Постанова

від 26.09.2024 по справі 918/236/24

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2024 року Справа №918/236/24

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Мельник О.В.

суддя Олексюк Г.Є.

суддя Петухов М.Г.

секретар судового засідання Стафійчук К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненське Аграрне Підприємство" на рішення Господарського суду Рівненської області від 16.05.2024 (суддя Романюк Ю.Г., повний текст рішення складено 27.05.2024)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрі Транс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненське Аграрне Підприємство"

про стягнення 6 158 981,60 грн

за участю представників:

позивача - Бляшина М.С.,

відповідача - не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 16.05.2024 позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненське аграрне підприємство" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрі Транс" 6158981,60 грн та 73907,78 грн судового збору.

Суд першої інстанції встановив, що зобов`язання між сторонами виникли з договору про надання послуг по перевезенню вантажів №20-07-2020-3, за умовами якого ТОВ "Агрі Транс" як виконавець надав, а ТОВ "Рівненське аграрне підприємство" як замовник прийняв без зауважень послуги на 6158981,60 грн, проте станом на момент звернення доказів оплати цих коштів відповідачем не представлено.

Враховуючи, що роботи були прийняті відповідачем у жовтні-листопаді 2023 року, то станом на момент звернення з позовною заявою строк сплати вказаної заборгованості вважається таким, що настав. За таких обставин, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Північно-західного апеляційного господарського суду, в якій просить оскаржуване рішення скасувати, та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Апелянт, зокрема, вказує, що п.2.3.1. та 3.2. договору сторони погодили направлення на адресу замовника рахунків на оплату по факсимільному (електронному) зв`язку, з наступною відправкою оригіналів, що передуватиме оплаті послуг.

Відтак, за відсутності доказів надсилання (надання) на адресу замовника таких рахунків вважається не доведеним та не підтвердженим факт настання моменту з якого в останнього виникло грошове зобов`язання за договором про надання послуг по перевезенню вантажів №20-07-2020-3 від 20.07.2020 року.

Вважає, що суд в оскаржуваному рішенні не з`ясував питання щодо ненадання виконавцем замовнику рахунків на оплату послуг, не надав оцінки аргументам відповідача щодо вказаних обставин та ухвалив рішення з неправильним застосуванням ст.526, 628, 627, 628 Цивільного кодексу України.

У відповідності до ст.263 ГПК України позивач подав відзив на апеляційну скаргу, у якому вказує, що п.3.2. договору сторони визначили чіткий строк виконання відповідачем зобов`язання з оплати за отримані послуги, зі спливом якого у позивача виникає право вимоги щодо стягнення боргу.

Із врахуванням правових висновків Верховного Суду, вважає, що обов`язок відповідача оплатити вартість наданих йому позивачем послуг виникає в силу закону (ст.903 та ч.1 ст.909 ЦК України, ч.1 ст.307 та ст.311 ГК України) та не залежить від факту виставлення позивачем рахунку на оплату відповідачем вартості наданих послуг.

Крім того, звертає увагу на акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2023 по 24.11.2023, підписаний сторонами, та яким підтверджено відображення у обліку обох суб`єктів господарювання як факту надання послуг та часткової оплати, так і факту наявності заборгованості відповідача перед позивачем у сумі 6158981,60 грн.

Позивач просив апеляційну скаргу ТОВ "Рівненське аграрне підприємство" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Рівненської області від 16.05.2024 - без змін.

У судове засідання, призначене на 26.09.2024 року, відповідач не забезпечив явку повноважного представника, хоча належним чином повідомлявся про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги (т.2, а.с.2-4).

Відповідно до ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (ч.3 ст.202 ГПК України).

Враховуючи те, що судом вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення сторін у справі про день, час та місце розгляду справи, приймаючи до уваги, що правова позиція відповідача, викладена в апеляційній скарзі, і про її зміну апелянт будь-яких заяв або клопотань не подавав, зважаючи на строк розгляду апеляційної скарги, визначений ч.1 ст.273 ГПК України, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу в даному судовому засіданні у відповідності до вимог ст.269 ГПК України.

Відповідно до ч.1, 4 ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши апеляційну скаргу в межах вимог та доводів наведених в них, відзив на апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 20.07.2020 між ТОВ "Агрі Транс" (виконавець) та ТОВ "Рівненське аграрне підприємство" (замовник) укладено договір про надання послуг по перевезенню вантажів № 20-07-2020-3 (т.1, а.с.166-167), згідно з п.1.1. якого виконавець зобов`язався доставити автомобільним транспортом довірений йому замовником вантаж (згідно із товарно-транспортною накладною форма № 1-ТН або іншої форми, яка містить всі обов`язкові реквізити визначені законодавством для ТТН надалі перевізний документ) з місця відправлення до пункту призначення по маршруту, вказаному замовником, та видати вантаж уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувач), а замовник зобов`язався сплатити плату за перевезення вантажу.

Відповідно до п.1.4. договору, вартість послуг узгоджується сторонами засобами факсимільного зв`язку та/або електронною поштою та фіксується в акті прийому-передачі надання послуг (виконаних робіт).

Виконавець зобов`язаний надати замовнику по факсимільному (електронному) зв`язку з наступною відправкою оригіналів, після виконання послуг по перевезенню вантажів рахунок на оплату, акт про надані послуги, податкову накладну виключно в електронній формі, товарно-транспортну накладу з відміткою вантажоодержувача (п.2.3.1. договору).

За умовами п.2.5. договору, прийом-передача наданих послуг здійснюється шляхом підписання сторонами акту прийому-передачі наданих послуг із зазначенням кількості вантажів і вартості перевезення у двох екземплярах по одному для обох сторін. Датою складання акта прийому-передачі наданих послуг або виконаних робіт є дата його двостороннього підписання.

Згідно з п.3.1. договору, вартість послуг визначається сторонами за домовленістю за фактом їх надання за результатами кожного календарного місяця та фіксується в актах про надані послуги. Акти прийому-передачі наданих послуг підписуються сторонами не пізніше 15 числа місяця, наступного за календарним місяцем в якому фактично надавалися послуги.

Пунктом 3.2 договору передбачено, що оплата послуг здійснюється протягом 14 банківських днів з моменту підписання акта про надані послуги на підставі рахунку виконавця, але не раніше реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних належним чином виписаної податкової накладної виключно в електронній формі у порядку, визначеному законодавством, з накладенням електронного підпису уповноваженої особи виконавця.

Оплата послуг за цим договором здійснюється в безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів, належних до сплати, на поточний рахунок виконавця (п.3.4. договору).

Відповідно до п.5.3. договору, цей договір набуває чинності з моменту його укладення та діє до моменту двостороннього розірвання, а в частині виконання сторонами взятих на себе по договору зобов`язань до моменту їх повного виконання сторонами.

Додатковими угодами №1 від 12.02.2021 (т.1, а.с.168), №2 від 20.07.2021 (т.1, а.с.169) та №3 від 20.07.2023 (т.1, а.с.170) вносились зміни в договір, зокрема, щодо вартості послуг виконавця за певними маршрутами.

На виконання умов договору виконавець здійснював перевезення вантажів замовнику, а замовник здійснював оплату наданих послуг, що підтверджується відповідними товаро-транспортними накладними, актами здачі-приймання робіт (надання послуг) та реєстрацією податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно акта звірки взаємних розрахунків, підписаного сторонами за період з 01.01.2023 по 24.11.2023, на початок періоду за ТОВ "Рівненське аграрне підприємство " по розрахунках за надані послуги по договору існувала заборгованість 2 947 319,13 грн (т.1, а.с.33).

У період 01.01.2023 по 24.11.2023 ТОВ "Агрі Транс" додатково надало послуг на 14589521,45 грн, в тому числі і за спірними актами здачі-приймання робіт (т.1, а.с.10-12):

- № 629 від 10.09.2023 на суму 2 905 966,46 грн;

- № 645 від 15.09.2023 на суму 1 293 354,13 грн;

- № 664 від 30.09.2023 на суму 691 665,20 грн;

- № 665 від 30.09.2023 на суму 176 995,80 грн;

- № 675 від 19.10.2023 на суму 2 960 966,46 грн.

Разом з тим, ТОВ "Рівненське аграрне підприємство" частково оплатило надані послуги в сумі 11 377 858,98 грн, з огляду на що в нього виникла заборгованість - 6158981,60 грн.

Враховуючи несплату вказаної заборгованості замовником у добровільному порядку, ТОВ "Агрі Транс" звернулось з даним позовом до суду.

Аналізуючи встановлені обставини справи та надаючи їм оцінку в процесі апеляційного перегляду справи по суті заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно зі ст.509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язання виникають із підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.

Відповідно до ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

За змістом положень статей 626, 627 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За приписами ст.525, 526, 629 ЦК України та ст.193 Господарського кодексу України (далі ГК України), договір є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Правовідносини сторін виникли на підставі договору про надання послуг по перевезенню вантажів №20-07-2020-3 від 20.07.2020 року, який за своєю правовою природою є договором надання послуг.

Враховуючи презумпцію правомірності правочину, передбачену ст.204 ЦК України, яка не спростована жодною стороною, та відповідно відсутність обставин визнання недійсним договору, договір про надання послуг по перевезенню вантажів №20-07-2020-3 від 20.07.2020 вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки та є підставою для виникнення у сторін господарських зобов`язань відповідно до положень ст.173, 174 ГК України та ст.11, 202, 509 ЦК України.

Відповідно до ст.901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За умовами ч.1 ст.903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Пунктом 3.2. договору сторони передбачили, що замовник зобов`язується оплатити виконані роботи протягом 14 банківських днів з моменту підписання акту про надані послуги на підставі рахунку виконавця, але не раніше реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних належним чином виписаної податкової накладної виключно в електронній формі у порядку, визначеному законодавством, з накладенням електронного підпису уповноваженої особи виконавця.

Апеляційним судом встановлено, що за умовами укладеного договору про надання послуг по перевезенню вантажів №20-07-2020-3 від 20.07.2020, у період 10.09.2023-19.10.2023 ТОВ "Агрі Транс" як виконавець надало, а ТОВ "Рівненське аграрне підприємство" як замовник прийняло послуги на загальну суму 8 028 157,23 грн, що підтверджується відповідними актами здачі-приймання робіт (т.1, а.с.10-12), підписаними обома сторонами та скріпленими їх печатками.

Будь-яких зауважень, застережень чи претензій щодо перевезення вантажу з боку замовника вказані акти не містять, що свідчить про прийняття ним наданих послуг.

Позивач, виконуючи свій обов`язок, визначений п.3.2. договору, здійснив реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних (т.1, а.с.19-27). Натомість, замовник лише частково оплатив надані послуги, у зв`язку з чим в нього утворилась заборгованість.

Актом звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2023 по 24.11.2023 сторони підтвердили факт наявності заборгованості замовника перед виконавцем на суму 6158981,60 грн (т.1, а.с.33).

Вказаний акт звірки, підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений їх печатками, а тому приймається апеляційним судом як належний та допустимий доказ у розумінні ст.76, 77 ГПК України у спірних правовідносинах на підтвердження наявності заборгованості відповідача та її розміру.

Колегія суддів враховує, що у відповідності до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 04.12.2019 у справі №916/1727/17 підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу.

Водночас, доказів в підтвердження сплати наявної заборгованості відповідачем суду не надано та матеріали справи не містять, оскільки останній вважає, що строк такої оплати не настав у зв`язку з ненаданням позивачем рахунків, які є підставою для оплати наданих послуг згідно п.3.2. договору.

Оцінюючи вказані доводи апелянта, апеляційний суд зауважує, що за своєю правовою природою рахунок на оплату товару не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за надані послуги, тобто, носить інформаційний характер.

Ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні приписів ст.212 ЦК України та не є простроченням кредитора у розумінні ст.613 ЦК України, а тому не звільняє відповідача від обов`язку оплатити товар (аналогічна правова позиція, викладена в постановах Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №910/32579/15, від 29.08.2019 у справі №905/2245/17, від 29.04.2020 у справі №915/641/19).

Таким чином, хоча в договорі й зазначено, що оплата здійснюється на підставі рахунку, однак за змістом ст.901, 903 ЦК України та п.3.2. договору така умова договору не змінює строк виконання грошового зобов`язання, який обчислюється з моменту підписання акту про надані послуги та відповідно прийняття наданих послуг замовником.

Колегія суддів також звертає увагу, що платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за надані послуги, містяться в актах здачі-приймання робіт (т.1, а.с.10-12), які підписані замовником та скріплені його печаткою, та є аналогічними згідно рахунків на оплату (т.1, а.с.6-9), отримання яких заперечує відповідач, що спростовує відповідні доводи апелянта.

Крім того, судом враховується, що договір відповідачем виконувався та оплата наданих послуг частково здійснювалась, що підтверджується актом звірки та відповідно свідчить про обізнаність замовника щодо платіжних реквізитів, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за надані послуги.

Враховуючи викладене, приймаючи до уваги встановлений факт надання послуг ТОВ "Агрі Транс" для ТОВ "Рівненське аграрне підприємство" на виконання договору про надання послуг по перевезенню вантажів № 20-07-2020-3 від 20.07.2020 року, зважаючи на виконання позивачем свого обов`язок, визначеного договором, щодо надання послуг та реєстрації податкових накладних в ЄРПН як умов проведення з ним розрахунків, у відповідача в силу приписів ст.901, 903 ЦК України та п.3.2. договору виник кореспондуючий обов`язок здійснити оплату за надані послуг, а тому відповідно нездійснення оплати у строк, визначений п.3.2. договору, є порушенням договірних зобов`язань ТОВ "Рівненське аграрне підприємство".

Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову у повному обсязі та стягнення з відповідача заборгованості в сумі 6158981,60 грн.

Доводи апелянта про порушення судом першої інстанції процесуальних норм у зв`язку з долученням копії договору про надання послуг по перевезенню вантажів №20-07-2020-3 від 20.07.2020 року, який не був поданий позивачем разом з позовною заявою, не заслуговують на увагу та не приймаються апеляційним судом з огляду на таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 80 ГПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Разом з тим, ч.1, 3 ст.166 ГПК України передбачено, що у відповіді на відзив позивач викладає свої пояснення, міркування та аргументи щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень та мотиви їх визнання або відхилення. До відповіді на відзив застосовуються правила, встановлені ч.3-6 ст.165 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.6 ст.165 ГПК України, до відзиву додаються докази, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 01.04.2024 року позивачем до відповіді на відзив додано копію договору про надання послуг по перевезенню вантажів №20-07-2020-3 від 20.07.2020 (т.1, а.с.159-170), яка долучена господарським судом до матеріалів справи.

Зважаючи на викладене, приймаючи до уваги принцип змагальності сторін, передбачений ст.13 ГПК України, та реалізацію позивачем свого процесуального права на подачу доказів та доведення обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, у строк передбачений ст.165, 166 ГПК, колегія суддів вважає, що у суду першої інстанції були відсутні правові підстави не приймати до матеріалів справи копію договору про надання послуг по перевезенню вантажів №20-07-2020-3 від 20.07.2020 року як доказ та відповідно не досліджувати його під час розгляду справи по суті.

У силу приписів ч.1 ст.276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, зазначені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та досліджені судом апеляційної інстанції в розумінні ст.73, 76-79, 86 ГПК України.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції на підставі сукупності досліджених доказів повно з`ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи ґрунтуються на помилковому тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права та зводяться до переоцінки встановлених судом першої інстанції обставин справи.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про залишення рішення Господарського суду Рівненської області від 16.05.2024 без змін, з огляду на що апеляційна скарга ТОВ "Рівненське аграрне підприємство" задоволенню не підлягає.

Оскільки відсутні підстави для скасування рішення суду першої інстанції, судовий збір за подачу апеляційної скарги покладається на скаржника згідно ст.129 ГПК України.

Керуючись ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення Господарського суду Рівненської області від 16.05.2024 у справі №918/236/24 залишити без змін, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненське Аграрне Підприємство" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений "02" жовтня 2024 р.

Головуючий суддя Мельник О.В.

Суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Петухов М.Г.