Постанова

від 09.09.2024 по справі 910/7257/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" вересня 2024 р. Справа№ 910/7257/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Корсака В.А.

Євсікова О.О.

секретар судового засідання Сергієнко-Колодій В.В.,

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Пирятинський делікатес" та АТ "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" АТ "Українська залізниця"

на рішення Господарського суду міста Києва від 22.02.2024

у справі № 910/7257/23 (суддя Стасюк С.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Пирятинський делікатес"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДМК Дніпромлин"

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Дніпропетровська обласна військова адміністрація

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" АТ "Українська залізниця"

третя особа-3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Міська залізнична вітка"

про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Пирятинський делікатес" (далі - позивач; ТОВ "Пирятинський делікатес"; апелянт-1) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДМК Дніпромлин" (надалі - відповідач; ТОВ "ДМК Дніпромлин") про стягнення 1 072 835,51 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України не забезпечив збереження вантажу під час перевезення, у зв`язку з чим вагони №№: 95110466, 95143285, 95146072, 95148573, 95285359, 95206561, 58552415, 95201224, 95264123, прибули з недостачею вартістю 1 072 835 грн 51 коп. з ПДВ.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.05.2023 відкрито провадження у справі № 910/7257/23.

18.08.2023 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про зміну предмета позову, відповідно до якої позивач просив зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "ДМК Дніпромлин" повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Пирятинський делікатес" пшеницю м`яку 3-го класу обсягом 123,51 м.т. вартістю 1 072 835,51 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.08.2023 залучено до участі у справі у якості третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Дніпропетровську обласну військову адміністрацію (в подальшому - третя особа-1; ДОВА); залучено до участі у справі у якості третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Акціонерне товариство "Українська залізниця" (в тексті - третя особа-2; АТ "Українська залізниця"); залучено до участі у справі у якості третьої особи-3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Міська залізнична вітка" (скорочено - третя особа-3; ТОВ "Міська залізнична вітка").

У судовому засіданні 31.08.2023 Господарським судом міста Києва задоволено заяву позивача про зміну предмета позову.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.02.2024 у позові ТОВ "Пирятинський делікатес" до ТОВ "ДМК Дніпромлин", за участю третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Дніпропетровської обласної військової адміністрації, третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - АТ "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" АТ "Українська залізниця" (по тексту - РФ "Придніпровська залізниця" АТ "Українська залізниця"; апелянт-2), третьої особи-3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ТОВ "Міська залізнична вітка", про стягнення 1 072 835,51 грн. - відмовлено повністю.

Приймаючи рішення у справі місцевий господарський суд зазначив, що ТОВ «ДМК «Дніпромлин» здійснило приймання 482,84 м.т. пшениці на свій елеватор із поданих залізницею для розвантаження вагонів з вантажем Товариства з обмеженою відповідальністю "Пирятинський делікатес" саме на виконання розпорядження № 36/0/527-22 від 10.03.2022, яке є чинним та не скасованим станом на момент звернення (05.05.2023) до Господарського суду міста Києва із позовом, що спростовує твердження позивача про можливість застосування в даному випадку приписів ст. 1212 ЦК України для захисту своїх порушених прав.

Також за висновками суду першої інстанції, розпорядженням начальника обласної військової адміністрації № 36/0/527-22 від 10.03.2022 та розпорядженням № 46/0/527-22 від 15.03.2022 Регіональну філію «Придніпровська залізниця» AT «Укрзалізниця» зобов`язано передати майно ТОВ «ДМК «Дніпромлин» за актом приймання-передачі, який мав би фіксувати точну кількість пшениці, яка вивантажувалася на елеватор відповідача у справі. В той же час, в матеріалах справи відсутні будь-які акти приймання-передачі, складені та підписані Регіональною філією «Придніпровська залізниця» AT «Укрзалізниця» та відповідачем на виконання вказаних розпоряджень військового командування. При цьому, військова адміністрація та Регіональна філія «Придніпровська залізниця» АТ «Укрзалізниця» не забезпечили участь своїх представників в процесі розвантаження поданих залізницею до елеватора ТОВ «ДМК «Дніпромлин» вагонів з зерном, в тому числі і при розвантаженні вагонів № 95110466, № 95143285, № 95146072, № 95148573, № 95285359, № 95206561, № 58552415, № 95201224, № 95264123. Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що Регіональною філією «Придніпровська залізниця» AT «Укрзалізниця» не забезпечено виконання своїх обов`язків, як вантажоперевізника щодо збереження вантажу на шляху прямування у відповідності до Правил перевезення вантажів на залізниці, так і на виконання розпоряджень військової адміністрації щодо належного оформлення передачі примусово відчуженого майна на зберігання.

Окрім цього судом попередньої інстанції враховано пояснення представника ТОВ «Міська залізнична вітка» щодо відсутності факту підписання будь-яких актів під час передачі йому вагонів на станції Дніпро - Головний для подальшого транспортування відповідачу на зберігання. Натомість, відповідачем було здійснено зважування поданих залізницею для розвантаження вагонів на власних сертифікованих вагах, фіксуючи таку вагу у внутрішніх документах, за наслідками чого оформлено приймальні акти на зберігання встановленої форми, що є належним доказом отримання ТОВ «ДМК «Дніпромлин» на свій елеватор 482,84 м.т. пшениці із поданих залізницею вагонів № 95110466, № 95143285, № 95146072, № 95148573, № 95285359, № 95206561, № 58552415, № 95201224, № 95264123. За таких обставин позивачем не доведено, що у спірних правовідносинах відповідачем було прийнято на зберігання саме задекларовану в залізничних накладних № 45662772, № 45564820, № 45581667 масу вантажу позивача (пшениці) у розмірі 606,35 м.т.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ТОВ "Пирятинський делікатес" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 22.02.2024 у справі № 910/7257/23, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог у повному обсязі та ухвалити нове, яким позовні вимоги ТОВ "Пирятинський делікатес" до ТОВ "ДМК Дніпромлин" про зобов`язання повернути пшеницю м`яку 3-го класу обсягом 123,51 метричних тон вартістю 1 072 835, 51 грн з ПДВ задовольнити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з: порушенням норм процесуального права; недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими; недоведеністю висновків, встановленим обставинам справи.

Апелянт-1 зазначає, що на виконання розпорядження від 15.03.2022 № 46/0/527-22 всі 9 вагонів з зерном пшениці позивача обсягом 606,35 м.т. були перенаправлені на станцію Дніпро - Головний, з подачею вагонів на під`їзну колію незагального користування відповідача через під`їзну колію третьої особи-3, що, на думку апелянта-1, свідчить про виникнення між сторонами зобов`язань, які за своїм змістом є кондиційними.

Також позивач вказує на те, що розпорядження № 36/0/527-22 від 10.03.2022 не має відношення до ТОВ "Пирятинський делікатес", оскільки в ньому відсутня будь-яка інформація з ідентифікуючими ознаками майна останнього, а тому викладена в ньому інформація стосується інших правовідносин, а саме правовідносин ТОВ "ДМК Дніпромлин" лише з тими суб`єктами господарювання, відомості про яких зазначені в додатку до розпорядження, що, за висновками позивача, спростовує висновок про неможливість застосування приписів ст. 1212 ЦК України для захисту порушеного права ТОВ "Пирятинський делікатес".

Через вказані обставини апелянт-1 має переконання, що саме розпорядження від 15.03.2022 № 46/0/527-22 є підставою набуття відповідачем майна позивача, а відтак беручи до уваги, що розпорядження було визнано таким, що втратило чинність, правова підстава набуття майна ТОВ "Пирятинський делікатес" відпала та у ТОВ "ДМК Дніпромлин" виник обов`язок повернути набуте майно.

Окремо позивачем зазначається, що відповідач відмовився підписати акт приймання-передачі майна № 2 від 24.03.2022 за наслідками передачі, у тому числі, майна ТОВ "Пирятинський делікатес" (606,35 м.т. пшениці) через незгоду ТОВ "ДМК Дніпромлин" з масою майна, яка була зазначена в акті приймання-передачі і яка відповідала масі, вказаній у залізничних накладних № 45581667 від 19.02.2022, № 45564820 від 21.02.2022, № 45662772 від 22.02.2022. В наведеному позивач акцентує, що AT «Укрзалізниця» намагалася виконати обов`язок, покладений на неї розпорядженням від 15.03.2022 № 46/0/527-22, тоді як відповідач, як вважає ТОВ "Пирятинський делікатес", не вчинив жодних конструктивних дій для підписання акту.

Крім цього позивачем вказується, що вантаж позивача у 9 залізничних вагонах прибув на станцію Дніпро - Головний без ознак втрати для подальшої його передачі на зберігання відповідачу на підставі розпорядження від 15.03.2022 № 46/0/527-22.

Додатково апелянтом-1 зазначено, що передача вагонів РФ "Придніпровська залізниця" АТ "Українська залізниця" до ТОВ "Міська залізнична вітка" для подальшої передачі ТОВ "ДМК Дніпромлин" була оформлена належним чином у відповідності до вимог спеціального законодавства, що регулює правовідносини з перевезення вантажів залізничним транспортом. Зокрема, між уповноваженими представниками РФ "Придніпровська залізниця" АТ "Українська залізниця" до ТОВ "Міська залізнична вітка" були підписані пам`ятки про подавання вагонів форми ГУ-45 № 214 від 16.03.2022, № 222 від 20.03.2022, № 227 від 22.03.2022, що, за твердженнями апелянта-1, є належними документами, якими була оформлена передача 9-ти вагонів з зерном пшениці позивача для їх подальшої передачі відповідачу.

Крім того, за доводами позивача, всупереч наказу Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 08.04.2021 № 728 «Про затвердження Галузевих типових форм облікових документів, які використовуються під час зберігання і переробки зерна та продуктів його переробки» примірник журналу реєстрації зважувань відповідача не містить таких необхідних реквізитів цього документа, як: підписи вагарів; вага брутто (маса вагону до розвантаження), тара (вага вагона). В той час як відповідачем лише зазначено дані за нетто (фактична фізична маса прийнятого зерна), які отримані останнім в односторонньому порядку.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.04.2024 апеляційна скарга позивача у справі № 910/7257/23 передана на розгляд колегії суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Євсіков О.О., Корсак В.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Пирятинський делікатес" на рішення Господарського суду міста Києва від 22.03.2024 у справі № 910/7257/23. Розгляд апеляційної скарги ТОВ "Пирятинський делікатес" на рішення Господарського суду міста Києва від 22.02.2024 у справі № 910/7257/23 призначено на 27.05.2024.

Також не погоджуючись з прийнятим рішенням Господарського суду міста Києва від 22.02.2024 у справі № 910/7257/23 до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось і АТ "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" АТ "Українська залізниця", в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 22.02.2024 у справі № 910/7257/23, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог у повному обсязі та ухвалити нове, яким позовні вимоги ТОВ "Пирятинський делікатес" задовольнити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм матеріального права та недотриманням норм процесуального права.

Апелянт-2 зазначає, вагони з майном - зерно пшениці, відповідно до вимог розпорядження голови Дніпропетровської облдержадміністрації - начальника обласної військової адміністрації Резніченка В. від 15.03.2022 № 46/0/527-22, було подано через під`їзну колію ТОВ «Міська залізнична вітка» для контрагента ТОВ "ДМК Дніпромлин". Іншої технічної можливості подати вагони на під`їзну колію ТОВ «ДМК Дніпромлин» не існує. Правовідносини між АТ «Укрзалізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» та ТОВ «Міська залізнична вітка» врегульовано договором № ПР/М-19637/НЮдч від 25.09.2019 про експлуатацію залізничної колії ТОВ «Міська залізнична вітка», відповідно до якого (п. 13) вагони подаються контрагентам (13.1): ТОВ «ДМК Дніпромлин». Комерційні акти та акти загальної форми про невідповідність найменування вантажу, маси вантажу, номерів запірно-пломбувальних пристроїв (ЗПП) відправника, зазначеним у перевізних документах чи їх пошкодження у вагонах: 95206561, 95285359 за відправкою № 45662772 Синельникове І - Жовтнева (експ); 58552415, 95201224, 95264123 за відправкою № 45581667 Синельникове І - Жовтнева (експ); 95110466, 95143285, 95146072, 95148573 за відправкою № 45564820 Фісаки - Жовтнева (експ) із зерном пшениці, власником якого є ТОВ «Пирятинський делікатес», а відправником виступало ТОВ «Продекс Південь» (код ЄДРПОУ 42645338), під час перевезення у межах регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Українська залізниця» у лютому - березні 2022 року не складались. Вагони були подані та прийняті ТОВ «Міська залізнична вітка» для доставки їх ТОВ "ДМК Дніпромлин" без зауважень, а тому вважаються такими, що прибули в справних вагонах, контейнерах із непошкодженими пломбами (ЗПП) відправника, про що свідчать пам`ятка про подавання вагонів. Саме з цих підстав, третя особа-2, враховуючи, що вагони прийнято без зауважень, наполягає що вантаж у володіння відповідача поступив в тій кількості, що його було завантажено вантажовідправником (графа 28 залізничної накладної).

Також апелянт-2 вказує, що розпорядженням начальника Обласної військової адміністрації № 46/0/527-2 від 15.03.2022 на залізницю не покладалось обов`язку забезпечити представників в процесі розвантаження, а зобов`язано: « 3. Регіональній філії «Придніпровська залізниця» Акціонерне товариство «Українська залізниця» передати майно ТОВ « ДМК «Дніпромлин» (ЄДРПОУ 43846603), згідно з додатком з укладанням акту приймання-передачі». При цьому розпорядний акт не містить будь-яких вимог до акту приймання-передачі і, тому, цілком обґрунтовано апелянт-2 рахує, що акт приймання-передачі складено в формі пам`яток про подавання вагонів (форма ГУ-45).

Відповідно до протоколу раніше визначеному головуючому судді від 17.04.2024 апеляційна скарга третьої особи-2 у справі № 910/7257/23 передана на розгляд колегії суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Корсак В.А., Євсіков О.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.05.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою АТ Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" АТ "Українська залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 22.02.2024 у справі № 910/7257/23. Об`єднано апеляційні скарги АТ Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" АТ "Українська залізниця" та ТОВ "Пирятинський делікатес" на рішення Господарського суду міста Києва від 22.02.2024 у справі № 910/7257/23 в одне апеляційне провадження для спільного розгляду. Розгляд апеляційних скарг ТОВ "Пирятинський делікатес" та АТ Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" АТ "Українська залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 22.02.2024 у справі № 910/7257/23 призначено на 27.05.2024.

До апеляційного господарського суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому останній просить апеляційну скаргу ТОВ "Пирятинський делікатес" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 22.02.2024 у справі № 910/7257/23 без змін. ТОВ "ДМК Дніпромлин" зазначає, що приблизно 8 - 9 березня 2022 року диспетчер зі станції Дніпро - Головний у телефонному режимі повідомив ТОВ «ДМК «Дніпромлин», що на станції Дніпро-Головний формується потяг залізничних вагонів з зерном пшениці для подавання в нашу адресу у кількості 101 вагон для подальшого зберігання зерна на елеваторі ТОВ «ДМК «Дніпромлин». Жодних офіційних листів, розпорядчих документів або документів ідентифікуючих майно - зерно пшениці, та його власників, включаючи товаросупровідні документи, ТОВ «ДМК «Дніпромлин» залізницею та військовою адміністрацією надано не було. ТОВ «ДМК «Дніпромлин» стало відомо, що начальником обласної військової адміністрації було видано розпорядження від 10.03.2022 № 36/0/527-22 «Про вжиття заходів схоронності майна в умовах воєнного стану», відповідно до якого: зобов`язано РФ «Придніпровська залізниця» АТ «Українська залізниця» передати для зберігання до ТОВ «ДМК «Дніпромлин» майно з укладенням акта приймання-передачі; визначено ТОВ «ДМК «Дніпромлин» відповідальним зберігачем майна зазначеного у пункті 1 цього розпорядження; відповідальному зберігачу забезпечити зберігання та схоронність визначеного майна на безоплатній основі до окремого розпорядження начальника обласної військової адміністрації; РФ «Придніпровська залізниця» АТ «Українська залізниця» вжити заходів транспортування майна до елеватора ТОВ «ДМК «Дніпромлин»; Департаменту економічного розвитку обласної військової адміністрації забезпечити облік переданого на відповідальне зберігання майна, визначити відповідальних осіб до складу комісії з приймання передач, скласти перелік майна, інші відповідні документи та подати до обласної військової адміністрації. Таким чином, за твердженнями відповідача, саме на Регіональну філію «Придніпровська залізниця» АТ «Українська залізниця» покладено обов`язок передати для зберігання та транспортувати майно (зерно пшениці) згідно до розпорядження № 36/0/527/22 від 10.03.2022 до елеватора ТОВ «ДМК «Дніпромлин».

Відповідачем вказується, що при фактичному прийманні зерна на елеватор ТОВ «ДМК «Дніпромлин» Регіональна філія «Придніпровська залізниця» АТ «Українська залізниця» не забезпечила присутності свого представника для фіксації передачі та приймання зерна пшениці. З свого боку ТОВ «ДМК «Дніпромлин» неодноразово зверталось до Регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Українська залізниця» за підписанням складених в процесі приймання на елеватор актів приймання-передачі, в яких був зафіксований реальний об`єм зерна пшениці, отриманого ТОВ «ДМК «Дніпромлин» від РФ «Придніпровська залізниця» АТ «Українська залізниця». Відповідач підкреслює, що ТОВ «ДМК «Дніпромлин» зверталось за підписанням відповідних Актів приймання-передачі відразу при прийнятті майна на зберігання, проте зазначені акти так і не були підписані з боку РФ «Придніпровська залізниця» АТ «Українська залізниця». При цьому РФ «Придніпровська залізниця» АТ «Українська залізниця» ігнорувала факти нестачі зерна та відмовлялася підписувати відповідні акти.

ТОВ "ДМК Дніпромлин" наголошує, що приймання залізничних вагонів відбувалось без будь-якого надання первинної документації на вантаж та без перевізних документів, здійснювалося за максимально можливо швидкою процедурою в умовах воєнного часу з використанням повірених акредитованих ваг підприємства та з постійними вимогами прискоритись у прийманні з боку РФ «Придніпровська залізниця» АТ «Українська залізниця».

За висновками відповідача з боку ТОВ «ДМК «Дніпромлин» здійснювались активні дії направленні на встановлення власників майна з метою його повернення їм, а також підтверджує факт відсутності у відповідача первинної документації на вантаж, перевізних документів та інформації (щодо власників та ваги майна) на час прийняття зерна на елеватор для зберігання, що надало б можливість одразу виявити нестачу зерна у поданих залізницею для розвантаження вагонах та негайно відреагувати у передбачений чинним законодавством спосіб.

Підсумовуючи викладені заперечення відповідач зазначає, що у ТОВ «ДМК «Дніпромлин» наразі відсутнє будь-яке зерно пшениці, яке належить ТОВ «Пирятинський делікатес», що є предметом спору у цій справі, оскільки все зерно, що було прийнято від залізниці з подальшим оформленням між позивачем і відповідачем договору № 516 від 09.06.2022 складського зберігання про його зберігання на елеваторі ТОВ «ДМК «Дніпромлин» - вже повернуто ТОВ «Пирятинський делікатес» за відповідними актами приймання-передачі.

Крім того ТОВ "ДМК Дніпромлин" вказується, що згідно позову перевезення зерна пшениці здійснювалось залізницею РФ «Придніпровська залізниця» АТ «Українська залізниця» за залізничними накладними № 45564820, № 45581667 та № 45662772 у 9 залізничних вагонах, загальною вагою 606,35 м.т. У відповідності до вищевказаних норм чинного законодавства України відповідальність за нестачу майна, яка виникла під час перевезення, несе перевізник, тобто в даному випадку - Регіональна Філія «Придніпровська Залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця». В даних правовідносинах відсутні обставини, які б звільняли РФ «Придніпровська залізниця» АТ «Українська залізниця» від відповідальності. З огляду на викладене, приймаючи до уваги, що вагони з вантажем були прийняті залізницею до перевезення без зауважень до відправника, відправником були вжиті необхідні заходи для запобігання просипанню вантажу, вантаж прибув у технічно справних вагонах, відповідальність за збереження вантажу у поданих вагонах із часу прийняття до перевезення й до моменту видачі одержувачу покладається на залізницю. Підстави для звільнення залізниці від відповідальності за недостачу вантажу, передбачені пунктом "е" статті 111 Статуту залізниць України, відсутні. Таким чином, відповідач переконаний, що саме РФ «Придніпровська залізниця» АТ «Українська залізниця» є відповідальною за нестачу 123,51 метричних тон зерна пшениці, про яку заявляє позивач.

В судових засіданнях 27.05.2024, 24.06.2024, 19.08.2024 та 04.09.2024 судом апеляційної інстанції оголошувалась перерва.

Представники апелянтів в судовому засіданні 09.09.2024 вимоги апеляційних скарг підтримали в повному обсязі.

В судове засідання 09.09.2024 представники відповідача, третіх осіб 1 та 3 не з`явились. Про час та місце розгляду справи ТОВ "ДМК Дніпромлин", ДОВА та ТОВ "Міська залізнична вітка" були повідомлені належним чином, що підтверджується довідками від 05.09.2024 про доставку електронного документа на електронні адреси останніх.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

За ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: 1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; 2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки; 3) неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з`явилася особа, яку він представляє, або інший її представник; 4) неявки в судове засідання учасника справи, якщо з`явився його представник, крім випадків, коли суд визнав явку учасника справи обов`язковою. У разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

За змістом ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції, з метою дотримання розумних строків розгляду справи, враховуючи те, що явка представників відповідача, третіх осіб 1 та 3 обов`язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком учасника справи, зважаючи на відсутність від відповідача, третіх осіб 1 та 3 обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності ТОВ "ДМК Дніпромлин", Дніпропетровської обласної військової адміністрації та ТОВ "Міська залізнична вітка", які належним чином повідомлені про судовий розгляд справи апеляційним господарським судом.

Окремо колегія суддів вказує, що 09.09.2024 від третьої особи-3 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із неможливістю прибуття повноважного представника на судове засідання у вказану дату.

Поряд із цим, у означеному клопотанні ТОВ "Міська залізнична вітка" не наведено причин неявки уповноваженого представника.

Більше того, з часу відкриття апеляційного провадження у цій справі третя особа-3 жодного разу не з`являлась у призначені судом апеляційної інстанції судові засідання.

Тому, з огляду на приписи ст. 202 ГПК України, враховуючи також висловлену у судовому засіданні представниками апелянтів позицію щодо можливості розгляду справи за відсутності представника ТОВ "Міська залізнична вітка", колегією суддів відхилено клопотання третьої особи-3, як необґрунтоване.

Відповідно до статті 269, частини 1 статті 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників апелянтів, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення апеляційних скарг в межах викладених апелянтами доводів та вимог, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, 01.09.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Пирятинський делікатес" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Продекс Південь» (виконавець) укладено договір на транспортно-експедиційне обслуговування № 2021-09/01-ТЕО.

Відповідно до п. 1.1. Договору на транспортно-експедиційне обслуговування № 2021-09/01-ТЕО від 01.09.2021 замовник доручає, а виконавець бере на себе обов`язок від імені і за рахунок замовника забезпечити транспортно-експедиційне обслуговування перевезення зернових та олійних вантажів замовника залізничним транспортом (вантаж), відповідно до умов даного Договору, здійснювати відправку та поставку такого вантажу по реквізитах та в строки, визначені замовником, а замовник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно Договору на транспортно-експедиційне обслуговування № 2021-09/01-ТЕО від 01.09.2021 здійснювалося транспортування майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Пирятинський делікатес", а саме: 606,35 м.т. зерна пшениці м`якої 3-го класу залізничним транспортом за допомогою 9-ти вантажних вагонів:

- вагон № 95110466 - 69,800 м.т. пшениці;

- вагон № 95143285 - 69,600 м.т. пшениці;

- вагон № 95146072 - 69,800 м.т. пшениці;

- вагон № 95148573 - 70, 000 м.т. пшениці;

- вагон № 95285359 - 64,750 м.т. пшениці;

- вагон № 95206561 - 68,200 м.т. пшениці;

- вагон № 58552415 - 67,450 м.т. пшениці;

- вагон № 95201224 - 59,300 м.т. пшениці;

- вагон № 95264123 - 67,450 м.т. пшениці.

Вагони № 95285359, № 95206561 слідували по відправці Синельникове І - Жовтнева (екп.) за залізничною накладною № 45662772.

Вагони № 95110466, № 95143285, № 95146072, № 95148573 слідували по відправці Фісаки - Жовтнева (екп.) за залізничною накладною № 45564820.

Вагони № 58552415, № 95201224, № 95264123 слідували по відправці Синельникове І - Жовтнева (екп.) за залізничною накладною № 45581667.

Відповідно до розпорядження начальника обласної військової адміністрації № 46/0/527-22 від 15.03.2022, вагони № 95110466, № 95143285, № 95146072, № 95148573, № 95285359, № 95206561, № 58552415, № 95201224, № 95264123 перенаправлені на станцію Дніпро - Головний одержувачу Державному підприємству «Дніпропетровський регіональний центр розвитку» з подачею на під`їзну колію Товариства з обмеженою відповідальністю "ДМК Дніпромлин"; вантаж із зазначених вагонів буде примусово відчужений на користь територіальної оборони.

В подальшому розпорядженням начальника обласної військової адміністрації Дніпропетровської обласної державної адміністрації № 139/0/527-22 від 17.04.2022 визнано таким, що втратило чинність розпорядження начальника обласної військової адміністрації № 46/0/527-22 від 15.03.2022, зобов`язано ТОВ «ДМК «Дніпромлин» повернути прийняте від Регіональної філії «Придніпровська залізниця» AT «Укрзалізниця» майно, визначене вказаним розпорядженням, його власникам (вантажовідправникам).

На виконання розпорядження начальника обласної військової адміністрації № 139/0/527-22 від 17.04.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ДМК Дніпромлин" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Пирятинський делікатес" було укладено акт приймання-передачі майна від 10.06.2022 у кількості 94,360 м.т. зерна пшениці 3-го класу, акт приймання-передачі майна від 11.06.2022 у кількості 49,32 м.т. зерна пшениці 3-го класу, акт приймання-передачі майна від 13.06.2022 у кількості 195,580 м.т. зерна пшениці 3-го класу, акт приймання-передачі майна від 14.06.2022 у кількості 143,58 м.т. зерна пшениці 3-го класу, за якими відповідач повернув позивачу 482,84 м.т. зерна пшениці 3-го класу.

Спір у справі виник у зв`язку з відсутністю, на думку позивача, підстав для володіння відповідачем майном ТОВ «ДМК «Дніпромлин», а саме 123,51 м.т. пшениці 3-го класу вартістю 1 072 835,51 грн, внаслідок чого останнім заявлено вимогу про зобов`язання відповідача повернути таке майно.

З огляду на фактичні обставини справи, колегія вказує таке.

Відповідно до частини 1 статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (частина друга статті 1212 Цивільного кодексу України).

Аналіз змісту статті 1212 ЦК України дає підстави для висновку, що передбачений нею вид позадоговірних зобов`язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 910/1238/17).

Зміст цього інституту цивільного законодавства дає підстави для висновку про те, що правова природа інституту безпідставного отримання чи збереження майна (предмет регулювання) це відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права. Аналогічна правова позиція міститься в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 червня 2018 року у справі № 212/3593/16-ц, провадження 61-60св17; від 20 березня 2019 року у справі № 634/727/16-й, провадження № 61-21749св18.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 753/15556/15-ц (провадження № 14-445цс18) міститься висновок про те, що зобов`язання з повернення безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна.

Відсутність правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала.

Крім того згідно з пунктом 3 частини третьої статті 1212 Цивільного кодексу України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні. Однак необхідною умовою для цього є відсутність достатньої правової підстави або в разі, якщо така підстава згодом відпала (висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 910/9072/17).

Отже для виникнення зобов`язання, передбаченого статтею 1212 Цивільного кодексу України, важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження, а не конкретна підстава, за якої це відбулося.

Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 Цивільного кодексу України може бути застосована тільки після того, якщо така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена, або була відсутня взагалі (подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду 27.01.2021 у справі № 910/16334/19, від 04.03.2021 у справі № 910/15621/19, від 07.12.2021 у справі № 910/13182/20).

До подій, за результатами яких можуть виникнути зобов`язання передбачені ст. 1212 ЦК України, відноситься, зокрема, перерахування грошових коштів іншій особі, з якою платник не знаходиться в договірних зобов`язаннях.

Характерною особливістю кондикційних зобов`язань (зобов 'язань із безпідставного придбання або збереження майна) є те, що підстави їх виникнення мають широкий спектр: зобов`язання можуть виникати як із дій, так і з подій, причому з дій як сторін зобов`язання, так і третіх осіб, із дій як запланованих, так і випадкових, як правомірних, так і неправомірних. Крім того, у кондикційному зобов`язанні не має правового значення, чи вибуло майно з володіння власника за його волею, чи всупереч його волі, чи є набувач добросовісним, чи недобросовісним (узгоджується з нижчезазначеними постановами у справах Верховного Суду України та Верховного Суду від 02.03.2016; від 04.07.2018).

Так, в постанові від 02.03.2016 у справі № 6-3090цс15 Верховний Суд України зазначив, що конструкція ст. 1212 ЦК України, як і загалом норм глави 83 Цивільного кодексу України, свідчить про необхідність установлення так званої «абсолютної» безпідставності набуття (збереження) майна не лише на момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду справи.

Ознаки, характерні для кондикції, свідчать про те, що пред`явлення кондикційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошовими коштами; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов`язаний договірними правовідносинами щодо речі.

Узагальнюючи викладене, можна дійти висновку про те, що кондикція - позадоговірний зобов`язальний спосіб захисту права власності або іншого речового права, який може бути застосований самостійно. Кондикція також застосовується субсидіарно до реституції та віндикації, як спосіб захисту порушеного права у тому випадку, коли певна вимога власника (титульного володільця) майна не охоплюється нормативним урегулюванням основного способу захисту права, але за характерними ознаками, умовами та суб`єктним складом підпадає під визначення зобов`язання з набуття або збереження майна без достатньої правової підстави. Таким чином, права особи, яка вважає себе власником майна, підлягають захисту шляхом задоволення позову до володільця з використанням правового механізму, установленого статтею 1212 Цивільного кодексу України, у разі наявності правових відносин речово-правового характеру безпосередньо між власником та володільцем майна. Вказане вище підтверджується судовою практикою Верховного Суду України, Верховного Суду та Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постановах: Верховного Суду України від 02.03.2016 у справі № 6-3090цс15; від 04.10.2017 у справі № 753/23725/15-ц; Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 757/4040/16-ц; від 11.09.2019 у справі № 2/13; від 25.03.2020 у справі № 522/14590/16-ц; від 24.02.2021 у справі № 644/8081/17; від 26.01.2022 у справі № 924/1338/19; від 08.02.2022 у справі № 910/16102/20; Великої Палати Верховного Суду від 31.01.2020 у справі 161/17945/18.

За ч. 1 ст. 1213 ЦК України набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна (частина 2 статті 1213 ЦК України).

У відповідності до ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Правовою основою введення воєнного стану є Конституція України, цей Закон та Указ Президента України про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях, затверджений Верховною Радою України (ст. 2 Закону України «Про правовий режим воєнного стану»).

24.02.2022 в зв`язку із військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України № 2102-ІХ від 24.02.2022, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану: примусово відчужувати майно, що перебуває у приватній або комунальній власності, вилучати майно державних підприємств, державних господарських об`єднань для потреб держави в умовах правового режиму воєнного стану в установленому законом порядку та видавати про це відповідні документи встановленого зразка.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану» примусове відчуження майна - позбавлення власника права власності на індивідуально визначене майно, що перебуває у приватній або комунальній власності та яке переходить у власність держави для використання в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану за умови попереднього або наступного повного відшкодування його вартості.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану» примусове відчуження або вилучення майна у зв`язку із запровадженням та виконанням заходів правового режиму воєнного стану за загальним правилом здійснюється за рішенням військового командування, погодженим відповідно з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласною, районною, Київською чи Севастопольською міською державною адміністрацією або виконавчим органом відповідної місцевої ради.

Так, 10.03.2022 начальником обласної військової адміністрації Дніпропетровської обласної державної адміністрації було прийнято розпорядження № 36/0/527-22 «Про вжиття заходів схоронності майна в умовах воєнного стану», згідно якого РФ «Придніпровська залізниця» АТ «Українська залізниця» мала передати для зберігання до ТОВ "ДМК "Дніпромлин" майно.

Розпорядженням начальника обласної військової адміністрації Дніпропетровської обласної державної адміністрації № 46/0/527-22 від 15.03.2022 вирішено здійснити примусове відчуження майна на користь територіальної оборони з наступним повним відшкодуванням його вартості згідно з додатком, до переліку якого було віднесено майно позивача, що знаходилось у вагонах № 95285359, № 95206561, № 95110466, № 95143285, № 95146072, № 95148573, № 58552415, № 95201224, № 95264123, яке необхідно було передати ТОВ "ДМК "Дніпромлин" за актом приймання-передачі.

Відповідно до розпорядження начальника обласної військової адміністрації № 46/0/527-22 від 15.03.2022, вагони № 95110466, № 95143285, № 95146072, № 95148573, № 95285359, № 95206561, № 58552415, № 95201224, № 95264123 перенаправлені на станцію Дніпро - Головний одержувачу, - Державному підприємству «Дніпропетровський регіональний центр розвитку» з подачею на під`їзну колію Товариства з обмеженою відповідальністю "ДМК Дніпромлин".

У подальшому вказане розпорядження втратило чинність згідно з розпорядженням начальника обласної військової адміністрації № 139/0/527-22 від 17.04.2022, тобто фактично останнім розпорядженням військове командування відмінило прийняте рішення щодо примусового відчуження майна ТОВ "Пирятинський делікатес".

За висновками місцевого господарського суду, ТОВ «ДМК «Дніпромлин» здійснило приймання 482,84 м.т. пшениці на свій елеватор із поданих залізницею для розвантаження вагонів з вантажем Товариства з обмеженою відповідальністю "Пирятинський делікатес" саме на виконання розпорядження № 36/0/527-22 від 10.03.2022, яке є чинним та не скасованим на момент звернення до суду із відповідним позовом.

З огляду на викладене, суд першої інстанції зазначив, що вказане вище спростовує твердження позивача про можливість застосування в даному випадку приписів ст. 1212 ЦК України для захисту своїх порушених прав.

Втім, колегія суддів вважає, що вказаний вище висновок суду першої інстанції є необґрунтованим, оскільки з аналізу розпорядження начальника обласної військової адміністрації Дніпропетровської обласної державної адміністрації № 36/0527-22 від 10.03.2022 вбачається, що воно не має відношення до майна позивача, у додатку до даного розпорядження не вказано вагони, в яких слідувало зерно саме ТОВ "Пирятинський делікатес".

В наведеному суд апеляційної інстанції приймає до уваги доводи апелянта-1 про те, що розпорядження № 36/0/527-22 від 10.03.2022 не має відношення до ТОВ "Пирятинський делікатес", оскільки в ньому відсутня будь-яка інформація з ідентифікуючими ознаками майна останнього, а викладена в ньому інформація стосується інших правовідносин, а саме правовідносин ТОВ "ДМК Дніпромлин" лише з тими суб`єктами господарювання, відомості про яких зазначені в додатку до розпорядження.

В свою чергу, заперечення відповідача у цих межах є недоведеними.

Крім того, судова колегія зазначає, що відповідач на виконання розпорядження від 17.04.2022 № 138/527-22 повернув належну позивачу частину набутого майна у кількості 482,84 м.т. відповідно до актів приймання передачі від 10, 11, 13-14.06.2022.

Тому, за висновками апеляційного господарського суду, дії відповідача стосовно повернення частини зерна пшениці позивачу мають характер, притаманний до конклюдентних дій.

Конклюдентними діями - є правовідносини, в яких сторона висловлює свій намір не у формі усної чи письмової пропозиції, а через поведінку, з якої можна зробити висновок про такий намір.

Таким чином, відповідач конклюдентними діями фактично визнає, що підстава набуття ним майна позивача відпала, але повертати частину набутого майна він відмовляється.

Згідно з статтею 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Отже, висновки суду першої інстанції про неможливість застосування позивачем в даному випадку приписів ст.1212 ЦК України для захисту своїх порушених прав є, як вважає судова колегія, передчасними та спростовуються матеріалами справи.

Колегія суддів також вказує, що згідно з ч.ч. 1 та 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків (ст. 73 ГПК України).

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, 18.11.2019 у справі № 902/761/18, 04.12.2019 у справі № 917/2101/17 та 25.06.2020 у справі № 924/233/18).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц.

Такий підхід також узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, Так, зокрема, у рішенні від 23.08.2016 у справі "Дж.К. та інші проти Швеції" суд наголосив, що у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту. Скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри.

Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні Європейського суду з прав людини від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України", в якому суд, оцінюючи фактичні обставини справи, звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.

З урахуванням наведеного, оцінюючи надані сторонами докази, суд застосовує поряд зі ст. 79 ГПК України стандарт "balance of probabilities" ("баланс ймовірностей"), за яким факт є доведеним, якщо після оцінки доказів внутрішнє переконання судді каже йому, що факт скоріше був, а ніж не мав місце.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 86 ГПК).

Таким чином, суд зобов`язаний надати оцінку кожному належному, допустимому та достовірному доказу, який міститься в матеріалах справи, а також визначити певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, що дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Аналогічні правові позиції в рамках процесуального питання доказування у господарському судочинстві викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 21.06.2023 по справі № 916/3027/21 та Верховним Судом у постанові від 14.11.2023 по справі № 904/2063/20 (904/8245/21).

З огляду на вказане колегія суддів погоджується з аргументами позивача про передачу відповідачу саме 606,35 м.т. зерна пшениці, у зв`язку з таким.

Згідно матеріалів справи ТОВ "ДМК "Дніпромлин" приймало від ПАТ "Українська залізниця" на зберігання зерно пшениці.

Відповідно до розпорядження голови Дніпропетровської обласної державної адміністрації - начальника обласної військової адміністрації від 15.03.2022 за № 46/0/527-22 "Про примусове відчуження майна" Регіональною філією "Придніпровська залізниця" AT "Укрзалізниця" було передано 120 вагонів із вантажем зерна до ТОВ "ДМК "Дніпромлин", яке визначено відповідальним за зберігання примусово відчуженого майна, у тому числі 9 вагонів з вантажем зерна, що належало на праві власності ТОВ "Пирятинський делікатес", загальною вагою 606,35 м.т.

Суд першої інстанції також встановив, що саме 606,35 м.т. вантажу було завантажено у 9 залізничних вагонів і оформлено відповідні залізничні накладні.

Так, судова колегія звертає увагу, що оформлення залізничної накладної засвідчує, зокрема, завантажену вагу та встановлення запірно-пломбувальних пристроїв, які засвідчують недоступність вантажу стороннім особам до моменту прийняття вагонів до розвантаження. Також у залізничній накладній вказуються номера пломб (ЗПП), що дає можливість будь-якому вантажоодержувачу звірити інформацію стосовно пломбування вагонів.

Згідно ч. 5 ст. 307 ГК України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються кодексами, законами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов`язань.

Положення ст. 307 ГК України відповідають загальному принципу права, що при розбіжності між загальним і спеціальним нормативно-правовим актом перевага надається спеціальному.

Судом апеляційної інстанції встановлено, вагони № 95285359, № 95206561, № 95110466, № 95143285, № 95146072, № 95148573, № 58552415, № 95201224, № 95264123 було подано залізницею для ТОВ "ДМК "Дніпромлин" 23.03.2022 за справними запірно-пломбувальними пристроями (ЗПП) вантажовідправників через під`їзну колію ТОВ "Міська залізнична вітка".

Подача вагонів через ТОВ "Міська залізнична вітка" на користь ТОВ "ДМК "Дніпромлин" здійснено на підставі п. 13.1 договору від 25.09.2019 № ПР/М-19637/НЮдч "Про експлуатацію залізничної під`їзної колії ТОВ "Міська залізнична вітка" при станції Дніпро-Головний Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" яким визначено, що за умовами цього договору вагони подаються контрагентам, зокрема, ТОВ "ДМК "Дніпромлин".

Згідно з вимогами пункту 3.5. Інструкції "Про порядок обслуговування під`їзної колії не загального користування ТОВ "Міська залізнична вітка", яка примикає до станції Дніпро-Головний Регіональної філії "Придніпровська залізниця", прийом-передача вагонів в технічному та комерційному стані працівниками ТОВ "Міська длізнична вітка" на ст. Дніпро-Головний проводиться на станційній колії № 55. Факт прийому-передачі підтверджується пам`яткою, а в разі необхідності актом загальної форми.

Відповідно до п. 3 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 12.05.2022 № 334, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 08.07.2022 № 567/6855 акти загальної форми складаються для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу та вантажобагажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, зокрема, відсутності пломб, запірно-пломбувальних пристроїв (далі - ЗПП) на вагоні (контейнері), якщо в первізних документах є відмітка про пломби (ЗПП), пошкодження пломб (ЗПП) або заміни їх, а також виявлення в процесі перевезення або на станції призначення пломб (ЗПП) на вагонах (контейнерах) з нечіткими відбитками.

При передачі наведених вище вагонів представникам ТОВ "Міська залізнична вітка" будь-які акти не складались.

Отже, відсутність актів загальної форми є належним доказом прийняття вагонів представниками ТОВ "Міська залізнична вітка" та ТОВ "ДМК "Дніпромлин" без будь-яких зауважень.

Відповідно до вимог ст. 129 Статуту залізниць України та Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 № 334 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 за № 567/6855, комерційні акти складаються для засвідчення таких обставин: невідповідність найменування, маси і кількості місць наявного вантажу, багажу чи вантажобагажу даним, зазначеним у перевізних документах; у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу; псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу; повернення залізниці вкраденого вантажу.

У решті випадків вантажі, завантажені відправником, і ті, що прибули в справних вагонах, контейнерах із непошкодженими пломбами (ЗПП) відправника видаються без перевірки їх кількості й стану.

Відповідно, відсутність комерційних актів також підтверджує справність вагонів, що передавались через ТОВ "Міська залізнична вітка" на користь ТОВ "ДМК "Дніпромлин" у комерційному відношенні.

Всі вагони із зерном були запломбовані, дані по опломбуванню містяться в залізничній накладній, а при розвантаженні працівники відповідача могли фізично їх спостерігати. Інформації щодо порушення цілісності пломб від відповідача не надходило.

За таких умов, відповідно до вимог Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 862/5083, вантаж вважається виданим одержувачу згідно з даними перевізних документів, тобто, за тією масою, яка зазначена у перевізних документах, підстав для складання комерційних актів не було.

За викладеного, колегія суддів дійшла до висновку, що оскільки запірно-пломбувальні пристрої та залізничні вагони були неушкодженими, перевізник та експедитор належно виконали свої зобов`язання з транспортування вагонів з вантажем зерна позивача у кількості 606,35 м.т.

Як вбачається з матеріалів справи, на всіх перелічених етапах експедитор, перевізник та ТОВ "Міська залізнична вітка" мали справу виключно з цілісними запломбованими залізничними вагонами, в яких перевозився вантаж. Факт передання справних запломбованих вагонів засвідчують залізничні накладні зі всіма відмітками та пам`ятки про подавання вагонів форми ГУ-45 № 214 від 16.03.2022, № 222 від 20.03.2022, № 227 від 22.03.2022. Так, після завантаження залізничних вагонів та встановлення запірно-пломбувальних пристроїв, відповідач при розвантаженні залізничних вагонів вперше мав справу саме з вантажем. Як зазначає сам відповідач, ТОВ "ДМК "Дніпромлин", він здійснював розвантаження поданих вагонів самостійно без присутності сторонніх осіб.

Також відповідач при прийманні даних залізничних вагонів також не склав комерційних актів, а отже, згідно вказаного вище нормативно-правового регулювання, останній прийняв цілісні вагони з неушкодженими пломбами і розвантажив весь обсяг вантажу самостійно, і, з огляду на наведені вище обставини на переконання колегії суддів, а саме у кількості 606,35 м.т., а не 482,84 м.т., як вказано в складених ним актах та розвантажив майно позивача у порушення п. 3 розпорядження начальника обласної військової адміністрації від 15.03.2022 за № 46/0/527-22.

При цьому, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що належним доказом отримання ТОВ "ДМК "Дніпромлин" на свій елеватор саме 482,84 м.т. пшениці із поданих залізницею вагонів № 95110466, № 95143285, № 95146072, № 95148573, № 95285359, № 95206561, № 58552415, № 95201224, № 95264123 свідчать приймальні акти на зберігання встановленої форми, які були складені самостійно відповідачем при розвантаженні вагонів на власних сертифікованих вагах, фіксуючи таку вагу у внутрішніх документах.

Колегією суддів в цих межах зазначається, що згідно ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мачати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру господарської операції та технології обробки облікової інформації до первинних документів можуть включатися додаткові реквізити (печатка, номер документа, підстава для здійснення операції тощо).

Первинні документи, створені автоматично в електронній формі програмним забезпеченням інформаційно-комунікаційної системи, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови наявності накладеного електронного підпису чи печатки з дотриманням вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг".

За переконанням колегії суддів відповідач не надав первинні документи, які засвідчують прийняту вагу зерна, зокрема і по кожному вагону, що прямо суперечить вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

При прийманні вантажу завжди здійснюється фіксування прийнятої ваги, по кожному транспортному засобу/вагону, це відкрита інформація, підприємства завжди збирають ці дані для двох цілей: відображення в своєму бухгалтерському обліку, це обов`язкова вимога ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"; надання даних вантажовідправнику, в нашому випадку, надання тій же Дніпропетровській обласній військовій адміністрації, як звіту про виконання її розпорядження.

Як зазначено у поясненнях Дніпропетровської обласної військової адміністрації, ТОВ "ДМК "Дніпромлин" не надало інформацію стосовно прийнятої ваги для підготовки актів приймання-передачі, чим прямо порушило приписи розпорядження. Тому третьою особою-1 акцентовано увагу ТОВ "ДМК "Дніпромлин" на необхідності виконання розпорядження начальника обласної військової адміністрації № 139/0/527-22 від 17.04.2022 щодо обов`язку повернути майно власникам.

Третя особа-2 у своїх поясненнях вказує, що саме відповідач відмовився складати акти приймання-передачі вантажу, що збігається з позицією самого відповідача, позаяк він стверджує, що приймання вантажу здійснював самостійно без участі третіх осіб.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що у спірних правовідносинах відповідачем було прийнято на зберігання саме задекларовану у залізничних накладних № 45662772, № 45564820, № 45581667 масу вантажу позивача (пшениці) у розмірі 606,35 м.т.

З цих підстав, апеляційний господарський суд вважає вмотивованими доводи апелянтів про те, що належними у справі доказами підтверджено передачу 9 вагонів з зерном пшениці позивача обсягом 606,35 м.т. для їх подальшої передачі відповідачу.

Водночас, судова колегія вважає невмотивованими заперечення відповідача у цій частині.

Крім того, за наведеного колегією суддів відхиляються і твердження відповідача про те, що саме РФ «Придніпровська залізниця» АТ «Українська залізниця» є відповідальною за нестачу 123,51 м.т. зерна пшениці, про яку заявляє позивач.

Відповідно, з урахуванням того, що розпорядження начальника обласної військової адміністрації № 46/0/527-22 від 15.03.2022, яким було передано належне позивачу майно на зберігання відповідачу втратило чинність, а відповідачем було повернуто лише частину зерна позивачу у розмірі 482,84 м.т., зважаючи, що правові підстави для збереження у відповідача майна - залишку зерна 123,51 м.т. відпали, то за висновками суду апеляційної інстанції зазначене майно, відповідно ст. 1212 ЦК України, підлягає поверненню ТОВ "Пирятинський делікатес".

Щодо обставин вартісного визначення позивачем, у поданій ним заяві про зміну предмету позову, пшениці м`якої 3-го класу обсягом 123,51 м.т. вартістю 1 072 835,51 грн з ПДВ, суд апеляційної інстанції зазначає, що в силу ч. 2 ст. 1213 ЦК України у разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Згідно довідки про балансову вартість майна, яке не повернуто ТОВ "Пирятинський делікатес" після примусового відчуження на користь територіальної оборони з наступним повним відшкодуванням вартості згідно розпорядження № 46/0/527-22 від 15.03.2022, собівартість пшениці м`якої 3-го класу обсягом 123,51 метричних тон складає 1 072 835,51 грн.

В той же час, за умовами договору поставки № 04/02-2022-АКД від 04.02.2022 ТОВ "Пирятинський делікатес" прийняло у власність від ТОВ «Агропромислова компанія «Дніпроагро» пшеницю 2-го та/або 3-го класу 1 000 тонн загальною вартістю 8 299 998,00 грн з ПДВ, що підтверджується видатковою накладною № 38 від 04.02.2022.

Разом з тим, за п. 4.1. Договору поставки № 04/02-2022-АКД від 04.02.2022, ціна товару за одну метричну тону для пшениці 3-го класу - 7 280,70 грн. До вказаної ціни товару також додається 14% ПДВ.

Тобто, вартість 123,51 м.т. становить 1 025 132,76 грн, з розрахунку: 7 280,70 грн Х 123,51 м.т. = 899 239,26 грн; 899 239,26 грн Х 14% = 125 893,50 грн; 899 239,26 грн + 125 893,50 грн.

За викладеного, арифметично правильним розрахунком вартості пшениці м`якої 3-го класу обсягом 123,51 метричних тон є сума 1 025 132,76 грн.

Таким чином, ТОВ "Пирятинський делікатес" поверненню від ТОВ "ДМК "Дніпромлин" підлягає належна позивачу пшениця м`яка 3-го класу обсягом 123,51 метричних тон вартістю 1 025 132,76 грн (один мільйон двадцять п`ять тисяч сто тридцять дві гривні 76 копійок) з ПДВ.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься й у частині 1 статті 74 ГПК України.

Отже, за загальним правилом, обов`язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Розподіл між сторонами обов`язку доказування визначається предметом спору.

Змагальність сторін є одним із основних принципів господарського судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, зобов`язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права.

Частиною 5 статті 236 ГПК України визначено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 28.10.2010 у справі «Трофимчук проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, суди мають належним чином зазначати підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

З огляду на викладене колегія суддів зазначає, що у даній постанові надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині.

Частиною 1 статті 277 ГПК України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що доводи, викладені позивачем та третьою особою-2 в апеляційних скаргах, знайшли своє підтвердження під час розгляду справи в апеляційному порядку, у зв`язку з чим оскаржуване рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про часткове, з урахуванням заяви про зміну предмета позову, задоволення позовних вимог, а апеляційні скарги, - частковому задоволенню.

Судові витрати зі сплати судового збору відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "ДМК Дніпромлин".

Керуючись ст.ст. 129, 269, п. 2 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 277, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Пирятинський делікатес" та АТ "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" АТ "Українська залізниця" - задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 22.02.2024 у справі № 910/7257/23 скасувати та прийняти нове рішення про часткове задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Пирятинський делікатес" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДМК Дніпромлин" про зобов`язання повернути майно.

3. Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "ДМК Дніпромлин" (адреса: 04053, м. Київ вул. Кудрявська, буд. 3/5, на 4-му поверху, кімната № 40, за планом четвертого поверху кімн. № 12; ідентифікаційний код - 43846603) повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Пирятинський делікатес" (адреса: 37050, Полтавська обл., Лубенський р-н, с. Дейманівка, вул. Наглого Марка, буд. 46; ідентифікаційний код - 36313601) пшеницю м`яку 3-го класу обсягом 123,51 метричних тон вартістю 1 025 132,76 грн. (один мільйон двадцять п`ять тисяч сто тридцять дві гривні 76 копійок) з ПДВ.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДМК Дніпромлин" (адреса: 04053, м. Київ вул. Кудрявська, буд. 3/5, на 4-му поверху, кімната № 40, за планом четвертого поверху кімн. № 12; ідентифікаційний код - 43846603) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Пирятинський делікатес" (адреса: 37050, Полтавська обл., Лубенський р-н, с. Дейманівка, вул. Наглого Марка, буд. 46; ідентифікаційний код - 36313601) суму судового збору за подачу позову в розмірі 15 376,99 грн. (п`ятнадцять тисяч триста сімдесят шість гривень 99 копійок).

5. В іншій частині позову відмовити.

6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДМК Дніпромлин" (адреса: 04053, м. Київ вул. Кудрявська, буд. 3/5, на 4-му поверху, кімната № 40, за планом четвертого поверху кімн. № 12; ідентифікаційний код - 43846603) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Пирятинський делікатес" (адреса: 37050, Полтавська обл., Лубенський р-н, с. Дейманівка, вул. Наглого Марка, буд. 46; ідентифікаційний код - 36313601) витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги в розмірі 23 065,48 грн. (двадцять три тисячі шістдесят п`ять гривень 48 копійок).

7. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДМК Дніпромлин" (адреса: 04053, м. Київ вул. Кудрявська, буд. 3/5, на 4-му поверху, кімната № 40, за планом четвертого поверху кімн. № 12; ідентифікаційний код - 43846603) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (адреса юридичної особи: 03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, буд. 5; ідентифікаційний код - 40075815) в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (адреса: 49038, Дніпопетровьска обл., м. Дніпро, просп. Дмитра Яворницького, буд. 108; ідентифікаційний код - 40081237) витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги в розмірі 23 065,48 грн. (двадцять три тисячі шістдесят п`ять гривень 48 копійок).

8. Доручити Господарському суду міста Києва видати накази на виконання постанови Північного апеляційного господарського суду.

9. Справу № 910/7257/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, що передбачені ст.ст. 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 30.09.2024 (з урахуванням часу перебування судді Євсікова О.О. у відпустці).

Головуючий суддя С.О. Алданова

Судді В.А. Корсак

О.О. Євсіков