Ухвала

від 02.10.2024 по справі 466/8139/24

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 466/8139/24

Провадження № 2/466/2411/24

У Х В А Л А

30 вересня 2024 року Шевченківський районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді Зими І.Є.

при секретарі Васинчик М.О.

з участю позивачки ОСОБА_1

представника позивачки ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши в підготовчому судовому засіданні клопотання представника відповідача про залишення без руху позовної заяви ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄвроЛьвів» про визнання майнових прав на об`єкт,-

встановив:

05.08.2024р. адвокат Яковенко О.М., в інтересах ОСОБА_1 , звернулась до суду з вищевказаним позовом, в якому просить ухвалити рішення, яким визнати за ОСОБА_1 майнові права на об`єкт незавершеного будівництва - незавершену будівництвом 3-х (трьох) кімнатну житлову квартиру в будинку (багатоквартирний житловий комплекс, що складається з житлових приміщень за будівельною адресою: АДРЕСА_1 , будівництво якого здійснюється на земельній ділянці, що надана для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку, кадастровий номер: 4610137500070040024), що знаходиться в 1 (першому) під`їзді на 2 (другому) поверсі, за будівельним номером 4 (чотири), загальна проектна площа 98,97 (дев`яносто вісім цілих дев`яносто сім сотих) кв.м. І

Ухвалою судді від 07.08.2024р. заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено проводити в загальному позовному провадженні.

30.09.2024р від представника ТзОВ «ЄвроЛьвів», ОСОБА_3 на адресу суду поступило клопотання про залишення позовної заяви без руху. Свої вимоги мотивує тим, що позивачка при зверненні до суду з даним позовом, посилається норми Закону України «Про захист прав споживача», як підставу для звільнення від сплати судового збору. Між тим, остання взагалі не вказує на зміст позовних вимог та обставини, якими обґрунтовує вказані позовні вимоги у відповідності до норм Закону України «Про захист прав споживачів», не зазначає про те, яке її право, як споживача, порушено у відповідності до ст.21 Закону України «Про захист прав споживачів». Позивачка просить суд визнати за нею майнові права на квартиру, ціна якої за попереднім договором купівлі-продажу складає 692 790,00 грн. Даний спір є майновим, стосується сфери майнових відносин, а тому представник відповідача вважає, що підстав для звільнення позивача від сплати судового збору, відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів» немає.

Заслухавши пояснення учасників процесу з приводу заявленого клопотання, оглянувши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

У відповідності до ч.4 ст.177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Так, підстави звільнення від сплати судового збору зазначені в позовній заяві і полягають в тому, що позивач є споживачем і позовні вимоги стосуються захисту прав позивача як споживача результатів будівельної діяльності відповідача.

У статті 5 Закону України «Про судовий збір» визначено перелік пільг щодо сплати судового збору. Проте системний і комплексний аналіз зазначеного Закону і ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» дає правові підстави зробити висновок про те, що сама по собі відсутність такої категорії осіб у переліку осіб, які мають пільги щодо сплати судового збору, встановленому (ст. 5 Закону України Про судовий збір), не може безумовно означати те, що споживачі такої пільги не мають, оскільки така пільга встановлена спеціальним законом, який гарантує реалізацію та захист прав споживачів.

Спеціальний закон, звільнивши споживачів від сплати судового збору за подання позову зазначив, що вони звільняються з метою захисту своїх порушених прав (ст. 22 ЗУ Про захист прав споживачів).

Зокрема, згідно ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, пов`язаними з порушенням їх прав. Відповідно до Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судовий збір» у ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» слова державного мита замінені словами судового збору. Отже, при прийнятті Закону України «Про судовий збір» законодавець передбачив можливість застосування Закону України «Про захист прав споживачів» при визначенні пільг певних категорій осіб щодо сплати судового збору.

Аналогічні правові висновки неодноразово були викладені у постановах Верховного суду, в основу якого покладена правова позиція, викладена в постанові Великої палати Верховного суду від 21.03.2018 у справі №761/24881/16-ц.

У вказаній постанові зазначено, що у відносинах інвестування в житло фізичні особи є споживачами, тому позивач звільнений від сплати судового збору як споживач. Згідно преамбули Закону України «Про захист прав споживачів», - цей Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Згідно ст. 1-1 Закону України «Про захист прав споживачів» - цей Закон регулює відносини між споживачами товарів (крім харчових продуктів, якщо інше прямо не встановлено цим Законом), робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про захист прав споживачів, - договір - усний чи письмовий правочин між споживачем і продавцем (виконавцем) про якість, терміни, ціну та інші умови, за яких реалізується продукція. Підтвердження вчинення усного правочину оформляється квитанцією, товарним чи касовим чеком, квитком, талоном або іншими документами (далі - розрахунковий документ); продукція - будь-які виріб, робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб; споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника

Отже, законодавство не містить окремого виду договору, як споживчий. Договір будь- якого виду може бути споживчим, якщо він відповідає критеріям, передбаченим законом.

Згідно правової позиції Верховного суду України, викладеній в Узагальненні судової практики з розгляду цивільних справ про захист прав споживачів від 01.02.2013р. незалежно від виду укладених громадянами договорів на придбання нерухомості в споруджуваних будинках, їх зміст - це угода про послугу та виконання робіт з будівництва житла. Тому, враховуючи, що споживач - це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних із підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника, Верховний суд вважає що до відносин з придбання громадянами житла в забудовника застосовуються положення ЗУ «Про захист прав споживачів».

Зазначена правова позиція узгоджується із висновками Верховного суду, зокрема, в постанові від 07.10.2020 р. у справі № 755/3509/18, - «Відносини, що склались між позивачем і відповідачем, відповідають ознакам споживчого договору, оскільки його предметом є набуття у власність товару (квартири), що використовується позивачем для власних потреб. Тож позивач є споживачами продукції, результатів будівельної діяльності відповідача - об`єкту житлового будівництва, одиниці нерухомості, передачею якої забезпечувалось виконання зобов`язань згідно укладеного договору. До цих відносин застосовується ЗУ «Про захист прав споживачів».

Крім того, висновок про звільнення позивачів від сплати судового збору саме у спорах, предметом яких є об`єкти інвестування в будівництво житла, викладений в Постанові Верховного суду від 28 квітня 2021 р. у справі № 752/15913/19 (провадження № 61-846св20).

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що посилання позивачки на норми Закону України «Про захист прав споживача», як на підставу звільнення від сплати судового збору є правомірним, а тому клопотання представника ТзОВ «ЄвроЛьвів», ОСОБА_3 про залишення позову без руху є безпідставним і таке, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 175, 177, 185, 260, 261 ЦПК України, суд, -

постановив:

клопотання представника відповідача про залишення без руху позовної заяви ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄвроЛьвів» про визнання майнових прав на об`єкт відхилити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали виготовлено 02 жовтня 2024 року.

Суддя: І. Є. Зима