Рішення

від 02.10.2024 по справі 910/8360/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

02.10.2024Справа № 910/8360/24

За позовом Національної поліції України (м. Київ)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фабро Груп" (м. Київ)

про стягнення 412 708,00 грн,

Суддя Ващенко Т.М.

Секретар судового засідання Шаповалов А.М.

Представники сторін: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Національна поліція України звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фабро Груп" про стягнення 412 708,00 грн, з яких: 282 677,04 грн штрафу та 130 031,44 грн пені, нарахованих у зв`язку з порушенням відповідачем строків поставки товару я за Договором №39НП від 06.03.2023.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.07.2024 відкрито провадження у справі, її розгляд вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін, встановлено сторонам процесуальні строки для подання відзиву, відповіді на відзив, заперечень, заяв і клопотань.

30.07.2024 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він не заперечує порушення строків поставки товару, проте обґрунтовує наявність підстав для зменшення суми штрафних санкцій.

06.08.2024 від позивача надійшла відповідь на відзив.

18.08.2024 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

При цьому з моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк (з урахуванням воєнного стану на території України), для подання всіма учасниками справи своїх доводів, заперечень, відзивів, доказів тощо, у зв`язку з чим суд вважає за можливе здійснити розгляд даної справи по суті заявлених вимог.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України).

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення відповідача, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

06.03.2023 між Національною поліцією України (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фабро Груп" (Постачальник) укладено Договір №39 НП про закупівлю форменого одягу (костюм-дощовик) (далі - Договір), за умовами п. 1.1. якого Постачальник зобов`язується поставити товар (код згідно ЄЗС ДК 021:2015-18110000-3), а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити вказаний Товар в порядку та на умовах визначених цим Договором.

Пунктом 1.2. Договору визначено, що загальна кількість Товару, що підлягає поставці та ціна Товару визначається у Специфікації Товару (додатку № 1 до Договору) і Ростовці Товару (Додаток № 2 до Договору).

Відповідно до п. 2.2 Договору Постачальник зобов`язаний до поставки Товару, але не пізніше дати поставки Товару зазначеної в пункті 5.1. цього Договору, надати Покупцю ( за адресою: м. Київ, вул. інститутська, буд. 29/3, кабінет №61) зразок Товару скріплений ярликом ДНДІ МВС України, який містить посилання на електронний висновок ДНДІ МВС України про відповідність Товару ТО 1822.40108578-301:2020 (Додаток №3 до Договору) та Конфекційна карта (додаток № 4 до Договору) із зазначенням усіх матеріалів із яких виготовлений зразок товару.

Відповідно до п. 5.1. Договору Постачальник зобов`язується здійснити поставку Товару партіями: перша партія у кількості 2000 к-тів в термін по 25 травня 2023 року включно, друга партія у кількості 2 716 к-тів в термін по 25 червня 2023 року включно за адресою Покупця у місті Києві (конкретні реквізити, адреси поставки будуть повідомлені листом Покупця на електронну пошту Постачальника, зазначену у розділі XVII цього Договору безпосередньо перед поставкою товару).

Пунктом п. 5.2. Договору встановлено, що датою поставки Товару вважається дата отримання його Покупцем і підписання уповноваженими представниками Сторін накладної.

25.05.2023 між сторонами укладено додаткову угоду № 1 /113 НП до Договору, відповідно до якої пункт 5.1. Договору викладено в новій редакції, за якою Постачальник зобов`язується здійснити поставку Товару партіями: перша партія у кількості 2000 к-тів в термін по 20 липня 2023 року включно, друга партія у кількості 2 716 к-тів в термін по 20 серпня 2023 року включно за адресою Покупця у місті Києві (конкретні реквізити, адреси поставки будуть повідомлені листом Покупця на електронну пошту Постачальника, зазначену у розділі XVII цього Договору безпосередньо перед поставкою товару).

17.08.2023 між сторонами укладено додаткову угоду № 2/169 НП до Договору, відповідно до якої пункт 5.1. Договору викладено в новій редакції, за якою Постачальник зобов`язується здійснити поставку Товару в термін по 30 вересня 2023 року включно, за адресою Покупця у місті Києві (конкретні реквізити, адреси поставки будуть повідомлені листом Покупця на електронну пошту Постачальника, зазначену у розділі XVII цього Договору безпосередньо перед поставкою товару).

Частинами 1 та 2 ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. ст. 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

У ч. 2 ст. 712 ЦК України зазначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 663 ЦК України унормовано, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару (ч. 1 ст. 664 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, 25.10.2023 позивачем здійснено поставку Товару, про що складено і підписано уповноваженими представниками сторін накладну № 48 до Договору.

Таким чином, відповідачем зобов`язання щодо поставки Товару виконано з порушенням строку, встановленого п. 5.1. Договору.

Крім того, надання зразка Національній поліції України відповідачем здійснено 25.10.2023, що підтверджується листом ТОВ "Фабро Груп" від 25.10.2023 № ФГ-25-10/4 та відповідною відміткою на цьому листі уповноваженої особи позивача про отримання зразка Товару (вхідний № 20659 Департаменту управління майном Національної поліції України від 25.10.2023).

Оскільки постачальником не було своєчасно виконано зобов`язань щодо поставки товару відповідно до п. 5.1. Договору та надання зразка товару згідно з п. 2.2. Договору, позивачем нараховано та пред`явлено до стягнення з відповідача 282 677,04 грн штрафу на 130 031,44 грн пені.

Згідно з п. 9.2. Договору за несвоєчасне виконання зобов`язання, передбаченого п. 5.1. цього Договору, з Постачальника на користь Покупця стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка ціни Товару, з якого допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків вказаної вартості.

При цьому, день поставки Товару поставленого Постачальником з порушенням строку передбаченого пунктом 5.1 Договору, вважається днем прострочення, за який Постачальнику нараховуються штрафні санкції згідно умов цього договору.

Пунктом 9.4. Договору визначено, що у разі невиконання або несвоєчасного виконання Постачальником зобов`язання передбаченого пунктом 2.2 цього Договору (надання зразку Товару до дати поставки), з Постачальника стягується штраф у розмірі 5% (п`яти відсотків) від ціни Договору.

Частиною 1 ст. 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (ч. 1 ст. 550 ЦК України).

Частиною 1 ст. 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов`язку в натурі.

Приписами ст. 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Перевіривши надані позивачем розрахунки сум пені та штрафу, суд встановив їх обґрунтованість та арифметичну вірність.

Відповідач у відзиві вказує, що ТОВ "Фабро Груп" протягом всього періоду дії Договору сумлінно виконувало свої зобов`язання та робило усе можливе для своєчасної поставки товару, діяло добросовісно та відповідально. Товар було поставлено в повному об`ємі та належної якості. Відповідно до Листа-відгука "Про співпрацю з ТОВ "ФАБРО ГРУП" від Департаменту управління майном Національної поліції України за №НПУ 785-2024 від 03.01.2024 (95078), зауваження щодо кількості та/або якості поставленого товару відсутні. Порушення зобов`язання зі сторони Постачальника не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин.

Крім того, відповідач зазначає, що відповідно до умов Договору Постачальником, на вимогу Національної поліції України та згідно Повідомлення про отримання Вимоги від 09.10.2023 за вих. № 21.2.2/2727 АТ "Банк Альянс", за порушення терміну поставки товару, вже було сплачено банківську гарантію у сумі 56 535,41 грн платіжною інструкцією №577 від 12.10.2023.

Для підтвердження наявності обставин, що не залежать від волі сторін, керуючись п. 11.4. Договору відповідач звернувся до Торгово-промислової палати України для отримання документального підтвердження наявності форс-мажорних обставин, на що були отримані Висновки про істотну зміну обставин від 15.05.2023р. №1376/1.5-7.1 та від 26.07.2023р. №2161/5.1-7.1, вартість яких склала 108 000,00 грн та 84 000,00 грн, що складає майже половину вартості вимоги позивача, що в свою чергу є частиною збитку ТОВ "Фабро Груп".

Відповідач наголошує, що нараховані позивачем штрафні санкції є надмірно великими, та їх стягнення призведе до скрутного фінансового становища Товариства, призведе до неможливості своєчасної виплати заробітної плати, податків до бюджету та інших обов`язкових платежів. Наразі майновий стан Постачальника є тяжким та майже збитковим, однак він доклав максимальних зусиль з метою вчасного виконання зобов`язань, незважаючи на усі виниклі істотні зміни обставин.

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, гарантією.

Згідно зі ст. 563 ЦК України в разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов`язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії.

При цьому зобов`язання гаранта перед кредитором не залежить від основного зобов`язання (його припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли в гарантії міститься посилання на основне зобов`язання (ст. 562 ЦК України).

Суд погоджується з доводами позивача про те, що неустойка і банківська гарантія вважаються різними способами захисту прав та законних інтересів суб`єктів господарювання, різними засобами забезпечення виконання господарських зобов`язань. Зазначені способи мають різну правову природу і не є взаємовиключними. Сплата коштів кредитору гарантом і сплата штрафних санкцій боржником не належать до одного виду відповідальності. Отже, можливість стягнення з відповідача пені та штрафу за порушення строків поставки товару за договором не залежить від реалізації позивачем свого права на звернення стягнення за банківською гарантією.

У ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України зазначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Доводи відповідача щодо істотної зміни обставин та ускладнень із виконанням Договору, пов`язані з введенням та продовженням в Україні військового стану, суд відхиляє як безпідставні та необґрунтовані, оскільки цей правочин вже було укладено сторонами 06.03.2023, під час дії воєнного стану.

За приписами ст. ст. 525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 ГК України господарське зобов`язання припиняється неможливістю виконання у разі виникнення обставин, за які жодна з його сторін не відповідає, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до ст. 417 ГК України у період дії воєнного стану, введеного на території України або в окремих місцевостях, правовий режим господарської діяльності визначається на основі закону про оборону України, інших законодавчих актів щодо забезпечення обороноздатності держави та законодавства про режим воєнного стану.

Відповідно до статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Статтею 233 ГК України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

За змістом наведених норм зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе її зменшення.

Тобто, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

При цьому, вирішуючи таке питання, суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, ступеню виконання зобов`язання, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Проаналізувавши доводи відповідача, дослідивши надані ним на підтвердження власної позиції докази, врахувавши фактичні обставини даної справи, відсутність понесених позивачем збитків, розмір штрафних санкцій за порушення Договору, ціну цієї угоди, кількість днів прострочення поставки товару, суд вважає обґрунтованим та можливим зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій на 10 %.

При цьому суд зазначає, що неустойка має на меті в першу чергу стимулювати боржника до виконання основного зобов`язання і не може лягати непомірним тягарем на боржника й бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Подібна за змістом правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року в справі № 902/417/18.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин суд дійшов висновку про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача 254 409,34 грн штрафу та 117 028,30 грн пені. У задоволенні решти позовних вимог суд відмовляє у зв`язку зі зменшенням штрафних санкцій на 10 %.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, 165, 219, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фабро Груп" (01030, м. Київ, вул. Деревообробна, 9; ідентифікаційний код 39291544) на користь Національної поліції України (01601, місто Київ, вулиця Богомольця, будинок 10; ідентифікаційний код 40108578) 254 409 (двісті п`ятдесят чотири тисячі чотириста дев`ять) грн 34 коп. штрафу, 117 028 (сто сімнадцять тисяч двадцять вісім) грн 30 коп. пені та 4 952 (чотири тисячі дев`ятсот п`ятдесят дві) грн 50 коп. судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.

Суддя Т.М. Ващенко