Постанова

від 26.12.2024 по справі 629/4899/24

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 грудня 2024 року

м. Харків

справа № 629/4899/24

провадження № 22-ц/818/4042/24

Харківський апеляційний суд у складі:

Головуючого: Тичкової О.Ю.,

суддів: Маміної О.В., Пилипчук Н.П.,

учасники справи:

позивач - Акціонерне товариство «РВС Банк»,

відповідач ОСОБА_1

розглянувши в порядку ст. 369 ЦПК України в м. Харкові без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного Товариства «РВС Банк» на заочне рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 02 жовтня 2024 року в складі судді Цендри Н.В.,-

ВСТАНОВИВ:

У березні 2024 року АТ «РВС Банк» » звернулось до суду з позовом про стягнення заборгованості заборгованість у розмірі 19668,33 грн, яка складається з: основної заборгованості за кредитом у розмірі 11308,00 грн, заборгованості за процентами у розмірі 5368,97 грн, заборгованості за комісією у розмірі 2991,36 грн..

В обґрунтування якого зазначив, що 18.01.2021 року між АТ «РВС Банк» та ОСОБА_1 підписано заяву-договір № 0075353 про надання банківської послуги (платіжна картка Простір), що є договором про приєднання до публічної пропозиції АТ «РВС Банк» на укладення договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб, який розміщений на сайті банку. Відповідно до умов договору відповідачу наданий споживчий кредит шляхом перерахування коштів на картковий рахунок у сумі 22222,22 грн., строком на 12 місяців, з процентною ставкою 18% річних, тип процентної ставки - фіксована, разовою комісією при видачі кредиту 1% від суми наданого кредиту, щомісячною комісією за супроводження кредиту - 5% від суми наданого кредиту. Відповідач свої зобов`язання за договором не виконує, внаслідок чого у неї наявна прострочена, яку вона добровільно не погашає.

Заочним рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 02 жовтня 2024 року позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користьАкціонерного товариства «РВС Банк»заборгованість у розмірі 11607,49 гривень та судовий збір у розмірі 1429,60 гривень.

В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду Акціонерного товариства «РВС Банк» звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, а позовні вимоги АТ «РВС Банк» задовольнити повністю.

В обґрунтування своїх вимог зазначає, що рішення суду є необґрунтованим та таким, що ухвалене з порушеннями норм процесуального права, при неправильному застосуванні норм матеріального права.

Апеляційна скарга містить посилання, що суд не повно встановив обставини у справі та дійшов помилкового висновку про те, що позовні вимоги доведені лише частково. Суд не дав оцінку даним Паспорту споживчого кредиту від 18.01.2021 року, в якому ОСОБА_1 письмово підтвердила, по-перше, отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування та орієнтовану загальну вартість кредиту, надану, виходячи з обраних умов кредитування, по-друге, отримання всіх пояснень, необхідних для забезпечення можливості оцінити чи адаптовано Договір до його потреб та фінансової ситуації, зокрема, шляхом роз`яснення наведеної ситуації, в тому числі суттєвих характеристик запропонованих послуг та певних наслідків, які вони можуть мати для нього, в тому числі в разі невиконання ним зобов`язань за Договором. Відповідно до Договору про комплексне обслуговування фізичних осіб, сума кредиту становить 22 222,22 грн строком на 12 місяців. Процентна ставка за користування кредитом становить 18% річних. Тип процентної ставки фіксована. Заборгованість за Договором погашається Позичальником щомісячно, до 18 числа, у вигляді обов`язкового платежу в розмірі 3148,44 грн шляхом зарахування коштів на рахунок № НОМЕР_1 , відкритий на ім`я Позичальника в Банку. Кредит був наданий Клієнту на споживчі потреби шляхом переказу на картковий рахунок Клієнта № НОМЕР_2 та ОСОБА_1 ним користувалася. Тому існують всі підстави для висновку про доведеність позовних вимог і задоволення позову в повному обсязі.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч.1 ст.367ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.367ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що крім підписаної відповідачем заяви-договору №0075353 від 18.01.2021, позивачем додано до позову роздруківку Публічну пропозицію АТ «РВС Банк» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб. Однак, матеріали справи не містять підтверджень, що саме додані до позовної заяви Публічну пропозицію АТ «РВС Банк» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб розуміла відповідач та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи договір про комплексне обслуговування фізичних осіб №0075353 від 18.01.2021, а також підтверджень того, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо нарахування відсотків. Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони позикодавця, яка може вносити і вносить відповідні зміни у зазначену Пропозицію.

У зв`язку з цим, Публічну пропозицію АТ «РВС Банк» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, яка наявна у матеріалах справи та не містять підпису відповідача, не можна розцінювати, як частину договорів про комплексне обслуговування фізичних осіб, укладених між сторонами 18.01.2021. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді обов`язок нарахування відсотків поза межами строку користування кредитом.

Також, позивач не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні договору, то положення договору та вимоги про стягнення комісії за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 ЗУ «Про споживче кредитування».

Такий висновок суду першої інстанції не в повній мірі відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи.

Судом установлено та підтверджується матеріалами справи, що 18.01.2021 року між ОСОБА_1 та АТ «РВС Банк» було підписано заяву-договір №0075353 про надання банківської послуги (платіжна картка Простір), що є договором про приєднання до Публічної пропозиції Акціонерного товариства «РВС Банк» на укладення договору про комплексне банківське обслуговування фізичної осіб.

Відповідно до умов договору, банк надав відповідачу кредит на суму 22222,22 грн, строком на 12 місяці. Процента ставка, фіксована - 18,00 % річних. Разова комісія при видачі кредиту складає 1% від суми наданого кредиту. Щомісячна комісія за супроводження кредиту становить 5% від суми наданого кредиту.

Додатком №1, який є невід`ємною частиною заяви-договору № 0075353 вiд 18.01.2021 року визначаються такі деталі: складові загальної вартості кредиту, вартість платежів з повернення кредиту та сплати відсотків(процентів)за його користування, суми комісійної винагороди та iншi платежі за договором.

18.01.2021 року ОСОБА_1 підписала паспорт споживчого кредиту, в якому зазначені умови кредитування аналогічні умовам, визначеним у заяві-договорі № 0075353 вiд 18.01.2021 року.

Факт отримання ОСОБА_1 кредитних коштів підтверджується випискою по особовому рахунку за період з 18.01.2021 по 16.07.2024.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що загальна заборгованість ОСОБА_1 перед АТ «РВС Банк» за договором № 0075353 від 18.01.2021 станом на 16.07.2024 становить 19668,33 грн., з яких: заборгованість по кредиту 11308,00 грн., проценти 5368,97 грн., комісія 2991,36 грн.

Частиною 1 статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За змістом ст.ст.6,627 ЦК Українисторони є вільними в укладенні договору, зокрема у визначенні умов договору з урахуванням вимогЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом статей626,628ЦК Українидоговором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Нормоюст.638 ЦК Українивизначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту)другою стороною.

Укладення договору шляхом акцептування оферти іншої сторони, в тому числі і шляхом приєднання сторони договору до запропонованого іншою стороною договору, передбачена ст.ст. 634, 640, 641 ЦК України.

Так, встановлено, що сторонами були визначені істотні умови кожного договору, в тому числі: сума кредиту, розмір відсотків, строк кредитування, розмір разової комісії при видачі кредиту та щомісячної комісії,загальні витрати за кредитом, орієнтовна загальна вартість кредиту наслідки невиконання зобов`язання про що свідчить підпис Відповідача у Паспорті споживчого кредиту та Заяві-Договорі.

Отже,аргументи Відповідача, що ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту та доводи Відповідача викладені стосовно того, що матеріали справи не містять доказів, які підтверджують факт належного ознайомлення Відповідача з усіма істотними умовами договору не приймаються судом до уваги, оскільки спростовуються матеріалами цивільної справи, а саме Заявою-Договором та Паспортом споживчого кредиту, які підтверджують факт належного ознайомлення Відповідача з усіма істотними умовами договору.

Відповідно до дослідженого розрахунку заборгованості боржника ОСОБА_1 ( інд.код НОМЕР_3 ) перед АТ «РВС-БАНК» за договором № 0075353 від 18.01.2021 року, наданих позивачем видно, що Відповідач частково вносила кошти на погашення заборгованості по кредиту, процентам та комісії. Однак у повному обсязі умови вказаних договорів не виконала, вчасно кредит не повернула та станом на 16.07.2024 року, заборгованість за кредитом становить:

заборгованість по кредиту 11308,00 грн;

сума заборгованості за процентами 5368,97 грн;

сума заборгованості по комісії 2991,36 грн, а всього 19668,33 грн.

Статтями1046,1048 ЦК Українипередбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідност. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що була передана йому позикодавцем) у строк та порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтями526,530,610, частиною першою статті612 ЦК Українизобов`язання повинне виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Одним з видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Відповідно до частини першоїстатті 1048 ЦК Українипозикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред`явлення до позичальника вимог згідно з частиною другоюстатті 1050 ЦК України.

У справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.

Згідно з частиною першоюстатті 76 ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина першастатті 80 ЦПК України).

Грошові кошти у сумі 22 222, 22 грн були зараховані АТ «РВС БАНК» 18.01.2022 року на картковий рахунок Клієнта ОСОБА_1 , що підтверджується Виписками по особовому рахунку з яких також вбачається періодичне погашення заборгованості боржником, винесення коштів на прострочену заборгованість, нарахування комісій тощо.

Частиною першоюстатті 89 ЦПК Українивизначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

У спірних правовідносинах саме на Банк покладено обов`язок довести факт укладення між сторонами кредитного договору та прострочення виконання позичальником взятих на себе зобов`язань, а на відповідача - спростувати розмір існуючої заборгованості.

Відповідно до частини третьоїстатті 6 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»порядок ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в банках встановлюється Національним банком України відповідно до цьогоЗаконута міжнародних стандартів фінансової звітності.

Згідно з частиною третьоюстатті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Отже, банківська виписка (облікова) з рахунків позичальника є належним та допустимим доказом у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09 листопада 2018 року у справі № 910/1580/18; від 23 вересня 2019 року у справі № 910/10254/18.

Отже, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що Позивачем доведено належними і допустимими доказами факт укладення між банком та ОСОБА_1 кредитного договору, надання позичальнику кредитних коштів, тобто виконання належним чином своїх обов`язків, та прострочення виконання позичальником взятих на себе зобов`язань, тому існують правові підстави для стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором.

Так, строк кредитування за умовами договору становить 12 місяців, тобто до 18.01.2022 року.

Разом із тим, із розрахунку заборгованості прослідковується, що проценти нараховані до 28.06.2024 року, тобто після закінчення строку кредитування.

Отже, до стягнення підлягають проценти за період до 18.01.2022 року в сумі 299,49 грн (7901,79 грн -5069,48 грн (проценти нараховані за період із 18.01.2022 по 28.06.2024 року) - 2532,82 грн. (сума погашених процентів)).

Тому з відповідача на користь позивача крім суми основної заборгованості за кредитом у розмірі 11308,00 грн підлягає стягненню також заборгованість за процентами у розмірі 2532,82 грн.

Відповідно до пункту 4 частини першоїстатті 1 Закону України «Про споживче кредитування»загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другоюстатті 8 Закону України «Про споживче кредитування»до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже,Закон України «Про споживче кредитування»передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті1та частини другої статті8 Закону України «Про споживче кредитування»Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією жпостановоювизнано такою, що втратила чинність,постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимогЗакону України «Про споживче кредитування»та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Закон України «Про споживче кредитування»розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до частини першоїстатті 11 Закону України «Про споживче кредитування»після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з частиною п`ятоюстатті 12 Закону України «Про споживче кредитування»умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинностіЗаконом України «Про споживче кредитування»(10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті11, частини п`ятої статті12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другоюстатті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті11, частини п`ятої статті12 Закону України «Про споживче кредитування».

Судом встановлено, що умовами кредитного договору передбачено сплату позичальником щомісячної комісії за обслуговування кредиту - за Заявою-Договором № №0075353від 18.01.2021 щомісячних сум у розмірі 18 % на залишок за кредитом, тип процентної ставки - фіксована, разова комісія при видачі кредиту 1% , комісія за розрахунково-касове обслуговування заборгованості 5 %.

При цьому в кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту.

Враховуючи, що банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні вищевказаних оспорюваних кредитних договорів, то положення відповідного пункту в кожній Заяві-договорі щодо обов`язку позичальника щомісяця сплачувати плату за обслуговування кредиту є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті11, частини п`ятої статті12 Закону України «Про споживче кредитування».

Схожі правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 14 вересня 2022 року у справі № 755/11636/21.

Постановою Великої палати Верховного Суду у справі №363/1834/17 від 13 липня 2022 року, а саме пунктом 29 визначено, щобанк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку.

З урахуванням викладеного, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відмови у стягненні комісій за обслуговування кредитом.

Відповідно до п. 2 ч.1ст.374ЦПК Українисуд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має правоскасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до п.1,4 ч.1 ст.376 ЦПК Українипідставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Оскільки позивачем доведено загальний розмір заборгованості за тілом кредиту в розмірі 11308,00 грн, та процентів 2532,82 грн, суд помилково відмовив позивачу у задоволені позову про стягнення процентів.

Оскільки доводи апеляційної скарги знайшли своє часткове підтвердження, апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду скасуванню в частині відмови у задоволенні позову про стягнення процентів з ухваленням в цій частині нового рішення про часткове задоволення позову.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Матеріали справи свідчать про те, що позовні вимоги АТ РВС Банк задоволені на 84,79%.

При подачі позовної заяви позивачем було сплачено 2422,40 грн. судового збору, при подачі апеляційної скарги було сплачено 3633,60 грн.

Тому з ОСОБА_1 на користь позивача підлягає стягненню судовий збір за подачу позову у розмірі 2053,97 грн за подання позову та 3080,92 грн за розгляд апеляційної скарги.

Керуючись ст.367,369,374,376,381,382,383,384 ЦПК України, суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Акціонерного Товариства «РВС Банк» задовольнити частково.

Заочне рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 02 жовтня 2024 року в частині відмови у задоволені позову Акціонерного товариства «РВС Банк» про стягнення процентів за договором № 0075353 від 18.01.2021 року скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

Позов Акціонерного товариства «РВС Банк» в цій частині задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 )на користьАкціонерного товариства «РВС Банк»(ЄРДПОУ 39849797) заборгованість по процентам за договором № 0075353 від 18.01.2021 року у розмірі 2532,82 ( дві тисячі п`ятьсот тридцять дві) грн 82 коп.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 )на користьАкціонерного товариства «РВС Банк» ЄРДПОУ 39849797) судовий збір за подання позову 2053,97 грн за подання позову та 3080,92 грн за розгляд апеляційної скарги.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбаченихст. 389 ЦПК України.

Головуючий: О.Ю. Тичкова

О.В. Маміна

Судді: Н.П. Пилипчук