Постанова

від 14.01.2025 по справі 910/8360/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" січня 2025 р. Справа№ 910/8360/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гаврилюка О.М.

суддів: Владимиренко С.В.

Ткаченка Б.О.

за участю секретаря судового засідання: Ніконенко Є.С.

за участю представників сторін:

від позивача: Гайдук С.В. (в залі суду);

від відповідача: Корнієнко Р.О. (в залі суду);

Скуратова С.І. (в залі суду);

розглянувши апеляційні скарги Національної поліції України та Товариства з обмеженою відповідальністю «Фабро Груп»

на рішення Господарського суду міста Києва від 02.10.2024

у справі № 910/8360/24 (суддя Ващенко Т.М.)

за позовом Національної поліції України

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фабро Груп»

про стягнення 412 708,00 грн

За результатами розгляду апеляційної скарги Північний апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду

Національна поліція України звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фабро Груп» про стягнення 412 708,00 грн, з яких: 282 677,04 грн штрафу та 130 031,44 грн пені, нарахованих у зв`язку з порушенням відповідачем строків поставки товару за Договором №39НП від 06.03.2023.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.10.2024 у справі № 910/8360/24 позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фабро Груп» на користь Національної поліції України 254 409 грн 34 коп. штрафу, 117 028 грн 30 коп. пені та 4 952 грн 50 коп. судового збору. В іншій частині в позові відмовлено.

Рішення мотивоване тим, що оскільки постачальником не було своєчасно виконано зобов`язань щодо поставки товару відповідно до п. 5.1. договору та надання зразка товару згідно з п. 2.2. договору, позивачем нараховано та пред`явлено до стягнення з відповідача 282 677,04 грн штрафу на 130 031,44 грн пені. Проаналізувавши доводи відповідача, дослідивши надані ним на підтвердження власної позиції докази, врахувавши фактичні обставини даної справи, відсутність понесених позивачем збитків, розмір штрафних санкцій за порушення договору, ціну цієї угоди, кількість днів прострочення поставки товару, суд вважає обґрунтованим та можливим зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій на 10%. За таких обставин суд дійшов висновку про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача 254 409,34 грн штрафу та 117 028,30 грн пені. У задоволенні решти позовних вимог суд відмовляє у зв`язку зі зменшенням штрафних санкцій на 10%.

Узагальнені доводи апеляційної скарги Національної поліції України

Не погоджуючись із рішенням Господарського суду міста Києва від 02.10.2024 у справі № 910/8360/24, Національна поліція України звернулось до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить відкрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою Національної поліції України на рішення Господарського суду міста Києва від 02.10.2024 у справі № 910/8360/24. Скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 02.10.2024 у справі № 910/8360/24 в частині відмови стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фабро Груп» штрафу у розмірі 282 677,04 грн та пені у розмірі 130 031,44 грн на користь Національної поліції України. Ухвалити нове рішення у справі № 910/8360/24 у відповідній частині та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фабро Груп» штрафу у розмірі 282 677,04 грн та пені у розмірі 130 031,44 грн на користь Національної поліції України. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фабро Груп» на користь Національної поліції України сплачений нею судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 3 633,60 грн.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовані наступними доводами.

Скаржник вважає, що судом першої інстанції рішення від 02.10.2024 в частині зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій на 10% прийнято з порушенням норм матеріального права, а також скаржник зазначає про невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, у зв`язку з чим зазначене рішення суду підлягає скасуванню.

Скаржник зазначає, що зменшення (за клопотанням сторони) розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій кореспондується із обов`язком сторони, до якої така санкція застосовується, довести згідно з приписами ст. 74 ГПК України, ст. 233 ГК України те, що вона не бажала вчинення таких порушень, що вони були зумовлені винятковими обставинами та не завдали значних збитків контрагенту на підставі належних і допустимих доказів, однак, відповідачем не було надано до матеріалів справи, зокрема до відзиву на позовну заяву, жодних доказів, які б підтверджували наявність обставин, що є підставою відповідно до положень ст. 233 ГК України, ч. 3 ст. 551 ЦК України для реалізації судом права на зменшення розміру штрафних санкцій. В той час як апелянтом долучалися до матеріалів справи відомості щодо майнового стану відповідача на підставі аналізу його участі у публічних закупівлях з 2021 до 2023 рік. Так, за ці роки загальна сума за укладеними договорами тільки за процедурою проведення публічних договорів склала 6 532 504,50 грн, що свідчить про те, що стягнення штрафних санкцій в цій справі ніяким чином не вплине на його матеріальне становище. Відповідачем не було подано обґрунтоване клопотання про зменшення штрафних санкцій. Зазначеній обставині судом не було надано оцінки.

Скаржник щодо відсутності збитків у позивача, звертає увагу суду на те, що НПУ є центральним органом виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку, який у відповідності до статті 12 Закону України «Про оборону України», частини 2 статті 24 Закону України «Про Національну поліцію» бере участь в обороні держави у межах своїх повноважень разом із Збройними Силами України. Затримка в поставці товару унеможливила вчасне забезпечення поліцейських на всій території України таким видом однострою, як костюм - дощовик та ускладнила виконання функцій покладених на поліцію в умовах воєнного стану, як державного органу, який входить до сектору безпеки і оборони України. Також доцільно повторно зазначити, що право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання, за положенням частини першої статті 550 ЦК України, що узгоджується з аналогічним за змістом висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 01 червня 2021 року в справі № 910/638/20. Таким чином, незалежно від розміру збитків, завданих невиконанням або неналежним виконання Договору, Апелянт має право вимагати сплати на його користь передбачених законодавством України та Договором штрафних санкцій, які відіграють компенсаційну та стимулюючу роль.

Узагальнені доводи апеляційної скарги ТОВ «Фабро Груп»

Не погоджуючись із рішенням Господарського суду міста Києва від 02.10.2024 у справі № 910/8360/24, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фабро Груп» звернулось до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 02.10.2024 у справі № 910/8360/24 у частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове рішення. Судові витрати покласти на відповідача.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

Скаржник зазначає про те, що відповідачем зобов`язання щодо поставки товару виконано в повному обсязі, але з порушенням строку, встановленого п. 5.1. Договору, а надання зразка Національній поліції України відповідачем здійснено 25.10.2023, що підтверджується листом ТОВ «Фабро Груп» від 25.10.2023 № ФГ-25-10/4 та відповідною відміткою на цьому листі уповноваженої особи позивача про отримання зразка Товару (вхідний № 20659 Департаменту управління майном Національної поліції України від 25.10.2023).

На думку скаржника, судом не враховано, що в рамках договору, ДНДІ МВС України проводить роботу з експертизи зразку товару про його відповідність ТО 1822.40108578-301:2020 незалежно від строків поставки Товару, погоджених сторонами, але на виконання умов договору №39 НП від 06.03.2023. Судом не враховано, що зі сторони первісного відповідача з метою виконання договору відповідно до Додатку №3 та Додатку № 4 до договору, до ДНДІ МВС України було надано зразок товару ще 13.10.2023. Суд не надав оцінку цим обставинам, однак відповідно до них, первісний відповідач не міг вплинути на строк видачі цього висновку зі сторони ДНДІ МВС України і відповідно подальшу передачу зразка товару, скріпленого ярликом ДНДІ МВС України, який містить посилання на експертний висновок ДНДІ МВС України про відповідність Товару ТО 1822.40108578-301:2020 (Додаток №3 до договору) та Конфекційну карту (додаток № 4 до договору) із зазначенням усіх матеріалів із яких виготовлений зразок товару, відповідно до п.2.2. договору. Тобто, за результатами надання правової оцінки наданим до матеріалів справи документів, за погодженням обох сторін договору, передбачено здійснення правочину в отриманні висновку ДНДІ МВС України про відповідність товару ТО 1822.40108578-301:2020. За причинно-наслідковим зв`язком, період протягом якого ДНДІ МВС України видавало висновок, напряму впливає на термін отримання товару первісним позивачем. Тобто період прострочення виконання зобов`язання зі сторони первісного відповідача, менший аніж заявив первісний позивач, враховуючи наявну відкладальну обставину.

Скаржник зазначає, що зі сторони ТОВ «Фабро Груп» протягом всього періоду дії договору сумлінно виконувались свої зобов`язання та робилося усе можливе для своєчасної поставки товару. Товариство діяло добросовісно та відповідально. Товар було поставлено в повному об`ємі та належної якості. Відповідно до Листа-відгука «Про співпрацю з ТОВ «Фабро Груп» від Департаменту управління майном Національної поліції України за №НПУ 785-2024 від 03.01.2024 (95078), зауваження щодо кількості та/або якості поставленого товару відсутні. Крім того, відповідно до умов договору відповідачем, на вимогу Національної поліції України та згідно Повідомлення про отримання вимоги від 09.10.2023 за вих. № 21.2.2/2727 АТ «Банк Альянс», за порушення терміну поставки товару, відповідачем вже було сплачено банківську гарантію у сумі 56 535,41 грн платіжною інструкцією №577 від 12.10.2023. З урахуванням викладеного, скаржник вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового рішення, що первісним позивачем належними та допустимими доказами доведено надані розрахунки сум пені та штрафу, встановлено їх обґрунтованість та арифметичну вірність.

Скаржник вказує на те, що матеріали справи не містять доказів того, що позивачем понесено збитки, позивачем не доведено наявність понесених збитків. Щодо інших обставин, які мають істотне значення, то зі сторони первісного відповідача доведено обставини виконання ним своїх зобов`язань за договором у повному обсязі. Судом також не зазначено, які інші істотні обставини підтверджують правильність нарахування суми штрафних санкцій і доцільність їх стягнення.

Скаржник зазначає про те, що для збереження оптимального балансу інтересів сторін у спорі та запобіганню настання негативних наслідків для сторін, критичний фінансовий стан відповідача та той факт що відповідач не відмовляється від сплати суми основного боргу, однак просить суд зменшити розмір пені та штрафу до розумного мінімального розміру до 50% на підставі того, що майновий стан відповідача наразі є тяжким та майже збитковим; відповідач доклав максимальні зусилля для своєчасного виконання договору та виконав його; виплата суми пені та штрафу в повному обсязі значно вплине на роботу підприємства та поставить його на межу банкрутства, тому що не має джерела виплати оперативно-господарських санкцій.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

Учасниками справи не надано відзивів на апеляційні скарги, що, в свою чергу, не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції відповідно до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України.

Узагальнені доводи судових дебатів (письмових)

Позивач у судових дебатах, поданих до суду, зазначив, що долучені висновки Торгово-промислової палати України від 15.05.2023 та від 26.07.2023 ніяким чином не спростовують порушення Відповідачем термінів поставки Товару. Крім, того за результатами розгляду зазначених висновків Національною поліцією України були укладені додаткові угоди № 1 /113 НП від 25.05.2023 до договору від 06.03.2023 № 39 НП та № 2/169 НП від 17.08.2023 до договору від 06.03.2023 № 39 НП, що сторонами не спростовується. Вимога про стягнення штрафних санкцій у відповідному розмірі не залежить від реалізації права позивача на звернення стягнення за банківською гарантією, що передбачено договором.

Щодо відсутності збитків, позивач звертає увагу на те, що затримка в поставці товару унеможливила вчасне забезпечення поліцейських на всій території України таким видом однострою, як костюм - дощовик та ускладнила виконання функцій покладених на поліцію в умовах воєнного стану, як державного органу, який входить до сектору безпеки і оборони України.

Відповідач у судових дебатах, поданих до суду, вказав на те, що отримання висновку ДНДІ МВС України про відповідність Товару ТО 1822.40108578-301:2020 (додаток № 3 до договору), як вже стало відомо в період виконання договору займає чи мало часу, що також безпосередньо вплинуло на строки поставки товару.

Відповідач зазначає, що долучені до справи висновки Торгово-промислової палати України від 15.05.2023 та від 26.07.2023, сплата банківської гарантії у сумі 56 535,41 грн. свідчать про відповідальність, докладені зусилля, прийняті заходи та прагнення відповідача до виконання умов договору №НП39 про закупівлю форменого одягу (костюм-дощовик) (код згідно ЄЗС ДК 021:2015-1811000-3) від 06 березня 2023 року. Але зміна істотних обставин (форс-мажор), що виникла, нажаль не залежала від волі відповідача, хоча останній робив все можливе, щоб їх уникнути.

Відповідач вважає, що штрафні санкції, що намагається стягнути позивач, надмірно великі і у разі реалізації стягнення, створять скрутне фінансове становище для відповідача, що унеможливить своєчасну виплату заробітної плати, податків до бюджету та інших обов`язкових платежів.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 910/8360/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Владимиренко С.В., Ткаченко Б.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.10.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фабро Груп» на рішення Господарського суду міста Києва від 02.10.2024 у справі № 910/8360/24. Призначено справу № 910/8360/24 до розгляду у судовому засіданні 26.11.2024.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.10.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Національної поліції України на рішення Господарського суду міста Києва від 02.10.2024 у справі № 910/8360/24. Об`єднано апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фабро Груп» та Національної поліції України до спільного розгляду. Призначено справу № 910/8360/24 до розгляду у судовому засіданні 26.11.2024.

У судовому засіданні 26.11.2024 оголошено перерву до 14.01.2025.

Враховуючи викладене, воєнний стан в Україні та обмеження, спричинені цим станом, систематичні оголошення сигналу повітряної тривоги, перебування суддів у відпустках, з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, справа № 910/8360/24 розглядалась протягом розумного строку.

Правові позиції учасників справи

Представник позивача у судовому засіданні 14.01.2025 просив скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 02.10.2024 у справі № 910/8360/24 в частині відмови стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фабро Груп» штрафу у розмірі 282 677,04 грн та пені у розмірі 130 031,44 грн на користь Національної поліції України, ухвалити нове рішення, у відповідній частині, про задоволення позовних вимог. Заперечив проти доводів апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фабро Груп» та просив відмовити в її задоволенні.

Представник відповідача у судовому засіданні 14.01.2025 підтримав доводи апеляційної скарги ТОВ «Фабро Груп», заперечив проти доводів апеляційної скарги Національної поліції України, просив рішення Господарського суду міста Києва від 02.10.2024 у справі № 910/8360/24 скасувати в частині задоволених позовних вимог.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як вбачається із матеріалів справи, 06.03.2023 між позивачем та відповідачем укладено договір №39 НП про закупівлю форменого одягу (костюм-дощовик), відповідно до п. 1.1. якого відповідач, за договором постачальник, зобов`язався поставити товар (код згідно ЄЗС ДК 021:2015-18110000-3), а позивач, за договором покупець, зобов`язався прийняти та оплатити вказаний товар в порядку та на умовах визначених цим договором.

Пунктом 1.2. договору визначено, що загальна кількість товару, що підлягає поставці та ціна товару визначається у Специфікації товару (додатку № 1 до договору) і Ростовці товару (Додаток № 2 до договору).

Відповідно до п. 2.2 договору відповідач зобов`язаний до поставки товару, але не пізніше дати поставки товару зазначеної в пункті 5.1. цього договору, надати позивачу (за адресою: м. Київ, вул. Інститутська, буд. 29/3, кабінет №61) зразок товару скріплений ярликом ДНДІ МВС України, який містить посилання на електронний висновок ДНДІ МВС України про відповідність товару ТО 1822.40108578-301:2020 (Додаток №3 до договору) та Конфекційна карта (додаток № 4 до договору) із зазначенням усіх матеріалів із яких виготовлений зразок товару.

Згідно п. 5.1. договору відповідач зобов`язався здійснити поставку товару партіями: перша партія у кількості 2000 к-тів в термін по 25 травня 2023 року включно, друга партія у кількості 2 716 к-тів в термін по 25 червня 2023 року включно за адресою позивача у місті Києві (конкретні реквізити, адреси поставки будуть повідомлені листом позивача на електронну пошту відповідача, зазначену у розділі XVII цього договору безпосередньо перед поставкою товару).

Пунктом п. 5.2. договору встановлено, що датою поставки товару вважається дата отримання його позивачем і підписання уповноваженими представниками Сторін накладної.

25.05.2023 між сторонами укладено додаткову угоду № 1 /113 НП до договору, відповідно до якої пункт 5.1. договору викладено в новій редакції, за якою відповідач зобов`язався здійснити поставку товару партіями: перша партія у кількості 2000 к-тів в термін по 20 липня 2023 року включно, друга партія у кількості 2 716 к-тів в термін по 20 серпня 2023 року включно за адресою позивача у місті Києві (конкретні реквізити, адреси поставки будуть повідомлені листом позивача на електронну пошту відповідача, зазначену у розділі XVII цього договору безпосередньо перед поставкою товару).

17.08.2023 між сторонами укладено додаткову угоду № 2/169 НП до договору, відповідно до якої пункт 5.1. договору викладено в новій редакції, за якою відповідач зобов`язався здійснити поставку товару в термін по 30 вересня 2023 року включно, за адресою позивача у місті Києві (конкретні реквізити, адреси поставки будуть повідомлені листом позивача на електронну пошту відповідача, зазначену у розділі XVII цього договору безпосередньо перед поставкою товару).

Як вбачається з матеріалів справи, 25.10.2023 позивачем здійснено поставку товару, про що складено і підписано уповноваженими представниками сторін накладну № 48 до договору.

Крім того, надання зразка Національній поліції України відповідачем здійснено 25.10.2023, що підтверджується листом ТОВ «Фабро Груп» від 25.10.2023 № ФГ-25-10/4 та відповідною відміткою на цьому листі уповноваженої особи позивача про отримання зразка Товару (вхідний № 20659 Департаменту управління майном Національної поліції України від 25.10.2023).

Оскільки відповідачем не було своєчасно виконано зобов`язань щодо поставки товару відповідно до п. 5.1. договору та надання зразка товару згідно з п. 2.2. договору, позивачем нараховано та пред`явлено до стягнення з відповідача 282 677,04 грн штрафу та 130 031,44 грн пені.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає на наступне.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до вимог ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні чи скасуванню, виходячи з наступних підстав.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 ЦК України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 663 ЦК України унормовано, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару (ч. 1 ст. 664 ЦК України).

Як вбачається із матеріалів справи, відповідачем несвоєчасно виконано зобов`язання щодо поставки товару відповідно до п. 5.1. договору та надання зразка товару згідно з п. 2.2. договору.

Згідно з п. 9.2. договору за несвоєчасне виконання зобов`язання, передбаченого п. 5.1. цього договору, з відповідача на користь позивача стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка ціни товару, з якого допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків вказаної вартості.

Пунктом 9.4. договору визначено, що у разі невиконання або несвоєчасного виконання відповідачем зобов`язання передбаченого пунктом 2.2 цього договору (надання зразку товару до дати поставки), з відповідача стягується штраф у розмірі 5% (п`яти відсотків) від ціни договору. При цьому, день поставки товару поставленого відповідачем з порушенням строку передбаченого пунктом 5.1 договору, вважається днем прострочення, за який відповідачу нараховуються штрафні санкції згідно умов цього договору.

Із встановлених обставин справи вбачається, що договір відповідач уклав у добровільному порядку, погодилося на його умови, не оспорювало їх в судовому порядку та в межах здійснення провадження у цій справі у місцевому суді жодних зауважень щодо них також не наводило.

Таким чином між сторонами цього спору існують договірні стосунки на підставі укладеного договору, а тому відносини сторін мають договірний характер і саме договір визначає, зокрема, підстави, порядок, умови, межі, період та розмір відповідальності сторін.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання і за загальним правилом (див. правовий висновок Верховного Суду у постанові від 10.07.2018 у справі № 927/1091/17) день фактичної поставки товару не включається до періоду часу, за який може здійснюватися стягнення пені, адже днем прострочення виконання зобов`язання не є.

Водночас, колегія суддів апеляційної інстанції наголошує на тому, що у разі якщо сторони господарського договору, керуючись «принципом свободи договору» погодять умову про те, що день поставки товару поставленого постачальником з порушення строку також вважається днем прострочення, за який постачальнику нараховуються штрафні санкції, здійснення управленою стороною такого договору - покупцем нарахування постачальнику пені з урахуванням дня поставки товару буде вважатися правомірним і приписам цивільного законодавства не суперечитиме.

Вольовий характер визначення строку не викликає сумніву. Тобто сторони наділені значними можливостями впливати на момент настання або закінчення строків, оскільки можуть змінювати строк, наближати або віддаляти його настання.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 у справі № 922/1178/17.

Оскільки у пункті 9.4. договору позивач та відповідач погодили умову про те, що день поставки товару поставленого відповідачем з порушенням строку передбаченого пунктом 5.1 договору, вважається днем прострочення, за який відповідачу нараховуються штрафні санкції згідно умов цього договору, здійснене позивачем у спірних правовідносинах нарахування відповідачеві сум пені з урахуванням днів фактичної поставки товару відповідачем є правомірним.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.02.2024 у справі № 910/5436/22.

Враховуючи викладене, позивачем нараховано та пред`явлено до стягнення з відповідача 282 677,04 грн штрафу та 130 031,44 грн пені.

Частиною 1 ст. 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (ч. 1 ст. 550 ЦК України).

Частиною 1 ст. 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов`язку в натурі.

Приписами ст. 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Здійснивши перерахунок сум пені та штрафу, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про обґрунтованість та арифметичну вірність нарахованих сум, а саме: 282 677,04 грн штрафу та 130 031,44 грн пені.

Водночас, відповідач наголошує, що нараховані позивачем штрафні санкції є надмірно великими, та їх стягнення призведе до скрутного фінансового становища Товариства, призведе до неможливості своєчасної виплати заробітної плати, податків до бюджету та інших обов`язкових платежів. Наразі майновий стан Постачальника є тяжким та майже збитковим, однак він доклав максимальних зусиль з метою вчасного виконання зобов`язань, незважаючи на усі виниклі істотні зміни обставин.

Відповідач зазначив, що протягом всього періоду дії Договору сумлінно виконував свої зобов`язання та робив усе можливе для своєчасної поставки товару, діяв добросовісно та відповідально. Товар було поставлено в повному об`ємі та належної якості. Відповідно до Листа-відгука «Про співпрацю з ТОВ «Фабро Груп» від Департаменту управління майном Національної поліції України за №НПУ 785-2024 від 03.01.2024 (95078), зауваження щодо кількості та/або якості поставленого товару відсутні. Порушення зобов`язання зі сторони відповідача не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин.

Також відповідач зазначає, що відповідно до умов договору відповідачем, на вимогу Національної поліції України та згідно Повідомлення про отримання вимоги від 09.10.2023 за вих. № 21.2.2/2727 АТ «Банк Альянс», за порушення терміну поставки товару, вже було сплачено банківську гарантію у сумі 56 535,41 грн платіжною інструкцією №577 від 12.10.2023.

Для підтвердження наявності обставин, що не залежать від волі сторін, керуючись п. 11.4. договору відповідач звернувся до Торгово-промислової палати України для отримання документального підтвердження наявності форс-мажорних обставин, на що були отримані Висновки про істотну зміну обставин від 15.05.2023 № 1376/1.5-7.1 та від 26.07.2023 №2161/5.1-7.1, вартість яких склала 108 000,00 грн та 84 000,00 грн, що складає майже половину вартості вимоги позивача, що в свою чергу є частиною збитку ТОВ «Фабро Груп».

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, гарантією.

Згідно зі ст. 563 ЦК України в разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов`язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії.

При цьому зобов`язання гаранта перед кредитором не залежить від основного зобов`язання (його припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли в гарантії міститься посилання на основне зобов`язання (ст. 562 ЦК України).

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що неустойка і банківська гарантія вважаються різними способами захисту прав та законних інтересів суб`єктів господарювання, різними засобами забезпечення виконання господарських зобов`язань. Зазначені способи мають різну правову природу і не є взаємовиключними. Сплата коштів кредитору гарантом і сплата штрафних санкцій боржником не належать до одного виду відповідальності. Отже, можливість стягнення з відповідача пені та штрафу за порушення строків поставки товару за договором не залежить від реалізації позивачем свого права на звернення стягнення за банківською гарантією.

У ч. 1 ст. 530 ЦК України зазначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Доводи відповідача щодо істотної зміни обставин та ускладнень із виконанням Договору, пов`язані з введенням та продовженням в Україні військового стану, суд відхиляє як безпідставні та необґрунтовані, оскільки цей правочин вже було укладено сторонами 06.03.2023, під час дії воєнного стану.

За приписами ст. 525, 615 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 ГК України господарське зобов`язання припиняється неможливістю виконання у разі виникнення обставин, за які жодна з його сторін не відповідає, якщо інше не передбачено законом.

Згідно із ст. 417 ГК України у період дії воєнного стану, введеного на території України або в окремих місцевостях, правовий режим господарської діяльності визначається на основі закону про оборону України, інших законодавчих актів щодо забезпечення обороноздатності держави та законодавства про режим воєнного стану.

Відповідно до ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Згідно з ч. 1 ст. 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

За частиною 2 ст. 233 ГК України якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Аналогічні положення також містить ч. 3 ст. 551 ЦК України, положення якої України надають суду право зменшити розмір неустойки за умови, що її розмір значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому Суд наголошує, що неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013. Аналогічні висновки наведені у постанові Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 918/116/19.

Крім цього, таку функцію, як сприяння належному виконанню зобов`язання, стимулювання боржника до належної поведінки, неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер (постанова Верховного Суду від 02.11.2022 у справі № 910/14591/21).

Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції діє правило частини третьої статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.04.2023 у справі № 199/3152/20 (Провадження № 14-224цс21) з посиланням на висновки в постановах Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, (провадження № 12-79гс19) (пункт 8.24) та від 28.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц, (провадження № 14-623цс18) (пункт 85).

Так, положеннями статті 3 ЦК України регламентовано загальні засади цивільного законодавства, якими, згідно з пунктами 3, 6 частини першої цієї статті ЦК України, є свобода договору, справедливість, добросовісність та розумність.

Добросовісність є не тільки однією з основоположних засад цивільного законодавства, а також імперативним принципом щодо дій усіх учасників цивільних правовідносин (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Добросовісність - це відповідність дій учасників цивільних правовідносин певному стандарту поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю, повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, що відповідатиме зазначеним критеріям та уявленням про честь і совість.

Такий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.09.2022 у справі № 910/16579/20.

Отже, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності, добросовісності та справедливості.

А тому, в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності, може бути застосований також закріплений законодавцем в статті 3 ЦК України принцип можливості обмеження свободи договору (статті 6, 627 цього Кодексу) і як норма прямої дії, і як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов`язків у правовідносинах.

Главою 24 ГК України загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Тож справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.

За ч. 2 ст. 216 ГК України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими: потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; сплата штрафних санкцій за порушення зобов`язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов`язань у натурі; у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції (частина третя статті 216 ГК України).

За ч. 1 та 2 ст. 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Отже, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

У наведених висновках колегія суддів апеляційної інстанції враховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18.

З огляду на судову практику, у вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки суди, зокрема, беруть до уваги ступінь виконання основного зобов`язання, поважність причин несвоєчасного виконання відповідачем зобов`язання, поведінку відповідача, яка свідчить про вжиття ним всіх можливих заходів до виконання зобов`язання (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 22.05.2019 у справі № 910/11733/18).

При вирішенні питання про зменшення пені суд бере до уваги також співвідношення розміру заборгованості боржника та розміру пені. Такий підхід є усталеним в судовій практиці (постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 та Верховного Суду від 23.09.2019 у справі № 920/1013/18, від 26.03.2020 у справі № 904/2847/19).

При цьому вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 04.06.2019 у справі № 904/3551/18).

Поряд з викладеним, у вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки підлягають врахуванню та оцінці на предмет підтвердженості та обґрунтованості як ті підстави для зменшення неустойки, що прямо передбачені законом (частина третя статті 551 ЦК України, стаття 233 ГК України), так і ті, які хоча прямо і не передбачені законом, однак були заявлені як підстави для зменшення розміру неустойки та мають індивідуальний для конкретних спірних правовідносин характер.

Крім цього категорії «значно» та «надмірно», які використовуються в статті 551 ЦК України та в статті 233 ГК України, є оціночними і мають конкретизуватися у кожному окремому випадку, з урахуванням того, що правила наведених статей направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, а також недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником (висновок сформульований в постанові Верховного Суду від 14.07.2021 у справі № 916/878/20).

Так, зменшення розміру пені на 99% фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін (правова позиція Верховного Суду в постановах від 04.02.2020 у справі № 918/116/19 (пункт 8.15), від 15.06.2022 у справі № 922/2141/21, від 05.04.2023 у справі № 910/18718/21 тощо).

Водночас, зменшення судом неустойки до певного розміру відбувається із визначенням її у конкретній грошовій сумі, що підлягає стягненню, тоді як переведення зменшуваного розміру неустойки у частки, а відповідно і апелювання у спорах про зменшення розміру неустойки такими категоріями, як частка або процент, на який зменшується неустойка, не відображає об`єктивний стан сукупності обставин, які є предметом судового дослідження при вирішенні питання про зменшення неустойки.

При цьому слід звернути увагу, що законодавець надає суду право зменшувати розмір неустойки, а не звільняти боржника від її сплати. Поряд з цим сукупність обставин у конкретних правовідносинах (формальні ознаки прострочення боржника, порушення зобов`язання з вини кредитора - стаття 616 ЦК України, тощо) можуть вказувати на несправедливість стягнення з боржника неустойки в будь-якому істотному розмірі. Визначення справедливого розміру неустойки належить до дискреційних повноважень суду.

При цьому, вирішуючи таке питання, суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, ступеню виконання зобов`язання, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Проаналізувавши доводи відповідача, дослідивши надані ним на підтвердження власної позиції докази, враховуючи те, що необхідність забезпечення заробітною платою працівників не є винятковими обставинами, водночас, враховуючи те, що товар було поставлено в повному об`ємі та належної якості, а відповідно до Листа-відгука «Про співпрацю з ТОВ «Фабро Груп» від Департаменту управління майном Національної поліції України за №НПУ 785-2024 від 03.01.2024 (95078), зауваження щодо кількості та/або якості поставленого товару відсутні, врахувавши фактичні обставини даної справи, відсутність понесених позивачем збитків, розмір штрафних санкцій за порушення договору, ціну цієї угоди, кількість днів прострочення поставки товару, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про наявність підстав для зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій на 10%, у зв`язку із чим з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 254 409,354 грн штрафу та 117 028,30 грн пені.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.ст. 76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи викладене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, з огляду на встановлені обставини справи, погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про стягнення з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 254 409,354 грн штрафу та 117 028,30 грн пені, у зв`язку із чим, підстави для зміни чи скасування рішення Господарського суду міста Києва від 02.10.2024 у справі № 910/8360/24, відсутні.

Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується із доводами апеляційних скарг, враховуючи викладене та наступне.

Висновки Торгово-промислової палати України від 15.05.2023 та 26.07.2023 не спростовують порушення відповідачем термінів постачання товару, враховуючи те, що за результатами розгляду зазначених висновків укладались додаткові угоди № 1/113НП від 25.05.2023 та № 2/169НП від 17.08.2023 до договору, що не заперечується ані позивачем, ані відповідачем.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі вичерпного переліку обставин як підстав для зменшення судом розміру неустойки (частина третя статті 551 ЦК України) господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 26.08.2021 у справі № 911/378/17 (911/2223/20).

Слід зазначити, що чинники, якими обґрунтовані конкретні умови про неустойку: обставини (їх сукупність), що є підставою для застосування неустойки за порушення зобов`язань, її розмір; і обставини (їх сукупність), що є підставою зменшення судом неустойки, у кожних конкретних правовідносинах (справах) мають індивідуальний характер.

А тому і розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90 %, 70 % чи 50 % тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень частини першої, другої статті 233 ГК України та частини третьої статті 551 ЦК України, тобто у межах судового розсуду.

Таким чином, в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватись з положенням статті 233 ГК України і частині третій статті 551 ЦК України, а також досліджуватись та оцінюватись судом в порядку статей 86, 210, 237 ГПК України.

Такий підхід є усталеним в судовій практиці, зокрема Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (постанови від 11.07.2023 у справі № 914/3231/16, від 10.08.2023 у справі № 910/8725/22, від 26.09.2023 у справі № 910/22026/21, від 02.11.2023 у справі № 910/13000/22, від 07.11.2023 у справі № 924/215/23, від 09.11.2023 у справі № 902/919/22).

Індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов`язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19.01.2024 у cправі № 911/2269/22.

Таким чином, врахувавши обставини справи, господарський суд першої інстанції, на переконання колегії суддів апеляційної інстанції, дійшов правомірного висновку про зменшення розміру штрафу та пені до сум у розмірах 254 409,354 грн та 117 028,30 грн, відповідно.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає інші посилання скаржників, викладені у апеляційних скаргах такими, що не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, наведені доводи скаржників не спростовують висновків суду першої інстанції та зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом обставин.

Колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, скаржниками не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які вони посилаються в апеляційній скарзі. Доводи апеляційних скарг ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.

Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення прийняте відповідно до вимог процесуального та матеріального права, підстав для його скасування або зміни не вбачається.

Таким чином, апеляційні скарги Національної поліції України та Товариства з обмеженою відповідальністю «Фабро Груп» на рішення Господарського суду міста Києва від 02.10.2024 у справі № 910/8360/24 задоволенню не підлягають. Рішення Господарського суду міста Києва від 02.10.2024 у справі № 910/8360/24 слід залишити без змін.

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на скаржника в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. 8, 11, 74, 129, 267-270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги Національної поліції України та Товариства з обмеженою відповідальністю «Фабро Груп» на рішення Господарського суду міста Києва від 02.10.2024 у справі № 910/8360/24 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 02.10.2024 у справі № 910/8360/24 залишити без змін.

3. Судовий збір за розгляд апеляційних скарг покласти на скаржників.

4. Справу 910/8360/24 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.

Постанова підписана 29.01.2025.

Головуючий суддя О.М. Гаврилюк

Судді С.В. Владимиренко

Б.О. Ткаченко