Рішення

від 30.10.2007 по справі 2-2920/2007

ІНДУСТРІАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 2-2920/2007

Справа

№ 2-2920/2007

Р

І Ш Е Н Н Я

І

М Е Н Е М    УКРАЇНИ

30

жовтня  2007 року            Індустріальний

районний суд міста

Дніпропетровська

у

складі: головуючого судді  - Мороз В.П.

при

секретарі -  Губаренко О.А.,

розглянувши

у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну

справу

за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою

відповідальністю

«Спектр», до Багатофункціонального сільськогосподарського

кооперативу

«Миролюбівський» про визнання дійсним договору купівлі-продажу,

визнання

права власності та спонукання укласти договір купівлі-продажу на

визначених

у попередньому договорі умовах, суд -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1  звернувся 

до Індустріального суду з позовною

заявою,

в якій об'єднано декілька позовних вимог до двох відповідачів, а саме:

1.

з вимогою до Багатофункціонального сільськогосподарського кооперативу

«Миролюбівський»

(Далі за текстом Відповідач 1) про визнання дійсним укладеного

між

ними договору № 10/03  

купівлі-продажу  об'єкту

«Петровський щебзавод» 

від

10.10.2003 року;

2.  з вимогою до ТОВ «Спектр» (далі за текстом

Відповідач 2) про визнання права

власності

на об'єкт нерухомого майна за адресою: Дніпропетровська обл.,

Синельніківський

р-н, с. Діброва, який складається з: КТП ПК-ПП 400/10; 

Естакада

миття автомобілів; Адмін.-побутовий корпус; 

Склад ПММ; Комплекс

водопровідних

мереж; Резервуар чистої води; Автовагова; Будівля котельної;

Трансформаторна

підстанція; Причал і підземна галерея.

3.

з вимогою до ТОВ «Спектр» про спонукання укласти договір купівлі-продажу об'

єкту

«Петровський щебзавод», на умовах, обумовлених попереднім договором

купівлі-продажу

майна від 26.07.2007 року.

Заявлені

позивачем вимоги об'єднані в одній позовній заяві правомірно, оскільки

взаємопов'язані

між собою, що випливає з ч. 2 ст. 118 ЦПК України.

В

обґрунтування позовної вимоги про визнання дійсним договору купівлі-продажу №

10/03

об'єкту «Петровський щебзавод» від 10.10.2003 року ОСОБА_1

посилається

на  ч. 2 ст. 220, п. 4 Прикінцевих та

перехідних положень ЦК

України,

яка поширюється на відносини з укладення нотаріально не засвідченого

договору

купівлі-продажу у 2003 році, оскільки ці відносини не припинилися і

продовжують

існувати до моменту розгляду даної справи. В обґрунтування

заявленої

позовної вимоги Позивач також зазначає, що після укладення 10.10.2003

року

договору купівлі продажу як ним так і БСК «Миролюбівський» було виконано

всі

умови договору, зокрема об'єкт «Петровський щебзавод» було передано

Позивачу

за актом приймання-передавання від 12.01.2004 року, вартість об'єкту

сплачена

у повному обсязі, виконано всі інші умови договору, окрім умови його

нотаріального

посвідчення. Отже при укладенні договору купівлі-продажу об'єкту

«Петровський

щебзавод» та його часткового виконання волевиявлення сторін-

учасників

дійсно було спрямоване на настання реальних правових наслідків.

В

обґрунтування позовної вимоги про визнання права власності на об'єкт

«Петровський

щебзавод» Позивач зазначає, що ця вимога безпосередньо випливає з

вимоги

про визнання договору купівлі-продажу від 10.10.2003 року дійсним і

ґрунтується

на положеннях  ст. 328 ЦК України, згідно

до якої право власності

набувається

на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право

власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із

закону

або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Крім

того,

неправомірні дії ТОВ «Спектр» безпосередньо порушують  права Позивача і

свідчать

про явне невизнання його права власності на придбаний за договором об'

єкт

«Петровський щебзавод». Згідно ст. 392 ЦК України власник майна може пред'

явити

позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не

визнається

іншою особою.

Позовна

вимога про спонукання ТОВ «Спектр» укласти договір купівлі-продажу

майна

на умовах, обумовлених попереднім договором купівлі-продажу майна від

26.07.2007

року, Позивачем обґрунтовується наступним чином. Відповідно до ст.

526

ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов

договору

та вимог законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -

відповідно

до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно

ставляться.  Кожна сторона повинна вжити усіх заходів,

необхідних для належного

виконання

нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.

За

умовами договору (п. 1.1. Договору) Позивач та Відповідач 2 зобов'язуються у

термін

до 24.09.2007 року укласти договір купівлі-продажу. Стаття 530 ЦК

України

встановлює, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його

виконання,

то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно до ст.

610

ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з

порушенням

умов. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 611 цього кодексу  у разі

порушення

зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або

законом.

Фактично Відповідач 2 відповідно до ст. 611 цього кодексу являється

таким,

що прострочив виконання зобов'язання, оскільки не виконав його у строк,

встановлений

договором.

Відповідач

2 необґрунтовано порушує вимоги наведених норм законодавства,

оскільки  відмовляється виконувати умови попереднього

договору купівлі-продажу.

30

жовтня 2007 року у судовому засіданні представник Позивача, що діє на

підставі

доручення,  підтримав заявлені позовні

вимоги і посилаючись на

викладені

в позовній заяві обставини просив  суд їх

задовольнити у повному

обсязі.

Представник

Відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Спектр»,

представник

відповідача Багатофункціонального сільськогосподарського

кооперативу

«Миролюбівський» в судовому засіданні позовні вимоги визнали в

повному

обсязі, проти їх задоволення не заперечували.

Суд,

вислухавши представників сторін, 

вивчивши письмові докази, що містяться у

матеріалах

справи, дійшов до висновку, що позовні вимоги Кушнір Станіслава

Борисовича.

підлягають частковому задоволенню за наступних підстав.

10.03.2003

року між Позивачем та Багатофункціональним сільськогосподарським

кооперативом

«Миролюбівський» було укладено договір купівлі-продажу, відповідно

до

якого Позивач придбав у МСК «Миролюбівський»: 1. КТП ПК-ПП 400/10; 2.

Естакада

миття автомобілів; 3. Адмін.-побутовий корпус; 4. Склад ПММ; 5.

Комплекс

водопровідних мереж; 6. Резервуар чистої води; 7. Автовагова; 8.

Будівля

котельної; 9. Трансформаторна підстанція; 10. Причал і підземна

галерея;

11. та інші об'єкти, що не є нерухомістю.

      12.01.2004 року БСК «Миролюбівський»

передало Позивачу за актом

приймання

- передачі зазначені вище об'єкти. В свою чергу Позивач сплатив

повністю

вартість придбаних за договором об'єктів  нерухомого майна, що не

заперечується

Відповідачем 1.

Таким

чином, з огляду на п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного

кодексу

України, де зазначено, що Цивільний кодекс України застосовується до

цивільних

відносин, що виникли після набрання ним чинності, а щодо цивільних

відносин,

які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України,

положення

цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або

продовжують

існувати після набрання ним чинності., правові відносини, що

існували

між Позивачем та БСК «Миролюбівський» та пов'язані із переходом права

власності

на зазначені вище об'єкти нерухомого майна, виникли в момент дії

Цивільного

кодексу Української РСР та продовжували існувати в період, коли

вступив

в дію Цивільний Кодекс України, а отже до них мають застосовуватись

положення

Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року.

Відповідно

до ч. ч. 1, 4 ст. 209 ЦК України правочин, який вчинений у письмовій

формі,

підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом

або

домовленістю сторін.  На вимогу фізичної

або юридичної особи будь-який

правочин

з її участю може бути нотаріально посвідчений. 

Частина 4 ст. 639

цього

кодексу також  встановлює, що якщо

сторони домовилися про нотаріальне

посвідчення

договору, щодо якого законом не вимагається нотаріальне

посвідчення,

такий договір є укладеним з моменту його нотаріального

посвідчення.

Крім того, в частині 3 ст. 334 ЦК України визначається, що  право

власності

на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню,

виникає

у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної

сили

рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.

Відповідно

до ч. 2  ст. 220 ЦК України якщо сторони

домовилися щодо усіх

істотних

умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося

повне

або часткове виконання договору, суд може визнати такий договір дійсним.

У

цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

З

даної правової ситуації випливає і матеріалами справи підтверджується, що

Позивач

та Відповідач 1, уклавши договір купівлі-продажу, повністю виконали всі

умови

укладеного між ними договору, окрім обов'язкової умови його нотаріального

посвідчення,

зокрема вартість майна за договором сплачена, нерухоме майно за

договором

передано по акту приймання-передавання, дії сторін підтверджують

спрямованість

їх  волевиявлення на реальне настання

обумовлених договором

правових

наслідків, а тому суд приходить до висновку про необхідність

задоволення

позовної вимоги про визнання дійсним нотаріально не засвідченого

договору

купівлі продажу № 10/03  від 10.10.2003

року.

26.07.2007

року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Спектр” (та

ОСОБА_1

було укладено попередній договір купівлі-

продажу

об'єкту „Петровський щебзавод” , придбаний останнім 10.03.2003 року.

Даний

договір укладено в простій письмовій формі і містив в собі положення щодо

всіх

істотних умов, зокрема таких,  як предмет

договору, ціна, порядок

розрахунків

та інші. Термін укладення основного договору передбачений до

24.09.2007

року.

Відповідно

до ст. 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого

зобов'язуються

протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в

майбутньому

(основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.

Попередній

договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а

якщо

форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі.

Стаття

657 ЦК України встановлює, що договір купівлі-продажу земельної ділянки,

єдиного

майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого

майна

укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та

державній

реєстрації.

Оскільки,

як зазначалося вище, предметом укладеного між сторонами попереднього

договору

купівлі-продажу являються об'єкти нерухомого майна, основний договір

щодо

яких повинен укладатися у письмовій формі з нотаріальним посвідченням та

державною

реєстрацією, в даному випадку Позивачем та Відповідачем 1 не було

дотримано

встановленої законодавством обов'язкової нотаріальної форми укладення

попереднього

договору та не зареєстровано його у встановленому законодавством

порядку.

Відповідно

до ч. 1  ст. 220 ЦК України у разі

недодержання сторонами вимоги

закону

про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Частина

2 ст. 215 ЦК України визначає, що нікчемним (недійсним) являється

правочин,

недійсність якого встановлена законом. Відповідно до ст. 216 ЦК

України

недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що

пов'язані

з його недійсністю.

Таким

чином, при укладені попереднього договору купівлі-продажу  від 26.07.2007

року

Позивачем та Відповідачем 2 не дотримано обов'язкової нотаріальної форми,

що

тягне за собою наслідки недійсності 

правочину. Крім того, серед позовних

вимог

не міститься вимоги щодо визнання дійсним нотаріально не  засвідченого

попереднього

договору купівлі-продажу від 26.07.2007 р. Отже, викладені у

попередньому

договорі умови не мають для сторін жодних юридичних наслідків, з

чого

слідує відсутність підстав для задоволення позовної вимоги щодо спонукання

до

виконання умов попереднього договору купівлі-продажу.

Позивачем

на адресу Відповідача 2 18.09.2007 року було направлено лист, в якому

просилося

уточнити дату і місце укладання основного договору купівлі-продажу і

направити

своїх уповноважених представників для укладення договору. Відповідач

2

у свою чергу своїм листом від 20.09.2007 року 

повідомив про те, що він не

збирається

виконувати умови попереднього договору купівлі-продажу від

26.07.2007

року, мотивуючи свою позицію тим, що на його думку Позивач не

володіє

правом власності на об'єкти нерухомого майна, що знаходиться за

адресою:

Дніпропетровська обл., Синельниківський р-н, с. Діброва, так як з ним

не

укладався нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу зазначених об'

єктів

нерухомості, а також органами БТІ не здійснювалась реєстрація права

власності

на визначені в договорі об'єкти за 

Позивачем.

Викладені

дії Відповідача 2 свідчать про невизнання ним права власності 

Позивача

на вказані об'єкти, і з врахуванням задоволення судом позовної вимоги

про

визнання дійсним договору купівлі-продажу № 10/03 від 10.10.2003 року,  суд

вбачає

правомірним звернення Позивача за захистом своїх порушених прав шляхом

визнання

за ним права власності на комплекс об'єктів нерухомого майна

«Петровський

щебзавод», а саме на 1. КТП ПК-ПП 400/10; 2. Естакада миття

автомобілів;

3. Адмін.-побутовий корпус; 4. Склад ПММ; 5. Комплекс

водопровідних

мереж; 6. Резервуар чистої води; 7. Автовагова; 8. Будівля

котельної;

9. Трансформаторна підстанція; 10. Причал і підземна галерея.

Відповідно

до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що

не

заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається

набутим

правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність

набуття

права власності не встановлена судом.

Згідно

статті 3 діючого Цивільного кодексу загальними засадами цивільного

законодавства

є неприпустимість позбавлення права власності, судовий захист

цивільного

права та інтересу.

Відповідно

до статті 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого

цивільного

права у разі його невизнання. Кожна особа має право на захист свого

інтересу,

який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Стаття

16

ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за

захистом

свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами

захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема - визнання

права.

Відповідно

до ст. 392 ЦК України  власник майна може

пред'явити позов про

визнання

його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається

іншою

особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право

власності.

Стаття

321 ЦК України передбачає, що право власності є непорушним. Ніхто не

може

бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Особа

може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише

у

випадках і в порядку, встановлених законом.

      Оскільки Позивач придбав комплекс

нерухомих об'єктів «Петровський

щебзавод»

на підставі договору, який визнано судом дійсним, а також враховуючи

вищенаведені

положення законодавства суд приходить до висновку про необхідність

задоволення

позовної вимоги про визнання права власності на об'єкти нерухомого

майна,

що знаходиться за адресою: Дніпропетровська обл., Синельниківський р-н,

с.

Діброва та складаються з:

1.

КТП ПК-ПП 400/10;

2.

Естакада миття автомобілів;

3.

Адмін.-побутовий корпус;

4.

Склад ПММ;

5.

Комплекс водопровідних мереж;

6.

Резервуар чистої води;

7.

Автовагова;

8.

Будівля котельної;

9.

Трансформаторна підстанція;

10.

Причал і підземна галерея.

Враховуючи

вищенаведене, керуючись статтями 2, 4, 11-13, 48, 49 Закону України

“Про

власність”, статтями 3, 11, 15, 16, 209, 215, 216, 220, 222, 316, 321,

328,

331, 334, 376, 392 , 635, 639, 657 Цивільного кодексу України, статтями

174,

209, 215 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

В

И Р І Ш І В :

       Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

      Визнати дійсним договір купівлі-продажу

об'єкту «Петровський щебзавод»

№10/03

від 10.10.2003 року, укладений між ОСОБА_1 та БСК

«Миролюбівський»

(код ЄДРПОУ 30791613) на підставі статті 220 Цивільного

кодексу

України з моменту його укладення.

      Визнати за позивачем - ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)

право власності на об'

єкти

нерухомого майна що знаходиться за адресою: Дніпропетровська обл.,

Синельниківський

р-н, с. Діброва та складаються з:

1.

КТП ПК-ПП 400/10;

2.

Естакада миття автомобілів;

3.

Адмін.-побутовий корпус;

4.

Склад ПММ;

5.

Комплекс водопровідних мереж;

6.

Резервуар чистої води;

7.

Автовагова;

8.

Будівля котельної;

9.

Трансформаторна підстанція;

10.

Причал і підземна галерея.

      В решті позову - відмовити.

Рішення

суду може бути оскаржене в судову палату по цивільних справах

Апеляційного

суду Дніпропетровської області через Індустріальний районний суд

м.

Дніпропетровська шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження рішення суду

протягом

десяти днів з дня проголошення рішення з подальшою подачею апеляційної

скарги

протягом двадцяти днів з дня подачі заяви про апеляційне оскарження або

в

порядку передбаченому ч.4 ст.295 ЦПК України.

Суддя                                                                           

                                   В. П.  Мороз