Постанова
від 11.12.2024 по справі 910/4471/24
ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" грудня 2024 р. Справа№ 910/4471/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Агрикової О.В.

Козир Т.П.

при секретарі судового засідання Линник А.М.

за участю представників сторін відповідно до протоколу судового засідання від 11.12.2024.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "МБГ ІНЖИНІРИНГ"

на рішення Господарського суду міста Києва від 25.09.2024

та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 16.10.2024

у справі № 910/4471/24 (суддя І.О. Андреїшина)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДГЕНСЕРВІС"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "МБГ ІНЖИНІРИНГ"

про стягнення 213 312,19 грн, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Будгенсервіс» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «МБГ ІНЖИНІРИНГ» про стягнення заборгованості за договором підряду № АН-СП-222 від 17.10.2019 у розмірі 213 312,19 грн, з яких 129 252,59 грн основного боргу; 35 862,21 грн інфляційних втрат, 9 497,39 грн трьох відсотків річних та 38 700,00 грн пені.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що у відповідача існує зобов`язання перед позивачем щодо повернення 129 252,59 грн грошових коштів, стягнення 35 862,21 грн інфляційних втрат, 9 497,39 грн трьох відсотків річних, та 38 700,00 грн пені.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.09.2024 у справі № 910/4471/24 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «МБГ ІНЖИНІРИНГ» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Будгенсервіс» грошові кошти у розмірі 129 252,59 грн, 3% річних у розмірі 9 494,77 грн, інфляційні втрати у розмірі 35 862,21 грн та витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 619,14 грн. У решті позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи позовні вимоги, суд виходив із встановленого та не спростованого відповідачем зобов`язання відповідача повернути позивачу грошові кошти у розмірі 129 252,59 грн сплаченого за роботи, які фактично виконано не було.

Разом з цим, судом відмовлено у задоволенні вимоги про стягнення пені, оскільки передбачена сторонами в договорі пені у твердій грошовій сумі за кожен день прострочення суперечить як правовій природі пені, так і нормам статті 231 ГК України.

Також судом встановлено неправильність розрахунків 3% річних та обґрунтованість розрахунків інфляційних втрат.

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 16.10.2024 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДГЕНСЕРВІС» про відшкодування понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у справі №910/4471/24 задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «МБГ ІНЖИНІРИНГ» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДГЕНСЕРВІС» витрати на оплату професійної правничої допомоги в розмірі 17 189,83 грн. У задоволенні заяви у решті суми витрат на правову допомогу відмовлено.

Вирішуючи питання про розподіл витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги адвокатом у даній справі у заявленому розмірі 48 461,00 грн, судом враховано, що витрати не відповідають критерію розумності, оскільки не мають характеру необхідних, а також встановлено відсутність підстав для відшкодування «гонорару успіху» за рахунок відповідача.

Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «МБГ ІНЖИНІРИНГ» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та постановити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, у зв`язку з чим рішення є незаконним та необґрунтованим.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції при прийнятті рішення:

- належним чином не дослідив та не здійснив оцінку умов Договору підряду, зокрема, щодо порядку авансування та порядку остаточного розрахунку за таким договором, пов`язаних з підставою позовних вимог;

- не дослідив доказів, які підтверджують факт виконання Відповідачем робіт за непідписаними Позивачем актами приймання виконаних будівельних робіт загальною вартістю;

- не дослідив та не здійснив оцінку обставин справи, які опосередковано підтверджують факт виконання Відповідачем робіт за непідписаними Позивачем актами приймання виконаних будівельних робіт загальною вартістю 143 230,18 грн;

- не задовольнив клопотання Відповідача про витребування додаткових доказів;

- не задовольнив клопотання Відповідача про приєднання до матеріалів справи додаткових доказів, які було витребувано від Позивача судом в рамках іншого судового провадження та на підставі яких було, зокрема, сформовано позовні вимоги у цій справі;

- не викликав для допиту свідка ОСОБА_1 щодо обставин, зазначених ним у заяві свідка;

- у зв`язку із неповним встановлення обставин, що мають значення для справи встановив можливість нарахування трьох відсотків річних та інфляційних втрат на негрошове зобов`язання, що суперечить вимогам Господарського кодексу України та правовим висновкам Верховного Суду.

Також, не погоджуючись із вищезазначеним додатковим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «МБГ ІНЖИНІРИНГ» просить скасувати додаткове рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні заяви позивача про розподіл судових витрат відмовити у повному обсязі.

Апелянт вважає, що приймаючи додаткове рішення, судом не було у повній мірі враховано доводів відповідача щодо невідповідності заявленого позивачем розміру витрат на професійну правничу допомогу критеріям реальності та розумності, викладених у відзиві на позовну заяву, а присуджений розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 17 189,83 грн не відповідає критеріям реальності та розумності, та є значно завищеним, натомість як на думку відповідача, розмір таких витрат не може перевищувати 12 000,00 грн.

При цьому, відповідач вважає, що позивачем не було доведено факту здійснення ним витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.10.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «МБГ ІНЖИНІРИНГ» передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Мальченко А.О., суддів Агрикової О.В., Козир Т.П.

Скаржником в апеляційній скарзі викладено клопотання про поновлення строку для подання доказів.

Крім того, скаржником до апеляційної скарги додано клопотання про витребування доказів, клопотання про зобов`язання позивача надати відповіді на поставлені йому питання у формі заяви свідка та клопотання про виклик свідка ОСОБА_1 .

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.10.2024 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/4471/24. Відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «МБГ ІНЖИНІРИНГ» на рішення Господарського суду міста Києва від 25.09.2024 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 16.10.2024 у справі № 910/4471/24 до надходження матеріалів справи з Господарського суду міста Києва.

07.11.2024 матеріали справи № 910/4471/24 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому судді.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.11.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «МБГ ІНЖИНІРИНГ» на рішення Господарського суду міста Києва від 25.09.2024 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 16.10.2024 у справі № 910/4471/24 та призначено до розгляду на 11.12.2024.

Товариство з обмеженою відповідальністю «БУДГЕНСЕРВІС» скористалося правом, наданим статтею 263 Господарського процесуального кодексу України, та подало до Північного апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, у якому просило суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення у справі - без змін.

Заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги, позивач зазначив наступне:

- доказів на підтвердження фактичного виконання відповідачем робіт за договором підряду на суму, яка б перевищила 1 574 086,51 грн, матеріали справи не містять;

- відповідач не направляв позивачем жодного повідомлення про попередні приймання прихованих робіт, не надав позивачу виконавчу документацію, журнали робіт, акти прихованих робіт за договором підряду та додатковими угодами до нього ні на суму, що є предметом позову, ні на суму актів виконаних робіт;

- заява свідка не є допустимим доказом та не відповідає положенням Господарського процесуального кодексу України;

- додані відповідачем до апеляційної скарги копії актів на суму 143 230,18 грн є лише роздруківками з файлів, які знаходились на комп`ютері відповідача;

- доводи, якими відповідач підтверджує факт виконання робіт за договором підряду є безпідставними та необґрунтованими;

- вимоги позивача про стягнення понесених ним витрат на правову допомогу належним чином обґрунтована і документально підтверджена, а доводи відповідача про завищення їх розміру є необґрунтовані жодним чином.

У поданих поясненнях відповідач в обгрунтування своєї позиції посилається на сталу судову практику, яку просить врахувати при прийнятті постанови.

Щодо клопотання відповідача про поновлення пропущеного процесуального строку для подання доказів, викладеного в апеляційній скарзі, суд зазначає наступне.

Відповідач просить суд визнати причини пропуску строку для подання доказів поважними та поновити такий строк, а також приєднати до матеріалів справи такі докази:

копію погодженого Позивачем листа-заявки Відповідача щодо оплати авансу за Договором підряду № АН-СП-222 від 12 квітня 2021 року;

копію погодженого Позивачем листа-заявки Відповідача щодо оплати авансу за Договором підряду № АН-СП-222 від 16 липня 2021 року.

В обгрунтування поважності причин пропуску такого строку апелянт зазначає, що оскільки документи, на підставі яких Позивачем було сплачено аванси, можуть додатково підтвердити факт виконання Відповідачем робіт в межах заявлених позовних вимог, а клопотання про їх витребування судом було безпідставно відхилено, Відповідач змушений звернутись до Північного апеляційного господарського суду з відповідним клопотанням.

Крім того, апелянт вказує, що ним було вчинено ряд дій щодо отримання, зокрема, зазначених листів-заявок від позивача: надіслано позивачу адвокатський запит та подано до суду клопотання про витребування доказів, підтвердження чому міститься в матеріалах справи, проте отримано відповідачем такі листи-заявки було лише у зв`язку з виконанням позивачем ухвали суду в іншій справі, що мало місце вже після подання відповідачем відзиву та після закриття підготовчого провадження у цій справі.

За змістом частин 3, 4 статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до частин 1, 2 3,4 статті 80 ГПК України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Частиною восьмою статті 80 ГПК України встановлено, що докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Відповідно до частини 1 статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

За змістом частин 1-3 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

З наведеного вбачається, що законодавець встановив чіткий порядок та строки подання доказів та подання заяв чи клопотань.

Разом з тим, виходячи з принципу змагальності сторін, сторони повинні подати всі докази на підтвердження своєї позиції саме в суді першої інстанції.

Судова колегія звертає увагу, що заявляючи клопотання про визнання поважними причин неподання нових доказів, апелянт не наводить обґрунтованих підстав неможливості надання таких доказів під час розгляду справи в суді першої інстанції, а саме лише твердження щодо отримання таких документів після ухвалення рішення судом не можуть бути достатньою підставою для визнання поважними причин пропуску строку на їх подання та поновлення такого строку.

Також посилання на необхідність в обгрунтування своєї позиції та заперечень проти позову додатково підтвердити факт виконання Відповідачем робіт в межах заявлених позовних вимог - не може бути достатньою підставою для поновлення відповідного строку.

У процесі апеляційного провадження апеляційний суд в силу приписів статті 269 ГПК України має визначені межі перегляду справи, а з огляду на те, що відповідачем обґрунтованих причин, з яких такі дії (зокрема щодо отримання необхідних на його думку доказів) та їх надання суду не могли бути вчинені раніше з об`єктивних обставин, які унеможливили своєчасне вчинення таких процесуальних дій відповідачем - не наведено, судова колегія не вбачає правових підстав для задоволення клопотання скаржника про визнання поважними причин неподання нових доказів та відповідно поновлення пропущеного процесуального строку на подання доказів.

Відтак, оскільки апеляційний господарський суд відмовляє у поновленні строку на подання доказів з підстав визнання неповажними причин пропуску такого строку, то нові докази, які не були досліджені судом першої інстанції та додані відповідачем до апеляційної скарги - не приймаються судом апеляційної інстанції до розгляду.

У судовому засіданні 11.12.2024 представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд її задовольнити.

Представник позивача заперечив проти вимог апеляційної скарги та просив суд відмовити в її задоволенні, а оскаржувані рішення та додаткове рішення у справі - залишити без змін.

11.12.2024 у судовому засіданні колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови господарського суду апеляційної інстанції.

Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Разом із цим, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частини 4 статті 269 ГПК України).

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи із нижчезазначеного.

Щодо апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «МБГ ІНЖИНІРИНГ» на рішення Господарського суду міста Києва від 25.09.2024 у справі №910/4471/24.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено місцевим господарським судом, 17 жовтня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Будгенсервіс» (далі - позивач, генпідрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «МБГ ІНЖИНІРИНГ» (далі - відповідач, підрядник) було укладено договір підряду № АН-СП-222 (далі - договір), відповідно до умов якого підрядник зобов`язався виконати роботи з влаштування систем водопостачання, каналізації та опалення, провести всі необхідні випробування та роботи із пусконалогодження в Житловому будинку № 3 з 4-го по 21-й поверхи включно на об`єкті генпідрядника: «Житловий комплекс з магазинами, офісами, приміщеннями побутового обслуговування та підземним паркінгом по вул. Боженка 75-77 (вул. Володимиро-Либідській 21-17, вул. Антоновича, 118) в Голосіївському районі м. Києва» (далі - об`єкт), а генпідрядник зобов`язався прийняти та оплатити виконанні роботи відповідно до умов договору.

Відповідно до п.2.1. договору строк виконання підрядником повного обсягу робіт становить 36 календарних днів з дати підписання сторонами акту передачі фронту робіт. Підрядник зобов`язаний виконати роботи, усунути можливі недоліки та передати виконанні роботи генпідряднику.

Відповідно до п.6.1. договору передача підрядником виконаних робіт і приймання їх генпідрядником здійснюється за Актом приймання виконаних підрядних робіт.

Відповідно до п.6.3. договору після завершення виконання робіт в повному обсязі підрядник надає замовнику (його уповноваженому представнику) в двох примірниках підписаний ним акт приймання-передачі виконаних підрядних робіт, та іншу виконавчу документацію.

Відповідно до п.8.2. договору якщо підрядник прострочить строк виконання робіт або усунення недоліків, підрядник сплачує генпідряднику пеню у розмірі 300,00 грн за кожен день прострочення.

Пунктом 12.3. договору встановлено, що договір може бути достроково розірваний за письмовим узгодженням сторін, або генпідрядником в односторонньому порядку, якщо підрядник не приступив до виконання робіт у визначений термін або порушив строк виконання робіт більше ніж на 7 (сім) днів, або неякісного виконання робіт (у разі відмови підрядника від усунення недоліків). В цьому випадку підрядник зобов`язаний протягом 5 (п`яти) днів з дня отримання письмового повідомлення про розірвання договору повернути генпідряднику сплачені останнім грошові кошти.

Відповідно до пункту 12.4. договору даний договір вважається розірваним на 3 (третій) календарний день з дня направлення генпідрядником відповідного письмового повідомлення підряднику.

18 жовтня 2019 року сторони підписали акт приймання-передачі фронту робіт та проектної документації (додаток № 2 до договору), без зауважень зі сторони підрядника.

Отже, підрядник повинен був виконати роботи. передбачені п.1.1. договору. в термін до 26 листопада 2019 року включно.

Відповідно до п.3.1. договору загальна ціна договору складається з вартості всіх виконаних та прийнятих належним чином робіт за актами приймання-передачі виконаних робіт на підставі «Одиничних розцінок» (додаток №1 до цього договору).

Згідно з приписами підпункту 4.2.1. договору авансування робіт може здійснюватися генпідрядником на підставі погоджених від підрядника письмових заявок-звітів на оплату якісно виконаних робіт протягом 7 (семи) банківських днів після отримання таких заявок- звітів, з вирахуванням від суми, вказаної в заявці, попередньо сплачених авансів.

Підпунктом 4.2.2. договору встановлено, що остаточний розрахунок замовник здійснює протягом 7 (семи) банківських днів після підписання сторонами акту приймання-передачі виконаних робіт.

21 листопада 2019 року між сторонами було підписано додаткову угоду №1 до договору на виконання додаткових робіт з монтажу системи KI, В1, ТЗ, В1 очищення, встановлення та підключення сан-тех приладів (на один типовий поверх) в житловому будинку № 3 на об`єкті будівництва.

Пунктом 2 додаткової угоди №1 було передбачено, що строк виконання додаткових робіт становить 18 календарних днів з дати підписання акту приймання- передачі фронту робіт.

Таким чином, позивач у позовній заяві зазначає, що роботи, передбачені додатковою угодою №1 від 21.11.2019 року, повинні бути виконані підрядником в термін до 10 грудня 2019 року.

21 листопада 2019 року сторони підписали акт приймання-передачі фронту робіт та проектної документації (додаток № 2 до додаткової угоди №1 до договору).

Відповідно до п. 3 додаткової угоди №1 ціна на виконання робіт за додатковою угодою №1 на типовому поверсі у Житловому будинку №3 становить - 74 821,82 грн, з ПДВ.

Так, позивач зазначає, що робота за додатковою угодою №1 станом на 02 квітня 2024 року підрядником виконані не в повному обсягу.

23 березня 2020 року між сторонами було підписано додаткову угоду №2 до договору на виконання додаткових робіт з монтажу розводки санвузлів на 24-му поверсі в Житловому будинку №2 на об`єкті будівництва.

Пунктом 2 додаткової угоди №2 від 23.03.2020 було передбачено, що строк виконання додаткових робіт становить 10 (десять) календарних днів з дати підписання акту приймання-передачі фронту робіт.

Згідно з п.4 додаткової угоди №1 авансування робіт може здійснюватися генпідрядником на підставі погоджених від підрядника письмових заявок-звітів на оплату якісно виконаних робіт протягом 7 (семи) банківських днів після отримання таких заявок- звітів, з вирахуванням від суми, вказаної в заявці, попередньо сплачених авансів.

Пунктом 5 додаткової угоди №1 встановлено, що остаточний розрахунок замовник здійснює протягом 7 (семи) банківських днів після підписання сторонами акту приймання-передачі виконаних робіт.

23 березня 2020 року сторони підписали акт приймання-передачі фронту робіт та проектної документації (додаток №2 до додаткової угоди №2 до договору).

Таким чином, позивач зазначає, що роботи, передбачені додатковою угодою №2 від 23.03.2020 року, повинні бути виконані підрядником в термін до 03 квітня 2020 року.

28 вересня 2020 року між сторонами було підписано додаткову угоду №3 до договору на виконання додаткових робіт з монтажу вузлу теплообмінника системи теплопостачання верхньої та нижньої зони житлового будинку №3 об`єкті будівництва.

Пунктом 2 додаткової угоди №3 від 28.09.2020 було передбачено, що строк виконання додаткових робіт становить 30 (тридцять) календарних днів з дати підписання Акту приймання-передачі фронту робіт.

28 вересня 2020 року сторони підписали акт приймання-передачі фронту робіт та проектної документації (додаток №2 до додаткової угоди №3 до договору).

Таким чином, позивач зазначає, що роботи, передбачені додатковою угодою №3 від 28.09.2020 року, повинні бути виконані підрядником в термін до 30 жовтня 2020 року.

Відповідно до п.3 додаткової угоди №3, ціна на виконання робіт за додатковою угодою №3 у Житловому будинку №3 становить - 65 000,00 грн з ПДВ (перелік яких передбачено договірною ціною (додаток №1 до додаткової угоди).

01 жовтня 2020 року сторонами було підписано додаткову угоду №4 до договору на виконання додаткових робіт з монтажу системи каналізації КІЗ та системи водопостачання В1, ТЗ, Т4 по санвузлам на типових поверхах з 4-го по 21-й поверх) в житловому будинку №3 на об`єкті будівництва відповідно до одиничних розцінок (додаток №1 до цієї додаткової угоди).

Пунктом 2 додаткової угоди №4 від 01.10.2020 було передбачено, що строк виконання додаткових робіт становить 60 (шістдесят) календарних днів з дати підписання сторонами додаткової угоди №4.

Таким чином, позивач зазначає, що роботи, передбачені додатковою угодою №4 від 01.10.2020 року повинні бути виконані підрядником в термін до 01 січня 2021 року.

Відповідно до пункту 3 даної додаткової угоди вартість робіт, виконаних за цією додатковою угодою, по кожному поверху буде визначатися сторонами на підставі об`єму фактично виконаних робіт, що фіксуються сторонами в актах приймання-передачі виконаних робіт, з урахуванням одиничних розцінок, що зазначені в додатку №1 до даної додаткової угоди.

Згідно з п.4 додаткової угоди №4 порядок розрахунків - генеральний підрядник перераховує підряднику протягом 7 (семи) банківських днів після виконання в повному обсягу робіт, передбачених цією додатковою угодою, на підставі підписання сторонами Акту приймання-передачі виконаних робіт.

Так, позивач зазначає, що роботи за додатковою угодою №4 станом на 02 квітня 2024 року підрядником виконані не в повному обсягу.

23 вересня 2021 року між сторонами було підписано додаткову угоду №5 до договору на виконання додаткових робіт з монтажу системи KI, В1, ТЗ, В1 очищення, встановлення та підключення сан-тех приладів з 4-го по 19-й поверхи в житловому будинку №5 на об`єкті будівництва відповідно до додатку №1 (договірна ціна) до цієї додаткової угоди.

Пунктом 2 додаткової угоди №5 від 23.09.2021 було передбачено, що строк виконання додаткових робіт на одному типовому поверсі становить 24 (двадцять чотири) календарних днів з дати підписання акту приймання-передачі фронту робіт.

23 вересня 2021 року сторони-підписали акт приймання-передачі фронту робіт та проектної документації (додаток № 2 до додаткової угоди № 5 до договору).

Таким чином, позивач зазначає, що роботи передбачені додатковою угодою №5 від 23.09.2021 року повинні бути виконанні підрядником в термін до 19 жовтня 2021 року.

Відповідно до п.3 додаткової угоди загальна вартість робіт за додатковою угодою №5 у житловому будинку №5 становить - 1 611 504,32 грн з ПДВ.

За приписами пункту 4 додаткової угоди №5 - вартість робіт на одному типовому поверсі у житловому будинку №5 становить 100 719,02 грн з ПДВ.

За твердженнями позивача, підрядником роботи за договором підряду № АН- СП-222 від 17.10.2019 року виконані не в повному обсязі.

Більше того, позивач зазначає, що протягом 2019-2021 років генпідрядник на виконання робіт, передбачених договором та додатковими угодами до нього, перерахував підряднику наступні грошові кошти, а саме:

- 25 листопада 2019 року перерахував підряднику платіж в розмірі 120 000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 3603 від 25.11.2019;

- 11 грудня 2019 року перерахував підряднику платіж в розмірі 28 489,56 гри, що підтверджується платіжною інструкцією № 3653 від 11.12.2019;

- 27 грудня 2019 року перерахував підряднику платіж в розмірі 205 192,82 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 3736 від 27.12.2019;

- 13 лютого 2020 року перерахував підряднику платіж в розмірі 217 685,42 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 3893 від 13.02.2020;

- 11 березня 2020 року перерахував підряднику платіж в розмірі 43 195,15 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 4012 від 11.03.2020;

- 25 березня 2020 року перерахував підряднику платіж в розмірі 18 901,08 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 4033 від 25.03.2020;

- 14 квітня 2020 року перерахував підряднику платіж в розмірі 28 500,47 грн, що підтверджується випискою по рахунку від 14.04.2020 Укрексімбанк (Док № 4085);

- 15 травня 2020 року перерахував підряднику платіж в розмірі 19 938,13 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 4150 від 15.05.2020;

- 05 червня 2020 року перерахував підряднику платіж в розмірі 57 10,79 гри, що підтверджується платіжною інструкцією № 4257 від 05.06.2020;

- 17 червня 2020 року перерахував підряднику платіж в розмірі 100 000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 4294 від 17.06.2020;

- 06 липня 2020 року перерахував підряднику платіж в розмірі 150 000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 4429 від 06.07.2020;

- 16 липня 2020 року перерахував підряднику платіж в розмірі 21 589,78 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 82 від 16.07.2020;

- 25 серпня 2020 року перерахував підряднику платіж в розмірі 60 000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 442 від 25.08.2020;

- 18 вересня 2020 року перерахував підряднику платіж в розмірі 59 662,29 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 731 від 18.09.2020;

- 12 жовтня 2020 року перерахував Підряднику платіж в розмірі 177 565,69 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 984 від 12.10.2020;

- 20 жовтня 2020 року перерахував підряднику платіж в розмірі 64 335,86 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 1047 від 20.10.2020;

- 05 листопада 2020 року перерахував підряднику платіж в розмірі 75 000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 1242 від 05.11.2020;

- 07 грудня 2020 року перерахував підряднику платіж в розмірі 85 386,57 гри, що підтверджується платіжною інструкцією № 1517 від 07.12.2020;

- 30 грудня 2020 року перерахував підряднику платіж в розмірі 21 802,11 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 1726 від 30.12.2020;

- 21 квітня 2021 року перерахував підряднику платіж в розмірі 69 540,77 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 2461 від 21.04.2021;

- 27 травня 2021 року перерахував підряднику платіж в розмірі 488,39 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 2700 від 27.05.2021;

- 27 травня 2021 року перерахував підряднику платіж в розмірі 19 511,61 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 2699 від 27.05.2021;

- 26 липня 2021 року перерахував підряднику платіж в розмірі 59 446,63 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 3205 від 26.07.2021.

Позивач стверджує, що підрядник виконав робіт за договором на загальну суму 1 574 086,51 грн.

Отже, за твердженнями позивача, підрядник роботи в повному обсягу не виконав, тому переплата за невиконані роботи становить 129 252,59 грн з ПДВ.

За договором і додатковими угодами строки виконання робіт настають в різні дати, а саме: термін виконання робіт за договором встановлено до 26.11.2019 року, термін виконання робіт за додатковою угодою №1 встановлено до 10.12.2019 року, термін виконання робіт за додатковою угодою №2 встановлено до 03.04.2020 року, термін виконання робіт за додатковою угодою №3 встановлено до 30.10.2020 року, термін виконання робіт за додатковою угодою №4 встановлено до 01.01.2021 року, термін виконання робіт за додатковою угодою №5 встановлено до 19.10.2021 року.

04 серпня 2023 року за вих. № 62 ТОВ «Будгенсервіс» було надіслано на адресу відповідача повідомлення про усунення недоліків у виконаних роботах за договором підряду № АН-СП-222 від 17.10.2019 року, проте станом на 09.04.2024 року недоліки не були усунуті, грошові кошти у сумі 129 252,59 грн позивачу не повернуті, відповіді не надано. Докази надсилання містяться в матеріалах справи.

26 березня 2024 року позивач направив на адресу відповідача повідомлення про дострокове розірвання договору підряду № АН-СП-222 від 17.10.2019 року та повернення сплачених грошових коштів в сумі 129 252,59 грн (вих. 26/03 від 26.03.2024 року). Разом з повідомленням позивач направив акти звірки взаєморозрахунків в 2-х екземплярах. Отримання відповідачем даного повідомлення підтверджується інформацією з офіційного сайту «Укрпошта» - відправлення вручено 02.04.2024 року.

З урахуванням вказаного позивач зазначає, що з 30 березня 2024 року договір підряду № АН-СП-222 від 17.10.2019 року та додаткові угоди до нього є розірваним.

В обгрунтування позовних вимог ТОВ «Будгенсервіс» зазначає, що у відповідача існує зобов`язання перед позивачем щодо повернення 129 252,59 грн грошових коштів, стягнення 35 862,21 грн інфляційних втрат, 9 497,39 грн трьох відсотків річних, та 38 700,00 грн пені.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції про часткове задоволення позову, а доводи апеляційної скарги вважає необґрунтованими та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, зважаючи на таке.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За приписами ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до ч. 1 ст. 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або спроби її визначення.

Відповідно до ст. 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, позивач сплатив відповідачу за договором підряду №АН-СП-222 від 17.10.2019 року грошові кошти в загальній сумі 1703 339,10 грн, що підтверджується:

- платіжною інструкцією № 3603 від 25.11.2019;

- платіжною інструкцією № 3653 від 11.12.2019;

- платіжною інструкцією № 3736 від 27.12.2019;

- платіжною інструкцією № 3893 від 13.02.2020;

- платіжною інструкцією № 4012 від 11.03.2020;

- платіжною інструкцією № 4033 від 25.03.2020;

- випискою по рахунку від 14.04.2020 Укрексімбанк (Док № 4085);

- платіжною інструкцією № 4150 від 15.05.2020;

- платіжною інструкцією № 4257 від 05.06.2020;

- платіжною інструкцією № 4294 від 17.06.2020;

- платіжною інструкцією № 4429 від 06.07.2020;

- платіжною інструкцією № 82 від 16.07.2020;

- платіжною інструкцією № 442 від 25.08.2020;

- платіжною інструкцією № 731 від 18.09.2020;

- платіжною інструкцією № 984 від 12.10.2020;

- платіжною інструкцією № 1047 від 20.10.2020;

- платіжною інструкцією № 1242 від 05.11.2020;

- платіжною інструкцією № 1517 від 07.12.2020;

- платіжною інструкцією № 1726 від 30.12.2020;

- платіжною інструкцією № 2461 від 21.04.2021;

- платіжною інструкцією № 2700 від 27.05.2021;

- платіжною інструкцією № 2699 від 27.05.2021;

- платіжною інструкцією № 3205 від 26.07.2021.

Відповідно до ч. 1 ст. 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Як було зазначено вище та вбачається з матеріалів справи, термін виконання робіт за договором підряду №АН-СП-222 було встановлено до 26.11.2019 року, термін виконання робіт за додатковою угодою №1 було встановлено до 10.12.2019 року, термін виконання робіт за додатковою угодою №2 було встановлено до 03.04.2020 року, термін виконання робіт за додатковою угодою №3 було встановлено до 30.10.2020 року, термін виконання робіт за додатковою угодою №4 було встановлено до 01.01.2021 року та термін виконання робіт за додатковою угодою №5 встановлено до 19.10.2021 року.

Судом встановлено, що протягом 2019-2021 років між позивачем та відповідачем було підписано ряд актів приймання-передачі виконаних робіт в рамках договору та додаткових угод до нього, а саме:

- 30 листопада 2019 року сторони підписали Акт №1 приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2019 року на суму - 29 697,91 грн;

- 30 листопада 2019 року сторони підписали Акт №2 приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2019 року на суму - 29 697,91 грн;

- 30 листопад 2019 року сторони підписали Акт №3 приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2019 року на суму - 89 093,74 грн;

- 31 грудня 2019 року сторони підписали Акт №5 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2019 року на суму - 44 102,52 грн;

- 31 грудня 2019 року сторони підписали Акт №6 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2019 року на суму - 12 600,72 грн;

- 31 грудня 2019 року сторони підписали Акт №7 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2019 року на суму - 148 489,56 грн;

- 31 січня 2020 року сторони підписали Акт № 9 приймання виконаних будівельних робіт за січень 2020 року на суму - 192 483,98 грн;

- 31 січня 2020 року сторони підписали Акт № 10 приймання виконаних будівельних робіт за січень 2020 року на суму - 25 201,44 грн;

- 29 лютого 2020 року сторони підписали Акт №1 приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2020 року на суму - 36 843,86 грн;

- 29 лютого 2020 року сторони підписали Акт №2 приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2020 року на суму - 6 351,29 грн;

- 29 лютого 2020 року сторони підписали Акт №14 приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2020 року на суму - 18 901,08 грн;

- 31 березня 2020 року сторони підписали Акт № 01-03 приймання виконаних будівельних робіт за березень 2020 року на суму - 28 500,47 грн;

- 30 квітня 2020 року сторони підписали Акт №22 приймання виконаних будівельних робіт за квітень 2020 року на суму - 7 075,52 грн;

- 30 квітня 2020 року сторони підписали Акт №24 приймання виконаних будівельних робіт за квітень 2020 року на суму - 12 862,61 грн;

- 31 травня 2020 року сторони підписали Акт №1 приймання виконаних будівельних робіт за травень 2020 року на суму - 11 760,00 грн;

- 31 травня 2020 року сторони підписали Акт №2 приймання виконаних будівельних робіт за травень 2020 року на суму - 8 369,09 грн;

- 31 травня 2020 року сторони підписали Акт №3 приймання виконаних будівельних робіт за травень 2020 року на суму - 25 217,70 грн;

- 31 травня 2020 року сторони підписали Акт №5 приймання виконаних будівельних робіт за травень 2020 року на суму - 11 760,00 грн;

- 30 червня 2020 року сторони підписали Акт №8 приймання виконаних будівельних робіт за червень 2020 року на суму - 21 589,78 грн;

- 31 серпня 2020 року сторони підписали Акт №13 приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2020 року на суму - 1 915,20 грн.

- 31 серпня 2020 року сторони підписали Акт №11 приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2020 року на суму - 8 369,09 грн;

- 31 серпня 2020 року сторони підписали Акт №12 приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2020 року на суму - 8 369,09 грн;

- 31 серпня 2020 року сторони підписали Акт №10 приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2020 року на суму - 8 369,09 грн;

- 31 серпня 2020 року сторони підписали Акт №14 приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2020 року на суму - 12 776,21 грн;

- 31 серпня 2020 року сторони підписали Акт №15 приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2020 року на суму - 12 776,21 грн;

- 31 серпня 2020 року сторони підписали Акт №16 приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2020 року на суму - 12 776,21 грн;

- 31 серпня 2020 року сторони підписали Акт №17 приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2020 року на суму - 12 776,21 грн;

- 31 серпня 2020 року сторони підписали Акт №18 приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2020 року на суму - 12 776,21 грн;

- 31 серпня 2020 року сторони підписали Акт №19 приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2020 року на суму - 12 776,21 грн;

- 31 серпня 2020 року сторони підписали Акт №20 приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2020 року на суму - 12 776,21 грн;

- 31 серпня 2020 року сторони підписали Акт №22 приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2020 року на суму - 24 512,72 грн;

- 31 серпня 2020 року сторони підписали Акт №23 приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2020 року на суму - 24 512,72 грн;

- 31 серпня 2020 року сторони підписали Акт №24 приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2020 року на суму - 24 512,72 грн;

- 31 серпня 2020 року сторони підписали Акт №25 приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2020 року на суму - 24 512,72 грн;

- 31 серпня 2020 року сторони підписали Акт №26 приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2020 року на суму - 24 512,72 грн;

- 31 серпня 2020 року сторони підписали Акт №27 приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2020 року на суму - 24 512,72 грн;

- 31 серпня 2020 року сторони підписали Акт №28 приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2020 року на суму - 24 512,72 грн;

- 31 серпня 2020 року сторони підписали Акт №29 приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2020 року на суму - 24 512,72 грн;

- 31 серпня 2020 року сторони підписали Акт №30 приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2020 року на суму - 24 512,72 грн;

- 31 серпня 2020 року сторони підписали Акт №31 приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2020 року на суму - 24 512,72 грн;

- 31 серпня 2020 року сторони підписали Акт №35 приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2020 року на суму - 12 752,72 грн;

- 31 жовтня 2020 року сторони підписали Акт №33 приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2020 року на суму - 12 776,21 грн;

- 31 жовтня 2020 року сторони підписали Акт №21 приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2020 року на суму - 12 776,21 грн;

- 31 жовтня 2020 року сторони підписали Акт №32 приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2020 року на суму - 24 512,72 грн;

- 31 жовтня 2020 року сторони підписали Акт №34 приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2020 року на суму - 24 512,72 грн;

- 31 жовтня 2020 року сторони підписали Акт №42 приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2020 року на суму - 13 011,07 грн;

- 31 жовтня 2020 року сторони підписали Акт №43 приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2020 року на суму - 13 011,07 грн;

- 31 жовтня 2020 року сторони підписали Акт №44 приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2020 року на суму - 8 369,09 грн;

- 31 жовтня 2020 року сторони підписали Акт №45 приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2020 року на суму - 8 369,09 грн;

- 31 жовтня 2020 року сторони підписали Акт №48 приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2020 року на суму - 8 369,09 грн;

- 31 жовтня 2020 року сторони підписали Акт №49 приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2020 року на суму - 13 234,27 грн;

- 31 жовтня 2020 року сторони підписали Акт №50 приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2020 року на суму - 13 234,27 грн;

- 30 листопада 2020 року сторони підписали Акт №54 приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2020 року на суму - 13 234,27 грн.

- 30 листопада 2020 року сторони підписали Акт №55 приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2020 року на суму - 8 369,09 грн;

- 30 листопада 2020 року сторони підписали Акт №56 приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2020 року на суму - 8 369,09 грн;

- 30 листопада 2020 року сторони підписали Акт №57 приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2020 року на суму - 8 369,09 грн;

- 30 листопада 2020 року сторони підписали Акт №58 приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2020 року на суму - 8 369,09 грн;

- 30 листопада 2020 року сторони підписали Акт №59 приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2020 року на суму - 8 369,09 грн;

- 30 листопада 2020 року сторони підписали Акт №60 приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2020 року на суму - 8 369,09 грн;

- 30 листопада 2020 року сторони підписали Акт №61 приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2020 року на суму - 8 369,09 грн;

- 30 листопада 2020 року сторони підписали Акт №62 приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2020 року на суму - 13 234,27 грн;

- 31 грудня 2020 року сторони підписали Акт №63 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2020 року на суму - 8 369,09 грн;

- 31 грудня 2020 року сторони підписали Акт №64 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2020 року на суму - 8 369,09 грн;

- 31 грудня 2020 року сторони підписали Акт №69 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2020 року на суму - 31 677,40 грн;

- 31 грудня 2020 року сторони підписали Акт №70 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2020 року на суму - 13 912,72 грн;

- 31 грудня 2020 року сторони підписали Акт №71 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2020 року на суму - 30 025,09 грн;

- 31 грудня 2020 року сторони підписали Акт №72 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2020 року на суму - 4 972,70 грн;

- 31 грудня 2020 року сторони підписали Акт №73 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2020 року на суму - 31 456,93 грн;

- 31 грудня 2020 року сторони підписали Акт №74 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2020 року на суму - 31 826,75 грн;

- 31 грудня 2020 року сторони підписали Акт №75 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2020 року на суму - 10 731,41 грн;

- 31 грудня 2020 року сторони підписали Акт №77 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2020 року на суму - 5 519,15 грн;

- 31 грудня 2020 року сторони підписали Акт №78 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2020 року на суму - 5 551,55 грн;

- 31 травня 2021 року сторони підписали Акт №109 приймання виконаних будівельних робіт за травень 2020 року на суму - 749,44 грн;

- 31 травня 2021 року сторони підписали Акт №110 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2020 року на суму - 18 762,17 грн.

Таким чином, як підтверджується матеріалами справи та не спростовано відповідачем, підрядник виконав роботи за договором на загальну суму 1 574 086,51 грн.

Разом з цим, судом встановлено, що 04 серпня 2023 року позивач надсилав на адресу відповідача повідомлення про усунення недоліків за вих. № 62 у виконаних роботах за договором підряду № АН-СГТ-222 від 17.10.2019.

Натомість, станом час розгляду даної справи у суді першої інстанції недоліки не усунуті, грошові кошти у розмірі 129 252,59 грн не повернуті позивачу.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За приписами статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно ст. 615 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання. Внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов`язання або воно припиняється.

26 березня 2024 року позивачем направлено на адресу відповідача повідомлення про дострокове розірвання договору підряду № АН-СП-222 від 17.10.2019 та повернення сплачених грошових коштів в сумі 129 252,59 грн (вих. 26/03 від 26.03.2024). Разом з повідомленням позивач направив акти звірки взаєморозрахунків в 2-х екземплярах. Отримання відповідачем даного повідомлення підтверджується інформацією з офіційного сайту «Укрпошта» - відправлення вручено 02.04.2024.

Отже, як правильно зазначив суд першої інстанції, з 30 березня 2024 року договір підряду № АН-СП-222 від 17.10.2019 та додаткові угоди до нього є розірваним.

Відповідно до ст. 849 Цивільного кодексу України замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника. Якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків. Якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника. Замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

Правовий аналіз частин 2 - 4 статті 849 Цивільного кодексу України дозволяє дійти висновку про те, що вони встановлюють три окремі (самостійні) підстави для відмови замовника від договору підряду та, відповідно, різні правові наслідки такої відмови.

Частинами 2, 3 вказаної статті передбачено право замовника на відмову від договору підряду лише за наявності конкретно визначених законодавством умов, при цьому наслідком такої відмови є виникнення саме у замовника права вимагати відшкодування збитків з підрядника.

Натомість частина 4 зазначеної статті встановлює безумовне право замовника відмовитися від договору (без будь-яких причин та умов), але з обов`язком саме замовника виплатити підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувати підряднику збитки, завдані розірванням договору.

Отже, в залежності від підстави розірвання договору підряду настають різні правові наслідки захисту сторонами такого договору своїх прав та інтересів у процесі його виконання.

Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 25.02.2021 у справі № 904/7804/16.

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Аналізуючи наведені вище обставини в їх сукупності, колегія суддів вважає, що доказів виконання зазначеного обов`язку (доказів початку виконання робіт) відповідачем не надано, також, не надано доказів виконання робіт, зокрема, на суму 129 252,59 грн; при цьому, матеріали справи не містять жодних доказів, які свідчать про початок виконання робіт за договором: фото та/або відео матеріали, чеки/накладні тощо на закупівлю необхідних матеріалів для виконання робіт, доказів залучення обладнання/устаткування для виконання робіт на відповідному об`єкті за договором тощо), а відтак суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що відповідач порушив свій обов`язок вчасно приступити до виконання робіт за договором.

Оскільки відповідач не розпочав роботи і договір підряду розірваний замовником в односторонньому порядку, відтак, правова підстава, на якій були отримані грошові кошти у розмірі 129 252,59 грн, відпала.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються також до вимог, зокрема, про повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні.

Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах від 20 листопада 2018 року у справі №922/3412/17 та від 13 лютого 2019 року у справі №320/5877/17 зазначила, що положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України».

Також, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду, у постановах від 24 липня 2020 року №922/2216/18, від 19 лютого 2020 року у справі №915/411/19, від 21 лютого 2020 року у справі №910/660/19, від 17 березня 2020 року у справі №922/2413/19, вказав на те, що положення ст. 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена або припинена, у тому числі шляхом розірвання договору.

Крім того, аналогічна позиція була викладена в постанові Верховного Суду від 16.03.2021 у справі № 910/10233/20.

За викладених обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про ефективність обраного позивачем способу захисту своїх порушених прав, а тому з огляду на обґрунтованість позовних вимог про стягнення 129 252,59 грн суми основного боргу, вказані вимоги підлягають задоволенню.

Щодо доводів відповідача суд зазначає наступне.

В обгрунтування своєї позиції відповідач посилався на заяву свідка - директора ТОВ «МБГ ІНЖИНІРИНГ» ОСОБА_1 , який підтвердив, що з грудня 2020 року по березень 2021 року передавав акти приймання виконаних будівельних робіт разом з повним комплектом виконавчої документації начальнику виробничо-технічного відділу ТОВ «Будгенсервіс» ОСОБА_2 та в заяві свідка перераховує, що передав акти приймання виконаних будівельних робіт та підсумкові відомості ресурсів.

Відповідно до ч. 2 ст. 87 Господарського процесуального кодексу України на підставі показань свідків не можуть встановлюватися обставини (факти), які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту відображаються (обліковуються) у відповідних документах. Законом можуть бути визначені інші обставини, які не можуть встановлюватися на підставі показань свідків.

Згідно ч. 1 ст. 88 Господарського процесуального кодексу України, показання свідка викладаються ним письмово у заяві свідка. У заяві свідка зазначаються ім`я (прізвище, ім`я та по батькові), місце проживання (перебування) та місце роботи свідка, поштовий індекс, реєстраційний номер облікової картки платника податків свідка за його наявності або номер і серія паспорта, номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти (за наявності), обставини, про які відомо свідку, джерела обізнаності свідка щодо цих обставин, а також підтвердження свідка про обізнаність із змістом закону щодо кримінальної відповідальності за надання неправдивих показань та про готовність з`явитися до суду за його викликом для підтвердження своїх свідчень. Підпис свідка на заяві посвідчується нотаріусом. Не вимагається нотаріальне посвідчення підпису сторін, третіх осіб, їх представників, які дали згоду на допит їх як свідків. Заява свідка має бути подана до суду у строк, встановлений для подання доказів.

Також, відповідно до ч. 1 ст. 89 Господарського процесуального кодексу свідок викликається судом для допиту за ініціативою суду або за клопотанням учасника справи у разі, якщо обставини, викладені свідком у заяві, суперечать іншим доказам або викликають у суду сумнів щодо їх змісту, достовірності чи повноти.

Однак, перевіривши вказану заяву, суд наголошує, що заява свідка не відповідає вимогам ст. 88 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не містить нотаріального засвідчення підпису свідка, а тому така заява не приймається судом як доказ.

Посилання апелянта на те, що суд першої інстанції, відмовивши у клопотанні про приєднання до матеріалів справи додаткових доказів порушив норми процесуального права судова колегія сприймає критично, оскільки така відмова суду в задоволенні клопотання про приєднання до матеріалів справи додаткових доказів була належним чином обґрунтована судом першої інстанції та відповідає положенням Господарського процесуального кодексу України, при цьому, відповідачем оскаржена не була.

Крім цього, з огляду на те, що заява свідка не відповідала вимогам процесуальних положень так як не була нотаріально засвідчена, то у суду відсутні підстави для виклику свідка на допит, оскільки такий доказ не був прийнятий судом у зв`язку з вказаним, а відтак не оцінювався судом, натомість як свідок викликається у разі, якщо обставини, викладені свідком у заяві, суперечать іншим доказам або викликають у суду сумнів щодо їх змісту, достовірності чи повноти.

Доводи відповідача про те, що договором не передбачено можливості оплати робіт до моменту їх фактичного виконання, судом відхиляються з огляду на те, що пп.4.2.2. договору встановлений остаточний розрахунок за виконані роботи після підписання акту виконаних робіт.

Згідно з підпунктом 4.2.1. договору авансування робіт може здійснюватися генпідрядником на підставі погоджених від підрядника письмових заявок-звітів на оплату якісно виконаних робіт протягом 7 (семи) банківських днів після отримання таких заявок - звітів, з вирахуванням від суми, вказаної в заявці, попередньо сплачених авансів.

Крім того, введення об`єкту в експлуатацію жодним чином не зупиняє строк виконання робіт відповідачем за договором підряду № АН-СП-222 від 17.10.2019 року та не підтверджує факту виконання робіт.

Відповідач стверджує, що роботи, до яких були заявлені недоліки позивачем у повідомленні від 04.08.2023 року № 62, були виконані і прийняті позивачем за актом № 5 від 31.05.2020 року приймання виконаних будівельних робіт за травень 2020 року, актом № 33 від 31.10.2020 року приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2020 року та актом № 70 від 31.12.2020 року приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2020 року.

Так, за актом № 5 від 31.05.2020 року були прийняті роботи щодо розкладки каналізації К1 по санвузлам на 8-му поверсі. Роботи з розводки каналізації жодним чином не пов`язані з роботами, до яких позивач заявив недоліки. Зокрема, в повідомленні про усунення недоліків від 04.08.2023 року за вих. № 62 зазначено, що недоліки виявлені в сантехнічних роботах, а саме, а в улаштуванні гігієнічного душу, недоліки в роботах з інсталяцією (відсутності зливної та неповніючої арматури), недоліки у роботах пов`язаних з виведенням дренажу кондиціонера та води, в душі обрізана водорозетка, пошкодження заглушки гарячої води, вихід душу та змішувача виконаних не по центру душової кабіни.

За актом № 33 від 31.10.2020 року були прийняті роботи щодо розводки В1, ТЗ (водопостачання) по санвузлам на 8-му поверсі. Дані роботи також не пов`язані із сантехнічними роботами, до яких заявлено недоліки позивачем.

Що стосується акту № 70 від 31.12.2020 року, то роботи за цим актом були виконані на 10-му поверсі, а не на 8-му поверсі (недоліки в роботах були заявлені до 8-го поверху позивачем) і також стосувалися робіт з розводки В1, ТЗ (водопостачання) по санвузлам, а не сантехнічних робіт.

Відтак, твердження відповідача, що роботи, до яких заявлено недоліки, було прийнято позивачем за актами №№5, 33, 70, судом визнаються необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсності.

Крім того, доводи відповідача про те, що всі недоліки, на які посилається позивач у своєму повідомленні про усунення недоліків, могли бути встановлені при звичайному способі прийняття відповідної роботи, адже вони пов`язані з глибиною установки гігієнічного душу, місцем установки виводу душу та змішувача, місце установки виведення дренажу кондиціонера та води, відсутністю зливної та наповнюючої арматури, пошкодженням заглушки гарячої води та обрізаною водо розеткою, а тому такі недоліки належіть до категорії явних недоліків, - суд визнає необґрунтованими, оскільки відповідач не надав доказів виконання сантехнічних робіт на 8-му поверсі в житловому будинку № 3 до яких заявлені недоліки, не надав доказів надсилання повідомлення про готовність до здачі таких виконаних робіт, не надав доказів надання/надсилання виконавчої документації та акту/ів виконаних робіт на виконання робіт з встановлення сантехнічних робіт, тому попередньо зробив помилкові висновки, що такі недоліки належать до категорії явних.

Відповідно до п. 2.1. договору підрядник зобов`язується виконати роботи, усунути можливі недоліки та передати виконані роботи генпідряднику.

У свою чергу, згідно з п. 5.1.7. договору генпідрядник має право вимагати від підрядника безоплатного виправлення недоліків, що виникли внаслідок допущених підрядником порушень, або виправити їх своїми силами або силами третьої сторони (іншого підрядника). У такому разі збитки, завдані генпідряднику, відшкодовуються підрядником у тому числі (але не обмежуючись) за рахунок відповідного зниження договірної ціни.

Так, генпідрядником були виявлено ряд недоліків в сантехнічних роботах підрядника на 8-му поверсі в житловому будинку № 3 (в квартирах № 317, 318, 319 та 320) про що ТОВ «Будгенсервіс» повідомив 04.08.2023 року відповідача і попросив усунути такі недоліки у виконаних роботах.

Аргументи відповідача про те, що він не отримував від позивача повідомлення про усунення недоліків від 04.08.2023 року № 62, суд відхиляє, оскільки в матеріалах справи наявні докази надіслання повідомлення відповідачу на адресу, що міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань (трек-номер поштового відправлення: 0101510569513).

Отже, відповідачем належними та вірогідними доказами не спростовано позовні вимоги.

Разом з цим, доводи відповідача про неповне встановлення судом першої інстанції обставин справи судом апеляційної інстанції відхиляються як необґрунтовані та такі, що не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду оскаржуваного рішення суду.

За викладених обставин, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про існування у відповідача зобов`язання повернути позивачу грошові кошти у розмірі 129 252,59 грн сплачені за роботи, які фактично виконано не було.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача 35 862,21 грн інфляційних втрат, 9 497,39 грн трьох відсотків річних та 38 700,00 грн пені.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується що відповідач, в порушення умов договору, у визначений строк роботи не виконав, а отже є таким, що прострочив виконання зобов`язання.

Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 1 ст. 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися зокрема неустойкою.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 547 Цивільного кодексу України правочини щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняються у письмовій формі.

Розмір штрафних санкцій відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Статтею 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Наведеною нормою передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається із дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконано, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 20.08.2020 у справі № 902/959/19.

Разом з цим, за змістом положень частини четвертої статті 231 Господарського кодексу України розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Аналізуючи вищевикладене, суд зауважує, що пеня це санкція, розмір якої збільшується залежно від продовження правопорушення, а залежністю суми пені від кількості днів прострочення виконання зобов`язання пеня відрізняється від неустойки, як одного з видів санкцій за господарське порушення, враховуючи, що жодне з положень Господарського кодексу України не визначає неустойку як санкцію, яка нараховується за кожен день прострочення виконання зобов`язання.

За порушення господарського зобов`язання Господарським кодексом України не вимагається щоб зобов`язання було грошовим, оскільки пеня застосовується в разі прострочення виконання майнових зобов`язань, втім її розмір визначається законом або договором у відсотковому відношенні до суми невиконаного зобов`язання або частини цього зобов`язання, а значить база нарахування повинна мати грошову оцінку.

Наведене узгоджується з положеннями частини другої статті 231 Господарського кодексу України, якими передбачено, що у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, зокрема у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

У даному випадку сторони в умовах договору передбачили нарахування саме пені, як санкції, яка розраховується за кожен день прострочення, але не в процентному співвідношенні до суми невиконаного майнового зобов`язання, а в твердій грошовій сумі за кожен день прострочення, що суперечить як правовій природі пені, визначення якої унормовано у статті 549 Цивільного кодексу України, так і нормам статті 231 Господарського кодексу України, які не встановлюють застосування пені у певній, визначеній грошовій сумі, за кожен день прострочення.

Отже, враховуючи, що установлення розміру пені у твердій грошовій сумі за кожен день прострочення виконання зобов`язання законом не передбачено і суперечить правовій природі такої штрафної санкції, позовні вимоги про стягнення пені, обчисленої виходячи з такого розміру, не можуть бути задоволені, а тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 38 700,00 грн.

Щодо стягнення 3% річних та втрат від інфляції.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до частини 2 статті 251 ЦК України терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (частина 2 статті 252 ЦК України).

Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Згідно з частиною 1 статті 255 ЦК України, якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При цьому індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Вказана позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 №904/7401/16.

Перевіривши розрахунок 3% річних, судом першої інстанції встановлено, що останній здійснено неправильно, а тому здійснивши перерахунок заявлених сум, суд дійшов висновку, що до стягнення з відповідача підлягає 3% річних у розмірі 9 494, 77 грн а тому позов підлягає задоволенню у цій частині, з чим погоджується судова колегія.

Водночас, судом встановлено арифметичну правильність розрахунків інфляційних втрат, а тому вказані вимоги підлягають задоволенню.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Апеляційний господарський суд, перевіривши матеріали справи та дослідивши доводи учасників справи, дійшов висновку, що скаржником в апеляційній скарзі вищенаведені висновки суду першої інстанції не спростовано.

Відтак, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для скасування рішення Господарського суду міста Києва від 25.09.2024 у справі №910/4471/24.

Щодо апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «МБГ ІНЖИНІРИНГ» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 16.10.2024 у справі №910/4471/24.

30.09.2024 через відділ діловодства суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Будгенсервіс» надійшла заява про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/4471/24, в якій останній просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МБГ ІНЖИНІРИНГ» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Будгенсервіс» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 36 000,00 грн та гонорар адвоката в сумі 17 461,00 грн.

Оскаржуваним додатковим рішення суду першої інстанції вказану заяву було задоволено частково в сумі 17 189,83 грн.

З наведеним висновком відповідач не погоджується та в поданій апеляційній сказі зазначає про не співмірність присуджених витрат позивача на правничу допомогу, вважаючи їх обґрунтованими в розмірі 12 000,00 грн.

Перевіривши матеріали справи та оцінивши наведені доводи, колегія суддів не вбачає підстав для скасування додаткового рішення суду першої інстанції та підстав для задоволення апеляційної скарги відповідача у цій частині, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати зокрема на професійну правничу допомогу.

Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України унормовано: витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

За приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Європейський суд з прав людини вказав, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим (справа «Гімайдуліна і інші проти України» від 10.12.2009, справа «Баришевський проти України» від 26.02.2015).

Частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Як вбачається з матеріалів справи, заявником не пропущено строк для подання доказів на підтвердження понесення витрат на правову допомогу.

При зверненні до суду з позовом позивач у позовній заяві вказав, що попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які він очікує понести у зв`язку із розглядом справи в суді першої інстанції складає 42 000,00 грн.

Відповідно до поданої заяви про ухвалення додаткового судового рішення зазначено про розмір фактично понесених витрат на правничу допомогу становить 48 461,00 грн, які він просить покласти на відповідача.

На підтвердження понесених ним судових витрат позивач долучив до матеріалів справи:

- додаткову угоду № 1 до договору про надання правової допомоги №А-0204 від 02.04.2024;

- акт приймання-передачі наданих послуг № 1 від 26.09.2024;

- звіт про надану професійну правничу допомогу та розмір гонорару за надану професійну правничу допомогу від 26.09.2024.

Вирішуючи питання про розподіл витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги адвокатом у даній справі у заявленому розмірі 48 461,00 грн, судом враховано, що відповідно до акту прийому-передачі наданих правових послуг від 26.09.2024 загальна вартість наданих послуг складає 48 461,00 грн.

При цьому, відповідно до п.2 додатку № 1 до договору про надання правових послуг №А-0204 від 02.04.2024 сторони домовились про те, що якщо ухвалене у судовій справі рішення буде на користь замовника, то додатково до вартості послуг, визначених в п.1 даного додатку № 1, замовник сплачує виконавцю гонорар в розмірі 10% від присудженої замовнику судом грошової суми, включаючи штрафні санкції.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Дослідивши наявну в матеріалах справи додаткову угоду№1, акт приймання - передачі наданих послуг №1 від 26.09.2024 та звіт про надану професійну правничу допомогу, судом встановлено, що заявник визначає суму гонорару адвоката - 17 461,00 грн.

Проаналізувавши умови договору про надання правових послуг №А-0204 від 02.04.2024, суд зазначає, що фактично визначений заявником гонорар адвоката у розмірі 17 461,00 грн за своєю правовою природою є гонораром успіху.

Поняття «гонорару успіху» не визначено в законодавстві. Проте, дефініцію гонорару успіху Верховний Суд визначив у ряді своїх постанов. Так, зокрема, у постанові Верховного Суду №903/781/21 від 28.07.2022, гонорар успіху визнано «платою за досягнутий адвокатом результат, нарахування та сплата якого залежать від настання певної події». У цій справі - де поряд із гонораром успіху була ще фіксована сума до сплати за послуги - такий вид винагороди названо складовою гонорару.

Основною особливістю гонорару успіху є те, що виникнення обов`язку до його сплати залежить від настання певної події, це може бути - прийняття судом відповідного рішення, сплата боржником заборгованості, прийняття виконавцем рішення про зняття арешту, відшкодування правопорушником шкоди, поновлення на роботі із виплатою середньої заробітної плати за час прогулу, отримання дозволу, ліцензії, патенту - тощо. В основному, гонорар успіху погоджується у справах, результат яких вимірюється в грошових одиницях. Але не заборонено погодження гонорару успіху і у інших випадках досягнення, наприклад, немайнового результату.

Відтак, стосовно стягнення з відповідача 17 461,00 грн як гонорару успіху адвоката у справі суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 зауважує, що за наявності угод, які передбачають «гонорар успіху», ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22 лютого 2005 року у справі «Пакдемірлі проти Туреччини» (Pakdemirli v. Turkey, заява №35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала «гонорар успіху» у сумі 6.672,90 євро, однак, на думку суду, визначала зобов`язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3.000,00 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70-72).

З урахуванням наведеного вище не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що в частині стягнення «гонорару успіху» в розмірі 17 461,00 грн такі витрати не відповідають критерію розумності, оскільки не мають характеру необхідних, без понесення яких у позивача буде відсутня можливість захистити свої права та законні інтереси, не містять обґрунтування обсягу фактичних дій представника позивача, які достатньою мірою можуть бути співвіднесені із досягненням успішного результату, у зв`язку з чим їх відшкодування з огляду на обставини даної справи матиме надмірний характер.

Таким чином, судом першої інстанції вмотивовано відмовлено у покладенні «гонорару успіху» на відповідача.

В акті приймання - передачі наданих послуг №1 від 26.09.2024 наведено шість пунктів, серед яких перші три: 1) правовий аналіз справи (5 000, 00 грн); 2) збір доказів та розробка концепції захисту (5 000,00 грн); 3) складання та подання позову до суду (15 000,00 грн).

Однак, на переконання суду, здійснення правового аналізу справи, а також збір доказів та розробка концепції захисту не є окремими правовими послугами, а є складовими в юридичній послузі «складання та подання позову до суду».

При цьому, не зовсім зрозумілою є послуга «розробка концепції захисту», оскільки алгоритм дій щодо правового захисту чітко визначений нормами Господарського процесуального кодексу України.

У постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 910/12876/19 зауважено, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини. Водночас чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу. З урахуванням наведеного суд зазначив, що процесуальним законодавством передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Велика Палата Верховного Суду у справі № 755/9215/15-ц наголосила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Також слід зазначити, що предмет спору у даній справі є розрахунковим, і така категорія спорів не належить до складних. Вивчення нормативно-правового регулювання таких правовідносин відбувається під час здобуття вищої освіти в галузі права і не потребує додаткових зусиль і часу адвоката, який професійно займається діяльністю багато років.

Процесуальним законодавством передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Слід наголосити, що складність справи не полягає в ціні позову, а у категорії спору, а також у затрачених часі та зусиллях.

При цьому, метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача.

Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 30.01.2023 у справі №910/7032/17.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції в тому, що зважаючи на часткове задоволення судом позовних вимог, з урахуванням принципу співмірності та розумності судових витрат, та з огляду на рівень складності справи та обсяг доказів, що підлягали вивченню та аналізу, а також з урахуванням предмету позову та заперечень відповідача щодо не співмірності таких витрат, справедливим та розумним є покладення на відповідача витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 17 189,83 грн, а тому заява Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДГЕНСЕРВІС» про відшкодування понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у справі №910/4471/24 підлягає частковому задоволенню відповідно до п.3 ч.4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, судом першої інстанції враховано клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на оплату правничої допомоги, відповідно до якого відповідач просив суд зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу до 12 000,00 грн з огляду на те, що заявлена сума витрат не відповідає критеріям співмірності, реальності та розумності розміру, - з чим суд першої інстанції часткового погодився.

Наразі в поданій апеляційній скарзі відповідач наводить аналогічні доводи та вважає обґрунтованою суму витрат позивача на правничу допомогу в розмірі 12 000,00 грн, а присуджену до стягнення суму неспівмірною.

При цьому, самі лише посилання на неспівмірність витрат та незгода із сумою понесених витрат на професійну правничу допомогу не можуть бути підставою для відмови у задоволенні заяви позивача про розподіл судових витрат (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 15.05.2020 року по справі № 910/5410/19).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що при вирішенні питання щодо стягнення витрат позивача на правничу допомогу, судом першої інстанції надано належну оцінку наданим позивачем доказам на їх підтвердження, враховано принципи співмірності та розумності судових витрат на професійну правничу допомогу, рівень складності, характер спору та юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, а також їх значення для спору, а також враховано заперечення відповідача проти їх розміру, з огляду на що заяву позивача було задоволено частково з урахуванням зокрема й часткового задоволення позовних вимог.

З наведених вище підстав колегія суддів відхиляє доводи апелянта щодо неспівмірності присуджених судом першої інстанції до стягнення з відповідача витрат позивача на професійну правничу допомогу, оскільки судом першої інстанції в повній мірі було досліджено вказане питання та зроблено вмотивовані висновки щодо розподілу вказаних витрат.

Разом з цим, доводи про те, що позивачем не було доведено факту здійснення ним витрат на професійну правничу допомогу - суд визнає необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

Відтак, колегія суддів визнає необґрунтованими доводи апеляційної скарги відповідача на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 16.10.2024 у справі №910/4471/24.

Підсумовуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги відповідача та скасування рішення Господарського суду міста Києва від 25.09.2024 у справі №910/4471/24 та додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 16.10.2024 у справі №910/4471/24.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі статтею 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

З огляду на встановлені обставини справи та наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог, а також погоджується з розподілом витрат позивача на правничу допомогу.

При цьому, колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 04.11.1950) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» у рішенні від 18.07.2006 та у справі «Трофимчук проти України» у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених судом апеляційної інстанції, усі інші доводи та міркування сторін судом оцінено та враховано, однак вони не впливають на наведені вище висновки суду апеляційної інстанції та не можуть бути достатньою підставою для скасування оскаржуваних рішень суду першої інстанції.

Згідно зі статтею 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищезазначене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 25.09.2024 у справі №910/4471/24 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 16.10.2024 у справі №910/4471/24 прийняті відповідно до вимог чинного законодавства, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для їх скасування чи зміни не вбачається, відповідно, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «МБГ ІНЖИНІРИНГ» має бути залишена без задоволення.

Судовий збір за розгляд апеляційної скарги у зв`язку з відмовою в її задоволенні, на підставі статті 129 ГПК України, покладається на апелянта.

Керуючись ст. ст. 129, 253-255, 269, 270, 271, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МБГ ІНЖИНІРИНГ" на рішення Господарського суду міста Києва від 25.09.2024 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 16.10.2024 у справі № 910/4471/24 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 25.09.2024 у справі № 910/4471/24 - залишити без змін.

3. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 16.10.2024 у справі № 910/4471/24 - залишити без змін.

4. Матеріали справи № 910/4471/24 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст.ст. 287 - 289 ГПК України.

Повний текст постанови складено та підписано 18.12.2024.

Головуючий суддя А.О. Мальченко

Судді О.В. Агрикова

Т.П. Козир


Суд	Північний апеляційний господарський суд
Дата ухвалення рішення	11.12.2024
Оприлюднено	23.12.2024
Номер документу	123912321
Судочинство	Господарське
Категорія	Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Невиконання або неналежне виконання зобов’язань надання послуг будівельного підряду

Андреїшина І.О.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Постановавід 11.12.2024 по справі 910/4471/24ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Судовий реєстр по справі —910/4471/24

Постанова від 11.12.2024

Постанова
від 11.12.2024 по справі 910/4471/24
ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД