Матеріали справи не містять доказів, що підпис, який міститься на третейській угоді, не належить ОСОБА_1 . Доводи заяви про те, що особа не пам'ятає факт підпису цієї угоди не спростовує факту укладання між сторонами третейської угодм.

У статті 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Підписання вищезазначеного договору ОСОБА_1 свідчить про те, що останній всі умови цілком зрозумів та своїм підписом письмово підтвердив та закріпив те, що сторони угоди діяли свідомо, були вільні в укладенні даного правочину.

З наведеного слідує, що зміст третейської угоди свідчить про те, що сторонами було погоджено передачу на розгляд саме Постійно діючому Третейському суду при Асоціації виробничих підприємств «Бона Деа» всіх спорів (крім непідвідомчих), а отже, й у тому числі і про стягнення заборгованості за кредитним договором та стягнення штрафу за неналежне виконання договору іпотеки, що виник між ними на підставі укладеного правочину, оскільки такі виключення в третейській угоді відсутні.

Зазначена третейська угода підписана обома сторонами та є дійсною, що не оспорювалося заявником, а тому відсутні підстави для задоволення заяви про скасування рішення третейського суду, оскільки, укладаючи третейську угоду ОСОБА_1 своїм підписом добровільно погодив її умови, зокрема і своє волевиявлення на передачу на розгляд Постійно діючого третейського суду при Асоціації виробничих підприємств «Бона Деа» усіх спорів, що виникають між сторонами на підставі укладених правочинів, окрім тих, які не підвідомчі розгляду в третейських судах згідно законодавства.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що умови третейської угоди є чіткими та не можуть бути витлумачені неоднозначно.

Враховуючи вищевикладене та беручи до уваги положення статті 204 ЦК України, суд відхиляє посилання ОСОБА_1 про те, що він не пам'ятає обставин підписання третейської угоди та посилання на те, що така угода була підписана ним під впливом обману з боку працівників Товариства.

Також суд відхиляє доводи заявника про те, що третейський суд не мав повноважень розглядати цей спір, оскільки він стосується захисту прав споживача фінансових послуг.

Відповідно до положень пункту 14 статті 6 Закону України «Про третейські суди», третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком, зокрема, справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки).

Так, відповідно до положень Закону України «Про споживче кредитування» споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Зі змісту кредитного договору від 26 серпня 2021 року, укладеного між сторонами, вбачається, що предметом договору є фінансовий кредит у формі кредитної лінії з цільовим призначенням - створення (початок) розвиток, удосконалення приватної підприємницької діяльності позичальником (відповідача у третейській справі) (пункт 1.2).

Крім того, відповідно до пункту 11.5.1 кредитного договору, позичальник визнав те, що правовідносини, які виникли між сторонами на підставі цього договору не підлягають врегулюванню положеннями Закону України «Про захист прав споживачів», Закону України «Про споживче кредитування», оскільки за договором позичальникові надано фінансовий кредит; грошові кошти надані за договором, надаються позичальнику без подальшої мети придбання, замовлення, використання ним або наміру придбання чи замовлення товарів та/або послуг продукції для особистих потреб безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника; використання кредитних коштів за договором здійснюватиметься позичальником виключно на створення (початок), розвиток, удосконалення приватної підприємницької діяльності.

Також в матеріалах справи наявна розписка про ознайомлення з істотними умовами договору, в якій міститься підпис ОСОБА_1 про те, що кредит йому надається без подальшої мети придбання, замовлення, використання або наміру придбання чи замовлення продукції для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника, тобто кредит за укладеним договором не є споживчим (а. с. 92).

Матеріали справи не містять належних доказів, як то судове рішення, яким визнано недійсними вищеозначені умови кредитного договору.

Отже, спір між сторонами виник на підставі укладеного між ними кредитного договору та договору іпотеки 26 серпня 2021 року, грошові кошти надавались заявнику на створення (початок), розвиток, удосконалення приватної підприємницької діяльності позичальником (пункт 1.2), тобто цілі, не пов`язані з придбанням товарів або послуг для особистих потреб, тому на дані правовідносини не поширюється дія Закону України «Про захист прав споживачів», а відтак спір є підвідомчим третейським судам.

Таким чином, спір не містить ознак, в силу яких його можна було б віднести до категорії справ, які не підвідомчі третейським судам.

Беручи до уваги викладене, суд не приймає до уваги наданий заявником витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, який підтверджує, що ОСОБА_1 не зареєстрований як особа, що здійснює підприємницьку діяльність, а також банківську виписку по рахунку, яка підтверджує факт користування ОСОБА_1 кредитними коштами.

Враховуючи, що оскаржуване рішення третейського суду від 22 травня 2023 року у третейській справі №0705-23/02 прийнято третейським судом у спорі, передбаченому третейською угодою між сторонами та ним не вирішено питань, що виходять за межі третейської угоди, справа, у якій прийнято рішення третейського суду, підвідомча третейському суду, третейська угода не визнана недійсною компетентним судом, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації виробничих підприємств «Бона Деа» від 22 травня 2023 року у третейській справі №0705-23/02, визначених статтею 458 ЦПК України та статтею 51 Закону України «Про третейські суди».

Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду, як суду апеляційної інстанції, від 07 вересня 2023 року у справі №824/7/23, від 19 жовтня 2023 року у справі №824/30/23 та від 08 лютого 2024 року у справі №824/138/23, від 14 березня 2024 року у справі №824/121/23, в яких оспорювалися рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації виробничих підприємств «Бона Деа.

Щодо доводів заявника про те, що третейська угода не містить положень про вибір кількісного та персонального складу третейського суду, а також те, що заявник не приймав участі у виборі судді Морозова О. В., який розглянув третейську справу, суд зазначає наступне.

В статті 12 Закону України "Про третейські суди" визначено, що третейська угода може містити як вказівку про конкретно визначений третейський суд, так і просте посилання на вирішення відповідних спорів між сторонами третейським судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України "Про третейські суди", формування складу третейського суду в постійно діючому третейському суді здійснюється в порядку, встановленому регламентом третейського суду.

Крім того, як вбачається зі змісту Третейської угоди, сторони погодили, що склад третейського суду для розгляду спорів призначатиметься встановленому Регламентом Третейського суду (п. 2).

В матеріалах справи наявний Регламент Постійно діючого Третейського суду при Асоціації виробничих підприємств «Бона Деа» (а. с. 100-111).

Згідно з ч. 6 ст. 9 Регламенту, наявність третейської угоди означає, що сторони спору приймають Регламент Третейського суду у повному обсязі та він для них є обов'язковим.

Статтею 13 Регламенту визначено, що підписання третейської угоди, навіть без прямого зазначення, свідчить про те, що сторони доручають Голові Третейського суду самостійно призначити для розгляду справи третейських суддів зі списку.

Сукупний аналіз наведених обставин та положень закону вказує на те, що формування складу Постійно діючого Третейського суду при Асоціації виробничих підприємств «Бона Деа» для розгляду третейської справи №0705-23/02 здійснено в порядку, визначеному Законом України "Про третейські суди", Регламентом Третейського суду та за домовленістю сторін, яка викладена в третейській угоді, тобто з дотриманням вимог закону.

В додаткових поясненнях від 23 вересня 2024 року ОСОБА_1 посилаючись на висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 17.09.2018 у справі №796/138/2018, зазначає, що він не погоджував кількісний склад третейського суду, зокрема одноособовий розгляд спору третейським суддею, а тому наявні підстави для скасування рішення третейського суду від 22.05.2023 у третейській справі №0705-23/02.

Суд відхиляє такі доводи заявника, оскільки є різними обставини у даній справі, яка розглядається, та у справі №796/138/2018, яка переглядалася Верховним Судом, як судом апеляційної інстанції.

Дійсно, у даній справі, як вже вказувалося вище, згідно статті 13 Регламенту Постійно діючого Третейського суду при Асоціації виробничих підприємств «Бона Деа» підписання третейської угоди, навіть без прямого зазначення, свідчить про те, що сторони доручають Голові Третейського суду самостійно призначити для розгляду справи третейських суддів зі списку.

Однак, у справі №796/138/2018, яка переглядалася Верховним Судом, та на яку посилається заявник, Регламентом Постійно діючого третейського суду при Асоціації "Розвитку ринку фінансових послуг" визначено, що сторони мають право вільно призначати чи обирати третейських суддів; в ухвалі про порушення провадження у справі Голова третейського суду пропонує сторонам у 5-денний строк з дати отримання ухвали обрати третейських суддів відповідно до третейської угоди або положень регламенту третейського суду та сповістити їх ім'я і прізвища третейському суду; при третейському розгляді справи одноособовим третейським суддею сторони спільно призначають одноособового третейського суддю; якщо сторони не узгодять кандидатуру одноособового третейського судді у 5-ти денний термін з дня отримання ухвали третейського суду з вимогою про це, одноособовий третейський суддя призначається Головою третейського суду, про що постановляється ухвала.

У справі №796/138/2018, Верховний Суд, встановивши, що відсутня згода сторін на одноособовий розгляд їх спору суддею третейського суду, дійшов висновку, що склад третейського суду не відповідав вимогам Закону України "Про третейські суди".

Водночас, Регламентом Постійно діючого Третейського суду при Асоціації виробничих підприємств «Бона Деа» не передбачено такого порядку призначення складу третейського суду, як за згодою сторін спору. Так, як вже неодноразово вказувалося вище, в Регламенті зазначено, що підписанням третейської угоди сторони доручають Голові третейського суду самостійно призначити для розгляду справи третейських суддів зі списку.

Таким чином, не підлягають врахуванню під час вирішення даної справи висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 17.09.2018 у справі №796/138/2018, оскільки останні здійснено за наявності встановлених інших обставин.

Також не підлягають врахуванню у даній справі і висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 18.12.2018 у справі №978/1764/18 та у постанові від 11.02.2021 у справі №870/89/20, на які посилається заявник в додаткових поясненнях.

Зокрема, щодо постанови від 18.12.2018 у справі №978/1764/18, то Верховним Судом встановлено обставини того, що головою Постійного діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Український правовий союз" призначено третейського суддю, тоді як ч. 2 ст. 7 Регламенту цього ж третейського суду вимагала призначення головою третейського суду або його заступником розгляду справи у складі трьох третейських суддів. Натомість, у даній справі, яка розглядається, за наявності підписаної сторонами третейської угоди, останні доручають голові третейського суду призначити для розгляду справи третейських суддів зі списку.

Більш того, у справі №978/1764/18 Верховний Суд наголосив на тому, що вирішуючи питання, пов'язані зі складом постійно діючого третейського суду, яким прийнято його рішення, суду слід ретельно досліджувати відповідні положення регламенту третейського суду у їх співвідношенні з умовами третейської угоди.

З наведеного слідує, що у даній справі, яка розглядається, та у справі №978/1764/18, яка переглядалася Верховним Судом, є різними обставини, а саме визначений Регламентом механізм призначення третейського судді.

Відтак, постанова Верховного Суду у справі №978/1764/18 не є обов'язковою для врахування під час розгляду даної справи.

Щодо постанови від 11.02.2021 у справі №870/89/20, на яку посилається заявник, то вона також не підлягає врахуванню.

Так, у справі №870/89/20 Верховний Суд дійшов висновку про те, що склад суду, яким здійснено розгляд третейського спору, не відповідав вимогам статей 16-19 Закону України "Про третейські суди", оскільки встановлено, що третейський суддя та один із представників сторони третейського спору є адвокатами одного й того ж адвокатського об'єднання і третейський суддя є засновником цього адвокатського об'єднання; третейський суддя раніше був представником (адвокатом) однієї із сторін третейської справи і робоче місце адвоката теж саме, що й третейського суду.

У даній справі ОСОБА_1 , посилаючись на вищевказану постанову Верховного Суду у справі №870/89/20, зазначає, що третейський суддя Морозов О. В., який розглянув справу №0705-23/02, є адвокатом. На думку ОСОБА_1 таке свідчить про те, що склад третейського суду не відповідав вимогам закону.

Суд відхиляє такі доводи заявника, оскільки те, що третейський суддя на час розгляду третейської справи був адвокатом, не є підставою для скасування рішення третейського суду.

Дійсно, у статті 18 Закону України "Про третейські суди" визначено, що третейські судді не є представниками сторін. Третейським суддею може бути призначена чи обрана особа, яка прямо чи опосередковано не заінтересована в результаті вирішення спору, а також має визнані сторонами знання, досвід, ділові та моральні якості, необхідні для вирішення спору.

Третейськими суддями не можуть бути:

особи, які не досягли повноліття, та особи, які перебувають під опікою чи піклуванням;

особи, які не мають кваліфікації, погодженої сторонами безпосередньо чи визначеної у регламенті третейського суду;

особи, які мають судимість;

особи, визнані в судовому порядку недієздатними;

судді судів загальної юрисдикції або Конституційного Суду України.

Отже, та обставина, що третейський суддя, яким розглянуто третейський спір, є адвокатом, за відсутності інших обставин, які свідчать про пряму або опосередковану зацікавленість в результаті вирішення, і дискредитують його, як третейського суддю, не може свідчити, що склад третейського суду не відповідач вимогам Закону України "Про третейські суди".

Ураховуючи викладене, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для відмови в задоволенні заяви про скасування рішення третейського суду.

За приписами п. 1 ч. 6 ст. 457, ч. 1 ст. 460 ЦПК України, за наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про відмову у задоволенні заяви про скасування рішення третейського суду.

На підставі викладеного та керуючись ст. 268, 457, 458, 460 ЦПК України

У Х В А Л И В:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації Українських виробничих підприємств "Бона Деа" від 22 травня 2023 року у третейській справі №0705-23/02 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАН КРЕДИТ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, стягнення штрафу за неналежне виконання договору іпотеки - відмовити.

Ухвала суду може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до цього суду.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст ухвали складено 01 жовтня 2024 року.

Суддя О. Ф. Мазурик