Рішення

від 16.10.2024 по справі 910/4471/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.10.2024Справа № 910/4471/24Господарський суд міста Києва у складі судді Андреїшиної І.О., за участю секретаря судового засідання Березовської С.В., розглянувши матеріали заяви позивача Товариства з обмеженою відповідальністю БУДГЕНСЕРВІС про відшкодування понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у справі №910/4471/24

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю БУДГЕНСЕРВІС (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 15, ідентифікаційний код 39097610)

до Товариства з обмеженою відповідальністю МБГ ІНЖИНІРИНГ (01042, м. Київ, вул. Чигоріна, 55, ідентифікаційний код 38488450)

про стягнення 48 461,00 грн,

Представники учасників судового процесу:

Від позивача (заявника) : Козачишена Л.А.

Від відповідача: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Будгенсервіс звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю МБГ ІНЖИНІРИНГ про стягнення заборгованості за договором підряду № АН-СП-222 від 17.10.2019 у розмірі 213 312,19 грн, з яких 129 252,59 грн основного боргу; 35 862,21 грн інфляційних втрат, 9 497,39 грн трьох відсотків річних, та 38 700,00 грн пені.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 15.04.2024 залишив позов без руху, надав строк для усунення недоліків позову у встановлений спосіб.

17.04.2024 від позивача через відділ діловодства суду надійшли матеріали на виконання вимог ухвали суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.04.2024 відкрито провадження у справі № 910/4471/24 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання); встановлено сторонам строки на подання заяв по суті спору.

03.06.2024 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

04.06.2024 до суду від відповідача надійшла заява про долучення заяви свідка до матеріалів справи.

03.07.2024 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив.

09.07.2024 до суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

15.07.2024 через відділ діловодства суду відповідачем подано клопотання про витребування доказів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.07.2024 розгляд справи № 910/4471/24 постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 14.08.2024.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.09.2024 позов задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю МБГ ІНЖИНІРИНГ на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Будгенсервіс заборгованість у розмірі 129 252 грн 59 коп., 3% річних у розмірі 9 494 грн 77 коп., інфляційні втрати у розмірі 35 862 грн 21 коп. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 619 грн 14 коп.; у решті позовних вимог відмовлено.

30.09.2024 через відділ діловодства суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю Будгенсервіс надійшла заява про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/4471/24, в якій останній просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю МБГ ІНЖИНІРИНГ на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Будгенсервіс витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 36 000,00 грн та гонорар адвоката в сумі 17 461,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.10.2024 заяву представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю БУДГЕНСЕРВІС від 26.09.2024 року № 26/09 прийнято до розгляду та призначено судове засідання для розгляду заяви на 16.10.2024 року.

14.10.2024 через підсистему «Електронний суд» відповідачем подано клопотання про зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу.

Розглянувши в судовому засіданні 16.10.2024 року вищенаведену заяву представника позивача від 26.09.2024 року №26/09, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

За приписами ч. 3-4 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 1-3 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Враховуючи, що рішення ухвалено судом 25.09.2024, заява надійшла до суду 30.09.2024 суд приходить до висновку, що заявником не пропущено строк для подання доказів на підтвердження понесення витрат на правову допомогу.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 2 ст. 126 ГПК України закріплено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 ГПК України).

За приписами ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи (до яких у тому числі відносяться й витрати на професійну правничу допомогу), покладаються: у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (ч. 8 ст. 129 ГПК України).

Матеріалами справи встановлено, що при зверненні до суду з позовом позивач у позовній заяві вказав, що попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які він очікує понести у зв`язку із розглядом справи в суді першої інстанції складає 42 000,00 грн.

Зі змісту рішення Господарського суду міста Києва від 25.09.2024 вбачається, що судом не було вирішено питання про розподіл судових витрат, понесених позивачем, а саме витрат на професійну правничу допомогу.

Частиною 1 ст. 124 ГПК України встановлено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Відповідно до поданої заяви про ухвалення додаткового судового рішення зазначено про розмір фактично понесених витрат на правничу допомогу становить 48 461,00 грн, які він просить покласти на відповідача.

На підтвердження понесених ним судових витрат позивач долучив до матеріалів справи:

- додаткову угоду № 1 до договору про надання правової допомоги №А-0204 від 02.04.2024 року ;

- акт приймання-передачі наданих послуг № 1 від 26.09.2024 року;

- звіт про надану професійну правничу допомогу та розмір гонорару за надану професійну правничу допомогу від 26.09.2024 року.

За змістом п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 2 ст. 901 Цивільного кодексу України встановлено, що положення цієї глави (глави 63 Послуги. Загальні положення підрозділу 1 розділу III Книги п`ятої цього Кодексу) можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно з ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Вирішуючи питання про розподіл витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги адвокатом у даній справі у заявленому розмірі 48 461,00 грн, судом враховано, що відповідно до акту прийому-передачі наданих правових послуг від 26.09.2024 загальна вартість наданих послуг складає 48 461,00 грн.

Разом з тим, судом встановлено, що відповідно до п.2 додатку № 1 до договору про надання правових послуг №А-0204 від 02.04.2024 року сторони домовились про те, що якщо ухвалене у судовій справі рішення буде на користь замовника, то додатково до вартості послуг, визначених в п.1 даного додатку № 1, замовник сплачує виконавцю гонорар в розмірі 10% від присудженої замовнику судом грошової суми, включаючи штрафні санкції.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність).

Дослідивши наявну в матеріалах справи додаткову угоду№1, акт приймання передачі наданих послуг №1 від 26.09.2024 та звіт про надану професійну правничу допомогу, судом встановлено, що заявник визначає суму гонорару адвоката - 17 461,00 грн.

Проаналізувавши умови договору про надання правових послуг №А-0204 від 02.04.2024, суд зазначає, що фактично визначений заявником гонорар адвоката у розмірі 17 461,00 грн за свою правовою природою є гонораром успіху.

Поняття гонорару успіху не визначено в законодавстві. Проте, дефініцію гонорару успіху Верховний Суд визначив у ряді своїх постанов. Так, зокрема, у постанові Верховного Суду №903/781/21 від 28.07.2022, гонорар успіху визнано платою за досягнутий адвокатом результат, нарахування та сплата якого залежать від настання певної події. У цій справі - де поряд із гонораром успіху була ще фіксована сума до сплати за послуги - такий вид винагороди названо складовою гонорару.

Основною особливістю гонорару успіху є те що виникнення обов`язку до його сплати залежить від настання певної події, це може бути - прийняття судом відповідного рішення, сплата боржником заборгованості, прийняття виконавцем рішення про зняття арешту, відшкодування правопорушником шкоди, поновлення на роботі із виплатою середньої заробітної плати за час прогулу, отримання дозволу, ліцензії, патенту - тощо. В основному, гонорар успіху погоджується у справах, результат яких вимірюється в грошових одиницях. Але не заборонено погодження гонорару успіху і у інших випадках досягнення, наприклад, немайнового результату.

Стосовно стягнення з відповідача 17 461,00 грн як гонорару успіху адвоката у справі суд вважає за необхідне зазначити наступне.

У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 зауважує, що за наявності угод, які передбачають «гонорар успіху», ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22 лютого 2005 року у справі «Пакдемірлі проти Туреччини» (Pakdemirli v. Turkey, заява №35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала «гонорар успіху» у сумі 6.672,90 євро, однак, на думку суду, визначала зобов`язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3.000,00 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70-72).

З урахуванням наведеного вище не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.

Суд дійшов висновку, що в частині стягнення «гонорару успіху» в розмірі 17 461,00 грн такі витрати не відповідають критерію розумності, оскільки не мають характеру необхідних, без понесення яких у позивача буде відсутня можливість захистити свої права та законні інтереси, не містять обґрунтування обсягу фактичних дій представника позивача, які достатньою мірою можуть бути співвіднесені із досягненням успішного результату, у зв`язку з чим їх відшкодування з огляду на обставини даної справи матиме надмірний характер, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про відсутність підстав для відшкодування «гонорару успіху» за рахунок відповідача.

Судом встановлено, що у акті приймання передачі наданих послуг №1 від 26.09.2024 наведено шість пунктів, серед яких перші три: 1) правовий аналіз справи (5 000, 00 грн); 2) збір доказів та розробка концепції захисту (5000,00грн); 3) складання та подання позову до суду (15000,00грн).

Проте варто зауважити, що здійснення правового аналізу справи, а також збір доказів та розробка концепції захисту не є окремими правовими послугами, а є складовими в юридичній послузі «складання та подання позову до суду».

Більше того, не зовсім зрозумілою є послуга «розробка концепції захисту», оскільки алгоритм дій щодо правового захисту чітко визначений нормами Господарського процесуального кодексу України.

У постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 910/12876/19 зауважено, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини. Водночас чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу. З урахуванням наведеного суд зазначив, що процесуальним законодавством передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Велика Палата Верховного Суду у справі № 755/9215/15-ц наголосила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Також слід зазначити, що предмет спору у даній справі є розрахунковим, і така категорія спорів не належить до складних. Вивчення нормативно-правового регулювання таких правовідносин відбувається під час здобуття вищої освіти в галузі права і не потребує додаткових зусиль і часу адвоката, який професійно займається діяльністю багато років.

Суд зазначає, що процесуальним законодавством передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Суд наголошує на тому, що складність справи не полягає в ціні позову, а у категорії спору, а також у затрачених часі та зусиллях.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на оплату правничої допомоги, відповідно до якого відповідач просить суд зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу до 12 000,00 грн, з огляду на те, що заявлена сума витрат не відповідає критеріям співмірності, реальності та розумності розміру, то суд частково погоджується з доводами відповідача.

Крім того, судом враховано, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача.

Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 30.01.2023 у справі №910/7032/17.

З огляду на усі вищевикладені обставини, а також заважаючи на часткове задоволення судом позовних вимог, господарський суд, керуючись внутрішнім переконанням, визнає, що спів мірними та пропорційними є витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 17 189,83 грн, які і покладаються на відповідача, у зв`язку з чим заява Товариства з обмеженою відповідальністю БУДГЕНСЕРВІС про відшкодування понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у справі №910/4471/24 підлягає частковому задоволенню відповідно до п.3 ч.4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. 123, 126, 129, 221, 244 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1.Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю БУДГЕНСЕРВІС про відшкодування понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у справі №910/4471/24 задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю МБГ ІНЖИНІРИНГ (01042, м. Київ, вул. Чигоріна, 55, ідентифікаційний код 38488450) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю БУДГЕНСЕРВІС (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 15, ідентифікаційний код 39097610) витрати на оплату професійної правничої допомоги в розмірі 17 189 (сімнадцять тисяч сто вісімдесят дев`ять) грн 83 коп.

3. У задоволенні заяви у решті суми витрат на правову допомогу відмовити.

4. Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.

Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України та може бути оскаржене до апеляційної інстанції в строки та порядку передбаченому розділом ІV ГПК України.

Додаткове рішення складено 16.10.2024

Суддя І.О. Андреїшина