Рішення

від 25.09.2024 по справі 910/4471/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

25.09.2024Справа № 910/4471/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Андреїшиної І.О., за участю секретаря судового засідання Березовської С.В., розглянувши матеріали господарської справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будгенсервіс" (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 15, ідентифікаційний код 39097610)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "МБГ ІНЖИНІРИНГ" (01042, м. Київ, вул. Чигоріна, 55, ідентифікаційний код 38488450)

про стягнення 213 312,19 грн,

Представники учасників судового процесу:

Від позивача: Козачишена Л.А.

Від відповідача: Бубнова Л.О.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Будгенсервіс" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "МБГ ІНЖИНІРИНГ" про стягнення заборгованості за договором підряду № АН-СП-222 від 17.10.2019 у розмірі 213 312,19 грн, з яких 129 252,59 грн основного боргу; 35 862,21 грн інфляційних втрат, 9 497,39 грн трьох відсотків річних та 38 700,00 грн пені.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 15.04.2024 залишив позов без руху, надав строк для усунення недоліків позову у встановлений спосіб.

17.04.2024 від позивача через відділ діловодства суду надійшли матеріали на виконання вимог ухвали суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.04.2024 відкрито провадження у справі № 910/4471/24 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання); встановлено сторонам строки на подання заяв по суті спору.

03.06.2024 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

04.06.2024 до суду від відповідача надійшла заява про долучення заяви свідка до матеріалів справи.

03.07.2024 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив.

09.07.2024 до суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

15.07.2024 через відділ діловодства суду відповідачем подано клопотання про витребування доказів.

В свою чергу, під час дослідження наявних в матеріалах справи доказів, судом було встановлено, що даний спір не може бути вирішений по суті без виклику учасників справи в засідання в межах спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.07.2024 розгляд справи № 910/4471/24 постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 14.08.2024.

08.08.2024 засобами поштового зв`язку від позивача надійшли заперечення на клопотання про витребування доказів.

У засіданні суду 14.08.2024 представник відповідача підтримав клопотання про витребування доказів, просив його задовольнити.

Представник позивача заперечив щодо даного клопотання у відповідності до наданих письмових заперечень.

Розглянувши дане клопотання про витребування доказів, суд його відхиляє у зв`язку з тим, що документи, які просить витребувати відповідач у клопотанні не вплинуть на встановлення фактичних обставин у справі для правильного вирішення спору.

У підготовчому засіданні 14.08.2024 присутніми представниками учасників судового процесу надано усні пояснення щодо можливості закриття підготовчого провадження та про призначення справи до розгляду по суті.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.08.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 25.09.2024.

У судовому засіданні 25.09.2024 представником відповідача повідомлено, що останнім 24.09.2024 було подано клопотання про поновлення Товариству з обмеженою відповідальністю "МБГ ІНЖИНІРИНГ" пропущеного процесуального строку для подання доказів та приєднання до матеріалів справи додаткових доказів та клопотання про зобов`язання позивача з дотриманням вимог статті 90 ГПК України надати вичерпні відповіді у формі заяви свідка за підписом належної особи, а також з наданням відповідних доказів.

Представник позивача у судовому засіданні 25.09.2024 проти задоволення даних клопотань заперечив та просив відмовити у їх задоволені.

Суд на місці ухвалив відхилити дані клопотання, з огляду на те, що клопотання про приєднання до матеріалів справи додаткових доказів та клопотання про зобов`язання позивача з дотриманням вимог статті 90 ГПК України надати вичерпні відповіді у формі заяви свідка мали бути подані на підготовчій стадії розгляду справи. Саме на стадії підготовчого провадження сторони мають можливість подати заяви з процесуальних питань та заяви по суті справи. Після закриття підготовчого провадження сторони не мають права подавати до суду жодних документів. Тобто, з призначення розгляду справи по суті в учасників судового процесу відсутні підстави для подання будь-яких нових доказів. Подання доказів на стадії підготовчого провадження є обґрунтованим, враховуючи необхідність надання права іншій стороні надати пояснення щодо таких доказів, тому подання доказів на стадії розгляду справи по суті позбавляє права іншої сторони на відповідні дії, що є порушенням принципу змагальності сторін.

Згідно з ст. 118 ГПК України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 2, 3 ст. 119 ГПК України, встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи.

Отже, оскільки строк для подання відповідачем доказів по справі наразі сплив, а можливість продовження такого строку на стадії розгляду справи по суті ГПК України не передбачена, господарський суд відмовляє у задоволенні клопотання представника відповідача про продовження строку для подання доказів.

Позивач у судовому засіданні 25.09.2024 підтримав заявлені позовні вимоги.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив у повному обсязі.

25.09.2024 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оглянувши оригінали документів, копії яких долучено до матеріалів справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

17 жовтня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Будгенсервіс" (далі - позивач, генпідрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «МБГ ІНЖИНІРИНГ» (далі - відповідач, підрядник) було укладено договір підряду № АН-СП-222 (далі - договір), відповідно до умов якого підрядник зобов`язався виконати роботи з влаштування систем водопостачання, каналізації та опалення, провести всі необхідні випробування та роботи із пусконалогодження в Житловому будинку № 3 з 4-го по 21-й поверхи включно на об`єкті генпідрядника: «Житловий комплекс з магазинами, офісами, приміщеннями побутового обслуговування та підземним паркінгом по вул. Боженка 75-77 (вул. Володимиро-Либідській 21-17, вул. Антоновича, 118) в Голосіївському районі м. Києва» (далі - об`єкт), а генпідрядник зобов`язався прийняти та оплатити виконанні роботи відповідно до умов договору.

Відповідно до п.2.1. договору строк виконання підрядником повного обсягу робіт становить 36 календарних днів з дати підписання сторонами акту передачі фронту робіт. Підрядник зобов`язаний виконати роботи, усунути можливі недоліки та передати виконанні роботи генпідряднику.

Відповідно до п.6.1. договору передача підрядником виконаних робіт і приймання їх генпідрядником здійснюється за Актом приймання виконаних підрядних робіт.

Відповідно до п.6.3. договору після завершення виконання робіт в повному обсязі підрядник надає замовнику (його уповноваженому представнику) в двох примірниках підписаний ним акт приймання-передачі виконаних підрядних робіт, та іншу виконавчу документацію.

Відповідно до п.8.2. договору якщо підрядник прострочить строк виконання робіт або усунення недоліків, підрядник сплачує генпідряднику пеню у розмірі 300,00 грн за кожен день прострочення.

Пунктом 12.3. договору встановлено, що договір може бути достроково розірваний за письмовим узгодженням сторін, або генпідрядником в односторонньому порядку, якщо підрядник не приступив до виконання робіт у визначений термін або порушив строк виконання робіт більше ніж на 7 (сім) днів, або неякісного виконання робіт (у разі відмови підрядника від усунення недоліків). В цьому випадку підрядник зобов`язаний протягом 5 (п`яти) днів з дня отримання письмового повідомлення про розірвання договору повернути генпідряднику сплачені останнім грошові кошти.

Відповідно до пункту 12.4. договору даний договір вважається розірваним на 3 (третій) календарний день з дня направлення генпідрядником відповідного письмового повідомлення підряднику.

18 жовтня 2019 року сторони підписали акт приймання-передачі фронту робіт та проектної документації (додаток № 2 до договору), без зауважень зі сторони підрядника.

Отже, підрядник повинен був виконати роботи. передбачені п.1.1. договору. в термін до 26 листопада 2019 року включно.

Відповідно до п.3.1. договору загальна ціна договору складається з вартості всіх виконаних та прийнятих належним чином робіт за актами приймання-передачі виконаних робіт на підставі «Одиничних розцінок» (додаток №1 до цього договору).

Згідно з приписами підпункту 4.2.1. договору авансування робіт може здійснюватися генпідрядником на підставі погоджених від підрядника письмових заявок-звітів на оплату якісно виконаних робіт протягом 7 (семи) банківських днів після отримання таких заявок- звітів, з вирахуванням від суми, вказаної в заявці, попередньо сплачених авансів.

Підпунктом 4.2.2. договору встановлено, що остаточний розрахунок замовник здійснює протягом 7 (семи) банківських днів після підписання сторонами акту приймання-передачі виконаних робіт.

21 листопада 2019 року між сторонами було підписано додаткову угоду №1 до договору на виконання додаткових робіт з монтажу системи KI, В1, ТЗ, В1 очищення, встановлення та підключення сан-тех приладів (на один типовий поверх) в житловому будинку № 3 на об`єкті будівництва.

Пунктом 2 додаткової угоди №1 було передбачено, що строк виконання додаткових робіт становить 18 календарних днів з дати підписання акту приймання- передачі фронту робіт.

Таким чином, позивач у позовній заяві зазначає, що роботи, передбачені додатковою угодою №1 від 21.11.2019 року, повинні бути виконані підрядником в термін до 10 грудня 2019 року.

21 листопада 2019 року сторони підписали акт приймання-передачі фронту робіт та проектної документації (додаток № 2 до додаткової угоди №1 до договору).

Відповідно до п. 3 додаткової угоди №1 ціна на виконання робіт за додатковою угодою №1 на типовому поверсі у Житловому будинку №3 становить - 74 821,82 грн, з ПДВ.

Так, позивач зазначає, що робота за додатковою угодою №1 станом на 02 квітня 2024 року підрядником виконані не в повному обсягу.

23 березня 2020 року між сторонами було підписано додаткову угоду №2 до договору на виконання додаткових робіт з монтажу розводки санвузлів на 24-му поверсі в Житловому будинку №2 на об`єкті будівництва.

Пунктом 2 додаткової угоди №2 від 23.03.2020 було передбачено, що строк виконання додаткових робіт становить 10 (десять) календарних днів з дати підписання акту приймання-передачі фронту робіт.

Згідно з п.4 додаткової угоди №1 авансування робіт може здійснюватися генпідрядником на підставі погоджених від підрядника письмових заявок-звітів на оплату якісно виконаних робіт протягом 7 (семи) банківських днів після отримання таких заявок- звітів, з вирахуванням від суми, вказаної в заявці, попередньо сплачених авансів.

Пунктом 5 додаткової угоди №1 встановлено, що остаточний розрахунок замовник здійснює протягом 7 (семи) банківських днів після підписання сторонами акту приймання-передачі виконаних робіт.

23 березня 2020 року сторони підписали акт приймання-передачі фронту робіт та проектної документації (додаток №2 до додаткової угоди №2 до договору).

Таким чином, позивач зазначає, що роботи, передбачені додатковою угодою №2 від 23.03.2020 року, повинні бути виконані підрядником в термін до 03 квітня 2020 року.

28 вересня 2020 року між сторонами було підписано додаткову угоду №3 до договору на виконання додаткових робіт з монтажу вузлу теплообмінника системи теплопостачання верхньої та нижньої зони житлового будинку №3 об`єкті будівництва.

Пунктом 2 додаткової угоди №3 від 28.09.2020 було передбачено, що строк виконання додаткових робіт становить 30 (тридцять) календарних днів з дати підписання Акту приймання-передачі фронту робіт.

28 вересня 2020 року сторони підписали акт приймання-передачі фронту робіт та проектної документації (додаток №2 до додаткової угоди №3 до договору).

Таким чином, позивач зазначає, що роботи, передбачені додатковою угодою №3 від 28.09.2020 року, повинні бути виконані підрядником в термін до 30 жовтня 2020 року.

Відповідно до п.3 додаткової угоди №3, ціна на виконання робіт за додатковою угодою №3 у Житловому будинку №3 становить - 65 000,00 грн з ПДВ (перелік яких передбачено договірною ціною (додаток №1 до додаткової угоди).

01 жовтня 2020 року сторонами було підписано додаткову угоду №4 до договору на виконання додаткових робіт з монтажу системи каналізації КІЗ та системи водопостачання В1, ТЗ, Т4 по санвузлам на типових поверхах з 4-го по 21-й поверх) в житловому будинку №3 на об`єкті будівництва відповідно до одиничних розцінок (додаток №1 до цієї додаткової угоди).

Пунктом 2 додаткової угоди №4 від 01.10.2020 було передбачено, що строк виконання додаткових робіт становить 60 (шістдесят) календарних днів з дати підписання сторонами додаткової угоди №4.

Таким чином, позивач зазначає, що роботи, передбачені додатковою угодою №4 від 01.10.2020 року повинні бути виконані підрядником в термін до 01 січня 2021 року.

Відповідно до пункту 3 даної додаткової угоди вартість робіт, виконаних за цією додатковою угодою, по кожному поверху буде визначатися сторонами на підставі об`єму фактично виконаних робіт, що фіксуються сторонами в актах приймання-передачі виконаних робіт, з урахуванням одиничних розцінок, що зазначені в додатку №1 до даної додаткової угоди.

Згідно з п.4 додаткової угоди №4 порядок розрахунків - генеральний підрядник перераховує підряднику протягом 7 (семи) банківських днів після виконання в повному обсягу робіт, передбачених цією додатковою угодою, на підставі підписання сторонами Акту приймання-передачі виконаних робіт.

Так, позивач зазначає, що роботи за додатковою угодою №4 станом на 02 квітня 2024 року підрядником виконані не в повному обсягу.

23 вересня 2021 року між сторонами було підписано додаткову угоду №5 до договору на виконання додаткових робіт з монтажу системи KI, В1, ТЗ, В1 очищення, встановлення та підключення сан-тех приладів з 4-го по 19-й поверхи в житловому будинку №5 на об`єкті будівництва відповідно до додатку №1 (договірна ціна) до цієї додаткової угоди.

Пунктом 2 додаткової угоди №5 від 23.09.2021 було передбачено, що строк виконання додаткових робіт на одному типовому поверсі становить 24 (двадцять чотири) календарних днів з дати підписання акту приймання-передачі фронту робіт.

23 вересня 2021 року сторони-підписали акт приймання-передачі фронту робіт та проектної документації (додаток № 2 до додаткової угоди № 5 до договору).

Таким чином, позивач зазначає, що роботи передбачені додатковою угодою №5 від 23.09.2021 року повинні бути виконанні підрядником в термін до 19 жовтня 2021 року.

Відповідно до п.3 додаткової угоди загальна вартість робіт за додатковою угодою №5 у житловому будинку №5 становить - 1 611 504,32 грн з ПДВ.

За приписами пункту 4 додаткової угоди №5 - вартість робіт на одному типовому поверсі у житловому будинку №5 становить 100 719,02 грн з ПДВ.

Таким чином, позивач у позовній заяві зазначає, що підрядником роботи за договором підряду № АН- СП-222 від 17.10.2019 року виконані не в повному обсязі.

Більше того, позивач зазначає, що протягом 2019-2021 років генпідрядник на виконання робіт, передбачених договором та додатковими угодами до нього, перерахував підряднику наступні грошові кошти, а саме:

- 25 листопада 2019 року перерахував підряднику платіж в розмірі 120 000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 3603 від 25.11.2019;

- 11 грудня 2019 року перерахував підряднику платіж в розмірі 28 489,56 гри, що підтверджується платіжною інструкцією № 3653 від 11.12.2019;

- 27 грудня 2019 року перерахував підряднику платіж в розмірі 205 192,82 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 3736 від 27.12.2019;

- 13 лютого 2020 року перерахував підряднику платіж в розмірі 217 685,42 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 3893 від 13.02.2020;

- 11 березня 2020 року перерахував підряднику платіж в розмірі 43 195,15 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 4012 від 11.03.2020;

- 25 березня 2020 року перерахував підряднику платіж в розмірі 18 901,08 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 4033 від 25.03.2020;

- 14 квітня 2020 року перерахував підряднику платіж в розмірі 28 500,47 грн, що підтверджується випискою по рахунку від 14.04.2020 Укрексімбанк (Док № 4085);

- 15 травня 2020 року перерахував підряднику платіж в розмірі 19 938,13 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 4150 від 15.05.2020;

- 05 червня 2020 року перерахував підряднику платіж в розмірі 57 10,79 гри, що підтверджується платіжною інструкцією № 4257 від 05.06.2020;

- 17 червня 2020 року перерахував підряднику платіж в розмірі 100 000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 4294 від 17.06.2020;

- 06 липня 2020 року перерахував підряднику платіж в розмірі 150 000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 4429 від 06.07.2020;

- 16 липня 2020 року перерахував підряднику платіж в розмірі 21 589,78 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 82 від 16.07.2020;

- 25 серпня 2020 року перерахував підряднику платіж в розмірі 60 000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 442 від 25.08.2020;

- 18 вересня 2020 року перерахував підряднику платіж в розмірі 59 662,29 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 731 від 18.09.2020;

- 12 жовтня 2020 року перерахував Підряднику платіж в розмірі 177 565,69 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 984 від 12.10.2020;

- 20 жовтня 2020 року перерахував підряднику платіж в розмірі 64 335,86 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 1047 від 20.10.2020;

- 05 листопада 2020 року перерахував підряднику платіж в розмірі 75 000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 1242 від 05.11.2020;

- 07 грудня 2020 року перерахував підряднику платіж в розмірі 85 386,57 гри, що підтверджується платіжною інструкцією № 1517 від 07.12.2020;

- 30 грудня 2020 року перерахував підряднику платіж в розмірі 21 802,11 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 1726 від 30.12.2020;

- 21 квітня 2021 року перерахував підряднику платіж в розмірі 69 540,77 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 2461 від 21.04.2021;

- 27 травня 2021 року перерахував підряднику платіж в розмірі 488,39 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 2700 від 27.05.2021;

- 27 травня 2021 року перерахував підряднику платіж в розмірі 19 511,61 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 2699 від 27.05.2021;

- 26 липня 2021 року перерахував підряднику платіж в розмірі 59 446,63 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 3205 від 26.07.2021.

Разом з тим, позивач зазначає, що підрядник виконав робіт за договором на загальну суму 1 574 086,51 грн.

Таким чином, за твердженнями позивача, підрядник роботи в повному обсягу не виконав, тому переплата за невиконані роботи становить 129 252,59 грн з ПДВ.

За договором і додатковими угодами строки виконання робіт настають в різні дати, а саме: термін виконання робіт за договором встановлено до 26.11.2019 року, термін виконання робіт за додатковою угодою №1 встановлено до 10.12.2019 року, термін виконання робіт за додатковою угодою №2 встановлено до 03.04.2020 року, термін виконання робіт за додатковою угодою №3 встановлено до 30.10.2020 року, термін виконання робіт за додатковою угодою №4 встановлено до 01.01.2021 року, термін виконання робіт за додатковою угодою №5 встановлено до 19.10.2021 року.

04 серпня 2023 року за вих. № 62 ТОВ «Будгенсервіс» було надіслано на адресу відповідача повідомлення про усунення недоліків у виконаних роботах за договором підряду № АН-СП-222 від 17.10.2019 року, проте станом на 09.04.2024 року недоліки не були усунуті, грошові кошти у сумі 129 252,59 грн позивачу не повернуті, відповіді не надано. Докази надсилання містяться в матеріалах справи.

26 березня 2024 року позивач направив на адресу відповідача повідомлення про дострокове розірвання договору підряду № АН-СП-222 від 17.10.2019 року та повернення сплачених грошових коштів в сумі 129 252,59 грн (вих. 26/03 від 26.03.2024 року). Разом з повідомленням позивач направив акти звірки взаєморозрахунків в 2-х екземплярах. Отримання відповідачем даного повідомлення підтверджується інформацією з офіційного сайту «Укрпошта» - відправлення вручено 02.04.2024 року.

З огляду на вищевикладене, позивач у позовній заяві зазначає, що з 30 березня 2024 року договір підряду № АН-СП-222 від 17.10.2019 року та додаткові угоди до нього є розірваним.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що у відповідача існує зобов`язання перед позивачем щодо повернення 129 252,59 грн грошових коштів, стягнення 35 862,21 грн інфляційних втрат, 9 497,39 грн трьох відсотків річних, та 38 700,00 грн пені.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За приписами ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або спроби її визначення.

Відповідно до ст. 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Судом встановлено, що позивач сплатив відповідачу за договором підряду №АН-СП-222 від 17.10.2019 року грошові кошти в загальній сумі 1703 339,10 грн, що підтверджується:

- платіжною інструкцією № 3603 від 25.11.2019;

- платіжною інструкцією № 3653 від 11.12.2019;

- платіжною інструкцією № 3736 від 27.12.2019;

- платіжною інструкцією № 3893 від 13.02.2020;

- платіжною інструкцією № 4012 від 11.03.2020;

- платіжною інструкцією № 4033 від 25.03.2020;

- випискою по рахунку від 14.04.2020 Укрексімбанк (Док № 4085);

- платіжною інструкцією № 4150 від 15.05.2020;

- платіжною інструкцією № 4257 від 05.06.2020;

- платіжною інструкцією № 4294 від 17.06.2020;

- платіжною інструкцією № 4429 від 06.07.2020;

- платіжною інструкцією № 82 від 16.07.2020;

- платіжною інструкцією № 442 від 25.08.2020;

- платіжною інструкцією № 731 від 18.09.2020;

- платіжною інструкцією № 984 від 12.10.2020;

- платіжною інструкцією № 1047 від 20.10.2020;

- платіжною інструкцією № 1242 від 05.11.2020;

- платіжною інструкцією № 1517 від 07.12.2020;

- платіжною інструкцією № 1726 від 30.12.2020;

- платіжною інструкцією № 2461 від 21.04.2021;

- платіжною інструкцією № 2700 від 27.05.2021;

- платіжною інструкцією № 2699 від 27.05.2021;

- платіжною інструкцією № 3205 від 26.07.2021.

Відповідно до ч. 1 ст. 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Так, з матеріалів справи вбачається, що термін виконання робіт за договором підряду №АН-СП-222 було встановлено до 26.11.2019 року, термін виконання робіт за додатковою угодою №1 було встановлено до 10.12.2019 року, термін виконання робіт за додатковою угодою №2 було встановлено до 03.04.2020 року, термін виконання робіт за додатковою угодою №3 було встановлено до 30.10.2020 року, термін виконання робіт за додатковою угодою №4 було встановлено до 01.01.2021 року та термін виконання робіт за додатковою угодою №5 встановлено до 19.10.2021 року.

Відповідно до п.6.1. договору передача підрядником виконаних робіт і приймання їх генпідрядником здійснюється за Актом приймання виконаних підрядних робіт.

Відповідно до п.6.3. договору після завершення виконання робіт в повному обсязі підрядник надає замовнику (його уповноваженому представнику) в двох примірниках підписаний ним акт приймання-передачі виконаних підрядних робіт, та іншу виконавчу документацію.

Так, судом встановлено, що протягом 2019-2021 років між позивачем та відповідачем було підписано ряд актів приймання-передачі виконаних робіт в рамках договору та додаткових угод до нього, а саме:

- 30 листопада 2019 року сторони підписали Акт №1 приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2019 року на суму - 29 697,91 грн;

- 30 листопада 2019 року сторони підписали Акт №2 приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2019 року на суму - 29 697,91 грн;

- 30 листопад 2019 року сторони підписали Акт №3 приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2019 року на суму - 89 093,74 грн;

- 31 грудня 2019 року сторони підписали Акт №5 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2019 року на суму - 44 102,52 грн;

- 31 грудня 2019 року сторони підписали Акт №6 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2019 року на суму - 12 600,72 грн;

- 31 грудня 2019 року сторони підписали Акт №7 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2019 року на суму - 148 489,56 грн;

- 31 січня 2020 року сторони підписали Акт № 9 приймання виконаних будівельних робіт за січень 2020 року на суму - 192 483,98 грн;

- 31 січня 2020 року сторони підписали Акт № 10 приймання виконаних будівельних робіт за січень 2020 року на суму - 25 201,44 грн;

- 29 лютого 2020 року сторони підписали Акт №1 приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2020 року на суму - 36 843,86 грн;

- 29 лютого 2020 року сторони підписали Акт №2 приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2020 року на суму - 6 351,29 грн;

- 29 лютого 2020 року сторони підписали Акт №14 приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2020 року на суму - 18 901,08 грн;

- 31 березня 2020 року сторони підписали Акт № 01-03 приймання виконаних будівельних робіт за березень 2020 року на суму - 28 500,47 грн;

- 30 квітня 2020 року сторони підписали Акт №22 приймання виконаних будівельних робіт за квітень 2020 року на суму - 7 075,52 грн;

- 30 квітня 2020 року сторони підписали Акт №24 приймання виконаних будівельних робіт за квітень 2020 року на суму - 12 862,61 грн;

- 31 травня 2020 року сторони підписали Акт №1 приймання виконаних будівельних робіт за травень 2020 року на суму - 11 760,00 грн;

- 31 травня 2020 року сторони підписали Акт №2 приймання виконаних будівельних робіт за травень 2020 року на суму - 8 369,09 грн;

- 31 травня 2020 року сторони підписали Акт №3 приймання виконаних будівельних робіт за травень 2020 року на суму - 25 217,70 грн;

- 31 травня 2020 року сторони підписали Акт №5 приймання виконаних будівельних робіт за травень 2020 року на суму - 11 760,00 грн;

- 30 червня 2020 року сторони підписали Акт №8 приймання виконаних будівельних робіт за червень 2020 року на суму - 21 589,78 грн;

- 31 серпня 2020 року сторони підписали Акт №13 приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2020 року на суму - 1 915,20 грн.

- 31 серпня 2020 року сторони підписали Акт №11 приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2020 року на суму - 8 369,09 грн;

- 31 серпня 2020 року сторони підписали Акт №12 приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2020 року на суму - 8 369,09 грн;

- 31 серпня 2020 року сторони підписали Акт №10 приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2020 року на суму - 8 369,09 грн;

- 31 серпня 2020 року сторони підписали Акт №14 приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2020 року на суму - 12 776,21 грн;

- 31 серпня 2020 року сторони підписали Акт №15 приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2020 року на суму - 12 776,21 грн;

- 31 серпня 2020 року сторони підписали Акт №16 приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2020 року на суму - 12 776,21 грн;

- 31 серпня 2020 року сторони підписали Акт №17 приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2020 року на суму - 12 776,21 грн;

- 31 серпня 2020 року сторони підписали Акт №18 приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2020 року на суму - 12 776,21 грн;

- 31 серпня 2020 року сторони підписали Акт №19 приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2020 року на суму - 12 776,21 грн;

- 31 серпня 2020 року сторони підписали Акт №20 приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2020 року на суму - 12 776,21 грн;

- 31 серпня 2020 року сторони підписали Акт №22 приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2020 року на суму - 24 512,72 грн;

- 31 серпня 2020 року сторони підписали Акт №23 приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2020 року на суму - 24 512,72 грн;

- 31 серпня 2020 року сторони підписали Акт №24 приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2020 року на суму - 24 512,72 грн;

- 31 серпня 2020 року сторони підписали Акт №25 приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2020 року на суму - 24 512,72 грн;

- 31 серпня 2020 року сторони підписали Акт №26 приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2020 року на суму - 24 512,72 грн;

- 31 серпня 2020 року сторони підписали Акт №27 приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2020 року на суму - 24 512,72 грн;

- 31 серпня 2020 року сторони підписали Акт №28 приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2020 року на суму - 24 512,72 грн;

- 31 серпня 2020 року сторони підписали Акт №29 приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2020 року на суму - 24 512,72 грн;

- 31 серпня 2020 року сторони підписали Акт №30 приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2020 року на суму - 24 512,72 грн;

- 31 серпня 2020 року сторони підписали Акт №31 приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2020 року на суму - 24 512,72 грн;

- 31 серпня 2020 року сторони підписали Акт №35 приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2020 року на суму - 12 752,72 грн;

- 31 жовтня 2020 року сторони підписали Акт №33 приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2020 року на суму - 12 776,21 грн;

- 31 жовтня 2020 року сторони підписали Акт №21 приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2020 року на суму - 12 776,21 грн;

- 31 жовтня 2020 року сторони підписали Акт №32 приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2020 року на суму - 24 512,72 грн;

- 31 жовтня 2020 року сторони підписали Акт №34 приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2020 року на суму - 24 512,72 грн;

- 31 жовтня 2020 року сторони підписали Акт №42 приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2020 року на суму - 13 011,07 грн;

- 31 жовтня 2020 року сторони підписали Акт №43 приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2020 року на суму - 13 011,07 грн;

- 31 жовтня 2020 року сторони підписали Акт №44 приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2020 року на суму - 8 369,09 грн;

- 31 жовтня 2020 року сторони підписали Акт №45 приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2020 року на суму - 8 369,09 грн;

- 31 жовтня 2020 року сторони підписали Акт №48 приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2020 року на суму - 8 369,09 грн;

- 31 жовтня 2020 року сторони підписали Акт №49 приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2020 року на суму - 13 234,27 грн;

- 31 жовтня 2020 року сторони підписали Акт №50 приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2020 року на суму - 13 234,27 грн;

- 30 листопада 2020 року сторони підписали Акт №54 приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2020 року на суму - 13 234,27 грн.

- 30 листопада 2020 року сторони підписали Акт №55 приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2020 року на суму - 8 369,09 грн;

- 30 листопада 2020 року сторони підписали Акт №56 приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2020 року на суму - 8 369,09 грн;

- 30 листопада 2020 року сторони підписали Акт №57 приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2020 року на суму - 8 369,09 грн;

- 30 листопада 2020 року сторони підписали Акт №58 приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2020 року на суму - 8 369,09 грн;

- 30 листопада 2020 року сторони підписали Акт №59 приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2020 року на суму - 8 369,09 грн;

- 30 листопада 2020 року сторони підписали Акт №60 приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2020 року на суму - 8 369,09 грн;

- 30 листопада 2020 року сторони підписали Акт №61 приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2020 року на суму - 8 369,09 грн;

- 30 листопада 2020 року сторони підписали Акт №62 приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2020 року на суму - 13 234,27 грн;

- 31 грудня 2020 року сторони підписали Акт №63 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2020 року на суму - 8 369,09 грн;

- 31 грудня 2020 року сторони підписали Акт №64 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2020 року на суму - 8 369,09 грн;

- 31 грудня 2020 року сторони підписали Акт №69 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2020 року на суму - 31 677,40 грн;

- 31 грудня 2020 року сторони підписали Акт №70 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2020 року на суму - 13 912,72 грн;

- 31 грудня 2020 року сторони підписали Акт №71 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2020 року на суму - 30 025,09 грн;

- 31 грудня 2020 року сторони підписали Акт №72 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2020 року на суму - 4 972,70 грн;

- 31 грудня 2020 року сторони підписали Акт №73 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2020 року на суму - 31 456,93 грн;

- 31 грудня 2020 року сторони підписали Акт №74 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2020 року на суму - 31 826,75 грн;

- 31 грудня 2020 року сторони підписали Акт №75 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2020 року на суму - 10 731,41 грн;

- 31 грудня 2020 року сторони підписали Акт №77 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2020 року на суму - 5 519,15 грн;

- 31 грудня 2020 року сторони підписали Акт №78 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2020 року на суму - 5 551,55 грн;

- 31 травня 2021 року сторони підписали Акт №109 приймання виконаних будівельних робіт за травень 2020 року на суму - 749,44 грн;

- 31 травня 2021 року сторони підписали Акт №110 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2020 року на суму - 18 762,17 грн.

Отже, підрядник виконав робіт за договором на загальну суму 1 574 086,51 грн.

Крім того, судом встановлено, що 04 серпня 2023 року позивач надсилав на адресу відповідача повідомлення про усунення недоліків за вих. № 62 у виконаних роботах за договором підряду № АН-СГТ-222 від 17.10.2019 року.

Пунктом 12.3. договору встановлено, що договір може бути достроково розірваний за письмовим узгодженням сторін, або генпідрядником в односторонньому порядку, якщо підрядник не приступив до виконання робіт у визначений термін або порушив строк виконання робіт більше ніж на 7 (сім) днів, або неякісного виконання робіт (у разі відмови підрядника від усунення недоліків). В цьому випадку підрядник зобов`язаний протягом 5 (п`яти) днів з дня отримання письмового повідомлення про розірвання договору повернути генпідряднику сплачені останнім грошові кошти.

Відповідно до пункту 12.4. договору даний договір вважається розірваним на 3 (третій) календарний день з дня направлення генпідрядником відповідного письмового повідомлення підряднику.

Проте станом час розгляду даної справи у суді недоліки не усунуті, грошові кошти у розмірі 129 252,59 грн не повернуті позивачу.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За приписами статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно ст. 615 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання. Внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов`язання або воно припиняється.

Пунктом 12.3. договору встановлено, що договір може бути достроково розірваний за письмовим узгодженням сторін, або генпідрядником в односторонньому порядку, якщо підрядник не приступив до виконання робіт у визначений термін або порушив строк виконання робіт більше ніж на 7 (сім) днів, або неякісного виконання робіт (у разі відмови підрядника від усунення недоліків). В цьому випадку підрядник зобов`язаний протягом 5 (п`яти) днів з дня отримання письмового повідомлення про розірвання договору повернути генпідряднику сплачені останнім грошові кошти.

Відповідно до пункту 12.4. договору даний договір вважається розірваним на 3 (третій) календарний день з дня направлення генпідрядником відповідного письмового повідомлення підряднику.

Так, судом встановлено, що 26 березня 2024 року позивачем направлено на адресу відповідача повідомлення про дострокове розірвання договору підряду № АН-СП-222 від 17.10.2019 року та повернення сплачених грошових коштів в сумі 129 252,59 грн (вих. 26/03 від 26.03.2024 року). Разом з повідомленням позивач направив акти звірки взаєморозрахунків в 2-х екземплярах. Отримання відповідачем даного повідомлення підтверджується інформацією з офіційного сайту «Укрпошта» - відправлення вручено 02.04.2024 року.

Отже, з 30 березня 2024 року договір підряду № АН-СП-222 від 17.10.2019 року та додаткові угоди до нього є розірваним.

Відповідно до ст. 849 Цивільного кодексу України замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника. Якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків. Якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника. Замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

Правовий аналіз частин 2 - 4 статті 849 Цивільного кодексу України дозволяє дійти висновку про те, що вони встановлюють три окремі (самостійні) підстави для відмови замовника від договору підряду та, відповідно, різні правові наслідки такої відмови.

Частинами 2, 3 вказаної статті передбачено право замовника на відмову від договору підряду лише за наявності конкретно визначених законодавством умов, при цьому наслідком такої відмови є виникнення саме у замовника права вимагати відшкодування збитків з підрядника.

Натомість частина 4 зазначеної статті встановлює безумовне право замовника відмовитися від договору (без будь-яких причин та умов), але з обов`язком саме замовника виплатити підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувати підряднику збитки, завдані розірванням договору.

Отже, в залежності від підстави розірвання договору підряду настають різні правові наслідки захисту сторонами такого договору своїх прав та інтересів у процесі його виконання.

Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 25.02.2021 у справі № 904/7804/16.

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Доказів виконання зазначеного обов`язку (доказів початку виконання робіт) відповідачем не надано. Також, не надано доказів виконання робіт, зокрема, на суму 129 252,59 грн. Матеріали справи не містять жодних доказів, які свідчать про початок виконання робіт за договором: фото та/або відео матеріали, чеки/накладні тощо на закупівлю необхідних матеріалів для виконання робіт, доказів залучення обладнання/устаткування для виконання робіт на відповідному об`єкті за договором тощо). З огляду на викладене, суд приходить до висновку про те, що відповідач порушив свій обов`язок вчасно приступити до виконання робіт за договором.

Оскільки відповідач не розпочав роботи і договір підряду розірваний замовником в односторонньому порядку, відтак, правова підстава, на якій були отримані грошові кошти у розмірі 129 252,59 грн, відпала.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються також до вимог, зокрема, про повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні.

Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах від 20 листопада 2018 року у справі №922/3412/17 та від 13 лютого 2019 року у справі №320/5877/17 зазначила, що положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України".

Також, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду, у постановах від 24 липня 2020 року №922/2216/18, від 19 лютого 2020 року у справі №915/411/19, від 21 лютого 2020 року у справі №910/660/19, від 17 березня 2020 року у справі №922/2413/19, вказав на те, що положення ст. 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена або припинена, у тому числі шляхом розірвання договору.

Крім того, аналогічна позиція була викладена в постанові Верховного Суду від 16.03.2021 у справі № 910/10233/20.

Отже, суд дійшов висновку що обраний позивачем спосіб захисту його порушених прав є ефективним та призводить до захисту його порушених прав і охоронюваних законом інтересів.

Отже, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення 129 252,59 грн суми основного боргу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо тверджень відповідача про факт виконання робіт за договором підряду № АН-СП-222 від 17.10.2019 року в повному обсязі, що підтверджується заявою свідка ОСОБА_1 , суд зазначає наступне.

Так, у відзиві на позовну заяву відповідач посилається на заяву свідка - директора ТОВ «МБГ ІНЖИНІРИНГ» Гапона Руслана, який підтвердив, що з грудня 2020 року по березень 2021 року передавав акти приймання виконаних будівельних робіт разом з повним комплектом виконавчої документації начальнику виробничо-технічного відділу ТОВ «Будгенсервіс» Антолік Тетяні Олександрівні та в заяві свідка перераховує, що передав акти приймання виконаних будівельних робіт та підсумкові відомості ресурсів.

Разом з тим, суд не приймає наявну в матеріалах справи заяву свідка як доказ, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 87 Господарського процесуального кодексу України на підставі показань свідків не можуть встановлюватися обставини (факти), які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту відображаються (обліковуються) у відповідних документах. Законом можуть бути визначені інші обставини, які не можуть встановлюватися на підставі показань свідків.

Згідно ч. 1 ст. 88 Господарського процесуального кодексу України, показання свідка викладаються ним письмово у заяві свідка. У заяві свідка зазначаються ім`я (прізвище, ім`я та по батькові), місце проживання (перебування) та місце роботи свідка, поштовий індекс, реєстраційний номер облікової картки платника податків свідка за його наявності або номер і серія паспорта, номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти (за наявності), обставини, про які відомо свідку, джерела обізнаності свідка щодо цих обставин, а також підтвердження свідка про обізнаність із змістом закону щодо кримінальної відповідальності за надання неправдивих показань та про готовність з`явитися до суду за його викликом для підтвердження своїх свідчень. Підпис свідка на заяві посвідчується нотаріусом. Не вимагається нотаріальне посвідчення підпису сторін, третіх осіб, їх представників, які дали згоду на допит їх як свідків. Заява свідка має бути подана до суду у строк, встановлений для подання доказів.

Також, відповідно до ч. 1 ст. 89 Господарського процесуального кодексу свідок викликається судом для допиту за ініціативою суду або за клопотанням учасника справи у разі, якщо обставини, викладені свідком у заяві, суперечать іншим доказам або викликають у суду сумнів щодо їх змісту, достовірності чи повноти.

Суд зазначає, що вказана заява не відповідає вимогам ст. 88 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не містить нотаріального засвідчення підпису свідка.

Верховний Суд неодноразово звертався до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17).

Твердження відповідача про те, що договором не передбачено можливості оплати робіт до моменту їх фактичного виконання, суд визнає помилковим, оскільки пп.4.2.2. договору встановлений остаточний розрахунок за виконані роботи після підписання акту виконаних робіт.

Так, згідно з приписами підпункту 4.2.1. договору авансування робіт може здійснюватися генпідрядником на підставі погоджених від підрядника письмових заявок-звітів на оплату якісно виконаних робіт протягом 7 (семи) банківських днів після отримання таких заявок - звітів, з вирахуванням від суми, вказаної в заявці, попередньо сплачених авансів.

Підпунктом 4.2.2. договору встановлено, що остаточний розрахунок замовник здійснює протягом 7 (семи) банківських днів після підписання сторонами акту приймання-передачі виконаних робіт.

Крім того, введення об`єкту в експлуатацію жодним чином не зупиняє строк виконання робіт відповідачем за договором підряду № АН-СП-222 від 17.10.2019 року та не підтверджує факту виконання робіт.

Відповідач у відзиві стверджує, що роботи, до яких були заявлені недоліки позивачем у повідомленні від 04.08.2023 року № 62, були виконані і прийняті позивачем за актом № 5 від 31.05.2020 року приймання виконаних будівельних робіт за травень 2020 року, актом № 33 від 31.10.2020 року приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2020 року та актом № 70 від 31.12.2020 року приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2020 року.

Так, за актом № 5 від 31.05.2020 року були прийняті роботи щодо розкладки каналізації К1 по санвузлам на 8-му поверсі. Роботи з розводки каналізації жодним чином не пов`язані з роботами, до яких позивач заявив недоліки. Зокрема, в повідомленні про усунення недоліків від 04.08.2023 року за вих. № 62 зазначено, що недоліки виявлені в сантехнічних роботах, а саме, а в улаштуванні гігієнічного душу, недоліки в роботах з інсталяцією (відсутності зливної та неповніючої арматури), недоліки у роботах пов`язаних з виведенням дренажу кондиціонера та води, в душі обрізана водорозетка, пошкодження заглушки гарячої води, вихід душу та змішувача виконаних не по центру душової кабіни.

За актом № 33 від 31.10.2020 року були прийняті роботи щодо розводки В1, ТЗ (водопостачання) по санвузлам на 8-му поверсі. Дані роботи також не пов`язані із сантехнічними роботами, до яких заявлено недоліки позивачем.

Що стосується акту № 70 від 31.12.2020 року, то роботи за цим актом були виконані на 10-му поверсі, а не на 8-му поверсі (недоліки в роботах були заявлені до 8-го поверху позивачем) і також стосувалися робіт з розводки В1, ТЗ (водопостачання) по санвузлам, а не сантехнічних робіт.

Тому твердження відповідача, що роботи, до яких заявлено недоліки, було прийнято позивачем за актами №№5, 33, 70, суд визнає необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсності.

Більше того, твердження відповідача про те, що всі недоліки, на які посилається позивач у своєму повідомленні про усунення недоліків, могли бути встановлені при звичайному способі прийняття відповідної роботи, адже вони пов`язані з глибиною установки гігієнічного душу, місцем установки виводу душу та змішувача, місце установки виведення дренажу кондиціонера та води, відсутністю зливної та наповнюючої арматури, пошкодженням заглушки гарячої води та обрізаною водо розеткою, а тому такі недоліки належіть до категорії явних недоліків, суд визнає необґрунтованими, оскільки відповідач не надав доказів виконання сантехнічних робіт на 8-му поверсі в житловому будинку № 3 до яких заявлені недоліки, не надав доказів надсилання повідомлення про готовність до здачі таких виконаних робіт, не надав доказів надання/надсилання виконавчої документації та акту/ів виконаних робіт на виконання робіт з встановлення сантехнічних робіт, тому попередньо зробив помилкові висновки, що такі недоліки належать до категорії явних.

Відповідно до п. 2.1. договору підрядник зобов`язується виконати роботи, усунути можливі недоліки та передати виконані роботи генпідряднику.

В свою чергу, згідно з п. 5.1.7. договору генпідрядник має право вимагати від підрядника безоплатного виправлення недоліків, що виникли внаслідок допущених підрядником порушень, або виправити їх своїми силами або силами третьої сторони (іншого підрядника). У такому разі збитки, завдані генпідряднику, відшкодовуються підрядником у тому числі (але не обмежуючись) за рахунок відповідного зниження договірної ціни.

Так, генпідрядником були виявлено ряд недоліків в сантехнічних роботах підрядника на 8-му поверсі в житловому будинку № 3 (в квартирах № 317, 318, АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 ) про що ТОВ «Будгенсервіс» повідомив 04.08.2023 року відповідача і попросив усунути такі недоліки у виконаних роботах.

Твердження відповідача про те, що він не отримував від позивача повідомлення про усунення недоліків від 04.08.2023 року № 62, суд визнає помилковим, оскільки в матеріалах справи наявні докази надіслання повідомлення відповідачу на адресу, що міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань (трек-номер поштового відправлення: 0101510569513).

Таким чином, відповідач не подав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про існування у відповідача зобов`язання повернути позивачу грошові кошти у розмірі 129 252,59 грн сплаченого за роботи, які фактично виконано не було.

Також, позивач просить стягнути з відповідача 35 862,21 грн інфляційних втрат, 9 497,39 грн трьох відсотків річних та 38 700,00 грн пені.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується що відповідач, в порушення умов договору, у визначений строк роботи не виконав, а отже є таким, що прострочив виконання зобов`язання.

Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 1 ст. 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися зокрема неустойкою.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 547 Цивільного кодексу України правочини щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняються у письмовій формі.

Розмір штрафних санкцій відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Статтею 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Наведеною нормою передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається із дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконано, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 20.08.2020 у справі № 902/959/19.

Так, відповідно до п.8.2. договору якщо підрядник прострочить строк виконання робіт або усунення недоліків, підрядник сплачує генпідряднику пеню у розмірі 300,00 грн за кожен день прострочення.

Поряд з цим, за змістом положень частини четвертої статті 231 Господарського кодексу України розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

З аналізу наведених норм суд доходить висновку, що пеня це санкція, розмір якої збільшується залежно від продовження правопорушення, а залежністю суми пені від кількості днів прострочення виконання зобов`язання пеня відрізняється від неустойки, як одного з видів санкцій за господарське порушення, враховуючи, що жодне з положень Господарського кодексу України не визначає неустойку як санкцію, яка нараховується за кожен день прострочення виконання зобов`язання.

За порушення господарського зобов`язання Господарським кодексом України не вимагається щоб зобов`язання було грошовим, оскільки пеня застосовується в разі прострочення виконання майнових зобов`язань, втім її розмір визначається законом або договором у відсотковому відношенні до суми невиконаного зобов`язання або частини цього зобов`язання, а значить база нарахування повинна мати грошову оцінку.

Наведене узгоджується з положеннями частини другої статті 231 Господарського кодексу України, якими передбачено, що у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, зокрема у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

У цій справі сторони в умовах договору передбачили нарахування саме пені, як санкції, яка розраховується за кожен день прострочення, але не в процентному співвідношенні до суми невиконаного майнового зобов`язання, а в твердій грошовій сумі за кожен день прострочення, що протирічить як правовій природі пені, визначення якої унормовано у статті 549 Цивільного кодексу України, так і нормам статті 231 Господарського кодексу України, які не встановлюють застосування пені у певній, визначеній грошовій сумі, за кожен день прострочення.

Оскільки встановлений договором вид забезпечення виконання зобов`язання у вигляді пені не відповідає змісту цього поняття та її правовій природі як грошової суми, що обчислюється у відсотках до суми зобов`язання, суд дійшов висновку про невідповідність цієї умови договору вимогам закону та безпідставність її застосування судами першої та апеляційної інстанцій.

Отже, враховуючи, що установлення розміру пені у твердій грошовій сумі за кожен день прострочення виконання зобов`язання законом не передбачено і суперечить правовій природі такої штрафної санкції, позовні вимоги про стягнення пені, обчисленої виходячи з такого розміру, не можуть бути задоволені.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 06 квітня 2021 у справі №910/821/20.

За таких обставин суд відмовляє у задоволені позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 38 700,00 грн.

Щодо стягнення 3% річних та втрат від інфляції.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до частини 2 статті 251 ЦК України терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (частина 2 статті 252 ЦК України).

Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Згідно з частиною 1 статті 255 ЦК України, якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку.

Щодо втрат від інфляції, суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При цьому індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Вказана позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 №904/7401/16.

Так, перевіривши розрахунок 3% річних, судом встановлено, що останній здійснено невірно.

Отже, враховуючи вищевикладене, за розрахунком суду, до стягнення з відповідача підлягає 3% річних у розмірі 9 494, 77 грн а тому позов підлягає задоволенню у цій частині.

Суд перевірив надані позивачем розрахунки інфляційних втрат та встановив, що заявлена до стягнення сума інфляційних втрат є арифметично правильною та обґрунтованою.

З огляду на викладене, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

Згідно із ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з приписами статей 78-79 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.

Надаючи оцінку доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994р. Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v. UKRAINE) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору в цій частині на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного та керуючись статтями 129, 233, 238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МБГ ІНЖИНІРИНГ" (01042, м. Київ, вул. Чигоріна, 55, ідентифікаційний код 38488450) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будгенсервіс" (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 15, ідентифікаційний код 39097610) грошові кошти у розмірі 129 252 (сто двадцять дев`ять тисяч двісті п`ятдесят дві) грн 59 коп., 3% річних у розмірі 9 494 (дев`ять тисяч чотириста дев`яносто сім) грн 77 коп., інфляційні втрати у розмірі 35 862 (тридцять п`ять тисяч вісімсот шістдесят дві) грн 21 коп. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 619 (дві тисячі шістсот дев`ятнадцять) грн 14 коп.

3. У решті позовних вимог відмовити.

4.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.

Повний текст рішення складено 02.10.2024

Суддя І.О. Андреїшина