Ухвала

від 25.09.2024 по справі 752/9257/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №752/9257/24 Слідчий суддя в суді першої інстанції - ОСОБА_1

Провадження № 11-сс/824/5778/2024 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції - ОСОБА_2

Категорія: ст. ст. 170-173 КПК України

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2024 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі судового засідання - ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою представника власника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 14 серпня 2024 року, -

за участю:

прокурора ОСОБА_8 ,

власника майна ОСОБА_6 ,

представника власника майна ОСОБА_7 ,

в с т а н о в и л а:

Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 14 серпня 2024 року задоволено клопотання прокурора відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_9 та накладено арешт із забороною користування, розпорядження та відчуження на майно, яке належить ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яке виявлене та вилучене під час обшуку, проведеного 07.08.2024 за місцем проживання ОСОБА_6 , розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: мобільний телефон Iphone 8 plus 256 GB, S/N : НОМЕР_1 , IMEI : НОМЕР_2 , білого кольору в чохлі темного кольору з сім-карткою НОМЕР_3 та ноутбук марки «ASUS», S/N: НОМЕР_4 чорного кольору з зарядним пристроєм.

Організацію виконання ухвали покладено на прокурора відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_10 .

Не погоджуючись з прийнятим рішенням слідчого судді, представник власника майна ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 , подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора Київської міської прокуратури ОСОБА_9 у кримінальному провадженні № 42024100000000126 від 04.03.2024 про арешт майна, яке належить ОСОБА_6 , яке виявлене та вилучене під час обшуку, проведеного 07.08.2024 за місцем проживання ОСОБА_6 , розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: мобільний телефон Iphone 8 plus 256 GB, S/N : НОМЕР_1 , IMEI : НОМЕР_2 , білого кольору в чохлі темного кольору з сім-карткою НОМЕР_3 та ноутбук марки «ASUS», S/N: НОМЕР_4 чорного кольору з зарядним пристроєм.

На обґрунтування вимог поданої апеляційної скарги апелянт вказує на те, що дане кримінальне провадження стосується подій, обставин та договорів, які були укладені, виконані та оплачені у 2023 році, тобто до того, як ОСОБА_6 почав працювати в КО "КИЇЗЕЛЕНБУД".

Апелянт зазначає, що ОСОБА_6 не є особою відносно якої можуть бути застосовані заходи кримінально-правового характеру, оскільки матеріали даної справи не містять жодних доказів, що фігурантом кримінального провадження є ОСОБА_6 , що він входить до учасників групи осіб, причетних до кримінального правопорушення, у встановленому КПК України порядку, було повідомлено про підозру, що він є особою, яка в силу закону, несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Апелянт вважає, що ноутбук та мобільний телефон не могли бути знаряддям вчинення кримінального правопорушення, не могли зберегти на собі його сліди, та не можуть містити інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Також апелянт наголошує на тому, що у клопотанні не наведено, а судом першої інстанції належним чином не досліджено наявність будь-яких фактичних даних (доказів), відповідно до яких є необхідність у накладенні арешту на майно, зазначене у клопотанні.

При цьому, апелянт звертає увагу суду на Роз`яснення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 07.02.2014 р., де зазначається, що арешт може бути накладено на майно підозрюваного, обвинуваченого, осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння. А тому, на мобільний телефон та ноутбук, щодо яких подано клопотання про арешт, не могло бути накладено арешт в межах зазначеного кримінального провадження, враховуючи викладені вище Роз`яснення.

Заслухавши доповідь судді, позицію власника майна та його представника, які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вважаючи оскаржувану ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою, дослідивши матеріали, які надійшли з суду першої інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги представника власника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 ,колегія суддів приходить до наступних висновків.

Як вбачається з представлених в апеляційний суд матеріалів, що слідчим управлінням ГУ НП у місті Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42024100000000126 від 04.03.2024 за фактом розтрати бюджетних коштів, виділених під час проведення державних закупівель, в умовах воєнного стану службовими особами КО «Київзеленбуд» за попередньою змовою з керівниками підконтрольних підрядних підприємств, а саме: ТОВ «Буд-Компліт», ТОВ «Буд Альянс Україна» та ТОВ «ІС БУД», ТОВ «ДСЗ», ТОВ «СК Нева +» та ТОВ «Еко Компані Сервіс» шляхом внесення завідомо неправдивої інформації до актів приймання виконаних будівельних робіт в частині завищення цін на матеріали та об`ємів виконаних робіт зокрема при розрахунку очікуваної вартості закупівель.

Протягом 2023 службовими особами КО «Київзеленбуд» за результатами проведених тендерів, укладено ряд договорів з вищезазначеними підконтрольними підрядними підприємствами щодо капітальних ремонтів, реставрації парків, скверів, зелених зон, дитячих майданчиків тощо, що розташовані у м. Києві, за яких оплата проведена у повному обсязі, між тим, договори виконані неякісно та зі значним завишенням вартості матеріалів та обсягів виконаних робіт.

Під час досудового розслідування встановлена причетність провідного інженера з технічного нагляду КО «Київзеленбуд» ОСОБА_6 до вищезазначеної кримінальної діяльності.

07.08.2024, на підстави ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 25.07.2024 (справа №752/9257/24, провадження №1-кс/752/5754/24), проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_2 , де виявлено та вилучено мобільний телефон Iphone 8 plus 256 GB, S/N: НОМЕР_1 , IMEI: НОМЕР_2 , білого кольору в чохлі темного кольору з сім-карткою НОМЕР_3 та ноутбук марки «ASUS», S/N: НОМЕР_4 чорного кольору з зарядним пристроєм.

Постановою старшого слідчого СУ ГУНП у м. Києві ОСОБА_11 від 07.08.2024 вище вказане майно визнано речовими доказами у вказаному кримінальному провадженні.

09.08.2024 прокурор відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_9 звернувся до слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва із клопотанням про арешт майна, яке вилучено 07.08.2024, у кримінальному провадженні № 42024100000000126 від 04.03.2024.

На обґрунтування вимог поданого клопотання прокурор зазначив, що арешт зазначеного у клопотанні майна обумовлений необхідністю збереження речових доказів, які мають суттєве значення для досудового розслідування.

14.08.2024 ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва вказане клопотання прокурора задоволено та накладено арешт з забороною користування, розпорядження та відчуження на майно, яке належить ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яке виявлене та вилучене під час обшуку, проведеного 07.08.2024 за місцем проживання ОСОБА_6 , розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: мобільний телефон Iphone 8 plus 256 GB, S/N : НОМЕР_1 , IMEI : НОМЕР_2 , білого кольору в чохлі темного кольору з сім-карткою НОМЕР_3 та ноутбук марки «ASUS», S/N: НОМЕР_4 чорного кольору з зарядним пристроєм.

Організацію виконання ухвали покладено на прокурора відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_10 .

Задовольняючи дане клопотання, слідчий суддя як вбачається зi змісту оскаржуваної ухвали виходив з наявності передбачених ст. 170 КПК України підстав для накладення арешту так як стороною обвинувачення на даному етапі доведено, що майно, на яке необхідно накласти арешт, відповідає критеріям ч. 1 ст. 98 КПК України.

З такими висновками слідчого судді колегія суддів погоджується, з огляду на наступне.

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

З ухвали слідчого судді та журналу судового засідання вбачається, що наведені в клопотанні прокурора доводи про накладення арешту на майно перевірялись судом першої інстанції. При цьому в судовому засіданні були вислухані сторона обвинувачення, а також власник майна та його представник, досліджені матеріали судового провадження, а також з`ясовані інші обставини, які мають значення при вирішенні питання щодо арешту майна.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів ociб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішені питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі i спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх ociб.

Відповідні дані мають міститися i у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого icнyє сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх ociб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинен вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органiв місцевого самоврядування, фізичних i юридичних ociб.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримiнального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Згідно вимогам ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішені питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати:

1) правову підставу для арешту майна;

2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу);

3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);

3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу);

4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);

5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;

6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Відповідно до ч. 4 ст. 173 КПК України у paзi задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов`язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльностіособи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.

Як встановлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя, всупереч твердженням апелянта обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 131-132, 170- 173 КПК України, наклав арешт на майно, вилучене 07.08.2024 за наслідками проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_2 , а саме на: мобільний телефон Iphone 8 plus 256 GB, S/N: НОМЕР_1 , IMEI: НОМЕР_2 , білого кольору в чохлі темного кольору з сім-карткою НОМЕР_3 та ноутбук марки «ASUS», S/N: НОМЕР_4 чорного кольору з зарядним пристроєм, з тих підстав, що воно відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України, з урахуванням того, що вилучені предмети можуть бути доказами ймовірного кримінального правопорушення і відносяться до категорії речових доказів.

При цьому, слідчий суддя зауважив, що мобільний телефон та ноутбук, можуть містити інформацію, яка буде доводити обставини, що підлягають встановленню у кримінальному проваджені, зокрема причетність ОСОБА_6 до розтрати бюджетних коштів, виділених на капітальний ремонт парків, зон відпочинку, в умовах воєнного стану за попередньою змовою з службовими особами КО «Київзеленбуд», дані про осіб, які можуть бути свідками та/або виконавцями кримінально протиправних дій.

На думку колегії суддів, слідчий суддя під час розгляду клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту, перевірив співрозмірність втручання у права третьої особи, в такий спосіб, з потребами кримінального провадження.

Крім того, ст. 100 КПК України визначено, що на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст.ст. 170-174 КПК України та згідно ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України слідчий суддя накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним в ч. 1 ст. 98 КПК України.

Тому, з огляду на положення ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України повинно арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

Оскільки у даному кримінальному провадженні на даний час, з урахуванням обставин кримінального провадження № 42024100000000126, відомості про яке внесені до ЄРДР 04.03.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України,є всі підстави вважати, що зазначене майно, відповідає ознакам, зазначеним в статті 98 КПК України, що згідно з частиною третьою статті 170 КПК України дає підстави для їх арешту, як речового доказу з метою збереження, а тому слідчим суддею арешт накладено обґрунтовано, за наявності для цього достатніх правових підстав.

З урахуванням цього слідчий суддя встановив належні правові підстави, передбачені ч.ч. 1, 2, 3 ст. 170 КПК України, для задоволення клопотання прокурора та накладення арешту на вищевказане майно, що відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України, всупереч доводам апелянта.

Доводи апелянта, що ОСОБА_6 не є особою відносно якої можуть бути застосовані заходи кримінально-правового характеру, оскільки матеріали даної справи не містять жодних доказів, що фігурантом кримінального провадження є ОСОБА_6 , що він входить до учасників групи осіб, причетних до кримінального правопорушення, у встановленому КПК України порядку, було повідомлено про підозру, що він є особою, яка в силу закону, несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, не є безумовною підставою для скасування оскаржуваної ухвали слідчого судді, оскільки арешт майна з підстав передбачених ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов`язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.

При цьому, колегія суддів також не приймає до уваги твердження апелянта, що на мобільний телефон та ноутбук, щодо яких подано клопотання про арешт, не могло бути накладено арешт в межах зазначеного кримінального провадження, враховуючи викладені Роз`яснення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 07.02.2014 р., де зазначається, що арешт може бути накладено на майно підозрюваного, обвинуваченого, осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Так, колегія суддів вказує, що дійсно у Роз`ясненнях Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 07.02.2014 р. зазначено, що арешт може бути накладено на майно підозрюваного, обвинуваченого.

Проте, вказані Роз`яснення були постановлені 07.02.2014, на момент дії Кримінального процесуального кодексу України в редакції від 02.02.2014, де було зазначено, що згідно ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове позбавлення підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, можливості відчужувати певне його майно за ухвалою слідчого судді або суду до скасування арешту майна у встановленому цим Кодексом порядку.

Колегія суддів звертає увагу на те, що на момент розгляду клопотання прокурора про арешт майна, яке належить ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яке виявлене та вилучене під час обшуку, проведеного 07.08.2024, ч. 1 ст. 170 КПК України діяла в редакції від 09.08.2024 та в якій зазначено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

А тому, як зазначалось колегією суддів, арешт майна з підстав передбачених ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов`язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.

Всі інші підстави з яких апелянт вважає, що оскаржувана ухвала підлягає скасуванню, не є безумовними підставами для її скасування та підлягають перевірці органом досудового розслідування під час проведення подальшого досудового розслідування.

Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, по справі не вбачається.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що арешт майна є тимчасовим заходом забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження, який в подальшому може бути скасований у визначеному законом порядку. У відповідності до вимог ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 ,- без задоволення.

Керуючись ст.ст. 170-173, 307, 309, 376, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду,

п о с т а н о в и л а:

Ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 14 серпня 2024 року, - залишити без зміни, а апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 , - залишити без задоволення.

Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4