Постанова

від 30.09.2024 по справі 916/4959/23

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2024 рокум. ОдесаСправа № 916/4959/23Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Філінюк І.Г.

суддів: Аленіна О.Ю., Принцевської Н.М.

секретар судового засідання Чеголя Є.О.

за участю:

ФОП Миронець О.О. - Сабурова Г.О., адвокат Боднар М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Фізичної особи-підприємця Миронець Олени Олександрівни

на рішення Господарського суду Одеської області від 13.02.2024

по справі №916/4959/23

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Контейнери України»

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Миронець Олени Олександрівни

про стягнення 230000,00 грн.

суддя суду першої інстанції Нікітенко С.В.

місце винесення рішення: м. Одеса, пр-т Шевченка, 29, Господарський суд Одеської області.

Повний текст рішення складено та підписано:19 лютого 2024 року.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Контейнери України» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до фізичної особи-підприємця Миронець Олени Олександрівни про стягнення безпідставно набутих коштів у розмірі 230000,00 грн.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 13.02.2024 позов задоволено повністю.

Стягнуто з фізичної особи-підприємця Миронець Олени Олександрівни на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Контейнери України суму безпідставно отриманих грошових коштів у розмірі 230000,00 грн та суму судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 3450,00 грн.

В мотивах прийнятого рішення, суд першої інстанції прийшов до висновку, що з урахуванням того, що жодною зі сторін не подано до суду договору № 10/03/2023 від 10.03.2023, на який є посилання у платіжних інструкціях про перерахування коштів, дійшов висновку про недоведеність факту укладення між сторонами такого договору, так само обома сторонами не надано до суду інших доказів наявності між ними станом на момент перерахування коштів договірних правовідносин.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що перераховані за платіжними інструкціями № 238 від 17.08.2023 та № 3459 від 17.08.2023 грошові кошти у розмірі 230000,00 грн є безпідставно набутими, а, отже, з огляду на неповернення відповідачем цих коштів позивачу, у відповідача наявний обов`язок повернути позивачу безпідставно отримані грошові кошти в сумі 230000,00 грн.

Не погодившись із вказаним судовим рішенням, Фізична особа-підприємець Миронець Олена Олександрівна звернулась до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційної скаргою на рішення Господарського суду Одеської області від 13.02.2024 по справі №916/4959/23, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 13.02.2024 та відмовити у задоволенні позовних вимог.

Процесуальний рух справи в суді апеляційної інстанції.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи було визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Філінюк І.Г. судді Аленін О.Ю., Богатир К.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.04.2024.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.04.2024 поновлено Фізичній особі-підприємцю Миронець О.О. пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Одеської області від 13.02.2024 по справі № 916/4959/23.

Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Миронець Олени Олександрівни на рішення Господарського суду Одеської області від 13.02.2024 у справі № 916/4959/23.

Визначено розглянути апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Миронець Олени Олександрівни на рішення Господарського суду Одеської області від 13.02.2024 у справі № 916/4959/23 у порядку письмового провадження без виклику та повідомлення учасників справи.

26.04.2024 до суду надійшов відзив Товариства з обмеженою відповідальністю «Контейнери України» на апеляційну скаргу.

03.06.2024 до суду надійшло клопотання Фізичної особи-підприємця Миронець Олени Олександрівни про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, з тих підстав, що відповідач не приймав участі у розгляді справи в суді першої інстанції з причин знаходження поза межами України та не була усвідомлена про існування даної справи, а також додаткові пояснення.

04.06.2024 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Контейнери України» надійшло заперечення на клопотання про розгляд справи з викликом сторін.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.06.2024 клопотання Фізичної особи-підприємця Миронець Олени Олександрівни про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін задоволено.

Продовжено строк розгляду апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Миронець Олени Олександрівни на рішення Господарського суду Одеської області від 13.02.2024 у справі №916/4959/23 на термін, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, пов`язаних з належним повідомленням учасників справи про час та місце проведення наступного судового засідання.

Призначено справу № 916/4959/23 до розгляду на 23.07.2024 о 12:30 год.

Зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Контейнери України» надати суду: оригінали платіжних інструкцій від 17.08.2023 №3459 на суму 40 000,00 грн та від 17.08.2023 № 238 на суму 190 000,00 грн., оригінал гарантійного листа від 10.10.2023.

Зобов`язано Фізичну особу-підприємця Миронець Олену Олександрівну надати суду оригінал договору на транспортно-експедиційні послуги № 10/03/2023 від 10.03.2023, оригінали рахунків на оплату №10/03 від 10.03.2023, №13/03 від 13.03.2023, 21/03 від 21.03.2023, №03/04 від 03.04.2023, №05/04 від 05.04.2023, №06/04 від 06.04.2023, №29/06 від 29.06.2023; оригінали Актів надання послуг №10/03 від 31.03.2023, №13/03 від 31.03.2023, №21/03 від 31.03.2023, №03/04 від 03.04.2023, №05/04 від 30.04.2023, №06/04 від 30.04.2023, №29/06 від 30.06.2023.

17.06.2024 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Контейнери України» на виконання ухвали суду від 11.06.2024 надійшли оригінали платіжних інструкцій.

17.06.2024 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Контейнери України» надійшло клопотання про призначення експертизи та клопотання про витребування доказів.

У зв`язку з перебуванням судді Богатиря К.В. з 08.07.2024 по 06.08.2024 у відпустці, розпорядженням керівника апарату суду № 258 від 18.07.2024 призначено повторний автоматизований розподіл справи.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.07.2024, для розгляду справи №916/4959/23 сформовано колегію суддів у складі головуючого судді - Філінюка І.Г., судді: Аленіна О.Ю., Принцевської Н.М.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.07.2024 прийнято справу № 916/4959/23 до провадження у зміненому складі суддів: головуючий суддя Філінюк І.Г. судді: Аленін О.Ю., Принцевська Н.М.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.07.2024 зобов`язано ТОВ «Контейнери України» надати на наступне судове засідання оригінал гарантійного листа від 08 листопада 2023 року. Відкладено розгляд справи №916/4959/23 на 30.09.2024 о 14:30 годині.

23.09.2024 до суду ТОВ «Контейнери України» надано оригінал гарантійного листа від 08 листопада 2023 року.

30.09.2024 до суду надійшла заява ТОВ «Контейнери України» про розгляд справи за відсутності представників товариства.

Представники відповідача в судовому засіданні 30.09.2024 надали пояснення, в яких підтримали доводи та вимоги апеляційної скарги.

В судовому засіданні 30.09.2024 колегією суддів відмовлено у задоволенні клопотання ТОВ «Контейнери України» про призначення експертизи (ухвала в протокольній формі).

Представник ТОВ «Контейнери України» в судове засідання не з`явився.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України, неявка сторін, або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Зважаючи на те, що в матеріалах справи містяться докази повідомлення всіх учасників судового процесу, а також те, що явка сторін не визнавалася судом обов`язковою, колегія суддів переходить до розгляду апеляційної скарги по суті.

Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку встановлених судом першої інстанції фактичних обставин справи і їх повноту, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Фактичні обставини справи встановлені судом першої інстанції.

Матеріали справи свідчать, що 17.08.2023 було зроблено грошові переводи з банківських рахунків ТОВ «КОНТЕЙНЕРИ УКРАЇНИ» на банківський рахунок відповідачки ФОП Миронець Наталії Олександрівни р/р: НОМЕР_1 в АТ «Райффайзен Банк Аваль» на, код за ЄДРПОУ: 3317614900, а саме:

- 40000,00 гривень (платіжна інструкція № 3459 від 17.08.2023 року сплата за послуги згідно договору № 10/03/2023 від 10.03.2023 року) з банківського рахунку НОМЕР_2 в ПАТ БАНК ВОСТОК;

- 190000,00 гривень (платіжна інструкція № 238 від 17.08.2023 року сплата за послуги згідно договору № 10/03/2023 від 10.03.2023 року) з банківського рахунку НОМЕР_3 в АТ КБ ПРИВАТБАНК .

Загалом переведено грошову суму в розмірі 230000, 00 гривень.

Позивач зазначає, що перевід зазначених грошових сум було здійснено Сабуровою Г.О. головним бухгалтером ТОВ «КОНТЕЙНЕРИ УКРАЇНИ», яка є рідною сестрою ФОП Миронець Наталії Олександрівни.

Внаслідок дій ОСОБА_1 відкрито кримінальне провадження № 12023162480001105 за ч. 4 ст. 191 КК України (т. 1, а.с. 9).

Будь-які послуги відповідачка ФОП Миронець Наталія Олександрівна згідно договору № 10/03/2023 від 10.03.2023 не надавала ТОВ «КОНТЕЙНЕРИ УКРАЇНИ». Таким чином, грошові кошти в сумі 230000,00 гривень набуті відповідачкою без достатньої правової підстави (безпідставно набуті кошти).

02 жовтня 2023 року позивачем на адресу відповідача була направлена претензія про повернення безпідставно отриманих коштів у розмірі 230000,00 грн.

На претензію від 02.10.2023 року відповідачка відповіла листом б/н від 10.10.2023, згідно якого зобов`язалась повернути позивачу у строк до 15.10.2023 отримані 230000,00 гривень. Але станом на час подачі позову повернення коштів не відбулось.

Неповернення відповідачем безпідставно отриманих коштів у розмірі 230000,00 грн стало підставою для звернення позивача до суду з відповідним позовом.

Позиція Південно західного апеляційного господарського суду.

Загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 Цивільного кодексу України. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

За приписами частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Таким чином, застосування статті 1212 Цивільного кодексу України має відбуватись за наявності певних умов та відповідних підстав, що мають бути встановлені судом під час розгляду справи на підставі належних та допустимих доказів у справі.

У випадку, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 Цивільного кодексу України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава у встановленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі. Або ж коли набуття відбулось у зв`язку з договором, але не на виконання договірних умов. Чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання коштів).

Положення глави 83 застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Для виникнення зобов`язання з безпідставного збагачення необхідна наявність наступних умов: збільшення майна у однієї особи (вона набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння); втрата майна іншою особою, тобто збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою; причинний зв`язок між збільшенням майна в однієї особи і відповідною втратою майна іншою особою; відсутність достатньої правової підстав для збільшення майна в однієї особи за рахунок іншої особи, тобто, обов`язковою умовою є збільшення майна однієї сторони (набувачем), з одночасним зменшенням його у іншої сторони (потерпілого), а також відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином, тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України. До відсутності правової підстави стаття 1212 Цивільного кодексу України відносить також і ситуацію, коли підстава, на якій було набуте або збережене майно, на момент набуття або збереження існувала, але згодом відпала.

Аналіз статті 1212 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що цей вид позадоговірних зобов`язань породжують такі юридичні факти: набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.

Предметом апеляційного оскарження та відповідно, апеляційного розгляду, зважаючи на доводи та зміст апеляційної скарги, а також доводи позивача щодо не отримання від Відповідача жодних послуг та заперечення Відповідача щодо того, що останнім надавались послуги відповідно до договору №10/03/2023 на транспортно-експедиційні послуги від 10.03.2023, грошові кошти Позивачем сплачено на підставі виставлених рахунків, і що підстави для повернення коштів у Відповідача відсутні, отже у даній справі є встановлення обставин щодо надання (не надання) послуг Відповідачу, збереження коштів за рахунок іншої особи, відсутність (наявність) для цього правових підстав, та у випадку їх наявності питання того чи відпали відповідні обставини.

Як вбачається з доказів, долучених до матеріалів справи відповідачем надано:

-Договір №10/03/2023 на транспортно-експедиційні послуги від 10.03.2023, укладеного між ТОВ «Контейнери України» (Замовник) та ФОП Миронець О.О. (Еспедитор), відповідно до якого Замовник замовяляє, а Експедитор надає послуги по плануванню та організації міжнародних і внутрішніх перевезень вантажів автомобільним транспортом;

-Оригінали рахунків на оплату №10/03 від 10.03.2023, №13/03 від 13.03.2023, 21/03 від 21.03.2023, №03/04 від 03.04.2023, №05/04 від 05.04.2023, №06/04 від 06.04.2023, №29/06 від 29.06.2023;

-оригінали Актів надання послуг №10/03 від 31.03.2023, №13/03 від 31.03.2023, №21/03 від 31.03.2023, №03/04 від 03.04.2023, №05/04 від 30.04.2023, №06/04 від 30.04.2023, №29/06 від 30.06.2023.

Також, позивачем надано:

-платіжна інструкція № 3459 від 17.08.2024 на суму 40 000,00 грн. (призначення платежу: сплата за послуги, зг. Договору №10/03/2023 від 10.03.2023);

-платіжна інструкція № 238 від 17.08.2023 на суму 190 000,00 грн. (призначення платежу: сплата за послуги, зг. Договору №10/03/2023 від 10.03.2023).

Так, Договір №10/03/2023 на транспортно-експедиційні послуги від 10.03.2023, а також Акти наданих послуг підписані та скріплені печатками обох сторін.

Відповідно до довідки АТ «Райффайзен Банк» від 27.02.2024 (Том 1, а.с 84) ТОВ «Контейнери України» здійснювало платежі на користь ФОП Миронець О.О. з 13.03.2023 по 17.08.2023 на загальну суму 694 000,00 грн. з призначенням платежу: сплата за послуги, зг. Договору №10/03/2023 від 10.03.2023, проте у позові товариство зазначає лише про два перекази на суму 40 000,00 грн та 190 000,00 грн.

Колегія суддів зауважує, що графа призначення платежу заповнюється саме позивачем.

Як слідує з вищенаведених платіжних доручень підставою для їх оформлення вказано саме Договір №10/03/2023 від 10.03.2023.

В обґрунтування своєї позиції позивач стверджує, що перевід зазначених грошових сум було здійснено головним бухгалтером, відносно якого відкрито кримінальне провадження.

З цього приводу колегія суддів зазначає, що в силу дії статті 58-1 Господарського кодексу України суб`єкт господарювання має право використовувати у своїй діяльності печатки. Наявність або відсутність відбитка печатки суб`єкта господарювання на документі не створює юридичних наслідків. Виготовлення, продаж та/або придбання печаток здійснюється без одержання будь-яких документів дозвільного характеру.

Будь-який суб`єкт господарювання має право (може) виготовляти (змінювати) власну печатку для використання у своїй господарській діяльності - будь-коли та необмежену кількість разів.

При цьому, визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, отже, судам у розгляді справи належить досліджувати, крім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару (обставини здійснення перевезення товару, поставленого за спірною видатковою накладною, обставини зберігання та використання цього товару в господарській діяльності покупця).

У разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару.

В силу дії статті 58-1 Господарського кодексу України: суб`єкт господарювання має право використовувати у своїй діяльності печатки; використання суб`єктом господарювання печатки не є обов`язковим; виготовлення, продаж та/або придбання печаток здійснюється без одержання будь-яких документів дозвільного характеру.

Зважаючи на існування відтиску печатки зі сторони Позивача, колегія суду констатує, що встановивши наявність відбитку печатки Позивача на спірних документах та враховуючи, що саме Позивач несе повну відповідальність за законність використання його печатки, зокрема, при нанесенні відбитків на договорах, актах, необхідно дослідити питання встановлення обставин, що печатка була загублена Позивачем, викрадена в нього або в інший спосіб вибула з його володіння, через що печаткою могла б протиправно скористатися інша особа.

З`ясування відповідних питань і оцінка пов`язаних з ними доказів має істотне значення для вирішення такого спору, оскільки це дозволило б з максимально можливим за даних обставин ступенем достовірності ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні відповідних господарських операцій (тобто чи збігається така особа з відповідачем у даній справі).

В той же час, в матеріалах справи відсутні будь-які докази, а Позивачем не зазначено будь-яких доводів, котрі б вказували, що печатка була загублена Позивачем, викрадена в нього або в інший спосіб вибула з його володіння, через що печаткою могла б протиправно скористатися інша особа. По суті позивач взагалі не спростовує питання того, яким чином даний відбиток печатки опинився на Актах надання послуг та на Договорі, що в свою чергу опосередковано вказує на те, що саме Позивачем поставлено печатку, чим по-суті підтверджено повноваження особи, котра діючи від імені Позивача (і використовуючи його печатку) підписала дані Акти та Договір.

При цьому покликання Позивача на те, що вказані дії міг вчинити бухгалтер Позивача колегія суду оцінює критично, адже бухгалтер Позивача є повноваженою особою саме Позивача, а вчинення ним дій без погодження з директором аж ніяк не може впливати на інших осіб (контрагентів) та не може відміняти юридичного значення дії, що вже вчинені Позивачем, адже суду не доведено належними та допустимими доказами, що такі дії вчинено з вчиненням злочину, зокрема бухгалтером Позивача (з додаванням відповідного вироку суду в кримінальній справі, що доводить відповідні обставини).

На переконання колегії суду, відтиск печатки на Договорі та Актах надання послуг є свідченням того, що такі документи є неналежним доказом у справі, а що надані послуги прийняті Позивачем (печатка котрого міститься на документах), адже відтиск печатки на Актах надання послуг та на Договорі є свідченням участі особи у здійсненні господарської операції.

Відповідно до ст. 144 ГК України, ст.11 ЦК України обов`язки суб`єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, непередбачених законом, але таких які йому не суперечать.

Відповідно до статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

В силу положень ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з положеннями ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частини 1, 2 статті 639 Цивільного кодексу України).

За змістом частини 1 статті 640 та частини 2 статті 642 Цивільного кодексу України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

За приписами частини 2 статті 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Частиною 1 статті 181 Господарського кодексу України встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною першою статті 903 ЦК України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Колегією суддів встановлено, що здійснення позивачем оплати у дати та у розмірі, що співпадають із датами і вартістю наданих послуг Відповідачем, що свідчать про те, що між сторонами виникли цивільні права та обов`язки на підставі Договору №10/03/2023 на транспортно-експедиційні послуги від 10.03.2023.

З врахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що матеріалами справи підтверджено укладання між позивачем та відповідачем договору на транспортно-експедиційні послуги, на виконання якого відповідач виставляв рахунки, а позивач оплатив їх.

Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала (частина перша статті 1212 ЦК України).

Передбачений статтею 1212 ЦК України вид позадоговірних зобов`язань виникає за таких умов: набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; відсутність для цього правових підстав. Отже, предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і неврегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Сутність зобов`язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (яке іменується також зобов`язанням із безпідставного збагачення) полягає у вилученні в особи-набувача (зберігача) її майна, яке вона набула (зберегла) поза межами правової підстави у випадку, якщо така підстава для переходу майна (його збереження) відпала згодом, або взагалі без неї, якщо цей перехід (збереження) не ґрунтувався на правовій підставі, та у переданні відповідного майна тій особі-потерпілому, яка має належний правовий титул на нього.

Не підлягає поверненню безпідставно набуті: 1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача; 2) інше майно, якщо це встановлено законом (стаття 1215 ЦК України).

Тлумачення вказаних норм свідчить, що при визначенні того, чи підлягають безпідставно набуті грошові кошти потерпілій особі слід враховувати, що акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад, зокрема, добросовісності. Безпідставно набуті грошові кошти не підлягають поверненню, якщо потерпіла особа знає, що в неї відсутнє зобов`язання (відсутній обов`язок) для сплати коштів, проте здійснює таку сплату, тому що вказана особа поводиться суперечливо, якщо згодом вимагає повернення сплачених коштів.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суду у постановах від 04 серпня 2021 року у справі № 185/446/18 (провадження № 61-434 св 20) та від 11 січня 2023 року у справі № 548/741/21 (провадження № 61-1022 св 22).

В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Суд зазначає, що безпідставно набуті грошові кошти не підлягають поверненню, якщо потерпіла особа знає, що в неї відсутнє зобов`язання (відсутній обов`язок) для сплати коштів, проте здійснює таку сплату, оскільки вказана особа поводиться суперечливо, якщо згодом вимагає повернення сплачених коштів.

Колегія суддів встановила, що позивач сплатив відповідачу кошти, знаючи, що між ним та відповідачем відсутнє зобов`язання (відсутній обов`язок) з повернення коштів, матеріалами справи підтверджено, що позивач добровільно сплачував кошти, а тому поведінка позивача є суперечливою (тобто, потерпіла особа вільно і без помилки погодилася на настання невигідних для себе наслідків). У призначеннях платежу позивач зазначав, що призначенням платежу є за послуги згідно Договору №10/03/2023 від 10.03.2023. Так як позивач не був зобов`язаний перераховувати кошти внаслідок відсутності договірних відносин із відповідачем щодо створення спільного бізнесу, а також будь-яких інших зобов`язань, проте він здійснював ці платежі протягом тривалого часу, регулярно, його поведінка щодо вимоги повернення цих коштів є вочевидь суперечливою та недобросовісною.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку щодо безпідставності посилань позивача на те, що оспорювана сума вважається отриманою відповідачем безпідставно в розумінні статті 1212 ЦК України.

За вказаних обставин, у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 230 000,00 грн. слід відмовити, оскільки підстави для застосування положень статті 1212 Цивільного кодексу України у даному випадку відсутні.

Висновки суду апеляційної інстанції.

Стаття 277 ГПК України встановлює підстави для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

У даному випадку господарський суд неповністю з`ясував обставини, що мають значення для справи, у зв`язку з чим судова колегія дійшла висновку, що оскаржуване рішення суду підлягає скасуванню за мотивами, викладеними у даній постанові суду апеляційної інстанції, з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Щодо розподілу витрат на сплату судового збору колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно по п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно до задоволених вимог.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог, судові витрати за подачу позову покладаються на позивача.

Апеляційну скаргу відповідача було задоволено повністю, тому витрати на сплату судового збору за подачу апеляційної скарги покладаються також на позивача.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 240, 269, 270, 275, 276-277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Миронець Олени Олександрівни - задовольнити.

Рішення Господарського суду Одеської області від 13.02.2024 у справі №916/4959/23 скасувати та прийняти нове рішення.

В задоволенні позову відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Контейнери України» на користь Фізичної особи-підприємця Миронець Олени Олександрівни 5175,00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити Господарському суду Одеської області видати наказ на виконання цієї постанови.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у строки, передбачені статтею 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 02.10.2024.

Головуючий суддя Філінюк І.Г.

Суддя Аленін О.Ю.

СуддяПринцевська Н.М.