Постанова

від 26.09.2024 по справі 288/359/21

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційнийсуд

Справа №288/359/21 Головуючий у 1-й інст. Зайченко Є. О.

Категорія 23 Доповідач Трояновська Г. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2024 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого - судді Трояновської Г.С.

суддів: Павицької Т.М., Борисюка Р.М.

з участю секретаря судового засідання Нестерчук М.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу № 288/359/21 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрні Системні Технології» про скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки

за апеляційною скаргоюпредставника Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрні Системні Технології» Довгалюка Романа Олександровича на рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 10 червня 2024 року, ухваленого під головуванням судді Зайченко Є.О. у смт Попільня,

в с т а н о в и в:

У березні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду із названим позовом, в якому просила скасувати державну реєстрацію права оренди земельної ділянки кадастровий номер 1824787400:01:000:0162, площею 3.7741 га, яка розташована на території Турбівської сільської ради, Попільнянського району, Житомирської області та має цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, здійснену на підставі договору оренди землі від 25 листопада 2014 року та додаткової угоди до договору оренди землі від 04 квітня 2017 року, укладеного між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Аграрні Системні Технології».

В обгрунтування позовних вимог вказала, що вона є власником земельної ділянки площею 3.7741 га, яка розташована на території Турбівської сільської ради, Житомирського району, Житомирської області, в порядку спадкування після смерті її матері ОСОБА_2 .

Вказала, що під час оформлення спадщини вона дізналася, що вказана земельна ділянка знаходиться у користуванні ТОВ «АСТ», однак на підставі чого вони користуються земельною ділянкою їй не було відомо.

Восени 2020 року, під час отримання орендної плати, на її прохання вона отримала примірник договору оренди землі від 25 листопада 2014 року та додаткової угоди до нього від 04 квітня 2017 року, укладені між її матір`ю ОСОБА_2 та відповідачем. Ознайомившись з договорами, позивач виявила, що підпис від імені матері в договорах належить не їй, а виконано іншою особою.

Оскільки договір оренди землі її матір не підписувала, тобто не погоджувала істотні умови договору та було відсутнє її волевиявлення на їх укладення, а тому підлягає скасуванню реєстрація права оренди відповідача, так як вона була здійснена на підставі неукладеного договору.

Рішенням Попільнянського районного суду Житомирської області від 10 червня 2024 року позов задоволено. Скасовано державну реєстрацію права оренди земельної ділянки кадастровий номер 1824787400:01:000:0162, площею 3.7741 га, яка розташована на території Турбівської сільської ради, Житомирського (Попільнянського) району, Житомирської області та має цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, здійснену на підставі договору оренди землі від 25 листопада 2014 року та додаткової угоди до договору оренди землі від 04 квітня 2017 року, укладеного між ОСОБА_2 та товариством з обмеженою відповідальністю «Аграрні Системні Технології».

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрні Системні Технології» на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 908.00 гривень та 5436,96 гривень витрат на проведення судової почеркознавчої експертизи.

Не погодившись з рішенням суду ТОВ «Аграрні Системні Технології» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Обгрунтовуючи апеляційну скаргу ТОВ «Аграрні Системні Технології» ставить під сумнів висновок експерта, який покладений в основу рішення. Крім того зазначає, що Товариство виплачувало, а попередня власниця отримувала орендну плату, що свідчить про укладеність договору оренди та наявність волевиявлення сторін.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 ОСОБА_3 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, крім того заперечив щодо призначення повторної почеркознавчої експертизи та долучення на стадії апеляційного перегляду справи доказів сплати орендної плати.

В апеляційному суді представник відповідача адвокат Р. Довгалюк доводи апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити, надав пояснення аналогічні викладеному в апеляційній скарзі. Також заявив клопотання про призначення по справі повторної судової почеркознавчої експертизи, у задоволенні якого апеляційним судом відмовлено.

Від представника позивача адвоката Яковенка А.В. надійшла заява про розгляд справи за відсутності сторони позивача, представник також просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Розглянувши справу в межах, визначених ст. 367 ЦПК України, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 3.7741 га, яка розташована на території Турбівської сільської ради, Попільнянського району, Житомирської області, цільове призначення земельної ділянки: ведення товарного сільськогосподарського виробництва. в порядку спадкування після смерті матері ОСОБА_2 , що підтверджується на підставі свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 4 липня 2018 року № 1113 (т.1 а.с.5-6).

За життя ОСОБА_2 передала в оренду ТОВ «Аграрні Системні Технології» відповідно до договору оренди землі від 25 листопада 2014 року земельну ділянку сільськогосподарського призначення загальною площею 3.7741 гектарів, кадастровий номер 1824787400:01:000:0162 строком на п`ять років (т.1 а.с.7-8).

Із копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та обтяжень вбачається, що право оренди за ТОВ «Аграрні Системні Технології» зареєстровано 13.03.2016 (том 1 а.с. 9).

04 квітня 2017 року між ОСОБА_2 та ТОВ «Аграрні Системні Технології» укладено додаткову угоду до Договору оренди землі від 25 листопада 2014 року, за умовами якої сторони погодили строк дії договору оренди землі від 25 листопада 2014 року та відповідно термін оренди земельної ділянки - до 31 грудня 2034 року (том1 а.с.10).

Із копії Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 05.07.2017 вбачається, що за ТОВ «Аграрні Системні Технології» зареєстровано право оренди земельної ділянки, індексний номер: 28815869 до 31 грудня 2034 року. Об`єкт нерухомого майна: земельна ділянка, площа 3.7741 га, кадастровий номер: 1824787400:01:000:0162, землі сільськогосподарського призначення, адреса: Житомирська область, Попільнянський район, Турбівська сільська рада. (том 1 а.с.11).

Звертаючись із позовними вимогами до ТОВ «Аграрні Системні Технології», ОСОБА_1 вказувала, що підпис у договорі оренди та у додатковій угоді не належить її матері ОСОБА_2 , а іншій особі.

Ухвалою Попільнянського районного суду Житомирської області від 27.12.2022 у справі призначено судову почеркознавчу експертизу на предмет належності підпису у договорі оренди землі від 25 листопада 2014 року, а також в додатковій угоді до нього від 04 квітня 2017 року ОСОБА_2 .

Згідно висновку експерта від 27 лютого 2023 року № СЕ-19/106-23/351-ПЧ: - підпис від імені ОСОБА_2 у колонці «Орендодавець» договору оренди землі від 25.11.2014 виконаний не ОСОБА_2 , а іншою особою. Підпис від імені ОСОБА_2 у колонці «Орендодавець» додаткової угоди від 04.04.2017 до Договору оренди землі від 25.11.2014 виконаний не ОСОБА_2 , а іншою особою (том 1 а.с.232-237).

Судом першої інстанції було допитано в судовому засіданні експерта ОСОБА_4 , який підтвердив висновок від 27 лютого 2023 року, та зазначив, що питання, які підлягали дослідженню, були досліджені.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції вказав, що реєстрація права оренди за відповідачем на вищевказану земельну ділянку за неукладеними договорами не відповідає вимогам закону та при цьому, обраний позивачем спосіб захисту шляхом скасування державної реєстрації є ефективним, а задоволення позову забезпечить реальне відновлення порушеного права. Місцевий суд дійшов висновку, що позивач під час розгляду справи довела обставини викладені нею в поданому позові, які вказують на наявність порушення її прав та які підлягають відновленню у вказаний спосіб, а тому вважав обґрунтованими доводи позовної заяви про наявність правових підстав для скасування державної реєстрації договору оренди спірної земельної ділянки.

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Згідно з частиною першою статті15, частиною першою статті16 ЦК Україникожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Згідно з положенням частини першоїстатті 317 ЦК Українивласникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства (частини перша, другастатті 319 ЦК України).

Права власників земельних ділянок передбаченістаттею 90 ЗК України, зокрема, власники земельних ділянок мають право передавати їх в оренду.

Відповідно до частини першоїстатті 93 ЗК Україниправо оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Аналогічне визначення містить в статті першійЗакону України «Про оренду землі».

Згідно зістаттею 14 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Відповідно до частини четвертоїстатті 263 ЦПК Українипри виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року в справі № 227/3760/19-ц вказано, що «особа не може вважатися такою, що наділена цивільними правами чи є зобов`язаною на користь іншої особи, у випадку, коли відсутня сама підстава виникнення відповідних прав та обов`язків, зокрема правочин.

Так, за змістомстатті 11 ЦК Україницивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно із частинами першою та другою статті202 ЦК Україниправочином є дія особи, спрямована нанабуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Відповідно правочин за своєю природою та законодавчим визначенням є вольовою дією суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки.

Здійснення правочину законодавчо може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторінвзяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад,від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб`єктів).

У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети.

Отже, будь-який правочин є вольовою дією, а тому перед тим, як здійснювати оцінку на предмет дійсності чи недійсності, необхідно встановити наявність та вираження волі особи (осіб), які його вчинили.

Те, яким чином та у який спосіб здійснюється (оформлюється) вияв учасників правочину на набуття, зміну, припинення цивільних прав та обов`язків, передбаченостаттею 205 ЦК України.

Так, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Стаття 207 ЦК Українивстановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Тобто слід відрізняти правочин як вольову дію суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів, від письмового тексту правочину як форми вчинення правочину та способу зовнішнього прояву та фіксації волевиявлення особи.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами), або уповноваженими на те особами (частини друга та четвертастатті 207 ЦК України.

Підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми правочину, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Відсутність на письмовому тексті правочину (паперовому носії) підпису його учасника чи належно уповноваженої ним особи означає, що правочин у письмовій формі не вчинений.

Наявність же сама по собі на письмовому тексті правочину підпису, вчиненого замість учасника правочину іншою особою (фактично невстановленою особою, не уповноваженою учасником), не може підміняти належну фіксацію волевиявлення самого учасника правочину та створювати для нього права та обов`язки поза таким волевиявленням.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків, то правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою взагалі не набуті, а правовідносини за ним не виникли.

За змістом статей76,102 ЦПК Українивисновок експерта є доказом обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань, тож на його підставі особа може заперечувати факт вчинення правочину.

Натомість виконання правочину його учасниками може бути способом волевиявлення до вчинення правочину, відповідно до його суттєвих умов, передбачених законодавством» (пункти 6.2-6.30).

Велика Палата Верховного Суду у справі № 227/3760/19-ц (провадження № 14-79цс21) від 26 жовтня 2022 року також зробила висновок, щосуду необхідно встановити не просто факт використання спірного майна орендарем, а й те, чи сплачував орендар за таке використання орендодавцю та його правонаступникам і чи приймали вони таку оплату.

У разі якщо договір виконувався обома сторонами (зокрема, орендар користувався майном і сплачував за нього, а орендодавець приймав платежі), то кваліфікація договору як неукладеного виключається, такий договір оренди вважається укладеним та може бути оспорюваним (за відсутності законодавчих застережень про інше).

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 вказувала, що її мати ОСОБА_2 не підписувала із ТОВ «Аграрні Системні Технології» договір оренди землі від 25.11.2014 та додаткову угоду до нього від 04.04.2017, за умовами яких вона передала в оренду «Аграрні Системні Технології» земельну ділянку загальною площею 3,7741 га кадастровий номер 1824787400:01:000:0162.

Під час розгляду справи судом першої інстанції на виконання вимог ухвали Попільнянського районного суду Житомирської області від 27.12.2022 було проведено судову почеркознавчу експертизу та надано висновок експерта від 27 лютого 2023 року № СЕ-19/106-23/351-ПЧ, в якому вказано, що підпис від імені ОСОБА_2 у колонці «Орендодавець» договору оренди землі від 25.11.2014 виконаний не ОСОБА_2 , а іншою особою. Підпис від імені ОСОБА_2 у колонці «Орендодавець» додаткової угоди від 04.04.2017 до Договору оренди землі від 25.11.2014 виконаний не ОСОБА_2 , а іншою особою (том 1 а.с.232-237).

Заперечуючи щодо позовних вимог ТОВ «Аграрні Системні Технології» наполягало на укладенні між сторонами зазначеного договору оренди та додаткової угоди до нього, у зв`язку із чим подало клопотання про призначення повторної почеркознавчої експертизи з метою встановлення належності підпису ОСОБА_2 у спірних правочинах.

Дослідивши матеріали справи, наявний висновок експерта від 27 лютого 2023 року № СЕ-19/106-23/351-ПЧ та підстави заявленого клопотання, суд першої інстанції ухвалою суду від 29.05.2024 відмовив у задоволенні клопотання відповідача про призначення повторної почеркознавчої експертизи.

Під час апеляційного розгляду справи, сторона відповідача, з метою встановлення дійсних обставин справи підтримала свою позицію, висловлену у суді першої інстанції, щодо необхідності проведення у справі повторної почеркознавчої експертизи у зв`язку із чим представником ТОВ «Аграрні Системні Технології» - ОСОБА_5 було заявлене аналогічне клопотання про призначення судової повторної почеркознавчої експертизи. Проте, колегія суддів Житомирського апеляційного суду, дослідивши матеріали справи, наявний в матеріалах справи висновок експерта та мотиви заявленого клопотання, не знайшла підстав для проведення відповідної експертизи, про що зазначено в ухвалі Житомирського апеляційного суду від 26.09.2024, дійшовши висновку щодо повноти висновку експерта від 27 лютого 2023 року № СЕ-19/106-23/351-ПЧ.

Виходячи із наведеного, колегія суддів із урахуванням Висновку експерта від 27 лютого 2023 року № СЕ-19/106-23/351-ПЧ /т.1 а.с.233-237/, вважає, що суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що ОСОБА_2 не підписувала договір оренди земельної ділянки від 25 листопада 2014 року та додаткову угоду до договору оренди землі від 04 квітня 2017 року, а тому й умови визначені у вказаних договорах нею не погоджувалися, а Відповідач доказів протилежного суду не надав.

Отже, договір оренди землі від 25.11.2014 та додаткова угода до договору оренди землі від 04.04.2017 є неукладеними.

Колегія суддів зазначає, що Велика Палата Верховного Судуу справі № 227/3760/19-ц (провадження № 14-79цс21) від 26.10.2022, на яку посилається у своїй апеляційній скарзі ТОВ «Аграрні Системні технології», зробила висновок, щосуду необхідно встановити не просто факт використання спірного майна орендарем, а й те, чи сплачував орендар за таке використання орендодавцю та його правонаступникам і чи приймали вони таку оплату.

У разі якщо договір виконувався обома сторонами (зокрема, орендар користувався майном і сплачував за нього, а орендодавець приймав платежі), то кваліфікація договору як неукладеного виключається, такий договір оренди вважається укладеним та може бути оспорюваним (за відсутності законодавчих застережень про інше).

Висловлене вище про можливість визначити фактичне укладення правочину у спосіб його виконання (за відсутності законодавчих застережень про інше) не суперечить викладеному в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19) правовому висновку про те, що правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

Відповідно до положень ч.3 статті 12 та ч.1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Так, в матеріалах справи відсутні будь-які докази оплати орендної плати ТОВ «Аграрні Системні Технології» орендодавцю ОСОБА_2 , як і докази отримання нею таких коштів.

Стороною позивача заперечувався факт отримання матір`ю ОСОБА_1 орендної плати від ТОВ «Аграрні Системні Технології».

Обгрунтовуючи апеляційну скаргу, представник ТОВ «Аграрні Системні Технології» Довгалюк Р.О. стверджував, що відповідачем виплачувалася орендна плата попередній власниці земельної ділянки ОСОБА_2 , проте будь-які докази на підтвердження вказаних обставин в матеріалах справи відсутні.

В суді апеляційної інстанції представник відповідача пояснив, що докази на підтвердження сплати орендної плати ОСОБА_2 відсутні.

Разом із тим, до апеляційної скарги ТОВ «Аграрні Системні Технології» додано ряд копій документів про виплату коштів ОСОБА_1 , зокрема вставні аркуші до додатків із зазначенням номерів та копію платіжної інструкції про сплату орендної плати за 2022 рік згідно договору оренди (том 1 а.с. 120- 128). Проте, зазначені відомості містять лише прізвища осіб, суми та підписи осіб, та не дають можливості встановити за яку саме земельну ділянку (з яким кадастровим номером та відповідно до якого договору оренди) сплачувалась орендна плата ТОВ «Аграрні Системні Технології».

У постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13 Велика Палата Верховного Суду наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

Виходячи із наведеного, у суду відсутні підстави вважати укладеними договір оренди та додаткову угоду до нього також і з підстав його фактичного виконання сторонами, а тому доводи апеляційної скарги в цій частині не заслуговують на увагу.

До того ж хоча апеляційний суд надав коротку оцінку доданим до апеляційної скарги доказам, проте у суду відсутні підстави долучити ці докази до матеріалів справи, зважаючи на положення частини 3 статті 367 ЦПК України. При цьому колегією суддів враховуються заперечення сторони позивача про приєднання доданих до апеляційної скарги доказів, яка посилалась на те, що у відповідача надані докази до апеляційного суду були і на час розгляду цієї справи в суді першої інстанції, а тому не було складності подання їх до суду першої інстанції.

Неукладений договір оренди не підлягає державній реєстрації.

Статтею 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (частина перша статті 317 ЦК України).

Державна реєстрація речового права на підставі неукладеного між сторонами договору оренди землі від 25.11.2014 та додаткової угоди до договору оренди землі від 04.04.2017 порушує права та законні інтереси позивача на розпорядження власністю - земельною ділянкою площею кадастровий номер 1824787400:01:000:0162, площею 3.7741 га, яка розташована на території Турбівської сільської ради, Попільнянського району, Житомирської області та має цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Оскільки договір орендиземлі від25.11.2014та додатковаугоди додоговору орендиземлі від04.04.2017 є неукладеними, то саме з цих підстав підлягає скасуванню державна реєстрація права оренди земельної ділянки відповідача, яка була здійснена на підставі відповідного договору оренди та додаткової угоди.

Обгрунтовуючи свої позовні вимоги ОСОБА_1 вказувала, що її мати не підписувала договір оренди від 25.11.2014 та додаткову угоду до договору оренди землі від 04.04.2017 чим по суті заперечувала право оренди відповідача на належну їй земельну ділянку. А тому, заявляючи вимогу про скасування державної реєстрації права оренди фактично ставить вимогу про визнання відсутнім права оренди.

Обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права. При цьому, обраний позивачем спосіб захисту шляхом скасування державної реєстрації права оренди є ефективним, а задоволення позову в цій частині забезпечить реальне відновлення порушеного права.

Вказана судовапрактика єсталою,що підтверджуєтьсяпостановами ВерховногоСуду від10листопада 2021року усправі №543/253/16-ц(провадження№ 61-18491св20),від 03листопада 2021року усправі №125/2053/18(провадження№ 61-18916св20),від 01грудня 2021року усправі №656/239/18(провадження№ 61-1429св21),від 20квітня 2022року усправі №454/148/20(провадження№ 61-12834св21),Верховного Судувід 09вересня 2020року усправі №478/777/17та від20січня 2023року усправі №624/928/19, атакож несуперечить висновкамВерховного Судувід 20.08.2024у справі№ 683/396/23.

Виходячи із наведеного, колегія суддів вважає, що встановивши дійсні обставини справи, дослідивши і оцінивши подані докази, місцевий суд дійшов обгрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявників та їх відображення в оскаржуваному рішенні, питання вичерпності висновків суду першої інстанції, колегія суддів виходить із того, що у справі, що переглядається, сторонам надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при регулюванні спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки, висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, а ухвалене рішення відповідає вимогам матеріального і процесуального права, то підстави для його скасування відсутні.

У задоволенні апеляційної скарг відмовлено, тому підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи немає.

Керуючись ст. ст. 268, 367, 368, 374, 375, 381-384, 390-391 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрні Системні Технології» Довгалюка Романа Олександровича залишити без задоволення.

Рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 10 червня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 01.10.2024.

Головуючий Судді