Ухвала

від 14.01.2025 по справі 466/8139/24

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

Іменем України

14 січня 2025 року

м. Київ

справа № 466/8139/24

провадження № 61-17471ск24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крат В. І. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощоков Є. В., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2, на постанову Львівського апеляційного суду від 02 грудня 2024 року (повний текст складено 06 грудня 2024 року) в складі колегії суддів: Приколоти Т. І., Мікуш Ю. Р., Савуляка Р. В., у справі за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Єврольвів»</a>, третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю «Сіті Львів Девелопмент», про визнання майнових прав,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2024 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Єврольвів»</a> (далі - ТОВ «Єврольвів» про визнання майнових прав, у якому просила визнати за нею майнові права на об`єкт незавершеного будівництва - 3-х кімнатну житлову квартиру в будинку (багатоквартирний житловий комплекс, що складається з житлових приміщень за будівельною адресою: АДРЕСА_1 , будівництво якого здійснюється на земельній ділянці, наданій для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку, кадастровий номер: 4610137500070040024), що знаходиться у 1 під`їзді на 2 поверсі за будівельним АДРЕСА_1 , загальна проектна площа - 98,97 кв. м.

Разом із позовною заявою, позивачем подано заяву про забезпечення позову, у якій позивач просить накласти арешт на 3-х кімнатну житлову квартиру в будинку (багатоквартирний житловий комплекс, що складається з житлових приміщень за будівельною адресою: АДРЕСА_1 , будівництво якого здійснюється на земельній ділянці, наданій для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку, кадастровий номер: 4610137500070040024), що знаходиться в 1 під`їзді на 2 поверсі, за будівельним номером 4, загальна проектна площа - 98,97 кв. м.

Заява мотивована тим, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у справі. Забезпечення позову є важливим і передусім дієвим засобом унеможливлення ухилення ТОВ «Єврольвів» від взятих на себе зобов`язань, а також ефективним засобом забезпечення реального виконання судового рішення та захисту прав позивача. Обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арешт нерухомого майна, яке фактично перебуватиме у володінні відповідача, обмежує лише можливість розпоряджатися ним.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 07 серпня 2024 року у складі судді Зими І. Є.:

заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено;

накладено арешт на 3-х кімнатну житлову квартиру в будинку (багатоквартирний житловий комплекс, що складається з житлових приміщень за будівельною адресою: АДРЕСА_1 , будівництво якого здійснюється на земельній ділянці, що надана для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку, кадастровий номер: 4610137500070040024), що знаходиться в 1 під`їзді на 2 поверсі, за будівельним номером 4, загальна проектна площа - 98,97 кв. м.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що:

зважаючи на зміст позовних вимог, виходячи із співмірності заходів забезпечення позову заявленим позовним вимогам і відповідності видів забезпечення позову позовним вимогам, суд зроби висновок про те, що заява про забезпечення позову підлягає задоволенню;

позивач зазначав, що відбувається постійна зміна бенефіціарних власників та керівників ТОВ «Єврольвів». З фінансового звіту за 2023 рік вбачається чистий збиток в господарській діяльності ТОВ «Єврольвів», зобов`язання з виконання договору закінчилися ще у 2022 році, при тому що оплата заявником здійснена повністю. Вважає, що існує обґрунтована підстава ставити під сумнів збереження спірної квартири за час розгляду справи в суді;

ураховуючи наведені у заяві про забезпечення позову обставини, речові права позивача на об`єкти нерухомого майна станом на момент подання цієї заяви залишаються не зареєстрованими та не захищеними, що створює певні правові наслідки у майбутньому у вигляді автоматичної пропозиції про повернення коштів. При цьому суд врахував, що заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Постановою Львівського апеляційного суду від 02 грудня 2024 року:

апеляційну скаргу ТОВ «Єврольвів», яка підписана представником ОСОБА_3, задоволено;

ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 07 серпня 2024 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні заяви ОСОБА_1 про накладення арешту відмовлено.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що:

ухвалу суду через свого представника ОСОБА_3 оскаржує ТОВ «Єврольвів». Зазначає, що ухвала суду є незаконною та необґрунтованою. Вважає висновки суду про наявність підстав для забезпечення позову помилковими. Просить скасувати ухвалу суду та відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову. Вказує, що попередні учасники та посадові особи ТОВ «Єврольвів» всупереч укладеним попереднім договорам та чинному законодавству значну кількість отриманих від контрагентів коштів привласнили та використали не для проведення будівельних робіт. Відносно вказаних осіб зареєстроване кримінальне провадження та проводиться досудове розслідування. Частка у статутному капіталі позивача була реалізована на електронних торгах в порядку виконавчого провадження. Нові учасники товариства потрапили у безвихідну ситуацію, оскільки ступінь готовності будинку був незначним, для його добудови необхідна була велика сума коштів, а у ТОВ «Єврольвів» було відсутнє майно або кошти, за рахунок яких можна було провести відповідну добудову. Єдиним виходом із ситуації, що склалася для добудови будинку та повернення вкладених попередніми покупцями квартир коштів, було залучення коштів та організаційних можливостей стороннього інвестора для добудови будинку. Тому між ТОВ «Єврольвів» та новим забудовником - ТОВ «Сіті Львів Девелопмент» було укладено договір №01-26/03-24 від 26 березня 2024 року, за умовами якого майнові права та функції забудовника передані ТОВ «Сіті Львів Девелопмент», який проводить добудову будинку. Майнові права на об`єкт незавершеного будівництва ще 26 березня 2024 року були передані за договором новому девелоперу - ТОВ «Сіті Львів Девелопмент», а накладення арешту на квартиру перешкоджає законній господарській діяльності обох названих юридичних осіб, яка спрямована на добудову будинку та захист майнових прав та інтересів усіх контрагентів;

відповідно до постанови Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання;

заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу;

у постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 909/835/18 зазначено, що «…повинен бути наявним зв`язок між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу»;

розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд з урахуванням доказів, наданих стороною на підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись, зокрема, у тому, що між сторонами дійсно виник спір, існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позовних вимог, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також співмірність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, що звернулася з таким клопотанням, заявленим позовним вимогам. Особа, що заявляє про необхідність вжиття заходів забезпечення позову судом, зобов`язана довести зв`язок між неприйняттям таких заходів і утрудненням чи неможливістю виконання судового рішення;

позивачка у своїй заяві про забезпечення позову посилалася на те, що невжиття заходів забезпечення позову істотно ускладнить чи унеможливить ефективний захист прав позивача. Позивачка звернулася із позовом про визнання за нею майнових прав на об`єкт незавершеного будівництва - 3-х кімнатну житлову квартиру в будинку згідно укладеного між позивачем та відповідачем ТОВ «Єврольвів» попереднього договору 4674, предметом якого є укладення сторонами в майбутньому договору купівлі-продажу 3-х кімнатної житлової квартири в будинку, що знаходиться в першому під`їзді на другому поверсі за будівельним номером чотири, загальна проектна площа 98,97 кв. м, на умовах, встановлених цим договором. Сторони договору мають право передати (відступити) право вимоги та передати свої обов`язки за цим договором на користь третіх осіб. 26 березня 2024 року між ТОВ «Єврольвів» (замовник) та ТОВ «Сіті Львів Девелопмент» (девелопер) укладено договір № 01-26/03-24, за умовами якого майнові права на багатоквартирний житловий будинок з вбудованими приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом на АДРЕСА_1 , що буде збудований на земельній ділянці, разом з усім функціонуючим інженерним обладнанням, які необхідні для забезпечення належної його експлуатації, який після прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом будинку та здійснення відповідної державної реєстрації права власності, стане самостійним об`єктом нерухомого майна, зокрема, - квартирою; а також функції забудовника передані ТОВ «Сіті Львів Девелопмент»;

апеляційний суд виходив з того, що на час звернення ОСОБА_1 з цим позовом та на час постановлення оскаржуваної ухвали квартира, на яку судом накладено арешт, не існувала як об`єкт цивільних прав, оскільки будинок не прийнятий в експлуатацію і право власності на квартири у цьому будинку не зареєстровано у Державному реєстрі речових прав. Із встановленого вбачається, що право розпорядження спірним об`єктом на час прийняття оскаржуваної ухвали належало ТОВ «Сіті Львів Девелопмент», яке не є стороною у справі. Зазначене товариство залучено до участі в цій справі у якості третьої особи після постановлення оскаржуваної ухвали - 29 жовтня 2024 року. Ухвала суду про забезпечення позову від 07 серпня 2024 року стосується прав та інтересів ТОВ «Сіті Львів Девелопмент»;

відтак, апеляційний суд зробив висновок, що оскільки що оскаржуваною ухвалою накладено арешт на майно, яке не належить відповідачу, у задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити.

27 грудня 2025 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу, яка підписана представником ОСОБА_2, на постанову Львівського апеляційного суду від 02 грудня 2024 року (повний текст складено 06 грудня 2024 року), у якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції і залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.

ОСОБА_1 у касаційній скарзі посилається на неправильне застосування норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права. Касаційна скарга мотивована тим, що:

відсутній висновок Верховного Суду стосовно того чи є співмірним заходом забезпечення у межах існуючого спору, накладення арешту на квартиру, що недобудована, з урахуванням, що предметом спору є майнові права на неї, які відповідно до статті 190 ЦК України є складовою частиною майна як об`єкта цивільних прав;

апеляційним судом порушено норми процесуального права (пункт 1 частини першої, частину третю статті 150 ЦПК України) та неправильно застосовано норму матеріального права (частину другу статті 190 ЦК України). Указані норми підтверджують, що саме накладення арешту на квартиру, яка недобудована, є співмірним заходом забезпечення позову у даній справі, що підтверджується висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 24 квітня 2024 року у справі № 754/5683/22;

судом першої інстанції правильно визначено, що саме накладення арешту на квартиру є належним видом забезпечення позову, що унеможливлює відчуження прав на майно, яке буде добудоване у майбутньому, до моменту набрання законної сили рішенням у даній справі. Слід зазначити, що накладення арешту на квартиру є співмірним та ефективним заходом забезпечення позову;

апеляційним судом фактично вирішено справу по суті спору, оскільки постановою здійснено оцінку позовних вимог та встановлено, що позивачка не має майнових прав на спірну квартиру, а має лише право на відшкодування збитків, завданих невиконанням попереднього договору, а майнові права на спірний об`єкт нерухомості належать ТОВ «Сіті Львів Девелопмент». Апеляційний суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 30 серпня 2023 року у справі № 753/23090/21; від 07 червня 2022 року у справі № 177/1632/20;

висновок апеляційного суду про належність майнових прав ТОВ «Сіті Львів Девелопмент» не відповідає дійсності, оскільки результатом укладення договору № 01-26/03-24 26 березня 2024 року між ТОВ «Єврольвів» та ТОВ «Сіті Львів Девелопмент» є спроба перекласти фінансовий тягар несвоєчасного виконання своїх зобов`язань з будівництва та вчасного введення в експлуатацію будинку. Однак, ТОВ «Сіті Львів Девелопмент» не є новим замовником будівництва, оскільки єдиним документом на підтвердження передачі майнових прав є договір щодо організації та фінансування будівництва об`єкта від 26 березня 2024 року № 01-26/03-24. Однак, для набуття статусу замовника будівництва ТОВ «Сіті Львів Девелопмент» повинно було протягом трьох робочих днів повідомити про такі зміни відповідний орган, який приймає рішення про зміну замовника будівництва і вносить про це інформацію в Реєстр будівельної діяльності, чого зроблено не було. Окрім цього, відсутні жодні документи на підтвердження не тільки передачі майнових прав до ТОВ «Сіті Львів Девелопмент», а й сплати винагороди відповідачу за начебто їх передачу разом з усіма іншими правами як замовника будівництва на виконання умов договору. Окрім цього, ТОВ «Єврольвів» починаючи з 2023 року має арешт як на все майно юридичної особи, так і на інші квартири даного будівництва. Таким чином, договір № 01-26/03-24 не створив жодних юридичних наслідків;

окрім цього, апеляційним судом було проігноровано подане представником позивача клопотання про залишення без розгляду пояснень відповідача, що були безпідставно подані, фактично змінюючи підстави апеляційної скарги та наданням доказів, які могли бути подані з апеляційною скаргою, однак подані не були. У той же час, апеляційний суд, ухвалюючи оскаржену постанову, обґрунтував її саме доказом, наданим до додаткових пояснень, які повинні були залишитись без розгляду.

У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких мотивів.

Апеляційний суд встановив, що позивач звернулася із позовом про визнання за нею майнових прав на об`єкт незавершеного будівництва - 3-х кімнатну житлову квартиру в будинку (багатоквартирний житловий комплекс, що складається з житлових приміщень за будівельною адресою: АДРЕСА_1 , будівництво якого здійснюється на земельній ділянці, наданій для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку, кадастровий номер: 4610137500070040024), що знаходиться у 1 під`їзді на 2 поверсі за будівельним № 4, загальна проектна площа - 98,97 кв. м згідно укладеного між позивачкою та відповідачем ТОВ «Єврольвів» попереднього договору 4674.

У заяві про забезпечення позову ОСОБА_1 посилається на те, що відбувається постійна зміна бенефіціарних власників та керівників відповідача. З фінансового звіту за 2023 рік вбачається чистий збиток в господарській діяльності ТОВ «Єврольвів», зобов`язання з виконання договору закінчилися ще у 2022 році, при тому що оплата заявником здійснена повністю. Тому існує обґрунтована підстава ставити під сумнів збереження спірної квартири за час розгляду справи в суді.

Згідно попереднього договору від 05 листопада 2021 року, укладеного ТОВ «Єврольвів» (сторона - 1) з ОСОБА_1 (сторона - 2) предметом цього договору є укладення сторонами в майбутньому договору купівлі-продажу 3-х кімнатної житлової квартири в будинку, що знаходиться в першому під`їзді на другому поверсі за будівельним номером чотири, загальна проектна площа 98,97 кв. м, на умовах, встановлених цим договором. Сторони договору мають право передати (відступити) право вимоги та передати свої обов`язки за цим договором на користь третіх осіб.

26 березня 2024 року між ТОВ «Єврольвів» (замовник) та ТОВ «Сіті Львів Девелопмент» (девелопер) укладено договір № 01-26/03-24, за умовами якого майнові права на багатоквартирний житловий будинок з вбудованими приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом на АДРЕСА_1 , що буде збудований на земельній ділянці, разом з усім функціонуючим інженерним обладнанням, які необхідні для забезпечення належної його експлуатації, який після прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом будинку та здійснення відповідної державної реєстрації права власності, стане самостійним об`єктом нерухомого майна, зокрема, - квартирою; а також функції забудовника передані ТОВ «Сіті Львів Девелопмент».

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу. Суд повинні враховувати інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Співмірність передбачає врахування судом співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб (пункт 1 частини першої статті 150 ЦПК України).

Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина третя статті 150 ЦПК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що «умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача».

Після набрання чинності Законом № 2147-VIII частини першу, другу статті 149 ЦПК України викладено в такій редакції: «суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 ЦПК України заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом». Тобто з 15 грудня 2017 року законодавець серед передумов забезпечення позову визначає можливий вплив невжиття заходів забезпечення позову не тільки на виконання рішення суду, а й на можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Можливість забезпечення судом позову не пов`язується з тим, чи підлягає рішення суду, ухвалене по суті спору, примусовому виконанню. Цивільний процесуальний закон не забороняє вживати заходи забезпечення позову у справі, рішення у якій не підлягає примусовому виконанню, якщо забезпечення позову сприятиме ефективному захисту порушених прав позивача. І навпаки, якщо рішення у справі підлягатиме примусовому виконанню, вжиття заходів забезпечення позову, зокрема накладення арешту на майно, не завжди може бути необхідним та співмірним із пред`явленими вимогами позову і відповідати характеру порушеного права позивача. Як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову. Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами. Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії (див. пункти 40 - 43, 47, 48 постанови Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2024 року в справі № 754/5683/22 (провадження № 14-28цс23)).

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 17 червня 2022 року у cправі № 908/2382/21 вказано, що «за своєю суттю арешт майна - це тимчасовий захід, який має наслідком накладання заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження. При вжитті такого заходу власник майна не обмежується у правах володіння та користування своїм майном, та не позбавляється їх. Отже накладення арешту на майно не завдасть шкоди та збитків відповідачу, не позбавить його конституційних прав на володіння та користування вказаним нерухомим майном, здійснення господарської діяльності, отримання доходів, сплату податків тощо, а лише тимчасово обмежить право відповідача реалізувати вказане майно третім особам».

Арешт, як заборона на право розпоряджатися майном, включає і обмеження на розпорядження таким майном. Тому при накладенні арешту на майно вжиття додаткових заходів забезпечення, направлених на обмеження розпорядження таким майном, не є необхідним (див. постанову Верховного Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 липня 2024 року в справі № 567/459/23 (провадження № 61-10214св23)).

Касаційний суд вже зазначав, що позов забезпечується накладенням арешту на майно, що належить відповідачеві. Помилковим є накладення арешту на майно особи, яка не є відповідачем у справі (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 лютого 2021 року у справі № 755/5333/20 (провадження № 61-17180св20), постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 листопада 2023 року в справі № 453/179/23 (провадження № 61-11618св23), постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 29 лютого 2024 року в справі № 902/611/22).

Апеляційний суд встановив, що: 26 березня 2024 року між ТОВ «Єврольвів» (замовник) та ТОВ «Сіті Львів Девелопмент» (девелопер) укладено договір № 01-26/03-24, за умовами якого майнові права на багатоквартирний житловий будинок з вбудованими приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом на АДРЕСА_1 , що буде збудований на земельній ділянці, разом з усім функціонуючим інженерним обладнанням, які необхідні для забезпечення належної його експлуатації, який після прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом будинку та здійснення відповідної державної реєстрації права власності, стане самостійним об`єктом нерухомого майна, зокрема, - квартирою; а також функції забудовника передані ТОВ «Сіті Львів Девелопмент»; право розпорядження спірним об`єктом на час прийняття оскаржуваної ухвали належало ТОВ «Сіті Львів Девелопмент», яке не є стороною у справі і залучено до участі у справі у якості третьої особи після постановлення оскаржуваної ухвали - 29 жовтня 2024 року.

Встановивши, що відсутні підстави для вжиття заходів забезпечення позову, апеляційний суд, зробив обґрунтований висновок про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Аргумент касаційної скарги про те, що апеляційним судом фактично вирішено справу по суті спору необґрунтований, оскільки відповідно до частини десятої статті 150 ЦПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті. Оскарженою постановою у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.

Аргумент касаційної скарги про те, що договір № 01-26/03-24 від 26 березня 2024 року, укладений між ТОВ «Єврольвів» та ТОВ «Сіті Львів Девелопмент», не створив жодних юридичних наслідків касаційний суд відхиляє, оскільки спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним) (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 липня 2021 року в справі № 759/24061/19 (провадження № 61-8593св21)). Підстав нікчемності, як і вказівки на наявність судового рішення про визнання недійсним такого правочину, касаційна скарга не містить.

Касаційний суд відхиляє аргумент касаційної скарги про те, що апеляційним судом було проігноровано подане представником позивача клопотання про залишення без розгляду пояснень відповідача, що були безпідставно подані, фактично змінюючи підстави апеляційної скарги та наданням доказів, які могли бути подані з апеляційною скаргою, однак не були подані. У той же час, суд апеляційної інстанції, ухвалюючи оскаржувану постанову фактично по суті справи, обґрунтував її саме доказом, наданим до додаткових пояснень, які повинні були залишитись без розгляду. Проте в касаційні скарзі відсутнє обґрунтовування власне що це за докази та як вони вплинули на ухвалення оскарженої постанови та яке порушення процесуальних норм відбулося.

Посилання у касаційній скарзі на висновки, зроблені у постановах Верховного Суду, зокрема: від 24 квітня 2024 року у справі № 754/5683/22; 30 серпня 2023 року у справі № 753/23090/21; від 07 червня 2022 року у справі № 177/1632/20 необґрунтовані, оскільки вони зроблені за інших фактичних обставин.

Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).

Аналіз змісту касаційної скарги та оскарженого судового рішення свідчить, що правильне застосовування судом норм права є очевидним, а касаційна скарга - необґрунтованою.

Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Керуючись статтями 260, 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2, на постанову Львівського апеляційного суду від 02 грудня 2024 року у справі за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Єврольвів»</a>, третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю «Сіті Львів Девелопмент», про визнання майнових прав.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді: В. І. Крат

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков