Рішення

від 02.10.2024 по справі 629/4899/24

ЛОЗІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 629/4899/24

Провадження № 2/629/1313/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.10.2024 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області у складі головуючого судді Цендри Н.В., за участю секретаря Андрієнко С.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства «РВС Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в обґрунтування якого зазначив, що 18.01.2021 року між АТ «РВС Банк» та ОСОБА_1 підписано заяву-договір №0075353 про надання банківської послуги (платіжна картка Простір), що є договором про приєднання до публічної пропозиції АТ «РВС Банк» на укладення договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб, який розміщений на сайті банку. Відповідно до умов договору відповідачу наданий споживчий кредит шляхом перерахування коштів на картковий рахунок у сумі 22222,22 грн., строком на 12 місяців, з процентною ставкою 18% річних, тип процентної ставки -фіксована, разовою комісією при видачі кредиту 1% від суми наданого кредиту, щомісячною комісією за супроводження кредиту - 5% від суми наданого кредиту. Відповідач свої зобов`язання за договором не виконує, внаслідок чого у неї наявна прострочена заборгованість у розмірі 19668,33 грн., яка складається з: основної заборгованості за кредитом у розмірі 11308,00 грн., заборгованості за процентами у розмірі 5368,97 грн., заборгованості за комісією у розмірі 2991,36 грн. На підставі викладеного представник позивача просить стягнути з відповідача вищевказану суму заборгованості, а також судові витрати, сплачені при зверненні до суду у розмірі 2422,40 грн.

Ухвалою Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 27 серпня 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, в поданій до суду позовній заяві однією із вимог просив провести розгляд справи без участі представника банку, за наявними матеріалами позовної заяви.

Відповідач в судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, причини неявки не повідомила, з заявою до суду про неможливість розгляду справи у її відсутність не зверталася, відзив на позов не подала.

Згідно до положення ч. 3 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Відповідно до ч.4 ст.223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

З огляду на викладене, враховуючи, що відповідач належним чином повідомлена про дату, час та місце судового засідання, доказів про поважність неявки до суду не надала, також не подала відзив на позовну заяву, тому у відповідності з вимогами ст. 280 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності відповідача, постановивши по справі заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши надані докази, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

18.01.2021 року між ОСОБА_1 та АТ «РВС Банк» було підписано заяву-договір №0075353 про надання банківської послуги (платіжна картка Простір), що є договором про приєднання до Публічної пропозиції Акціонерного товариства «РВС Банк» на укладення договору про комплексне банківське обслуговування фізичної осіб.

Відповідно до умов договору, банк надав відповідачу кредит на суму 22222,22 грн., строком на 12 місяці. Процента ставка, фіксована - 18,00 % річних. Разова комісія при видачі кредиту складає 1% від суми наданого кредиту. Щомісячна комісія за супроводження кредиту становить 5% від суми наданого кредиту.

Додатком №1, який є невід`ємною частиною заяви-договору №0075353 вiд 18.01.2021 року визначаються такі деталі: складовi загальної вартості кредиту, вартість платежів з повернення кредиту та сплати відсотків(процентів)за його користування, суми комісійної винагороди та iншi платежі за договором.

18.01.2021 року ОСОБА_1 підписала паспорт споживчого кредиту, в якому зазначені умови кредитування аналогічні умовам, визначеним у заяві-договорі №0075353 вiд 18.01.2021 року.

Факт отримання ОСОБА_1 кредитних коштів підтверджується випискою по особовому рахунку за період з 18.01.2021 по 16.07.2024.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що загальна заборгованість ОСОБА_1 перед АТ «РВС Банк» за договором №0075353 від 18.01.2021 станом на 16.07.2024 становить 19668,33 грн., з яких: заборгованість по кредиту 11308,00 грн., проценти 5368,97 грн., комісія 2991,36 грн.

За приписами ч.ч. 1, 2 ст.207ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ч.1 ст.526Цивільного кодексуУкраїни зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом. Відповідач порушує зобов`язання за даним договором.

У відповідності до ст.611ЦК Україниу разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За змістом ст. 626-628 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст.629ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст.633Цивільного кодексуУкраїни публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістомст.634 Цивільного кодексу України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією зі сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Частиною 1 статті 638 Цивільного кодексуУкраїни встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ст.1049ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст.1054Цивільного кодексуУкраїни за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Оскільки в ході судового розгляду знайшов підтвердження факт порушення відповідачем своїх зобов`язань щодо сплати боргу за кредитним договором, а також факт наявності заборгованості за тілом кредиту в розмірі 11308,00 грн, то вимоги позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту по договору є доведеними та підлягають задоволенню.

Водночас, щодо нарахованої заборгованості відповідачу за відсотками, слід зазначити таке.

Частиною 1 ст.1048ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта ст.263 ЦПК України).

За правовою позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду в постановах від 28 березня 2018 року в справі №444/9519/12, від 04 липня 2018 року в справі №310/11534/13-ц, від 31жовтя 2018 року в справі №202/4494/16, від якої наразі не відступлено, право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитним договором припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування. В охоронюваних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою ст.625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Як вже зазначалося вище строк кредитування за умовами договору 12 місяці, тобто до 18.01.2022 року.

Разом із тим, із розрахунку заборгованості прослідковується, що проценти нараховані до 28.06.2024 року, тобто після закінчення строку кредитування.

Отже, до стягнення підлягають проценти за період до 18.01.2022 року в сумі 299,49 грн. (7901,79 грн.-5069,48 грн. (проценти нараховані за період із 18.01.2022 по 28.06.2024 року)-2532,82 грн. (сума погашених процентів)).

При цьому, як встановлено судом, крім підписаної відповідачем заяви-договору №0075353 від 18.01.2021, позивачем додано до позову роздруківку Публічну пропозицію АТ «РВС Банк» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб.

Однак, матеріали справи не містять підтверджень, що саме додані до позовної заяви Публічну пропозицію АТ «РВС Банк» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб розуміла відповідач та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи договір про комплексне обслуговування фізичних осіб №0075353 від 18.01.2021, а також підтверджень того, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо нарахування відсотків.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони позикодавця, яка може вносити і вносить відповідні зміни у зазначену Пропозицію.

У зв`язку з цим, Публічну пропозицію АТ «РВС Банк» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, яка наявна у матеріалах справи та не містять підпису відповідача, не можна розцінювати, як частину договорів про комплексне обслуговування фізичних осіб, укладених між сторонами 18.01.2021. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді обов`язок нарахування відсотків поза межами строку користування кредитом.

Інший висновок не відповідав би принципам справедливості, добросовісності, розумності та уможливив би покладення на слабшу сторону - споживача, невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору.

Схожий правий висновок сформовано у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у цивільній справі №342/180/17.

Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості по комісії у розмірі 2991,36 грн., то суд зазначає наступне.

10 червня 2017 року набув чинності ЗУ «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст ст. 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення ч. 1, ч. 2, ч. 5 ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з ч. 2 ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, ЗУ «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, п. 4 ч. 1 ст. 1 та ч. 2 ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року №168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Відповідно до п. 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (п. 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог ЗУ «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЗУ «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з ч. 5 ст. 12 ЗУ «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 ЗУ «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19, постанові Верховного Суду від 29 листопада 2023 року у справі № 461/2857/20.

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі №202/5330/19 зазначено, що: «у кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 11 ЗУ «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 ЗУ «Про споживче кредитування».

З матеріалів даної справи не вбачається необхідності внесення плати за додаткові, супутні послуги Банку, пов`язані з розрахунково-касовим обслуговуванням, Банком в кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються ОСОБА_1 та за які Банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту.

Ураховуючи, що позивач не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні договору, то положення договору та вимоги про стягнення комісії за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 ЗУ «Про споживче кредитування».

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 10 січня 2024 року у справі № 727/5461/23.

У зв`язку з чим суд приходить до висновку про відмову у задоволення позову в частині стягнення комісії у сумі 2991,36 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України та абз. 1 п. 36 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №10 від 17.10.2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» суд стягує з відповідача на користь позивача сплачений судовий збір, пропорційно до задоволених вимог в розмірі 1429,60 грн.

Керуючись ст.ст. 13,81,141, 274-279, 280-282, 263-265, 352, 354-355 ЦПК України, ст.ст. 526, 527, 530, 599, 610, 629, 1048, 1054 ЦК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Акціонерного товариства «РВС Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства«РВС Банк» заборгованість у розмірі 11607,49 гривень.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства«РВС Банк» судовий збір у розмірі 1429,60 гривень.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач: Акціонерне товариство «РВС Банк», ЄДРПОУ 39849797, адреса:Закарпатська область, м Ужгород, набережна Незалежності, буд.22.

Відповідач: ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя Наталія ЦЕНДРА